Ухвала

від 15.10.2024 по справі 755/11538/18

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №:755/11538/18

Провадження №: 1-кс/755/3331/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" жовтня 2024 р. слідчий суддя Дніпровського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , перевіривши матеріали клопотання власника арештованого майна - ОСОБА_2 , про скасування арешту майна в порядку, передбаченому ст. 174 КПК України,

установив:

До Дніпровського районного суду м. Києва надійшло клопотання власника арештованого майна - ОСОБА_2 , про скасування арешту майна в порядку, передбаченому ст. 174 КПК України.

Перевіривши матеріали клопотання, суд приходить до висновку, що його слід повернути з таких підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

У відповідності до ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Положенням кримінального процесуального законодавства України не врегульовано питання повернення заяви про скасування арешту майна.

Згідно ч. 6 ст. 9 КПК України у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 3 КПК України, до повноважень слідчого судді належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.

Правовідносини щодо арешту майна, накладеного в межах кримінального провадження, регулюються главою 17 КПК України.

Відповідно до ч.2 ст.174 КПК України клопотання про скасування арешту майна розглядає слідчий суддя з повідомленням особи, яка заявила клопотання, та особи, за клопотанням якої було арештоване майно.

З аналізу ст.ст.171-174 КПК України вбачається, що у клопотанні про скасування арешту в обов`язковому порядку має бути зазначено наступне: статус особи, яка звертається із клопотанням про скасування арешту майна (власник майна, підозрюваний, обвинувачений, тощо); дані особи, за клопотанням якої було арештовано майно; перелік і вид майна, арешт на який має бути скасовано; яким процесуальним документом та коли був накладений арешт; стадія кримінального провадження, в рамках якого спірне майно є арештованим; обґрунтування необхідності скасування арешту.

Разом з тим, матеріали клопотання не містять відомостей щодо кримінального провадження та його стадії, в межах якого майно є арештованим та органу досудового розслідування чи суду, де перебуває кримінальне провадження на даний час, також заявником не додано до матеріалів скарги копію ухвали слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 16.08.2018 року, якою накладено арешт на вказане майно, а лише наведено посилання на її реквізити. Окрім того, суд звертає увагу заявника на те, що у відповідності до положень абз. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України, особою, котра звертається із клопотанням про скасування арешту майна має бути доведено, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано. При цьому, заявником виключно процитовано вказані норми законодавства та не наведено причин, які б доводили необхідність скасування арешту майна. У зв`язку із вищенаведеним, суд приходить до висновку, що зазначене клопотання подано з порушенням вимог, встановлених положеннями кримінально-процесуального законодавства України.

Окрім того, слідчий суддя позбавлений об`єктивної можливості визначити належну підсудність клопотання про скасування арешту майна.

Як наслідок, слідчий суддя вважає за необхідне, з урахуванням норм ч. 6 ст. 9 КПК України, яка регламентує, що у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 цього Кодексу, беручи до уваги положення ст. 7, ч. 2 ст. 8, ч. 5 і ч. 6 ст. 9 КПК України, клопотання повернути заявнику.

Позаяк, схожим за своєю суттю є положення ч. 2 ст. 304 КПК України, адже, згідно п. 2 ч. 2 ст. 304 КПК України, скарга повертається, якщо вона не підлягає розгляду в цьому суді.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08 червня 2022 року у справі № 2-591/11 вказала, що інститут аналогії закону і аналогії права первісно був доктринально обґрунтований і застосовувався судами задовго до часткового відображення цього інституту в законодавстві. Необхідність інституту аналогії (аналогії закону та аналогії права) випливає з того, що закон призначений для його застосування в невизначеному майбутньому, але законодавець, встановлюючи регулювання, не може охопити всі життєві ситуації, які можуть виникнути. Крім того, життя перебуває у постійному русі, змінюється і розвивається, внаслідок чого виникають нові життєві ситуації, які законодавець не міг передбачити під час ухвалення закону. Суд застосовує аналогію закону і аналогію права тоді, коли на переконання суду певні відносини мають бути врегульовані, але законодавство такого регулювання не містить, внаслідок чого наявна прогалина в законодавчому регулюванні. Зазначені висновки стосуються як матеріального, так і процесуального права. Тому відсутність у процесуальних кодексах положень про процесуальну аналогію не є перешкодою для застосування такої аналогії.

При цьому, повернення клопотання не позбавляє права повторного звернення до слідчого судді в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України.

Керуючись статтями 170-174 КПК України, слідчий суддя, -

постановив:

Клопотання власника арештованого майна - ОСОБА_2 , про скасування арешту майна в порядку, передбаченому ст. 174 КПК України - повернути особі, яка його подала.

Роз`яснити заявникові, що повернення клопотання не позбавляє права повторного звернення до судді, суду в порядку, передбаченому КПК України.

Ухвала оскарженню не підлягає

Слідчий суддя