Постанова

від 24.09.2024 по справі 910/9030/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" вересня 2024 р. Справа№ 910/9030/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Поліщука В.Ю.

суддів: Гончарова С.А.

Доманської М.Л.

секретар судового засідання: Сорока П.М.

розглянувши матеріали апеляційних скарг Заступника Генерального прокурора та Фонду державного майна України,

на рішення Господарського суду міста Києва від 08.05.2024 року,

у справі №910/9030/20 (суддя А.М.Івченко ),

за позовом Заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі

1) Київської міської державної адміністрації;

2) Фонду державного майна України;

3) Державного підприємства "Київський державний завод "Буревісник";

за позовом Фонду державного майна України,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіф Інвест»,

про визнання договору недійсним,

в межах справи про банкрутство № 15/175-б,

представники сторін:

від Офісу Генерального прокурора - Ющенко М.А.,

від Фонду державного майна України - Прикмета І.П.,

від ДП "Київський державний завод "Буревісник" - Наумов А.Є.,

від ТОВ «Сіф Інвест» - Пронін Є.І.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.05.2024 року, у задоволенні позовних вимог Заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі Київської міської державної адміністрації, ДП "Київський державний завод "Буревісник", та Фонду державного майна України про визнання недійсним Договору №40-92 від 29.03.2018 року та Додаткової угоди до цього Договору №01 від 05.04.2018 року відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Заступник Генерального прокурора Антон Войтенко звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 08.05.2024 року у справі №910/9030/20, яким відмовлено у задоволенні позову та ухвалити нове рішення та задовольнити позовні вимоги Заступника Генерального прокурора про визнання недійсним Договору від 29.03.2018 року №40-92 про будівництво житлового комплексу та Додаткової угоди від 05.04.2018 року №1.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.08.2024 року, апеляційну скаргу скарги Заступника Генерального прокурора передано колегії суддів у складі: головуючий суддя - Поліщук В.Ю. (судя-доповідач), судді: Шаптала Є.Ю., Гончаров С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.08.2024 року №910/9030/20 за апеляційною скаргою Заступника Генерального прокурора на рішення Господарського суду міста Києва від 08.05.2024 року, витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/9030/20 щодо оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 08.05.2024 року у справі №910/9030/20.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Фонд державного майна України звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 08.05.2024 року у справі №910/9030/20, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Заступника Генерального прокурора про визнання недійсним Договору від 29.03.2018 року №40-92 про будівництво житлового комплексу та Додаткової угоди від 05.04.2018 року №1.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.08.2024 року, апеляційну скаргу Фонду державного майна України передано колегії суддів у складі: головуючий суддя - Поліщук В.Ю. (суддя доповідач), судді Шаптала Є.Ю., Гончаров С.А.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 21.08.2024 року, справу №910/9030/20 за апеляційною скаргою Фонду Державного майна України на рішення Господарського суду міста Києва від 08.05.2024 року, передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Поліщук В.Ю. (суддя-доповідач), судді: Доманська М.Л., Гончаров С.А., (у зв`язку з перебуванням судді Шаптали Є.Ю., у відпустці).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.08.2024 року прийнято справу №910/9030/20 за апеляційною скаргою Фонду державного майна України на рішення Господарського суду міста Києва від 08.05.2024 року, до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Поліщук В.Ю. (суддя-доповідач), судді: Доманська М.Л., Гончаров С.А., та витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/9030/20 щодо оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 08.05.2024 року у справі №910/9030/20.

29.08.2024 року місцевим господарським судом направлено до Північного апеляційного господарського суду матеріали справи №910/9030/20.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 05.09.2024 року, справу №910/9030/20 за апеляційною скаргою Заступника Генерального прокурора на рішення Господарського суду міста Києва від 05.09.2024 року, передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Поліщук В.Ю. (суддя-доповідач), судді: Доманська М.Л., Гончаров С.А. (у зв`язку з перебуванням судді Шаптали Є.Ю. на лікарняному).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.09.2024 року прийняти справу №910/9030/20 за апеляційною скаргою Заступника Генерального прокурора на рішення Господарського суду міста Києва від 08.05.2024 року, до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Поліщук В.Ю. (суддя-доповідач), судді: Доманська М.Л., Гончаров С.А.; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника Генерального прокурора на рішення Господарського суду міста Києва від 08.05.2024 року у справі №910/9030/20; розгляд апеляційної скарги призначено на 24.09.2024 року.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.09.2024 року поновлено Фонду державного майна України строк на апеляційне оскарження на рішення Господарського суду міста Києва від 08.05.2024 року у справі №910/9030/20; відкрито апеляційне провадження за апеляційною Фонду державного майна України на рішення Господарського суду міста Києва від 08.05.2024 року у справі №910/9030/20; об`єднано апеляційні скарги Заступника Генерального прокурора та Фонду державного майна України на рішення Господарського суду Києва від 08.05.2024 року у справі №910/9030/20, в одне апеляційне провадження для спільного розгляду; розгляд апеляційної скарги призначено на 24.09.2024 року.

18.09.2024 року на адресу Північного апеляційного господарського суду від представника ТзОВ «Сіф Інвест» Проніна Є.І. надійшов Відзив на апеляційні скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 08.05.2024 року у справі №910/9030/20, в якому представник ТзОВ «Сіф Інвест» просить апеляційний господарський суд апеляційну скаргу Заступника Генерального прокурора на рішення Господарського суду міста Києва від 08.05.2024 року у справі №910/9030/20 залишити без задоволення; апеляційну скаргу Фонду державного майна України на рішення Господарського суду міста Києва від 08.05.2024 року у справі №910/9030/20 залишити без задоволення; рішення Господарського суду міста Києва від 08.05.2024 року у справі №910/9030/20 залишити без змін.

Крім того, представник ТзОВ «Сіф Інвест» зазначає, що скаржники не наводять жодних норм чинного законодавства України, норм матеріального і процесуального права, які були порушені місцевим господарським судом під час винесення рішення Господарського суду міста Києва від 08.05.2024 року у справі №910/9030/20 та вважає, що твердження скаржників є безпідставними, необгрунтованими, такими, що суперечать чинному законодавству та вважає, що Господарський суд міста Києва всебічно, повно та об?єктивно дослідив обставини справи №910/9030/20 та докази, які містяться у матеріалах цієї справи та прийняв судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, у тому числі із врахування спеціальних норм Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

В судове засідання 24.09.2024 року з`явились: прокурор, представник Фонду державного майна України, представник ТзОВ «Сіф Інвест» та представник ДП «Київський державний завод «Буревісник».

Представник прокуратури в судовому засіданні 24.09.2024 року надала свої пояснення по суті апеляційних скарг та просила апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 08.05.2024 року у справі №910/9030/20, та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Заступника Генерального прокурора про визнання недійсним Договору від 29.03.2018 року №40-92 про будівництво житлового комплексу та Додаткової угоди від 05.04.2018 року №1.

Представник Фонду державного майна України в судовому засіданні 24.09.2024 року надав свої пояснення по суті апеляційних скарг та просив апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 08.05.2024 року у справі №910/9030/20 та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Заступника Генерального прокурора про визнання недійсним Договору від 29.03.2018 року №40-92 про будівництво житлового комплексу та Додаткової угоди від 05.04.2018 року №1.

Представник ДП «Київський державний завод «Буревісник» в судовому засіданні 24.09.2024 року підтримав позиції прокуратури та представника Фонду державного майна України.

Представник ТзОВ «Сіф Інвест» в судому засіданні 24.09.2024 року надав свої пояснення по суті апеляційних скарги та просив апеляційний господарський суд апеляційну скаргу Заступника Генерального прокурора на рішення Господарського суду міста Києва від 08.05.2024 року у справі №910/9030/20 залишити без задоволення; апеляційну скаргу Фонду державного майна України на рішення Господарського суду міста Києва від 08.05.2024 року у справі №910/9030/20 залишити без задоволення; рішення Господарського суду міста Києва від 08.05.2024 року у справі №910/9030/20 залишити без змін.

Інші учасники апеляційного провадження явку уповноважених представників в судове засідання апеляційного господарського суду не забезпечили, про причини неявки апеляційний господарський суд не повідомлено.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає наступне.

На розгляді Господарського суду міста Києва перебуває справа №15/175-б про банкрутство ДП "Київський державний завод "Буревісник".

У червні 2020 року ДК "Укроборонпром" і ДП "КДЗ "Буревісник" звернулись до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про визнання недійсним Договору №40-92 від 29.03.2018 року про будівництво житлового комплексу по вул. Здолбунівській, 2 у місті Києві, укладеного між ДП "КДЗ "Буревісник" та ТзОВ "Сіф Інвест", та Додаткової угоди до цього Договору №01 від 05.04.2018 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 15/175-б (910/9030/20) від 30.06.2020 року відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на 28.07.2020 року.

Крім того, у липні 2020 року Заступник Генерального прокурора в інтересах держави в особі Київської міської державної адміністрації, ДК "Укроборонпром", ДП "Київський державний завод "Буревісник" звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про визнання недійсним Договору №40-92 від 29.03.2018 року та Додаткової угоди до цього Договору № 01 від 05.04.2018 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.08.2020 року у справі №15/175-б (910/11122/20) задоволено Клопотання Заступника Генерального прокурора про об`єднання справ в одне провадження; об`єднано в одне провадження справи №15/175-б (910/11122/20) та №15/175-б (910/9030/20) та присвоєно об`єднаній справі №910/9030/20.

Позовні вимоги за поданими позовами було обґрунтовано, зокрема, тим, що: оскаржуваний правочин було укладено за відсутності згоди на його вчинення органу, до сфери управління якого належало ДП "Київський державний завод "Буревісник", що було обов`язковим з огляду на його правову природу - спільна діяльність, та взяття заводом на себе значного зобов`язання; наслідком вчинення оскаржуваного правочину стало розпорядження ДП "Київський державний завод "Буревісник" земельною ділянкою державної власності за відсутності необхідного обсягу повноважень щодо цього, чим порушено права органу, який реалізує права держави на землю - в даному випадку Київська міська державна адміністрація.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.02.2021 року у справі №910/9030/20 позов задоволено повністю; визнано недійсним Договір №40-92 від 29.03.2018 року про будівництво житлового комплексу по вул. Здолбунівській, 2 у місті Києві, укладений між ДП "Київський державний завод "Буревісник" та ТОВ "Сіф Інвест"; визнано недійсною також Додаткову угоду до цього Договору № 01 від 05.04.2018 року.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.04.2021 року ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.02.2021 року у справі №910/9030/20 скасовано; прийнято нове судове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних заяв Заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі: Київської міської державної адміністрації, ДК "Укроборонпром", ДП "КДЗ "Буревісник", а також ДК "Укроборонпром" і ДП "Київський державний завод "Буревісник" до ТзОВ "СІФ Інвест", за участю Фонду державного майна України про визнання недійсним Договору № 40-92 від 29.03.2018 року про будівництво житлового комплексу по вул. Здолбунівській, 2 у місті Києві, укладеного між ДП "КДЗ "Буревісник" та ТзОВ "Сіф Інвест", і Додаткової угоди до цього Договору № 01 від 05.04.2018 року у межах справи № 15/175-б.

Постановою Верховного Суду від 22.09.2021 року касаційні скарги ДК "Укроборонпром" та Заступника Генерального прокурора задоволено частково; постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.04.2021 року та ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.02.2021 року у справі № 910/9030/20 скасовано; справу №910/9030/20 у скасованій частині направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

За наслідками нового розгляду рішенням Господарського суду міста Києва від 12.12.2022 року позовні вимоги Заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі Київської міської державної адміністрації; ДК "Укроборонпром"; ДП "КДЗ "Буревісник" та позовні вимоги ДК "Укроборонпром" задоволено повністю; визнано недійсними Договір №40-92 від 29.03.2018 року про будівництво житлового комплексу за адресою: м. Київ, вул. Здолбунівська, 2 та Додаткову угоду № 1 від 05.04.2018 року, укладені між ДП "КДЗ "Буревісник" та ТзОВ "Сіф Інвест".

Постановою від 25.04.2023 року Північний апеляційний господарський суд апеляційну скаргу ТзОВ «Сіф Інвест» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2022 року у справі задовольнив; рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2022 року скасував та ухвалив нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі Київської міської державної адміністрації; ДК "Укроборонпром"; ДП "КДЗ "Буревісник"; за позовом ДК "Укроборонпром" до ТзОВ «Сіф Інвест» про визнання договору недійсним, що розглядається в межах справи №15/175-б, відмовив.

Постановою Верховного Суду від 07.11.2023 року було частково задоволено касаційні скарги ДК "Укроборонпром" (правонаступником якого визнано АТ "Українська оборонна промисловість", правонаступником якого визнано Фонд державного майна України) та заступника Генерального прокурора; постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.04.2023 року та рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2022 року у справі № 910/9030/20 скасовано; справу № 910/9030/20 направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Передаючи справу на новий розгляду Верховним Судом було:

- зазначено, що у цій справі суди не в повній мірі дослідили наявні рішення Київської міської ради та дії Київської міської державної адміністрації щодо поділу земельної ділянки, не дослідили наявні відкриті джерела (зокрема, Державний земельний кадастр на предмет наявності внесених змін або їх відсутності відповідно до вимог статті 20 ЗК України та сайт КМДА і Київської міської ради на предмет наявності рішень щодо зміни цільового призначення земельних ділянок);

- в контексті зазначеного та наявних спірних правовідносин Верховний Суд звернув увагу, що судами попередніх інстанцій, в порушення вимог статей 86, 236, 238 ГПК України, не повно та не всебічно досліджено усі обставини цієї справи на предмет належної поведінки органів державної влади щодо земельної ділянки, на якій сторони спірного договору передбачили будівництво житлового комплексу.

- звернуто увагу, що дослідження зазначених обставин сприятиме як виправленню помилки державного органу (за встановлення судами її наявності), так і уникненню додаткової відповідальності органів державної влади у майбутньому (за встановлення судами відсутності помилок державних органів) та покладенню відповідальності на ТзОВ "СІіф Інвест" (яке прийняло на себе всі ризики невиконання або неналежного виконання зобов`язань за оскаржуваним договором перед третіми особами з моменту його підписання), що, в свою чергу, свідчитиме про дотримання принципів об`єктивності та неупередженості, пропорційності та відповідальності як перед інвесторами, так і перед державою в цілому.

У зв`язку з наведеним визначено, що при новому розгляді суду необхідно належним чином з`ясувати обставини в частині взаємозв`язків Київської міської державної адміністрації з боржником та відповідачем, наслідки такої взаємодії щодо земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:90:142:0003), а також наслідки такої взаємодії в частині можливості/неможливості виконання оскаржуваного Договору. Суди повинні повно та всебічно дослідити дійсні обставини справи, надати належну оцінку зібраним у справі доказам, їх належності та допустимості, доводам та запереченням сторін і в залежності від встановленого та вимог закону, з урахуванням зауважень викладених в цій постанові, постановити законне та обґрунтоване рішення.

За наслідками повторного нового розгляду рішенням Господарського суду міста Києва від 08.05.2024 року у задоволенні позовних вимог Заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі Київської міської державної адміністрації, ДП "Київський державний завод "Буревісник", та Фонду державного майна України про визнання недійсним Договору №40-92 від 29.03.2018 року та Додаткової угоди до цього Договору №01 від 05.04.2018 року відмовлено повністю.

Місцевий господарський суд, зокрема зазначив, що Договір №40-92 від 29.03.2018 року про будівництво житлового комплексу по вул. Здолбунівській, 2 у м. Києві не містить будь-якого положення, яке б встановлювало, що вкладом ДП "КДЗ "Буревісник" є його майно (об`єкти нерухомості та/або земельна ділянка). Аналізуючи положеннями Договору № 40-92 про будівництво житлового комплексу за адресою: м. Київ, вул. Здолбунівська, 2 від 29.03.2018 року та Додаткової угоди № 01 від 05.04.2018 року, місцевий господарський суд дійшов висновку, що зазначеними документами не передбачено:

- відчуження та/або передачу у право власності нерухомості (нежитлових будівель та споруд), яка належить на праві власності ДК "Укроборонпром" та закріплене на праві господарського відання за ДП "КДЗ "Буревісник";

- вчинення будь-яких дій щодо майнових активів, які належать ДП "КДЗ "Буревісник";

- відчуження та/або передачу у право власності нерухомості (нежитлових будівель та споруд), яка належить на праві власності ДК "Укроборонпром" та закріплене на праві господарського відання за ДП "КДЗ "Буревісник", реорганізація чи ліквідація юридичної особи та/або вчинення будь-яких дій щодо майнових активів, які належать ДП "КДЗ "Буревісник";

- вчинення будь-яких дій щодо майнових активів у тому числі земельних ділянок, які належать ДП "КДЗ "Буревісник" або які є у його користуванні;

- припинення права ДП "КДЗ "Буревісник" постійного користування земельних ділянок площею 9,5071 га з кадастровим номером 8000000000:90:142:0050 та площею 6,1260 газ кадастровим номером 8000000000:90:142:0060;

- право відчуження земельних ділянок площею 9,5071 га з кадастровим номером 8000000000:90:142:0050 та площею 6,1260 га з кадастровим номером 8000000000:90:142:0060;

З огляду на зазначене, місцевий господарський суд дійшов висновку, що відчуження земель умовами спірного Договору не передбачено.

При цьому, місцевий господарський суд визнав недоведеним посилання на те, що за своєю правовою природою оскаржуваний правочин є договором про спільну діяльність, оскільки системний аналіз умов спірного правочину свідчить, що здійснення будівництва об`єкта та реалізація договору покладається саме на ТзОВ «Сіф Інвест» та третіх осіб, а обов`язки щодо здійснення конкретних дій, обумовлених предметом договору, фактично покладено на одну сторону - ТзОВ «Сіф Інвест» - без ознак сумісної діяльності, спільності вкладень або ж поєднаної трудової участі.

Місцевий господарський суд встановив, що у Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), яка є власником земельної ділянки та в інтересах якої виступає заступник Генерального прокурора України відсутнє порушене або оспорюване право, адже останньою було надано ДП "Київський державний завод "Буревісник" всі рішення, погодження, дозволи та затвердження, які згідно законодавчих та нормативно-правових актів з питань будівництва необхідні для здійснення будівництва житлового комплексу з вбудовано-прибудованою дитячою дошкільною установою, котельнею та пожежно-рятувальною частиною на вул. Здолбунівська, 2 у Дарницькому районі м. Києва на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:90:142:0050, площею 9,5071 га (яка згідно Договору підлягає забудові).

Місцевий господарський суд зазначив, що відсутні правові підстави для висновку про те, що укладення оскаржуваного Договору потребувало згоди ДК "Укроборонпром", адже відповідно до статті 73-2 ГК України, така згода необхідна у випадку, якщо ринкова вартість майна, робіт, послуг, що є його предметом, становить 10 і більше відсотків вартості активів державного унітарного підприємства, за даними останньої річної фінансової звітності, проте зобов`язання ДП "Київський державний завод "Буревісник", що визначені предметом оскаржуваного договору, не містить грошового вираження та/або не передбачає передачу/відчуження нерухомого майна та/або земельної ділянки.

Крім того, місцевий господарський суд зазначив, що на час укладення оскаржуваного Договору боржник в особі розпорядника майна міг погоджувати з Комітетом кредиторів укладення значних Договорів, щоб в подальшому уникнути їх оспорювання на підставі статті 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

При цьому, місцевий господарський суд встановив, що на засіданні комітету кредиторів ДП "КДЗ "Буревісник" 05.03.2018 року були присутні представник ТзОВ "Сіф Інвест", ТзОВ "Купер Прайс" та Генеральний директор ДП "КДЗ "Буревісник" Кривошеев В.О., що свідчить про надання згоди на укладення правочину як Комітету кредиторів так і розпорядника майна.

Місцевий господарський суд зазначив, що мотивом скасування арештів майна боржника та заборони, накладеної ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.11.2011 року у справі № 15/175-6 стало те, що, боржником підготовлено пакет документів щодо списання майна, однак, в силу п. 6 Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку списання об`єктів державної власності" №1314 від 08.11.2007 року, унеможливлено надання згоди на списання майна. Саме з метою скасування обмежень права щодо розпорядження майном ДП "КДЗ "Буревісник" Верховним Судом було скасовано арешти майна боржника та заборони, накладені ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.11.2011 року у справі №15/175-6, в тому числі заборону на розпорядження майном.

Господарський суд першої інстанції визнав необґрунтованим доводи прокурора про те, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.11.2011 року у справі №15/175-6 було заборонено укладення угод в цілому. Крім того господарський суд зауважив, що матеріали справи не містять доказів того, що укладенням оспорюваної угоди державі було завдано збитків.

З огляду на зазначене, місцевий господарський суд дійшов висновку, що Договором №40-92 про будівництво житлового комплексу від 29.03.2018 року не встановлюється, не припиняється, не змінюється, не порушується право власності ДП "КДЗ "Буревісник" на земельну ділянку та/або нерухоме майно.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду Заступник Генерального прокурора та Фонд державного майна України звернулись з відповідними апеляційними скаргами до Північного апеляційного господарського суду, які мотивовані, зокрема, наступним:

- висновки Господарського суду міста Києва зроблені за неправильного застосування статей 203, 215, 1130, 1131 ЦК України та без урахування правових позицій Верховного Суду в подібних правовідносинах, наведених у Постановах від 27.07.2022 року у справі №910/7966/21, від 18.04.2018 року у справі №910/4501/17, від 03.11.2020 року у справі №920/611/19, від 16.01.2020 року у справі №922/1362/17, від 27.11.2018 року у справі №905/1227/17, від 11.07.2019 року у справі №910/10673/18;

- під час ухвалення оскаржуваного рішення поза увагою місцевого суду першої інстанції залишилися положення статей 20, 21, 38, 65, 66, 84, 96, 102-1, 120 ЗК України, статей 377, 413 ЦК України та не враховано правових позицій Верховного Суду щодо застосування цих норм права, наведених у Постановах від 28.03.2018 року у справі №915/166/17, від 10.05.2018 року у справі №924/263/17, від 04.07.2018 року у справі №916/935/17, від 15.06.2018 року у справі №916/933/17, від 17.01.2019 року у справі №923/241/18, від 21.05.2019 року у справі №925/550/18, від 21.06.2019 року у справі №910/22880/17, від 01.10.2020 року у справі №910/21935/17, від 08.05.2018 року у справі №908/852/17;

- місцевий господарський суд залишив поза увагою принцип superficies solo cedit (збудоване на поверхні слідує за землею). Принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах статті 120 Земельного кодексу України, статті 377 Цивільного кодексу України, інших положеннях законодавства;

- висновки місцевого господарського суду без посилання на докази в розумінні статей 76-79 ГПК України про те, що у вартість предмета договору не входить вартість права користування земельною ділянкою, є хибними, оскільки у п. 2 оспорюваної Додаткової угоди від 05.04.2018 року №1 зазначено про те, що вказана у п. 1 цієї Додаткової угоди вартість майна і права користування земельною ділянкою визначена сторонами на підставі Звіту про оцінку майна від 01.11.2017 року, який складено ТзОВ "Меркурій Партнере". Також, з урахуванням фактичних обставин справи, умов, прав та обов`язків сторін, правових наслідків виконання Договору, є необґрунтованими висновки місцевого господарського суду про те, що укладення Договору від 29.03.2018 року не потребувало згоди ДК "Укроборонпром" у порядку статті 73-2 ГК України, оскільки зобов`язання державного підприємства за таким Договором не містять грошового вираження та/або не передбачають передачу/відчуження нерухомого майна та/або земельної ділянки;

- поза увагою місцевого господарського суду залишилися ті обставини, що укладення оспорюваних Договору та Додаткової угоди до нього на стадії розпорядження майном у процедурі банкрутства державного підприємства не призведе до відновлення платоспроможності боржника та задоволення вимог кредиторів, адже умови договору та результат їх виконання жодним чином не передбачають порядку та способу погашення кредиторської заборгованості;

- при застосуванні статті 73-2 ГК України, як правової підстави для визнання Договору недійсним, не є важливим вид цього Договору, наявність грошового вираження, за ким зі сторін Договору закріплено обов`язок оплати майна, робіт і послуг та яка юридична доля нерухомого майна та/або земельної ділянки, що є його предметом. ДП "КДЗ "Буревісник" не обов`язково повинен був брати на себе господарське зобов`язання, яке становить 10 і більше відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності, адже визначальною ознакою значного зобов`язання є предмет такого зобов`язання і його вартість. Разом з тим місцевий господарський суд не звернув увагу на те, що визначальним критерієм застосування статті 73-2 ГК України є вартість предмету зобов`язання, що вчиняється державним унітарним підприємством, вказує на неправильне застосування норми матеріального права.

Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду, з урахуванням вказівок, наведених в Постанові Верховного Суду від 07.11.2024 року у цій справі, після повного та всебічного аналізу обставин справи, дійшла висновку про вірність висновків місцевого господарського суду щодо відмови в задоволенні позову з огляду на наступне.

Ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Ст. 316 ГПК України передбачено, що вказівки, які містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи. Постанова суду касаційної інстанції не може містити вказівок для суду першої або апеляційної інстанції про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яка норма матеріального права повинна бути застосована і яке рішення має бути прийнято за результатами нового розгляду справи.

Із зібраних в матеріалах справи, за наслідками декількох нових розглядів, документів вбачаються наступні обставини перебігу спірних правовідносин у хронологічному порядку їх виникнення, що не заперечуються учасниками справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.11.2011 року у справі №15/175-б було порушено провадження у справі за Заявою ПрАТ "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" до ДП "Київський державний завод "Буревісник" про визнання банкрутом та, серед іншого: з моменту порушення провадження у справі введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника; заборонено посадовим особам боржника вчиняти дії щодо відчуження майна, реорганізації чи ліквідації юридичної особи укладення угод про зазначене з іншими суб`єктами підприємницької діяльності; заборонено посадовим особам боржника або власнику його майна чи уповноваженому ним органу або іншим особам вчиняти певні дії щодо майнових активів боржника.

В рамках процедури банкрутства комітетом кредиторів ДП "КДЗ "Буревісник" проведено конкурс з відбору інвесторів для участі у відновленні платоспроможності ДП "КДЗ "Буревісник", за результатами якого рішенням комітету кредиторів ДП "КДЗ "Буревісник", оформленим протоколом №13 від 07.10.2016 року, обрано потенційного інвестора ДП "КДЗ "Буревісник" - ТзОВ "Сіф Інвест", інвестиційна пропозиція якого передбачала з метою погашення вимог кредиторів та відновлення платоспроможності боржника будівництво житлового комплексу на частині території боржника, у зв`язку з цим комітет кредиторів вирішив запропонувати ДП "КДЗ "Буревісник" подати документи до ДК "Укроборонпром" щодо списання майна, яке тривалий час не використовується у виробничій діяльності та яке розташоване на території потенційного інвестиційного проекту.

Рішенням Київської міської ради від 06.07.2017 року №691/2853 затверджено детальний план території в районі Дніпровської набережної, вулиці Здолбунівської, проспекту Петра Григоренка в Дарницькому районі міста Києва.

11.09.2017 року від ТзОВ «Сіф Інвест» на адресу ДП "Київський державний завод "Буревісник" та ДК "Укроборонпром" надійшла інвестиційна пропозиція з проекту будівництва та/або реконструкції об`єктів нерухомості за адресою: м. Київ, вул. Здолбунівська, 2, з додатком - проекту договору про будівництво житлового комплексу.

Листом від 28.09.2017 року №UOP3.01-9007 ДК "Укроборонпром" звернулось до ДП "Київський державний завод "Буревісник" з проханням розглянути інвестиційну пропозицію ТзОВ «Сіф Інвест» будівництва та/або реконструкції об`єктів нерухомості за адресою: м. Київ, вул. Здолбунівська, 2, надати позицію з приводу можливості та доцільності впровадження запропонованого інвестиційного проекту.

22.01.2018 року ТзОВ «Сіф Інвест» звернулось до ДК "Укроборонпром" листом від 22.01.2018 року №08 стосовно погодження проекту Договору між ДП "Київський державний завод "Буревісник" та ТзОВ "Сіф Інвест", а також проекту Додаткової угоди №1 до такого Договору про будівництво житлового комплексу.

Відповідно до Листа від 23.02.2018 року №UOP3.01-1678, ДК "Укроборонпром" зазначив, що концерн не наділений повноваженнями стосовно погодження проектів договорів, які укладені його учасниками для проведення поточної господарської діяльності. Разом з тим, звернув увагу на те, що не має заперечень до суттєвих умов наданого проекту договору та вважає, що підприємство має вжити всіх заходів, які не суперечать чинному законодавству, зокрема законодавства з питань банкрутства, а також пункту восьмому ухвали Господарського суду м. Києва від 30.11.2011року у справі №15/175-б.

12.02.2018 року ДП "Київський державний завод "Буревісник" звернулось до ДК "Укроборонпром" Листом від 12.02.2018 року №400/25 щодо доцільності погодження та підписання Договору проведення спільної консультативної наради за участю всіх задіяних та зацікавлених сторін з метою остаточного редагування проекту Договору.

28.02.2018 року відбулись загальні збори трудового колективу ДП "Київський державний завод "Буревісник" на яких було погоджено укладення Договору №40-92 від 29.03.2018 року про будівництво житлового комплексу за адресою: м. Київ, вул. Здолбунівська, 2 та уповноважено Генерального директора на підписання такого правочину, що було оформлено відповідним Протоколом загальних зборів трудового колективу ДП "Київський державний завод "Буревісник" за вказану дату.

05.03.2018 року проведено засідання комітету кредиторів ДП "Київський державний завод "Буревісник" у справі №15/175-б, оформлене Протоколом №22, на якому прийнято рішення про погодження укладення Договору про будівництво житлового комплексу за адресою: м. Київ, вул. Здолбунівська, 2 у редакції, запропонованій ТОВ «Сіф Інвест» з врахуванням зауважень розпорядника майна та боржника, та схвалено дії розпорядника майна щодо погодження Договору про будівництво житлового комплексу за адресою: м. Київ, вул. Здолбунівська, 2.

29.03.2018 року між ДП "КДЗ "Буревісник" (Сторона 1) та ТзОВ «Сіф Інвест» (Сторона 2) укладено Договір № 40-92 про будівництво житлового комплексу за адресою: м. Київ, вул. Здолбунівська, 2 (далі - "Договір"), відповідно до пункту 2.1 якого сторони зобов`язуються збудувати об`єкт згідно з проектно-кошторисною документацією за адресою: м. Київ, вул. Здолбунівська, 2.

Об`єктом будівництва, згідно з пунктом 1.1.4 Договору є житловий комплекс з об`єктами інженерно-транспортної інфраструктури, згідно з містобудівними умовами та обмеженнями й іншими вихідними даними, який планується побудувати на частині земельної ділянки в межах будівельного майданчика, а також будь-які інженерно-технічні споруди, безпосередньо з ним пов`язані (далі - об`єкт).

Пунктом 2.2 Договору передбачено, що ДП "Київський державний завод "Буревісник" передає ТзОВ «Сіф Інвест» частину функцій замовника.

У пункті 2.4 Договору сторони погодили, що фінансування будівництва здійснюється ТзОВ "Сіф Інвест".

Об`єктом забудови є земельна ділянка площею 9,5071 га, яка є частиною ділянки загальною площею 15,6 га та належить ДП "КДЗ "Буревісник" на праві постійного користування (пункт 3.1 Договору).

Оформлення права на частину земельної ділянки з цільовим призначенням, що дозволяє здійснити будівництво, утримання і обслуговування об`єкта, є зобов`язанням ДП "КДЗ "Буревісник". Права, обов`язки та відповідальність сторін відповідно до договору виникають з моменту виконання ДП "КДЗ "Буревісник" зазначеного зобов`язання. ТзОВ «Сіф Інвест» зобов`язана надати організаційне та методологічне сприяння у виконанні зазначеного обов`язку ДП "КДЗ "Буревісник" (пункт 3.2 Договору).

У пункті 3.3 Договору, сторони передбачили, що право користування частиною земельної ділянки внаслідок виконання договору не переходить до ТОВ "СІФ Інвест". ТОВ «Сіф Інвест» має право використовувати будівельний майданчик відповідно до вимог законодавства України у сфері містобудування на підставі договорів капітального будівництва, укладених у межах цього Договору.

ТзОВ «Сіф Інвест» приймає на себе виконання частини функцій Замовника будівництва об`єкта, у тому числі: отримання вихідних даних на проектування, розроблення та погодження проектно-кошторисної документації, забезпечення будівництва проектно-кошторисною документацією, оформлення в установленому порядку дозвільних документів на будівництво об`єкту (пункт 4.1.1 Договору).

Відповідно до пункту 4.1.5 Договору, ТзОВ «Сіф Інвест» здійснює будівництво відповідно до рішень і дозволів уповноважених державних органів і органів місцевого самоврядування, з дотриманням законів, будівельних норм і правил, що діють в Україні, у строгій відповідності з вимогами проектної документації та умовами Договору.

Згідно із пунктом 4.2.2 Договору, ДП "КДЗ "Буревісник" зобов`язане передати ТзОВ «Сіф Інвест» будівельний майданчик на період будівництва протягом 3-х робочих днів з дати підписання цього Договору.

Сторони домовились, що за виконання частини функцій замовника ДП "КДЗ "Буревісник" отримує у власність частину Об`єкта у вигляді окремих квартир та нежилих приміщень Об`єкта у розмірі 8% від загальної площі квартир Об`єкта та 8% від загальної площі нежилих приміщень Об`єкта. Вартість частини Об`єкта, що отримує ДП "КДЗ "Буревісник", буде встановлена Сторонами у Додатковій угоді (пункт 7.1 Договору).

05.04.2018 року ДП "КДЗ "Буревісник" та ТзОВ «Сіф Інвест» було укладено Додаткову угоду №01 до Договору, якою визначено, що вартість наявного в межах земельної ділянки майна ДП "КДЗ "Буревісник" і вартість права користування земельною ділянкою загалом становлять 88763 800 грн. (пункт 1 Додаткової угоди). У разі, якщо вартість частки Сторони 1, визначена згідно з п. 7.1 Договору, буде менше ніж 88763 800 грн., то частку Сторони 1 буде збільшено до цієї суми (пункт 3 Додаткової угоди). ТзОВ «Сіф Інвест» у повному обсязі фінансує всі витрати, пов`язані з оформленням та зміною цільового призначення земельної ділянки, а також демонтажем списаних споруд (п. 4 Додаткової угоди).

06.04.2018 року Листом № UOP 3.01-3135, у відповідь на Лист ДП "Київський державний завод "Буревісник" від 12.02.2018 року №400/25, ДК "Укроборонпром" зазначив, що: згідно з науково-правовим висновком Інституту держави і права ім. В.М. Корецького від 16.11.2017 року №126/437 проект Договору про будівництво житлового комплексу за адресою: м. Київ, вул. Здолбунівська, 2 не є Договором про спільну діяльність, а отже не потребує погодженню Генеральним директором ДК "Укроборонпром"; відповідне питання (укладення договору) було погоджено комітетом кредиторів ДП "Київський державний завод "Буревісник"; ініційоване питання було вирішено на засіданні комітету кредиторів, у присутності представників ТзОВ "Сіф Інвест", ТзОВ "Купер Прайс" та Генерального директора ДП "Київський державний завод "Буревісник" Кривошеєва В.О., а тому відповідає інтересам як боржника так і кредиторів, а отже не потребує скликання окремої наради для обговорення умов проекту Договору.

Листом №02-02/257 від 17.04.2018 року розпорядник майном ДП "Київський державний завод "Буревісник" арбітражний керуючий Лахненко Є.М. погодив укладення Договору №40-92 від 29.03.2018 року про будівництво житлового комплексу за адресою: м. Київ, вул. Здолбунівська, 2 та Додаткової угоди № 01 від 05.04.2018 року до нього.

01.06.2018 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис за №26434460 про право постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер 8000000000:90:142:0003, загальною площею 15,6331 га, за ДП "Київський державний завод "Буревісник".

Постановою Верховного Суду від 13.09.2018 року у справі №15/175-б, серед іншого, було частково задоволено Клопотання ДП "Київський державний завод "Буревісник" та розпорядника майна Лахненка Є.М. про скасування арешту майна боржника та заборони, накладених ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.11.2011 року у справі №15/175-б, мотивовані, зокрема тим, що такими обтяженнями унеможливлено списання майна, та скасовано відповідні заходити.

11.09.2018 року ДП "Київський державний завод "Буревісник" звернулось до Фонду державного майна України (лист № 400/134) щодо отримання погодження на списання майна, надавши відповідні документи.

17.09.2018 року (лист №30-09/9241) Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву погодило списання об`єктів нерухомого майна, розташованих за адресою: м. Київ, вул. Здолбунівська, 2, яке перебуває на балансі ДП "Київський державний завод "Буревісник" (69 одиниць).

19.09.2018 року ДП "Київський державний завод "Буревісник" звернулось до ДК "Укроборонпром" (Листом №400/138) з проханням прийняти рішення про надання згоди на списання нерухомого майна.

17.10.2018 року ДК "Укроборонпром" прийняв Наказ №362 "Про надання згоди на списання майна ДП "Київський державний завод "Буревісник", яким надано згоду ДП "Київський державний завод "Буревісник" на списання майна, що підлягає списанню з балансу ДП "Київський державний завод "Буревісник". Згідно з цим Наказом майно підлягало списанню до 01.10.2019 року.

14.02.2020 року ДК "Укроборонпром" видав Наказ №37 про визнання наказу ДК "Укроборонпром" від 17.10.2018 року №362 таким, що втратив чинність.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.12.2021 року, залишеним без змін Постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2023 року та Постановою Верховного Суду від 24.10.2023 року, у справі №910/4756/21 за позовом ТзОВ "Купер Прайс" до ДК "Укроборонпром", третя особа: ДП "Київський державний завод "Буревісник", про визнання протиправним та скасування розпорядження №3/р від 24.01.2020 року, та за позовом ТзОВ «Сіф Інвест» до ДК "Укроборонпром", третя особа: ДП "Київський державний завод "Буревісник" про визнання протиправним та скасування Наказу №37 від 14.02.2020 року, було задоволено позов ТзОВ «Сіф Інвест» до ДК "Укроборонпром" та визнано незаконним і скасовано Наказ ДК "Укроборонпром" від 14.02.2020 року №37 "Про визнання таким, що втратив чинність, Наказу ДК "Укроборонпром" від 17.10.2018 року №362".

29.12.2021 року Департаментом містобудування та архітектури Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надано Витяг з містобудівної документації за №055-30106, згідно якого вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:90:142:0050, яка розташована на вул. Здолбунівській, 2 у Дарницькому районі м. Києва, відповідно до детального плану території в районі Дніпровської набережної, вулиці Здолбунівської, проспекту Петра Григоренка в Дарницькому районі м. Києва, затвердженого Рішенням Київської міської ради від 06.07.2017 року №691/2853, потрапляє в межі функціональних зон: територія житлової забудови багатоповерхової, територія громадських будівель та споруд та територія комунально-складська.

11.02.2022 року між ДП "КДЗ "Буревісник" та ТзОВ «Сіф Інвест» було укладено Додаткову угоди №02 до Договору, якою були внесені зміни до Додаткової угоди №01 від 05.04.2018 року, зокрема, визначено, що вартість наявного в межах земельної ділянки майна ДП "КДЗ "Буревісник" і вартість права користування земельною ділянкою площею 9,5071 га, загалом складають 235735345,00 грн. (пункт 1 Додаткової угоди). У разі, якщо вартість частки Сторони 1, визначена згідно з п. 7.1 Договору, буде менше ніж 235735345,00 грн., то частку Сторони 1 буде збільшено до цієї суми (пункт 3 Додаткової угоди).

Згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 07.12.2022 року №НВ-51008937832022 вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:90:142:0050, площею 9,5071 га має цільове призначення: категорія земель - землі житлової та громадської забудови; вид цільового призначення земельної ділянки: 02.10. Для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури.

22.06.2023 року Департаментом містобудування та архітектури Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрація), за наслідками розгляду заяви ДП "Київський державний завод "Буревісник" за реєстраційним номером Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва АМ01:1218-9002-9391-2181 від 26.05.2023 про надання містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва житлового комплексу з вбудовано-прибудованою дитячою дошкільною установою, котельнею та пожежно-рятувальною частиною на вул. Здолбунівській, 2 у Дарницькому районі м. Києва, було видано наказ, яким затверджено містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва житлового комплексу з вбудовано-прибудованою дитячою дошкільною установою, котельнею та пожежно-рятувальною частиною на вул. Здолбунівська, 2 у Дарницькому районі м. Києва.

05.06.2023 року ДП "Київський державний завод "Буревісник" подано суб`єкту управління - ДК "Укроборонпром" Звіт про списання майна, яке знаходилось на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:90:142:0050, площею 9,5071 га (лист №400/73 від 05.06.2023 року).

Положеннями статті 6 ЦК України встановлено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину визначені положеннями статті 203 ЦК України, зокрема, такі, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності тощо. При цьому, відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Невідповідність правочину актам законодавства як підстава його недійсності повинна ґрунтуватися на повно та достовірно встановлених судами обставинах справи про порушення певним правочином (чи його частиною) імперативного припису законодавства. Саме по собі відступлення сторонами від положень законодавства, регулювання їх іншим чином не свідчить про суперечність змісту правочину цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Подібний висновок наведений у Постановах Верховного Суду від 31.10.2023 року у справі №908/722/20, від 29.08.2023 року у справі №909/635/22, від 29.08.2022 року у справі №909/635/22.

Водночас, за результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося. Подібний висновок наведений у Постановах Верховного Суду від 31.10.2023 року у справі №908/722/20, від 20.02.2024 року у справі №903/1037/22, від 19.03.2024 року у справі №910/4293/22, від 08.08.2024 року у справі №917/1024/22.

В цьому випадку, позивачами вказується на порушення права та інтересів держави, зокрема, в особі Київської міської державної адміністрації та ДК "Укроборонпром", з укладення Договору, яке полягає у відсутності погодження з ним вчинення таких дій (забудови спірної земельної ділянки) в рамках його реалізації.

За змістом статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Реалізація права на захист цивільних прав здійснюється за допомогою способів захисту.

Під способом захисту цивільного права чи інтересу розуміють визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (аналогічний висновок, наведений у п. 5.5 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 року у справі №925/1265/16, у п. 67 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 31.07.2021 року у справі №903/1030/19). Інакше кажучи, це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (подібний висновок, наведений у п. 14 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 року у справі №310/11024/15-ц).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування (висновки, наведені у Постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 року у справі №338/180/17, від 11.09.2018 року у справі №905/1926/16, від 09.02.2021 року у справі №381/622/17).

Частиною 2 статті 16 ЦК України, статті 20 ГК України, визначено основні способи захисту цивільних прав та інтересів.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересу є визнання правочину недійсним (пункт 2 частини 2 статті 16 ЦК України).

За приписами статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 статті 203 Цивільного кодексу України.

Згідно із частинами 1-3, 5, 6 статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Недійсність правочину зумовлена наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Таким чином, відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України, для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання оспорюваного правочину недійсним як способу захисту є усталеним у судовій практиці.

Досліджуючи в межах цієї справи наявність відповідного інтересу, зокрема, у Київської міської державної адміністрації та ДК "Укроборонпром" в оспорюванні Договору колегія суддів апеляційної інстанції виходить в першу чергу з наступного.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав.

У суб`єктивному значенні добросовісність розглядається як усвідомлення суб`єктом власної сумлінності та чесності при здійсненні ним прав і виконанні обов`язків.

Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб.

Зазначений принцип лежить в основі доктрини "venire contra factum proprium" (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

Згаданий принцип римського права "venire contra factum proprium" є вираженням "equitable estoppel" - однієї з найважливіших доктрин загального права. В системі загального права ця доктрина ґрунтується на "principles of fraud" та є спрямованою на недопущення ситуації, в якій одна сторона може займати іншу позицію в судовому розгляді справи, що відрізняється від її більш ранньої поведінки або заяв, якщо це ставить протилежну сторону у невигідне становище. Доктрина виступає своєрідним механізмом гарантування захисту очікувань іншої сторони правовідносин і забезпечення балансу відносин між сторонами.

Із зібраних в матеріалах справи документів вбачається, що первісно:

- ДК "Укроборонпром" було обізнано про наміри ДП "КДЗ "Буревісник" та ТзОВ «Сіф Інвест» укласти Договір з метою забудови спірної земельної ділянки до фактичного його укладення та не заперечувало проти вчинення таких дій, а більше того - у відповідь на звернення таких осіб вказувало на: а) відсутність ознак договору спільної діяльності в такому правочині; б) відсутність необхідності в окремому погодженні ДК "Укроборонпром" його укладення; в) погодження укладення такого правочину комітетом кредиторів ДП "КДЗ "Буревісник" у справі про його банкрутство №15/175-б, що вказує на відповідність його вчинення як інтересам кредиторів, так і боржника;

- земельна ділянка, забудова якої передбачена умовами Договору, була віднесена до меж житлової забудови згідно змінами до детального плану території в районі Дніпровської набережної, вулиці Здолбунівської, проспекту Петра Григоренка в Дарницькому районі м. Києва, затверджених рішенням Київської міської ради від 06.07.2017 року №691/2853.

В послідуючому, після укладення Договору, ДК "Укроборонпром" було погоджено знесення наявного на спірній ділянці майна ДП "КДЗ "Буревісник", а уповноваженими органами, які входять до сфери управління Київської міської державної адміністрації, забезпечено: реєстрацію за ДП "КДЗ "Буревісник" прав користування загальною земельною ділянкою, її поділ в т.ч. на земельну ділянку, забудова якої передбачена умовами Договору (з кадастровим номером 8000000000:90:142:0050, площею 9,5071 га), зміну цільового призначення - на "будівництво і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури"; затвердження містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва житлового комплексу з вбудовано-прибудованою дитячою дошкільною установою, котельнею та пожежно-рятувальною частиною на вул. Здолбунівська, 2 у Дарницькому районі м. Києва.

Що ж стосується безпосередньо дій ДП "КДЗ "Буревісник", то як свідчать матеріали справи такою особою первісно взагалі заперечувалося обґрунтованість звернення з позовами у даній справі та вчинялися дії, спрямовані на реалізації Договору (знесення майна, оформлення земельної ділянки), і лише після направлення справи на черговий новий розгляд його представники почали підтримувати позов прокурора та ДК "Укроборонпром".

Очевидно, що такі дії вказаних осіб (зокрема, ДК "Укроборонпром", органів місцевого самоврядування міста Києва, та безпосередньо ДП "КДЗ "Буревісник" на стадії нового розгляду) суперечать їх попередній поведінці і є недобросовісними.

Варто зауважити, що доктрина venire contra factum proprium застосовувалась Великою Палатою Верховного Суду неодноразово, зокрема:

- у Постановах від 16.06.2020 року у справі №145/2047/16 та від 25.05.2021 року у справі №461/9578/15-ц (провадження №14-175 цс 20) зазначено:

"в праві України доктрина venire contra factum proprium (заборона суперечливої поведінки) проявляється, зокрема, у кваліфікації певних поведінкових актів (так званих конклюдентних дій) особи, та базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці), в основі якої - принцип добросовісності.

Поведінка є такою, що суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, якщо вона не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона правовідносин розумно покладалася на ці заяви чи попередню поведінку.».

- у Постанові від 16.11.2021 року справа №904/2104/19 вказано, що:

« 9.56. Застосовуючи принцип добросовісності щодо поведінки боржника, Велика Палата Верховного Суду зазначає, що, визнаючи факт існування своїх зобов`язань за укладеним ним договором поруки від 16 липня 2008 року та їх припинення по закінченню преклюзивного строку згідно із частиною четвертою статті 559 ЦК України, боржник діяв недобросовісно, заперечуючи в цілому факт перерахування Банком коштів за кредитним договором від 16 липня 2008 року Компанії «Лендмонт Лімітед» (LANDMONT) та стверджуючи про неповноту наданих Банком доказів у справі про банкрутство щодо перерахування спірної суми грошових коштів - 40 000 000 доларів США.».

- у Постанові КГС Верховного Суду від 15.10.2019 року справа №903/879/18:

« 48. Встановлені у даній справі обставини, зокрема те, що останній визнаючи у листуванні та під час початку розгляду даної справи факт виконання позивачем умов договору щодо постачання віконних конструкцій, у подальшому зайняв протилежну позицію та став стверджувати про відсутність доказів того, що саме позивачем здійснена їх поставка, а у подальшому ініціював кримінальне провадження з приводу неможливості встановлення ціни та якості поставленої продукції, на переконання колегії суддів в аспекті надання характеристики його поведінки суперечать доктрині заборони суперечливої поведінки.»

Сутність застосування цієї доктрини не ставиться в залежність відповідних заяв чи поведінки сторони в межах судового провадження чи поза межами судового провадження, адже висновок Великої палати Верховного Суду містить абсолютний характер.

Таким чином, очевидним є недобросовісність поведінки позивачів, які первісно не висували жодних заперечень щодо укладення Договору, а в подальшому (після його укладення) - своїми діями (в т.ч. за час розгляду даної справи) забезпечили можливість його фактичної реалізації, адже по суті на момент вчинення Договору за ДП "КДЗ "Буревісник" не було офіційно зареєстровано прав на спірну земельну ділянку (тим паче з необхідним для реалізації Договору цільовим призначенням), а на ній було розташоване належне державному підприємству майно, що в своїй сукупності фактично унеможливлювали реалізацію правочину в частині проведення спірної забудови, здійснення якої і визначається прокурором як вирішальний аспект порушення прав та інтересів держави.

При цьому, прокурором не визначено будь-яких протиправних дій зі сторони ДК "Укроборонпром" чи Київської міської державної адміністрації (в т.ч. в особі її органів) в межах перебігу спірних правовідносин як підстави звернення за цим позовом до суду.

Тобто, за час розгляду справи в суді такими особами було забезпечено можливість реалізацію ТзОВ «Сіф Інвест» Договору шляхом проведення відповідної забудови, а тому їх ствердження в суді щодо незаконності такого правочину та існування певного порушення їх прав та інтересів у випадку його реалізації не приймаються до уваги як такі, що суперечать їх фактичній поведінці, тобто по суті є проявом зловживання правом, що не припустимо в державі, яка визнає верховенство права.

Більш того, відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року (надалі - "Конвенція") щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Положеннями ст. 1 Першого протоколу до Конвенції гарантовано, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Європейський суд з прав людини у своїх Рішеннях у справах "Мелахер та інші проти Австрії", "Бурдов проти Росії", "Прессос Компанія Нав"єра С.А." та інші проти Бельгії", "Пайн Велі Девелопмент Лтд." та інші проти Ірладнії", "Беєлер проти Італії", "Тре Тракторер Актіболаг" проти Швеції" визначив, що під поняттям "майно" розуміється не лише майно, яке належить особі на праві власності згідно законодавства країни, в якій виник спір, а також під даним поняттям можуть бути прибутки, що випливають з власності, кошти, належні заявникам на підставі судових рішень, "активи", які можуть виникнути, "правомірні очікування"/"законні сподівання" особи, приватні власні інтереси, інше "майно", що "становить економічну цінність".

Таким чином, концепція "майна" в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися "правом власності", а відтак і "майном" (рішення у справі "Іатрідіс проти Греції").

Тобто, набутий ТзОВ «Сіф Інвест» майновий інтерес у реалізації Договору шляхом забудови спірної земельної ділянки, можливість чого була забезпечена в т.ч. діями відповідачів після його укладення (в т.ч. за час розгляду цього спору), а також по суті підтверджений остаточними судовими рішення у справі №15/175-б (Постанова Верховного Суду від 13.09.2018 року в частині скасування арешту та заборон, що обумовлено необхідність проведення списання майна ДП "КДЗ "Буревісник" задля забудови спірної земельної ділянки) та у справі №910/4756/21 (задоволення позову ТзОВ «Сіф Інвест» до ДК "Укроборонпром" про скасування наказу останнього, який перешкоджав проведенню списання майна ДП "КДЗ "Буревісник", розташованому на спірній земельній ділянці, в т.ч. з підстав порушення майнових інтересів ТзОВ «Сіф Інвест» щодо виконання Договору), є майном в розумінні в розумінні приписів статті 1 Першого протоколу до Конвенції та визначеної практики Європейського суду з прав людини.

Відтак, в силу прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права, суд приходить до висновку, що стаття 1 Першого протоколу до Конвенції підлягає застосуванню для захисту визначених правомірних очікувань та майнового інтересу ТОВ «Сіф Інвест» щодо певного стану речей (у майбутньому), а саме, реалізації Договору шляхом проведення відповідної забудови спірної земельної ділянки, можливість здійснення чого забезпечення в першу чергу саме поведінкою позивачів та остаточними судовими рішеннями у пов`язаних спорах, адже в іншому випадку зміна такої правової позиції може свідчити про втручання у право мирного володіння відповідачем своїм майном в контексті застосування статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

При цьому, предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема, й позбавлення особи права власності на майно державою.

Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини (рішення від 23.09.1982 року в справі "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції", рішення від 21.02.1986 року в справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства") положення статті 1 Першого протоколу містить три правила: перше правило має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друге - стосується позбавлення майна і визначає певні умови для визнання правомірним втручання у право на мирне володіння майном; третє - визнає за державами право контролювати використання майна за наявності певних умов для цього.

Зазначені правила не застосовуються окремо, вони мають тлумачитися у світлі загального принципу першого правила, але друге та третє правило стосуються трьох найважливіших суверенних повноважень держави: права вилучати власність у суспільних інтересах, регулювати використання власності та встановлювати систему оподаткування.

У практиці Європейського суду з прав людини (рішення у справі "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23.09.1982 року, справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21.02.1986 року, справі "Щокін проти України" від 14.10.2010 року, справі "Сєрков проти України" від 07.07.2011 року, справі "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23.11.2000 року, справі "Булвес" АД проти Болгарії" від 22.01.2009 року, справі "Трегубенко проти України" від 02.11.2004 року, справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2004 року) також напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. Європейський суду з прав людини констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акту, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу, при визначенні якого Європейський суд з прав людини надає державам право користуватися "значною свободою (полем) розсуду". Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Принцип "пропорційності" передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар".

В той же час, прийняття на сьогоднішній день рішення про недійсність Договору з підстав порушення інтересів держави в особі суб`єктів, які своїми діями після укладення такого правочину (в т.ч. за час розгляду цього судового спору) забезпечили можливість його реального виконання, свідчитиме про необґрунтоване (незаконне) втручання державного органу в право власності ТзОВ «Сіф Інвест» на майно у вигляді правомірних очікувань та майнових інтересів, яке зумовить їх припинення, адже відповідна непослідовна поведінка виключає можливість як переслідування певного "суспільного", "публічного" інтересу та пропорційності визначеним цілям, так і не може бути визнана законною, а тому свідчить про порушення гарантованих ст. 1 Першого протоколу до Конвенції ТзОВ "Сіф Інвест", як власнику такого майна, виникнення якого фактично і було попередньо зумовлено діями позивачів, незаконність яких (їх дій) не встановлена та не визначена прокурором в його позові як підстави звернення з ним до суду.

В аспекті наведеного апеляційний господарський суд враховує можливість за певних обставин визнання втручання у право на мирне володіння особою своїм майном виправданим, однак, виключно через призму сумісності заходу відповідного втручання із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, доказів чого в даному випадку не надано.

Крім того, у справі "Рисовський проти України" (заява №29979/04, Рішення від 20.10.2011 року, набуло статусу остаточного 20.01.2012 року) Європейський суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (Рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява №33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, "Онер`їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява №48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява №21151/04, п. 72, від 08.04.2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява №10373/05, п. 51, від 15.09.2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, Рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява №55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер`їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), п. 119).

Тобто, основоположними принципами виконання органом місцевого самоврядування покладених на нього обов`язків (належне урядування) є верховенство права, одним із елементів якого в свою чергу є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлювальних такими обмеженнями, тобто, обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачити юридичні наслідки своєї поведінки.

Водночас, за наслідками приведення спірної земельної ділянки у стан, необхідний у відповідності до норм чинного законодавства для початку її забудови, фактично було визнано майновий інтерес ТзОВ «Сіф Інвест» у реалізації Договору шляхом організації такої забудови, а тому ствердження після цього відповідними органами про порушення їх прав як управителя такої землею відповідною забудовою є нічим іншим як порушенням зазначеного принципу.

При цьому, основоположним принципом здійснення судочинства є верховенство права, одним із елементів якого в свою чергу є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлювальних такими обмеженнями, тобто, обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачити юридичні наслідки своєї поведінки.

Відтак, в силу прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права, колегія суддів апеляційного господарського суду приходить до висновку, що втручання станом на сьогоднішній день в право мирного володіння ТзОВ «Сіф Інвест» своїм майном шляхом визнання Договору недійсним за встановлених обставин перебігу спірних правовідносин окрім відсутності необхідних елементів (законності, пропорційної, переслідування певного "суспільного", "публічного" інтересу) для цього також свідчитиме про порушення принципу належного урядування, адже нівелюватиме визнане як діями позивачів, так і судів (в межах справ №15/175-б та №910/4756/21) право власності ТзОВ «Сіф Інвест» на таке майно, що є недопустимим в контексті впровадження державою гарантованого статтею 1 Першого протоколу до Конвенції захисту.

Приписами ч. 1 ст. 73 ГПК України унормовано, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Ст. 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Ч.ч. 1,2,3 ст. 13 ГПК України передбачають, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005 року).

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі. Відповідно до ч. 1 ст. 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суду апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 року). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У цій справі апеляційний господарський суд дійшов висновку, що скаржникам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи апеляційних скарг не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд дійшов висновку про залишення апеляційних скарг без задоволення, а судового рішення першої інстанції - без змін як такого, що прийняте з додержанням норм матеріального та процесуального права та з урахуванням вказівок Верховного Суду, наведених у Постанові від 07.11.2023 року при направленні цієї справи на новий розгляд, адже підтвердженні зібраними в матеріалах справи документами дійсні обставини перебігу спірних правовідносин в частині взаємозв`язків Київської міської державної адміністрації з боржником та відповідачем, наслідків такої взаємодії щодо земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:90:142:0003), а також наслідків такої взаємодії в частині можливості/неможливості виконання оскаржуваного Договору, свідчать де-факто про забезпечення можливості виконання Договору саме діями позивачів (вчинених в т.ч. за час розгляду даної справи), що де-юре нівелює існування порушень, на які вказано в позовах.

У зв`язку з тим, що апеляційний господарський суд відмовляє у задоволенні апеляційних скарг та залишає без змін раніше прийняте судове рішення, на скаржників покладаються витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у господарському суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 2, 9 КУзПБ, ст.ст 129,253-255,269,275,277,281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Заступника Генерального прокурора та Фонду державного майна України на рішення Господарського суду Києва від 08.05.2024 року у справі №910/9030/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Києва від 08.05.2024 року у справі №910/9030/2 залишити без змін.

3. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на скаржників.

4. Справу № 910/9030/20 повернути до Господарського суду міста Києва.

Повний текст складено та підписано 07.10.2024 року.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок касаційного оскарження передбачено ст.ст. 287-289 ГПК України та ст. 9 КУзПБ.

Головуючий суддя В.Ю. Поліщук

Судді С.А. Гончаров

М.Л. Доманська