Рішення

від 20.09.2024 по справі 191/2521/22

СИНЕЛЬНИКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 191/2521/22

Провадження № 2/191/807/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2024 року м. Синельникове Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Порошиної О.О.,

за участю секретаря: Резніченко К.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Синельникове цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки і піклування Синельниківської міської ради про стягнення грошових коштів, відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки і піклування Синельниківської міської ради про стягнення грошових коштів, відшкодування моральної шкоди. Під час розгляду справи позивач позовні вимоги уточнила. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона, ОСОБА_1 , народилася в сім`ї ОСОБА_2 та ОСОБА_3 09.06.2005 року, про що відділом реєстрації актів цивільного стану зроблено відповідний актовий запис № 135 та видано свідоцтво про народження серія НОМЕР_1 . Після смерті матері (свідоцтво про смерть серія НОМЕР_2 від 12 жовтня 2011 року, актовий запис за № 410), вона деякий час проживала з батьком - ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 ( РНОКПП; НОМЕР_3 ), з яким відносини не складалися. З 11.03.2018 р. вона стала проживати разом з бабусею, ОСОБА_4 , на повному її утриманні за адресою АДРЕСА_1 . Батько не приймав участі у її утриманні і вихованні, тому 18.08.2020 року вона звернулась до суду (справа №191/2535/20) з проханням позбавити ОСОБА_2 батьківських прав та стягнути на її користь аліменти. За рішенням суду (справа №191/2535/20) з ОСОБА_2 на її користь було стягнуто аліменти у розмірі 1/4 частини з усіх видів її заробітку (доходу), але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 28 серпня 2020 року і до досягнення її повноліття. У зв`язку з тим, що навіть після рішення суду батько відмовився добровільно виконувати свої обов`язки по утриманню неповнолітньої її, виконавчий лист по справі №191/2535/20 був пред`явлений до виконання Синельниківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), далі (виконавча служба). У травні 2021 року виконавча служба наклала арешт на всі його рахунки до моменту виплати заборгованості за аліментами, що зазначено в постанові ВП НОМЕР_15 від 12.05.2021. Разом з іншими було заблоковано картку/ рахунок № НОМЕР_4 …7551 (додаткова Угода SAMDNFF000116720364 від 31.10.2013 картки рахунка № НОМЕР_5 ( НОМЕР_6 ) у Акціонерному товаристві «Комерційний банк «Приватбанк», на яку надходять кошти на її утримання у зв`язку із втратою годувальника.

Термін дії банківської картки № НОМЕР_5 ( НОМЕР_6 ) закінчувався у липні 2021 р. Коли вона звернулась до батька, з проханням заміни картки і передачі картки їй, він сказав, що зніме з неї кошти, які заплатив адвокату, що захищав його по справі №191/2535/20 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів відносно нього та судовий збір, а потім може і взагалі не віддасть, так як картка оформлена на його ім`я і вона належить йому. Він дійсно так вважає, бо неодноразово про це говорив не тільки їй, а й у присутності працівників органу опіки і піклування.

Проте відповідач цілковито заперечує цей факт, намагається використати та можливо використовував, для погашення своїх боргів по сплаті аліментів. На жаль на її запити до установи банку та управління пенсійного фонду відповідна інформація їй не була надана, оскільки рахунок оформлений на ім`я відповідача. На теперішній час у неї відсутня змога достеменно з`ясувати щодо перерахованої на її адресу суми коштів у вигляді пенсії та щодо того, якою часткою цих коштів скористався відповідач.

У неї і раніше були підозри, що ОСОБА_2 використовує кошти, надані їй державою у зв`язку із втратою годувальника на свої потреби, але ніякого підтвердження тому вона не має, бо рахунок, на який надходять гроші, відкритий на його ім`я. Тому 29.01.2021 року, нею надіслані листи до Органу опіки і піклування Синельниківської міської ради та до Синельниківського пенсійного фонду з проханням посприяти в питанні перерахування пенсії, наданої їй у зв`язку з втратою годувальника відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на її картку, та/або дати письмові роз`яснення щодо її дій та органу опіки та піклування, в рамках захисту його прав та інтересів. У наданій їй відповіді значилося, що виплачувати пенсію по втраті годувальника їй особисто немає підстав. Але, 12.02.2022 р. зважаючи на те, що: вона продовжувала фактично проживати з бабусею (відповідні дані про це є в документах органу опіки, зазначено в постанові виконавчої служби ВП НОМЕР_15 від 12.05.2021, та характеристиках від сусідів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , від 21.09.2022); батько досі не спілкується з нею, не знає її потреб і не приймає участь у її забезпеченні та вихованні; ОСОБА_1 вважає, що кошти надані їй державою у зв`язку з втратою годувальника належать йому, бо надходять на його банківську картку, він може одноосібно вирішувати як використовувати її кошти, і скільки з них їй залишити, і що їй достатньо того, що за рішенням суду вона вже отримує від нього аліменти. Їй вже виповнилося 16 років і відповідно до ст. 31, 32 Цивільного кодексу України вона має право самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами... укладати договір банківського вкладу (рахунку) та розпоряджатися вкладом, внесеним на своє ім`я (коштами на рахунку); в неї немає інформації щодо надходжень на картку та її балансу; термін виплати заборгованості по аліментах закінчується і рахунок на який перераховуються пенсійні кошти невдовзі мусить бути розблоковано, та з метою запобігання використання коштів призначених їй в зв`язку з втратою годувальника на особисті нужди, і сплати ОСОБА_2 аліментів її ж грошима вона повторно звернулася до органу опіки та піклування і пенсійного фонду, з проханням провести з ОСОБА_2 роз`яснювальну роботу з приводу того, що пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначена ОСОБА_1 , і він не може використовувати ці кошти на свої потреби та за своїм розумінням, і що обов`язок батьків по сплаті аліментів не залежить від наявності будь-яких соціальних виплат. Зобов`язати ОСОБА_2 надати їй інформацію щодо надходжень, витрат, та балансу пенсійної картки за період з 01.06.2021 р. до дати на момент звернення. Зобов`язати ОСОБА_2 передати у її користування актуальну картку на яку надходить пенсія у зв`язку з втратою годувальника з повною сумою, що накопичувалась протягом часу, коли картка була заблокована і не знаходилась у її користуванні та (або) з моменту розблокування картки, перевести ці кошти на її поточний рахунок, який відкрито у відділенні "Дніпропетровське регіональне управління "АТ КБ "Приватбанк". Посприяти у перерахуванні пенсії, наданої їй у зв`язку з втратою годувальника відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на її поточний рахунок, який відкрито у відділенні "Дніпропетровське регіональне управління «АТ КБ «Приватбанк».

28.03.2022 року, у присутності співробітників органу опіки і піклування Синельниківської міської ради, вона отримала банківську картку № НОМЕР_7 …… НОМЕР_8 ( НОМЕР_6 ) з сумою 16 243 грн., значно меншою, ніж вона очікувала. На її питання стосовно коштів, відповідач сказав, що забрав з картки суму, яку він використав на судові витрати та адвоката за її позовом про позбавлення його батьківських прав та стягнення аліментів (справа № 191/2535/20), бо вважав, що цим зазнав збитків, які вона повинна відшкодувати. Його не зупинило навіть те, що вона неповнолітня, в неї обмежені матеріальні можливості, немає свого заробітку. Вона почувалася беззахисною та ошуканою, бо не може захистити своїх прав та інтересів навіть за допомогою служби опіки, пенсійного фонду, суду. ОСОБА_2 застосовував до неї протиправні дії, а вона нічого не могла вдіяти - це завдало їй моральної шкоди та значних душевних страждань. Вона знаходилась у розпачі, ОСОБА_2 своїми діями знову доводив своє ставлення до неї - їй немає діла до того, за який кошт вона живе, що їсть, чи є в неї змога лікуватися та ін. Більше того, ОСОБА_2 телефонував їй у нетверезому стані з прокльонами та погрозами, тобто, він знову, як і раніше, застосовував до неї психологічне насильство, принижував, показував свою зверхність. Згідно даних, що надало головне управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області управління обслуговування громадян відділ обслуговування громадян №26 (сервісний центр) суду, за період коли була заблокована картка (з червня 2021 року по березень 2022 року) на картку було перераховано 22 100 гривень. З них вона отримала 16 243,37 гривень. Навіть якщо припустити, що на момент блокування картки, там не було коштів, то різниця вже складає 5 857 грн.

15.03.2023 р. позивач скористувалась банкоматом АТ «Комерційний банк «Приват Банк» і побачила, що із цієї картки були відрахування на катки: ОСОБА_2 , ОСОБА_7 та на карту іншого банку ( НОМЕР_9 - що ймовірно належить ОСОБА_2 ) також, із цієї картки були перераховані кошти на оплату мобільного зв`язку за номером НОМЕР_10 та НОМЕР_11 . Ні одну з цих операцій позивач не проводила, до того ж у період з 12.05.2021 року по 28.03.2022 року вона не мала доступу до рахунків (тільки за березень 2022 року з рахунку було знято 20220, 24 грн.). Загальна сума перерахувань з її картки за доступний їй для отримання доказів період складає 21 444,28 грн.

Зазначені кошти ОСОБА_2 використовуює не за цільовим призначенням і ніяким чином не направляються для її забезпечення. Вона не надавала згоди на списання грошей, їх використання, і не отримувала зазначені суми з жодного з одержувачів коштів будь яким іншим способом.

Просить суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 недоотриману частину пенсії по втраті годувальника - грошові кошти у сумі 21 444,28 грн. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у сумі 40 000,00 грн. Судові витрати покласти на відповідача.

Відповідач надав відзив на позовну заяву в якому вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не надано достатніх, належних та допустимих доказів, які б в сукупності свідчили про наявність правових підстав для задоволення позову в повному обсязі. Моральну шкоду відповідач вважає також не обґрунтованою, так як позивачка не довела в чому вона полягає.

До початку судового засідання позивач надала суду заяву відповідно до якої підтримала заявлені вимоги та просила задовольнити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 до початку судового засідання надав заяву в якій просить справу розглянути без його участі, його правова позиція вказана у відзиві на позов.

Представник третьої особи, Сітало Н. в судове засідання не з`явилася, але в матеріалах справи є заява про розгляд справи без її участі, позовні вимоги просила вирішити на розсуд суду.

Згідно ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно до ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитки в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, в силу ст.22 ЦК України, є витрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно ст.ст.1212-1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи. Набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна. Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна. Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, має право вимагати відшкодування зроблених нею необхідних витрат на майно від часу, з якого вона зобов`язана повернути доходи. У разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Загальна умова ч.1 ст.1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язаннях (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі ст.1212 Цивільного кодексу України тільки за наявності ознак безпідставності такого виконання. Якщо ж зобов`язання не припиняється з підстав, передбачених ст.ст. 11, 600, 601, 604-607, 609 Цивільного кодексу України, до моменту його виконання, таке виконання має правові підстави (підстави, за яких виникло це зобов`язання). Набуття однією зі сторін зобов`язання за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не є безпідставним. Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст.1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому законом порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або відсутня взагалі. Вказаний правовий висновок, викладений Верховним Судом України у постанові від 02 жовтня 2013 року у справі №6-88цс13.

Згідно ст. 76 ЦПК України - доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи,та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч. 1ст. 81 ЦПК України - Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків,встановлених цим Кодексом. Згідно ч. 6 цієї ж статті доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно вимог ч. 1 ст. 76 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є , показання свідків, письмові докази, речові, електронні докази і висновки експертів.

Відповідно до ст. ст. 77-78 ЦПК України суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом встановлено, що позивач є рідною донькою відповідача, що підтверджується копією свідоцтва про її народження (а.с.5).

Згідко копії свідоцтва про смерть мати позивача ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . (а.с.8).

Як встановлено судом та не заперечувалося сторонами, що відповідач ОСОБА_2 як батько неповнолітньої ОСОБА_1 отримував пенсію по втраті годувальника.

Як вбачається із копій заяв ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , поданих начальнику служби у справах дітей, позивачка ОСОБА_1 отримала від батька банківську картку № НОМЕР_12 на яку перераховувалася пенсія по втраті годувальника та на час передачі картки на ній знаходились грошові кошти у розмірі 16243,00 грн.

Як вбачається з виписки по рахунку НОМЕР_6 за період з 01.01.2021 року по 09.05.2023 року, за час перебування даної банківської картки у відповідача, були здійснені транзакції з переведення коштів не за цільовим призначенням 22.03.2022 року на суму 244,00 грн. поповнення мобільного телефону; 22.03.2022 року на суму 7035,00 грн.; 19.03.2022 року на суму 1000,00 грн. одержувач: ОСОБА_7 ; 07.05.2022 року на суму 102,00 грн. поповнення мобільного телефону; 16.06.2022 року на суму 22.11 грн. переказ на свою картку; 01.08.2022 року на суму 115,00 грн. переказ на свою «Скарбничку»; 03.01.2023 року на суму 753,77 грн. одержувач: ОСОБА_7 ; 18.02.2022 року на суму 231,16 грн., одержувач: ОСОБА_7 .

Тому суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів у розмірі 9503,04 грн. підлягають задоволенню. Доказів підтвердження не користування вказаними коштами особисто, відповідач не надав.

Позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача коштів у розмірі 11882,12 грн., задоволенню не підлягають, оскільки відсутні докази того що відповідач ними скористався так як, згідно наданої суду АТ КБ «ПриватБанк» запитуваної інформації від 06.08.2024 року, вбачається, що клієнт дійсно намагався провести платіж 09.03.2022 року 16:55:17 на карту № НОМЕР_13 - карта іншого банку, отримувач невідомий, але платіж не було проведено через те, що карта, з якої клієнт хотів провести платіж №5168742707087551 була прострочена, платіж не успішний.

Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, суд встановив наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Згідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31 березня 1995 року відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Згідно зі ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. При цьому суд враховує конкретні обставини справи, а також ст.23 ЦК України, зокрема, те, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Позивачем зазначалося, що внаслідок протиправних дій відповідача вона цілковито була позбавлена коштів, гарантованих їй державою у зв`язку з втратою годувальника, всі матеріальні витрати взяла на себе бабуся, діями її батька було завдано тяжких емоційних переживань, вона була змушена змінити життя та відмовитись від частини необхідних речей, продуктів харчування все вплинуло на її фізичний та моральний стан.

Як вказує ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Зважаючи на викладене та встановлені обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення моральної шкоди підлягають частковому задоволенню у розмірі 1000,00 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, згідно якої судовий збір покладається на сторони пропорційно задоволених вимог. Так як судом задовольняються позовні вимоги частково, позивачкою під час звернення до суду судовий збір не сплачувався, судові витрати по сплаті судового збору повинні бути відшкодовані за рахунок відповідача на користь держави, а саме в межах задоволених позовних вимог, враховуючи, що мінімально допустимим розміром судового збору, вказаним у ЗУ «Про судовий збір» станом на час звернення позивача до суду є 992,40 грн. (за позовну вимогу про стягнення збитків) + 992,40 грн. (за позовну вимогу про стягнення моральної шкоди), дана сума підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст.22, 23, 1167, 1212-1214 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 81, 141, 259, 265, 268 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки і піклування Синельниківської міської ради про стягнення грошових коштів, відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_14 грошові кошти у сумі 9503,04 грн. (дев`ять тисяч п`ятсот три гривні чотири копійки) та 1000,00 грн. (одну тисячу гривень нуль копійок) моральної шкоди.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 на користь держави (отримувач коштів: Державна судова адміністрація України, отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м. Київ/22030106, Код за ЄДРПОУ: 37993783, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, Код класифікації доходів бюджету: 22030106), судовий збір у розмірі 1984,80 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду.

Суддя О. О. Порошина