Ухвала

від 03.10.2024 по справі 754/6009/22

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

1-кп/754/299/24

Справа № 754/6009/22

У Х В А Л А

Іменем України

03 жовтня 2024 року Деснянський районним судом у м. Києві у складі:

Головуючого - судді ОСОБА_1

за участю секретаря ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні, обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12022100030000991 від 18.05.2022 щодо:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, українця, неодруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_2 , тимчасово не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

- 14.07.2016 року Деснянським районним судом м. Києва за ч. 4 ст. 70, ч. 2 ст. 185 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки 6 місяців;

- 04.10.2018 року Дніпровським районним судом м. Києва за ст. 71, ч. 2 ст. 185 КК України до 3 років 7 місяців позбавлення волі. На основі ст. 3 п. «в» Закону України «Про амністію» звільненого від покарання;

- 25.04.2019 року Деснянським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 185 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі, звільненого 22.07.2020 року на підставі ст. 81 КК України умвно-достроково з невідбутою частиною покарання 5 місяців 10 днів,

обвинуваченого за ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 186 КК України,

за участю сторони обвинувачення: прокурора ОСОБА_4 ,

сторони захисту: обвинуваченого ОСОБА_3 , захисника - адвоката ОСОБА_5 ,

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Деснянського районного суду міста Києва перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12022100030000991 від 18.05.2022 щодо ОСОБА_3 обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 186 КК України.

Прокурор у судовому засіданні заявив клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 . Зазначив, що наявні ризики переховування від суду, вчинення інших кримінальних правопорушень, впливу на свідків.

Захисник ОСОБА_5 , доводи якого підтримав обвинувачений ОСОБА_3 , у судовому засіданні щодо клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою просив залишити без задоволення, як не обґрунтоване, ризики не доведені. Заявив клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт у визначений час доби.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 клопотання захисника підтримав.

Крім того, потерпілий ОСОБА_6 будучи належним чином повідомлений про час і місце судових засідань, не з`явився до суду на судовий розгляд кримінального провадження.

Судом визнано за неможливе проведення судового розгляду за відсутності потерпілого.

Вислухавши доводи прокурора та захисника, думку обвинуваченого, з приводу заявлених клопотань дослідивши матеріали кримінального провадження, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування.

Разом з тим стаття 197 КПК України передбачає, що строк дії ухвали суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосовано, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Метою продовження запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке, можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Зокрема, згідно зі ч. 1 ст. 9 КПК України, під час кримінального провадження суд зобов`язаний неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 9 КПК України, у разі якщо норми цього Кодексу суперечать міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, застосовуються положення відповідного міжнародного договору України.

Статтею 29 Конституції України передбачено, що «кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність» і що «ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом».

Указані гарантії права на свободу та особисту недоторканність, які передбачені ст. 29 Конституції України, поєднуються з такими ж положеннями ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції України, ратифікована 17 липня 1997 р. Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції».

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження обвинувачений ОСОБА_3 перебуває під вартою з 13.06.202 року. В кримінальному провадженні встановлено порядок дослідження доказів. Судові засідання неодноразово відкладались у зв`язку з неявкою потерпілого, чий допит визнано обов`язковим.

З урахуванням викладеного та з огляду на те, що обвинувачений, має постійне місце проживання на території м. Києва за адресою: АДРЕСА_1 , а отже є достатні підстави вважати, що тримання його під вартою є надмірним запобіжним заходом, у зв`язку з чим суд приходить до висновку про застосування більш м`якого запобіжного заходу, а саме - у вигляді цілодобового домашнього арешту з покладенням на обвинуваченого обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України. В результаті застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту буде досягнута мета забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків і обраний запобіжний захід буде запобігати його спробам переховуватись від органів досудового розслідування, або суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на потерпілого та свідків в даному кримінальному провадженні.

На підставі вищевикладеного, в задоволенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 слід відмовити, клопотання захисника - адвоката ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт у визначений час доби слід задовольнити частково.

Що стосується неявки потерпілого ОСОБА_7 який належним чином повідомленими про час і місце судових засідань, не з`являється до суду на судовий розгляд кримінального провадження слід зазначити наступне.

Так ст. 144 КПК України передбачено, що грошове стягнення може бути накладено на учасників кримінального провадження у випадках та розмірах, передбачених цим Кодексом, за невиконання процесуальних обов`язків. При цьому грошове стягнення накладається: під час судового провадження - ухвалою суду за клопотанням прокурора чи за власною ініціативою.

Відповідно до вимог ст. 325 КПК України, якщо в судове засідання не прибув за викликом потерпілий, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, суд, заслухавши думку учасників судового провадження, залежно від того, чи можливо за його відсутності з`ясувати всі обставини під час судового розгляду, вирішує питання про проведення судового розгляду без потерпілого або про відкладення судового розгляду. Суд має право накласти грошове стягнення на потерпілого у випадках та порядку, передбачених главою 12 цього Кодексу.

Тому суд, вважає за необхідне відповідно до вимог ст. 139 КПК України накласти на потерпілого грошове стягнення за неявку в судове засідання без поважних причин.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 139, 144, 177, 178, 184, 193, 197, 325, 331, 369-372, 615 КПК України, ст. 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання прокурора Деснянської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_4 про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 - відмовити.

Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт у визначений час доби - задовольнити частково.

Обрати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком на 2 місяці - до 03 грудня 2024 року включно, заборонивши цілодобово обвинуваченому залишати квартиру АДРЕСА_2

Покласти на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язки, визначені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати за кожною вимогою до прокурора, суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу прокурора або суду, утримуватися від спілкування з потерпілим та свідками у даному кримінальному провадженні.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_3 , що в разі невиконання покладених на нього обов`язків, може бути застосований більш суворий запобіжний захід.

Строк дії обов`язків, покладених судом, визначити до 24 год. 00 хв. 03 грудня 2024 року включно.

Накласти на ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який проживає за адресою: АДРЕСА_3 ,грошове стягнення в розмірі одного прожиткового мінімума для працездатних осіб - 3028(три тисячі двадцять вісім) грн. за неявку в судове засідання без поважних причин.

Копію ухвали до відома щодо наступної дати судового засідання і виконання в частині сплати грошового стягнення направити потерпілому не пізніше наступного робочого дня після її постановлення. Грошове стягнення (як засіб процесуального примусу) має бути сплачене в дохід держави. У випадку невиконання, копія ухвали направляється для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання особи, на яку накладено грошове стягнення.

Роз`яснити, що особа, на яку було накладено грошове стягнення та яка не була присутня під час розгляду цього питання судом, згідно з ч. 1 ст.147 КПК України, має право подати до суду, який виніс ухвалу про накладення грошового стягнення, клопотання про скасування ухвали про накладення на неї грошового стягнення. Клопотання повинно відповідати вимогам ст. 145 КПК України.

Ухвала суду про обрання запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвалу направити для виконання до органу внутрішніх справ за місцем проживання обвинуваченого.

Працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за поведінкою обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з`являтись в його житло, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на неї зобов`язань, використовувати електронні засоби контролю.

Ухвала припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому КПК України.

Ухвала в частині накладення грошового стягнення на потерпілого оскарженню не підлягає

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 5 (п`яти) днів з дня її оголошення.

Головуючий: ОСОБА_1