Повістка

від 21.10.2024 по справі 907/613/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.10.2024 м. УжгородСправа № 907/613/24

Суддя Господарського суду Закарпатської області Лучко Р.М.,

за участю секретаря судового засідання Піпар А.Ю.

розглянувши заяву Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 від 07.10.2024

про розподіл судових витрат

у справі №907/613/24

за позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 , м. Ужгород

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфініт Перфекшн», м. Ужгород

про стягнення 6 917 933,48 грн

За участю представників:

позивача не з`явився;

відповідача не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфініт Перфекшн» 6 917 933,48 грн грошових коштів набутих без достатніх правових підстав.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 03 жовтня 2024 року в справі № 907/613/24 задоволено позовні вимоги в повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, у вказаному рішенні Господарського суду Закарпатської області від 03 жовтня 2024 року вирішено питання про розподіл судових витрат лише в частині судового збору.

07 жовтня 2024 року від представника позивача надійшла заява від 07.10.2024 у якій заявник просить суд стягнути з відповідача 29 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, які Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 поніс у зв`язку із розглядом справи №907/613/24 в суді.

Ухвалою суду від 09 жовтня 2024 року розгляд заяви представника позивача від 07.10.2024 про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу призначено в судовому засіданні 21.09.2024 о 14:00 год та встановлено учасникам справи строк до 18.10.2024 для подання письмових пояснень і заперечень щодо заяви у справі № 907/613/24.

Відповідно до поданої відповідачем заяви від 14.10.2024 ТОВ «Інфініт Перфекшн» заперечує проти задоволення заяви про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, зазначаючи про відсутність доказів надання правничої допомоги позивачу адвокатом з підстав наявності безпосередньо в самого позивача юридичної освіти, а також вказуючи на відсутність детального опису наданих позивачем адвокату послуг з огляду на умови Договору про надання правової допомоги від 14.04.2024.

Представники сторін в судове засідання 21.10.2024 не з`явилися, відповідач причини неявки суду не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду заяви позивача сторони були повідомлені належним чином у встановленому законом порядку шляхом надіслання ухвали від 09.10.2024 до електронних кабінетів сторін, що підтверджується довідками про доставку електронного листа від 09.10.2024 року.

Позивачем 21.10.2024 подано суду заяву від 21.10.2024 про проведення розгляду заяви про розподіл судових витрат за відсутності ФОП ОСОБА_1 та його представника у зв`язку з зайнятістю в іншому судовому засіданні по розгляду справи №308/1774/24.

Приписами ч. 4 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України) визначено, що неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви, у зв`язку з чим суд вважає за можливе розглянути заяву позивача про розподіл судових витрат за відсутності представників сторін.

Відповідно до ст. 233 ГПК України, додаткове рішення у цій справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих учасниками справи.

Розглянувши матеріали заяви та додані до неї докази, суд зважає на наступне.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч. 3 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Статтею 124 ГПК України унормовано, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Частина перша статті 123 ГПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої вказаної статті Кодексу).

Статтею 126 ГПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2 ст.126 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 ст.126 ГПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4 ст.126 ГПК України).

Згідно зі ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Згідно зі ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.

Судом встановлено, що в позовній заяві позивачем заявлено про наявність витрат на професійну правничу допомогу в орієнтовному розмірі 30 000,00 грн та зазначено про намір подати розрахунок витрат в порядку та строки, що визначені ГПК України, що підтверджено представником позивача в ході підготовчого розгляду справи.

Приписами ч. 8 ст. 129 ГПК України вирішення судом питання про розподілу судових витрат після прийняття рішення у справі пов`язується з поданням учасником справи доказів їх понесення до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

При цьому, процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів.

Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.01.2022 у справі №921/221/21, від 31.05.2022 у справі №917/304/21 та від 19.01.2024 у справі №910/2053/20, від 02.02.2024 у справі №910/9714/22.

З урахування наведеного, позивачем в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України після прийняття рішення у справі відповідно до заяви про ухвалення додаткового рішення від 07.10.2024 надано суду Договір про надання правової допомоги від 14.04.2024, Акт виконаних робіт (наданих послуг) від 05.10.2024, відповідно до якого загальна вартість наданих адвокатом послуг по даній справі становить 29 500,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 1 ст. 73 ГПК України унормовано, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до п. 1. укладеного між Адвокатом Вовканич С.М., як Адвокатом та позивачем, як Клієнтом, Договору про надання правової допомоги від 14.04.2024 Клієнт доручає, а Адвокат, в свою чергу, бере на себе зобов`язання в межах умов Договору надати наступні послуги Клієнту, зокрема, у справах, які розглядаються за правилами господарського судочинства та/або підсудні господарському суду в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, підприємствах, установах та організаціях, правоохоронних органах, органах державної влади та управління, місцевого самоврядування в межах визначеної в п. 1.3. даного Договору компетенції.

Перелік юридичних послуг визначено в п. 2. Договору про надання правової допомоги від 14.04.2024 року.

Згідно з п. 5. означеного Договору гонорар за виконання доручення, викладеного в п. 1 Договору: погодинна оплата: складає за домовленістю сторін за 1 годину надання послуг Клієнту відповідно до п. 1 цього Договору та незалежно від результату розгляду справи судом.

Оплата послуг Адвоката здійснюється Клієнтом в гривнях за кожну годину надання послуг Клієнту відповідно до п. 1 цього Договору (п. 6 Договору про надання правової допомоги від 14.04.2024) .

Відповідно до Акту виконаних робіт (наданих послуг) від 05.10.2024 зазначено про надання Адвокатом за Договором про надання правової допомоги від 14.04.2024 наступних послуг на користь позивача:

-вивчення матеріалів, збір доказів, підготовка, оформлення, формування та подання до Господарського суду Закарпатської області позовної заяви про стягнення грошових коштів, набутих без достатніх правових підстав, тривалістю 6 год, вартістю 6000,00 грн;

-вивчення матеріалів, збір доказів, підготовка, оформлення, формування та подання до Господарського суду Закарпатської області заяви про забезпечення позову про стягнення грошових коштів, набутих без достатніх правових підстав, тривалістю 6 год, вартістю 6000,00 грн;

-вивчення матеріалів, збір доказів, підготовка, оформлення, формування та подання до Господарського суду Закарпатської області клопотання про відстрочення сплати судового збору, тривалістю 6 год, вартістю 6000,00 грн;

-вивчення матеріалів, збір доказів, підготовка, оформлення, формування та подання до Західного апеляційного господарського суду відзиву на апеляційну скаргу відповідача на ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 11.07.2024 про забезпечення позову у справі №907/613/24, тривалістю 5 год, вартістю 5000,00 грн;

-вивчення матеріалів, збір доказів, підготовка, оформлення, формування та подання до ТОВ «Інфініт Перфекшн» адвокатського запиту про забезпечення позову у справі №907/613/24, тривалістю 0,5 год, вартістю 500,00 грн;

-вивчення матеріалів, збір доказів, підготовка, оформлення, формування та подання до Західного апеляційного господарського суду клопотання про витребування доказів у господарській справі №907/613/24 (клопотання подано до суду засобами поштового зв`язку 19.08.2024 р, у зв`язку з неотриманням судом поштового відправлення надіслано на адресу електронної пошти суду 18.09.24), тривалістю 1 год, вартістю 1000,00 грн;

- участь в судових засіданнях: 11.07.24 - Господарський суд Закарпатської області; 08.08.2024 Господарський суд Закарпатської області; 18.09.2024 Західний апеляційний господарський суд (в режимі відеоконференції); 25.09.2024 - Господарський суд Закарпатської області; 04.10.2024 Господарський суд Закарпатської області, загальною тривалістю 5 год, вартістю 5000,00 грн.

Таким чином, загальна вартість правової допомоги позивача за укладеним з Адвокатом Вовканич С.М. Договором про надання правової допомоги від 14.04.2024 відповідно до наданих суду доказів складає 29 500,00 грн.

Як уже зазначалося, загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Проте, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Так, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів статей 123-130 ГПК України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

Водночас, суд звертається до правової позиції, що викладена у постанові Верховного суду від 12.01.2023 у справі №908/2702/21 за якою під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Тобто критерії, визначені частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертої статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною п`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Така позиція випливає з правових висновків, які послідовно викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі № 922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 18.03.2021 №910/15621/19, від 07.09.2022 у справі №912/1616/21тощо (п.п. 8.39.-8.41. постанови Верховного суду від 12.01.2023 у справі №908/2702/21).

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду необхідно дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

За положеннями пункту 4 статті 1, частин третьої та п`ятої статті 27 Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

При встановленні розміру гонорару відповідно до частини третьої статті 30 Закону № 5076-VI врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Також за статтею 28 Правил адвокатської етики гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання.

В даному контексті суд звертається до правової позиції, зазначеній у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц. Так, Велика Палата Верховного Суду зробила такі висновки:

1) розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу (пункти 28-29);

2) при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21);

3) саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (пункт 44).

Поряд з цим відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Оцінюючи докази на підтвердження наданої позивачу адвокатом Вовканич С.М правової допомоги в розмірі 29 500,00 грн, суд, керуючись зазначеними вище принципами обґрунтованості судових витрат, їх неминучості та необхідності для розгляду даної справи, приходить до висновку, що такі види наданої відповідачу правової допомоги як: «Подання до Господарського суду Закарпатської області заяви про забезпечення позову» та «Подання до Господарського суду Закарпатської області клопотання про відстрочення сплати судового збору», на яку, за твердженням заявника, адвокатом витрачено 12 год, вартістю 12 000,00 грн фактично охоплюється та включаються в надану адвокатом правничу допомогу з «Подання до Господарського суду Закарпатської області позовної заяви про стягнення грошових коштів, набутих без достатніх правових підстав», позаяк означені заяви є додатками до позовної заяви та за своїм змістовних наповненням, обсягом, були покликані забезпечити право позивача отримати судовий захист, формою реалізації якого було подання позовної заяви до суду.

Крім того, суд зважає, що очевидною є неможливість підготовки позову без вивчення матеріалу, змісту правовідносин між сторонами-учасниками спору, збору доказів, а доказів необхідності для адвоката позивача при наданні останньому правничої допомоги кожного разу здійснювати «вивчення матеріалів, збір доказів» суду не надано.

В той же час, дії адвоката позивача, пов`язані з оформленням та формування заяв по суті справи, клопотань їх направлення поштовими засобами суду не можуть бути віднесені до передбачених Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видів правничої допомоги, яка надається безпосередньо адвокатом клієнту, у зв`язку з чим необґрунтованими також суд вважає неодноразове включення позивачем в перелік правничої допомоги послуг з «оформлення, формування» заяв, клопотань, подання їх засобами поштового зв`язку.

Також, суд зважає, що позивачем не доведено очевидної необхідності в поданні «адвокатського запиту про забезпечення позову у справі №907/613/24», подання «відзиву на апеляційну скаргу відповідача на ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 11.07.2024 про забезпечення позову у справі №907/613/24» та «клопотання про витребування доказів у господарській справі №907/613/24» на стадії апеляційного перегляду ухвали про забезпечення позову, у зв`язку з цим витрати позивача на професійну правничу допомогу в цій частині не можуть вважатися неминучими, є непропорційними та, за позицією суду, відповідні витрати позивача не підлягають розподілу між сторонами, а покладаються судом на самого позивача у справі.

В даній частині суд звертає увагу сторін, що для цілей розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу такі витрати повинні бути пов`язані зі справою, ане охоплювати вартість всіх послуг, які надаються адвокатом на виконання укладеного з Клієнтом договору, а розподілу судом підлягає не вартість часу адвоката протягом якого він виконує доручення всі клієнта за Договором, а саме пов`язана зі справою правнича допомога необхідність якої є доведеною та неминучою, обґрунтованою, а її безпосереднє надання стороні підтверджується належними та допустимими доказами.

Зважаючи на наведене, суд вважає обґрунтованим, співмірним з складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та обсягом наданої адвокатом правничої допомоги саме за розгляд даної справи в господарському суді 10 000,00 грн судових витрат на правничу допомогу, яка підтверджена документально «Підготовка позовної заяви», «Участь в судових засіданнях 11.07.2024, 08.08.2024, 18.09.2024, 25.09.2024, 04.10.2024» (з урахуванням тривалості означених засідань) та виходячи з визначеної в п. 5. Договору про надання правової допомоги від 14.04.2024 погодинної форми оплати та встановленої в Акті виконаних робіт (наданих послуг) від 05.10.2024 ставки (1000,00 грн за годину).

Відхиляються судом, при цьому, заперечення відповідача щодо відсутності детального опису наданих послуг адвокатом позивача, позаяк подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Частина третя статті 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.

Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.

Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Означена правова позиція визначена в додатковій постанові Верховного Суду від 24.07.2024 у справі №906/1108/23, яку суд вважає за можливе врахувати у спірних правовідносинах.

При цьому, з огляду на ту обставину, що в Акті виконаних робіт (наданих послуг) від 05.10.2024 наведено чіткий та недвозначний опис (перелік) наданої адвокатом позивачу правничої допомоги, який достатній для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат, - відповідні заперечення відповідача відхиляються судом.

Не може бути взято до уваги також і посилання відповідача на судове рішення Верховного Суду у справі №910/14598/20, позаяк відповідно до змісту постанови Верховного Суду від 01.12.2021 в справі №910/14598/20 мали місце інші встановлені судами обставинами, зокрема, було встановлено відсутність домовленості між адвокатом та клієнтом щодо розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару за надання правової допомоги в суді апеляційної інстанції, тоді як з матеріалів даної справи вбачається, що форма оплати вартості послуг адвоката (погодинна) та ставка (1000,00 грн за 1 год) сторонами визначена в Договорі та Акті виконаних робіт (наданих послуг) від 05.10.2024 року.

Критично судом оцінюються й аргументи відповідача щодо підписання та подання документів до суду безпосередньо самим позивачем, який є фаховим юристом, позаяк сама по собі наявність в підприємця юридичної освіти не може спростовувати наявність в нього витрат на професійну правничу допомогу в даній справі, оцінка чому надана суду вище, а доказів на підтвердження тієї обставини, що позовна заява в даній справі була підготовлена не адвокатом Вовканич С.М., а безпосередньо ФОП ОСОБА_1 суду не надано.

За приписами ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з розглядом справи (окрім судового збору), покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки, за наслідками розгляду спору в даній справі 907/613/24 прийнято рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, підтверджені витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн покладаються судом на відповідача у справі.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 126, 127, 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 від 07.10.2024 про розподіл судових витрат, - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфініт Перфекшн» (88000, м. Ужгород, вул. Собранецька, буд. 158, корп. Б, код ЄДРПОУ 41683587) на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 10 000,00 грн (десять тисяч гривень 00 копійок) судових витрат на професійну правничу допомогу.

3. В решті вимог - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Додаткове рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту додаткового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано 21 жовтня 2024 року.

Суддя Лучко Р.М.