Ухвала

від 04.11.2024 по справі 922/938/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

04 листопада 2024 року

м. Київ

cправа № 922/938/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратової І.Д. - головуючої, суддів - Баранця О.М., Губенко Н.М.,

розглянув касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Бойко Оксани Вікторівни

на рішення Господарського суду Харківської області

(суддя - Шарко Л.В. )

від 17.06.2024,

додаткове рішення Господарського суду Харківської області

(суддя - Шарко Л.В. )

від 25.06.2024

та постанову Східного апеляційного господарського суду

(головуючий - Гребенюк Н.В., судді - Плахов О.В., Слободін М.М.)

від 05.09.2024

у справі за позовом Фізичної особи-підприємця Бойко Оксани Вікторівни

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Формула Комфорта -3"

про стягнення 1 157 291,59 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. У березні 2024 року Фізична особа-підприємець Бойко Оксана Вікторівна (далі - позивачка, скаржниця) звернулась до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Формула Комфорта - 3" (далі - відповідач) про стягнення 1 185 804,21 грн безпідставно набутих коштів.

2. 23.04.2024 позивачка подала відповідь на відзив, в якій, зокрема, зазначено заяву про зменшення розміру позовних вимог на суму 28 512,62 грн - платіж у сумі 26 575,18 грн, 1 129,72 грн інфляційного збільшення і 807,72 грн три проценти річних на платіж.

3. Рішенням Господарського суду Харківської області від 17.06.2024 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

4. Суд першої інстанції виходив з того, що:

- отримуючи комунальні послуги та користуючись ними в повному обсязі, включаючи послуги з електропостачання, водопостачання, водовідведення та інші, у позивачки, відповідно до Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виник обов`язок зі сплати таких послуг, та відповідно, немає підстав на повернення сплачених коштів;

- оскільки позивачкою не надано суду доказів неотримання оплачених нею комунальних послуг, посилання на положення статті 1212 ЦК України щодо повернення їх коштів сплачених за комунальні послуги є безпідставним, тому відсутні підстави для задоволення позову.

5. Додатковим рішенням Господарського суду Харківської області від 25.06.2024 заяву відповідача про ухвалення додаткового рішення - задоволено частково. Усне клопотання представника позивачки про зменшення витрат на професійну правничу (правову) допомогу до 1 000,00 грн - задоволено частково. Стягнуто з позивачки на користь відповідача витрати на професійну правничу (правову) допомогу у розмірі 28 000,00 грн, в іншій частині заяви про стягнення витрат на професійну правничу (правову) допомогу відмовлено.

6. 05.09.2024 Східний апеляційний господарський суд ухвалив постанову, якою рішення суду першої інстанції та додаткове рішення суду першої інстанції, залишив без змін.

7. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції та дійшов висновку про те, що позивачкою не доведено належними та допустимими доказами наявності правових підстав для стягнення з відповідача 1 157 291,59 грн, з яких: 1 066 376,19 грн розмір безпідставно набутих коштів; 62 151,88 грн інфляційне збільшення; 28 763,52 грн 3% річних. Суд зазначив, що встановлені обставини справи свідчать про те, що співвласниця майна у багатоквартирному будинку, отримуючи житлово-комунальні послуги, хоча і знала про відсутність договірних зобов`язань між нею та відповідачем, була обізнана про відсутність обраного ОСББ в житловому будинку, здійснювала оплату наданих відповідачем актів-рахунків з метою сплати вартості житлово-комунальних послуг та послуг з управління будинку, що дає підстави для висновку про відсутність правових підстав для застосування до спірних правовідносин положень статей 1212 та 625 Цивільного кодексу України.

8. Щодо оскарження додаткового судового рішення, суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого господарського суду про стягнення з позивачки на користь відповідача понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 28 000,00 грн, які відповідають критеріям реальності наданих послуг, співмірності до предмету спору, складності справи та виконаних адвокатом робіт.

9. 24.09.2024 позивачка подала до Верховного Суду через систему "Електронний суд" касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення попередніх судових інстанцій та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю, судові витрати покласти на відповідача.

10. Верховний Суд ухвалою від 14.10.2024 касаційну скаргу залишив без руху на підставі пунктів 5, 6 частини другої статті 290, частини другої статті 292 ГПК України, з огляду на необхідність уточнення підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 2 частини другої статті 287 ГПК України.

11. 18.10.2024 скаржниця подала до Верховного Суду через систему "Електронний суд" уточнену редакцію касаційної скарги, в якій просить скасувати рішення попередніх судових інстанцій та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

12. Предметом позову у цій справі є стягнення 1 157 291,59 грн, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (500 х 3 028,00 грн = 1 514 000, 00 грн).

13. В якості обґрунтування наявності підстав для відкриття касаційного провадження у цій справі скаржниця зазначає, що справа становить значний суспільний інтерес та має для неї виняткове значення, а касаційна скарга має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, що є підставою допуску справи до касаційного оскарження судових рішень відповідно до підпунктів "а", "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України.

14. Фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики полягає у тому, що на думку позивачки, вирішенню підлягають наступні правові проблеми: Чи має право (правову підставу) здійснювати управління багатоквартирним будинком (надавати житлову послугу) і стягувати оплату особа, яка стверджує, що фактично здійснює певні дії щодо управління будинком, проте за відсутності волевиявлення співвласників будинку і рішення органу місцевого самоврядування щодо укладання договору на управління будинком з такою особою? Якщо так, то яким чином в такому випадку визначається розмір оплати за управління багатоквартирним будинком і складові послуг, що надаються управителем, і вирішуються спори між співвласником і управителем щодо вартості, складових і якості наданих послуг? Чи може така особа стягувати оплату (компенсацію) за надання комунальних послуг, які вона фактично не надає? Якщо так, то чи застосовуються до стягнутих особою коштів для оплати (компенсації) за надання комунальних послуг гарантії щодо цільового використання, передбачені частиною третьою статті 18 ЗУ "Про житлово-комунальні послуги"? Яким є належний і ефективний спосіб захисту для співвласника, який не погоджується з "фактичним управлінням" особою, з якою не укладався договір у передбаченому законом порядку, і оплатою за нав`язані послуги, яку тим не менш співвласник вимушений оплачувати через примус до оплати шляхом відключення електроенергії? Скаржниця зазначає, що такі правові проблеми наявні не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути, з урахуванням кількості спорів у сфері житлово-комунальних послуг, і, зокрема, можливим порушенням відповідачем прав не тільки позивача, а інших 528 співвласників будинку.

15. Значний суспільний інтерес полягає у тому, що потенційне відключення електроенергії для будинку з понад 500 співвласниками через дії відповідача, який стягував оплату за електроенергію, проте не спрямовував її виконавцям комунальних послуг, без сумніву негативно вплине і суттєво порушить права групи людей - співвласників будинку. Натомість, постанова Верховного Суду у цій справі і відповідні висновки допоможуть досягти юридичної визначеності у правовідносинах позивача, інших співвласників і ОСББ з виконавцями комунальних послуг і відповідачем у зв`язку із боргом, який виник внаслідок діяльності відповідача, і запобігти відключенню будинку.

16. Справа має виняткове значення для позивачки, оскільки основним видом її діяльності є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, зокрема тих приміщень, щодо яких стягував оплату відповідач; повномасштабне вторгнення російської федерації і перетворення Харкова у фронтове місто суттєво позначилось на економічній ситуації у місті і на доходах від оренди, які істотно знизились; заявлена сума позовних вимог 1 157 291,59 грн, яку безпідставно стягнув відповідач, складає понад 2 річних доходи скаржниці, а відтак є винятково значною для неї; скаржниця фактично позбавлена права на ефективний засіб правового захисту.

17. Також скаржниця визначає підставами касаційного оскарження судових рішень пункти 1 та 4 частини другої статті 287 ГПК України.

18. В обґрунтування підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, скаржниця зазначає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми, зокрема:

- пункт 7 частини першої статті 1, частину другу статті 10 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", пункт 14 частини першої статті 1, частину першу статті 15 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", і не врахували висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 у справі 906/1308/19 та Верховного Суду від 07.06.2023 у справі 906/854/21, стосовно обов`язковості прийняття рішення загальних зборів співвласників для надання послуг з управління багатоквартирним будинком і виключно договірних засадах відносин між учасниками у сфері житлово-комунальних послуг; стосовно того, що визначення порядку управління багатоквартирним будинком є невід`ємною складовою реалізації прав та виконання обов`язків співвласниками багатоквартирного будинку щодо належного утримання та управління спільним майном, що здійснюється за їх безпосереднім волевиявленням;

- пункти 2, 8, 9 частини першої статті 1, частини четверту, п`яту статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", частини першої статті 56 Закону України "Про ринок електричної енергії", і не врахували висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 04.04.2023 у справі 910/14847/21, від 12.06.2018 у справі № 910/20226/16, від 15.02.2018 у справі № 910/973/16, від 25.05.2017 у справі № 910/31573/15, стосовно законодавчої заборони відповідачу, який не є виконавцем комунальних послуг, здійснювати будь-які нарахування за комунальні послуги;

- частини третьої статті 18 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", частини п`ятої статті 237 ГПК України, і не врахували висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.03.2020 у справі № 675/1дп/15-20, щодо вмотивованості судового рішення, необхідності дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору;

- пункти 3, 6 статті 1, частини п`ятої статті 12, частини третьої статті 13 Цивільного кодексу України, і не врахували висновки, викладені у постановах об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 01.03.2021 у справі № 180/1735/16 та Верховного Суду від 14.05.2024 у справі № 357/13500/18, щодо принципів у сфері виконання зобов`язання, згідно з якими базові принципи цивільного законодавства (справедливість, добросовісність та розумність) є нормами прямої дії; Верховного Суду від 17.04.2024 у справі № 127/12240/22, оскільки суд апеляційної інстанції помилково застосував до спірних правовідносин доктрину venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), що базується ще на римській максимі "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці);

- статей 124, 129 ГПК України, і не врахували висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 19.07.2021 у справі № 910/16803/19, від 29.06.2022 у справі № 908/574/20, від 07.09.2022 у справі № 911/2130/21, від 29.06.2022 у справі № 161/5317/18, щодо ухвалення додаткового судового рішення.

19. В обґрунтування підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, скаржниця зазначає, що суди попередніх інстанцій порушили норми частини першої статті 76, частини п`ятої статті 236, пункту 5 частини четвертої статті 238, підпункту в) пункту 2 частини першої статті 282 ГПК України, оскільки не дослідили належним чином зібрані у справі докази (пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України).

20. Згідно з частиною третьою статті 174 ГПК України якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 176 цього Кодексу.

21. Відповідно до частини третьої статті 294 ГПК України питання про відкриття касаційного провадження у справі вирішується колегією суддів у складі трьох суддів не пізніше двадцяти днів з дня надходження касаційної скарги або з дня надходження заяви про усунення недоліків, поданої у порядку, визначеному статтею 292 цього Кодексу.

22. З огляду на зміст уточненої касаційної скарги та зазначене обґрунтування підстав касаційного оскарження, Верховний Суд дійшов висновку, що питання правильного застосування норм права у подібних правовідносинах потребує більш детального вивчення, матеріали касаційної скарги відповідають вимогам статті 290 ГПК України щодо її форми і змісту, та є достатніми для відкриття касаційного провадження на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України за наявності випадків передбачених підпунктами "а", "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України.

23. Згідно з частиною четвертою статті 301 ГПК України перегляд рішень суду першої інстанції та постанов апеляційної інстанції у справах, ціна позову в яких не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, здійснюється без повідомлення учасників справи, крім справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного провадження.

24. Відповідно до частини тринадцятої статті 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Керуючись частиною тринадцятою статті 8, пунктами 1, 4 частини другої, підпунктами "а", "в" пункту 2 частини третьої статті 287, статтями 234, 235, 288, 290, 294, частиною четвертою статті 301 ГПК України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

1. Відкрити касаційне провадження у справі № 922/938/24 за касаційною скаргою Фізичної особи-підприємця Бойко Оксани Вікторівни на рішення Господарського суду Харківської області від 17.06.2024, додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 25.06.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.09.2024.

2. Призначити до розгляду касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Бойко Оксани Вікторівни в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

3. Встановити відповідачу строк для подання відзиву на касаційну скаргу з доказами надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи до 25 листопада 2024 року.

4. Інформацію у справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за вебадресою: https://supreme.court.gov.ua/supreme/.

5. Витребувати з Господарського суду Харківської області або Східного апеляційного господарського суду матеріали справи № 922/938/24.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуюча І. Кондратова

Судді О. Баранець

Н. Губенко