Рішення

від 22.10.2010 по справі 35/445

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  35/445

22.10.10

За позовом     Київського обласного відділення Фонду соціального страхування з

тимчасової втрати працездатності в особі Білоцерківської міської виконавчої

дирекції

до               Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна компанія "Опора"

про                  стягнення 129 280,00 грн.

                                                                                                Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивача:            Кириляк Т.В. –предст. за довір. № б/н від 14.09.2010р.;

від відповідача:            не з'явився.

У судовому засіданні 22.10.2010 р. на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи:

Київське обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в особі Білоцерківської міської виконавчої дирекції звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна компанія "Опора" про стягнення 129 280,00 грн. пені за несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань щодо передачі об'єкту та документів за договором уступки (купівлі-продажу) майнових прав на окреме нежитлове приміщення №01/17-09-08 від 28.11.2008 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.08.2010р. порушено провадження у справі №35/445, розгляд справи призначено на 15.09.2010р.

Відповідач у судове засідання 15.09.2010 р. свого представника не направив, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі від 25.08.2010 р. не виконав, витребуваних судом документів не надав. Через відділ діловодства суду подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із перебуванням керівника відповідача на лікарняному та неможливістю направити іншого представника.

Ухвалою суду від 15.09.2010р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального  кодексу України розгляд справи відкладено на 06.10.2010р.

У судове засідання 06.10.2010 р. відповідач свого представника не направив, витребуваних судом документів не надав. Через відділ діловодства суду 06.10.2010 р. подав клопотання про відкладення розгляду справи, яке мотивоване неможливістю явки у судове засідання керівника відповідача у зв'язку із його хворобою.

Клопотання судом задоволено, ухвалою суду від 06.10.2010 р. розгляд справи відкладено на 18.10.2010 р.

У судове засідання 18.10.2010 р. представник відповідач не з'явився про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов та витребувані судом документи не надав. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

За таких обставин, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 18.10.2010 р. відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва до 22.10.2010 р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

28.11.2008р. між Київським обласним відділенням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна компанія "Опора" був укладений договір №01/17-09-08 уступки (купівлі-продажу) майнових прав на окреме приміщення, відповідно до умов якого відповідач уступає (передає), а позивач приймає майнові права на нерухомість, а саме право вимоги на окреме нежитлове приміщення площею 493,5 метри квадратних третього поверху магазину з офісними приміщеннями (торгово-офісний центр та виставковий центр) у місті Біла Церква Київської області по вул. Богдана Хмельницького, будинок № 9, яке належить Відповідачу згідно п. 1.1.-1.4. договору № 01 від 11.07.2006 р. "Про інвестування будівництва магазину з офісними приміщеннями у м. Біла Церква по вул. Б. Хмельницького,9", укладеного відповідачем із Суб'єктом підприємницької діяльності –фізичною особою ОСОБА_1 (п. 1.1.1. договору).  

Відповідно до п. 12.1 договору він діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов’язань.

Як передбачено п.3.1. договору, об'єкт буде переданий позивачу для набуття права власності, за умови здійснення позивачем внесків на поточний рахунок відповідача відповідно до п.4.1. договору для оплати в повному розмірі загальної вартості об'єкту, з оформленням акта прийому-передачі об'єкта після введення будинку в експлуатацію, але не пізніше 28.02.2009 р. За змістом п. 3.2. договору передача об'єкту оформлюється актом прийому-передачі об'єкту.

Згідно з п.1.2.1 договору загальна вартість об’єкту, включаючи вартість матеріалів, становить 5 050 000,00 грн.

Відповідно до п.4.1. договору позивач зобов'язувався протягом 10 банківських днів з моменту підписання договору сплатити 100 % грошових коштів для оплати загальної вартості робіт на поточний рахунок відповідача.  

03.12.2008 р. позивач перерахував на рахунок відповідача грошові кошти в сумі 5 050 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №318 від 03.12.2008 р., копія якого міститься в матеріалах справи.

Разом з тим, в порушення умов договору відповідач у визначений договором строк 28.02.2009р. та на дату вирішення спору не передав позивачу об'єкт нерухомості, майнові права на який набуті позивачем за договором.  

У зв'язку із порушенням відповідачем зобов'язань за договором позивач просить стягнути з відповідача пеню за період з 01.11.2009 р. по 01.08.2010 р. у розмірі 129 280,00 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 11, 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків.

Статтями 6, 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.          

Згідно із ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники  господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується із положеннями ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов,  визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Як передбачено ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з приписами ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 230 ГК України визначено, що порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Неустойкою відповідно до ст. 549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Як передбачено ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з п. 9.2. договору, у разі прострочення виконання зобов’язань щодо передачі об’єкту та документів, передбачених п. 1.4, 3.3, 5.3.2 договору, відповідач сплачує позивачу виключно (без відшкодування збитків) пеню в розмірі 0,01% від суми, зазначеної у п. 1.2. цього договору, за кожен день прострочення починаючи з дня прострочення. Загальна сума пені не повинна перевищувати 5% від суми, зазначеної у п. 1.2. цього договору.

Зі змісту наведеної умови договору вбачається, що сторони у договорі погодили сплату відповідачем пені починаючи з першого дня прострочення за кожний день прострочення без обмеження строку нарахування, але з обмеженням загального розміру нарахування, що відповідає вищенаведеним диспозитивним вимогам Господарського кодексу України.

Згідно із розрахунком позивача загальний розмір пені, якій підлягає сплаті відповідачем за період з 01.03.2009 р. по 13.07.2010 р. становить 252 500,00 грн., що становить 5% загальної суми договору.  

Як свідчать матеріали справи, позивач неодноразово звертався до відповідача з претензіями щодо сплати пені за несвоєчасну передачу приміщення позивачу.

Представник позивача пояснив, що 26.06.2009 р., 14.12.2009 р. та 18.12.2009 р. відповідач перерахував позивачу пеню в загальній сумі 31 000,00 грн. Рішенням Господарського суду м. Києва від 11.02.2010 р. у справі № 38/3 за позовом Київського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в особі Білоцерківської міської виконавчої дирекції до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна компанія "Опора" було стягнуто з відповідача 92 220,00 грн. пені, нарахованої за період з 01.03.2009 р. по 30.10.2009 р. На виконання зазначеного рішення 09.03.2010 р. видано наказ.  

Таким чином, розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача за порушення зобов'язань за договором становить:

252500,00 –31000,00 –92220,00 = 129 280,00 грн.  

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач не надав доказів передачі позивачеві  об'єкту нерухомості, майнові права на який набуті позивачем за договором, не надав доказів сплати пені за порушення зазначеного зобов'язання та не навів підстав для звільнення його від виконання зазначених обов'язків.

З урахуванням викладених вище обставин, наявних у матеріалах справи письмових доказів, наданих представником позивача пояснень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю у загальній сумі 129 280,00 грн.

Як передбачено п. 34 ч. 1 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України № 7-93 від 21.01.1993 р. "Про державне мито" Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності звільнений від сплати державного мита.

Відповідно до ч. 3 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати державного мита.

З огляду на задоволенням позову у повному обсязі витрати по сплаті державного мита згідно зі ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача повністю.   

Відповідно до пп. а) п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" розмір ставки держмита із позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів України становить 1% ціни позову, але не менше 6 та не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Ціна позову, вказана позивачем у позовній заяві, складає 129 280,00 грн., а, отже, розмір державного мита, яке підлягає стягненню з відповідача, становить 1292,80 грн.     

На підставі викладеного, керуючись ст. 193, 216, 230-232  Господарського кодексу України, ст. ст. 6, 11, 525, 526, 530, 549, 626, 627 Цивільного кодексу України, ст. ст. 32, 33, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна компанія "Опора" (03127, м. Київ, проспект 40-річчя Жовтня, буд. 120, корп. 1, ідентифікаційний код 34423379) на користь Київського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (04070, м. Київ, вул. Боричів Тік, 30, ідентифікаційний код 26060583) 129 280 (сто двадцять дев'ять тисяч двісті вісімдесят) гривень пені.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна компанія "Опора" (03127, м. Київ, проспект 40-річчя Жовтня, буд. 120, корп. 1, ідентифікаційний код 34423379) в доход Державного бюджету України 1 292 (одну тисячу двісті дев'яносто дві) гривні 80 коп. державного мита.

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя                                                                                                           М.Є. Літвінова