Постанова

від 12.12.2007 по справі 8/370-06

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

8/370-06

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 12 грудня 2007 р.                                                                                    № 8/370-06  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоКривди Д.С.,

суддів:Жаботиної Г.В.,Уліцького А.М.

розглянувши касаційну скаргуЛадижинської виправної колонії №39 Управління Державного департаменту з питань виконання покарань у Вінницькій області

на постановувід 04.09.07 Житомирського апеляційного господарського суду

та на рішеннявід 13.03.07

у справі№8/370-06

господарського судуВінницької області

за позовомСільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ім. Б.Хмельницького

доЛадижинської виправної колонії №39 Управління Державного департаменту з питань виконання покарань у Вінницькій області

простягнення 60583,06 грн.

за участю представників сторін

від позивача:Ровишин С.О. –директор; Бурка В.Р., дов.

від відповідача:Семенюк І.В., дов.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням від 13.03.07 господарський суд Вінницької області (суддя Мельник І.Ю.) задовольнив позов Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ім. Б. Хмельницького до Ладижинської виправної колонії №39 Управління Державного департаменту з питань виконання покарань у Вінницькій області про стягнення 60583,06 грн. боргу. Рішення мотивовано визнанням відповідачем боргу, визначеного в позові.

Постановою від 04.09.07 Житомирський апеляційний господарський суд (колегія суддів у складі: Ляхевич А.А. –головуючого, Зав'язуна В.С., Зарудяної Л.О.) рішення суду першої інстанції змінив у частині суми боргу та судових витрат: стягнув заборгованість в сумі 48634,06 грн., а в решті позовних вимог відмовив. Суд апеляційної інстанції виходив з оцінки доказів, на підставі яких позивач доводив заборгованість відповідача.

Ухвалою від 25.10.07 Вищий господарський суд України порушив касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, в якій заявлено вимоги про скасування рішення і постанови як таких, що прийняті при неповному встановленні усіх суттєвих обставин у справі, не відповідають фактичним обставинам у справі та законодавству, та направлення справи на новий розгляд.

Ухвалою від 07.11.07 Вищий господарський суд України зупинив виконання постанови та рішення у справі до закінчення їх перегляду в порядку касації.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, між сторонами у справі виникли господарські відносини, за якими відповідач придбав у позивача продукти харчування. Поставка товарно-матеріальних цінностей здійснювалась без укладення окремого договору із зазначенням строку оплати, а на підставі накладних та довіреностей.

Дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що між сторонами склались правовідносини, які за своїм змістом є договором купівлі-продажу, передбаченим ст. 224 ЦК УРСР та ст. 655 ЦК України.

З огляду на встановлені судами обставини наявності у бухгалтерської звітності відповідача кредиторської заборгованості перед позивачем та визнання такої заборгованості у відповіді на претензію і відзиві на позов, відомості первісних документів обліку, а також неспростування відповідачем факту отримання від позивача спірної партії товарів, висновок суду апеляційної інстанції про часткове задоволення позову є відповідним положенням ст. 151 ЦК УРСР та ст. 526 ЦК України.

Також судова колегія погоджується з відхиленням доводів касатора щодо неналежного бюджетного фінансування, враховуючи пропозицію відповідача здійснити розрахунок власною продукцією і прийняття харчових продуктів за згодою відповідача.

Доводи касатора про збіг строку позовної давності та неврахування цієї обставини судом апеляційної інстанції підлягають відхиленню, оскільки відповідач не довів встановлення сторонами у справі строку виконання зобов'язання з оплати спірної партії товару, а відтак спірне зобов'язання слід визнати таким, що не має визначеного строку виконання, тому вимоги позивача частково відповідають ст. 165 ЦК УРСР та ст. 530 ЦК України.

Зважаючи на викладене, судова колегія не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги і скасування постанови суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 108, 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від  04.09.07 у справі №8/370-06 залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

2. Дію ухвали Вищого господарського суду України від 07.11.07 у справі №8/370-06 припинити.

Головуючий                                                                                Д.Кривда

Судді                                                                                                    Г.Жаботина

                                                                                                    А.Уліцький