Рішення

від 18.10.2024 по справі 924/527/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" жовтня 2024 р. Справа № 924/527/24

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Музики М.В., за участю секретаря судового засідання Висоцької А.Ю., розглянувши справу

за позовом комунального підприємства "Міськтепловоденергія", м. Кам`янець-Подільський Хмельницької області

до товариства з додатковою відповідальністю "Адамс", с. Мукша Китайгородська Кам`янець-Подільського району Хмельницької області

про визнання права власності за набувальною давністю на каналізаційно-насосну станцію загальною площею 129,3 кв.м. за адресою: Кам`янець-Подільського район, с. Жовтневе, вул. Гастелло, буд. 53 "а",

та за зустрічним позовом товариства з додатковою відповідальністю "Адамс", с. Мукша Китайгородська Кам`янець-Подільського району Хмельницької області

до комунального підприємства "Міськтепловоденергія" Кам`янець-Подільської міської ради, м. Кам`янець-Подільський Хмельницької області

про усунення перешкод в користуванні майном шляхом виселення,

представники сторін:

позивача (за первісним позовом): адвокат Стороженко Ю.В. згідно ордеру серії ВХ №1074900 від 01.08.2024 року;

відповідача (за первісним позовом): адвокат Куц І.О. згідно ордеру серії ВХ №1073463 від 02.08.2024 року;

ВСТАНОВИВ:

1. Позиції сторін.

1.1. Щодо первісного позову.

Позивач за первісним позовом звернувся до суду з вимогою про визнання за ним права власності за набувальною давністю на каналізаційно-насосну станцію загальною площею 129,3 кв.м. за адресою: Кам`янець-Подільського район, с. Жовтневе, вул. Гастелло, буд. 53 "а".

Вимоги мотивує тим, що рішенням Кам`янець-Подільської міської ради №5 від 27.04.2012 р. «Про прийняття в комунальну власність міста каналізаційної насосної станції за адресою: вул. Гастелло, 53-а, яка належить ТДВ «Адамс» вказану каналізаційну насосну станцію вирішено прийняти в комунальну власність міста.

Рішенням Кам`янець-Подільської міської ради № 6 від 27.04.2012 р. «Про передачу каналізаційної насосної станції за адресою: вул. Гастелло, 53а на баланс КП «Міськтепловоденергія» каналізаційну насосну станцію вирішено передати з балансу департаменту економіки та розвитку інфраструктури міста на баланс КП «Міськтепловоденергія». 14.05.2012 р. між товариством з додатковою відповідальністю «Адамс» та Департаментом економіки та розвитку інфраструктури міста Кам`янець-Подільської міської ради складено акт прийняття-передачі основних засобів, за яким товариство передало, а департамент безоплатно прийняв на баланс вищевказану каналізаційну насосну станцію. Рішенням Кам`янець-Подільської міської ради № 6 від 26.06.2012 р. внесено зміни до рішення № 6 від 27.04.2012 р., та словосполучення «на баланс КП «Міськтепловоденергія» замінено «до статутного капіталу КП «Міськтепловоденергія».

11.09.2012 р. між Департаментом економіки та розвитку інфраструктури міста Кам`янець-Подільської міської ради та Комунальним підприємством «Міськтепловоденергія» складено акт прийому-передачі майна, за яким департамент передав, а підприємство прийняло вищеназвану каналізаційну насосну станцію.

Позивач зазначає, що з моменту прийняття за актом прийому-передачі та до цього часу він здійснює володіння та користування каналізаційною насосною станцією відповідно до її цільового призначення для забезпечення потреб мешканців м. Кам`янець-Подільського та району у водовідведенні, на підтвердження чого надає звіт про витрати на виконані роботи.

Разом з тим, як зазначає позивач, у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на каналізаційну насосну станцію залишилось зареєстрованим за товариством з додатковою відповідальністю «Адамс».

Окрім того, починаючи з червня 2023 р. відповідач перестав визнавати право власності позивача на каналізаційну насосну станцію, надіслав лист від 06.06.2023 р. за вих. № 25/06 з вимогою повернути станцію у володіння ТДВ «Адамс».

Підсумовує, що позивач добросовісно заволодів станцією. На момент отримання станції у володіння позивачем на неї не претендували інші особи. Позивач володіє станцією відкрито, безперервно. Десятирічний строк, встановлений статтею 344 Цивільного кодексу України, сплив 11.09.2022 р. Закон не встановлює обмежень чи заборон набуття права власності на насосну станцію.

Повноважний представник позивача за первісним позовом в судовому засіданні заявлені ним вимоги підтримав, вважає підставним визнання на КП «Міськтепловоденергія» права власності на спірне майно.

Представник відповідача за первісним позовом під час судового розгляду спору та у відзиві заперечує проти вимог позивача за первісним позовом в повному обсязі. В обґрунтування заперечень посилається на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 12 грудня 2023 року по справі № 924/314/23, у якій встановлено відсутність доказів, які стверджують волевиявлення ТДВ «Адамс» на передачу спірного майна у комунальну власність, зокрема, вирішення загальними зборами товариства питання безоплатної чи оплатної передачі насосної станції у власність Міської ради; укладення сторонами цивільно-правових договорів, які б підтверджували перехід спірного майна з приватної у комунальну власність.

Крім того, Північно-західний апеляційний господарський суд зазначив, що акт про безоплатне приймання-передачі силових кабелів на 10 кВ (ААБ-10 3х240, ААШВ-10 3х185) та акт про безоплатне приймання-передачі каналізаційної насосної станції підписані Мазур Н.В. від імені Товариства є неналежними доказами, позаяк матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували повноваження Мазур Н.В. на розпорядження спірним майном для передачі його у комунальну власність міста.

Так, апеляційний суд зазначив, що позовна вимога про скасування рішень органу місцевого самоврядування не підлягає задоволенню, як така, що є неефективним способом захисту. Щодо позовних вимог про витребування майна із чужого незаконного володіння пропущено строки позовної давності. Також суд виснував про неправомірність дій Кам`янець-Подільської міської ради при прийнятті акту прийому-передачі майна від 11.09.2012 р., акту прийняття-передачі основних засобів від 14.05.2012 р., додаткового акту прийняття-передачі основних засобів від 11.09.2012 р., рішення ради № 5 від 27.04.2012 р., рішення ради № 6 від 27.04.2012 р., рішення ради № 6 від 26. 06. 2012 р., рішення ради № 7 від 14. 08. 2012 р.

Вважає, що оскільки згідно постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 12 грудня 2023 року по справі № 924/314/23 вбачається неправомірність дій Кам`янець-Подільської міської ради та КП «Міськтепловоделергія» щодо користування КНС, то у межах спірних правовідносин відсутнє добросовісне заволодіння майном КП «Міськтепловоденергія».

Підсумовує, що КНС з 2012 року не перебуває у володінні Комунального підприємства «Міськтепловоденергія» Кам`янець-Подільської міської ради Хмельницької області, а перебуває у володінні ТДВ «АДАМС», що виключає можливість визнання права власності за позивачем за набувальною давністю.

Додатково звертає увагу, що майно не може бути набуте у власність комунального підприємства «Міськтепловоденергія», а виключно може бути набуто у власність територіальної громади міста Кам`янця-Подільського

Вважає, що наданий позивачем Звіт про витрати та виконані роботи на каналізаційно-насосній станції не є належним та допустимим доказом, який підтверджує підстави позову. Так, Звіт про витрати та виконані роботи на каналізаційно-насосній станції, згідно наявної у ньому інформації, не підтверджує факту володіння нерухомим майном, а лише містить інформацію про понесення витрат на утримання КНС. Крім того, Звіт про витрати та виконані роботи на каналізаційно-насосній станції, по своїй суті, не підтверджує факту понесення витрат, виконання робіт, тощо. Такий звіт не є первинним бухгалтерським документом, не містить виду та переліку робіт, джерел фінансування, осіб, відповідальних за виконання робіт, та підтвердження, що такі роботи виконувались саме на даній КНС. Крім того, фактично Звіт про витрати та виконані роботи на каналізаційно-насосній станції складено в односторонньому порядку позивачем.

Зауважує також, що позивач у справі не підтвердив, що він відкрито володів КНС.

1.2. Щодо зустрічного позову.

Позивач за зустрічним позовом звернувся до суду з вимогою усунути ТДВ «Адамс» перешкоди у користуванні майном шляхом виселення КП «Міськтепловоденергія» з нежитлової будівлі, каналізаційно-насосної станції, розташованої за адресою: Хмельницька область, Кам`янець-Подільський район, с. Жовтневе, вул. Гастелло, буд. 53а, загальною площею 129,3 кв.м., реєстраційний номер нерухомого майна 10206288.

Вимоги мотивує тим, що товариство з додатковою відповідальністю «АДАМС» є власником каналізаційно-насосної станції, розташованої за адресою: Хмельницька обл., Кам`янець-Подільський р-н, с. Жовтневе, вул. Гастелло, буд. 53а, загальною площею 129,3 кв.м. (надалі КНС). Право власності на нерухоме майно набуто згідно свідоцтва про право власності, САС 967694 від 08.08.2011 року, виданого Виконавчим комітетом Слобідсько-Кульчієвецької сільської ради та зареєстровано у реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним номером 10206288.

Проте, в березні 2023 року під час спірної ситуації з КП «Міськтепловоденергія» Кам`янець-Подільської міської ради Хмельницької області щодо місця встановлення лічильника постачання води на ТДВ «АДАМС», генеральний директор КП «Міськтепловоденергія» повідомив, що каналізаційна насосна станція, розміщена по вул. Гастелло, 53-а, та силові кабелі є власністю Комунального підприємства «Міськтепловоденергія» Кам`янець-Подільської міської ради і що вказані об`єкти були передані КПІ «Міськтепловоденергія» на баланс Кам`янець-Подільською міською радою.

В подальшому, ТДВ «АДАМС» подано позов до Кам`янець-Подільської міської ради Хмельницької області та КП «Міськтепловоденергія» Кам`янець-Подільської міської ради Хмельницької області про визнання протиправними, незаконними та скасування рішення 24-ї сесії Кам`янець-Подільської міської ради VI скликання від 27.04.2012 №5 «Про прийняття в комунальну власність міста каналізаційної насосної станції за адресою: вул. Гастелло, 53-А, яка належить ТДВ «Адамс»; рішення 24-ї сесії Кам`янець-Подільської міської ради VI скликання від 27.04.2012 №6 «Про передачу каналізаційної насосної станції за адресою: вул.Гастелло, 53-А на баланс КП «Міськтепловоденергія»; рішення 29-ї сесії Кам`янець-Подільської міської ради VI скликання від 26.06.2012 №6 «Про внесення змін до рішення 24-ї сесії Кам`янець-Подільської міської ради VI скликання від 27.04.2012 №6 «Про передачу каналізаційної насосної станції за адресою: вул.Гастелло, 53-А на баланс КП «Міськтепловоденергія»; рішення 24-ї сесії Кам`янець-Подільської міської ради VI скликання від 27.04.2012 №4 «Про передачу силових кабелів на 10 кВ (ААБ-10 3x240) та (ААШВ-10 3x185) на баланс КП «Міськтепловоденергія»; рішення 29-ї сесії Кам`янець-Подільської міської ради VI скликання від 26.06.2012 №8 «Про внесення змін до рішення 24-ї сесії Кам`янець-Подільської міської ради VI скликання від 27.04.2012 №6 «Про передачу каналізаційної насосної станції за адресою: вул.Гастелло, 53-А на баланс КП «Міськтепловоденергія»; витребування з чужого незаконного володіння Кам`янець-Подільської міської ради Хмельницької області та КП «Міськтепловоденергія» Кам`янець-Подільської міської ради на користь ТДВ «Адамс» каналізаційної насосної станції площею 129,3 м2, розташованої по вул. Гастелло,53-А в с.Жовтневе Кам`янець-Подільського району Хмельницької області; силових кабелів потужністю на10 кВ (ААБ-10 3x240) та (ААШВ-10 3x185): кабельної лінії Л36 на 10 кВ (ААБ-10 3x240) до підстанції «Північна» довжиною 7700 м. та кабельної лінії Л40 на 10 кВ (ААШВ-10 3x185) до підстанції «Південна» довжиною 5200 м.

За результатами вирішення спору судом встановлено, що Міська рада не набула право комунальної власності на спірні об`єкти на підставі листа ТДВ «Адамс» від 01.03.2012 та акту комісії про безоплатне приймання-передачу та на підставі власних рішень №4, №5, №6, №8, що прямо встановлено постановою Північно-західний апеляційного господарського суду від 12 грудня 2023 року, оскільки відсутні докази, які стверджують волевиявлення ТДВ «Адамс» на передачу спірного майна у комунальну власність, відсутні докази вирішення загальними зборами Товариства питання безоплатної чи оплатної передачі кабельних ліній та насосної станції у власність Міської ради; відсутні докази укладення сторонами цивільно-правових договорів, які б підтверджували перехід спірного майна з приватної у комунальну власність.

Крім того, Північно-західний апеляційний господарський суд зазначив, що акт про безоплатне приймання-передачі силових кабелів на 10 кВ (ААБ-10 3х240, ААШВ-10 3х185) та акт про безоплатне приймання-передачі каналізаційної насосної станції підписані Мазур Н.В. від імені Товариства є неналежними доказами, позаяк матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували повноваження Мазур Н.В. на розпорядження спірним майном для передачі його у комунальну власність міста.

Відтак позивач за зустрічним позовом зазначає, що всупереч тому, що він є володільцем каналізаційно-насосної станції, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 129,3 кв.м., КП «Міськтепловоденергія» на даний момент чинить перешкоди ТДВ «АДАМС» у користуванні спірною КНС. Зокрема, 15 червня 2024 року ТДВ «АДАМС» було виявлено, що працівники КП «Міськтепловоденергія» мають доступ до приміщення КНС та фактично перешкоджають працівникам ТДВ «АДАМС» користуватись спірною КНС.

Повноважний представник позивача за зустрічним позовом в судовому засіданні вимоги зустрічного позову підтримав, наполягає на його задоволенні.

Представник відповідача за зустрічним позовом під час судового розгляду спору та у відзиві вважає, що зустрічний позов не підлягає задоволенню, позаяк вимоги первісного позову є обґрунтованими. Окрім того зазначає, що належним способом захисту в даному випадку є віндикаційний позов, а не негаторний, так як станом на сьогодні володіння та користування каналізаційно-насосною станцією здійснює комунальне підприємство «Міськтепловоденергія».

Позивач за зустрічним позовом у додаткових поясненнях наголошує за ефективності захисту порушеного права саме шляхом пред`явлення негаторного позову, тому що ТДВ «Адамс» є володільцем спірного майна.

2. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 31.05.2024 року відкрито провадження у справі за позовом комунального підприємства "Міськтепловоденергія", м. Кам`янець-Подільський Хмельницької області до товариства з додатковою відповідальністю "Адамс", с. Мукша Китайгородська Кам`янець-Подільського району Хмельницької області про визнання права власності за набувальною давністю на каналізаційно-насосну станцію загальною площею 129,3 кв.м. за адресою: Кам`янець-Подільського район, с. Жовтневе, вул. Гастелло, буд. 53 "а", призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 03.07.2024 року прийнято зустрічну позовну заяву товариства з додатковою відповідальністю "Адамс" до комунального підприємства "Міськтепловоденергія" Кам`янець-Подільської міської ради про усунення перешкод в користуванні майном шляхом виселення, об`єднано зустрічний позов в одне провадження з первісним позовом у справі № 924/527/24.

Ухвалою суду від 27.08.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 17.09.2024 року.

У зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Музики М.В. судове засідання, призначене на 17.09.2024 року, не відбулося, про що відповідно до п. 4.3.5. Засад використання автоматизованої системи документообігу суду в Господарському суді Хмельницької області сформовано довідку про неможливість проведення судового засідання, яку долучено до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 01.10.2024 року призначено судове засідання у справі №924/527/24 на 18.10.2024 року.

3. Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Кам`янець-Подільська міська рада листом №1/02-15-560 від 29.02.2012р. звернулась до ТДВ Адамс про можливість безкоштовної передачі на баланс управління комунального майна міста двох силових кабелів (ААБ-10 3х240 та ААБ-10 3х185) від підстанції Південна до РП-14.

У відповідь листом від 01.03.2012р. №47 Товариство повідомило, що передача кабельних ліній JI-36 довжиною 7700 м. до підстанції Північна та Л-40 довжиною 5200 м до підстанції Південна, можлива за умови відновлення живлення на резервній лінії ЗТП-71 до РП-14 10 кВ. довжиною 1200 м та передання на баланс міста каналізаційної насосної станції за адресою с.Жовтневе, вул. Гастелло, 53-А. Даний лист підписано т.в.о. президента Барабаш М.А.

Рішенням 24-ї сесії VI скликання Кам`янець-Подільської міської ради від 27.04.2012 №5 Про прийняття в комунальну власність міста каналізаційної насосної станції за адресою: вул.Гастелло, 53-А, яка належить ТДВ Адамс, на підставі листа Товариства та акта комісії прийнято в комунальну власність міста вказану каналізаційну насосну станцію.

Рішенням 24-ї сесії VI скликання від 27.04.2012р. №6 Про передачу каналізаційної станції за адресою: вул.Гастелло, 53-А на баланс КП Міськтепловоденергія, вказаний об`єкт передано на баланс КП Міськтепловоденергія.

В подальшому, рішенням 29-ї сесії Кам`янець-Подільської міської ради VI скликання від 26.06.2012 року №6 Міська рада внесла зміни до рішення сесії від 27.04.2012 №6 Про передачу каналізаційної станції за адресою: вул.Гастелло,53-А на баланс КП Міськтепловоденергія, а саме: словосполучення на баланс КП Місьтепловоденергія замінено на до статутного капіталу КП Місьтепловоденергія.

Згідно акту прийняття-передачі основних засобів від 14.05.2012 та акту від 11.09.2012 Товариство безоплатно передало на баланс Міської ради кабельну лінію Л-36 на 10 кВ (ААБ-10 3*240) до підстанції Північна, кабельну лінію Л-40 на 10 кВ (ААШВ-10 3*185) та каналізаційну насосну станцію за адресою вул.Гастелло, 53-А. Дані акти від імені Товариства підписано Барабаш М.А., від імені Міської ради Гурською М.Д. та Сущенко Н.І. Акти містить відсилку на відповідні рішення Кам`янець-Подільської міської ради.

Згідно додаткового акту прийняття-передачі основних засобів (каналізаційної насосної станції за адресою вул. Гастелла, 53 а) від 11.09.2012 року, на виконання рішення 31 сесії від 14.08.2012 року №7 внесено зімни в акт прийняття-передачі від 14.05.2012 року, а саме вилучено: каналізація (самотічна 440 м а/ц труби д. 400мм; напірна 1600 м. ст.. труби д. 250 мм), включено: каналізація (самотічна - 440 м. а/ц труби д. 400 ммм; напірна 180 м ст.. труби д. 250 мм).

Акт підписано т.в.о. президента ТДВ «Адамс» та заступником директора департаменту начальником управління економіки.

КП «Міськтепловоденергія» сформовано балансову довідку від 23.05.2023 року, відповідно до якої спірне у даній справі нерухоме майно перебуває на балансі позивача за первісним позовом. Також КП «Міськтепловоденергія» надано звіт про витрати та виконані роботи на каналізаційно-насосній станції, загальною площею 129,3 кв.м, за адресою: Хмельницька область, Кам`янець-Подільський район, с.Жовтневе, вул. Гастелло, буд. 53а за період з 11.09.2012 року по 31.12.2023 року, згідно якого витрати на об`єкті за вказаний період склали 107313, 00 грн.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, за ТДВ «Адамс» зареєстрована на праві приватної власності нежитлова будівля каналізаційно-насосної станції площею 129,3 кв.м. за адресою: Хмельницька область, Кам`янець-Подільський район, с. Жовтневе, вул. Гастелло, буд. 53а.

15.06.2024 року комісією в складі т.в.о. президента ТДВ «Адамс», охоронників ТДВ «Адамс» та спеціаліста проведено обстеження каналізаційної насосної станції, розташованої за адресою: с. Жовтневе, вул. Гастелло, буд. 53 а, та встановлено, що на станції присутня стороння людина, яка представилась працівником КП «Міськтепловоденергія» та чинила перешкоди в доступі працівників ТДВ «Адамс» до приміщення станції.

У постанові Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.12.2023 року у справі №924/314/23 досліджувалось питання власності на спірний у даній справі об`єкт. Так, суд не погодився з доводами, що Кам`янець-Подільська міська рада набула право комунальної власності на каналізаційну насосну станцію за адресою: с. Жовтеве, вул. Гастелло, 53а, на підставі листа ТДВ Адамс від 01.03.2012 року, акту комісії про безоплатне приймання-передачу та в подальшому на підставі власних рішень №4, №5, №6, №8 передала ці об`єкти на баланс КП «Міськтепловоденергія».

Суд апеляційної інстанції встановив невідповідність рішення Кам`янець-Подільської міської ради від 27.04.2012 року №6 положенням законодавства та відсутність належних доказів, які б підтверджували перехід спірного майна з приватної у комунальну власність.

Відтак суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог у справі №924/314/23, та того, що рішення 24-ї сесії Кам`янець-Подільської міської ради VI скликання від 27.04.2012 №5 Про прийняття в комунальну власність міста каналізаційної насосної станції за адресою: вул. Гастелло, 53-А, яка належить ТДВ Адамс; рішення 24-ї сесії Кам`янець-Подільської міської ради VI скликання від 27.04.2012 №6 Про передачу каналізаційної насосної станції за адресою: вул.Гастелло, 53-А на баланс КП Міськтепловоденергія; рішення 29-ї сесії Кам`янець-Подільської міської ради VI скликання від 26.06.2012 №6 Про внесення змін до рішення 24-ї сесії Кам`янець- Подільської міської ради VI скликання від 27.04.2012 №6 Про передачу каналізаційної насосної станції за адресою: вул.Гастелло, 53-А на баланс КП Міськтепловоденергія; рішення 29-ї сесії Кам`янець-Подільської міської ради VI скликання від 26.06.2012 №8 Про внесення змін до рішення 24-ї сесії Кам`янець- Подільської міської ради VI скликання від 27.04.2012 №6 Про передачу каналізаційної насосної станції за адресою: вул.Гастелло, 53-А на баланс КП Міськтепловоденергія; прийняті Міською радою без належних правових підстав, тому є такими, що порушують право приватної власності Позивача на ці об`єкти.

З вищевикладеного, позивач звернувся до суду з первісним позовом, та, в подальшому, відповідач за первісним позовом подав зустрічний позов.

4. Позиція суду.

4.1. Щодо вимог за первісним позовом.

За приписами ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до приписів ч.ч.1, 4 ст.344 ЦК України, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у ч.1 ст.344 ЦК України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).

Так, набути право власності на майно за набувальною давністю може будь-який учасник цивільних правовідносин, якими за змістом ст.2 ЦК України є фізичні особи та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до ст.344 ЦК України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Звідси йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.

Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном (у тому числі і про підстави для визнання договору про його відчуження недійсним), то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном.

Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю, якщо воно має такий правовий режим, тобто є об`єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.

Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.

Давнісне володіння є безперервним, якщо воно не втрачалося володільцем протягом усього строку, визначеного законом для набуття права власності на майно за набувальною давністю. При цьому втрата не зі своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності в разі повернення майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування (абз.2 ч.3 ст.344 ЦК України); не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є правонаступником іншого володільця, адже в такому випадку ця особа може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (ч.2 ст.344 ЦК України). Також не перериває набувальної давності здійснення володільцем фактичного розпорядження майном у вигляді передання його в тимчасове користування іншій особі.

Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений у Цивільному кодексі України строк, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи. Для нерухомого майна такий строк складає десять років.

Також для набуття права власності на майно за набувальною давністю закон не повинен обмежувати чи забороняти таке набуття.

Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.

При вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, необхідним є встановлення, зокрема, добросовісності та безтитульності володіння. Наявність у володільця певного юридичного титулу унеможливлює застосування набувальної давності. При цьому безтитульність визначена як фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Отже, безтитульним є володіння чужим майном без будь-якої правової підстави. Натомість, володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

За приписами ч.1 ст.344 ЦК України, добросовісність особи має існувати саме на момент заволодіння нею чужим майном, що є однією з умов набуття права власності на таке майно за набувальною давністю. Після заволодіння чужим майном на певних правових підставах, які в подальшому відпали, подальше володіння особою таким майном має бути безтитульним, тобто таким фактичним володінням, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Адже володіння майном на підставі певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності, оскільки у цьому разі володілець володіє майном не як власник.

Наведене узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 14.05.2019 у справі №910/17274/17.

Враховуючи вищезазначене, дослідженню судом підлягають наступні обставини: чи може спірне майно бути об`єктом набувальної давності; добросовісність володіння; відкритість володіння; давність володіння та його безперервність; відсутність інших осіб, які претендують на це майно; відсутність титулу (підстави) у позивача для володіння майном та набуття права власності.

За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем, і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

Позов про право власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 15 листопада 2022 року у справі № 293/1061/21 (провадження № 61-4347св22) та від 15 червня 2023 року у справі № 359/8844/20 (провадження № 61-5539св23), від 27 березня 2024 року по справі № 462/2756/18.

Як на підставу позову позивачем надано акт прийняття-передачі основних засобів від 14.05.2012 року, акт прийому-передачі майна з балансу департаменту економіки та розвитку інфраструктури міста до статутного капіталу КП "Міськтепловоденергія", рішення Кам`янець-Подільської міської ради №7 від 14.08.20212 року, №6 від 27.04.2012 року "Про прийняття в комунальну власність міста каналізаційно-насосної станції за адресою: вул. Гастелло, 53а, яка належить ТДВ "Адамс", №6 від 27.04.2012 року "Про передачу каналізаційної станції за адресою: вул. Гастелло, 53, а, на баланс КП "Міськтепловоденергія", №6 від 26.06.2012 року "Про внесення змін до рішення 24 сесії Кам`янець-Подільської міської ради VІ скликання від 27.04.2012 року №6 про передачу каналізаційної насосної станції за адресою: вул. Гастелло, 53а, на баланс КП "Міськтепловоденергія".

Тобто, позивач за первісним позовом обґрунтовує виникнення права власності у нього на спірний об`єкт правовстановлюючими документами, з чого стверджується, що КП "Міськтепловоденергія" на момент початку користування та володіння насосною станцією (11.09.2012 року, як зазначає позивач за первісним позовом), не був безтитульним володільцем.

Окрім того, наданим КП "Міськтепловоденергія" документам на підтвердження права власності на спірний об`єкт вже надавалась оцінка в межах розгляду справи №924/314/23, та встановлено суперечність вищезазначеним рішенням Кам`янець-Подільської міської ради вимогам законодавства.

Так, обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені (частина п`ята статті 82 ЦПК України).

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року в справі № 753/11000/14-ц (провадження № 61-11сво17)).

Правопорядок не може допускати ситуації, коли нівелюється законна сила судового рішення та створюються передумови для виникнення «колізії» судових рішень (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2023 року в справі № 442/3663/20 (провадження № 61-6501св21)).

Як зазначалось вище, у постанові Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.12.2023 року у справі №924/314/23 установлена незаконність переходу спірного майна до комунальної власності.

Отже, з урахуванням вказаних обставин, установлених у межах судової справи №924/314/23, спірне нерухоме майно незаконно перебувало у володінні позивача.

Таким чином, КП "Міськтепловоденергія" не може вважатися володільцем, який добросовісно заволодів спірним майном.

Відсутність добросовісності у позивача під час заволодіння спірним майном звільняє від потреби аналізувати інші умови набуття права власності за набувальною давністю, передбачені статтею 344 Цивільного кодексу України. Така правова позиції Великої Палати Верховного Суду викладена у постанові від 14.05.2019 у справі № 910/17274/17.

Суд також бере до уваги правову позицію, викладену в постановах Верховного Суду від 19.09.2018 у справі №296/6949/17, від 24.01.2019 у справі № 755/16913/16-ц, відповідно до якої за набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого, його власнику було відмовлено.

Проте, в даному випадку з 2012 року по даний час власник спірного майна відомий та ним є ТДВ "Адамс", правомірних доказів відмови останнього від спірного майна матеріали справи не містять. При цьому, з огляду на наявність реєстрації за ТДВ "Адамс" права власності на каналізаційну насосну станцію у Державному реєстрі речових прав, КП "Міськтепловоденергія" було достовірно відомо про наявність власника майна.

При цьому сам по собі факт користування майном та здійснення його утримання КП "Міськтепловоденергія" не є підставою для виникнення у нього права власності за набувальною давністю.

З всього вищезазначеного, з огляду на недоведеність позивачем за первісним позовом всіх необхідних умов для набуття права власності на спірне майно за набувальною давністю, суд відмовляє в задоволенні первісного позову.

Витрати по сплаті судового збору за подання первісного позову покладаються на позивача за первісним позовом.

4.2. Щодо вимог за зустрічним позовом.

Положеннями ст. ст. 317, 319, 321 ЦК України унормовано, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 391 Цивільного кодексу України встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

У розумінні приписів наведеної норми право власності може бути порушене без безпосереднього вилучення майна у власника. Власник у цьому випадку має право вимагати захисту свого права від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном, тобто може звертатися до суду з негаторним позовом.

Верховний Суд неодноразово (зокрема в постановах від 17.04.2018р. у справі №924/623/16, від 29.08.2019 р. у справі №910/551/18) звертав увагу, що звернутися з передбаченим наведеною нормою негаторним позовом може власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ, щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем може бути лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.11.2021 р. (пункт 146) у справі №359/3373/16-ц зазначає, що набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою. Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. Близькі за змістом висновки наведені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц (пункти 95- 98), від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (пункти 85, 86, 115), від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18 (пункт 80), від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13 (пункт 10.29), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункти 63, 74).

Натомість предмет негаторного позову становить вимога власника, який володіє майном, до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом.

Підставою негаторного позову є належне позивачу право користування і розпорядження майном, а також обставини, що підтверджують протиправні дії відповідача у створенні позивачу перешкод щодо здійснення цих правомочностей.

Умовами подання негаторного позову є сукупність таких обставин: майно знаходиться у власника або титульного володільця; інша особа заважає користуванню, розпорядженню цим майном; для створення таких перешкод немає правомірних підстав (припису закону, договору між власником та іншою особою тощо); у позові має бути чітко та конкретно визначено дії, які повинен здійснити відповідач для усунення порушень права власника (володільця). Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 30.07.2019 у справі №926/3881/17.

Право власності, як абсолютне право, має захищатися лише у разі доведення самого факту порушення. Тому встановлення саме зазначених вище обставин належить до предмета доказування у справах за такими позовами. Подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.05.2020 у справі №909/392/1, від 27.05.2020 у справі № 910/1310/19.

Згідно вимог ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не впливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч.2 ст.331 Цивільного кодексу України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Пунктом 1 ч. 1ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно наявного в матеріалах справи витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, спірне майно зареєстроване на праві власності за ТДВ "Адамс" на підставі свідоцтва про право власності САС 967694 від 08.08.2011 року, виданого Слобідо-Кульчієвецькою сільською радою.

Натомість обставини користування КП "Міськтепловоденергія" каналізаційною насосною станцією в с. Жовтневе по вул. Гастелло, 53а, станом на дату ухвалення рішення сторонами визнаються, а відтак є належним чином встановленими судом.

Проте, учасниками справи не надано, та судом не встановлено наявності договірних відносин між власником майна ТДВ "Адамс" та КП "Міськтепловоденергія" або інших правових підстав перебування відповідача за зустрічним позовом у спірному приміщенні.

Відповідно до частини другої статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

З врахуванням вище описаного, з огляду на те, що власником спірного майна є ТДВ "Адамс", натомість каналізаційну насосну станцію без правових підстав та поза волею власника займає КП "Міськтепловоденергія", суд доходить висновку, що вимога про усунення власнику перешкод в користуванні належним ТДВ "Адамс" майном шляхом виселення відповідача є належним способом захисту в розумінні вимог ст. 15-16 Цивільного кодексу України, оскільки призведе по поновлення порушених прав володільця у користуванні своїм майном, за захистом яких він звернувся до суду.

В даному контексті суд не приймає доводи відповідача за зустрічним позовом щодо необхідності заявлення віндикаційного позову, позаяк за ТДВ "Адамс" вже зареєстровано право власності на каналізаційну насосну станцію в Державному реєстрі прав, з чого рішення суду про витребування майна не призведе до усунення порушення прав власника, яке полягає у безпідставному зайнятті відповідачем за зустрічним позовом належного ТДВ "Адамс" майна.

Відтак, зустрічний позов суд задовольняє в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору за подання зустрічного позову покладаються на відповідача за зустрічним позовом у зв`язку з задоволенням останнього.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 20, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

в задоволенні первісного позову відмовити.

Витрати зі сплати судового збору за подання первісного позову покласти на позивача за первісним позовом.

Зустрічний позов задовольнити.

Усунути товариству з додатковою відповідальністю «Адамс» (32319, Хмельницька область, Кам`янець-Подільський район, с. Мукша Китайгородська, вул. Матросова, буд. 1, код 21332108) перешкоди у користуванні майном шляхом виселення комунального підприємства «Міськтепловоденергія» (32307, Хмельницька область, м. Кам`янець-Подільський, вул. Ярослава Мудрого, 123, код 36588183) з нежитлової будівлі, каналізаційно-насосної станції, розташованої за адресою: Хмельницька область, Кам`янець-Подільський район, с. Жовтневе, вул. Гастелло, буд. 53а, загальною площею 129,3 кв.м., реєстраційний номер нерухомого майна 10206288.

Видати наказ.

Стягнути з комунального підприємства «Міськтепловоденергія» (32307, Хмельницька область, м. Кам`янець-Подільський, вул. Ярослава Мудрого, 123, код 36588183) на користь товариства з додатковою відповідальністю «Адамс» (32319, Хмельницька область, Кам`янець-Подільський район, с. Мукша Китайгородська, вул. Матросова, буд. 1, код 21332108) 3028,00 грн. (три тисячі двадцять вісім грн. 00 коп.) витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 22.10.2024 року

СуддяМ.В. Музика

Вебадреса рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua/

Віддрук. у 1 прим.: 1 - до справи; сторонам в електронні кабінети