Ухвала

від 03.10.2024 по справі 335/1217/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 03.10.2024 Справа № 335/1217/24

запорізький апеляційний суд

Провадження №11-сс/807/348/24Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Єдиний унікальний №335/1217/24Суддя-доповідач в 2-й інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2024 року м.Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду у складі

головуючого ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участі секретаря ОСОБА_5

прокурора ОСОБА_6

власників майна ОСОБА_7 , ОСОБА_8

представників ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представників власників майна ОСОБА_7 , ОСОБА_8 адвокатів ОСОБА_9 , ОСОБА_10 на ухвалу слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 01 травня 2024 року про арешт майна,

ВСТАНОВИЛА

Ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 01 травня 2024 року за клопотанням старшого слідчого СУ ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_11 накладено арешт на майно, вилучене під час обшуку банківської ячейки № НОМЕР_1 , яка знаходиться у приміщенні АТ «АБ Радобанк» за адресою: м.Запоріжжя, вул.Яценка, 1, що сталося внаслідок вчинення передбачених ч.4 ст.191, ч.2 ст.209 КК злочинів.

Не погодившись з вказаною ухвалою, представники ОСОБА_9 , ОСОБА_10 подали апеляційну скаргу, в якій просили скасувати ухвалу слідчого судді.

Свої вимоги мотивували тим, що на час постановлення ухвали слідчого судді, повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення ані ОСОБА_7 , ані ОСОБА_8 не вручено. Також відсутні повідомлення про підозру іншим особам у даному кримінальному провадженні.

Зміст клопотання слідчого свідчить про те, що посадові особи КЕВ м.Запоріжжя, вступили у злочинну змову із представниками комерційних структур, привласнили бюджетні кошти, виділені на закупівлю паливної деревини, шляхом її придбання за завищеними цінами.

Проте, спираючись на факт укладення із КЕВ м.Запоріжжя 39 договорів на закупівлю деревини за період 2023-2024 роки, слідчий не наводить жодного доказу на підтвердження причетності цих договорів до ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .

Слідчим не надано жодного доказу на підтвердження того, що вилучені грошові кошти набуті ОСОБА_8 або ОСОБА_7 внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Слідчим не доведено, що вилучені грошові кошти були предметом вчинення злочину.

Заслухавши думку учасників провадження, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що вказана апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається із наданих матеріалів, до слідчого судді надійшло клопотання слідчого про накладення арешту на майно, а саме на грошові кошти в сумі 2000 000 гривень (20 пачок по 100 купюр номіналом 1000 грн.), грошові кошти в сумі 295 000 Євро (23 пачки по 100 купюр номіналом 100 Євро, 13 пачок по 100 купюр номіналом 50 Євро), грошові кошти в сумі 210 000 доларів США (21 пачка по 100 купюр номіналом 100 доларів США), кільця упаковані для банкнот із забороною відчуження, розпорядження та користування зазначеним майном.

Клопотання обґрунтовано тим, що фізичні особи-підприємці м.Запоріжжя, діючи за попередньою змовою з службовими особами АДРЕСА_1 , в умовах воєнного стану, шляхом внесення до офіційних документів (договорів, актів виконаних робіт, товарно-транспортних накладних та інших документів) завідомо неправдивих відомостей щодо обсягів та якості поставлених деревини паливної твердолистяних порід для непромислового використання 1-ої групи здійснили розтрату бюджетних коштів, порушуючи умови укладених договорів.

Посадові особи КЕВ м.Запоріжжя, діючи з корисливих мотивів, за попередньою змовою з суб`єктами господарювання, з метою особистого збагачення та збагачення інших членів злочинної групи уклали низку договорів про закупівлю товару за державні кошти, предметом яких є постачання Паливної деревини (Дрова паливні твердолистяних порід для непромислового використання 1-ої групи) за завищеними цінами.

Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 за період 2023 2024 рр. без проведення процедур публічних закупівель було укладено 39 договорів на закупівлю деревини на загальну суму 223,3 млн. грн. Вказані договори було укладено із вартістю 3250 грн. за 1 куб. метр деревини.

В ході досудового розслідування встановлено, що ринкова вартість Паливної деревини (Дрова паливні твердолистяних порід для непромислового використання 1-ої групи) становить близько 2 450 грн. за 1 куб.метр з доставкою до місця вигрузки).

Згідно отриманої інформації з Лісгоспів - фактична вартість деревини вказаної групи складає від 400 до 1750 грн. за 1 куб.метр.

Відповідно до п. 9 «Особливостей здійснення оборонних закупівель на період дії правового режиму воєнного стану», затверджених постановою кабінету міністрів України №1275 від 11.11.2022 «Деякі питання здійснення оборонних закупівель на період дії правового режиму воєнного стану», (який діяв на момент укладання договорів) - Придбання державними замовниками товарів і послуг оборонного призначення, інших товарів і послуг для гарантованого забезпечення потреб безпеки і оборони, вартість яких дорівнює або перевищує 200 тис. гривень, робіт оборонного призначення та робіт для гарантованого забезпечення потреб безпеки і оборони, у разі коли їх вартість дорівнює або перевищує 1,5 млн. гривень без застосування конкурентних процедур закупівель допускається за однієї з таких умов: розрахунок ціни договору передбачає прибуток до 25 відсотків собівартості товарів, робіт та послуг, у разі коли виконавець державного контракту (договору) є виробником запропонованого товару, надавачем послуг або виконавцем робіт; якщо виконавець державного контракту (договору) не є виробником товару, він має гарантувати, що сукупний прибуток усіх суб`єктів господарювання, що були залучені в ланцюгу постачання між виробником товару і виконавцем державного контракту (договору), становить до 25 відсотків первинної собівартості товару. Собівартість товарів, робіт і послуг визначається виробником товару, надавачем послуг або виконавцем робіт на підставі стандартів бухгалтерського обліку.»

Згідно договорів, укладених КЕВ у м.Запоріжжя з суб`єктами господарської діяльності, вони були укладені відповідно до вищезазначеної постанови із приміткою, що виконавці вказаних договорів є виробниками запропонованого товару та розрахунок ціни договору передбачає прибуток 24,62% собівартості товару.

В ході розслідування кримінального провадження встановлено, що фактична вартість закупівлі деревини становить від 1 000 грн. до 2 200 грн. за 1 кубічний метр з доставкою до місця призначення. Отже середня вартість за 1 кубічний метр з доставкою до місця призначення становить 1 600 грн. Відповідно до умов договору та постанови кабінету міністрів України № 1275 від 11.11.2022 максимальний прибуток може складати до 25% первинної собівартості товару. Виходячи з вищевикладеного, максимальна ціна 1 кубічного метру деревини з доставкою до місця призначення може становити не більше 2000 грн.

Згідно з Додатком 1 до договорів укладених КЕВ м.Запоріжжя із суб`єктами підприємницької діяльності «повна калькуляція ціни за одиницю товару» вартість 1 кубічного метру деревини разом із транспортними витратами до пункту доставки складає 3 078,57 грн., що становить 154% первинної вартості товару. Згідно інформації, отриманої з банківських установ на рахунки СПД було перераховано кошти, згідно укладених договорів, які в подальшому було перераховані на особисті банківські картки учасників злочинної схеми.

Отже, виходячи із вищевикладеного є підстави вважати, що посадові особи КЕВ м.Запоріжжя, вступивши у злочинну змову із представниками комерційних структур привласнили бюджетні кошти, виділені на закупівлю паливної деревини, шляхом її придбання за завищеними цінами. Також в ході досудового розслідування встановлено, що відповідно до п 4.4 Договорів про закупівлю товарів за державні кошти: «до кожної партії товару, що постачається, постачальник обов`язково надає Замовнику: видаткові накладні, рахунки фактури, акти прийому передачі товару, сертифікати якості. Без вищезазначених документів оплата поставленого товару не проводиться».

Постачальниками паливної деревини під час постачання товарів не було надано сертифікатів якості, та не підтверджено походження деревини. Всупереч умовам договору посадовими особами КЕВ м.Запоріжжя було підписано акти приймання передачі, на підставі, яких перераховано кошти на рахунки суб`єктів підприємницької діяльності в повному обсязі.

В ході досудового розслідування встановлено, що до вчинення зазначеного злочину можуть бути причетні фізичні особи-підприємці, зокрема ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Встановлено, що ОСОБА_7 та ОСОБА_8 орендують та користуються індивідуальними банківськими сейфами (банківськими ячейками), що перебувають у відділенні № НОМЕР_2 АТ «АБ Радабанк» (код ЄДРПОУ 21322127), що розташований за адресою: м.Запоріжжя, вул.Яценка, буд.1.

23.04.2024 на підставі ухвали слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 19.04.2024 слідчим проведено обшук банківської ячейки № НОМЕР_1 , яка знаходиться у приміщенні АТ «АБ Радобанк» за адресою: м.Запоріжжя, вул.Яценка, буд.1, під час якого виявлено та вилучено грошові кошти в сумі 2 000 000 гривень (20 пачок по 100 купюр номіналом 1000 грн.), грошові кошти в сумі 295 000 Євро (23 пачки по 100 купюр номіналом 100 Євро, 13 пачок по 100 купюр номіналом 50 Євро), грошові кошти в сумі 210 000 доларів США (21 пачка по 100 купюр номіналом 100 доларів США), кільця упаковані для банкнот.

23.04.2024 року постановою слідчого всі вилучені грошові кошти визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.

Посилаючись на те, що вилучені під час обшуку грошові кошти є речовими доказами у кримінальному провадженні, оскільки були здобуті внаслідок вчинення кримінального правопорушення, з метою запобігання можливості їх приховування, пошкодження, псування, зникнення, перетворення, відчуження, слідчий просив накласти на них арешт.

Слідчий суддя, посилаючись на ч.1 ст.170 КПК задовольнив зазначене клопотання, з огляду на те, що у судовому засіданні доведено його обґрунтованість.

Колегія суддів не може погодитись з таким висновком слідчого судді з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст.404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст.170 КПК, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно ч.2 ст.170 КПК, арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Слідчий, обґрунтовуючи своє клопотання в розумінні вимог ст.171 КПК, зазначив мету відповідно до положень ст.170 КПК, з якою пов`язує необхідність у накладенні такого арешту - збереження речових доказів.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на вищевказане майно, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт, зокрема з`ясувати правову підставу для арешту, що має бути викладена у клопотанні та відповідати вимогам закону.

Колегія суддів вбачає, що наведені в клопотанні слідчим доводи про накладення арешту на вилучені під час проведення обшуку грошові кошти, недостатні для підтвердження наявності підстав, передбачених ст.167 КПК для накладення арешту на майно.

Зокрема, посилаючись у клопотанні, що грошові кошти, вилучені в ході проведення обшуку банківської ячейки № НОМЕР_1 , яка знаходиться у приміщенні АТ «АБ Радобанк» за адресою: АДРЕСА_2 є речовими доказами та відповідають критеріям майна, на яке може бути накладено арешт, визначеним ст.170 КПК, слідчий повинен був зібрати та надати слідчому судді достатні на даному етапі досудового розслідування докази на підтвердження такого висновку.

В той же час, слідчим не доведено існування правових підстав для накладення арешту на грошові кошти, передбачених ч.2 ст.170 КПК, про які вказано у його клопотанні, оскільки ним не надано доказів, що грошові кошти, на яке просив накласти арешт, є предметом кримінально протиправних дій, стосовно яких внесені відомості до ЄРДР та проводиться досудове розслідування, що вказане майно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК у вказаному кримінальному провадженні, а саме, що зазначене майно було знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегло на собі його сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження за ч.4 ст.191 та ч.2 ст.209 КК, або, що вказане майно було об`єктом кримінально-протиправних дій чи набуте кримінально протиправним шляхом.

Постанова слідчого у справі про визнання вилучених під час проведення обшуку грошових коштів речовими доказами процесуальним законом не передбачена і на вирішення питання про арешт майна не впливає.

Сам по собі факт наявності в матеріалах кримінального провадження постанови слідчого від 23.04.2024 року про визнання вилученого майна речовими доказами не може автоматично свідчити про відповідність таких речей критеріям речових доказів, визначеним зазначеною вище ст.98 КПК. Ухвалення на досудовому розслідуванні такої постанови кримінальним процесуальним законом не передбачено.

Під час апеляційного розгляду апеляційним судом прокурору надавався додатковий час для надання доказів відповідності вилучених у ОСОБА_7 , ОСОБА_8 грошових коштів критеріям речових доказів, визначеним зазначеною вище ст.98 КПК. Проте додаткових матеріалів і даних в цій частині прокурором суду не надано. Відтак колегія суддів звертає увагу, що за матеріалами клопотання неможливо чітко встановити тих обставин, яке відношення вилучені грошові кошти мають до розслідуваного кримінального правопорушення і колегія суддів вважає, що у даному кримінальному провадженні орган досудового розслідування не довів необхідності у накладенні арешту на грошові кошти.

Слідчий не навів у своєму клопотанні обґрунтувань чи були арештовані грошові кошти об`єктом кримінально-протиправних дій, чи були вони набуті протиправним шляхом або отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Також у матеріалах кримінального провадження відсутні докази походження коштів, які були вилучені під час обшуку та яким чином вони відносяться до вчиненого злочину.

Слідчим у клопотанні не доведені правові підстави для арешту грошових коштів, можливість використання вказаного майна, як доказу у кримінальному провадженні та для забезпечення даного кримінального провадження, не доведено значення вилучення вказаного майна для встановлення обставин у вказаному кримінальному провадженні і можливість використання його як доказу у кримінальному провадженні, який може бути зіпсований, знищений, перетворений, пошкоджений чи прихований.

З урахуванням принципу диспозитивності, встановленого ст.26 КПК, звернення із цивільним позовом є правом цивільного позивача (чи, за наявності підстав, правом прокурора), яке може бути реалізоване (а може і не бути реалізовано) на відповідній стадії кримінального провадження. Крім того, інші норми кримінального процесуального законодавства не встановлюють такого прямого обов`язку і не зазначають, що у будь-якому випадку такий позов має бути заявлений у кримінальному провадженні. Наявність зазначеної дискреції у разі задоволення клопотання про арешт майна на підставі п.4 ч.2 ст.170 КПК лише за умови наявності ймовірної шкоди без звернення із цивільним позовом буде породжувати для власника майна відсутність правової визначеності як елементу принципу верховенства права. За таких умов особа буде обмежена у праві власності, при цьому не маючи змоги спрогнозувати чи буде заявлений у майбутньому цивільній позов без будь-яких обмежень у часі.

Натомість, досудове розслідування кримінального провадження триває більше року, в той же час, цивільний позов з відшкодування шкоди внаслідок кримінального правопорушення пред`явлено не було. Більш того, навіть під час апеляційного розгляду прокурором не було наведено розмір встановленої досудовим розслідуванням шкоди. Зі слів прокурора її попередній розмір в рази є меншим, аніж розмір арештованих грошових коштів у справі.

Саме реалізація права на звернення з цивільним позовом є підставою для можливого застосування арешту майна в кримінальному провадженні з підстав, визначених п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК.

У даному випадку цивільний позов ані прокурором, ані іншою особою не заявлявся, що було підтверджено прокурором під час апеляційного перегляду.

А тому, за вказаних умов накладення арешту на майно з підстав, передбачених п.4 ч.2 ст.170 КПК, суперечить вимогам кримінального процесуального законодавства.

Крім того, на час постановлення ухвали слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 01 травня 2024 року про арешт майна ОСОБА_7 та ОСОБА_8 або іншим особам у даному кримінальному провадженні не було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.

За ст. 209 КК нікому не повідомлено про підозру й на час апеляційного розгляду.

За правилами ч.5 ст.170 КПК, у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Проте санкція ч.4 ст.191 КК не передбачає покарання у виді конфіскації майна.

Крім того, як передбачено ч.8 ст.170 КПК, вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову або стягнення отриманої неправомірної вигоди, повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Як вбачається з матеріалів клопотання, зокрема грошові кошти, які належать ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в загальній сумі є явно не співмірним із розміром шкоди, завданої від імовірного вчинення кримінального правопорушення, тобто явно не відповідає засадам добросовісності та справедливості.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає апеляційну скаргу представників власників майна обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.407, 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА

Апеляційну скаргу представників власників майна ОСОБА_7 , ОСОБА_8 адвокатів ОСОБА_9 , ОСОБА_10 задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 01 травня 2024 року про арешт майна скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання слідчого від 26.04.2024 року про накладення арешту на грошові кошти в сумі 2000 000 гривень (20 пачок по 100 купюр номіналом 1000 грн.), грошові кошти в сумі 295 000 Євро (23 пачки по 100 купюр номіналом 100 Євро, 13 пачок по 100 купюр номіналом 50 Євро), грошові кошти в сумі 210 000 доларів США (21 пачка по 100 купюр номіналом 100 доларів США) в цьому провадженні відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддяСуддяСуддяОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4