Рішення

від 26.09.2024 по справі 947/39033/23

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

Справа № 947/39033/23

Провадження № 2/521/2320/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2024 року м.Одеса

Малиновський районний суду м. Одеси у складі

судді - Маркарової С.В.,

за участю секретаря судового засідання Вінжановської К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

позивач : ОСОБА_1

відповідачі: КП «СПЕЦІАЛІЗОВАНЕ ПІДПРИЄМСТВО КОМУНАЛЬНО- ПОБУТОВОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ»

виконавчий комітет Одеської міської Ради

предмет позову : відшкодування шкоди

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду із вищевказаним позовом, в якому просила суд за рахунок коштів місцевого бюджету відшкодувати шкоду, заподіяну їй в наслідок викрадення гранітної плити з намогильної споруди на місці поховання її сина на Новоміському кладовищі (Таїровський цвинтар, м.Одеса).

В обґрунтування своїх вимог позивач послалась на те, що після смерті сина в травні 2016 року вона встановила намогильну споруду на спірному кладовищі на дільниці 70, лінія 9, могила 9 (10).

Станом на листопад 2023 року гранітна плити викрадена.

Враховуючи викладене, позивач просила суд відшкодувати майнову шкоду, яка складається з вартості плити та робіт на її встановлення в розмірі 22500 грн. за рахунок місцевого бюджету.

Окрім того, позивач стверджувала, що викраденням спірної плити їй завдана моральна шкода, яка полягає в душевних хвилюваннях.

Компенсацію моральної шкоди позивач оцінила в 50000 грн.

Позивач в процесі розгляду справи позов підтримала.

Відповідачі скористались процесуальним правом надання відзиву, позов не визнали.

Так, останні стверджували, що факт викрадення плити на час вирішення спору не встановлений, вирок суду відсутній.

Окрім того, відповідно до Закону України «Про поховання та похоронну справу», «Порядку утримання кладовищ та інших місць поховань», затвердженого Наказом Держжитлокомунгоспу України 19.11.2003 №193 особа, яка не зареєструвала в установленому порядку намогильну споруду не набуває право на відшкодування матеріальних збитків за рахунок місцевого бюджету.

З`ясувавши обставини справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав :

Судом встановлено,що позивач є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 ).

22.07.1978 останній помер (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 ).

В травні 2016 року позивач встановила сину намогильну споруду на Новоміському кладовищі (Таїровський цвинтар, м.Одеса) на дільниці 70, лінія 9, могила 9 (10).

Фактичне встановлення намогильної споруди підтверджується накладною № 58 ФОП ОСОБА_3 .

На час вирішення спору гранітна плита на намогильній споруді відсутня.

Зазначене підтверджується фото, відео фіксацією, зверненнями позивача до КП «СПЕЦІАЛІЗОВАНЕ ПІДПРИЄМСТВО КОМУНАЛЬНО-ПОБУТОВОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ» (вх. 481 від 28.11.2023, поліції (вх.К-653 від 21.11.2023), витягом з ЄДРДР № 12023163480000776, показання допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_4 .

Відповідно доЗакону України «Про похованнята похороннусправу», «Порядку утримання кладовищ та інших місць поховань», затвердженого Наказом Держжитлокомунгоспу України 19.11.2003 №193 на могилах (місцях родинного поховання), у межах наданої земельної ділянки, можуть установлюватися намогильні споруди та елементи благоустрою могили.

Їх встановлення здійснюється виконавцями волі померлого із дотриманням певних вимог та правил.

Усі намогильні споруди, що встановлюються на могилі, повинні відповідати стандартам та технологіям.

Для установлення намогильної споруди до ритуальної служби або виконавчого органу сільської, селищної, міської ради подаються такі документи:

- оригінал свідоцтва про смерть похованого;

- свідоцтво про поховання або в разі його відсутності письмову згоду користувача місця поховання (користувача місця родинного поховання) на встановлення намогильної споруди;

- документи, що підтверджують придбання намогильної споруди, її ціну та дату реалізації;

- реквізити виконавця намогильної споруди

Окрім того, встановлені намогильні споруди реєструються спеціалізованим комунальним підприємством (а в разі його відсутності - виконавчим органом сільської, селищної, міської ради) або спеціалізованою державною організацією (у разі поховання на Національному військовому меморіальному кладовищі) в Книзі обліку намогильних споруд (далі - Книга обліку).

В разі осквернення могил, місць родинного поховання, навмисного руйнування чи викрадення колумбарних ніш, намогильних споруд та склепів відшкодування матеріальних збитків здійснюється за рахунок коштів місцевого бюджету з наступним їх відшкодуванням за рахунок винних осіб згідно із законом.

Так, зі змісту вищевказаних законодавчих актів вбачається, що право власника намогильної споруди на відшкодування шкоди саме за рахунок місцевого бюджету виникає виключно у разі дотримання останнім обов`язку з реєстрації намогильної споруди у визначених законом випадках, таких як навмисне руйнування чи викрадення намогильних споруд.

В порядку пункту 3.3 «Порядку утримання кладовищ та інших місць поховань», затвердженого Наказом Держжитлокомунгоспу України 19.11.2003 №193 в разі крадіжок, осквернення чи пошкодження намогильної споруди, яка не зареєстрована в установленому порядку, відшкодування власникам матеріальних збитків не здійснюється.

На час вирішення спору факт викрадення спірної плити з намогильної споруди вироком суду не встановлений.

За відомостями КП «СПЕЦІАЛІЗОВАНЕ ПІДПРИЄМСТВО КОМУНАЛЬНО-ПОБУТОВОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ» (лист від 5.03.2024 року № 01-01/094) документи для встановлення намогильної споруди на могилі ОСОБА_2 не подавались.

Докази реєстрації у встановленому законом порядку спірної намогильної споруди - відсутні.

Враховуючи не дотримання позивачем встановленого законом порядку реєстрації спірної намогильної споруди, позивач не набула право на відшкодування збитків за рахунок місцевого бюджету.

При вирішенні спору суд погоджується із доводами відповідачів, що за наявних у справі доказів покладення на відповідачів такого обов`язку суперечить принципу розумності, справедливості, об`єктивності регулювання цивільних правовідносин.

Керуючись Главою 9 Розділу ІІІ ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені ст.ст.354,355 ЦПК України: Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Одеського апеляційного суду.

Суддя Світлана МАРКАРОВА

Повний текст рішення виготовлений 10.10.2024

26.09.24