Ухвала

від 21.10.2024 по справі 908/1138/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

21 жовтня 2024 року

м. Київ

cправа № 908/1138/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Рогач Л. І.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРЛАН» на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 03.10.2024 (колегія суддів: Мороз В. Ф., Чус О. В., Чередко А. Є.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТІМУСАГРО ТРЕЙД» до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРЛАН», про розірвання договору та стягнення 17 903 883,84 грн,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ОПТІМУСАГРО ТРЕЙД» (далі - ТОВ «ОПТІМУСАГРО ТРЕЙД») звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРЛАН» (далі - ТОВ «УКРЛАН»), про:

- розірвання договору поставки від 21.01.2022 № 60387, укладеного між ТОВ «ОПТІМУСАГРО ТРЕЙД» та ТОВ «УКРЛАН» ;

- стягнення попередньої оплати за договором поставки від 21.01.2022 № 60387 у розмірі 17 903 883,84 грн.

Від представника ТОВ «УКРЛАН» надійшло клопотання, в якому останній просив суд затвердити мирову угоду від 12.07.2024, укладену між сторонами спору та закрити провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 31.07.2024 у задоволенні заяви «УКРЛАН» про затвердження мирової угоди від 12.07.2024 відмовлено.

Не погодившись з вказаною ухвалою ТОВ «УКРЛАН» подано апеляційну скаргу, згідно з якою просило скасувати ухвалу місцевого господарського суду від 31.07.2024 та прийняти нове судове рішення, яким затвердити мирову угоду від 12.07.2024 на умовах, викладених в угоді.

Ухвалою від 03.10.2024 апеляційну скаргу ТОВ «УКРЛАН» повернуто заявникові на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 260 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оскільки скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

07.10.2024 ТОВ «УКРЛАН» через підсистему "Електронний суд" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 03.10.2024.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.10.2024 справу передано на розгляд колегії суддів у складі: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Рогач Л. І.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, зважаючи на таке.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини другої статті 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Частина перша статті 255 ГПК України містить вичерпний перелік ухвал, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення.

Частиною третьою статті 255 ГПК України передбачено, що заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Системне тлумачення статті 255 ГПК України свідчить про те, що законодавець свідомо виокремив випадки, в яких може бути оскаржена або конкретна процесуальна дія, або така конкретна дія і відмова в її вчиненні.

Зазначені процесуально-процедурні обмеження права на апеляційне оскарження деяких ухвал місцевого господарського суду окремо від остаточного рішення суду встановлено з метою ефективного здійснення правосуддя і не зменшують для сторін можливості доступу до суду апеляційної інстанції та не ускладнюють їм цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, оскільки сторони не позбавляються права на апеляційне оскарження таких проміжних ухвал місцевого господарського суду взагалі, їх право лише відтерміновується до винесення остаточного рішення у справі.

Оскільки ухвала якою, зокрема, відмовлено у задоволенні заяви ТОВ «УКРЛАН» про затвердження мирової угоди відсутня у переліку, наведеному у статті 255 ГПК України, то вона не може бути оскаржена окремо від рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 260 ГПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

В такий спосіб апеляційний господарський суд дійшов заснованого на законі висновку про те, що зазначена ухвала місцевого господарського суду не підлягає оскарженню в апеляційному порядку окремо від рішення суду першої інстанції та відповідно до вимог пункту 4 частини п`ятої статті 260 ГПК України повернув подану ТОВ «УКРЛАН» апеляційну скаргу.

Отже, правильне застосування судом апеляційної інстанції норм ГПК України під час прийняття оскаржуваної ухвали апеляційним судом є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо застосування чи тлумачення цих норм.

Згідно з частиною другою статті 293 ГПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Колегія суддів зазначає, що встановлення у процесуальному законі переліку ухвал суду першої інстанції, що можуть бути оскаржені окремо від рішення суду стосовно суті спору, та відтермінування реалізації права на апеляційне оскарження з питань, які не перешкоджають подальшому провадженню у справі, до подання апеляційної скарги на рішення суду щодо суті спору є розумним обмеженням, що має на меті забезпечити розгляд справи впродовж розумного строку та запобігти зловживанням процесуальними правами, які можуть призводити до невиправданих зволікань під час такого розгляду. Тому означена мета є легітимною.

Обмеження права на апеляційне оскарження окремо від рішення суду щодо суті спору ухвал, не вказаних у частині першій статті 255 ГПК України, є передбачуваним, оскільки чітко регламентоване процесуальним законом.

Звертаючись з апеляційною скаргою на ухвалу суду, що за законом не може бути окремо оскаржена в апеляційному порядку, учасник справи може спрогнозувати юридичні наслідки такого оскарження, визначені в пункті 4 частини п`ятої статті 260 ГПК України.

Суд зазначає, що право на доступ до суду, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права (рішення ЄСПЛ від 12.07.2001 у справі «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини»).

Враховуючи викладене, колегія суддів визнає касаційну скаргу щодо оскарження необґрунтованою та відмовляє у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ «УКРЛАН», оскільки у даній справі правильне застосовування судом апеляційної інстанції норм процесуального права (стаття 255, пункт 4 частини п`ятої статті 260 ГПК України) під час повернення апеляційної скарги є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

Керуючись статтями 234, 293, 304 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 908/1138/24 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРЛАН» на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 03.10.2024.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Є. В. Краснов

Суддя Г. М. Мачульський

Суддя Л. І. Рогач