Ухвала

від 17.10.2024 по справі 29/398-09

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

УХВАЛА

17 жовтня 2024 року м. Харків Справа № 29/398-09

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Сгара Е.В., суддя Гетьман Р.А., суддя Склярук О.І.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 , м.Харків (вх.2423Х)

на рішення Господарського суду Харківської області від 09.11.2009 у справі №29/398-09 (суддя Тихий П.В.)

за позовом Фізичної особи-підприємця Марчука Сергія Олексійовича, м. Харків

до відповідача Харківської міської ради, м. Харків

про визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Марчук Сергій Олексійович звернувся до Господарського суду Харківської області із позовною заявою до Харківської міської ради, в якій просить суд визнати за ним право власності на нежитлову будівлю у літ. а-1 по вул. Ляпунова, 9-в в м. Харкові.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 09.11.2009 у справі №29/398-09 (з урахуванням ухвали від 29.04.2010):

- позов задоволено повністю;

- визнано за ФОП Марчуком Сергієм Олексійовичем ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) право власності на нежитлову будівлю у літ. А-1, по вул. Ляпунова, 9-Г у м. Харкові загальна площа якої складає 563,1 кв.м.

Не погодившись із вищевказаним рішенням, ОСОБА_1 звернулась до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення Господарського суду Харківської області від 09.11.2009 по справі №29/398-09 скасувати та ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити в повному обсязі. Крім того, просить суд поновити пропущений строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Харківської області від 09.11.2009 з тих підстав, що про його існування апелянт дізнався лише в 2024 році після отримання витягу з реєстру речових прав та ознайомлення із матеріалами справи №29/398-09.

Перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу та додані до неї документи, колегією суддів з`ясовано наступне.

Як вже зазначалось вище, рішенням Господарського суду Харківської області від 09.11.2009 позов задоволено та визнано за ФОП Марчуком Сергієм Олексійовичем право власності на нежитлову будівлю у літ. А-1, по вул. Ляпунова, 9-Г у м.Харкові загальна площа якої складає 563,1 кв.м.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21.12.2009 у справі №29/398-09: в задоволенні апеляційної скарги Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області відмовлено; рішення Господарського суду Харківської області від 09.11.2009 року по справі 29/398-09 залишено без змін.

Наведене свідчить, що ОСОБА_1 звернулась до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на судове рішення, яке вже було переглянуто в апеляційному порядку, за наслідками якого судовий акт залишено без змін.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Водночас, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Мушта проти України", "Мельник проти України"), що застосовується як джерело права при розгляді справ судами згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані.

Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності (рішення у справі Брумареску проти Румунії). Юридична визначеність передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішень. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного розгляду справи та її нового вирішення.

Повноваження судів вищих інстанцій щодо перегляду мають здійснюватись для виправлення судових помилок та недоліків правосуддя, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен розглядатись як прихований засіб оскарження, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для повторного розгляду. Відступ від цього принципу може бути виправданим лише коли він обумовлений особливими та непереборними обставинами (рішення у справі Рябих проти Росії, п.п. 51 і 52).

Принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. В його основі лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. вирішена справа), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися.

Забезпечення принципу res judicata є однією з найважливіших засад гарантування державою реалізації права людини на справедливий суд.

Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини 1 цієї статті).

Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в статті 14 Закону України Про судоустрій і статус суддів, згідно з якою учасники справи, яка є предметом судового розгляду, та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Отже, реалізація конституційного права на оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Згідно з приписами пункту 13 розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України (в редакції після 15.12.2017), судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до пункту 9 розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цієї редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Отже, судові рішення, що ухвалені до набрання чинності цією редакцією ГПК України, можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, однак до розгляду таких скарг застосовуються правила, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 21.02.2019 у справі № 908/1141/15-г та Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 07.07.2020 у справі №Б-39/27-09.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення суду першої інстанції, яке оскаржується в апеляційному порядку, прийнято 09.11.2009, тобто до набрання чинності з 15.12.2017 ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VІІІ.

При цьому, рішення Господарського суду Харківської області від 09.11.2009 у даній справі №29/398-09 вже переглянуто судом апеляційної інстанції, за наслідками чого Харківським апеляційним господарським судом прийнято постанову від 21.12.2009.

Отже, рішення Господарського суду Харківської області від 09.11.2009 у даній справі №29/398-09 набрало законної сили у встановленому законом порядку.

Відповідно до частини 1 статті 91 ГПК України (в редакції, чинній на час постановлення рішення судом першої інстанції) сторони у справі мали право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Згідно з ч.1 статті 93 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на час постановлення рішення судом першої інстанції), апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги (подання) можливе протягом трьох місяців з дня прийняття рішення місцевим господарським судом (ч.2 статті 93 ГПК України).

Прийняття і розгляд апеляційної скарги на рішення, яке набрало законної сили, було можливе лише за умови дотримання приписів частини 2 статті 93 ГПК України щодо поновлення строку подання скарги.

За таких обставин, згідно ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017), якщо апеляційну скаргу було подано на рішення чи ухвалу місцевого господарського суду, яку вже було переглянуто в апеляційному порядку, то відповідні обставини виключали перегляд судових рішень суду першої інстанції апеляційним господарським судом.

Таким чином, станом на час прийняття судових рішень у справі №29/398-09 ГПК України, не передбачав можливості повторного апеляційного чи касаційного перегляду судового рішення, в тому числі і за скаргою особи, яка не брала участі у справі, навіть якщо господарський суд вирішив питання про її права та обов`язки, оскільки відповідно до визначених статтею 101 цього Кодексу (в редакції, чинній до 15.12.2017) меж перегляду справи в апеляційній інстанції, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв`язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Отже, приймаючи постанову від 21.12.2009 за результатами апеляційного перегляду рішення Господарського суду Харківської області від 09.11.2009, Харківським апеляційним господарським судом, у відповідності до статті 101 Господарського процесуального кодексу України, в редакції до 15.12.2017, перевірено законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в повному обсязі.

ГПК України (у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII) передбачено, що учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції (частина 1 статті 254 ГПК України).

Відповідно до положень частин 1, 3, 4 статті 272 ГПК України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII), якщо апеляційна скарга надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи, і особа, яка подала скаргу, не була присутня під час апеляційного розгляду справи, суд розглядає відповідну скаргу за правилами цієї глави; за результатами розгляду апеляційної скарги суд приймає постанову відповідно до статті 282 цього Кодексу. При цьому за наявності підстав може бути скасовано раніше прийняту постанову суду апеляційної інстанції; суд апеляційної інстанції розглядає скаргу, вказану в частині першій цієї статті, в межах доводів, які не розглядалися під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи.

Разом з тим, розділ ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII) не передбачає повторного апеляційного перегляду судових рішень, які були переглянуті в апеляційному порядку за правилами ГПК України (у редакції, яка була чинною до 15.12.2017).

Відтак, здійснення перегляду судового рішення, яке набрало законної сили і є чинним, після закінчення строків встановлених законом для поновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги станом на момент прийняття оскаржуваного рішення, є порушенням принципу правової визначеності, оскільки таке рішення не може бути поставлено під сумнів, а здійснення перегляду цього рішення не є виправданим та обґрунтованим, оскільки може мати наслідком порушення прав інших осіб, які покладаються на чинність рішення, здійснюючи свої права та обов`язки протягом усього часу чинності цього рішення.

Аналогічна правова позиція викладена об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постановах від 02.04.2019 у справі №922/765/15, від 17.09.2019 у справі № 20/5007/101/11 та у постановах Верховного Суду від 22.10.2019 у справі № 911/3061/15, від 26.02.2020 у справі №29/5005/6381/2011, від 13.04.2020 у справі № 909/82/16.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 261 ГПК суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Харківської області від 09.11.2009 у справі №29/398-09.

Також колегія суддів апеляційного господарського суду зауважує, що апелянт не позбавлений права на звернення до суду з окремим позовом за ефективним захистом порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів.

Керуючись ст.ст. 234, 261 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Харківської області від 09.11.2009 у справі №29/398-09.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями. Порядок та строки оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 ГПК України.

Головуючий суддя Е.В. Сгара

СуддяР.А. Гетьман

СуддяО.І. Склярук