Ухвала

від 10.10.2024 по справі 922/938/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

10 жовтня 2024 року м. ХарківСправа № 922/938/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шарко Л.В.

при секретарі судового засідання Колесніченко О.В.

розглянувши заяву фізичної особи-підприємця Бойко Оксани Вікторівни про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню у справі

за позовом Фізичної особи-підприємця Бойко Оксани Вікторівни, м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРМУЛА КОМФОРТА-3", м. Харків про стягнення 1157291,59 грн.

за участю представників учасників справи:

стягувача - не з`явився

боржника - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Додатковим рішенням Господарського суду Харківської області від 25.06.2024 стягнуто з Фізичної особи-підприємця Бойко Оксани Вікторівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРМУЛА КОМФОРТА-3" (61058, м. Харків, вул. Клочківська, 93, ЄДРПОУ 44407725) витрати на професійну правничу (правову) допомогу у розмірі 28000,00 грн.

30.09.2024 Господарським судом Харківської області видано наказ на виконання додаткового рішення суду від 25.06.2024.

01.10.2024 року позивач, Фізична особа-підприємець Бойко Оксана Вікторівна, надав до суду заяву (вх.№ 24571) про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, в якій просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню наказ Господарського суду Харківської області від 30.09.2024 у справі №922/938/24, у зв`язку з добровільним виконанням боржником, зупинити виконання за наказом.

Ухвалою суду від 01.10.2024 судом прийнято заяву Фізичної особи-підприємця Бойко Оксани Вікторівні про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню до розгляду, розгляд заяви призначено на 10.10.2024. Зупинено виконання за наказом Господарського суду Харківської області від 30.09.2024 по справі №922/938/24.

02.10.2024 від боржника надійшла заява про розгляд справи без його участі.

10.10.2024 у судове засідання стягувач не з`явився.

Розглянувши заяву Фізичної особи-підприємця Бойко Оксани Вікторівни про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Частинами 1, 2 статті 18 ГПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ст.326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Частиною 1 статті 327 ГПК України передбачено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Частиною 3 статті 327 ГПК України встановлено, що наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п.2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012).

Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 №11-рп/2012).

Частиною 2 статті 11 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч.4 ст.11 ГПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини (далі - Суд), рішення якого відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовуються судом як джерело права, неодноразово наголошував щодо недопустимості невиконання або затягування виконання рішення національного суду в порушення прав іншої сторони.

У рішеннях Суду у справі Савіцький проти України, no. 38773/05, від 26.07.2012 р. та у справі Глоба проти України, no. 15729/07, від 05.07.2012 р. вказано, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду однієї зі сторін.

Оскільки п. 1 ст.6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду однієї зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Стгеесе), від 19.03.97, у справі "Бурдов проти Росії" (Buurdov v. Russia) від 07.05.2002, "Ясюнієне проти Литви" (Jasiniene v. Lithuania) від 06.03.2003).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі Чижов проти України зазначено, що на державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до параграфу 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ГПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до ч. 2 ст. 328 ГПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Відповідно до п. 3.3 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" №9 від 17.10.2012, Господарський процесуальний кодекс України містить підстави визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за заявами стягувачів або боржників, поданими в порядку зазначеної статті: якщо його видано помилково; якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин (наприклад, у разі скасування чи зміни в апеляційному або в касаційному порядку чи за результатами перегляду за нововиявленими обставинами рішення, на підставі якого наказ було видано, якщо на момент таких скасування чи зміни наказ ще не було виконано повністю або частково).

Підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи:

- матеріально-правові (зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання)

- процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого документа, зокрема: видача виконавчого документа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий документ виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого документа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого документа; помилкової видачі виконавчого документа, якщо вже після видачі виконавчого документа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого документа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого документа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого документа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього документа до виконання (правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові Першої судової палати КЦС від 13.03.2019 року по справі № 755/388/15-ц).

У відповідності до пунктів 1, 3 частини 1 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

З матеріалів справи вбачається, що додатковим рішенням Господарського суду Харківської області від 25.06.2024 стягнуто з Фізичної особи-підприємця Бойко Оксани Вікторівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРМУЛА КОМФОРТА-3" (61058, м. Харків, вул. Клочківська, 93, ЄДРПОУ 44407725) витрати на професійну правничу (правову) допомогу у розмірі 28000,00 грн.

30.09.2024 Господарським судом Харківської області видано наказ на виконання додаткового рішення суду від 25.06.2024.

Як свідчать матеріали справи, 19.09.2024 платіжною інструкцією № 341 Фізична особа-підприємець Бойко Оксана Вікторівна сплатила на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРМУЛА КОМФОРТА-3" витрати на професійну правничу (правову) допомогу у розмірі 28000,00 грн.

Отже, боржником виконано додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 25.06.2024, на підставі якого судом 30.09.2024 видано наказ та який в повному обсязі виконано 19.09.2024, що свідчить про відсутність будь-яких обов`язків боржника Фізичної особи-підприємця Бойко Оксани Вікторівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) перед стягувачем із приводу виконання наказу Господарського суду Харківської області від 30.09.2024 року у справі № 922/938/24.

Беручи до уваги, що додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 25.06.2024, на підставі якої судом 30.09.2024 видано наказ, виконано боржником добровільно поза межами виконавчого провадження в повному обсязі, суд дійшов до висновку про наявність правових підстав для визнання виконавчого документу - наказу Господарського суду Харківської області від 30.09.2024 про примусове виконання додаткового рішення Господарського суду Харківської області від 25.06.2024року у справі № 922/938/24 таким, що не підлягає виконанню.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.232-236,328 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву Фізичної особи-підприємця Бойко Оксани Вікторівни (вх.№ 24571) про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню,- задовольнити.

2. Визнати наказ Господарського суду Харківської області від 30.09.2024 про примусове виконання додаткового рішення Господарського суду Харківської області від 25.06.2024 року у справі № 922/938/24 таким, що не підлягає виконанню.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена, в порядку ст.ст. 255 - 257 ГПК України до Східного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня підписання ухвали.

Ухвала підписана "10" жовтня 2024 р.

СуддяЛ.В. Шарко

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі - http://reyestr.court.gov.ua.