Рішення

від 03.10.2024 по справі 907/613/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2024 р. м. УжгородСправа № 907/613/24

Суддя Господарського суду Закарпатської області Лучко Р.М.,

за участю секретаря судового засідання Піпар А.Ю.

Розглянув матеріали справи

за позовом Фізичної особи підприємця Дутка Євгенія Володимировича, м. Ужгород

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфініт Перфекшн», м. Ужгород

про стягнення 6 917 933,48 грн

За участю представників:

позивача Вовканич С.М., адвокат, ордер серії АО №1079954 від 14.04.2024;

відповідача не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Дутко Євгеній Володимирович звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфініт Перфекшн» 6 917 933,48 грн грошових коштів набутих без достатніх правових підстав.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №907/613/24 визначено головуючого суддю Лучка Р.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28 червня 2024 року.

Ухвалою від 04 липня 2024 року суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі, надав позивачу відстрочку в сплаті судового збору до ухвалення судового рішення у справі № 907/613/24, постановив розглянути спір за правилами загального позовного провадження, встановив учасникам справи процесуальні строки для подання заяв по суті спору та призначив підготовче засідання на 24 липня 2024 року.

Крім того ухвалою від 04 липня 2024 року суд призначив до розгляду в судовому засіданні 11 липня 2024 року подану разом із позовною заявою Фізичною особою підприємцем Дутко Є.В. заяву б/н від 28.06.2024 про забезпечення позову.

За наслідками розгляду в судовому засіданні заяви від 28.06.2024 про забезпечення позову суд постановив ухвалу від 11 липня 2024 року (яка залишена без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 18.09.2024), якою частково задовольнив заяву про забезпечення позову, наклав арешт на грошові кошти, що знаходяться на розрахункових рахунках, які належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Інфініт Перфекшн» в межах ціни позову 6 917 933,48 грн, а також частково задовольнив клопотання відповідача від 08.07.2024 про зустрічне забезпечення позову та застосував зустрічне забезпечення шляхом зобов`язання Фізичну особу-підприємця Дутка Євгенія Володимировича внести на депозитний рахунок Господарського суду Закарпатської області грошові кошти в сумі 40 000,00 грн у десятиденний строк з дня постановлення ухвали.

В задоволенні решти вимог заяви Фізичної особи-підприємця Дутка Євгенія Володимировича від 28.06.2024 про забезпечення позову та клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфініт Перфекшн» від 08.07.2024 про вжиття заходів зустрічного забезпечення судом відмовлено.

19 липня 2024 року позивач, на виконання ухвали суду від 11.04.2024, подав до канцелярії суду докази внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі 40 000,00 грн зустрічного забезпечення.

22 липня 2024 року через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 19.07.2024. До відзиву, зокрема, долучено доказ надіслання його копії до зареєстрованого Електронного кабінету позивача.

24 липня 2024 року позивач подав до канцелярії суду відповідь на відзив на позовну заяву від 23.07.2024 з долученими доказами надіслання її копію відповідачу.

У підготовчому засіданні 24 липня 2024 року, за участю позивача та представника відповідача, суд оголосив перерву до 08 серпня 2024 року, зважаючи на відповідне клопотання обох сторін у справі.

07 серпня 2024 року через систему «Електронний суд» від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив від 06.08.2024 з долученою квитанцією про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету Користувача ЄСІТС.

За наслідками проведеного у справі підготовчого провадження, з огляду на вирішення у підготовчому засіданні зазначених у частині 2 ст. 182 ГПК України питань, що підлягали з`ясуванню судом, ухвалою суду від 07.08.2024 постановлено підготовче провадження закрити та призначити судовий розгляд справи по суті на 25.09.2024 року.

В судовому засіданні 25.09.2024 судом заслухано вступні слова учасників справи, досліджено наявні в матеріалах справи докази, на які сторони посилаються як на підставу своїх позовних вимог та заперечень проти позову та, у зв`язку з заявленим відповідачем клопотанням щодо надання можливості надати додаткові письмові пояснення за результатами досліджених судом письмових доказів, в судовому засіданні оголошено перерву до 03.10.2024 року.

03 жовтня 2024 року відповідачем через «Електронний суд» подано додаткові пояснення від 02.10.2024 з урахування досліджених судом письмових доказів.

Присутній в судовому засіданні 03.10.2024 представник позивача позовні вимоги підтримав з визначених в позовній заяві підстав.

Відповідач (його представник) в судове засідання 03.10.2024 не з`явився, хоча про дату, час там місце розгляду справи був повідомлений належним чином у встановленому законом порядку.

03 жовтня 2024 року представниками відповідача подано суду ряд клопотань про відкладення судового засідання.

Так, відповідно до клопотання віл 03.10.2024 (вх. №02.3.1-02/7718/24 від 03.10.2024) представник ТОВ «Інфініт Перфекшн» адвокат Смик Д.П. просить суд відкласти судове засідання, призначене на 16:00 год 03.10.2024 з підстав участі адвоката в іншому судовому засіданні у справі №907/405/24, що призначене на 14:30 год 03.10.2024 та відсутність підстав в обмеженні права виступу адвоката в судових дебатах з огляду, в тому числі, на строк розгляду справи по суті.

Крім того, відповідно до клопотання від 03.10.2024 (вх. №02.3.1-02/7723/24 від 03.10.2024) представник ТОВ «Інфініт Перфекшн» адвокат Кравченко В.В. просить суд відкласти розгляд справи 03.10.2024 у зв`язку з його участю як захисника в кримінальному провадженні КП №62024140160000001, в межах якого відбуваються невідкладні слідчі дії.

Також, згідно з клопотанням від 03.10.2024 (вх. №02.3.1-02/7725/24 від 03.10.2024) представник ТОВ «Інфініт Перфекшн» адвокат Сочка В.І. просить суд відкласти розгляд справи 03.10.2024 у зв`язку з його участю у справі №308/7783/23, яка розглядається Закарпатським апеляційним судом о 15:30 год.

Розглядаючи означені клопотання відповідача, суд враховує наступне.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 202 ГПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зокрема, першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Встановлення поважності причин неявки учасника справи є дискрецією суду, проте в будь-якому разі пов`язується з поданням таким учасником доказів на підтвердження причин неявки за наслідками оцінки яких судом й приймається рішення про поважність таких причин та, як наслідок відкладення судового засідання відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 202 ГПК України або про відсутність підстав вважати неявку поважною та розгляд справи за відсутності учасника згідно з приписами п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України.

Розглядаючи клопотання відповідача про відкладення судового засідання, подане від 03.10.2024 адвокатом Смик Д.П. з підстав участі адвоката в іншому судовому засіданні у справі №907/405/24, що призначене на 14:30 год 03.10.2024, суд зважає, що згідно з базою даних «Діловодство спеціалізованого суду», - підготовче засідання Господарським судом Закарпатської області у справі №907/405/24 (участь в якому заявлена як поважна причина неприбуття адвоката Смик Д.П. на судовий розгляд вказаної справи о 16:00 год) розпочате о 14:37 год 03.10.2024, тривало 4 хвилини та завершено о 14:41 год 03.10.2024, що підтвердив також й представник позивача у даній справі, який у справі №907/405/24 представляє відповідача ФОП Дутко Є.В.

Таким чином, заявлені представником відповідача адвокатом Смик Д.П. підстави відкладення судового засідання у даній справі не можуть вважатися поважними в розумінні ГПК України, а реалізація адвокатом Смик Д.П. права виступу в судових дебатах в даному випадку була б можливою при умові добросовісного використання права взяти участь в судовому засіданні 03.10.2024, перешкод для чого (з визначених адвокатом Смик Д.П. підстав) судом не встановлено.

З урахуванням наведеного, суд констатує, що зазначені в клопотанні обставини представником ТОВ «Інфініт Перфекшн» адвокатом Смик Д.П. жодним чином документально не підтверджені, що виключає можливість встановлення поважності причин неявки представника Товариства в судове засідання та згідно з імперативними приписами п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України не є перешкодою для розгляду справи за відсутності такого учасника.

Окрім того суд враховує, що відповідно до приписів ч.ч. 1, 3 ст. 56 ГПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Представником у суді може бути адвокат або законний представник (ч. 1 ст. 58 ГПК України).

У зв`язку з наведеним, неможливість з`явитися в судове засідання одного з представників товариства з урахуванням можливості представлення інтересів юридичної особи через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), а в спірних правовідносинах також й трьома адвокатами, - не може бути визнано судом поважною причиною неявки в судове засідання, що виключає можливість відкладення розгляду справи відповідно до приписів п. 2 ч. 2 ст. 202 ГПК України.

Окрім того, розглядаючи клопотання представників відповідача адвокатів Кравченко В.В. та Сочка В.І. про відкладення судового засідання у зв`язку з участю як захисника в кримінальному провадженні КП №62024140160000001 (адвокат Кравченко В.В.) та участь у справі Закарпатського апеляційного суду №308/7783/23 (адвокат Сочка В.І.), суд констатує, що зазначені в клопотаннях обставини представниками ТОВ «Інфініт Перфекшн» жодним чином документально не підтверджені, що виключає можливість встановлення поважності причин неявки цих представників в судове засідання та згідно з приписами п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, з урахуванням непідтвердження поважності причин неприбуття в судове засідання представника ТОВ «Інфініт Перфекшн» адвокатом Смик Д.П., не є перешкодою для розгляду справи за відсутності такого учасника.

Суд також приймає до уваги, що явка сторін в судовому засіданні по розгляду справи по суті 03.10.2024 не визнавалася судом обов`язковою, а дата та час судового засідання в даній справі узгоджувався з представниками сторін, які брали участь в судовому засіданні 25.09.2024, в тому числі з адвокатами Смик Д.П. та Кравченко В.В., від яких заперечень щодо пропонованої дати та часу розгляду справи по суті не надходило.

При розгляді вказаного клопотання відповідача суд також приймає до уваги, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, а основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Згідно з приписами ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, а тому відповідно до ст. 202 ГПК України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, з огляду на вищенаведене та ту обставину, що явка повноважних представників сторін в судове засідання 03.10.2024 не визнавалася обов`язковою, а клопотання відповідачів відхилені судом за неповажністю причин неявки, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача.

Відповідно до ст. 233 ГПК України, рішення по даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Правова позиція позивача.

Позовні вимоги обґрунтовуються безпідставністю набуття відповідачем грошових коштів в сумі 6 917 933,48 грн, які перераховувалися ФОП Дутко Є.В. на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфініт Перфекшн» протягом 2019-2023 років як повернення фінансової допомоги.

Заявлена до стягнення сума позивачем обрахована як різниця між повернутою в означений період підприємцем фінансовою допомогою в розмірі 10 375 553,54 грн та сумою наданої Товариством з обмеженою відповідальністю «Інфініт Перфекшн» фінансовою допомогою в розмірі 3 457 620,06 грн.

Заперечення (відзив) відповідача.

Відповідач у поданому суду відзиві на позовну заяву від 19.07.2024 заперечує проти задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Зазначає, при цьому, що ним визнається факт здійснення платежів між сторонами у вказані у позовній заяви періоди та на вказані у ній суми, проте природа цих платежів є протилежною до тої, про яку говорить позивач. Доводить, що з наданих позивачем банківських виписок по рахунку ФОП Дутко Є.В. видно, що перераховані протягом 2019-2023 років ТОВ «Інфініт Перфекшн» грошові кошти у розмірі 10 375 553,54 грн є не наданням фінансової допомоги відповідачу, а поверненням такої, що додатково підтверджується банківськими виписками по рахунку відповідача за 2019-2023 року.

Таким чином, за позицією відповідача, здійснюючи платіж, позивач сам вказував про існування у нього зобов`язання з повернення, раніше ним отриманої, фінансової допомоги відповідачеві, і на виконання такого зобов`язання здійснював вказані платежі з перерахунку коштів ТОВ «Інфініт Перфекшн».

Доводить, що з наданих суду виписок і призначень платежів вбачається, що відповідач регулярно протягом 2019 -2023 років надавав фінансову поворотну допомогу позивачу, а останній, в свою чергу, здійснював її повернення та дії, спрямовані на реалізацію цих відносин вчинялись сторонами двосторонньо, регулярно і багаторазово.

Звертає увагу, що вказівки призначення платежу при перерахунку коштів та їх повернені в обох сторін господарського зобов`язання, кваліфікуються як дотримання письмової форми (єдиний документ, чи декілька документів, розписка чи інший документ), що підтверджує домовленість про отримання грошей в позику та умови такої позики, оскільки призначення платежу вказує особа, яка перераховує грошові кошти і повертає грошові кошти, а в даному випадку відповідач надавав позику (про що вказується в призначеннях платежу), а позивач її повертав відповідачу.

При цьому, зауважує, що перераховані ТОВ «Інфініт Перфекшн» кошти є власністю останнього та відповідно до укладеного договору поворотної фінансової допомоги повернуті відповідачеві.

Акцентує увагу, що в спірних правовідносинах у відповідача була очевидна підстава для перерахунку даних коштів це повернення раніше отриманої поворотної фінансові допомоги, а позивач, в свою чергу, не надав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що він є власником коштів, які вимагає повернути та не підтвердив джерело їх походження.

Окрім того, з посиланням на положення ст. 1049 ЦК України акцентує увагу на тій обставині, що відповідач жодних вимог від позивача про повернення грошових коштів не отримував, а відтак, як на момент подання позову так і станом на час розгляду справи в суді жодні права позивача не порушені, оскільки, навіть якби у відповідача був обов`язок з повернення грошових коштів, то строк їх повернення ще не настав, є достатньою підставою відмови у задоволенні позову.

Відповідь на відзив.

Позивач у відповіді на відзив від 23.07.2024 спростовує аргументи відповідача, які викладені у відзиві на позов, зазначаючи, що ТОВ «Інфініт Перфекшн» не доведено жодними належними та допустимими доказами твердження про існування договірних відносин між сторонами, позаяк до відзиву на позовну заяву не додано укладений та підписаний сторонами договір про надання позики чи його належним чином посвідчену копію, банківські виписки та/або платіжні доручення/інструкції чи їх належним чином посвідчені копії про перерахування з банківського рахунку відповідача на банківський рахунок позивача на виконання умов такого договору грошових коштів в сумі 6 917 933,48 грн та, відповідно, існування у ФОП Дутко Е.В. зобов`язання з повернення раніше отриманої ним фінансової допомоги від відповідача у справі.

З посиланням на правову позицію, яка викладена в постанові Верховного Суду від 09.08.2023 у справі №755/16831/19 доводить помилковість аргументів відповідача, вказівки призначення платежу при перерахунку коштів та їх поверненню в обох сторін господарського зобов`язання кваліфікуються як дотримання письмової форми правочину.

Звертає увагу, що грошові кошти на банківському рахунку позивача є власністю останнього та вказана обставина не підлягає доведенню підприємцем.

Крім того, зауважує, що до позовної заяви позивачем долучені докази направлення відповідачу вимоги про повернення грошових коштів, а твердження ТОВ «Інфініт Перфекшн» про неотримання означеної вимоги є непідтвердженими.

Заперечення.

Відповідач у наданому суду запереченні від 06.08.2024 на відповідь на відзив звертає увагу суду, що в спірних правовідносинах вказівка на призначення платежу в особи, що надавала фінансову допомогу (відповідач) та вказівка на призначення платежу в особи, що повертала фінансову допомогу (позивач) знаходять своє підтвердження одна в одній, з чого вбачається двосторонність волевиявлення, наявність домовленості між сторонами, а самі здійснені платежі свідчать про виконання (реальність) договору, що і є його письмовою формою, яка зафіксована в декількох документах.

Зауважує, що позивачем долучено до позовної заяви вимоги про повернення поворотної фінансової допомоги у 30 денний строк з назви і тексту якої вбачається, що ФОП Дутко Є.В. виходить саме з договірних відносин, оскільки поворотна фінансова допомога, має правову природу позики.

Акцентує увагу, що позивач двічі направляв вимогу про повернення поворотної фінансової допомоги від 03.04.2024 засновнику ТОВ «Інфініт Перфекшн» Грибановій К.З. та керівнику Товариства-відповідача Ябрику В.В., від якого поштове відправлення повернулося без вручення за закінченням терміну зберігання, а відтак, в матеріалах справи відсутні докази звернення позивача з вимогою про повернення відповідачем грошових коштів, що свідчить про те, що як на момент подання позову так і станом на зараз жодні права позивача не порушені, оскільки, навіть якби у відповідача був обов`язок з повернення грошових коштів, то строк їх повернення ще не настав, є достатньою підставою відмови у задоволенні позову.

Письмові пояснення.

Згідно з додатковими письмовими поясненнями від 02.10.2024, поданими відповідачем за результатами дослідження судом письмових доказів у справі ТОВ «Інфініт Перфекшн» вкотре акцентує увагу на відсутності в матеріалах справи належних доказів на підтвердження направлення позивачем вимог від 03.04.2024, що доводить передчасність заявленого позову.

Зауважує, що вказівка призначення платежу при перерахунку коштів на картку, з урахуванням принципу розумності, не може бути кваліфікована як дотримання письмової форми (єдиний документ, чи декілька документів, розписка чи інший документ), що підтверджує домовленість про отримання грошей в позику та умови такої позики, оскільки призначення платежу вказує особа, яка перераховує грошові кошти.

Крім того, звертає увагу на суперечливість поведінки позивача, який сам систематично протягом тривалого періоду (2019-2023 роки) усвідомлено та добровільно, багаторазово здійснював платежі з повернення ним відповідачеві отриманих раніше коштів, про що зазначає в призначені платежу, просячи таким чином повернути не свої кошти, а кошти які він повернув відповідачу, отримані ним в позику.

З посиланням на правову позицію Верховного Суду від 17.04.2024 у справі №127/12240/22 доводить, що безпідставно набуті грошові кошти не підлягають поверненню, якщо потерпіла особа знає, що в неї відсутнє зобов`язання (відсутній обов`язок) для сплати коштів, проте здійснює таку сплату, оскільки вказана особа поводиться суперечливо, якщо згодом вимагає повернення сплачених коштів.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

Протягом 2019 2023 років між сторонами у справі на підставі усних домовленостей існували правовідносини з надання фінансової допомоги та її повернення.

Так, відповідно до фільтрованої виписки по розрахунковому рахунку ФОП Дутко Є.В. НОМЕР_1 в АТ КБ «Приватбанк» за період з 01.01.2019 по 31.12.2019 позивачем протягом 2019 року перераховано на розрахунковий рахунок ТОВ «Інфініт Перфекшн» №26009053805567 грошові кошти в загальній сумі 252 720,00 грн.

Згідно з означеною фільтрованою випискою за 2019 рік підставою перерахування 252 720,00 грн грошових коштів ФОП Дутко Є.В. на розрахунковий рахунок ТОВ «Інфініт Перфекшн» зазначено:

-14.08.2019 часткове повернення фінансової допомоги згідно договору без ПДВ на суму 500,00 грн;

-19.09.2019 часткове повернення фінансової допомоги згідно договору №08/07/2019-02 від 08.07.2019 без ПДВ на суму 1000,00 грн;

-01.10.2019 повернення фінансової допомоги згідно договору №090792019-01 від 09.07.2019 на суму 100 000,00 грн;

-01.10.2019 часткове повернення фінансової допомоги згідно договору №08/07/2019-01 від 08.07.2019 на суму 500,00 грн;

-01.10.2019 повернення фінансової допомоги згідно договору №08072019-01 від 08.07.2019 на суму 25 000,00 грн;

-04.10.2019 повернення фінансової допомоги згідно договору №08072019-01 від 08.07.2019 на суму 78 000,00 грн;

-25.11.2019 повернення фінансової згідно договору №091019-01 від 09.10.2019 на суму 5500,00 грн;

-28.11.2019 повернення фінансової допомоги згідно договору №27112019-01 від 27.11.2019 на суму 4500,00 грн;

-28.11.2019 повернення фінансової допомоги згідно договору №09102019-01 від 09.10.2019 на суму 11 370,00 грн;

-16.12.2019 повернення фінансової допомоги згідно договору №06122019-01 від 06.12.2019 на суму 11 900,00 грн;

-27.12.2019 - повернення фінансової допомоги згідно договору №271119-01 від 27.11.2019 на суму 12 000,00 грн;

-28.12.2019 повернення фінансової допомоги згідно договору №271119-01 від 27.11.2019 на суму 2500,00 грн.

В той же час, як вбачається з поданої позивачем фільтрованої виписки протягом 2019 року ФОП Дутко Є.В. отримано від відповідача грошові кошти в загальній сумі 369 910,00 грн, зокрема:

-08.07.2019 перерахування грошових коштів за договором фінансової позики №08/07/2019-2 від 08.07.2019 без ПДВ на суму 105 000,00 грн;

-10.07.2019 - перерахування грошових коштів за договором фінансової позики №08/07/2019-2 від 08.07.2019 без ПДВ на суму 100 000,00 грн;

-09.10.2019 надання фінансової допомоги згідно договору №091019-01 від 09.10.2019 на суму 47 700,00 грн;

-16.10.2019 часткове повернення фінансової допомоги згідно договору №091019-01 від 09.10.2019 на суму 3300,00 грн;

-18.10.2019 - надання фінансової допомоги згідно договору №091019-01 від 09.10.2019 на суму 15 660,00 грн;

-22.10.2019 часткове повернення фінансової допомоги згідно договору №091019-01 від 09.10.2019 на суму 16 000,00 грн;

-13.11.2019 часткове повернення фінансової допомоги згідно договору №091019-01 від 09.10.2019 на суму 24 500,00 грн;

-22.11.2019 часткове повернення фінансової допомоги згідно договору №091019-01 від 09.10.2019 на суму 9500,00 грн

-27.11.2019 надання фінансової допомоги згідно договору №271119-01 від 27.11.2019 на суму 4450,00 грн;

-09.12.2019 надання фінансової допомоги згідно договору №061219-01 від 06.12.2019 на суму 41 000,00 грн;

-17.12.2019 надання фінансової допомоги згідно договору №171219-01 від 17.12.2019 на суму 2800,00 грн.

Означені перерахування грошових коштів між сторонами підтверджуються також і долученими відповідачем до відзиву на позов фільтрованими виписками по рахунку ТОВ «Інфініт Перфекшн» в АТ КБ «Приватбанк» за період з 01.01.2019 по 31.12.2019 та не ставляться судом під сумнів.

Суд констатує, що подані суду банківські виписки по рахунках сторін містять посилання на договори фінансової позики/про надання фінансової допомоги від 08.07.2019, 09.10.2019, 27.11.2019, 06.12.2019 та 17.12.2019, з яких за договором від 08.07.2019 позивачем отримано від відповідача грошові кошти в сумі 205 000,00 грн та повернуто означену суму в повному обсязі, за договором від 09.10.2019 сума неповернутої позики становить 99 790,00 грн, за договором від 27.11.2019 переплата позивача становить 14 550,00 грн, за договорами від 06.12.2019 та від 17.12.2019 неповернута позика в розмірі 29 100,00 грн та 2800,00 грн відповідно.

Окрім того, відповідно до фільтрованих виписок по розрахунковому рахунку ФОП Дутко Є.В. НОМЕР_1 в АТ КБ «Приватбанк» за період з 01.01.2020 по 31.12.2020, з 01.01.2021 по 31.12.2021, з 01.01.2022 по 31.12.2022 та з 01.01.2023 по 31.12.2023 позивачем протягом 2020-2023 років включно перераховано на розрахунковий рахунок ТОВ «Інфініт Перфекшн» грошові кошти в загальній сумі 10 122 833,54 грн.

Згідно з означеними фільтрованими виписками за 2020-2023 роки підставою перерахування 10 122 833,54 грн грошових коштів ФОП Дутко Є.В. на розрахунковий рахунок ТОВ «Інфініт Перфекшн» зазначено повернення фінансової допомоги згідно договору №100120-01 від 10.01.2020 року.

В той же час, як вбачається з поданої позивачем фільтрованої виписки протягом 2020-2023 років включно ФОП Дутко Є.В. отримано від відповідача фінансову допомогу згідно договору №100120-01 від 10.01.2020 року в загальній сумі 3 087 710,06 грн.

Означені перерахування грошових коштів між сторонами підтверджуються також і долученими відповідачем до відзиву на позов фільтрованими виписками по рахунку ТОВ «Інфініт Перфекшн» в АТ КБ «Приватбанк» за період з 01.01.2020 по 31.12.2020, з 01.01.2021 по 31.12.2021, з 01.01.2022 по 31.12.2022 та з 01.01.2023 по 31.12.2023 та не ставляться судом під сумнів.

Суд констатує, що подані суду банківські виписки по рахунках сторін містять посилання на договір про надання фінансової допомоги від 10.01.2020, за яким позивачем отримано від відповідача грошові кошти фінансової допомоги в сумі 3 087 710,06 грн та повернуто фінансову допомогу в розмірі 10 122 833,54 грн.

Як стверджує позивач, вказані взаєморозрахунки були здійснені на виконання непідписаних сторонами договорів про надання фінансової допомоги, що свідчить про недійсність таких договорів та наявність у ФОП Дутко Є.В. правових підстав в порядку ст. 1212 ЦК України вимагати від ТОВ «Інфініт Перфекшн» стягнення безпідставно отриманих коштів, які позивачем обраховано як різницю між перерахованими відповідачу грошовими коштами повернення фінансової допомоги з посиланням на договори від 08.07.2019, 09.10.2019, 27.11.2019, 06.12.2019, 17.12.2019 та 10.01.2020 та сумою наданої відповідачем позивачу фінансової допомоги з посиланням на означені договори, що за підрахунками позивача становить 6 917 933,48 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, ФОП Дутко Є.В. 04.04.2024 надсилав на адресу засновника ТОВ «Інфініт Перфекшн» ОСОБА_1 та керівника Товариства Ябрика В.В. вимогу від 03.04.2024, за змістом якої просив в тридцятиденний строк повернути поворотну фінансову допомогу ТОВ «Інфініт Перфекшн» в сумі 6 917 933,48 грн.

Означена вимога від 03.04.2024 отримана засновником відповідача 08.04.2024, що підтверджується описом вкладення в цінний лист від 04.04.2024, поштовою накладною за трек-номером 8800901370635, відстеженням поштового відправлення за означеним трек-номером.

Доказів отримання вимоги від 03.04.2024 безпосередньо ТОВ «Інфініт Перфекшн» позивачем суду не надано, а відповідно до відстеження поштового відправлення поштової накладної за трек-номером 8800901370619, надіслана керівнику відповідача вимога повернута без вручення адресату із зазначенням причини невручення «За закінченням терміну зберігання».

Наведені обставини слугували підставою звернення позивача з даним позовом до Господарського суду, предметом якого визначено стягнення з відповідача безпідставно набутих грошових коштів в сумі 6 917 933,48 грн.

ОЦІНКА СУДУ.

Згідно з ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Варто зауважити, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, у зв`язку з чим, суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підстав позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

При цьому, особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Предметом позову у даній справі є стягнення з відповідача 6 917 933,48 грн, як безпідставно збережених коштів на підставі положень статті 1212 Цивільного кодексу України.

Главою 83 Цивільного кодексу України врегульовано відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

За змістом ч. 3 ст. 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Для виникнення зобов`язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна у однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв`язок між збільшенням майна в однієї особи і відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстав для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто, обов`язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувачем), з одночасним зменшенням його у іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення.

Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, передбачених нормами статті 11 Цивільного кодексу України.

До відсутності правової підстави стаття 1212 Цивільного кодексу України відносить також і ситуацію, коли підстава, на якій було набуте або збережене майно, на момент набуття або збереження існувала, але згодом відпала. Наприклад, коли правочин, на підставі якого передавалася річ, згодом був визнаний недійсним тощо.

Аналіз вказаної норми дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов`язань породжує такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 Цивільного кодексу України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17.

За встановленими у справі обставинами, між сторонами протягом 2019-2023 років існували правовідносини з надання фінансової допомоги, правове регулювання зобов`язань за якими міститься у § 1 Глави 71 ЦК України.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми (ч. 1 ст. 1047 ЦК України).

Матеріали справи, зокрема подані сторонами фільтровані банківські виписки по власних розрахункових рахунках з 2019 по 2023 рік включно, свідчать, що в період з 08.07.2019 по 21.12.2023 відповідачем з посиланням на договори від 08.07.2019, 09.10.2019, 27.11.2019, 06.12.2019, 17.12.2019 та 10.01.2020 надано позивачу безвідсоткову фінансову допомогу в загальній сумі 3 457 620,06 грн.

При цьому, за встановленими судом обставинами, незважаючи на ту обставину, що позикодавцем у спірних правовідносинах виступав відповідач (юридична особа) відповідні договори від 08.07.2019, 09.10.2019, 27.11.2019, 06.12.2019, 17.12.2019 та 10.01.2020 про надання фінансової допомоги/фінансової позики між сторонами у письмовій формі не укладалися, що не заперечується сторонами у справі.

На означені обставини в тому числі посилається позивач, доводячи недійсність таких договорів та наведене заперечується відповідачем, який стверджує про вчинення позивачем конклюдентних дій, спрямованих на реалізацію власних правомочностей в спірних правовідносинах з повернення отриманої від позивача фінансової допомоги, їх регулярність і багаторазовість та ту обставину, що вказівка обома сторонами господарського зобов`язання призначення платежу при перерахунку коштів відповідачем та їх поверненні позивачем договори від 08.07.2019, 09.10.2019, 27.11.2019, 06.12.2019, 17.12.2019 та 10.01.2020, - кваліфікується як дотримання письмової форми.

Суд зважає, що відповідно до ч. 1 ст. 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

Частиною 2 статті 218 ЦК України визначено, що якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.

Частина друга статті 129 Конституції України визначено основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Аналогічний принцип закріплено у ч. 2 ст. 2, ч. 1 ст. 13 ГПК України.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішенні справи. Стандарт доказування - це та ступінь достовірності наданих стороною доказів, за яких суд має визнати тягар доведення знятим, а фактичну обставину - доведеною. Тобто в цьому разі мається на увазі достатній рівень допустимих сумнівів, при якому тягар доведення вважається виконаним.

Чинною нормою ст. 79 ГПК України впроваджено в господарський процес стандарт доказування «вірогідності доказів».

Стандарт доказування «вірогідності доказів» встановлює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач та їх оцінки їх правдивості і переваги доводів протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті показує, що нею на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Тобто, обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (тут суд звертається до правових висновків викладених у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18, від 30.09.2021 у справі № 922/3928/20, зокрема, що саме суд має забезпечити право особи на справедливий суд (справедливу судову процедуру).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, який, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») звернув увагу, що цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей».

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосований ЄСПЛ у рішенні від 15.11.2007 у справі «Бендерський проти України» («BENDERSKIY v. Ukraine»), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 21.10.2011 у справі «Дія-97» проти України» зазначив, що процесуальні правила призначені для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності, а також, що учасники судового провадження повинні мати право розраховувати на те, що ці правила застосовуватимуться. Цей принцип застосовується до усіх - не лише до сторін провадження, але й до національних судів.

Суд враховує, що в спірних правовідносинах з надання відповідачем безвідсоткової поворотної фінансової допомоги позивачу та її повернення останнім жодною зі сторін не ставиться під сумнів факт вчинення ними усного правочину (усних правочинів), а наведена обставина додатково підтверджується зазначенням як позивачем, так і відповідачем в графі «Призначення платежу» здійснюваних між сторонами протягом 2019-2023 років транзакцій посилання на конкретні реквізити договорів від 08.07.2019, 09.10.2019, 27.11.2019, 06.12.2019, 17.12.2019 та 10.01.2020.

Вказані обставини поза розумним сумнівом не дають суду підстав вважати відсутніми зобов`язання між сторонами, які виникли за фактом надання відповідачем позивачу поворотної фінансової допомоги з посиланням на договори від 08.07.2019, 09.10.2019, 27.11.2019, 06.12.2019, 17.12.2019 та 10.01.2020, а аргументи позивача в цій частині відхиляються судом.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу (частини перша та друга статті 509 ЦК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК України).

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частини перша, друга та четверта статті 202 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

Поняття правочину, різновидом якого є договір, і поняття правовідносин, різновидом яких є зобов`язання, нетотожні: правочином є дії, спрямовані на створення юридичних наслідків, а правовідносини - це урегульовані суспільні відносини, змістом яких є права й обов`язки учасників цих відносин (суб`єктів правовідносин). Договірні правовідносини виникають на підставі договору. Останній є юридичним фактом (домовленістю, взаємопов`язаними діями), із яким пов`язане виникнення зобов`язання. Отже, виникнення правовідношення, зокрема зобов`язання, не є тотожним укладенню договору.

Означена правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2022 у справі №462/5368/16-ц, постановах Верховного Суду від 04.09.2024 у справі №910/31020/15, від 04.07.2024 у справі №303/8078/22, від 10.10.2023 у справі №910/969/22 (910/11/23) та багатьох інших.

Сторонами у зобов`язанні за змістом ч.ч. 1, 3 ст. 510 ЦК України є боржник і кредитор. Якщо кожна із сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Боржником у зобов`язанні є особа, яка має обов`язок виконати на користь кредитора певну дію або утриматися від виконання певної дії, тобто боржник - це зобов`язана сторона зобов`язання. В свою чергу кредитором є сторона зобов`язання, яка має право вимагати вчинення на свою користь певної дії або утриматися від її вчинення, тобто кредитор - це управнена сторона зобов`язання.

За зобов`язаннями, які випливають з надання позики обидві сторони такого зобов`язання є кредиторами та боржниками по відношенню один до одного.

Так, Позикодавець є боржником в частині зобов`язання передати предмет позики Позичальнику та, одночасно, Позикодавець є кредитором в зобов`язанні з повернення позики Позичальником та має право вимагати її повернення.

В свою чергу, Позичальник, є кредитором в зобов`язанні з передачі йому предмету позики, має право вимагати її передання Позикодавцем та, одночасно, Позичальник є боржником в зобов`язанні з повернення позики.

За змістом ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Таким чином, у спірних правовідносинах між сторонами з надання поворотної фінансової допомоги відповідачем на суму 3 457 620,06 грн, обов`язком позивача, як Позичальника у такому зобов`язанні було повернення відповідачу отриманої фінансової допомоги в розмірі 3 457 620,06 грн.

Позатим, як свідчать надані суду сторонами банківські виписки по їх рахунках за період з 01.01.2019 по 31.12.2019, з 01.01.2020 по 31.12.2020, з 01.01.2021 по 31.12.2021, з 01.01.2022 по 31.12.2022 та з 01.01.2023 по 31.12.2023 позивачем здійснено повернення фінансової допомоги в розмірі 10 375 553,54 грн за відсутності доказів надання відповідачем ФОП Дутко Є.В. позики/поворотної фінансової допомоги саме на означену суму.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що зобов`язання, які виникли між сторонами з приводу надання відповідачем позивачу поворотної фінансової допомоги в розмірі 3 457 620,06 грн припинилися в порядку ст.ст. 599, 1049 ЦК України у зв`язку з поверненням позивачем відповідачу отриманої позики в повному обсязі.

При цьому, враховуючи припинення означеного зобов`язання між сторонами в частині повернення позивачем отриманих від відповідача грошових коштів в повному обсязі, правовідносини щодо зайво сплачених позивачем грошових коштів як повернення фінансової допомоги в розмірі 6 917 933,48 грн є кондикційними та регулюються приписами ст. 1212 ЦК України, оскільки її положення застосовуються також при поверненні виконаного однією із сторін у зобов`язанні (п. 3 ч. 3 ст. 1212 ЦК України) у разі, коли підстава, на якій воно було набуте, відпала, тобто у спірних правовідносинах у разі, коли відповідачем не подано доказів надання позивачу поворотної фінансової допомоги/позики на означену суму грошових коштів.

Суд враховує, що протягом часу існування між сторонами спірних правовідносин відповідачем систематично здійснювалися платежі на користь позивача із зазначенням їх призначення «безвідсоткова поворотна фінансова допомога…», зокрема хронологічно останні чотири платежі в листопаді-грудні 2023 року свідчать про перерахування ТОВ «Інфініт Перфекшн» на користь ФОП Дутка Є.В. 105 034,00 грн поворотної фінансової допомоги, що однак не підтверджує виконання відповідачем визначеного в ч. 1 ст. 1212 ЦК України обов`язку повернути позивачу всю суму зайво сплачених останнім грошових коштів.

Водночас, тлумачення пункту 3 частини третьої статті 1212 ЦК України свідчить, що якщо одна із сторін договору передала у власність іншій стороні певне майно (сплатила кошти) і судом встановлено порушення еквівалентності зустрічного надання внаслідок невиконання або неналежного виконання своїх обов`язків однієї із сторін, сторона, що передала майно (сплатила кошти), має право вимагати повернення переданого іншій стороні в тій мірі, в якій це порушує погоджену сторонами еквівалентність зустрічного надання. Тобто, якщо сторона яка вчинила виконання, проте не отримала зустрічного надання в обсязі, який відповідає переданому майну (сплаченим коштам) і згодом відмовилася від договору, то вона може вимагати від сторони, яка порушила договір і не здійснила зустрічне надання, повернення майна (коштів) на підставі пункту 3 частини третьої статті 1212 ЦК України.

Наведена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 11.04.2024 у справі №482/832/22, від 25.03.2020 у справі №537/4259/15-ц та суд вважає її релевантною до застосування у спірних правовідносинах за встановленими обставинами припинення зобов`язань між сторонами за договорами позики, наявності встановленого факту набуття відповідачем грошових коштів в сумі 6 917 933,48 грн за рахунок позивача (як повернення отриманої позики в значно більшому розмірі) та недоведеності відповідачем наявності правових підстав для отримання Товариством з обмеженою відповідальністю «Інфініт Перфекшн» від позивача грошових коштів в означеній сумі.

Обмежившись запереченнями в частині відсутності в позивача порушеного права за ненастанням строку повернення грошових коштів, недоведення ФОП Дутко Є.В. права власності на грошові кошти та доводячи наявність між сторонами договірних відносин (правову оцінку чому судом надано вище), ТОВ «Інфініт Перфекшн» не надано суду будь-якого доказу на підтвердження наявності правової підстави для отримання Товариством грошових коштів в сумі 6 917 933,48 грн від позивача (як-то платіжні документи на підтвердження надання позивачу поворотної фінансової допомоги на означену суму чи повернення позивачу зайво сплачених останнім як повернення фінансової допомоги коштів), що спростовувало б аргументи останнього про безпідставне збагачення відповідача за рахунок позивача.

При цьому, суд приймає до уваги, що отримання грошових коштів від позивача відповідачем не заперечується, а встановлення підстав набуття позивачем права власності на спірні грошові кошти виходить за межі предмету доведення у даній справі.

Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

В даному аспекті не може залишитися поза увагою суду та обставина, що згідно з базою даних «Діловодство спеціалізованого суду» в провадженні Господарського суду Закарпатської області перебувають справи №907/405/24, №907/406/24, №907/421/24, №907/426/24 та №904/526/24 за зверненими до Фізичної особи підприємця Дутка Євгенія Володимировича аналогічними, що й в даній справі позовними вимогами про стягнення безпідставно набутих грошових коштів, де позивачами є юридичні особи та фізичні особи-підприємці, які є пов`язаними керівними органами (засновниками, керівниками) з відповідачем у даній справі ТОВ «Інфініт Перфекшн», що може, в тому числі, підтверджувати джерела набуття ФОП Дутко Є.В. грошових коштів, які в подальшому були перераховані ним на рахунок ТОВ «Інфініт Перфекшн».

Надаючи оцінку запереченням відповідача з посиланням на недобросовісність позивача та наявність в його діях суперечливої поведінки, суд враховує наступне.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України справедливість, добросовісність та розумність є загальними засадами цивільного законодавства.

Тлумачення п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, виявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії.

Добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість (подібна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 11.11.2021 у справі №910/8482/18 (910/4866/21), від 04.08.2021 у справі №185/446/18, від 07.10.2020 у справі №450/2286/16-ц).

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) ґрунтується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium міститься принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (постанови Верховного Суду від 08.06.2022 у справі № 910/9397/20, від 10.04.2019 у справі № 390/34/17).

Відповідач в поданих суду додаткових письмових поясненнях від 02.10.2024 з посиланням на правову позицію Верховного Суду, що викладена в постанові від 17.04.2024 у справі №127/12240/22 зазначає, що безпідставно набуті грошові кошти не підлягають поверненню, якщо потерпіла особа знає, що в неї відсутнє зобов`язання (відсутній обов`язок) для сплати коштів, проте здійснює таку сплату, оскільки вказана особа поводиться суперечливо, якщо згодом вимагає повернення сплачених коштів.

При цьому, як вбачається з тексту постанови Верховного Суду від 17.04.2024 у справі №127/12240/22 відповідний висновок судом касаційної інстанції зроблено з урахуванням встановлених під час розгляду справи №127/12240/22 обставин обізнаності позивача з відсутністю в нього підстави (зобов`язання) для перерахування грошових коштів, тоді як під час розгляду даної справи мають місце інші встановлені судом обставини обізнаності як позивача, так і відповідача у справі №907/613/24 про наявність у них правовідносин з позики, із зазначенням у призначеннях платежу один на користь іншого конкретних реквізитів договору позики/поворотної фінансової допомоги від 08.07.2019, 09.10.2019, 27.11.2019, 06.12.2019, 17.12.2019 та 10.01.2020, що виключає можливість застосування означеної правової позиції за неподібністю правовідносин, в яких судом касаційної інстанції зроблено певний правовий висновок.

Так, згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, який було сформульовано у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін «подібні правовідносини», таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

При цьому з-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші додатковими.

Подібність правовідносин суд визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).

В даному випадку, якщо слідувати логіці аргументів та заперечень відповідача, суперечливою, недобросовісною і такою, що не відповідає доктрині venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) слід вважати і поведінку самого відповідача, який тривалий час з 2019 року по 2023 рік, отримуючи від позивача грошові кошти як повернення поворотної фінансової допомоги в значно більшому розмірі, ніж йому така допомога була надана, не ініціює повернення зайво отриманих від позивача грошових коштів як «повернення фінансової допомоги» та продовжує здійснення систематичних платежів на користь позивача з зазначенням підстави перерахування грошових коштів «надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги» з посиланням на ті ж реквізити договорів, за якими й отримує кошти в значно більшому розмірі.

Критично оцінюються судом також й аргументи відповідача щодо ненастання строку повернення отриманих ТОВ «Інфініт Перфекшн» від позивача грошових коштів у зв`язку з відсутністю вимоги про їх повернення, яка була б адресована підприємцем безпосередньо до Товариства-відповідача, позаяк в спірних правовідносинах обов`язок з повернення безпідставно набутих грошових коштів виникає безпосередньо з самого факту безпідставного їх набуття відповідачем та не пов`язується з отриманням чи неотриманням вимоги про повернення грошових коштів.

Даний висновок відповідає зазначеній в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.02.2024 у справі №910/3831/22 правовій позиції, за якою зобов`язання повернути безпідставно набуте майно виникає в особи безпосередньо з норми ст.1212 ЦК України на підставі факту набуття нею майна (коштів) без достатньої правової підстави або факту відпадіння підстави набуття цього майна (коштів) згодом. Виконати таке зобов`язання особа повинна відразу після того, як безпідставно отримала майно або як підстава такого отримання відпала. Це зобов`язання не виникає з рішення суду. Судове рішення в цьому випадку є механізмом примусового виконання відповідачем свого обов`язку з повернення безпідставно отриманих коштів, який він не виконує добровільно.

Резюмуючи викладене, суд висновує, що позивач в якості повернення фінансової допомоги перерахував відповідачу грошові кошти в сумі 6 917 933,48 грн, за відсутністю між сторонами зобов`язальних правовідносин в цій частині (ненадання відповідачем позивачу поворотної фінансової допомоги на вказану суму грошових коштів) та, відповідно, відсутністю правової підстави перерахування таких грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Інфініт Перфекшн». В свою чергу, відповідачем неспростовано безпідставність перерахування йому позивачем грошових коштів в розмірі 6 917 933,48 грн, як і не подано суду доказів наявності між сторонами господарських (зобов`язальних) правовідносин в цій частині, в тому числі, але не виключно, доказів надання поворотної фінансової допомоги на зазначену суму грошових коштів чи наявності будь-якої іншої правової підстави набуття Товариством права власності на спірну суму грошових коштів.

Зважаючи на зазначене, суд приходить до висновку, що відповідач без достатньої правової підстави отримав та зберіг в себе грошові кошти в розмірі 6 917 933,48 грн, у зв`язку з чим позовні вимоги як обґрунтовано заявлені підлягають до задоволення судом.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія А, №303-А. пункт 29).

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що ним надано вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом, а відтак, зважаючи на зазначене вище, позовні вимоги як обґрунтовано заявлені, підтверджені належними та допустимими доказами підлягають до задоволення в заявленому розмірі.

Розподіл судових витрат.

Судові витрати по сплаті судового збору за розгляд цієї справи в суді на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача в справі та підлягають стягненню в дохід Державного бюджету України, позаяк ухвалою від 04.07.2024 про відкриття провадження у даній справі було вирішено питання відстрочення позивачу сплату судового збору в розмірі 103 769,00 грн за подання позовної заяви до ухвалення судового рішення у справі № 907/613/24.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 42, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 129, 145, 221, 236, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфініт Перфекшн» (88000, м. Ужгород, вул. Собранецька, буд. 158, корп. Б, код ЄДРПОУ 41683587) на користь Фізичної особи підприємця Дутка Євгенія Володимировича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 6 917 933,48 грн (шість мільйонів дев`ятсот сімнадцять тисяч дев`ятсот тридцять три гривні 48 копійок) безпідставно отриманих коштів.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфініт Перфекшн» (88000, м. Ужгород, вул. Собранецька, буд. 158, корп. Б, код ЄДРПОУ 41683587) в дохід Державного бюджету України (Отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; Код класифікації доходів бюджету: 22030106) 103 769,00 грн (сто три тисячі сімсот шістдесят дев`ять гривень 00 копійок) судового збору.

На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного Господарського суду.

Повне судове рішення складено та підписано 09 жовтня 2024 року.

СуддяЛучко Р.М.