Постанова

від 08.10.2024 по справі 160/6768/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

08 жовтня 2024 року м. Дніпросправа № 160/6768/20

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Головко О.В. (доповідач),

суддів: Ясенової Т.І., Суховарова А.В.,

за участю секретаря судового засідання Личкатої Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Біодобрив «Тривко»

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2020 року (суддя Кальник В.В.) в адміністративній справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Біодобрив «Тривко»

до Головного управління ДПС у Дніпровській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод Біодобрив «Тривко» в червні 2020 року звернулося до суду з позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 26.12.2019 № 0010850511, від 27.10.2020 № 0002560511 та № 0002550511.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2020 року в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2021 року рішення суду першої інстанції скасовано, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Біодобрив «Тривко» задоволено повністю.

Постановою Верховного Суду від 12 квітня 2024 року постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2021 року скасовано. Справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Суд касаційної інстанції вказав, що реальність потребує, зокрема, з`ясування того факту, чи справді відповідні транспортні засоби отримано від указаного в первинних документах контрагента. Для цього варто встановити, за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв`язки між позивачем та його задекларованим постачальником, хто персонально брав у цьому участь, допитати відповідних осіб як свідків. Не перевірено судом апеляційної інстанції й фактичний альтернативний рух активів у порівнянні з задекларованим.

Не досліджено судом і технічну можливість контрагента платника виконати спірні поставки з урахуванням його фактичних господарських ресурсів, понесення ним витрат, пов`язаних з реальним здійсненням господарської діяльності (на оренду приміщень, оплату комунальних платежів та електроенергії, виплату заробітної плати тощо).

Не враховано судом й те, що надання платником фінансово-господарських документів під час проведення перевірки є необхідною умовою підтвердження правомірності задекларованих ним показників податкового обліку. Обов`язок платника зберігати документи й надавати їх під час перевірки контролюючому органу кореспондує з компетенцією контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі документів. Ненадання платником документів на підтвердження задекларованих показників податкового обліку прирівнюється нормами пункту 44.6 статті 44 ПК України до їх відсутності. Винятком є випадки виїмки документів або іншого їх вилучення правоохоронними органами та іншими компетентними органами. Якщо платник після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені ним у податковій звітності, але не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Утім, суд апеляційної інстанції не перевірив обставини щодо ненадання позивачем під час здійснення перевірки первинних документів, якими опосередковувалися господарські операції щодо придбання транспортних засобів у Приватного підприємства «ІНТЕР-СПЕЦПРОМ» за період з 01 травня 2019 року по 30 червня 2019 року.

Відтак, скеровуючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, Верховний Суд фактично вказав про необхідність доведення саме позивачем реальності господарських операцій.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2024 року прийнято адміністративну справу № 160/6768/20 до провадження, розгляд справи призначено в судовому засіданні з викликом сторін.

Призначені судові засідання на 28.05.2024, на 20.08.2024 відкладалися за клопотанням представника позивача.

В судових засіданнях, які відбулися 10.09.2024 та 08.10.2024, представник позивача надала пояснення з приводу господарських правовідносин з контрагентом, зазначивши, що останній на момент виникнення спірних правовідносин був чинним суб`єктом господарювання, який здійснює відповідну діяльність на цільовому ринку, відносно цього контрагенту не було порушено кримінальних справ на час виникнення спірних правовідносин, відкриті реєстри також не містили негативної інформації щодо названої юридичної особи. Крім того, представник позивача пояснила яким чином відбувалися господарські операції та зазначила, що податковий орган не довів належними та допустимими доказами, що господарські операції з контрагентом є безтоварними.

Представник відповідача, в свою чергу, зауважив, що товарність та реальність господарських операцій неможливо перевірити через ненадання позивачем під час перевірки належних первинних документів.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, в контексті з висновками Верховного Суду, які слугували підставою для направлення справи № 160/6768/20 на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, колегія суддів встановила, що згідно з наказом від 12.12.2019 року № 1628 податковим органом було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Завод Біодобрив «Тривко» з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість по взаємовідносинах із підприємствами ПП «МОДЕНА-М» (код ЄДРПОУ 30422083) за період з 01.03.2019 по 31.03.2019, з ТОВ «ТРЕЙДЕР-ШРОТ» (код ЄДРПОУ 41837434) за період з 01.03.2019 по 31.03.2019, з ТОВ «ЗЕРНОМЛИН» (код ЄДРПОУ 41801801) за період з 01.06.2019 по 30.06.2019, з ПП «ІНТЕР-СПЕЦПРОМ» (код ЄДРПОУ 33857378) за період з 01.05.2019 по 30.06.2019.

За результатом проведеної перевірки, Головним управлінням ДПС у Дніпровській області складено Акт від 26.12.2019 № 18758/04-36-05-11/31370953, в якому викладені обставини перевірки та виявлені порушення, а саме: п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.4. ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму 25 961 615, 00 грн. За висновком податкового органу, укладений між ПП «ІНТЕР-СПЕЦПРОМ» та ТОВ «Завод Біодобрив «Тривко» договір поставки, не опосередковується реальним виконанням операцій, які становлять їх предмет, адже контрагент позивача не має реальної можливості проведення господарських операцій, є фігурантом кримінальної справи, а позивач, в свою чергу, не надав під час перевірки належні та допустимі докази, які доводять зворотне.

Також в межах перевірки податковим органом було складено Акт від 20.12.2019 № 52024/04-36-05-11/31370953 про порушення позивачем пп.20.1.2. п.20.1 ст. 20, ст. 44, п.85.2, п. 85.4, п.85.8 ст. 85 ПК України, а саме, наданням не в повному обсязі документів на запит податкового органу № 42744/10/04-36-05-11 від 12.12.2019 щодо взаємовідносин із ПП «ІНТЕР-СПЕЦПРОМ» за період з 01.05.2019 по 30.06.2019 з придбання транспортних засобів та їх подальшої реалізації.

На підставі Акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення: від 26.12.2019 № 0010850511, від 27.10.2020 № 0002560511 та № 0002550511, які є предметом оскарження в даній справі.

Суд першої інстанції, за результатом розгляду справи, дійшов висновку, що ТОВ «Завод біодобрив «Тривко» було здійснено безпідставне документальне оформлення нереальних господарських операції з ПП «ІНТЕР-СПЕЦПРОМ».

Суд виходив з того, що як під час проведення перевірки, так і під час розгляду даної справи, позивачем не були надані первинні документи, що підтверджують оплату товару, хоча така оплата мала бути проведена протягом 240 календарних днів з моменту підписання видаткових накладних, тобто до лютого 2020 року.

Також, під час розгляду справи судом першої інстанції було встановлено фактичну відсутність у позивача транспортних засобів, переданих відповідно до договору поставки від 27.05.2019 № 27/05-1 та специфікацій № 01 від 27.05.2019, № 02 від 31.05.2019, № 1 від 29.05.2019, № 2 від 30.05.2019, № 3 від 31.05.2019, № 4 від 03.06.2019, № 5 від 04.06.2019. Документи, надані додатково позивачем до матеріалів справи, а саме: розподільчий баланс, передавальний акт правонаступнику ТОВ «АГРО-СТРІМ-КОМПАНІ», не підтверджують фактичний рух активів, оскільки з додатків до передавального акту вбачається перелік транспортних засобів, відображених в такому ж вигляді як у видаткових накладних, складених до договору поставки від 27.05.2019 № 27/05-1, без зазначення будь-яких ідентифікаційних даних: номеру кузова, номерних знаків, навіть кольору відповідних транспортних засобів.

Під час розгляду справи позивачем також не надано до матеріалів справи інформацію щодо місць, де перебувають на відповідальному зберіганні транспортні засоби, документально передані у власність позивачу відповідно до первинних документів (видаткових накладних до договору поставки від 27.05.2019 № 27/05-1).

При цьому, суд першої інстанції не взяв до уваги, як належний доказ протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, висновок судово-економічної експертизи № 235 від 14.05.2020, адже судовим експертом оцінювались формальні ознаки первинних документів, складених сторонами договору поставки від 27.05.2019 № 27/05-1. Поряд з цим, при наведенні висновків, експерт не досліджував у сукупності обставини та докази, які є предметом дослідження в рамках розгляду даного адміністративного позову.

Також суд критично поставився до посилань позивача стосовно підтвердження реальності взаємовідносин по договору поставки від 27.05.2019 № 27/05-1 рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 23.10.2019 по справі № 904/3214/19, що набрало законної сили 26.11.2019, оскільки під час розгляду даної справи не досліджувався факт реальності договору поставки, предметом розгляду справи № 904/3214/19 було стягнення заборгованості, що підтверджена наданими до справи первинними документами.

В даному випадку суд апеляційної інстанції зазначає, що метою апеляційного провадження є перевірка правильності висновків суду першої інстанції в межах вирішення адміністративної справи, повнота дослідження доказів та встановлення всіх істотних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому, саме апелянт, як сторона, яка не згодна з ухваленим судовим рішенням за результатом розгляду справи, має навести обґрунтовані доводи щодо неправильності висновків суду першої інстанції, з посиланням на норми чинного законодавства, встановлені обставини справи та зібрані судом докази.

В даній справі, про що також зауважив суд касаційної інстанції, позивач не навів належних доводів, які підкріплюються відповідними доказами, про помилковість висновків суду першої інстанції, а також висновків податкового органу, які лягли в основу прийняття оскаржуваних податкових-повідомлень рішень.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції встановив, що висновки суду першої інстанції ґрунтуються на правильній оцінці доказів, які містяться в матеріалах справи, в тому числі на показаннях свідків, наданих в межах кримінальної справи.

Апелянт не навів інші докази, які не взяті судом першої інстанції до уваги, та які спростовують відповідні висновки суду.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Статтею 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Приписами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що при оцінці податкових наслідків господарських операцій адміністративний суд не повинен обмежуватися встановленням лише формальних умов застосування платником податкових норм шляхом подання первинних документів, що за формою та змістом відповідають законодавчим вимогам, а з урахуванням доводів податкового органу має дослідити фактичні правовідносини учасників правочинів, перевірити дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановити зв`язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності.

Податковим законодавством не встановлено конкретного переліку первинних документів, складенням яких мають опосередковуватись ті чи інші господарські операцій, проте критерієм реальності їх здійснення є можливість на підставі наявних документів зробити беззаперечний висновок про те, що витрати фактично понесені та спрямовані на отримання доходу.

В межах розгляду даної справи такі документи позивачем не надані, висновки, викладені податковим органом в Акті перевірки, які при цьому ґрунтуються на податковій інформації та відомостях з офіційних державних реєстрів, належними та допустимими доказами позивачем також не спростовані.

Більш того, під час повторного розгляду справи № 160/3738/20 в суді апеляційної інстанції, позивач не скористався своїм правом на подання додаткових доказів, з урахуванням висновків Верховного Суду в межах даної справи.

При цьому самі по собі пояснення представника позивача з приводу спірних правовідносин не можуть розглядатися як такі, що мають силу доказів, а тому суд апеляційної інстанції доходить висновку, що під час апеляційного розгляду справи позивач не довів невірність висновків суду першої інстанції та не усунув сумніви, згідно з висновками суду касаційної інстанції, в реальності господарських операцій з відповідним контрагентом.

Враховуючи сукупність наведених обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суд першої інстанції про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Доводи апеляційної скарги та наявні в матеріалах справи докази такий висновок не спростовують.

Рішення суду першої інстанції ухвалене з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 243, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Біодобрив «Тривко» залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2020 року в адміністративній справі № 160/6768/20 залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з 08 жовтня 2024 року та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повна постанова складена 10 жовтня 2024 року.

Головуючий - суддяО.В. Головко

суддяТ.І. Ясенова

суддяА.В. Суховаров