Рішення

від 08.10.2024 по справі 924/405/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

м. Хмельницький

"08" жовтня 2024 р. Справа № 924/405/24

Господарський суд Хмельницької області у складі

судді Крамара С.І., при секретарі судового засідання Кучеревич М.А., розглянувши матеріали

за позовом Національної академії Державної прикордонної служби України ім. Б.Хмельницького, м. Хмельницький

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "АССА", м. Хмельницький

про стягнення 15 994,00грн

Представники сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

В судовому засіданні, відповідно до ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Процесуальні дії по справі, стислий виклад позицій сторін.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 24.09.2024 у справі №924/405/24 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "АССА" (код ЄДРПОУ 34769471) на користь Національної академії Державної прикордонної служби України ім. Богдана Хмельницького (код ЄДРПОУ 14321481) 4 362,00грн - пені, 825,74грн - витрат зі сплати судового збору. В решті позовних вимог відмовлено. Ухвалено видати відповідний наказ.

30.09.2024 (сформовано в системі "ЕС" 28.09.2024) на адресу суду надійшла заява представника відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "АССА" про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу, згідно з якої відповідач просить суд стягнути з Національної академії Державної прикордонної служби України ім. Богдана Хмельницького на користь відповідача понесенні витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 21 000,00грн пропорційно до задоволених вимог.

Ухвалою суду від 01.10.2024 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "АССА" від 28.09.2024 про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу призначено до розгляду у судовому засіданні. Явка учасників справи не визнавалася обов`язковою.

Позивач в судове засідання не з`явився, повноважного представника не направив, про дату час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений. На адресу суду представник позивача надіслав заперечення, згідно якого просив суд відмовити відповідачу в задоволенні заяви про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу, оскільки відзив на позовну заяву не містив попереднього розрахунку суми судових витрат. Зазначив, що витрати мають бути документально підтвердженні. Вказав на неспіврозмірності наданої правової допомоги із зазначеною в акті сумою витрат за послуги надані адвокатом.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, повноважного представника не направив, про дату час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений. На адресу суду представник відповідача надіслав клопотання від 07.10.2024, згідно якого просив суд задовольнити подану заяву про винесення додаткового рішення, здійснити розподіл судових витрат, а саме - витрат на професійну правничу допомогу, та здійснити розгляд справи без його участі.

Судом враховується, що згідно статей 42, 46 Господарського процесуального кодексу України участь сторони у судовому засіданні є її правом. При цьому, норми вказаної статті зобов`язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Судом також враховано, що розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010р., "Смірнова проти України" від 08.11.2005р., "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006р., "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004р.)

З огляду на наведене, враховуючи, що судом здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду заяви, зважаючи на належне повідомлення сторін про дату, час та місце розгляду справи, вимоги строку її судового розгляду, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами.

Під час розгляду питання про розподіл судових витрат судом встановлено та враховується таке.

Частинами 1-3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому судом враховано, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. (Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03.10.2019р. по справі №922/445/19).

Частиною 8 статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ст. 221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач до закінчення судових дебатів, а саме у відзиві ТОВ "БК "АССА" від 12.06.2024, у відповідності до ч.8 ст.129 ГПК України подав заяву, згідно якої вказав про понесені витрати на професійну правничу допомогу, зазначив орієнтовний розрахунок суми витрат у розмірі 15 000,00грн, а також повідомив суд, що докази, які підтверджують розмір судових витрат будуть подані протягом 5 днів після ухвалення рішення суду.

28.09.2024 (через систему „Електронний суд) на адресу суду 30.09.2024 представник відповідача подав заяву про ухвалення додаткового рішення щодо вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу та просив суд стягнути з позивача 21 000,00грн пропорційно до задоволених вимог.

Судом враховано, що відповідачем дотримано вимоги ч.8 ст.129 ГПК України та заявлено про компенсацію судових витрат до закінчення судових дебатів і подано докази понесення судових витрат в межах встановленого п`ятиденного строку після ухвалення 24.09.2024 рішення суду у справі №924/405/24.

В якості доказу надання правничої допомоги та її обсягу відповідачем надано акт від 27.09.2024 про надання правової допомоги, яким його сторони визначили детальний опис послуг надання правової допомоги по справі №924/405/24 та їх вартість.

З огляду на вище викладене, суд оцінює критично та не приймає до уваги твердження представника позивача про необхідність відмови у стягненні витрат на правову допомогу з підстав неподання відповідачем попереднього орієнтовного розрахунку суми понесених витрат та їх документального підтвердження, оскільки це спростовується матеріалами справи.

Відповідно до положень ч.ч. 1-3 статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви.

Згідно з ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать в чому числі витрати на професійну правничу допомогу.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (ч.1 ст.16 ГПК України). Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч.2 ст.16 ГПК України).

Пунктом 1 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги, ордеру (ч.1 ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Як вбачається з матеріалів справи, адвокат Афадєєв В.В. надавав послуги відповідачу - ТОВ "Будівельна компанія "АССА" на підставі договору про надання правової допомоги від 04.06.2024 та ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії ВХ №1069356 від 04.06.2024.

Згідно акту від 27.09.2024 про надання правової допомоги, адвокатом вказано обсяг наданих, а клієнтом - відповідачем, прийнятих послуг в розмірі 21 000,00грн.

Частиною 4 ст.126 ГПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5, 6 ст.126 ГПК України).

Відповідно до п.12 ч.3 ст.2 ГПК України однією з основних засад господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Водночас, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (наприклад, рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04, п. 269).

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 30.11.2020р. у справі №922/2869/19, від 08.04.2020р. у справі №922/2685/19 та практиці Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015р., п. п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009р., п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006р., п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004р.

Виходячи зі змісту положень частин 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що узгоджується з принципом змагальності сторін.

Судом враховується, що позивачем були заявлені заперечення щодо судових витрат на правову допомогу відповідача та зауважено на їх не співмірності та необґрунтованості.

Водночас, судом також враховано, що поряд зі згаданим принципом змагальності сторін іншими основними засадами (принципами) господарського судочинства також є: верховенство права та пропорційність.

Згідно із ст. 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Як передбачено ст. 15 Господарського процесуального кодексу України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Отже, з врахуванням викладеного, виходячи зі змісту норм статей 3, 11, 15 Господарського процесуального кодексу України, питання про співмірність заявлених відповідачем до стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу має вирішуватись із застосуванням критеріїв пропорційності та розумності, керуючись принципом верховенства права.

Судом також враховано, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, однак це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням змісту прийнятого рішення, принципу співрозмірності, критеріїв пропорційності та розумності, складності справи, судом вважаються обґрунтованими витрати ТОВ "Будівельна компанія "АССА" на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00грн.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 73, 74, 86, 123, 129, 233, 238, 240, 241, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Стягнути з Національної академії Державної прикордонної служби України ім. Богдана Хмельницького, (м. Хмельницький, вул. Шевченка, 46, код ЄДРПОУ 14321481) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "АССА" (29000, м. Хмельницький, вул. Кам`янецька, 38, кв.21; код ЄДРПОУ 34769471) 5 000,00грн (п`ять тисяч гривень 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом двадцяти днів після його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Порядок подання апеляційної скарги визначений ст.257 та пп.17.5 п.17 Розділу ХІ „Перехідні положення ГПК України.

Повний текст додаткового рішення складено 11.10.2024.

Суддя С.І. Крамар