Ухвала

від 14.10.2024 по справі 922/938/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

14 жовтня 2024 року

м. Київ

cправа № 922/938/24

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду

Кондратової І.Д.,

розглянув касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Бойко Оксани Вікторівни

на рішення Господарського суду Харківської області

(суддя - Шарко Л.В. )

від 17.06.2024,

додаткове рішення Господарського суду Харківської області

(суддя - Шарко Л.В. )

від 25.06.2024

та постанову Східного апеляційного господарського суду

(головуючий - Гребенюк Н.В., судді - Плахов О.В., Слободін М.М.)

від 05.09.2024

у справі за позовом Фізичної особи-підприємця Бойко Оксани Вікторівни

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Формула Комфорта -3"

про стягнення 1 157 291,59 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. У березні 2024 року Фізична особа-підприємець Бойко Оксана Вікторівна (далі - позивачка, скаржниця) звернулась до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Формула Комфорта - 3" (далі - відповідач) про стягнення 1 185 804,21 грн безпідставно набутих коштів.

2. 23.04.2024 позивачка подала відповідь на відзив, в якій, зокрема, зазначено заяву про зменшення розміру позовних вимог на суму 28 512,62 грн - платіж у сумі 26 575,18 грн, 1 129,72 грн інфляційного збільшення і 807,72 грн три проценти річних на платіж.

3. Рішенням Господарського суду Харківської області від 17.06.2024 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

4. Суд першої інстанції виходив з того, що:

- отримуючи комунальні послуги та користуючись ними в повному обсязі, включаючи послуги з електропостачання, водопостачання, водовідведення та інші, у позивачки, відповідно до Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виник обов`язок зі сплати таких послуг, та відповідно, немає підстав на повернення сплачених коштів;

- оскільки позивачкою не надано суду доказів неотримання оплачених нею комунальних послуг, посилання на положення статті 1212 ЦК України щодо повернення їх коштів сплачених за комунальні послуги є безпідставним, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позову.

5. Додатковим рішенням Господарського суду Харківської області від 25.06.2024 заяву відповідача про ухвалення додаткового рішення - задоволено частково. Усне клопотання представника позивачки про зменшення витрат на професійну правничу (правову) допомогу до 1 000,00 грн - задоволено частково. Стягнуто з позивачки на користь відповідача витрати на професійну правничу (правову) допомогу у розмірі 28 000,00 грн, в іншій частині заяви про стягнення витрат на професійну правничу (правову) допомогу відмовлено.

6. 05.09.2024 Східний апеляційний господарський суд ухвалив постанову, якою рішення суду першої інстанції та додаткове рішення суду першої інстанції, залишив без змін.

7. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції та дійшов висновку про те, що позивачкою не доведено належними та допустимими доказами наявності правових підстав для стягнення з відповідача на 1 157 291,59 грн, з яких: 1 066 376,19 грн розмір безпідставно набутих коштів; 62 151,88 грн інфляційне збільшення; 28 763,52 грн 3% річних. Суд зазначив, що встановлені обставини справи свідчать про те, що співвласниця майна у багатоквартирному будинку, отримуючи житлово-комунальні послуги, хоча і знала про відсутність договірних зобов`язань між нею та відповідачем, була обізнана про відсутність обраного ОСББ в житловому будинку, здійснювала оплату наданих відповідачем актів-рахунків з метою сплати вартості житлово-комунальних послуг та послуг з управління будинку, що дає підстави для висновку про відсутність правових підстав для застосування до спірних правовідносин положень статей 1212 та 625 Цивільного кодексу України.

8. Щодо оскарження додаткового судового рішення, суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого господарського суду про стягнення з позивачки на користь відповідача понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 28 000,00 грн, які відповідають критеріям реальності наданих послуг, співмірності до предмету спору, складності справи та виконаних адвокатом робіт.

9. 24.09.2024 позивачка подала до Верховного Суду через систему "Електронний суд" касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення попередніх судових інстанцій та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю, судові витрати покласти на відповідача.

10. Верховний Суд перевірив форму і зміст касаційної скарги та виходить з наступного.

11. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

12. Відповідно до пункту 9 частини третьої статті 2 ГПК України, одним з основних засад (принципів) господарського судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження у визначених законом випадках.

13. Частина сьома статті 12 ГПК України визначає, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

14. Позов у зазначеній справі подано у 2024 році. При цьому, статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2024 встановлено у розмірі 3 028, 00 грн.

15. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

16. Предметом позову у цій справі є стягнення 1 157 291,59 грн, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (500 х 3 028,00 грн = 1 514 000, 00 грн).

17. Так, відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 цього Кодексу, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

18. В якості обґрунтування наявності підстав для відкриття касаційного провадження скаржниця зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики (підпункт "а" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України). На думку позивачки, вирішенню підлягають наступні правові проблеми: Чи має право (правову підставу) здійснювати управління багатоквартирним будинком (надавати житлову послугу) і стягувати оплату особа, яка стверджує, що фактично здійснює певні дії щодо управління будинком, проте за відсутності волевиявлення співвласників будинку і рішення органу місцевого самоврядування щодо укладання договору на управління будинком з такою особою? Якщо так, то яким чином в такому випадку визначається розмір оплати за управління багатоквартирним будинком і складові послуг, що надаються управителем, і вирішуються спори між співвласником і управителем щодо вартості, складових і якості наданих послуг? Чи може така особа стягувати оплату (компенсацію) за надання комунальних послуг, які вона фактично не надає? Якщо так, то чи застосовуються до стягнутих особою коштів для оплати (компенсації) за надання комунальних послуг гарантії щодо цільового використання, передбачені частиною третьою статті 18 ЗУ "Про житлово-комунальні послуги"? Яким є належний і ефективний спосіб захисту для співвласника, який не погоджується з "фактичним управлінням" особою, з якою не укладався договір у передбаченому законом порядку, і оплатою за нав`язані послуги, яку тим не менш співвласник вимушений оплачувати через примус до оплати шляхом відключення електроенергії? Скаржниця зазначає, що такі правові проблеми наявні не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути, з урахуванням кількості спорів у сфері житлово-комунальних послуг, і, зокрема, можливим порушенням відповідачем прав не тільки позивача, а інших 528 співвласників будинку.

19. Скаржниця вважає, що ця справа становить значний суспільний інтерес (підпункт "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України), оскільки потенційне відключення електроенергії для будинку з понад 500 співвласниками через дії відповідача, який стягував оплату за електроенергію, проте не спрямовував її виконавцям комунальних послуг, без сумніву негативно вплине і суттєво порушить права групи людей - співвласників будинку. Натомість, постанова Верховного Суду у цій справі і відповідні висновки допоможуть досягти юридичної визначеності у правовідносинах позивача, інших співвласників і ОСББ з виконавцями комунальних послуг і відповідачем у зв`язку із боргом, який виник внаслідок діяльності відповідача, і запобігти відключенню будинку.

20. Також справа має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу (підпункт "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України), оскільки основним видом діяльності позивачки є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, зокрема тих приміщень, щодо яких стягував оплату відповідач; повномасштабне вторгнення російської федерації і перетворення Харкова у фронтове місто суттєво позначилось на економічній ситуації у місті і на доходах від оренди, які істотно знизились; заявлена сума позовних вимог 1 157 291,59 грн, яку безпідставно стягнув відповідач, складає понад 2 річних доходи скаржниці, а відтак є винятково значною для неї. Окрім того, справа має виняткове значення для позивачки, оскільки вона фактично позбавлена права на ефективний засіб правового захисту.

21. Також, зі змісту касаційної скарги вбачається, що підставою касаційного оскарження скаржниця вважає наявність випадків, передбачених пунктами 1 та 4 частини другої статті 287 ГПК України.

22. Верховний Суд звертає увагу, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У цьому випадку необхідно чітко вказати:

- норму права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд апеляційної інстанції застосував в оскаржуваному судовому рішенні;

- навести висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні;

- навести висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду, зазначити дату її прийняття та номер справи;

- обґрунтувати подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.

23. При цьому, обґрунтовуючи подібність правовідносин, як обов`язкової умови для виникнення підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1-3 частини 2 статті 287 ГПК України, необхідно враховувати, що подібність правовідносин визначається за відповідними критеріями.

24. Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин потрібно оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів (пункти 25, 26, 31 постанови від 12.10.2021 у справі №233/2021/19).

25. Так, обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження судових рішень, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, скаржниця зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій не враховували висновки, викладені у постановах, зокрема:

- Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 у справі 906/1308/19 і та Верховного Суду від 07.06.2023 у справі 906/854/21, стосовно обов`язковості прийняття рішення загальних зборів співвласників для надання послуг з управління багатоквартирним будинком і виключно договірних засадах відносин між учасниками у сфері житлово-комунальних послуг; стосовно того, що визначення порядку управління багатоквартирним будинком є невід`ємною складовою реалізації прав та виконання обов`язків співвласниками багатоквартирного будинку щодо належного утримання та управління спільним майном, що здійснюється за їх безпосереднім волевиявленням;

- Верховного Суду від 04.04.2023 у справі 910/14847/21, від 12.06.2018 у справі № 910/20226/16, від 15.02.2018 у справі № 910/973/16, від 25.05.2017 у справі № 910/31573/15, стосовно законодавчої заборони відповідачу, який не є виконавцем комунальних послуг, здійснювати будь-які нарахування за комунальні послуги;

- Великої Палати Верховного Суду від 04.03.2020 у справі № 675/1дп/15-20, щодо вмотивованості судового рішення, необхідності дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору;

- об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 01.03.2021 у справі № 180/1735/16, щодо принципів у сфері виконання зобов`язання, згідно з якими базові принципи цивільного законодавства (справедливість, добросовісність та розумність) є нормами прямої дії;

- Верховного Суду від 17.04.2024 у справі № 127/12240/22, оскільки суд апеляційної інстанції помилково застосував до спірних правовідносин доктрину venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), що базується ще на римській максимі "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці);

- Верховного Суду від 19.07.2021 у справі № 910/16803/19, від 29.06.2022 у справі № 908/574/20, від 07.09.2022 у справі № 911/2130/21, від 29.06.2022 у справі № 161/5317/18, щодо ухвалення додаткового судового рішення.

26. Однак скаржниця чітко не зазначає, яку (які) саме норму (норми) права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо) суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували в оскаржуваних судових рішеннях без урахування висновків, викладених у вищезазначених постановах Верховного Суду.

27. В обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України скаржниця зазначає, що суди не дослідили належним чином зібрані у справі докази (пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України).

28. Водночас Верховний Суд звертає увагу, що у разі оскарження судового рішення на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України касаційна скарга має містити зазначення, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення.

29. Відповідно до частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

30. Однак скаржниця, визначаючи в якості підстави для подання касаційної скарги пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України з посиланням на пункт 1 частини третьої статті 310 цього Кодексу, не зазначає норми процесуального права, які порушені судами попередніх інстанцій, що, враховуючи положення статті 310 ГПК України, не дає підстави для висновку про те, що касаційна скарга в цій частині відповідає вимогам статей 287, 290 ГПК України.

31. Верховний Суд також звертає увагу, що аргументи щодо не дослідження судами доказів у справі мають узгоджуватися з межами розгляду справи судом касаційної інстанції, що визначені у статті 300 ГПК України.

32. Відповідно до пункту 6 частини другої статті 290 ГПК України в касаційній скарзі повинні бути зазначені вимоги особи, яка подає скаргу.

33. При цьому, Верховний Суд зазначає, що вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, повинні узгоджуватися з визначеними скаржником підставами касаційного оскарження судових рішень.

34. У тексті касаційної скарги скаржниця посилається на частину третю статті 310 ГПК України щодо скасування судових рішень та направлення справи на новий розгляд, при цьому, у прохальній частині касаційної скарги просить судові рішення попередніх інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

35. Отже описова частина касаційної скарги містить протиріччя з її прохальною частиною, тому скаржниці слід уточнити підстави касаційного оскарження судових рішень та/або вимоги касаційної скарги.

36. Наведені недоліки щодо змісту касаційної скарги є підставою для залишення її без руху, із наданням скаржниці строку на приведення касаційної скарги у відповідність до вимог пунктів 5, 6 частини другої статті 290 ГПК України шляхом викладення касаційної скарги у новій редакції з урахуванням наведених вище вимог процесуального законодавства.

37. Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

38. Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Керуючись нормами статей 174, 234, 288, 291, пунктами 5, 6 частини другої статті 290, частини другої статті 292 ГПК України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Бойко Оксани Вікторівни на рішення Господарського суду Харківської області від 17.06.2024, додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 25.06.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.09.2024 у справі № 922/938/24 залишити без руху.

2. Встановити скаржниці строк десять днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків касаційної скарги таким способом:

- привести касаційну скаргу у відповідність до вимог пунктів 5, 6 частини другої статті 290 ГПК України шляхом викладення касаційної скарги у новій редакції, з урахуванням недоліків, визначених у пунктах 22-26; 27-30; 31-35 цієї ухвали;

- уточнену редакцію касаційної скарги, подану на виконання приписів цієї ухвали, необхідно також надіслати іншому учаснику справи, надавши суду докази такого надіслання з урахуванням положень статті 42 ГПК України.

3. Роз`яснити скаржниці, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде їй повернута.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя І. Кондратова