Постанова

від 24.09.2024 по справі 921/619/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" вересня 2024 р. Справа №921/619/23

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіО.С. Скрипчук

суддівН.М. Кравчук

О.І. Матущака,

секретар судового засідання В.Б. Лагутін,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Свято-Богоявленського жіночого монастиря Тернопільської єпархії УПЦ б/н від 22.07.2024 (вх. № 01-05/2067/24 від 22.07.2024)

на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 18.07.2024 (повний текст ухвали складено 19.07.2024, м. Тернопіль, суддя І.П. Шумський)

в частині повернення позовної заяви третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору за первісним позовом Почаївської Свято-Успенської Лаври від 17.07.2024 року та відмови у відкритті провадження за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору за первісним позовом ОСОБА_1 від 17.07.2024

у справі № 921/619/23

за первісним позовом Кременецько-Почаївського державного історико-архітектурного заповідника, м. Кременець Тернопільської області

до відповідача Свято-Богоявленського жіночого монастиря Тернопільської єпархії УПЦ, м. Кременець Тернопільської області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Міністерства культури та інформаційної політики України, м. Київ

про зобов`язання повернути майно

та за зустрічним позовом Свято-Богоявленського жіночого монастиря Тернопільської єпархії УПЦ, м. Кременець Тернопільської області

до відповідача Кременецько-Почаївського державного історико-архітектурного заповідника, м. Кременець Тернопільської області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Міністерства культури та інформаційної політики України, м. Київ

про визнання недійсним договору № 5 від 03.09.2018 про безоплатне користування релігійною громадою нерухомим майном, що є державною власністю.

за участю представників за первісним позовом:

за участю представників за первісним позовом:

від позивача: І.М. Деревінський (присутній в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду);

від відповідача: не з`явився;

від третьої особи: Олексієнко В.М.;

від Почаївської Свято-Успенської Лаври: не з`явився;

від ОСОБА_1 : не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Господарського суду Тернопільської області знаходиться справа №921/619/23 за первісним позовом Кременецько Почаївського державного історико - архітектурного заповідника, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Міністерство культури та інформаційної політики України, до відповідача - Свято - Богоявленського жіночого монастиря Тернопільської єпархії УПЦ, про зобов`язання Свято - Богоявленського жіночого монастиря Тернопільської єпархії УПЦ повернути Кременецько Почаївському державному історико-архітектурному заповіднику державне нерухоме майно приміщення пам`ятки архітектури національного значення Комплекс споруд Богоявленського монастиря (Богоявленський собор, 1760 р., Корпус келій, 1760 р., Дзвіниця, XX ст.), загальною площею 3 218, 0 кв. м, охоронний номер 1591 Н, реєстровий № 26024191.18.АААДДЛ151, розміщене за адресою: вул. Дубенська, 2, м. Кременець Тернопільської області, шляхом вивільнення зайнятих приміщень та підписання відповідного Акту приймання передачі, та за зустрічним позовом Свято - Богоявленського жіночого монастиря Тернопільської єпархії УПЦ, до відповідача - Кременецько Почаївського державного історико - архітектурного заповідника, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Міністерство культури та інформаційної політики України, про визнання недійсним Договору №5 про безоплатне користування релігійною громадою нерухомим майном, що є державною власністю, укладений 03.09.2018 між Кременецько-Почаївським державним архітектурним заповідником та Свято-Богоявленським жіночим монастирем УПЦ.

18.07.2024 відділом діловодства Господарського суду Тернопільської області в межах справи №921/619/23 зареєстровано позовну заяву б/н від 17.07.2024 (вх. №511) Почаївської Свято-Успенської Лаври, подану в порядку ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), до Кременецько-Почаївського державного історико-архітектурного заповідника про визнання за Почаївською Свято-Успенською Лаврою права безоплатного, безстрокового користування на комплекс споруд Богоявленського монастиря, розташованого за адресою: Тернопільська область, м. Кременець, вул. Дубенська, 2 (позивача за первісним позовом).

18.07.2024 відділом діловодства Господарського суду Тернопільської області в межах справи №921/619/23 зареєстровано позовну заяву б/н від 17.07.2024 (вх. №512) третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору за первісним позовом ОСОБА_1 до відповідача Кременецько Почаївського державного історико - архітектурного заповідника про зобов`язання Кременецько Почаївського державного історико - архітектурного заповідника припинити дії, спрямовані на вивільнення кімнати №101 в будівлі сестринського корпусу блок №1 (корпус келій, 1760 року) за адресою: АДРЕСА_1 , якою володіє і користується ОСОБА_1 .

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 18.07.2024 відмовлено в задоволенні усного клопотання Свято - Богоявленського жіночого монастиря Тернопільської єпархії УПЦ від 18.07.2024 про виклик для допиту в якості свідка ОСОБА_2 . Позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору за первісним позовом Почаївської Свято-Успенської Лаври від 17.07.2024 року у справі №921/619/23 року та додані до неї документи повернуто заявнику - Почаївській Свято-Успенській Лаврі, вул. Лаврська, буд. 8, м. Почаїв, Кременецький район, Тернопільська область, 47025. Відмовлено у відкритті провадження за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору за первісним позовом ОСОБА_1 від 17.07.2024 у справі №921/619/23. Закрито підготовче провадження у справі №921/619/23 призначити її до розгляду по суті на 15.08.2024 на 15:40 год.

Місцевий господарський суд у вказаній ухвалі вказав, що до вирішення питання про закриття підготовчого провадження судом:

- повернуто позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору за первісним позовом Почаївської Свято-Успенської Лаври від 17.07.2024 року;

- відмовлено у відкритті провадження за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору за первісним позовом ОСОБА_1 від 17.07.2024.

Обґрунтування цих дій викладено в окремих процесуальних документах (ухвалах суду від 18.07.2024).

Не погодившись з ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 18.07.2024 Свято-Богоявленський жіночий монастир Тернопільської єпархії УПЦ звернувся до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою б/н від 22.07.2024 (вх. № 01-05/2067/24 від 22.07.2024), у якій просив скасувати ухвалу від 18.07.2024 і направити справу для продовження розгляду до Господарського суду Тернопільської.

Апелянт зазначає, що враховуючи той факт, що суд в ухвалі про закриття підготовчого провадження вирішив питання про повернення позовної заяви заявнику і про відмову у відкритті провадження у справі, вказана ухвала підлягає окремому оскарженню.

На переконання апелянта, оскаржувана ухвала не відповідає вимогам ст. ст. 324, 236 ГПК. Господарський суд в мотивувальній частині не навів жодних мотивів, з яких дійшов висновку про необхідність повернення позовної заяви заявникові і про відмову у відкритті провадження у справі. Також суд не зазначив в резолютивній частині оскаржуваної ухвали про строк і порядок набрання ухвали законної сили та її оскарження. Посилання суду на те, що обґрунтування цих дій викладено в окремих процесуальних документах (ухвалах суду від 18.07.2024), не відповідає вимогам ст. 234, 236 ГПК України

Через систему «Електронний суд» 23.09.2024 поступило клопотання представника Свято-Богоявленського жіночого монастиря Тернопільської єпархії УПЦ про відкладення розгляду справи. Клопотання мотивоване тим, що представник зайнятий в іншому судовому засіданні.

Разом з тим, через систему «Електронний суд» 24.09.2024 поступило клопотання представника Почаївської Свято-Успенської Лаври про відкладення розгляду справи. Клопотання мотивоване тим, що представник зайнятий в іншому судовому засіданні.

У судове засідання 24.09.2024 з`явився представник позивача та третьої особи, надали пояснення.

У судове засідання 24.09.2024 скаржник та відповідач явки уповноважених представників не забезпечили.

Розглянувши клопотання про відкладення розгляду справи колегія суддів вказує наступне.

Відповідно до ч.ч. 11, 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для відкладення розгляду справи.

Згідно ухвали суду від 29.07.2024 явка представників сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалась.

Колегія суддів вказує, що розгляд даної справи вже два рази відкладався за клопотанням скаржника.

Відтак, колегією суддів надавався час учасникам судового провадження на надання усіх необхідних на їх думку документів та пояснень у справі. Скаржник є апелянтом по справі, а отже в апеляційній скарзі ним викладено доводи, з яких він не погоджується з прийнятим судовим рішенням. Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність перенесення розгляду справи в силу положень чинного ГПК України.

Разом з тим, нормами чинного законодавства не передбачено жодного обмеження щодо кола представників юридичної особи. За неможливості представництва інтересів товариства, представляти інтереси учасника судового процесу може керівник або інша особа як з числа своїх працівників, так і осіб, не пов`язаних з ним трудовими відносинами.

Колегія суддів враховує, що матеріали справи містять обсяг відомостей, достатній для розгляду апеляційної скарги та ухвалення законного і обґрунтованого рішення відповідно до вимог ст. 236 ГПК України.

При апеляційному розгляді даної справи колегія суддів також враховує положення ст. 129 Конституції України та ст. 2 ГПК України, відповідно до яких одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

За таких обставин, з огляду на необхідність дотримання принципу розумності строків розгляду справи, а також те, що явка представників учасників справи судом не визнавалась обов`язковою, з урахуванням змісту ст.ст. 202, 216, 270 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку про відхилення клопотання скаржника та відповідача про відкладення розгляду справи.

Відповідно до п. 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, розглянувши матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія вважає за доцільне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 234 ГПК України ухвала, що викладається окремим документом, складається з: 1) вступної частини із зазначенням: а) дати і місця її постановлення; б) найменування суду, прізвища та ініціалів судді (суддів); в) імен (найменувань) учасників справи; 2) описової частини із зазначенням суті клопотання та імені (найменування) особи, яка його заявила, чи іншого питання, що вирішується ухвалою; 3) мотивувальної частини із зазначенням мотивів, з яких суд дійшов висновків, і закону, яким керувався суд, постановляючи ухвалу; 4) резолютивної частини із зазначенням: а) висновків суду; б) строку і порядку набрання ухвалою законної сили та її оскарження.

Відповідно до ч. 1 ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Господарський суд першої інстанції у оскаржуваній ухвалі вказав, зокрема наступне:

«Місцевий господарський суд у вказаній ухвалі вказав, що до вирішення питання про закриття підготовчого провадження судом:

- повернуто позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору за первісним позовом Почаївської Свято-Успенської Лаври від 17.07.2024 року;

- відмовлено у відкритті провадження за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору за первісним позовом ОСОБА_1 від 17.07.2024.

Обґрунтування цих дій викладено в окремих процесуальних документах (ухвалах суду від 18.07.2024).».

На переконання апелянта такі посилання суду першої інстанції є порушенням ст. ст. 324, 236 ГПК.

Разом з тим, колегія суддів вказує, що відповідно до згідно статті 311 ГПК України, а саме частини 2 цієї статті, підставою для скасування або зміни судового рішення може бути порушення норм процесуального права, але лише за умови, що це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

Відтак, колегія суддів вказує, що не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення, яке не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Так, у рішенні у справі "Сутяжник проти Росії" (№ 8269/02) ЄСПЛ зробив висновок про те, що не може бути скасоване правильне по суті судове рішення та не може бути відступлено від принципу правової визначеності лише задля правового пуризму, судове рішення може бути скасоване лише з метою виправлення істотної судової помилки. У цій справі рішення арбітражного суду, яке набрало законної сили, було скасовано в порядку нагляду з припиненням провадження у справі суто з підстави того, що спір не підлягав розгляду арбітражними судами, хоча у подальшому вимоги заявника були задоволені судом загальної юрисдикції. Ухвалюючи рішення ЄСПЛ виходив з того, що, хоча як принцип, правила юрисдикції повинні дотримуватися, однак, враховуючи обставини даної справи, була відсутня соціальна потреба, яка б виправдовувала відступлення від принципу правової визначеності.

Скаржник в апеляційній скарзі вказує тільки на порушення норми статті 234 ГПК, однак не вказує, як таке порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Разом з тим, колегія суддів приймає до уваги те, що постановою Західного апеляційного господарського суду ухвалу господарського суду Тернопільської області від 18.07.2024, на яку суд посилається в оскаржуваній ухвалі, залишено без змін.

Оскільки у даній справі наведені апелянтом порушення не призвели до прийняття неправильної по суті ухвали, колегія суддів вважає, що ухвалу від 18.07.2024 слід залишити без змін.

Підсумовуючи все вищевказане, колегія суддів зазначає, що доводи скаржника не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги. Ці доводи не спростовують фактів, покладених в основу ухвали Господарського суду Тернопільської області від 18.07.2024 у справі №921/619/23.

За приписами частин 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.ч. 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

З огляду на вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Судові витрати

З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 86, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ :

1.Апеляційну скаргу Свято-Богоявленського жіночого монастиря Тернопільської єпархії УПЦ б/н від 22.07.2024 (вх. № 01-05/2067/24 від 22.07.2024) залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 18.07.2024 у справі №921/619/23 залишити без змін.

3.Судовий збір сплачений за апеляційну скаргу покласти на апелянта.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Строки та порядок оскарження постанов апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Повний текст постанови виготовлено 03.10.2024.

Головуючий суддя О.С. Скрипчук

СуддяО.І. Матущак

СуддяН.М. Кравчук