Ухвала

від 08.10.2024 по справі 911/3793/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

08 жовтня 2024 року

м. Київ

cправа № 911/3793/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В.А. - головуючого, Багай Н.О., Берднік І.С.

розглянувши матеріали касаційної скарги Обухівської міської ради Київської області

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.08.2024 (у складі колегії суддів: Євсіков О.О. (головуючий), Алданова С.О., Корсак В.А.)

та рішення Господарського суду Київської області від 20.05.2024 (суддя Ейвазова А.Р.)

за позовом Обухівської міської ради Київської області

до:

1. Комунального некомерційного підприємства Української міської ради "Центр первинної медико-санітарної допомоги",

2. Української міської ради Київської області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Обухівська районна рада Київської області,

про визнання права власності та витребування майна з незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

27.08.2024 через систему "Електронний суд" до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Обухівської міської ради Київської області на постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.08.2024 (повний текст складено 14.08.2024) та рішення Господарського суду Київської області від 20.05.2024 у справі № 911/3793/23.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.09.2024 касаційну скаргу Обухівської міської ради Київської області було залишено без руху на підставі частини другої статті 292 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку із незазначенням передбачених частиною другою статті 287 Господарського процесуального кодексу України підстав подання касаційної скарги та надано строк для усунення недоліків до 16.10.2024, який при цьому не повинен був перевищувати десяти днів із дня вручення зазначеної ухвали скаржникові.

25.09.2024 через систему "Електронний суд" до Суду від Обухівської міської ради Київської області надійшла касаційна скарга в новій редакції.

Розглянувши матеріали зазначеної скарги в новій редакції, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку про її повернення з таких підстав.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Згідно з частиною другою статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, наведений в частині другій статті 287 Господарського процесуального кодексу України, є вичерпним.

Отже, системний аналіз наведених положень Господарського процесуального кодексу України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку з посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абзац 2 пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (абзац 3 пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу).

Таким чином, з огляду на зміст наведених вимог процесуального закону, при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити:

за пунктом 1) - формулювання застосованого судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норми права, з яким не погоджується скаржник, із зазначенням цієї норми права та змісту правовідносин, у яких ця норма права застосована, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких (подібних) правовідносинах, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці у подібних правовідносинах;

за пунктом 2) - обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів такого відступлення;

за пунктом 3) - зазначення норми права щодо якої відсутній висновок про її застосування із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній.

У разі оскарження судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга має містити зазначення обставин, наведених у частинах 1, 3 статті 310 цього Кодексу.

При цьому необхідно враховувати, що за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

У касаційній скарзі в новій редакції заявник вказує як підставу для оскарження рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції у касаційному порядку передбачену пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

При цьому з огляду на зміст положень частини другої статті 287 та частини п`ятої статті 290 Господарського процесуального кодексу України, у разі касаційного оскарження судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 цього Кодексу, касаційна скарга має містити зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок Верховного Суду про її застосування із конкретизацією правовідносин, в яких цей висновок відсутній.

Однак, як вбачається зі змісту касаційної скарги в новій редакції, заявником не зазначено конкретної норми права, яку суди попередніх інстанцій застосували (або повинні були застосувати) при розгляді справи та щодо якої, на його думку, відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах.

В той же час, Обухівська міська рада Київської області повторно зазначає про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, проте зазначені доводи зводяться лише до незгоди скаржника із встановленими судами обставинами справи та оцінкою зібраних у справі доказів.

За змістом пункту 4 частини четвертої статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку, вона не приймається до розгляду і підлягає поверненню.

Відповідно до частини четвертої статті 174 Господарського процесуального кодексу України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

Ураховуючи викладене, а також оскільки заявник не усунув недоліки, зазначені в ухвалі від 16.09.2024, касаційна скарга Обухівської міської ради Київської області на постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.08.2024 та рішення Господарського суду Київської області від 20.05.2024 у справі № 911/3793/23 підлягає поверненню на підставі частини четвертої статті 174 та пункту 4 частини четвертої статті 292 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 174, 234, 235, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Обухівської міської ради Київської області на постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.08.2024 та рішення Господарського суду Київської області від 20.05.2024 у справі № 911/3793/23 повернути заявнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Зуєв

Судді Н. Багай

І. Берднік