Постанова

від 26.09.2024 по справі 914/1249/24

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" вересня 2024 р. Справа №914/1249/24

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючої суддіОрищин Г.В.,

суддівКравчук Н.М.

Скрипчук О.С.

секретар судового засідання Хом`як Х.А.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МКарго Україна", м. Київ б/н від 30.07.2024 (вх..№01-05/2178/24 від 30.07.2024)

на додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 15.07.2024 (повний текст складено та підписано 17.07.2024, суддя Долінська О.З.)

у справі №914/1249/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МКарго Україна», м. Київ

до відповідача Фізичної особи-підприємця Лесик Люції Альойзівни, м. Добромиль Самбірського району Львівської області

про стягнення заборгованості в розмірі 5000,00 грн

за участю представників:

від позивача Кір`яков А.С.

від відповідача не з`явились

Товариство з обмеженою відповідальністю «МКарго Україна» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця Лесик Люції Альойзівни 5000,00 грн. заборгованості.

Розглянувши позовні вимоги, Господарський суд Львівської області ухвалив 03.07.2024 рішення, в якому задоволив позов ТОВ «МКарго Україна» та стягнув з ФОП Лесик Л.А. на користь позивача 5000,00 грн.

Разом з тим, позивач звернувся до місцевого господарського суду із заявою про відшкодування йому за рахунок відповідачки витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 13000,00 грн.

15.07.2024 Господарський суд Львівської області ухвалив додаткове рішення у цій справі, в якому вимоги ТОВ «МКарго Україна» про стягнення судових витрат задоволив частково та стягнув з відповідачки на користь позивача 2000,00 грн; в задоволенні решти витрат на професійну правничу допомогу суд відмовив, оскільки встановив, що такі не відповідають критерію розумності та необхідності означених витрат.

Позивач не погодився ухваленим додатковим рішенням місцевого господарського суду та оскаржив його в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду, покликаючись на незаконність та необґрунтованість такого рішення, яке полягає в такому:

- відповідач згоден з заявленим позивачем попереднім розміром витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн, оскільки в матеріалах справи відсутнє заперечення ФОП Лесик Л.А. з даного питання;

- матеріали справи не містять клопотання відповідача про зменшення витрат позивача на оплату правничої допомоги адвоката, тому суд в оскаржуваному рішенні не мав права, з власної ініціативи, вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу;

- суд, за відсутності клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, виконав обов`язок ФОП Лесик Л.А., визначений ч. 6 ст. 126 ГПК України, що є порушенням принципу змагальності та диспозитивності;

- матеріали справи не містять доказів та належного обґрунтування неспівмірності витрат позивача на оплату правничої допомоги адвоката;

- в оскаржуваному рішенні суд не здійснював відступ від загального правила про розподіл витрат на правничу допомогу, зокрема додаткове рішення не містить висновків щодо відмови позивачу у відшкодуванні витрат, оскільки в додатковому рішенні зазначено про «обмеження витрат представника позивача», тобто весь обсяг наданої правничої допомоги прийнятий судом, а додаткове рішення не містить відомостей про обсяг та вартість правничої допомоги, що не підлягає відшкодуванню;

- понесені позивачем витрати відповідають ринковим цінам, критеріям реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, пропорційні розміру позовних вимог. Доказів зворотного матеріали справи не містять.

Таким чином, позивач просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване додаткове рішення місцевого господарського суду в частині відмови в задоволенні вимог його заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та ухвалити нове, яким вимоги його заяви задоволити в повному обсязі.

Скориставшись своїм правом, наданим ст. 236 ГПК України, відповідачка подала відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечила доводи позивача та зазначила, що ціна позову становить 5000,00 грн., а витрати на правову допомогу, заявлені позивачем, складають 13000,00 грн, що становить 260% від ціни позову. Заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи та не відповідають критерію розумності. З огляду на ціну позову ця справа є малозначною, відтак, в силу закону, мала бути розглянута в спрощеному провадження, без виклику представників сторін, оскільки дана справа є незначної складності та не потребувала участі представника в судових засіданнях. Разом з тим, відповідачка, з покликанням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2024 у справі № 686/5757/23, зазначає, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у вказаному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.

Крім цього, Господарським процесуальним кодексом України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним, суд, з врахуванням конкретних обставин справи, можу обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи. Близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21. Водночас, у відповідності до ст. 165 ГПК України, відповідачка зазначила, що орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції становить 2000,00 грн.

З огляду на вказані обставин, відповідачка просить суд апеляційної інстанції в задоволенні вимог апеляційної скарги ТОВ «МКарго Україна» на додаткове рішення місцевого господарського суду від 15.07.2024 у цій справі відмовити.

Процесуальний хід розгляду справи відображено у відповідних ухвалах Західного апеляційного господарського суду, зокрема, в ухвалі від 02.09.2024, колегією суддів у складі головуючого судді Плотніцького Б.Д., суддів Кравчук Н.М. та Скрипчук О.С., відкрито апеляційне провадження за апеляційною скрагою ТОВ «МКарго Україна» та призначено таку до розгляду в судовому засіданні. У зв`язку зі звільненням з посади члена колегії судді Плотніцького Б.Д., розпорядженням керівника апарату Західного апеляційного господарського суду за №139 від 20.08.2024 проведено автоматизовану заміну складу суду. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.08.2024 вказану справу передано на розгляд колегії суддів у складі головуючої судді Орищин Г.В, суддів Кравчук Н.М. та Скрипчук О.С.

За клопотанням представника позивача розгляд справи відбувся в режимі відеоконференції.

Відповідачка участі уповноваженого представника не забезпечила, 17.09.2024 через систему «Електронний суд» подала заяву, в якій просила долучити до матеріалів справи № 914/1249/24 докази понесених нею витрат на професійну правничу допомогу. Разом з тим, просила суд розглядати означену справу за відсутності відповідачки та її представника. У задоволенні апеляційної скарги просила відмовити повністю з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу.

Позивач 25.09.2024 подав заперечення на клопотання відповідачки та зазначив, що долучені докази не можуть бути доказами на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, оскільки так послуги були надані фізичною особою підприємцем на підставі платіжного доручення.

Розглянувши заявлені клопотання, судова колегія ухвалила здійснювати розгляд справи за відсутності представника відповідачки та долучити до матеріалів справи докази, подані відповідачкою разом із клопотанням від 17.09.2024 (вх.№01-04/6127/24). Водночас, суд апеляційної інстанції вважає за доцільне наголосити, що в тексті відзиву на апеляційну скаргу відповідачка зазначила лише, що орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції становить 2000,00 грн, однак ні в тексті відзиву на апеляційну скаргу (в прохальній частині), ані в клопотанні про долучення доказів, відповідачка не заявляла про відшкодування їй за рахунок позивача витрат на професійну правничу допомогу.

На зв`язок із судом вийшов представник позивача, який підтримав вимоги апеляційної скарги та просив скасувати оскаржуване додаткове рішення місцевого господарського суду в частині відмови в стягненні 11000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Заслухавши пояснення представника позивача, приймаючи до уваги доводи відповідачки, наведені у відзиві на апеляційну скаргу, розглянувши матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення відсутні, з огляду на наступне:

Як вбачається з матеріалів справи позивач у позовній заяві зазначив, що поніс та очікує понести судові витрати, у зв`язку із розглядом справи, а саме судовий збір за подачу позовної заяви в сумі 3028,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000 грн.

Згодом, 05.07.2024, через систему «Електронний суд» позивач подав заяву з додатками про ухвалення додаткового рішення у цій справі, в якій, зокрема, просив суд стягнути з відповідача на користь позивача 13000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, на підтвердження понесення яких долучив до заяви такі документи: свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 630 від 24.02.2012 р., видане адвокату Король Дмитру Володимировичу; ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АА № 1442180, виданий Адвокатським об`єднанням «Алтус Легал» адвокату Король Дмитру Володимировичу; ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АН № 1434024 від 06.06.2024, виданий адвокату Кір`якову Артуру Сергійовичу; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДН № 5283 від 17.12.2018, видане адвокату Кір`якову Артуру Сергійовичу; договір № 27/24-Р про надання правничої (правової) допомоги від 17.04.2024, який укладений між Адвокатським об`єднанням «Алтус Легал» та Товариством з обмеженою відповідальністю «МКарго Україна»; рахунок на оплату № 19 від 17.05.2024 на суму 8000,00 грн, виставлений Адвокатським об`єднанням «Алтус Легал»; платіжну інструкцію за № 908 від 22.05.2024 на суму 8000,00 грн; акт про приймання передачі наданої правничої (правової) допомоги № 19 від 04.06.2024 на суму 8000,00 грн; додаткову угоду до договору № 27/24-Р від 17.04.2024 про надання правничої (правової) допомоги від 05.06.2024 р.; договір про надання правничої допомоги № 3 від 05.06.2024, який укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю «МКарго Україна» та адвокатом Кір`яковим Артуром Сергійовичем; додаткову угоду № 1 від 05.06.2024 до договору про надання правничої допомоги № 3 від 05.06.2024; рахунок на оплату № 3-1 від 18.06.2024 на суму 3000,00 грн., виставлений адвокатом Кір`яковим А. С.; платіжну інструкцію за № 988 від 18.06.2024 на суму 3000,00 грн.; рахунок на оплату № 3-3 від 03.07.2024 на суму 2 000,00 грн., виставлений адвокатом Кір`яковим А. С.; платіжну інструкцію за № 1039 від 03.07.2024 р. на суму 2000,00 грн; акт наданих послуг на суму 5000,00 грн.

Частиною 1 та пунктом 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1 статті 16 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Відповідно до ст. 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, з метою розподілу судових витрат, учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність, адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, інтереси позивача у цій справі представляв адвокат Кір`яков А.С., повноваження якого підтверджуються ордером на надання правничої (правової) допомоги серії АН № 1434024 від 06.06.2024, який виданий на підставі договору про надання правничої допомоги № 3 від 05.06.2024, а також свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДН № 5283 від 17.12.2018.

Водночас, позовну заяву ТОВ «МКарго Україна» підписано адвокатом Король Д.В., повноваження якого підтверджуються ордером на надання правничої (правової) допомоги серії АА № 1442180 від 10.05.2024, виданого на підставі договору про надання правничої (правової) допомоги № 27/24-Р від 17.04.2024 р., а також свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю № 630 від 24.02.2012.

17 квітня 2024 року між Адвокатським об`єднанням «АЛТУС ЛЕҐАЛ» (за договором Адвокатське об`єднання/АО) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МКАРГО УКРАЇНА» (за договором клієнт) було укладено договір про надання правничої (правової) допомоги № 27/24-Р стосовно представництва інтереси Клієнта в правоохоронних органах, судах усіх рівнів, органах державної виконавчої служби та інших державних і недержавних органах, установах та організаціях, незалежно від форм власності, з питань захисту законних прав та інтересів клієнта по справі за позовною заявою ТОВ «МКАРГО УКРАЇНА» до ФОП Лесик Люції Альойзівни про повернення безпідставно набутих коштів у розмірі 5000,00 грн (далі договір № 27/24-Р)

Відповідно до п. 4.1 договору № 27/24-Р, з врахуванням складності справи, кількості витраченого адвокатом часу, розмір гонорару за надання правничої (правової) допомоги, становить фіксовану суму у розмірі 8000,00 грн, без ПДВ, при розгляді справи у суді першої інстанції, які оплачуються клієнтом в безготівковій формі на поточний рахунок Адвокатського об`єднання.

17 травня 2024 року Адвокатське об`єднання «АЛТУС ЛЕҐАЛ» виставило позивачу рахунок за № 19 за надання правничої (правової) допомоги у справі № 914/1249/24 на суму 8000,00 грн.

22 травня 2024 року позивач перерахував Адвокатському об`єднанню «АЛТУС ЛЕҐАЛ» грошові кошти в сумі 8000,00 грн з призначенням платежу: плата за послуги на надання правничої допомоги зг. рах. № 19 від « 17.05.2024 без ПДВ», що підтверджується платіжною інструкцією за № 908 від 22.05.2024 на означену суму.

4 червня 2024 року між сторонами договору було підписано акт приймання-передачі наданої правничої (правової) допомоги № 19, за яким Адвокатським об`єднанням була надана правнича (правова) допомога у справі № 914/1249/24, що включала в себе підготовку позовної заяви (13.05.2024); підготовку заяви з процесуальних питань - про розгляд справи за відсутності позивача та його представника (21.05.2024) на загальну суму 8000 грн. без ПДВ.

5 червня 2024 року між Адвокатським об`єднанням «АЛТУС ЛЕҐАЛ» та позивачем було укладено додаткову угоду до договору № 27/24-Р від 17.04.2024 року про надання правничої (правової) допомоги, за умовами якої сторони домовились припинити дію договору № 27/24-Р від 17.04.2024 року про надання правничої (правової) допомоги з 05.06.2024.

Цього ж дня, між ТОВ «МКарго Україна» та адвокатом Кір`яковим Артуром було укладено договір про надання правничої допомоги за № 3 від 05.06.2024 (далі договір № 3), за умовами якого адвокат зобов`язався надати правничу допомогу клієнту з наступних правничих питань та у таких обсягах: представництво/захист клієнта в цивільному, господарському, адміністративному, конституційному судочинстві, виконавчому, кримінальному провадженні, під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, а клієнт зобов`язується сплатити адвокату гонорар за надання правничої допомоги, а також у випадку необхідності покрити фактичні витрати, пов`язані з виконанням цього договору.

За надання правничої допомоги за цим договором, у відповідності до пунктів 3.1, 3.2 договору № 3, клієнт сплачує адвокату гонорар у розмірі та в строки, що визначені додатковою угодою до цього договору; оплата правничої допомоги за цим договором здійснюється в національній валюті України гривні шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок адвоката.

5 червня 2024 року між позивачем та адвокатом Кір`яковим А.С. було укладено додаткову угоду № 1 до договору про надання правничої допомоги № 3 від 05.06.2024, за умовами якої на виконання договору клієнт сплачує адвокату винагороду за надання правничої допомоги, розрахунок якої здійснюється наступним чином 1000,00 грн., без ПДВ, за 1 (одну) годину правничої допомоги, що надається адвокатом, згідно виставленого рахунку на оплату послуг.

18 червня 2024 року адвокат Кір`яков А.С. виставив позивачу рахунок № 3-1 щодо надання правничої допомоги у справі № 914/1249/24 на суму 3000,00 грн, в якому, зокрема, визначено обсяг виконаних робіт та вказано: правнича допомога у справі № 914/1249/24 за договором про надання правничої допомоги від 05.06.2024 р. № 3. Цього ж дня позивач на підставі платіжної інструкції № 988 від 18.06.2024 перерахував адвокату Кір`якову А.С. грошові кошти в сумі 3000,00 грн.

3 липня 2024 року адвокат Кір`яков А.С. виставив позивачу рахунок № 3-3 щодо надання правничої допомоги у цій справі на суму 2000,00 грн, в якому зазначив обсяг виконаних адвокатом робіт - правнича допомога у справі № 914/1249/24 за договором про надання правничої допомоги від 05.06.2024 № 3.

Позивач 03.07.2024 відповідно до платіжної інструкції за №1039 року перерахував адвокату Кір`якову А.С. грошові кошти в сумі 2000, 00 грн. Цього дня між адвокатом Кір`яковим А.С. та позивачем було підписано акт приймання виконаних робіт (наданих послуг) № 1, за яким позивачу надана правнича допомога у справі № 914/1249/24 на загальну суму 5000,00 грн.

В заяві про ухвалення додаткового рішення представником позивача зазначено такий опис робіт (наданих послуг):

- складання та подача позовної заяви про стягнення безпідставно набутих коштів у розмірі 5000,00 грн (7 арк), оформлення 12 додатків на 24 арк, направлення позовної заяви з додатками відповідачу;

- складання та подача заяви про розгляд справи без участі представника (2 арк);

- складання та подача заяви про вступ у справу як представника (2 арк.);

- ознайомлення з матеріалами справи, що містяться в системі «Електронний суд». Інтерв`ювання клієнта: встановлення фактичних обставин справи; встановлення фактів, які настали; встановлення коло доказів, якими підтверджуються факти;

- складання та подача заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (2 арк.), направлення копії заяви відповідачу;

- представництво інтересів позивача в судовому засіданні 18.06.2024 9:30 в режимі відеоконференції;

- представництво інтересів позивача в судовому засіданні 03.07.2024 12:30 в режимі відеоконференції;

- складання та подача заяви про ухвалення додаткового рішення (5 арк.), оформлення 12 додатків на 21 арк., направлення копії заяви з додатками відповідачу.

Стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачає, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення, тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

З огляду на статтю 28 Правил адвокатської етики (затверджені звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09.06.2017), необхідно дотримуватись принципу «розумного обґрунтування» розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, наведеній у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, загальне правило розподілу судових витрат, визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Водночас у частині п`ятій наведеної норми встановлено критерії, за якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від зазначеного загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

За умовами ч. 5 ст. 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Таким чином, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, визначеними частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. В такому випадку, суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні здійснених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, що відповідає правовій позиції Касаційного господарського суду Верховного Суду, наведеній у постанові від 18.03.2021 у справі №910/15621/19.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним, суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Як зазначено в постановах Касаційного господарського суду Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 910/23210/17, від 13.02.2019 у справі № 911/739/15, від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, для включення всієї суми гонорару до відшкодування за рахунок позивача, має бути встановлено, що його позов не підлягає задоволенню, а за наявності заперечень позивача щодо співмірності заявленої суми компенсації, також має бути обґрунтовано, що такі витрати відповідача були необхідними, а їх розмір є розумним і виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені до відшкодування, з урахуванням того, чи були такі витрати здійснені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі N 904/4507/18.

Подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у вказаному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2024 у справі № 686/5757/23).

Господарським процесуальним кодексом України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним, суд, з врахуванням конкретних обставин справи, можу обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи. Близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції правильно встановив, що представник позивача здійснював підготовку позовної заяви, брав участь в судових засіданнях у даній справі, подавав на адресу суду письмові заяви та клопотання, відтак, адвокатські послуги були фактично надані позивачу його представниками. Однак, з врахуванням наведених правових норм та позицій Верховного Суду, вирішуючи питання про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в розмірі 13000,00 грн., суд першої інстанції, керуючись своїми дискреційними повноваженнями, в силу положень ч.ч. 5-7 та 9 ст. 129 ГПК України, вважав за можливе з власної ініціативи обмежити розмір витрат на професійну правничу допомогу та не покладати всі на відповідача, оскільки заявлений до стягнення розмір витрат на надання правової допомоги (13000,00 грн.) не відповідає критерію розумності, зважаючи на обставини цієї справи.

Як слідує з матеріалів цієї справи, спір між сторонами виник щодо стягнення з відповідача на користь позивача 5000,00 грн. безпідставно набутих коштів, тобто належить до категорії нескладних, малозначних та загальнопоширених в українському судочинстві, а судова практика щодо вирішення відповідних спорів є сформованою та широко застосовною судами. Правове регулювання спірних правовідносин фактично зводиться до окремих норм ЦК України та ГК України та не вимагає застосування будь-якого іншого спеціального законодавства.

Позовні вимоги ґрунтуються виключно на одному договорі про транспортно-експедиторське обслуговування № 1611/01 від 16.11.2023 р.

Обсяг наданих адвокатом позивача послуг є звичайним для справ про стягнення заборгованості (подання позову, відповіді на відзив, участь у судових засіданнях, подання клопотань незначної складності).

У постанові Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18, зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Отож, з огляду на характер спірних правовідносин у цій справі, враховуючи обсяг доказів, предмет та ціну позову ( стягнення 5000,00 грн), а також значення справи для сторін та категорію складності справи, яка розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження, судова колегія зазначає, що задоволення вимог заяви позивача про стягнення з відповідача 13000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу становило б для відповідача непомірний тягар та не відповідає критерію розумності і співмірності. Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про доцільність зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 2000,00 грн. Обмежуючи розмір витрат на професійну правничу допомогу за заявою представника позивача, які підлягають до стягнення з відповідача до 2000,00 грн., суд не змінював їх суму та не втручався у правовідносини адвоката та його клієнта, а скористався своїм правом, наданим ч.5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З врахуванням викладеного вище в сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм чинного законодавства, наведених правових позицій Верховного Суду та встановлених обставин справи.

Арґументи, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, не доводять порушення або неправильного застосування судом під час розгляду справи норм матеріального та процесуального права, а тому не можуть бути підставою для зміни чи скасування ухваленого у цій справі рішення.

Судові витрати пов`язані з розглядом апеляційної скарги, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 129, 269, 273, 275, 276, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні вимог апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «МКарго Україна» відмовити.

Додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 30.07.20204 у справі №914/1249/24 залишити без змін.

Судові витрати покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок оскарження визначений статтями 287-288 Господарського процесуального кодексу України.

Справу повернути в Господарський суд Львівської області.

Повний текст постанови складено 04.10.2024.

Головуючий суддяГ.В. Орищин

суддяН.М. Кравчук

суддяО.С. Скрипчук