Постанова

від 09.10.2024 по справі 582/202/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2024 року

м. Київ

справа № 582/202/22

провадження № 61-15120св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан», Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Є гроші ком», Товариство з обмеженою відповідальністю «СС Лоун», Товариство з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна», Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Манівео Швидка Допомога», Товариство з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне Агенство Необхідних Активів», Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ірбіс»,

третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Брейн Капітал»,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 , на рішення Недригайлівського районного суду Сумської області від 25 квітня 2023 року у складі судді Жмурченка В. Д. та постанову Сумського апеляційного суду від 21 вересня 2023 року у складі колегії суддів: Криворотенка В. І., Філонової Ю. О. , Собини О. І.,

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2022 року ОСОБА_1 звернулася з позовами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (далі - ТОВ «Мілоан»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Є Гроші Ком» (далі - ТОВ «ФК «Є Гроші Ком»), Товариства з обмеженою відповідальністю «СС Лоун»» (далі - ТОВ «СС Лоун»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» (далі - ТОВ «Лінеура Україна»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео Швидка Фінансова Допомога» (далі - ТОВ «Манівео»), Товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне Агенство Необхідних Кредитів» (далі - ТОВ «1 Безпечне Агенство Необхідних Кредитів»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ірбіс» (далі - ТОВ «ФК «Ірбіс») про визнання недійсними пунктів договорів.

Позов мотивований тим, що оспорювані пункти договорів підлягають визнанню недійсними, оскільки встановлена в договорах процентна ставка перевищує розумну межу відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, є явно завищеною, не відповідає вимогам пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» і засадам справедливості, добросовісності, розумності, що як наслідок свідчить про непропорційність великої суми компенсації у разі невиконання зобов`язань за договорами.

Позивач просила:

визнати недійсними пункти 1.5, 1.5.1, 1.5.2, 1.6, 2.2.1, 2.2.2, 2.2.3, 2.3.1.1, 2.3.1.2, 2.4.1, 2.4.2, 2.4.3, 3.2.2, 3.2.4 - 3.2.8, 3.2.10, 4.1, 4.2 договору про споживчий кредит № 4243448 від 12 грудня 2021 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан»;

визнати недійсними пункти 1.5, 1.5.1, 1.5.2, 1.6, 2.2.1, 2.2.2, 2.2.3, 2.3.1.1, 2.3.1.2, 2.4.1, 2.4.2, 2.4.3, 3.2.2, 3.2.4 - 3.2.8, 3.2.10, 4.1, 4.2 договору про споживчий кредит № 101161559 від 12 грудня 2021 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан»;

визнати недійсними пункти 1.4, 1.4.1, друге речення пункту 1.4.2, пункти 1.5.1, 1.5.3, 1.7, 2.2.2.4, 3.1-3.5, 4.3-4.3.2 договору позики «Простой» № 3469508080-2027105 від 12 грудня 2021 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ ФК «Є Гроші Ком»;

визнати недійсними пункти 1.17, 1.22, 1.27, 2.6.5-2.6.7, 5.7.2, 6.6, 6.8, 7.4, додатку № 2 в частині реальної річної процентної ставки у розмірі 34843,22 % та суми загальної вартості кредиту у розмірі 14 094,20 грн кредитного договору № 1772925-А від 31 грудня 2021 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «СС Лоун»;

визнати недійсними пункти 1.4.1, 1.4.2, 1.5.1, 1.5.2, 1.6.1, 1.6.2, 7.4 договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 2564882 від 10 листопада 2021 року, та пункти 3.2, 3.3, 3.4 додаткового договору до договору № 2564882 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 11 грудня 2021 року, укладених між ОСОБА_1 та ТОВ «Лінеура Україна»;

визнати недійсними пункти 1.9, 1.9.1, 1.9.2, 1.9.3, 1.10, 1.11, 1.12.2, 1.14, 1.14.1, 1.14.2, 2.1.1.3, 2.1.1.5, 4.3, 4.10, 5.1, 5.3 договору кредитної лінії № 508106079 від 24 грудня 2021 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео»;

визнати недійсним пункт 2.3 (у частині процентної ставки (базової) за день - 1,99 %, зниженої процентної ставки за день - 0,597 %, процентної ставки за понадстрокове користування позикою (її частиною) за день - 2,70 %, встановлення пені % за день - 2,70 %, орієнтовної реальної річної процентної ставки - 642,22 %, орієнтовної загальної вартості позики - 17276,17 грн), пункти 3, 4, 5.3, 15 договору позики № 74536421 від 30 грудня 2021 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «1 Безпечне Агенство Необхідних Кредитів»;

визнати недійсними пункти 3.1, 3.2, 4.2, 5.11.1, 10.6 договору про надання фінансового кредиту № 16990892 від 11 грудня 2021 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «Ірбіс».

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Недригайлівського районного суду Сумської області від 11 листопада 2022 року об`єднані в одне провадження цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Мілоан» про визнання недійсними пунктів договору (справа № 582/202/22, провадження № 2/582/138/22), цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Мілоан» про визнання недійсними пунктів договору (справа № 582/203/22, провадження № 2/582/139/22), цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «Є гроші ком» про визнання недійсними пунктів договору (справа № 582/201/22, провадження № 2/582/192/22), цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «СС ЛОУН» про визнання недійсними пунктів договору (справа № 582/205/22, провадження № 2/582/201/22), цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Лінеура Україна» про визнання недійсними пунктів договору (справа № 582/195/22, провадження № 2/582/131/22), цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Манівео» про визнання недійсними пунктів договору (справа № 582/206/22, провадження № 2/582/177/22), цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «1 Безпечне Агенство Необхідних Кредитів» (справа № 582/204/22, провадження № 2/582/172/22), цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «Ірбіс» про визнання недійсними пунктів договору (справа № 582/196/22, провадження № 2/582/173/22), присвоївши об`єднаній справі № 582/202/22 провадження № 2/582/138/22.

Ухвалою Недригайлівського районного суду Сумської області від 28 березня 2023 року залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «Брейн Капітал» (далі - ТОВ «Брейн Капітал»).

Рішенням Недригайлівського районного суду Сумської області від 25 квітня 2023 року, яке залишене без змін постановою Сумського апеляційного суду від 21 вересня 2023 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано пункт 2.3 у частині встановлення пені у розмірі 2,70 % в день договору позики № 74536421 від 30 грудня 2021 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «1 Безпечне Агенство Необхідних Кредитів», недійсним.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Судові рішення мотивовані тим, що:

24 лютого 2022 року відповідач ТОВ «ФК «Є гроші ком» передав своє право вимоги за договором позики «Простой» № 3469508080-2027105 від 12 грудня 2022 року ТОВ «ФК Брейн Капітал» на підставі договору про надання фінансових послуг факторингу, який є належним відповідачем у частині позовних вимог до ТОВ «ФК «Є гроші ком». Оскільки позивач категорично відмовилась від заявлення клопотання щодо залучення до участі в справі співвідповідача ТОВ «ФК Брейн Капітал», у задоволенні позовних вимог до ТОВ «ФК «Є гроші ком» слід відмовити;

при відмові у задоволенні інших вимог суди вказали, що кредитні договори укладені в електронній формі, тобто про умови всіх договорів позивач була ознайомлена попередньо, а відтак вільно та свідомо погодилась виконувати взяті на себе зобов`язання, у тому числі і щодо сплати процентів за користування кредитними коштами. При цьому, ОСОБА_1 , ознайомившись з умовами договорів позики, мала реальну можливість відмовитися від укладення кредитних угод та на момент їх підписання додаткових вимог щодо спірних умов договорів не заявляла, що свідчить про свідоме визнання оспорюваних умов договорів. На момент укладення кредитних договорів ОСОБА_1 не зверталась до відповідачів із заявами про надання роз`яснень незрозумілих їй умов договорів, або за додатковою інформацією щодо умов кредитування, а також з пропозицією про внесення будь-яких змін до запропонованих редакцій договорів, тим самим фактично погодилась зі всіма умовами таких договорів, в тому числі з тими, що оспорює. Судом досліджено додатки до договорів позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики), таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, паспорта споживчих кредитів (позика на умовах повернення позики в кінці строку позики) (Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (Стандартизована форма), Правила надання грошових коштів у позику), що дає підстави для висновку про повну обізнаність позивача з умовами договорів до їх підписання. Надані відповідачами паспорти споживчих кредитів (позика на умовах повернення позики в кінці строку позики) (Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (Стандартизована форма), скріплені підписом ОСОБА_1 , яка підтвердила отримання нею інформації про права кредитодавців залучати до врегулювання простроченої заборгованості колекторську компанію у разі невиконання нею зобов`язань за договорами, про встановлені законодавством вимоги щодо взаємодії із споживачами при врегулюванні простроченої заборгованості (вимоги щодо етичної поведінки), про її право на звернення до Національного банку України у разі недотримання таких вимог кредитодавцем та/або колекторською компанією, а також про її право на звернення до суду з позовом про відшкодування шкоди, завданої у процесі врегулювання простроченої заборгованості. Також, кредитні договори укладені на визначений термін, за який позивач повинна сплатити проценти, що є платою за користування кредитом, а не компенсацією у розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів». Крім того, штрафні санкції за договорами відповідачами не нараховувались. Таким чином, умови договорів про сплату відсотків за користування кредитами, є справедливими та не призводять до дисбалансу прав та обов`язків сторін договорів, оскільки оспорювані пункти договорів про розміри відсоткової ставки погоджено за домовленістю сторін;

щодо визнання недійсним пункту 10.6 договору про надання фінансового кредиту № 16990892 від 11 грудня 2021 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «Ірбіс», суди вказали, що відповідно до цього пункту, укладаючи цей договір, сторони визнають, що до вимог за цим договором законодавством встановлена загальна позовна давність тривалістю у три роки. Натомість, сторони, укладаючи цей договір, керуючись положеннями статті 259 Цивільного Кодексу України, дійшли згоди (домовились) збільшити строк позовної давності до вимог за цим договором до 10 (десяти) років. Застереження до цього договору, вказане в абзаці першому цього пункту, є договором про збільшення позовної давності, укладеним в письмовій формі. Проте, оскільки ці вимоги позивачем не були обґрунтовані, підстави для визнання цього пункту недійсним відсутні;

щодо пункту 2.3 умов договору позики № 74536421, укладеного 30 грудня 2021 року між позивачем та ТОВ «1 Безпечне Агенство Необхідних Кредитів», суди вказали, що обов`язок позичальника сплачувати пеню у розмірі 2,70 % за кожен день прострочення, є несправедливою умовою договору у розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальнику, як споживача, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації. Тому вказаний пункт договору у частині встановлення пені у розмірі 2,70 % в день слід визнати недійсним.

Додатковим рішенням Недригайлівського районного суду Сумської області від 26 травня 2023 року заяву адвоката Горячева О. А., представника відповідача, ТОВ «ФК «Ірбіс», про стягнення понесених судових витрат задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Ірбіс» 2 000 грн витрат на правову допомогу.

Судове рішення мотивоване тим, що:

представником відповідача ТОВ «ФК «Ірбіс» на підтвердження розміру понесених судових витрат було надано суду детальний опис робіт (надання послуг), з якого слідує, що станом на датуйого подання, витрати па професійну правничу допомогу становлять 25 050,00 грн, які складаються з: підготовки та подачі заяви про перегляд заочного рішення суду; підготовки та подачі відзиву на позов; підготовки та подачі клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції; підготовки та подачі заперечення; підготовка та подача додаткових письмових пояснень; участь у судовому засіданні, призначеному на 25 жовтня 2022 року в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою комплексу технічних засобів та програмного забезпечення «EasyСоn», підготовки та подачі додаткових письмових пояснень на виконання вимог ухвали суду від 25 жовтня 2022 року; участь у судовому засіданні, призначеному на 30 листопада 2022 року в режимі відеоконференції;

на підтвердження витрат на правову допомогу ТОВ «ФК «Ірбіс» надано копії: додаткової угоди № 47 від 23 листопада 2022 року; рахунку-фактури № 155 від 23 листопада 2022 року; платіжного доручення № 1422 від 23 листопада 2022 року; доказів направлення даного детального опису робіт (надання послуг) з додатками на електронну адресу представника позивача (для суду);

позивач була обізнана із розміром витрат на правничу допомогу, який відповідач поніс під час розгляду справи в суді першої інстанції, що не перевищує фактично понесений, а тому не була позбавлена можливості звернутися до суду з клопотанням про зменшення розміру цих витрат, що підлягають розподілу між сторонами;

однак, суд звернув увагу на те, що розгляд малозначних справ проводиться в порядку спрощеного позовного провадження на виконання вимог, визначених частиною четвертою статті 19 ЦПК України, так як ця категорія справ потребує швидкого вирішення в силу закону. Тому, керуючись принципами справедливості та верховенства права, судом встановлено, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи та витрачений адвокатом час, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, та конкретних обставин справи. З огляду на викладене, суд стягнув з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Ірбіс» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000 грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У жовтні 2023 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу за підписом представника ОСОБА_2 , в якій просить рішення Недригайлівського районного суду Сумської області від 25 квітня 2023 року та постанову Сумського апеляційного суду від 21 вересня 2023 року в частині відмови у задоволенні позовних вимогскасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову в цій частині. Судові витрати покласти на відповідачів.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подавала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що:

згідно з пунктом 1.5.3 договору позики «Простой» від 12 грудня 2021 року орієнтовна реальна річна процентна ставка за позикою розраховується позикодавцем у відповідності до правил розрахунку небанківськими фінансовими установами України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки, затвердженої постановою Правління Національного банку України 11 лютого 2021 року за № 16 та визначається у графіку платежів цього договору, що наведений у додатку 1 та є невід`ємною частиною цього договору. Вказує, що монетарним інструментом, за допомогою якого Національний банк України встановлює для суб`єктів грошово-кредитного ринку орієнтир щодо вартості залучених та розміщених грошових ресурсів, є облікова ставка Національного банку України, яка з 10 грудня 2021 року по 21 січня 2022 року відповідно до рішення монетарної політики України становила 9,0 % річних. Таким чином, розмір облікової ставки Національного банку України станом на дату укладення оспорюваного договору не мав перевищувати 9 % від суми отриманих кредитів. Вказана постанова не містить дозволу небанківським фінансовим установам України, які відповідно до законів України мають право надавати споживчі кредити, встановлення процентів за користування кредитом щоденно, чіткої відсоткової ставки в договорах немає. Таким чином, судами не досліджено та не визначено, який розмір відсотків зобов`язана сплатити позивач за кожним договором, не надано правової оцінки щодо правомірності встановленого договором розміру відсотків щоденно за користування позикою та обґрунтування щодо відповідності їх з урахуванням принципу розумності. Вважає, що встановлення непропорційно великої суми компенсації, тобто понад 50 % вартості кредиту і плати за користування кредитними коштами, є прямим порушенням статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»;

посилання відповідачів на ознайомлення через сайт з умовами надання кредиту та Правилами (прийнятими як обґрунтовані й судом першої інстанції) належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони - фінансової установи (кредитодавця), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та Правила споживчого кредитування, що підтверджено у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15);

суди залишили поза увагою, що ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту, про що зазначила Об`єднана палата Касаційного цивільного суду Верховного Суду у постанові від 23 травня 2022 року в справі № 393/126/20;

суди не врахували, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту. Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17;

висновки судів про те, що позивач не зверталась до відповідача із заявою про надання роз`яснень незрозумілих їй умов договору, або за додатковою інформацією щодо умов кредитування, а також з пропозицією про внесення будь-яких змін до запропонованої редакції договору, тим самим фактично погодилась зі всіма умовами такого договору, в тому числі з тими, що оспорює, вважає помилковими, оскільки за договором приєднання друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку відповідач), про що йдеться в постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15).

Також вказує, на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права в частині правомірності встановлених договорами відсотків щоденно за користування позикою та обґрунтування щодо відповідності їх з урахуванням принципу розумності, розмір яких перевищує розмір більш ніж 50 % від суми тіла взятого кредиту на споживчі цілі.

Аналіз змісту касаційної скарги свідчить про те, що судові рішення оскаржуються в частині відмови в задоволенні позовних вимог, тому в іншій частині не оскаржуються та в касаційному порядку не переглядаються.

Позиція інших учасників справи

У грудні 2023 року ТОВ «Лінеура Україна» подало відзив на касаційну скаргу за підписом представника Герасимчука І. А. , в якому просить відмовити у задоволенні касаційної скарги в частині вимог до ТОВ «Лінеура Україна».

Відзив на касаційну скаргу обґрунтований тим, що між ТОВ «Лінеура Україна» та позивачем 10 листопада 2021 року укладений договір № 2564882 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. Додатково між сторонами укладений додатковий договір до договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 11 грудня 2021 року, за яким сторони погодили збільшити строк користування кредитними коштами на строк 30 днів, тобто до 11 січня 2022 року. Cторонами погоджено та позивачем підтверджено, що їй було роз`яснено, що саме визначено в пунктах 1.5.1 - 1.6.2 договору та пунктах 3.2.-3.4 додаткового договору, з якими позивач погодилася. Перед укладенням кредитного договору ТОВ «Лінеура Україна» шляхом розміщення на власному офіційному інтернет - сайті за посиланням: https://credit7.ua/ надало клієнту доступ до інформації, необхідної для укладення кредитного договору, де міститься інформація про перелік, умови та порядок надання фінансових послуг, оприлюднено Правила надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Лінеура Україна» та примірні кредитні договори, які укладає товариство за вибором клієнтів. Також міститься інформація про процентні ставки, про максимальний строк кредиту, максимальну суму кредиту, тощо. Так, на головній сторінці сайту в розділі «Про компанію» міститься інформація щодо розміру стандартної процентної ставки, яка дорівнює 1,99 % від суми позики за кожен день користування позикою (726,35 % річних). Крім того, у вказаному розділі розміщено всі необхідні документи, які діяли на момент укладення договорів (нижче позначки «Архів документів») та які діють на момент подання відзиву нижче позначки «Документи, необхідні для укладення договорів позики» (посилання на вебсайт: https://credit7.ua/pro-nas/). Зазначена процентна ставка є зваженою, відповідає середньому показнику на фінансовому ринку. Розмір стандартної процентної ставки, затверджений наказом ТОВ «Лінеура Україна» від 30 вересня 2021 року за № 108-ОД, який оприлюднений на головній сторінці сайту в розділі «Про нас». За таких обставин, позивачу надана повна інформація щодо укладення договору. Окрім цього, перед підписанням кредитного договору в ІТС товариства клієнт підтвердила своє ознайомлення з інформацією про розмір процентної ставки та порядок нарахування і сплати процентів, розмір штрафних санкцій за невиконання договору, вартість кредиту, строк кредиту та згоду з умовами договору, шляхом проставляння відповідної відмітки в чек-боксі та натискання клавіши. Без зазначеної дії технічно не можливо перейти до наступного етапу підписання електронного договору. Також зазначає, що позивачем навмисно ототожнюються поняття сплати процентів за користування кредитом та компенсація (неустойка), яка повинна бути сплачена позивачем у разі порушення умов договору. Облікова ставка Національного Банку України є індикатором ставок для активних і пасивних операцій Національного Банку України та первинно сама по собі не є фактичною ставкою кредитування, а тому не може бути використана як ринкова процентна ставка з метою ціноутворення, а за таких обставин посилання позивача на облікову ставку Національного Банку України, є безпідставним та необґрунтованим.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 09 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано справу з суду першої інстанції.

У листопаді 2023 року матеріали цивільної справи № 582/202/22 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 17 вересня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Верховного Суду від 09 жовтня 2024 рокузаяву ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога», подану представником Аухіміком О. О. , про дистанційне ознайомлення з матеріалами справи № 582/202/22 та надання електронної копії матеріалів на електронну адресу повернуто без розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 09 листопада 2023 року зазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 21 липня 2021 року у справі № 335/13202/18, від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20, від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, від 05 жовтня 2022 року у справі № 352/1950/15-ц та у постанові Верховного суду України від 11 березня 2015 року у справі № 6-16цс15, відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібнихправовідносинах та судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України).

Фактичні обставини

Суди встановили, що 12 грудня 2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» укладений з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи через мобільний додаток договір про споживчий кредит № 4243448, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримала 5 000 грн кредитних коштів на 15 днів зі строком повернення до 27 грудня 2021 року та зобов`язалась повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом. Кредитний договір підписаний ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Крім того, позичальником 12 грудня 2021 року було підписано паспорт споживчого кредиту № 4243448, який містить інформацію про умови кредитування, яка надається клієнту до укладення договору, а також було підписано анкету-заяву на кредит та підтверджено згоду з умовами оферти (кредитного договору).

ТОВ «Мілоан» перерахувало на банківський рахунок позивача 5 000 грн згідно з платіжним дорученням № 63139373 від 12 грудня 2021 року.

ОСОБА_1 визнає факт укладення договору про споживчий кредит № 4243448 від 12 грудня 2021 року та отримання кредитних коштів.

30 грудня 2021 року кредитний договір № 42434448 від 12 грудня 2021 року пролонговано на 3 дні, а ТОВ «Мілоан» перерахувало на банківський рахунок позивача 745 грн.

Згідно з пунктом 1.5 кредитного договору № 42434448 від 12 грудня 2021 року загальні витрати позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат позичальника, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування суми (тіла) кредиту) складають 3 700 грн в грошовому виразі та 71,345,146.00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка), і включає в себе складові, визначені у пунктах 1.5.1-1.5.2 договору. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат позичальника за кредитом складає 8 700 грн. Загальні витрати позичальника за кредитом, орієнтовна реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, а також строк кредиту розраховані виходячи з припущення, що позичальник отримає кредитні кошти в день укладення цього договору, а строк кредитування залишиться незмінним та що кредитодавець і позичальник виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в договорі, зокрема, позичальник здійснить повне погашення заборгованості в термін, вказаний в пункті 1.4 договору. Позичальник розуміє та погоджується, що наведені в цьому пункті показники не підлягають оновленню у випадку продовження позичальником строку кредитування, часткового дострокового погашення заборгованості чи прострочення виконання ним зобов`язань.

Згідно з пунктом 1.5.1 кредитного договору № 42434448 від 12 грудня 2021 року комісія за надання кредиту становить 1 450 грн, яка нараховується за ставкою 29 % від суми кредиту одноразово. Відповідно до пункту 1.5.2 договору проценти за користування кредитом становлять 2 250 грн, які нараховуються за ставкою 3 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Згідно з пунктами 1.6 - 1.7 договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Тип процентної ставки: фіксована.

Також умовами кредитного договору № 42434448 від 12 грудня 2021 року передбачена сплата комісії та процентів у випадку продовження строку кредитування за кожен день користування коштів, право неодноразової пролонгації строку кредитування за умови сплати комісії (на 3 дні - до 3 % від поточного залишку кредиту; на 7 днів - до 5 %; на 15 днів - до 10%), у тому числі на пільгових умовах, та сплати певної частки боргу. У разі прострочення позичальник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, а сукупна сума неустойки не може перевищувати 50 % від загальної суми кредиту.

12 грудня 2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» укладений з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи товариства через мобільний додаток договір про споживчий кредит № 101161559, за умовами якого позичальник отримала 5 000 грн кредитних коштів на 15 днів, які зобов`язалася повернути до 27 грудня 2021 року та сплатити комісію і проценти за користування кредитом. Договір підписано ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Того ж дня, 12 грудня 2021 року, позичальником було підписано паспорт споживчого кредиту № 101161559, анкету-заяву на кредит та підтверджено згоду з умовами оферти (кредитного договору).

Згідно з умовами кредитного договору від 12 грудня 2021 року № 101161559 загальні витрати позичальника за кредитом складають 2 825 грн в грошовому виразі та 5,409,714.00 % річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка). Орієнтовна загальна вартість кредиту складає 7 825 грн. Комісія за надання кредиту - 950 грн, яка нараховується за ставкою 19 % від суми кредиту одноразово, а проценти за користування кредитом - 1 875 грн, які нараховуються за ставкою 2,50 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

ТОВ «Мілоан» перерахувало 5 000 грн кредитних коштів на банківський рахунок позивача згідно з платіжним дорученням № 36431832 від 12 грудня 2021 року.

ОСОБА_1 визнає факт укладення договору про споживчий кредит № 101161559 від 12 грудня 2021 року та отримання кредитних коштів.

30 грудня 2021 року відбулася пролонгація кредитного договору № 101161559 на 15 днів, відповідач перерахував грошові кошти на банківський рахунок позивача у розмірі 2 072 грн.

12 грудня 2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ ФК «Є Гроші Ком» укладений договір позики «Простий» № 3469508080-2027105 шляхом здійснення електронного підпису одноразовим ідентифікатором, за умовами якого позичальник отримала 10 600 грн кредитних коштів на 30 календарних днів зі строком повернення позики до 10 січня 2022 року.

ОСОБА_1 визнає факт укладення договору позики від 12 грудня 2021 року № 3469508080-2027105 та отримання грошових коштів.

Умовами договору позики від 12 грудня 2021 року № 3469508080-2027105 передбачено сплату позичальником одноразової комісії у розмірі 2,50 %, але не менше 100 грн від суми позики, комісії за обслуговування позики - 0,20 % від суми позики, комісії за обслуговування особистого кабінету позичальника - 10 грн за тиждень, сплату відсотків за користування коштами - 2,20 % від суми позики щоденно (803 % річних). Також передбачена орієнтовна реальна річна процентна ставка, сукупна вартість позики при нарахуванні відсотків за користування коштами. У разі прострочення виконання зобов`язань передбачена сплата 4 % від суми позики за кожен день прострочення з першого дня прострочення, а більш ніж на 30 календарних днів - пеня збільшується на 2 %, тобто загальна сума з 31 дня прострочення буде становити 6 % від суми позики за кожен день прострочення до дня повного погашення заборгованості за позикою, включаючи день погашення. У разі прострочення сплати заборгованості більш ніж на 61 день передбачена сплата штрафу у розмірі половини (50 %) суми позики.

24 лютого 2022 року ТОВ ФК «Є гроші ком» передало своє право вимоги за договором позики № 3469508080-2027105 від 12 грудня 2022 року ТОВ ФК «Брейн Капітал» на підставі договору факторингу.

31 грудня 2021 року між ТОВ «СС Лоун» та ОСОБА_1 шляхом електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором укладений кредитний договір № 1772925-А з додатком № 1 та угоду до кредитного договору № 1772925-А від 31 грудня 2021 року (автопролонгація), за умовами якого позичальник отримала 6 421 грн кредитних коштів на 30 днів та зобов`язалась повернути борг і сплатити проценти.

ОСОБА_1 визнає факт укладення кредитного договору № 1772925-А від 31 грудня 2021 року з додатком № 1, угоди від 31 грудня 2021 року до кредитного договору (автопролонгація), а також отримання грошових коштів.

Так, умовами вказаних договорів передбачена стандартна процентна ставка -1,99 % в день, підвищена процентна ставка - 2,99 % в день, акційна процентною ставка - 0,6169 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом, реальна річна процентна ставка - 747,49 %, загальна вартість кредиту - 7609,30 грн. Крім того, передбачено в період автопролонгації підвищену процентну ставку - 2,99 % в день, за прострочення виконання зобов`язань одноразова сплата штрафу - 50 % від суми кредиту (3 210,50 грн), реальна річна процентна ставка - 34843,22 %, загальна вартість кредиту - 14094,20 грн.

10 листопада 2021 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 шляхом електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором укладений договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 2564882 з додатком № 1 (графік платежів), за умовами якого позичальник отримала 15 000 грн кредиту на 30 днів, зобов`язанням повернути кредит та сплатити проценти за його користування.

11 грудня 2021 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладений додатковий договір до договору № 2564882 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 11 грудня 2021 року.

ОСОБА_1 визнає факт укладення зазначених договорів та отримання 15 000 грн кредитних коштів.

Умовами укладених з ТОВ «Лінеура Україна» договорів передбачена стандартна процентна ставка - 1,99 % в день, знижена процентна ставка - 0,80 % в день, орієнтовна реальна річна процентна ставка - 29653,85 % річних, орієнтовна реальна річна процентна ставка за зниженою ставкою - 1253,68 % річних, орієнтовна загальна вартість кредиту за стандартною ставкою - 23 955 грн, а за зниженою ставкою - 18 582 грн.

24 грудня 2021 року між ТОВ «Манівео» та ОСОБА_1 шляхом електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором укладений договір кредитної лінії № 508106079, за умовами якого позичальник отримала 29 600 грн кредиту на 30 днів та зобов`язалась повернути борг до 23 січня 2022 року, сплатити проценти за дисконтною процентною ставкою - 131,40 грн за кожен день користування кредитом, а за умови продовження строку дисконтного періоду - за індивідуальною процентною ставкою в розмірі 526,66 % річних (1,44 % за кожен день). Базова процентна ставка становить 766,50 % річних (2,10 % в день).

ТОВ «Манівео» перерахувало на банківський рахунок позивача 29 600 грн.

ОСОБА_1 визнає факт укладення договору кредитної лінії № 508106079 від 24 грудня 2021 року та отримання грошових коштів.

Вказаною кредитною угодою № 508106079 від 24 грудня 2021 року також передбачено, що з наступного дня після закінчення дисконтного періоду позичальник зобов`язана щоденно сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 1087,70 % річних (2,98 % в день від суми кредиту за кожний день користування ним). Крім того, сторони погодили, що у зв`язку з наданням кредиту у формі кредитної лінії та на підставі пункту 10 частини першої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» графік платежів по договору не надається. Орієнтовна загальна вартість кредиту для суми кредиту - 32 796,80 грн, а орієнтовна загальна вартість кредиту у випадку виникнення зобов`язань по оплаті процентів - 48 248 грн.

30 грудня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне Агенство Необхідних Активів» та ОСОБА_1 шляхом електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором укладений договір позики № 74536421, за умовами якого позичальник отримала 14 652 грн кредиту на 30 днів та зобов`язалась повернути борг у строк до 29 січня 2022 року та сплатити проценти.

ОСОБА_1 визнає факт укладення договору позики № 74536421 від 30 грудня 2021 року та отримання грошових коштів.

За вказаним договором сторони узгодили, що базова процентна ставка у день становить 1,99 %, знижена процентна ставка - 0,597 %, процентна ставка за кожний день прострочення в день - 2,70%.

11 грудня 2021 року між ТОВ ФК «Ірбіс» та ОСОБА_1 шляхом електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором укладений договір про надання фінансового кредиту № 16990892, за умовами якого позичальник отримала 1 500 грн кредиту та зобов`язалася повністю повернути борг і сплатити нараховані відсотки до 11 березня 2022 року.

ТОВ «ФК «Ірбіс» перерахувало 1 500 грн на банківський рахунок позивача.

ОСОБА_1 визнає факт укладення договору про надання фінансового кредиту № 16990892 від 11 грудня 2021 року та отримання грошових коштів.

Умовами вказаного кредитного договору передбачена стандартна процентна ставка в розмірі 3 %, реальна річна процентна ставка за кредитом у пільговому періоді складає 246221,4 % за умови виконання зобов`язань у строк.

Позиція Верховного Суду

Щодо позовних вимог до ТОВ «ФК «Є гроші ком»

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (стаття 51 ЦПК України).

Визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (див. висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, провадження № 14-61цс18, пункт 41).

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що поняття «сторона у спорі» може не бути тотожним за змістом поняттю «сторона у процесі»: сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач; тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача. Такі висновки сформульовані у постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункт 70), від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (провадження № 14-376цс18, пункт 66), від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17 (провадження № 14-448цс19, пункт 27), від 09 лютого 2021 року у справі № 635/4741/17 (провадження № 14-46цс20, пункт 33.2). Отже, належним відповідачем є особа, яка є суб`єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача (див. пункт 8.10. постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 910/15792/20 (провадження № 12-31гс22)).

Якщо позивач не заявляє клопотання про залучення інших співвідповідачів у справах, в яких наявна обов`язкова співучасть, тобто коли неможливо вирішити питання про обов`язки відповідача, одночасно не вирішивши питання про обов`язки особи, не залученої до участі у справі як співвідповідача, суд відмовляє у задоволенні позову (див. постанову Верховного Суду від 26 січня 2022 року в справі № 457/726/17 (провадження № 61-43201св18)).

Пред`явлення позову до неналежного відповідача (неналежного складу відповідачів) є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 300/808/19 (провадження № 61-11144св22), постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 грудня 2023 року в справі № 363/2300/20 (провадження № 61-6922св23), постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 грудня 2023 року в справі № 753/8710/21 (провадження № 61-6090св23)).

У справі, що переглядається:

у квітні 2022 року позивач звернулась з позовом, в якому просила визнати недійсними пункти 1.4, 1.4.1, друге речення пункту 1.4.2, пункти 1.5.1, 1.5.3, 1.7, 2.2.2.4, 3.1-3.5, 4.3-4.3.2 договору позики «Простой» № 3469508080-2027105 від 12 грудня 2021 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ ФК «Є Гроші Ком»;

судами встановлено, що 24 лютого 2022 року відповідач ТОВ «ФК «Є гроші ком» передав своє право вимоги за договором позики «Простой» № 3469508080-2027105 від 12 грудня 2022 року ТОВ «ФК Брейн Капітал» на підставі договору про надання фінансових послуг факторингу;

пред`явлення позову до неналежного відповідача (неналежного складу відповідачів) є самостійною підставою для відмови в позові;

зміст і характер відносин між учасниками справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи свідчать, що спір виник між позивачем та ТОВ «ФК Брейн Капітал». Тому суди правильно відмовили в задоволенні позовних вимог до ТОВ «ФК «Є гроші ком», у зв`язку з їх пред`явленням до неналежного відповідача.

Щодо позовних вимог до ТОВ «Мілоан» в частині умов оспорюваних договорів про встановлення комісії

Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої удової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22)).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23)).

У приватному праві недійсність (нікчемність чи оспорюваність) може стосуватися або «вражати» договір, правочин, акт органу юридичної особи, державну реєстрацію чи документ.

Недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020 року в справі № 761/26815/17 (провадження № 61-16353сво18)).

Недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення приватних прав та інтересів або ж їх відновлювати. До правових наслідків недійсності правочину належить те, що він не створює юридичних наслідків. Тобто, правовим наслідком недійсності договору є по своїй суті «нівелювання» правового результату породженого таким договором (тобто вважається, що не відбулося переходу / набуття / зміни / встановлення / припинення прав взагалі) (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 21 грудня 2021 року в справі № 148/2112/19 (провадження № 61-18061св20)).

В ЦК України закріплений підхід, при якому оспорюваність правочину конструюється як загальне правило. Навпаки, нікчемність правочину має місце тільки у разі, коли існує пряма вказівка закону про кваліфікацію того або іншого правочину як нікчемного.

Оспорюваний правочин визнається недійсним судом, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (частина третя статті 215 ЦК України). Правочин, недійсність якого не встановлена законом (оспорюваний правочин), породжує правові наслідки (набуття, зміну або припинення прав та обов`язків), на які він був направлений до моменту визнання його недійсним на підставі рішення суду. Оспорювання правочину відбувається тільки за ініціативою його сторони або іншої заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимог про визнання правочину недійсним (позов про оспорювання правочину, ресцисорний позов).

Натомість нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. Така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним». Нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, не створює юридичних наслідків, тобто, не «породжує» (змінює чи припиняє) цивільних прав та обов`язків.

Якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

Нікчемний правочин (частина друга статті 215 ЦК України) є недійсним вже в момент свого вчинення (ab initio), і незалежно від волі будь-якої особи, автоматично (ipso iure). Нікчемність правочину має абсолютний ефект, оскільки діє щодо всіх (erga omnes). Нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, тобто, не зумовлює переходу / набуття / зміни / встановлення / припинення прав ні для кого. Саме тому посилатися на нікчемність правочину може будь-хто. Суд, якщо виявить нікчемність правочину, має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2023 у справі № 359/12165/14-ц (провадження № 61-13417св21)).

Під вимогами, яким не повинен суперечити правочин, мають розумітися ті правила, що містяться в імперативних приватно-правових нормах.

Тлумачення частини першої статті 203 ЦК України свідчить, що під змістом правочину розуміється сукупність умов, викладених в ньому. Зміст правочину, в першу чергу, має відповідати вимогам актів цивільного законодавства, перелічених в статті 4 ЦК України. Втім більшість законодавчих актів носять комплексний характер, і в них поряд із приватно-правовими можуть міститися норми різноманітної галузевої приналежності. За такої ситуації необхідно вести мову про те, що зміст правочину має не суперечити вимогам, встановленим у приватно-правовій нормі, хоча б вона містилася в будь-якому нормативно-правовому акті, а не лише акті цивільного законодавства. Під вимогами, яким не повинен суперечити правочин, мають розумітися ті правила, що містяться в імперативних приватно-правових нормах (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2022 року в справі № 613/1436/17 (провадження № 61-17583св20)).

Після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит (частина перша статті 11 Закону України «Про споживче кредитування»).

У разі якщо розмір майбутніх платежів і строки їх сплати не можуть бути встановлені у договорі про споживчий кредит (кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії тощо), споживачу також у строк, визначений цим договором, надається виписка з рахунку/рахунків (за їх наявності), у якій зазначаються: стан рахунку на певну дату, оборот коштів на рахунку за період часу, за який зроблена виписка з рахунку (з описом проведених операцій), баланс рахунку на початок періоду, за який зроблена виписка, баланс рахунку на кінець періоду, за який зроблена виписка, дати і суми здійснення операцій за рахунком споживача, застосована до проведених споживачем операцій процентна ставка, будь-які інші платежі, застосовані до проведених споживачем операцій за рахунком, та/або будь-яка інша інформація, передбачена договором про споживчий кредит (частина друга статті 11 Закону України «Про споживче кредитування»).

Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними (частина п`ята статті 12 Закону України «Про споживче кредитування»).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 листопада 2021 року у справі № 740/3852/19 (провадження № 61-7745св21) зазначено, що: «відповідно до частини другої статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину встановлена законом, то визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Однак, у випадку невизнання іншою стороною такої недійсності правочину в силу закону та за наявності відповідного спору вимога про встановлення нікчемності може бути пред`явлена до суду окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У такому разі суд своїм рішенням не визнає правочин недійсним, а лише підтверджує його недійсність у силу закону у зв`язку з її оспоренням та невизнанням іншими особами. Такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання правочину недійсним, застосовується до оспорюваних правочинів. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21) зазначено, що:

«31.14. 10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

31.15. Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними, проте, враховуючи ультраактивну форму дії Закону України «Про захист прав споживачів», визначені ним наслідки включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації щодо кредиту, підлягають перевірці на відповідність змісту положень Закону України «Про споживче кредитування».

31.16. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

31.17. Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

31.18. Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

31.19. На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит(далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

31.20. Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, -щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

31.22. Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

31.23. Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

31.24. Додатком 2 до протоколу Комітету з управління активами, пасивами і тарифами ПАТ «Ідея Банк» № 119.2 від 02 жовтня 2017 року (діяв на момент укладення оспорюваного договору) затверджено тарифи банку, у тому числі щодо послуг з кредитування. Тарифи передбачають такі послуги за обслуговування кредитної заборгованості: обслуговування кредитної лінії (визначення вартості послуги обумовлено умовами договору), видача довідок про кредитну заборгованість (50 грн), надання довідки про рух по рахунку (виписка по одному рахунку) (50 грн), надання довідки про рух по всіх рахунках кредитної угоди (історія договору) (75 грн), детальна розшифровка заборгованості за кредитом (150 грн), зміна дати щомісячного чергового платежу (100 грн), надання нового графіку щомісячних платежів за зверненням позичальника (100 грн), видача завірених печаткою банку копій кредитних договорів та додатків на них (за кожну), які зберігаються в архіві (50 грн), надання термінової послуги (200 грн).

31.25. У кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержання процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов`язків за кредитним договором, для чого позичальник має бути поінформований про строки i суми належних платежів.

31.29. З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

32.3. Розмір плати за обслуговування кредиту визначений у пункті 6 кредитного договору (у графіку щомісячних платежів) та змінюється залежно від погашення кредиту: перший платіж за обслуговування кредиту становить 1 923 грн 49 коп., останній - 118 грн 61 коп.

32.2. Пунктом 1.4 кредитного договору ОСОБА_1 встановлено плату за надання інформації щодо кредиту без уточнення систематичності запиту такої інформації споживачем.

32.4. Надання інших послуг за обслуговування кредиту, не пов`язаних з інформуванням про стан кредитної заборгованості, за вказану плату умовами договору не передбачено.

32.8. Враховуючи те, що позивачу встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, Велика Палата дійшла висновку про те, що положення пунктів 1.4 та 6 кредитного договору, укладеного між ОСОБА_1 та АТ «Ідея Банк», щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними.

33.5. […] якщо сторона правочину вважає його нікчемним, то така сторона за загальним правилом може звернутися до суду не з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним, а за застосуванням наслідків виконання недійсного правочину (наприклад, з вимогою про повернення одержаного на виконання такого правочину), обґрунтовуючи свої вимоги нікчемністю правочину. Якщо ж інша сторона звернулася до суду з вимогою про виконання зобов`язання з правочину в натурі, то відповідач вправі не звертатись з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним (зустрічною чи окремою), а заперечувати проти позову, посилаючись на нікчемність правочину. Суд повинен розглянути такі вимоги i заперечення й вирішити cпip по суті; якщо суд дійде висновку про нікчемність правочину, то суд зазначає цей висновок у мотивувальній частині судового рішення в якості обґрунтування свого висновку по суті спору, який відображається у резолютивній частині судового рішення.

33.7. Таким чином позовні вимоги про визнання недійсними положень пунктів 1.4 та 6 кредитного договору не підлягають задоволенню саме у зв`язку із обранням неналежного способу захисту порушеного права.

34.3. З огляду на встановлені у справі обставини, а також сформульовані у цій постанові висновки щодо нікчемності пунктів 1.4 та 6 кредитного договору, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне у порядку застосування наслідків виконання нікчемного правочину зобов`язати ПАТ «Ідея Банк» здійснити перерахунок заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором від 19 червня 2018 року № Р24.00301.004034055 з огляду на нікчемність пунктів 1.4 та 6 цього договору, що забезпечує захист інтересу позивача у правовій визначеності».

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження № 61-4202сво22) зазначено, що :

«згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 січня 2024 року у справі № 727/5461/23 (провадження № 61-17096св23) зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Необхідність внесення плати за додаткові, супутні послуги банку, пов`язанні з розрахунково-касовим обслуговуванням, передбачена в розділі 4 «Графік платежів/розрахунок загальної вартості кредиту для клієнта та реальної процентної ставки» кредитного договору (колонка 8 графіка). Розмір комісії за розрахунково-касове обслуговування складає 18 вересня 2019 по 18 грудня 2020 року - 4 336,07 грн; з 18 січня 2021 по 18 березня 2022 року - 3 613,39 грн; з 18 квітня 2022 по 18 червня 2023 року - 2 168,03 грн; з 18 липня 2023 по 18 вересня 2024 року - 1 336,95 грн.

При цьому в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування).

Ураховуючи, що банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору, то положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

У справі, що переглядається:

суди встановили, що:

у договорі про споживчий кредит № 4243448 від 12 грудня 2021 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан», містяться умови про комісію за надання кредиту та за управління та обслуговування кредиту, а саме:

пункт 1.5 «загальні витрати позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат позичальника, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування суми (тіла) кредиту) складають 3700,00 грн в грошовому виразі та 71,345,146.00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка), і включає в себе складові, визначені у п.п. 1.5.1-1.5.2 договору. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат позичальника за кредитом складає 8700,00 гривень. Загальні витрати позичальника за кредитом, орієнтовна реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, а також строк кредиту розраховані виходячи з припущення, що позичальник отримає кредитні кошти в день укладення цього договору, а строк кредитування залишиться не змінним та що кредитодавець і позичальник виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в цьому договорі, зокрема позичальник здійснить повне погашення заборгованості в термін, вказаний в п. 1.4 договору. Позичальник розуміє та погоджується, що наведені в цьому пункті показники не підлягають оновленню у випадку продовження позичальником строку кредитування, часткового дострокового погашення заборгованості чи прострочення виконання ним зобов`язань»;

пункт 1.5.1 «комісія за надання кредиту: 1450,00 грн, яка нараховується за ставкою 29,00 відсотків від суми кредиту одноразово»;

пункт 2.2.1 «позичальник сплачує кредитодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в п. 1.5.1-1.5.2 договору, в термін (дату), вказаний в п. 1.4. У випадку, якщо позичальник продовжує строк кредитування вказаний в п.1.3 договору, він додатково має сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, проценти за ставкою визначеною п. 1.5.2 або проценти за стандартною (базовою) ставкою, визначеною в п. 1.6 договору, в сумі та на умовах визначених п. 2.3 договору»;

пункт 2.3.1.1 «пролонгація на пільгових умовах:

позичальник має право неодноразово продовжувти строк кредитування за умови, що кредитодавцем надана така можливість позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів (послуг) товариством, що розміщені на веб-сайті Товариства miloan.ua за посиланням https://miloan.ua/s/documems і є невід`ємною частиною нього договору. Для продовження строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у т. ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Можливі періоди продовження строку кредитування: на 3 дні, максимальний розмір комісії 3 відсотки від поточного залишку кредиту; на 7 днів, максимальний розмір комісії 5 відсотків від поточного залишку кредиту; на 15 днів, максимальний розмір комісії 10 відсотків від поточного залишку кредиту.

пункт 2.4.1 «позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом не пізніше терміну, передбаченого п. 1.4 договору, а у випадку пролонгації - не пізніше дати завершення періоду на який продовжено строк кредитування»;

пункт 2.4.3 «з метою забезпечення належного та своєчасного виконання зобов`язань позичальника по погашенню кредиту, комісії, процентів та пені позичальник відповідно до вимог ст. 26 Закон України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", доручає товариству здійснювати договірне списання грошових коштів з будь-яких рахунків позичальника, відкритих ним у банках, у розмірі, що становить суму кредиту, комісії за надання кредиту, процентів, штрафних санкцій та інших грошових зобов`язань позичальника перед кредитодавцем, за умови настання строків виконання позичальником будь-яких грошових зобов`язань, передбачених цим договором, а також ініціювати переказ та здійснювати договірне списання коштів за правилами відповідної платіжної системи, якщо списання здійснюється у платіжній системі»;

у договорі про споживчий кредит № 101161559 від 12 грудня 2021 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» містяться умови про комісію за надання кредиту, за управління та обслуговування кредиту, а саме:

пункт 1.5 «загальні витрати позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат позичальника, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування суми (тіла) кредиту) складають 2825,00 грн в грошовому виразі та 5,409,714.00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка), і включає в себе складові, визначені у п.п. 1.5.1 - 1.5.2 договору. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат позичальника за кредитом складає 7825,00 гривень. Загальні витрати Позичальника за кредитом, орієнтовна реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, а також строк кредиту розраховані виходячи з припущення, що позичальник отримає кредитні кошти в день укладення цього договору, а строк кредитування залишиться не змінним та що кредитодавець і позичальник виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в цьому договорі, зокрема позичальник здійснить повне погашення заборгованості в термін, вказаний в п. 1.4 договору. Позичальник розуміє та погоджується, що наведені в цьому пункті показники не підлягають оновленню у випадку продовження позичальником строку кредитування, часткового дострокового погашення заборгованості чи прострочення виконання ним зобов`язань»;

пункт 1.5.1 «комісія за надання кредиту: 950,00 грн, яка нараховується за ставкою 19.00 відсотків від суми кредиту одноразово»;

пункт 2.2.1 «позичальник сплачує кредитодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в п. 1.5.1-1.5.2 договору, в термін (дату), вказаний в п. 1.4. У випадку, якщо позичальник продовжує строк кредитування вказаний в п.1.3 договору, він додатково має сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, проценти за ставкою визначеною п. 1.5.2 або проценти за стандартною (базовою) ставкою, визначеною в п. 1.6 договору, в сумі та на умовах визначених п. 2.3 договору»;

пункт 2.3.1.1 «пролонгація на пільгових умовах:

позичальник має право неодноразово продовжувти строк кредитування за умови, що кредитодавцем надана така можливість позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів (послуг) товариством, що розміщені на веб-сайті Товариства miloan.ua за посиланням https://miloan.ua/s/documems і є невід`ємною частиною нього договору. Для продовження строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у т. ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Можливі періоди продовження строку кредитування: на 3 дні, максимальний розмір комісії 3 відсотки від поточного залишку кредиту; на 7 днів, максимальний розмір комісії 5 відсотків від поточного залишку кредиту; на 15 днів, максимальний розмір комісії 10 відсотків від поточного залишку кредиту.

пункт 2.4.1 «позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом не пізніше терміну, передбаченого п. 1.4 договору, а у випадку пролонгації - не пізніше дати завершення періоду на який продовжено строк кредитування»;

пункт 2.4.3 «з метою забезпечення належного та своєчасного виконання зобов`язань позичальника по погашенню кредиту, комісії, процентів та пені позичальник відповідно до вимог ст. 26 Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», доручає товариству здійснювати договірне списання грошових коштів з будь-яких рахунків позичальника, відкритих ним у банках, у розмірі, що становить суму кредиту, комісії за надання кредиту, процентів, штрафних санкцій та інших грошових зобов`язань позичальника перед кредитодавцем, за умови настання строків виконання позичальником будь-яких грошових зобов`язань, передбачених цим договором, а також ініціювати переказ та здійснювати договірне списання коштів за правилами відповідної платіжної системи, якщо списання здійснюється у платіжній системі»;

аналіз змісту вказаних договорів свідчить, що в них не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредитів, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія, а тому ТОВ «Мілоан»не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваних кредитних договорів, а тому положення договорів про споживчий кредит щодо обов`язку позичальника щомісяця сплачувати комісії за надання кредиту, є нікчемними відповідно до частини першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування»;

позивач звернулась з позовом, в якому, серед іншого, просила визнати недійсними пункти 1.5, 1.5.1, 2.2.1, 2.3.1.1, 2.4.1, 2.4.3 договорів про споживчий кредит № 4243448 та № 101161559 від 12 грудня 2021, укладених між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан»;

якщо сторона правочину вважає його нікчемним, то така сторона за загальним правилом може звернутися до суду не з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним, а за застосуванням наслідків виконання недійсного правочину (наприклад, з вимогою про повернення одержаного на виконання такого правочину), обґрунтовуючи свої вимоги нікчемністю правочину;

з огляду на викладене позовні вимоги про визнання недійсними положень 1.5, 1.5.1, 2.2.1, 2.3.1.1, 2.4.1, 2.4.3 договорів про споживчий кредит № 4243448 та № 101161559 від 12 грудня 2021 року, укладених між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» не підлягають задоволенню саме у зв`язку із обранням позивачем неналежного способу захисту порушеного права.

Таким чином, оскільки суди в цій частині позовних вимог зробили правильний висновок про відмову у задоволенні позову, проте помилились щодо мотивів такої відмови, судові рішення в цій частині слід змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови.

Щодо інших позовних вимог, у задоволенні яких відмовлено

У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (частини перша та друга статті 633 ЦК України).

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (частина перша статті 634 ЦК України).

Споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (пункт 11 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування»).

Тобто, споживчим є будь-який кредит наданий споживачу для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (частина третя статті 1054 ЦК України).

Кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Така інформація повинна містити наявні та можливі схеми кредитування у кредитодавця. Споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення (частина перша статті 9 Закону України «Про споживче кредитування», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до Закону України «Про споживче кредитування», у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті (частина друга статті 9 Закону України «Про споживче кредитування», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами. Примірник укладеного в електронному вигляді договору про споживчий кредит та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит. Обов`язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця (стаття 13 Закону України «Про споживче кредитування», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20 (провадження № 61-14545сво20), на яку посилається позивач у касаційній скарзі, зазначено, що: «тлумачення вказаних норм свідчить, що: під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація; правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами: першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін; зазвичай правочин фіксується в одному документі. Це стосується як односторонніх правочинів, (наприклад, складення заповіту), так і договорів (дво- і багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін дво- або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину; потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту».

У постанові Верховного Суду від 23 грудня 2019 року у справі № 572/1169/17 (провадження № 61-684св18), вказано, що «у переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розробляє підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі)».

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

У справі, що переглядається:

позивач просила визнати недійсними пункти договорів, оскільки встановлена в договорах процентна ставка перевищує розумну межу відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, є явно завищеною, не відповідає вимогам пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» і засадам справедливості, добросовісності, розумності, що як наслідок свідчить про непропорційність великої суми компенсації у разі невиконання зобов`язань за договорами;

ОСОБА_1 визнає факт укладення оспорюваних договорів та отримання кредитних коштів;

при відмові у задоволені позову суди вказали, що:

умови договорів про сплату відсотків за користування кредитами є справедливими та не призводять до дисбалансу прав та обов`язків сторін договорів, оскільки оспорювані пункти договорів про розміри відсоткової ставки погоджено за домовленістю сторін (договори укладені в електронній формі, про умови договорів позивач була ознайомлена попередньо, а відтак вільно та свідомо погодилась виконувати взяті на себе зобов`язання, у тому числі і щодо сплати процентів за користування кредитним коштами). Суди вказали, що кредитні договори укладені на визначений термін, за якими позивач повинна сплатити проценти, що є платою за користування кредитом, а не компенсацією у розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів». Штрафні санкції за договорами відповідачами не нараховувались. Пункт 10.6 договору про надання фінансового кредиту № 16990892 від 11 грудня 2021 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «Ірбіс», стосуються збільшення строку позовної давності та ці вимоги позивачем не були обґрунтовані, тому задоволенню не підлягають. Такі висновки судів є правильними, тому доводи касаційної скарги в цій частині колегія суддів відхиляє. З огляду на викладене, судові рішення в частині відмовлених позовних вимог про визнання недійсними пунктів договорів, укладених з ТОВ «СС Лоун», ТОВ «Лінеура Україна», ТОВ «Манівео», ТОВ «1 Безпечне Агенство Необхідних Кредитів», ТОВ «ФК «Ірбіс», а також пунктів 1.5.2, 1.6, 2.2.2, 2.2.3, 2.3.1.2, 2.4.2, 3.2.2, 3.2.4 - 3.2.8, 3.2.10, 4.1, 4.2 договорів про споживчий кредит № 4243448 та № 101161559 від 12 грудня 2021 року, укладених між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан», слід залишити без змін.

Відповідно до частин першої та другої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду та необхідності врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постановахВерховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 грудня 2023 року в справі № 363/2300/20 (провадження № 61-6922св23), Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 грудня 2023 року в справі № 753/8710/21 (провадження № 61-6090св23), Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23), Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 січня 2024 року у справі № 727/5461/23 (провадження № 61-17096св23), дають підстави для висновку, що судові рішення в оскарженій частині ухвалені частково з порушенням норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з цим колегія суддів вважає, що касаційну скаргу належить задовольнити частково, судові рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог до ТОВ «Мілоан»про визнання недійсними положень 1.5, 1.5.1, 2.2.1, 2.3.1.1, 2.4.1, 2.4.3 договорів про споживчий кредит № 4243448 та № 101161559 від 12 грудня 2021 року змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови, судові рішення в іншій частині відмовлених позовних вимог залишити без змін.

Оскільки оскаржені судові рішення підлягають частковій зміні лише в частині мотивів прийнятого рішення, судові витрати, понесені на сплату судового збору за подання касаційної скарги, покладаються на особу, яка її подала.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 , задовольнити частково.

Рішення Недригайлівського районного суду Сумської області від 25 квітня 2023 року та постанову Сумського апеляційного суду від 21 вересня 2023 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан»про визнання недійсними положень 1.5, 1.5.1, 2.2.1, 2.3.1.1, 2.4.1, 2.4.3 договорів про споживчий кредит № 4243448 та № 101161559 від 12 грудня 2021 року змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови.

Рішення Недригайлівського районного суду Сумської області від 25 квітня 2023 року та постанову Сумського апеляційного суду від 21 вересня 2023 року в іншій частині відмови в задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Д. А. Гудима

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

П. І. Пархоменко