Рішення

від 07.10.2024 по справі 372/853/24

ОБУХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 372/853/24

Провадження № 2-982/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2024 року Обухівський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Сташків Т.Г.,

за участю секретаря судового засідання Ленди С.О.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ваксенс Прод» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості та 3% річних,

ВСТАНОВИВ:

16.02.2024 року Товариство зобмеженою відповідальністю«Ваксенс Прод» (далі позивач, ТОВ «Ваксенс Прод») звернулось до суду з позовомдо ОСОБА_3 (далі відповідач, ОСОБА_3 ),у якомупросить стягнути з відповідача на користь позивача грошову суму в розмірі 9772536,37 грн., з яких: суму основного боргу в розмірі 8204074,95 грн. та 3 % річних у розмірі 1568461,42 грн., а також вирішити питання про повернення судового збору.

В обґрунтуванняпозову позивачзазначає,що сторонамибуло укладено попередні договори № 1, 2, 3 від 10.09.2021 року, за умовами яких сторони повинні були укласти основні договори купівлі-продажу земельних ділянок 3223155400:03:025:0038, 223155400:03:025:0039, 3223155400:03:025:0041 до 10.12.2021 року включно.

Оскільки основні договори купівлі-продажу земельних ділянок за попередніми договорами № 1, 2, 3 від 10.09.2021 року в установлений строк не були укладені, сплачені ТОВ «Ваксенс Прод» грошові кошти відповідачу в загальному розмірі 20 231 946,75 грн., які є авансом, підлягають поверненню позивачу.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 09.12.2022 року у справі № 372/173/22, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 11.07.2023року, задоволено позов ТОВ «Ваксенс Прод» до ОСОБА_3 про стягнення авансу. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ТОВ «Ваксенс Прод» аванс у розмірі 20 231946,75 грн. Стягнуто з ОСОБА_3 у дохід Державного бюджету 303479,20 грн. витрат зі сплати судового збору.

Позивач зазначає, що відповідач свої зобов`язання з повернення вказаної суми авансу, присудженої судом до стягнення, станом на час подання позову до суду не виконав.

Посилаючись на зазначені обставини, на підставі ст.ст. 524, 533, 625 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) позивач звернувся до суду з указаним позовом.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 19.02.2024 року позовну заявуТОВ «Ваксенс Прод» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості та 3% річних залишено без руху та надано позивачу строк 10 (десять) днів, який рахується з дати отримання даної ухвали для усунення недоліків.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 19.02.2024 року заяву ТОВ «Ваксенс Прод» про забезпечення позову у даній цивільній справі задоволено. З метою забезпечення позову накладено арешт на нерухоме майно, а саме земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:03:025:0041, загальною площею 0,1702 га. Встановлено заборону особам, що здійснюють державну реєстрацію прав на нерухоме майно, вносити зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та інших реєстрів (щодо інших речових прав та обтяжень), стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:03:025:0041, загальною площею 0,1702 га.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 05.03.2024 року у задоволенні клопотання ТОВ «Ваксенс Прод» про відстрочення сплати судового збору відмовлено повністю.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 11.03.2024 року прийнято до розгляду, відкрито провадження за правилами загального позовного провадження у даній цивільній справі та призначено у справі підготовче судове засідання на23.04.2024 року.

09.04.2024 року до суду надійшов відзив представника відповідача на позовну заяву, в якому він просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Відзив обґрунтований тим, що позивач повторно звернувся до суду про стягнення грошових коштів, що вже було предметом розгляду в суді, проте це є порушенням принципу юридичної визначеності, оскільки судовим рішенням вже визначено остаточну суму заборгованості. Крім того, у позивача не було підстав для стягнення заборгованості за попередніми договорами № 1, 2, 3 від 10.09.2021 року, оскільки положення п.п. 4.1-4.3 цих договорів були удаваними.

29.04.2024 року до суду надійшла відповідь позивача на відзив на позовну заяву, у якій зазначено, що оскільки визначена судом сума боргу позивачу не повернута, він несе втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції цієї суми, вираженої в гривнях з визначенням еквівалента в іноземній валюті за період з її пред`явлення до часу подання позову до суду. Крім того, попередні договори № 1, 2, 3 від 10.09.2021 року не були визнані недійсними чи удаваними у встановленому законом порядку.

14.05.2024 року до суду надійшла заява про уточнення позовних вимог в частині стягнення 3 % річних, у якій позивач просить стягнути з відповідача на свою користь грошову суму в розмірі 9670 143,69 грн., з яких: суму основного боргу в розмірі 8204074,95 грн. та 3 % річних у розмірі 1466068,74 грн., а також вирішити питання про повернення судового збору з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, якою зменшено розмір позовних вимог у даній справі. Заява про уточнення позовних вимог обґрунтована тим, що в розрахунку у позовній заяві позивачем виявлено арифметичні помилки у зв`язку з неправильним визначенням бази нарахування.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 17.05.2024 року прийнято заяву про уточнення позовних вимог у даній цивільній справі.

Ухвалою Обухівськогорайонного судуКиївської областівід 02.08.2024року у задоволенні клопотань представника відповідача про залучення третіх осіб та витребування доказів відмовлено.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 02.08.2024 року закрито підготовче провадження у цивільній справі за позовом ТОВ «Ваксенс Прод» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості та 3% річних та призначено цивільну справу до судового розгляду по суті в загальному позовному провадженні на24.09.2024 року.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити з підстав, викладених у позові.

Представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позов.

Дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Судом встановлено, що рішенням Обухівського районного суду Київської області від 09.12.2022 року у справі № 372/173/22, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 11.07.2023року, задоволено позов ТОВ «Ваксенс Прод» до ОСОБА_3 про стягнення авансу. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ТОВ «Ваксенс Прод» аванс у розмірі 20 231946,75 грн. Стягнуто з ОСОБА_3 у дохід Державного бюджету 303479,20 грн. витрат зі сплати судового збору.

З довідки приватного виконавця Ляпіна Д.В. вчабається, що в ході здійснення виконавчого провадження за рахунок реалізації майна боржника стягнуто грошові кошти у розмірі 20 231 946, 75 грн, які перераховано на рахунок стягувача в повному обсязі.

За приписами ст. 15 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом ст. 16 ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ч. 1ст. 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За положеннями ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Добровільне виконання рішення суду боржником - це його законодавчо встановлений обов`язок. Зокрема, зазначений обов`язок не є похідним від дій особи (подання заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження).

За приписами ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання.

Відповідно до ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Частиною 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2ст. 509 ЦК Українизобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановленихст. 11 цього Кодексу.

За змістом цієї норми правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана сплатити на користь другої сторони гроші, є грошовим зобов`язанням.

Відповідно до ч. 1ст. 598 ЦК Українизобов`язання припиняються на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 цього Кодексу).

Згідно з ч. 1ст. 526 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 611ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч.ч. 1, 2ст. 612 ЦК Україниборжник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

У даному випадку між сторонами виникло грошове зобов`язання, оскільки одна сторона зобов`язана сплатити певну, визначену судовим рішенням, грошову суму стягувачу.

Відповідно до ч. 2ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК Українирозміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5цього Кодексу. Відтак, приписи цього розділупоширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу ІІІ книги 5ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу ІІІ книги 5ЦК України).

Таким чином, уст. 625 ЦК Українивизначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 01.10.2014 року № 6-113цс14, з якою погодилась Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.05.2018 року у справі № 686/21962/15-ц, у якій зроблено висновок, що уст. 625 ЦК Українивизначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Зважаючи на юридичну природу правовідносин сторін у цій справі як грошових зобов`язань, до прострочення відповідача застосовується ч. 2ст. 625 ЦК України. Основою для розрахунку трьох процентів річних є сума несвоєчасно виплачених грошових коштів.

Встановивши, що відповідачем прострочено грошове зобов`язання з виплати позивачу присуджених рішенням суду грошових коштів, суд вважає, що у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення, зокрема, трьох процентів річних.

Аналогічні правові висновки містяться у постановах Верховного Суду від 06.07.2020 року у справі № 522/16531/17, від 27.01.2021 року у справі № 569/6045/17, від 10.04.2019 року у справі № 339/400/16-ц та від 05.02.2020 року у справі № 658/2739/17, які в силу ч. 4 ст. 263 ЦПК України суд повинен врахувати під час розгляду цієї справи.

Разом з тим, суд не погоджується з розрахунками позивача щодо нарахування трьох процентів річних, у тому числі, з періодом нарахування позивачем трьох процентів річних з 14.12.2021 року до 13.05.2024 року.

Отже, стосовно нарахування трьох процентів річних на суму боргу, яка стягнута з відповідача на користь позивача рішенням Обухівського районного суду Київської області від 09.12.2022 року у справі № 372/173/22, суд зазначає наступне.

З наданогопозивачем розрахунку,з урахуваннямуточнення позовнихвимог, вбачається, що періодом нарахування трьох процентів річних відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України на сумуборгу,яка стягнутаз відповідачана користьпозивача вищевказанимсудовим рішенням, позивачем визначено - з 14.12.2021 року до 13.05.2024 року.

Положення ст.ст. 3,509,625 ЦК Українипередбачають нарахування інфляційних втрат і трьох процентів річних на суму основного боргу (постанова Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.10.2018 року у справі № 922/4099/17; постанова Верховного Суду від 21.05.2019 року у справі № 916/2889/13).

Велика Палата Верховного Суду упостанові від 08.11.2019 у справі № 127/15672/16-цзробила висновок, що невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі ст. 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язанняі обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Оскільки рішення Обухівського районного суду Київської області від 09.12.2022 року у справі № 372/173/22 набрало законної сили 12.07.2023 року, та з цієї дати у відповідача виник обов`язок зі сплати позивачу присудженої судом суми грошових коштів, то право на стягнення коштів на підставі ст. 625 ЦК України виникло у позивача з 12.07.2023 року.

Відтак, позивачем необґрунтовано визначено початком періоду нарахування трьох процентів річних відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України на сумуборгу,яка стягнутаз відповідачана користьпозивача вказанимрішенням суду, - 14.12.2021 року.

Отже, початком порушення грошового зобов`язання відповідачем є 12.07.2023 року.

Також, позивачем подано даний позов до суду 16.02.2024 року.

Отже, з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду упостанові від 08.11.2019 у справі № 127/15672/16-ц, початком нарахування трьох процентів річних за прострочення виконання грошового зобов`язання відповідачем є 12.07.2023 року, відтак, право позивача на стягнення коштів з відповідача на підставі ст. 625 ЦК України обмежується періодом з 12.07.2023року по 16.02.2024 року.

З огляду на зазначене, розмір трьох процентів річних на суму боргу у зв`язку з невиконанням відповідачем грошового зобов`язання (сплати боргу за рішенням Обухівського районного суду Київської області від 09.12.2022 року у справі № 372/173/22) за періодз 12.07.2023року по 16.02.2024 року становить 365624,40 грн., а саме:

- за період з 12.07.2023 року по 31.12.2023 року (за 173 дні): 20231946,75 грн. (сума заборгованості) х 3 : 100 : 365 х 173 (кількість днів прострочення виконання грошового зобов`язання) = 287681,65 грн.;

- за період з 01.01.2024 року по 16.02.2024 року (за 47 днів): 20231946,75 грн. (сума заборгованості) х 3 : 100 : 366 х 47 (кількість днів прострочення виконання грошового зобов`язання) = 77942,75 грн.

77942,75 грн. + 287681,65 грн. = 365624,40 грн.

За таких обставин, встановивши, що зазначене вище судове рішення не було виконано відповідачем, суд приходить до висновку про наявність правових підстав, передбачених ст. 625 ЦК України, для стягнення з відповідача на користь позивача вказаної вище суми, зокрема, трьох процентів річних за несвоєчасне виконання відповідачем грошового зобов`язання.

Позовних вимог про стягнення інфляційних втрат на підставі ст. 625 ЦК України за несвоєчасне виконання відповідачем грошового зобов`язання позивачем не заявлено.

Відповідно до ч.ч. 1, 3ст. 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Крім того, позивач заявив позовні вимоги про стягнення з відповідача на свою користь суми основного боргу в розмірі 8204074,95 грн., а саме: станом на 29.12.2023 року еквівалентна 748 663,11 доларів США згідно з офіційним курсом НБУ сума становить 28436021,70 грн., отже 28436021,70 грн. - 20231946,75 грн. = 8204074,95 грн.

Зазначені позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що визначена судом сума боргу позивачу не повернута, він несе втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції цієї суми, вираженої в гривнях з визначенням еквівалента в іноземній валюті за період з її пред`явлення до часу подання позову до суду.

Так, рішенням Обухівського районного суду Київської області від 09.12.2022 року у справі № 372/173/22, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 11.07.2023року, позов ТОВ «Ваксенс Прод» до ОСОБА_3 про стягнення авансу задоволено повністю та стягнуто з ОСОБА_3 на користь ТОВ «Ваксенс Прод» аванс у розмірі 20 231946,75 грн.

Як вбачається із зазначених судових рішень, ТОВ «Ваксенс Прод», як сторона спірних попередніх договорів, реалізуючи право на звернення до суду і принцип диспозитивності щодо можливості самостійно визначити позовні вимоги та спосіб захисту порушеного права, у грудні 2021 року звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3 , у якому просило стягнути з відповідача на користь позивача суму авансу у розмірі20231 946,75 грн., визначивши заборгованість у валюті гривні України.

Ухвалюючи рішення у справі № 372/173/22, яке набрало законної сили, суд врахував курс валют, який діяв на час ухвалення рішення, та визначив борг у гривні, з урахуванням заявлених позивачем позовних вимог.

Отже, позивач, який самостійно визначив заборгованість у валюті гривні України, погодився із судовим рішенням, яким таку заборгованість стягнуто з боржника, а відтак, позивач не має права на стягнення курсової різниці, оскільки визначив зобов`язання у національній валюті.

Звертаючись з вимогами про стягнення курсової різниці після ухвалення остаточного рішення у справі про стягнення авансу за попередніми договорами, позивач фактично просить змінити попереднє рішення суду, яким вже вирішено спір між сторонами.

На стадії виконання рішення суду позивач має право лише на отримання сум, передбаченихст. 625 ЦК України, а не на зміну попереднього рішення в частині збільшення стягнутої судом суми боргу внаслідок зміни курсу валют під час виконання попереднього рішення, адже такий підхід є порушенням принципу юридичної визначеності.

Такий по суті правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 18.10.2023 року у справі № 754/2449/22.

Згідно зч.4ст.263ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу в розмірі 8204074,95 грн.

Крім зазначеного, суд залишає поза увагою доводи відповідача про те, що у позивача не було підстав для стягнення заборгованості за попередніми договорами № 1, 2, 3 від 10.09.2021 року, оскільки положення п.п. 4.1-4.3 цих договорів були удаваними, з огляду на те, що вказані доводи не стосуються предмету спору в даній цивільній справі, крім того, визнання договорів недійсними (удаваними) здійснюється у встановленому законом порядку.

Згідно з ч. 3 ст.12, ч.ч. 1, 6 ст.81ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У ч. 1ст. 89 ЦПК Українивизначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд,оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Згідно зі ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 10 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Так, позивачем сплачено судовий збір за подання позову до суду в розмірі 146588,05 грн., що підтверджується платіжною інструкцією від 11.03.2024 року № 29.

Оскільки позивач просив стягнути з відповідача грошові кошти в загальному розмірі 9670 143,69 грн., однак суд задовольняє позовні вимоги лише в частині стягнення з відповідача на користь позивача 365624,40 грн., що становить 3,78 % ціни позову, тоз відповідача на користь позивача підлягає стягненню 5541,03грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 11, 15, 509, 598, 611, 612, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст.3-5,7-13,17,18, 43,49,76-81,133, 141, 258, 259,263-265,352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ваксенс Прод» до ОСОБА_3 простягнення заборгованостіта 3%річних задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ваксенс Прод» три проценти річних у розмірі 365624(тристашістдесят п`ятьтисяч шістсотдвадцять чотири)грн.40коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ваксенс Прод» судовий збір у розмірі 5541 (п`ять тисяч п`ятсот сорок одна) грн. 03 коп.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Ваксенс Прод»: 01004,м.Київ,вул.Басейна,6;код ЄДРПОУ44358956.

Відповідач - ОСОБА_3 : АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяТ.Г. Сташків