Постанова

від 07.10.2024 по справі 2-200/11

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 2-200/11 Номер провадження 22-ц/814/2072/24Головуючий у 1-й інстанції Оксенюк М.М. Доповідач ап. інст. Лобов О. А.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2024 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Лобов О.А.,

судді: Дорош А.І., Триголов В.М,

за участі секретаря судового засідання Коротун І.В.

розглянув у режимі відеоконференції в м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргоюадвоката Гонтаря Валерія Миколайовича, представника ОСОБА_1 , на ухвалу Козельщинського районного суду Полтавської області від 15 грудня 2023 року (час ухвалення судового рішення та дата виготовлення повного тексту судового рішення не зазначені) ОСОБА_2 про видачу дублікату виконавчого документу у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на неповнолітніх дітей.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, апеляційний суд

У С Т А Н О В И В:

У грудні 2023 року ОСОБА_2 звернулась до суду з вказаною заявою, просила видати дублікат виконавчого листа для примусового виконання рішення Козельщинського районного суду Полтавської області у справі № 2-200/2011 від 09.08.2011.

В обґрунтування заяви вказувала, що 11.09.2013 виконавче провадження з виконання рішення суду за її позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів було закінчено на підставі п.1 ст.47 ЗУ «Про виконавче провадження», чинного станом на 11.09.2013 року, у подальшому виконавчий лист не звертався до виконання. Однак, виконавча служба не повернула їй сам виконавчий лист, який не був також переданий нині діючому Горішньоплавському ВДВС у Кременчуцькому районі Полтавської області. Архів старого ВДВС було знищено ще в 2013 році. Таким чином, вважає що виконавчий лист було помилково знищено.

Ухвалою Козельщинського районногосуду Полтавськоїобласті від15грудня 2023року заяву ОСОБА_2 провидачу дублікатувиконавчого документу задоволено.

Видано стягувачу ОСОБА_2 дублікат виконавчого листа по справі № 2-200/11 щодо стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину певного віку, починаючи стягнення з 29 липня 2011 року до виповнення дітям повнолітнього віку.

В апеляційній скарзі адвокат Гонтар В.М., представник ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального і матеріального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_2 ..

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначається, що відповідно до приписів ст.31, ст.47 ЗУ «Про виконавче провадження» у редакції за станом на вересень 2013 року постанови про повернення виконавчого листа стягувачу мали надсилатися рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Тому доказами втрати поштового відправлення повинні бути певні акти, листи, повідомлення, тощо за результатами звернень стягувача до поштового відділення.

Проте, у справі відсутні такі докази, як і докази про те, що виконавчий лист направлявся стягувачу.

Ні стягувач, ні суд так і не визначилися з тим, де саме і яким чином втрачений виконавчий лист, і чи взагалі він втрачений.

суд першої інстанції зробив помилковий висновок про наявність підстав для видачі дубліката виконавчого листа, оскільки матеріали справи не містять доказів втрати самого виконавчого листа, не проведено перевірку у виконавчій службі, як визначено інструкцією, відсутні докази направлення стягувачу самого виконавчого листа і закрито виконавче провадження за заявою самого стягувача.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , посилаючись на необґрунтованість доводів апеляційної скарги, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Стверджується, що суд першої інстанції дав належну оцінку обставинам справи і доказам, які подані у підтвердження заявлених вимог.

Вказувала, що сама апеляційна скарга не відповідає вимогам ст. 356 ЦПК України, оскільки не зазначено місце проживання позивача, не зазначено відомості про наявність або відсутність електронного кабінету сторін, апеляційну скаргу подано представником відповідача, проте не зазначено всю інформацію про нього, зокрема, його місце проживання/перебування, поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника або номер і серія паспорта (для фізичних осіб- громадян України), номери засобів зв?язку, адреса електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету. Крім того, представником до апеляційної скарги не додано документи що підтверджують повноваження.

Поштове відділення надає інформацію протягом 6 місяців з дня відправлення поштового відправлення, а оскільки вона з позовом звернулась до суду зі спливом 10 років, то поштове відділення в будь-якому випадку не надасть інформації про втрату виконавчого листа.

З посиланням на висновки Верховного Суду у конкретних справах стверджується, що підставою для видачі дубліката виконавчого листа є факт відсутності цього документа у стягувача і у виконавчої служби.

У будь-якому випадку, рішення, яке набрало законної сили, має виконуватися до досягнення дітьми повноліття.

Апеляційний суд, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав:

Відповідно до п.1 ч.1 ст.374, ст.375ЦПК України апеляційний суд за результатами розгляду має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Козельщинського районного суду Полтавської області від 09 серпня 2011 року стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) але не менше 30 % прожиткового мінімуму на дитину певного віку, починаючи стягнення з 29 липня 2011року до виповнення дітям повнолітнього віку (а.с.11).

Сторонами не заперечується, що 19.08.2011 за заявою стягувача ОСОБА_2 виданий виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання доньки і сина, в розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) але не менше 30 % прожиткового мінімуму на дитину певного віку, починаючи стягнення з 29 липня 2011 року до виповнення дітям повнолітнього віку.

Строк пред`явлення виконавчого листа про стягнення аліментів до виконання не закінчився.

Як вбачається з витягу з реєстру виконавчих проваджень від 24.11.2023, на виконанні Козельщинського ВДВС ГТУЮ у Полтавській області з 30.08.2011 перебував виконавчий лист №2-200/2011 від 19.08.2011 щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів. Постановою державного виконавця Козельщинського ВДВС ГТУЮ у Полтавській області від 11.09.2013 повернуто виконавчий лист стягувачу за його заявою відповідно п.1 ч.1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження» чинного станом на вересень 2013 року.( а.с.6-7)

З довідки Горішньоплавнівського ВДВС у Кременчуцькому районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції № 45504 від 21.11.2023, вбачається, що на примусовому виконанні в Козельщинському ВДВС перебувало виконавче провадження №28401997 з виконання виконавчого листа №2-200/2011 від 19.08.2011 виданого Козельщинським районним судом Полтавської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно і до досягнення дітьми повноліття. 11.09.2013 виконавче провадження було закінчено на підставі п.1 ст.47ЗУ «Провиконавче провадження» в редакції яка діяла на момент винесення постанови. Станом на 24.11.2023 вищевказаний виконавчий документ до відділу на примусове виконання повторно не пред`являвся.(а.с.4)

Задовольняючи вимоги ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з того, що відсутність виконавчого документа унеможливлює виконання судового рішення про стягнення аліментів на утримання дітей, оскільки оригінал виконавчого листа втрачений, а рішення суду залишається не виконаним.

Апеляційний суд, перевіряючи доводи апеляційної скарги, виходить з такого.

Відповідно дост.129-1Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно ст.18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України,-і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

Також, із практики Європейського суду з прав людини, вбачається, що «...право на суд, захищене статтею 6 [Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод], було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (980_079) (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II). Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (див. рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії" (980_075) (Immobiliare Saffi v. Italy), [GC], N 22774/93, п. 66, ECHR 1999-V)» (цитата п. 51 Рішення ЄСПЛ Юрій Миколайович Іванов проти України від 15.10.2009 року Заява N 40450/04.

Відповідно до ст. 1, 2 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад:

1) верховенства права;

2) обов`язковості виконання рішень;

3) законності;

4) диспозитивності;

5) справедливості, неупередженості та об`єктивності;

6) гласності та відкритості виконавчого провадження;

7) розумності строків виконавчого провадження;

8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями;

9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Зважаючи на наведені норми закону виконання судового рішення є однією із ключових стадій ефективного доступу до суду без якої сам факт звернення до суду і вирішення на користь особи справи було б беззмістовними.

Відповідно до підпункту 17.4 Розділу ХІІ «Перехідні положення» ЦПК України, у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.

Відповідно до змісту вказаної норми закону суд, який розглядав справу, має право за заявою стягувача або поданням державного виконавця видати його дублікат замість втраченого оригіналу таких документів. Тобто питання видачі дублікату, зокрема, і виконавчого листа може вирішуватись у випадку втрати його оригіналу.

Зважаючи на вказане, звертаючись до суду в порядку підпункту 17.4 Розділу ХІІ «Перехідні положення» ЦПК України, стягувач або державний виконавець повинні довести втрату оригіналу виконавчого документу.

Питання про видачу дублікату виконавчого листа може вирішуватись позитивно виключно у випадку, коли судове рішення невиконане або не закінчився строк пред`явлення виконавчого листа до виконання.

У постанові Верховного Суду від 19 травня 2021 року (справа № 2-1316/285/11), на яку зроблене посилання у відзиві на апеляційну скаргу, викладений такий висновок: «Сам факт відсутності виконавчого документа у стягувача та в органі державної виконавчої служби свідчить про те, що його було втрачено, а тому суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні заяви у зв`язку із недоведеністю заявником втрати виконавчого листа.»

У межах розгляду цієї справи встановлено, що виконавчий лист відсутній як у стягувача, так і у виконавчій службі, принаймі доказів, які б цей факт спростовували, суду не надано, а тому слід вважати втраченим виконавчий лист.

Рішення Козельщинського районного суду Полтавської області від 09.08.2011 в повному обсязі не виконане і строк пред?явлення виконавчого листа до виконання не закінчився, оскільки діти ще не досягли повноліття, тому висновок суду першої інстанції про наявність підстав для видачі дубліката виконавчого листа є обгрунтованим.

Для правильного вирішення цього спору не є істотним з?ясування обставин втрати виконавчого листа.

Враховуючи встановлене, конкретні обставини справи і характер спірних правовідносин, апеляційний суд вважає, що інші доводи апеляційної скарги не є істотними та такими, що потребують детального аналізу задля забезпечення вимог п.1 ст.6 Європейської конвенції з прав людини і основоположних свобод (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції не встановлено.

Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу адвоката Гонтаря Валерія Миколайовича, представника ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Ухвалу Козельщинського районного суду Полтавської області від 15 грудня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 07 жовтня 2024 року.

Головуючий суддя О.А.Лобов

Судді: А.І.Дорош

В.М.Триголов