Постанова

від 25.09.2024 по справі 915/559/24

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2024 рокум. ОдесаСправа № 915/559/24м. Одеса, проспект Шевченка, 29, зал судових засідань Південно-західного апеляційного господарського суду №6

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді Савицького Я.Ф.,

суддів: Колоколова С.І.,

Принцевської Н.М.,

секретар судового засідання Полінецька В.С.,

за участю представників учасників судового процесу:

від позивача: Дубровний М.О., за ордером;

від відповідача: не з`явився;

від третьої особи: не з`явися;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Новоодеський елеватор

на ухвалу Господарського суду Миколаївської області

від 20 травня 2024 року (повний текст складено 20.05.2024)

у справі № 915/559/24

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Агро Експорт Миколаїв

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Новоодеський елеватор

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: приватний виконавець Виконавчого округу Миколаївської області Куліченко Дмитро Олександрович

про витребування майна,-

суддя суду першої інстанції: Мавродієва М.В.

місце винесення ухвали: м. Миколаїв, вулиця Фалєєвська, 14, Господарський суд Миколаївської області

Учасники процесу належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

В судовому засіданні 25.09.2024 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В:

У травні 2024 Товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) Агро Експорт Миколаїв (далі також позивач, заявник) звернулось до Господарського суду Миколаївської області із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) Новоодеський елеватор (далі також відповідач) про витребування у останнього зерна пшениці 4 класу врожаю 2021 року у кількості 245 475 кілограм.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ Агро Експорт Миколаїв посилається на те, що відповідач вчинив дії, в результаті яких позивачу повернуто зерно пшениці 4 класу врожаю 2021 року на 245 475 кілограм менш, ніж об`єм, на яке визнано право власності за рішенням Господарського суду Миколаївської області від 02.03.2023 у справі №915/1069/21, яке набрало законної сили 22.11.2023. Таким чином, за твердженням позивача, відбулось протиправне розпорядження майном, право власності на яке визнано за позивачем, та визначена подальша доля майна поза волею позивача як власника такого майна.

Разом з позовом ТОВ Агро Експорт Миколаїв було подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій позивач просить суд вжити у даній справі заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на зерно пшениці 4 класу врожаю 2021 року у кількості 245 475 кілограм, яке знаходиться у ТОВ Новоодеський елеватор.

В обґрунтування цієї заяви позивач зазначає наступне:

- рішенням Господарського суду Миколаївської області від 02.03.2023 у справі №915/1069/21 (залишено без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.11.2023 року у даній справі) визнано за ТОВ «Агро Експорт Миколаїв» право власності на зерно пшениці 3(третього) класу врожаю 2021 року у кількості 60780 кг та зерно пшениці 4 (четвертого) класу врожаю 2021 року у кількості 436 565 кг, яке було передане на зберігання ТОВ «Новоодеський елеватор» приватним виконавцем (поклажедавцем);

- 22.12.2023 позивач звернувся до відповідача із вимогами про повернення переданого на зберігання зерна на виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 02.03.2023 у справі №915/1069/21;

- ТОВ «Новоодеський елеватор» повернув позивачу: зерно пшениці 3 (третього) класу врожаю 2021 року на 0,340 кг. менше, ніж було передано на зберігання; зерно пшениці 4 (четвертого) класу врожаю 2021 року на 245 475 кг. менше, ніж було передано на зберігання;

- підтвердженням повернення меншого об`єму зерна пшениці 4 класу врожаю 2021 є складська квитанція на зерно №969 (БВ № 318214) від 18.01.2024 (міститься в матеріалах справи), відповідно до якої повернуто позивачу 191 090 кг.;

- відповідачем протиправно вчиняються дії, які позбавляють позивача, як власника майна, права вільно володіти та користуватись належним йому майном - зерном пшениці 4 класу врожаю 2021 року у кількості 245 475 кілограм;

- з огляду на вжиття активних та реальних спроб щодо продажу належного позивачу майна (зерна пшениці 4 класу врожаю 2021 року у кількості 245 475 кілограм) є достатні та очевидні обставини, які вказують, що належне позивачу майно буде незаконно вивезене або продане, що значно ускладнить процес витребування майна позивачу, як законному власнику, та може призвести до завдання додаткових збитків.

Приймаючи до уваги вищевикладені обставини у їх сукупності позивач вважає за можливе застосувати заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на зерно пшениці 4 класу врожаю 2021 року у кількості 245 475 кілограм, яке знаходиться у відповідача.

На переконання заявника, запропонований позивачем захід забезпечення позову жодним чином не обмежить господарську діяльність відповідача, оскільки майно, на яке має бути накладено арешт, фактично належить власнику ТОВ Агро Експорт Миколаїв та знаходиться у ТОВ Новоодеський елеватор на збереганні.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 20.05.2024 у справі №915/559/24 (суддя Мавродієва М.В.) заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Агро Експорт Миколаїв про забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на зерно пшениці 4 класу врожаю 2021 року у кількості 245 475 кілограм, яке знаходиться у Товариства з обмеженою відповідальністю Новоодеський елеватор.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що виконання в майбутньому судового рішення у даній справі, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме відповідач витребуване позивачем майно.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, 12.06.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю Новоодеський елеватор звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 20.05.2024 у справі №915/559/24 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Агро Експорт Миколаїв про забезпечення позову у справі №915/559/24. Також апелянт просить покласти на позивача судові витрати.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до твердження відповідача, що:

- позивачем не надано документів на спірне зерно, які б посвідчували його належність ТОВ Агро Експорт МиколаївПозивачу та встановлюють його кількість;

- заява про забезпечення вимог позивача не підтверджена належними і доступними доказами передачі позивачем на зберігання відповідачу зерна пшениці 4 класу врожаю 2021 року у кількості 245 475 кг;

- твердження позивача про реалізацію відповідачем спірного зерна, належного заявнику на праві власності, є лише припущенням, оскільки зерно, здане на зберігання є рухомим майном, яке належить до речей, що визначені лише родовими ознаками і знаходиться на елеваторі серед іншого зерна такого ж сорту і такої ж якості. Ідентифікувати його можна, зазначивши його вид, рік збору, кількість (вагу), місцезнаходження складу, де зберігається зерно, а також мати документи, які свідчать про належність цього зерна;

- зі скріншоту оголошення з сайту ZernoUA.com, в якому ТОВ «Новоодеський елеватор» пропонує до продажу зерно пшениці 4 класу врожаю 2021 року у кількості 175 метричних тон, вбачається, що відповідачем запропоновано до продажу зерно однорідне або подібне;

- саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення особи від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.07.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Новоодеський елеватор на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 20.05.2024 у справі №915/559/24 та призначено її розгляд на 11.09.2024 року о 12:30 год. Крім того, даною ухвалою продовжено розгляд вказаної апеляційної скарги на розумний строк та встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань.

18.07.2024 від ТОВ "Агро Експорт Миколаїв" до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач не погоджується з доводами останньої, вважає її безпідставною та необґрунтованою, у зв`язку з чим просить залишити апеляційну скаргу ТОВ Новоодеський елеватор без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.

Зокрема, позивач зазначає, що крім інформації з сайту ZernoUA.com (оголошення відповідача про продаж зерна пшениці 4 класу врожаю 2021 у кількості 175 метричних тон) додатковим доказом вжиття дій щодо позбавлення позивача належного йому зерна, є наданий відповідачем, разом із відзивом на позовну заяву у справі, наказ №38/2023-АГ від 12.12.2023 «Про заходи щодо погашення дебіторської заборгованості за послуги, надані підприємством Куліченку Д.О.», відповідно до якого за договором №78/21 від 09.07.2021 встановлена заборгованість у розмірі 795 880,60 грн. Для погашення вказаної заборгованості у даному наказі вирішено переоформити з поклажедавця ОСОБА_1 на Зерновий склад ТОВ «Новоодеський елеватор» 242,53 тони пшениці 4 класу врожаю 2021. Поклажедавець Куліченко Д.О. приватний виконавець, яким було передано на зберегання ТОВ «Новоодеський елеватор» зерно пшениці 4 (четвертого) класу врожаю 2021 року у кількості 436 565 кг, яке належить позивачу, за результатом розгляду справи №915/1069/21.

На переконання позивача, вищевказані обставини свідчать про те, що відповідачем протиправно вчиняються дії, які позбавляють власника майна - ТОВ «Агро Експорт Миколаїв» права вільно володіти та користуватись належним йому майном (зерном пшениці 4 класу врожаю 2021 у кількості 245 475 кг.).

При цьому, позивач надає до відзиву на апеляційну скаргу копію вищезазначеного наказу відповідача №38/2023-АГ від 12.12.2023.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 11.09.2024 задоволено заяву представника ТОВ Агро Експорт Миколаїв адвоката Дубровного Михайла Олександровича про надання йому можливості брати участь у судовому засіданні поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів через систему відеоконференцзв`язку EasyCon; визначено здійснювати розгляд справи №915/559/24 в режимі відеоконференції.

У судовому засіданні 11.09.2024 було відкладено розгляд справи №915/559/24 на 25.09.2024 року о 12:00 год.

25.09.2024 в судове засідання з`явився представник ТОВ «Агро Експорт Миколаїв», який просив залишити без задоволення апеляційну скаргу відповідача.

Представник ТОВ Новоодеський елеватор та приватний виконавець Виконавчого округу Миколаївської області Куліченко Дмитро Олександрович у судове засідання не з`явились; про дату, час та місце слухання справи повідомлені належним чином.

Частиною 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

З метою дотримання розумних строків розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду, враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, їх явка обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком учасника справи, зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представників відповідача та третьої особи.

В судовому засіданні 25.09.2024, яке проводилось в режимі відеоконференції, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

Відповідно до ч. 1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Апеляційний суд зазначає, що з метою повного, об`єктивного та всебічного розгляду апеляційної скарги, враховуючи обставини, пов`язані зі запровадженням в Україні воєнного стану, тривалі повітряні тривоги, відключення енергопостачання та інші чинники тощо; приймаючи до уваги навантаження суду, перебування судової колегії у щорічній відпустці і принцип незмінності складу суду, а також з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, апеляційна скарга ТОВ Новоодеський елеватор розглядається поза межами строку, встановленого статтею 273 Господарського процесуального кодексу України, але, у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, забезпечення можливості реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав та вирішення справи.

Згідно зі ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Забезпечення позову це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача (який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його), що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення, тобто, це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду.

Колегія суддів зазначає, що гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (ухвала Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22.11.2021 у справі №344/14718/20).

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення (правова позиція викладена в постанові КГС ВС від 15.01.2020 у справі №915/1912/19).

За положеннями статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При цьому, апеляційний суд звертає увагу на те, що необхідно розрізняти види (способи) забезпечення позову, які можуть застосовуватись до позовів майнового характеру, а які - для забезпечення немайнових позовних вимог, тобто фактично заходи забезпечення позову можна поділити на майнові та немайнові.

Якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою (судове рішення, у разі задоволення якого, не вимагається примусове виконання), то в такому випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

В таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (аналогічну правову позицію викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, постановах Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 915/1912/19, від 11.02.2021 у справі №915/1185/20).

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позову, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності ускладнення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, а також ймовірності ускладнення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову (пункти 1, 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011).

Заходи забезпечення позову повинні узгоджуватися з предметом та підставами позову, а особа, що заявляє про необхідність вжиття заходів забезпечення позову судом, зобов`язана довести зв`язок між неприйняттям таких заходів і утрудненням чи неможливістю виконання судового акту.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Відповідно до ч. 1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Частиною 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позов забезпечується, в тому числі, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору.

Судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджується матеріалами даної справи, що рішенням Господарського суду Миколаївської області від 02.03.2023 було задоволено позовні вимоги ТОВ «Агро Експорт Миколаїв» щодо визнання права власності на зерно пшениці 3(третього) класу врожаю 2021 року у кількості 60 780 кг та зерно пшениці 4 (четвертого) класу врожаю 2021 року у кількості 436 565 кг. Рішення суду першої інстанції залишено без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.11.2023 року та набрало законної сили.

Вказане майно ТОВ «Агро Експорт Миколаїв» було, зібране приватним виконавцем Виконавчого округу Миколаївської області Куліченко Д.О. в межах виконавчого провадження №65968518, та передано останнім на зберігання ТОВ «Новоодеський елеватор»: пшеницю 4 класу (фізична вага 463,040 тони, залікова вага 436,163 тони) та пшеницю 3 класу (фізична вага 60,78 тон, залікова вага 60,78 тон), відповідно до договору складського зберігання сільськогосподарської продукції від 09.07.2021 №78/21 (далі-Договір №78/21), за умовами якого ТОВ «Новоодеський елеватор» (за Договором - Зерновий склад) зобов`язується на умовах визначених цим Договором і в установлені строки, повернути її поклажедавцю, або особі, зазначеній ним як одержувач. Передана на збереження продукція є власністю поклажедавця. Зерновий склад не має права розпоряджатися продукцією полажодавця, яка знаходиться у нього на зберіганні, крім випадків, передбачених Договором (п. 1.3. Договору №78/21).

В силу ст. 936 Цивільного кодексу України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажедавцеві у схоронності.

Отже, зберігач має повернути поклажедавцю ту саму річ, яка передана їй на зберігання.

Водночас, за положеннями ст. 941 Цивільного кодексу України, за згодою поклажедавця, зберігач має право змішати речі одного роду та однієї якості, які передані на зберігання.

Відповідно до п. 1.2 Договору №78/21, зерно на Зерновому складі зберігається знеособлено, якщо угодою сторін не передбачено інше, крім випадків, передбачених абз. 4 п. 2.2 даного Договору.

Судова колегія звертає увагу на те, що відповідної Додаткової угоди у матеріалах справи не міститься.

Згідно з ч. 2 ст. 184 Цивільного кодексу України, річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою; річ, що має лише родові ознаки, є замінною.

Таким чином, у разі надання зберігачу права зберігати річ знеособлено (тобто, змішати речі, визначені родовими ознаками, з іншими речами одного роду та якості), поверненню поклажедавцю підлягає річ того ж роду та якості, яка може і не бути саме тією річчю, яка передана на зберігання.

За змістом ч. 1 ст. 184 Цивільного кодексу України, річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її.

Отже, до обов`язку зберігача належить обов`язок повернути не ті саме речі, які передані на зберігання, а речі того ж роду та якості.

Предметом позову у даній справі є вимога щодо повернення ТОВ Агро Експорт Миколаїв зерна пшениці, переданого відповідачу на зберігання за Договором №78/21, однак, у матеріалах справи наявний наказ ТОВ Новоодеський елеватор від 01.12.2023 №37/2023-АГ, пунктом 2 якого визначено у межах дії Договору від 09.08.2021 №78/21 складського зберігання сільськогосподарської продукції, укладеного з ОСОБА_1 , провести реалізацію частини продукції поклажедавця, яка перебуває на зберіганні, з метою погашення наявної та орієнтовної заборгованості на момент реалізації зерна. Пунктом 3 цього наказу призначено розмістити оголошення щодо наміру продажу зерна на електронній інформаційній платформі.

Крім того, наказом відповідача від 12.12.2023 №38/2023-АГ«Про заходи щодо погашення дебіторської заборгованості за послуги, надані підприємством ОСОБА_1 » вирішено, зокрема: для погашення заборгованості у сумі 795 880,60 грн., яка виникла станом на 12.12.2023 за послуги, надані підприємством за Договором від 09.07.2021 №78/21 складського зберігання сільськогосподарської продукції, з метою продажу частини продукції покладедавця, яка знаходиться ва зберіганні, переоформити з ОСОБА_1 на ТОВ «Новоодеський елеватор» 242,53 тони пшениці 4 класу врожаю 2021 року.

Позивачем надано суду докази оголошення відповідача на сайті ZernoUA.com щодо продажу пшениці 4 класу врожаю 2021 у кількості 175 метричних тон.

Тобто, позивачем підтверджено належними доказами обставини того, що відповідачем вчиняються відповідні дії, які вказують на існування реальної загрози ефективному захисту порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, у разі задоволення позову, у вигляді неможливості відновлення прав та інтересів ТОВ Агро Експорт Миколаїв саме у рамках цієї справи, враховуючи предмет позовних вимог та з огляду на те, що виконання в майбутньому судового рішення по даній справі у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме відповідач витребуване позивачем майно.

З цього приводу судова колегія зазначає, що передумовою забезпечення позову є обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову, що гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову заявленим позивачем вимогам, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (заявника).

Аналогічні висновки наводяться у постановах Верховного Суду від 21.12.2021 у справі №910/10598/21, від 28.08.2023 у справі №906/304/23 та інших.

Заходи забезпечення позову повинні узгоджуватися з предметом та підставами позову, а особа, яка заявляє про необхідність вжиття заходів забезпечення позову судом, зобов`язана довести зв`язок між неприйняттям таких заходів і ускладненням чи унеможливленням ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Наведене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 17.12.2021 у справі №927/481/21.

Враховуючи підстави та предмет позову у даній справі, апеляційний господарський суд вказує, що у даній справі позивач звернувся до суду з позовною вимогою немайнового характеру, а відтак, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Поряд з викладеним судова колегія враховує, що у постанові від 29.06.2023 у справі №918/124/23 Верховний Суд, з посиланням на рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кюблер проти Німеччини" (заява №32715/06), сформулював висновок, відповідно до якого метою заходу забезпечення позову є підтримання "status quo", поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. Тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору.

Отже, колегія суддів вважає, що вжиті місцевим господарським судом заходи забезпечення позову відповідають вимогам процесуального законодавства щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, співмірності, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, доведеності обставин щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, а тому, відсутні підстави для скасування оскарженої ухвали і задоволення апеляційної скарги.

Згідно зі ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи до уваги вищенаведені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що ухвала Господарського суду Миколаївської області від 20.05.2024 у справі №915/559/24 відповідає загальним вимогам, встановленим Господарським процесуальним кодексом України, а тому правових підстав для її скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Таким чином, Південно-західний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 20.05.2024 у справі №915/559/24 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Новоодеський елеватор без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати апелянту не відшкодовуються.

Керуючись ст. 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Новоодеський елеватор залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 20.05.2024 у справі №915/559/24 залишити без змін.

Постанова відповідно до вимог ст. 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у 20-денний строк.

Повний текст постанови складений та підписаний 10.10.2024, у зв`язку із перебуванням з 26.09.2024 по 09.10.2024 судді-члена колегії Колоколова С.І. у відпустці.

Головуючий суддяСавицький Я.Ф.

СуддяКолоколов С.І.

СуддяПринцевська Н.М.