Рішення

від 15.11.2007 по справі 22/414

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

22/414

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  22/414

15.11.07

За позовом   Головного управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

до          Товариства з обмеженою відповідальністю «Класик»

про                     стягнення 746 744,40 грн.

Суддя Кондратова І.Д.

Представники:

Від позивача   Кривошеїна Н.П. - представник за довіреністю № б/н від 23.10.2007 року;

Від відповідача   не з'явились;

Обставини справи :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги  Головного управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Класик»про стягнення 746744,40 грн.  (652808,27 грн. –основний борг з урахуванням індексу інфляції, 93936,13 грн. –пені).

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення умов договору № 183 від 25.03.2005 року не сплатив, як забудовник у визначений строк пайові внески на створення інженерно - транспортної інфраструктури міста, в результаті чого утворилась заборгованість у вказаному розмірі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.12.2006 року (суддя Шкурат А.М.) було порушено провадження за вказаною позовною заявою з призначенням її до розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.02.2007 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2007 року провадження у справі було припинено на підставі п. 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України через непідвідомчість даного спору господарському суду.

Постановою Вищого господарського суду України № 22/414 від 12.09.2007 року касаційну скаргу Головного управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було задоволено, ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.02.2007 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2007 року у справі № 22/414 скасовано, справу передано до суду першої інстанції для розгляду по суті.

За резолюцією Голови Господарського суду міста Києва справу передано для подальшого розгляду судді Кондратовій І.Д.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.10.2007 року № 22/414 розгляд справи був призначений на 24.10.2007 року о 11-50.

Представник відповідача 24.10.2007 року в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали  Господарського суду міста Києва № 22/414 від 02.10.2007 р. не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.10.2007 року № 22/414 розгляд справи було відкладено на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу У країни до 15.11.2007 р. на 10-45.

Представник відповідача в судове засідання 15.11.2007 р. не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва № 22/414 від 24.10.2007 р. не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник позивача в судовому засіданні 15.11.2007 року зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд стягнути з відповідача 585 220 грн. основного боргу, 93 936,13 грн. пені, 67 588,27 грн. інфляційні нарахування, 7467,45 грн. державного мита та 118 грн. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, оскільки підтверджені довідкою, наданою позивачем, про включення Товариства з обмеженою   відповідальністю  «Класик»до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

25.03.2005 року між Головним управлінням економіки та інвестицій Київської міської державної адміністрації (далі - позивач) та ТОВ «Класик»(далі – інвестор, відповідач)   був   укладений   договір   № 183   (далі –договір), предметом якого є сплата інвестором пайової участі (внесків) на створення інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва (далі - пайовий внесок) у зв'язку з будівництвом житлового будинку (загальна площа квартир 12490,0 кв.м.) з вбудованими приміщеннями загальною площею 479,0 кв.м. (функціональне призначення приміщень не визначено) на території військового містечка № 50 на вул. Грушевського, 30 у Печерському районі м. Києва.

Даний договір було укладено на підставі та на виконання рішення Київської міської ради «Про пайову участь (внески) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної або інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва» від 27.02.2003 р. № 271/431 (далі - рішення № 271/431).

Так, згідно з п. 1.1 нормативів для визначення розмірів пайової участі (внесків) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва (додаток № 1 до рішення № 271/431), далі -нормативи, пайовий внесок інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста являє собою одноразовий внесок, який інвестор має сплатити до бюджету м. Києва. Сплата даних внесків покладається на інвесторів (забудовників), що здійснюють на території міста Києва будівництво або реконструкцію будь-яких об'єктів.

Відповідно до Розділу «Порядок і терміни сплати»п. 1.6 нормативів пайовий внесок сплачується на підставі договору між Головним управлінням економіки та інвестицій та інвестором (забудовником).

Таким чином, сплата пайових внесків є необхідною умовою здійснення інвестиційної діяльності щодо будівництва об'єктів нерухомості у м. Києві, якою займається інвестор. В свою чергу, договір про сплату пайового внеску між позивачем та інвестором є угодою про розмір та форму пайового внеску, терміни (графік) сплати, умови індексації, майнові та інші права сторін, відповідальність сторін, та інше. Договір щодо сплати таких внесків було укладено на добровільних засадах в порядку, передбаченому чинним законодавством, зокрема,  на підставі статті 648 Цивільного кодексу України. Розмір пайових внесків був належним чином погоджений між позивачем та відповідачем, про що свідчать підписи сторін на розрахунках №№ 1-2, що є невід'ємними частинами договору.

Слід зазначити, що відповідно до п. 1.3. договору розмір пайового внеску становить 1 463 620,00 грн. Згідно п. 2.1.2 договору відповідач зобов'язаний перерахувати позивачу цю суму в термін з березня по грудень 2005 року включно рівними частинами, щомісячно, але не пізніше 28 числа на бюджетний рахунок цільового фонду спеціального фонду міського бюджету.

Однак, відповідач свої зобов'язання за договором виконав неналежним чином, оскільки за період з 28.03.2005 року по 20.11.2006 року включно сплатив лише 878400,00 грн. Таким чином, заборгованість відповідача станом на день подання позовної заяви складає 585 220,00 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до  статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих Головним управлінням економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) доказів вбачається, що позивач виконав свої зобов'язання в повному обсязі.

Відповідачем не надано жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві.

Як визначено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України зазначено, що кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно п. 2.1.1 договору інвестор зобов'язувався перерахувати Головному управлінню економіки та інвестицій пайовий внесок у сумі 146,62 ти. грн. (без ПДВ) в термін з березня по грудень 2005 року включно, рівними частками, але не пізніше 28 числа на бюджетний рахунок цільового фонду спеціального фонду міського бюджету.

Судом встановлено, що відповідач частково виконав умови договору та перерахував позивачу лише 878400,00 грн.

За таких обставин, оскільки відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконав, позов Головного управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)  щодо стягнення суми основного боргу в розмірі 585220,00 грн. з Товариства з  обмеженою відповідальністю «Класик»визнається судом обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивач посилаючись на статтю 625 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути на свою користь  інфляційні витрати в розмірі 67588,27 грн.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та 3% річних, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов'язання, з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу  України, підлягають стягненню 67588,27 грн. інфляційних витрат  за увесь час прострочення платежу,  розмір яких визначений за обґрунтованим розрахунком позивача.

Крім того, в зв'язку з тим, що відповідач, взяті на себе зобов'язання встановлені договором не виконав, позивач просить стягнути з нього пеню відповідно до п. 3.1.1. договору, розмір якої, за розрахунками позивача, становить 93 936,13 грн. позовні вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п. 3.1.1 договору у разі прострочення строків сплати пайових внесків забудовник сплачує пеню в розмірі 0,1 відсотка від нарахованої суми пайового внеску за кожну добу прострочення строку сплати, визначеного пунктом 2.1.2 цього договору.

Проте, частиною 1 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Зокрема, статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»визначено, що розмір пені, який обчислюється від суми прострочення платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Оскільки розмір пені та нарахування штрафних санкцій обмежується законом, а в договорі сторони встановили пеню у розмірі 0,1 % заборгованості за кожний день прострочення, яка більша ніж та, що передбачена Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», суд прийшов до висновку про стягнення пені з відповідача у розмірі 45486,60 грн. за обґрунтованим розрахунком суду.

Сума боргу, щодо якої нараховується пеняПеріодпрострочкиКількість днів прострочкиПодвійна ставка НБУСума пені

14613429.09.200503.02.200612418,008936,19

14636229.10.200502.04.200615318,0011043,31

14636228.11.200530.05.200618218,0013136,49

14636228.12.200509.06.200616118,0011620,74

14636310.06.200621.06.20061117,00749,86

             45486,60

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 ГПК України,  покладаються на обидві сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 192, 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 525, 526, 530, 541, 549, 611, 625, 626, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,  -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою   відповідальністю  «Класик»(01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 13,  код ЄДРПОУ 25408386) на користь Головного управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код ЄДРПОУ 04633423, банк одержувача : Управління Державного казначейства у місті Києві, р/р 31510932600001, МФО 820019) 585 220 (п'ятсот вісімдесят п'ять тисяч двісті двадцять) грн.  00 коп. основного боргу,  67 588 грн. (п'ятдесят тисяч шістсот двадцят дві сімдесят) грн. 27 коп. витрат від зміни індексу інфляції, 45486 (сорок п'ять тисяч чотириста вісімдесят шість) грн. 60 коп.  пені, 6982 (шість тисяч дев'ятсот вісімдесят дві) грн. 95 коп. - державного мита та  110 (сто десять) грн.  35 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині в позові відмовити.

4.          Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5.          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

СуддяІ.Д. Кондратова

Дата підписання

рішення 21.12.2007 року