Постанова

від 14.01.2025 по справі 915/559/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2025 року

м. Київ

cправа № 915/559/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Новоодеський елеватор"

на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 20.05.2024 (суддя Мавродієва М. В.)

і постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.09.2024 (головуючий суддя Савицький Я. Ф., судді Колоколов С. І., Принцевська Н. М.)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Експорт Миколаїв"

про забезпечення позову

у справі № 915/559/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Експорт Миколаїв"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Новоодеський елеватор",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - приватний виконавець Виконавчого округу Миколаївської області Куліченко Дмитро Олександрович,

про витребування майна,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог та заяви про забезпечення позову

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро Експорт Миколаїв" (далі - позивач) звернулось до суду із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Новоодеський елеватор" (далі - відповідач, скаржник) про витребування у останнього зерна пшениці 4 класу врожаю 2021 року у кількості 245 475 кілограм.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач вчинив дії, в результаті яких йому повернуто зерно пшениці 4 класу врожаю 2021 року на 245 475 кг менше, ніж об`єм, на який визнано за ним право власності рішенням Господарського суду Миколаївської області від 02.03.2023 у справі № 915/1069/21, яке набрало законної сили 22.11.2023. Таким чином, за твердженням позивача, відбулось протиправне розпорядження майном, право власності на яке визнано за ним, та визначена подальша доля майна поза волею позивача як власника такого майна.

3. Разом з позовом позивач подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просить суд вжити у цій справі заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на зерно пшениці 4 класу врожаю 2021 року у кількості 245 475 кг, яке знаходиться у відповідача.

4. В обґрунтування цієї заяви позивач зазначає таке:

- Господарський суд Миколаївської області рішенням від 02.03.2023 у справі № 915/1069/21, яке Південно-західний апеляційний господарський суд постановою від 22.11.2023 залишив без змін, визнав за позивачем право власності на зерно пшениці 3 (третього) класу врожаю 2021 року у кількості 60 780 кг та зерно пшениці 4 (четвертого) класу врожаю 2021 року у кількості 436 565 кг, яке було передане на зберігання відповідачу приватним виконавцем (поклажедавцем);

- 22.12.2023 позивач звернувся до відповідача із вимогами про повернення переданого на зберігання зерна на виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 02.03.2023 у справі № 915/1069/21;

- відповідач повернув позивачу зерно пшениці 3 (третього) класу врожаю 2021 року на 0,340 кг менше, ніж було передано на зберігання; зерно пшениці 4 (четвертого) класу врожаю 2021 року на 245 475 кг менше, ніж було передано на зберігання;

- підтвердженням повернення меншого об`єму зерна пшениці 4 класу врожаю 2021 є складська квитанція на зерно № 969 (БВ № 318214) від 18.01.2024, відповідно до якої повернуто позивачу 191 090 кг;

- з огляду на вжиття активних та реальних спроб щодо продажу належного позивачу майна (зерна пшениці 4 класу врожаю 2021 року у кількості 245 475 кілограм) є достатні та очевидні обставини, які вказують, що належне позивачу майно буде незаконно вивезене або продане, що значно ускладнить процес витребування майна позивачем, як законним власником, та може призвести до завдання додаткових збитків.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

5. Господарський суд Миколаївської області ухвалою від 20.05.2024, яку Південно-західний апеляційний господарський суд постановою від 25.09.2024 залишив без змін, заяву позивача про забезпечення позову задовольнив та наклав арешт на зерно пшениці 4 класу врожаю 2021 року у кількості 245 475 кг, яке знаходиться у відповідача.

6. Судові рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що:

- рішенням Господарського суду Миколаївської області від 02.03.2023 у справі № 915/1069/21 було задоволено позовні вимоги позивача щодо визнання права власності на зерно пшениці 3 (третього) класу врожаю 2021 року у кількості 60 780 кг та зерно пшениці 4 (четвертого) класу врожаю 2021 року у кількості 436 565 кг. Рішення суду першої інстанції залишено без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.11.2023 та набрало законної сили;

- вказане майно позивача було зібране приватним виконавцем Виконавчого округу Миколаївської області Куліченко Д. О. в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1, та передано останнім на зберігання відповідачу, а саме: пшеницю 4 класу (фізична вага 463,040 т, залікова вага 436,163 т) та пшеницю 3 класу (фізична вага 60,78 т, залікова вага 60,78 т), відповідно до договору складського зберігання сільськогосподарської продукції від 09.07.2021 № 78/21, за умовами якого відповідач (зерновий склад) зобов`язується на умовах визначених цим договором і в установлені строки, повернути її поклажодавцю, або особі, зазначеній ним як одержувач. Передана на збереження продукція є власністю поклажодавця. Зерновий склад не має права розпоряджатися продукцією полажодавця, яка знаходиться у нього на зберіганні, крім випадків, передбачених договором (пункт 1.3. зазначеного договору);

- у матеріалах справи наявний наказ відповідача від 01.12.2023 № 37/2023-АГ, пунктом 2 якого визначено у межах дії договору від 09.08.2021 № 78/21 складського зберігання сільськогосподарської продукції, укладеного з ОСОБА_1 , провести реалізацію частини продукції поклажодавця, яка перебуває на зберіганні, з метою погашення наявної та орієнтовної заборгованості на момент реалізації зерна. Пунктом 3 цього наказу призначено розмістити оголошення щодо наміру продажу зерна на електронній інформаційній платформі;

- наказом відповідача від 12.12.2023 № 38/2023-АГ "Про заходи щодо погашення дебіторської заборгованості за послуги, надані підприємством ОСОБА_1 " вирішено, зокрема, для погашення заборгованості у сумі 795 880,60 грн, яка виникла станом на 12.12.2023 за послуги, надані за договором від 09.07.2021 № 78/21 складського зберігання сільськогосподарської продукції, з метою продажу частини продукції поклажодавця, яка знаходиться на зберіганні, переоформити з ОСОБА_1 на відповідача 242,53 т пшениці 4 класу врожаю 2021 року;

- позивачем надано суду докази оголошення відповідача на сайті ZernoUA.com щодо продажу пшениці 4 класу врожаю 2021 у кількості 175 метричних тонн;

- позивачем підтверджено належними доказами обставини того, що відповідачем вчиняються відповідні дії, які вказують на існування реальної загрози ефективному захисту порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача у разі задоволення позову у вигляді неможливості відновлення прав та інтересів позивача саме у рамках цієї справи, враховуючи предмет позовних вимог та з огляду на те, що виконання в майбутньому судового рішення у цій справі у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме відповідач витребуване позивачем майно.

Касаційна скарга

7. Не погодившись із ухвалою місцевого господарського суду та постановою суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Узагальнені доводи касаційної скарги

8. У касаційній скарзі відповідач заперечує висновки судів попередніх інстанцій щодо доведеності позивачем наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову та вказує на порушення ними статті 137 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

9. В обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає таке:

- за позивачем визнано право власності на зерно пшениці 3 (третього) класу врожаю 2021 року у кількості 60 780 кг та зерно пшениці 4 (четвертого) класу врожаю 2021 року у кількості 436 565 кг. При цьому у справі відсутні будь-які документи (докази), що підтверджують підстави (правомірність) вимог позивача щодо повернення позивачеві зерна пшениці 4 класу врожаю 2021 року у кількості 245 475 кг. Позивач не надав будь-яких складських документів на зерно пшениці 4 класу врожаю 2021 року у кількості 245 475 кг, що є предметом забезпечення, які б посвідчували його належність позивачу та встановлювали його кількість та якість, на підставі яких зерновий склад повернув би зазначене зерно;

- 09.07.2021 між відповідачем та приватним виконавцем Виконавчого округу Миколаївської області Куліченком Д. О. було укладено договір складського зберігання сільськогосподарської продукції за № 78/21. Після повного розрахунку за послуги зернового складу, що передбачено пунктом 6.4 договору складського зберігання сільськогосподарської продукції від 09.07.2021 № 78/21 та статтею 31 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні", поклажодавець ( ОСОБА_1 ) переоформив зерно пшениці 3 класу у кількості 60 440 кг та зерно пшениці 4 класу у кількості 191 090 кг на позивача. Зерновий склад в межах дії договору складського зберігання сільськогосподарської продукції від 09.07.2021 № 78/21 за заявою поклажодавця (приватного виконавця Куліченка О. Д.) 18.01.2024 переоформив продукцію на позивача, а саме: зерно пшениці 3 класу врожаю 2021 року у кількості 60 440 кг та зерно пшениці 4 класу врожаю 2021 року у кількості 191 090 кг;

- припущення наявності ознак протиправності у діях відповідача не означає, що такі дії справді є протиправними, оскільки вказане може бути встановлено лише за результатами розгляду справи по суті;

- суд першої та апеляційної інстанції не з`ясовував, чи перебуває у відповідача в натурі спірне майно (зерно пшениці 4 класу врожаю 2021 року у кількості 245 475 кг) станом на дату звернення до суду з позовом, оскільки арештованим може бути майно, яким володіє, користується чи розпоряджається відповідач;

- звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову заявник повинен вказати пропозицію щодо зустрічного забезпечення, зокрема щодо розміру грошової суми, яку він може внести на депозитний рахунок суду. У разі, якщо відповідач не має можливості внести відповідну суму, він має повідомити суду поважні причини відсутності такої можливості. Однак, в порушення вказаних приписів чинного процесуального законодавства, заява позивача про забезпечення позову не містить пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення. Натомість, заявником надано оцінку недоцільності такого застосування, оскільки забезпеченням позову не наносяться збитки відповідачу. Пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення обов`язково повинні міститися у заяві про забезпечення позову на підставі пункту 6 частини першої статті 139 ГПК України.

Позиція інших учасників справи

10. Позивач правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

11. Здійснивши розгляд касаційної скарги в письмовому провадженні, дослідивши наведені в ній доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

12. Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

13. Велика Палата Верховного Суду вже виснувала про те, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. Важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20).

14. Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 констатувала, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду із заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.

15. Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 ГПК України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

16. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

17. Предметом позову у цій справі є вимога щодо витребування зерна пшениці, переданого відповідачу на зберігання за договором від 09.07.2021 № 78/21.

18. Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення (постанова Верховного Суду від 28.08.2019 у справі № 910/4491/19).

19. При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

20. Питання задоволення заяви про застосування заходів забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку окремо, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок про те, що невжиття таких заходів матиме наслідки, визначені у частині другій статті 136 ГПК України.

21. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина четверта статті 137 ГПК України).

22. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати у результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18).

23. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту.

24. Передумовою забезпечення позову є обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову, що гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову заявленим позивачем вимогам, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (заявника) (аналогічні висновки наводяться у постановах Верховного Суду від 21.12.2021 у справі № 910/10598/21, від 28.08.2023 у справі № 906/304/23 та інших).

25. В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач посилається на те, що пунктом 2 наказу відповідача від 01.12.2023 № 37/2023-АГ визначено у межах дії договору від 09.08.2021 № 78/21 складського зберігання сільськогосподарської продукції, укладеного з ОСОБА_1 , провести реалізацію частини продукції поклажедавця, яка перебуває на зберіганні, з метою погашення наявної та орієнтовної заборгованості на момент реалізації зерна. Пунктом 3 цього наказу призначено розмістити оголошення щодо наміру продажу зерна на електронній інформаційній платформі.

26. Крім того, наказом відповідача від 12.12.2023 № 38/2023-АГ "Про заходи щодо погашення дебіторської заборгованості за послуги, надані підприємством ОСОБА_1 " вирішено, зокрема, для погашення заборгованості у сумі 795 880,60 грн, яка виникла станом на 12.12.2023 за послуги, надані відповідачем за договором від 09.07.2021 № 78/21 складського зберігання сільськогосподарської продукції, з метою продажу частини продукції поклажодавця, яка знаходиться на зберіганні, переоформити з ОСОБА_1 на відповідача 242,53 т пшениці 4 класу врожаю 2021 року.

27. Також позивачем надано суду докази оголошення відповідача на сайті ZernoUA.com щодо продажу пшениці 4 класу врожаю 2021 у кількості 175 метричних тонн.

28. Перевіривши наявність спору між сторонами та установивши, що існує реальна загроза продажу спірного майна, передумовою для чого стали прийняття відповідачем наказу про продаж продукції, яка знаходилась у нього на зберіганні, а також наявна в мережі на сайті ZernoUA.com інформація про те, що відповідач продає пшеницю 4 класу врожаю 2021 у кількості 175 000 т, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про наявність підстав для забезпечення позову в цій справі шляхом накладення арешту на спірне майно, що є співмірним заходим забезпечення у межах існуючого спору.

29. Суди обґрунтовано прийняли до уваги, що без вжиття заходів забезпечення позову відповідач має можливість безперешкодно відчужити спірне майно. Водночас відсутні підстави вважати, що застосування такого заходу забезпечення позову призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача.

30. Заразом суд касаційної інстанції зазначає, що заперечення скаржника щодо вжитих судами попередніх інстанцій заходів забезпечення позову зводяться до питань, які повинні вирішуватись під час розгляду спору по суті, про що він сам зокрема й вказує у касаційній скарзі, та звертає увагу, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

31. Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що доводи скаржника про нез`ясування судами попередніх інстанцій факту перебування у нього в натурі спірного майна (зерно пшениці 4 класу врожаю 2021 року у кількості 245 475 кг) направлені на переоцінку встановлених обставин того, що скаржником розміщено оголошення на сайті ZernoUA.com щодо продажу пшениці 4 класу врожаю 2021 у кількості 175 метричних тонн. Водночас, до переоцінки відповідних доказів в силу положень статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції вдаватись не може, оскільки встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій, що передбачено статтями 73-80, 86 цього Кодексу.

32. Також скаржник стверджує, що заява про забезпечення позову не містить пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення. Натомість, заявником лише надано оцінку недоцільності такого застосування, оскільки забезпеченням позову не наносяться збитки відповідачу. Скаржник вважає, що вказане було підставою для повернення заяви про забезпечення позову заявнику.

33. Верховний Суд звертає увагу, що відповідач не звертався до суду першої інстанції з клопотанням про застування зустрічного забезпечення з метою дотримання балансу між інтересами сторін.

34. Так, стаття 141 ГПК України передбачає право господарського суду застосувати зустрічне забезпечення до особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову. Метою зустрічного забезпечення є співмірне вжиття судом заходів, спрямованих на забезпечення відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову відповідно до статті 146 ГПК України.

35. Інститут зустрічного забезпечення спрямований на реалізацію таких основних засад господарського судочинства як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом та пропорційність, адже забезпечення позову певною мірою обтяжує відповідача і у випадку незадоволення вимог позивача зустрічне забезпечення гарантує можливість відшкодувати збитки.

36. На відміну від забезпечення позову, що застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача та виконання судового рішення та вживається судом виключно за заявою учасника справи, зустрічне забезпечення має на меті зберегти певний баланс сторін та мінімізувати можливі негативні наслідки, які можуть виникнути в результаті застосування судом забезпечувальних заходів, і може застосовуватися судом за власною ініціативою. Такі висновки сформовані у постановах Верховного Суду від 28.07.2023 у справі № 911/2797/22, від 17.09.2024 у справі № 927/997/23.

37. Частиною першою статті 141 ГПК України передбачено право суду, а не обов`язок вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення), а тому розгляд судом заяви про забезпечення позову без вирішення питання зустрічного позову не є порушенням наведених вимог законодавства та не свідчить про незаконність оскаржуваної ухвали місцевого суду, а відповідно і постанови апеляційного суду про залишення її без змін. Зазначені висновки викладено Верховним Судом у постанові від 04.07.2024 у справі № 916/770/24.

38. Крім цього, зважаючи на положення частини четвертої статті 141 ГПК України, ухвалення рішення про забезпечення позову без одночасного вирішення судом питання про зустрічне забезпечення не позбавляє заявника права звернутися до суду із клопотанням про зустрічне забезпечення, що може бути подано після застосування судом заходів забезпечення позову. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 10.10.2019 у справі № 916/1572/19.

39. Оскільки вирішення питання щодо необхідності застосування зустрічного забезпечення за ініціативою суду є правом суду, а не його обов`язком та зважаючи, що відповідач не заявляв клопотання про вжиття заходів зустрічного забезпечення, підстав стверджувати про порушення норм процесуального права судом першої інстанції під час розгляду заяви про забезпечення позову немає. Схожий правовий висновок щодо застосування положень статті 141 ГПК України викладено в постановах Верховного Суду від 18.07.2018 у справі № 916/2851/17, від 26.11.2018 у справі № 904/2925/18, від 10.02.2022 у справі № 910/9907/21.

40. За таких обставин у випадку існування обґрунтованих ризиків настання для скаржника негативних наслідків від застосування судом забезпечувальних заходів, останній не був позбавлений права ініціювати перед судом питання щодо застування зустрічного забезпечення.

41. Необхідно зважати також, що арешт має тимчасовий характер та скасовується (може бути скасований) в порядку, визначеному статтею 145 ГПК України. За клопотанням учасника справи суд також може допустити заміну одного заходу забезпечення позову іншим (частина перша статті 143 ГПК України).

42. Зазначене є додатковою гарантією прав скаржника, який за умови виникнення певних обставин та / або припинення дії обставин, що існували на момент забезпечення позову, вправі звернутися до суду та ініціювати питання про скасування чи заміну відповідного заходу забезпечення позову.

43. Виконання судового рішення в цій справі (за умови задоволення позовних вимог) безпосередньо залежить від того, чи матиме скаржник необхідне майно. При цьому майно, на яке накладено арешт, відповідає тому майну, яке просить витребувати позивач у заявлених позовних вимогах.

44. До того ж, колегія суддів зауважує, що заява про забезпечення позову містить пропозицію заявника про зустрічне забезпечення (а саме про недоцільність його застосування), про що й вказує сам скаржник в касаційній скарзі, а відтак Суд не може погодитись із доводами скаржника про обов`язок суду першої інстанції повернути заявнику його заяву про забезпечення позову у зв`язку із незазначенням останнім пропозицій щодо зустрічного забезпечення.

45. Зважаючи на всі критерії оцінки щодо застосовування заходів забезпечення позову, суди попередніх інстанцій зробили обґрунтований висновок, що заявлені позивачем заходи забезпечення позову відповідають положенням статей 136, 137 ГПК України, вжиття вказаних заходів забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівності сторін, оскільки мета забезпечення позову це негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення, а також перешкоджання завдання шкоди заявнику.

46. Верховний Суд вважає за можливе розглянути касаційну скаргу у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

47. Відповідно до частини третьої статті 304 ГПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції. За змістом пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

48. Звертаючись із касаційною скаргою, скаржник не спростував висновків судів попередніх інстанцій та не довів порушення ними норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права.

49. За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а оскаржувані ухвалу місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Розподіл судових витрат

50. Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржувані судові рішення, тому відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Новоодеський елеватор" залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 20.05.2024 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.09.2024 у справі № 915/559/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Случ

Судді Н. О. Волковицька

С. К. Могил