Рішення

від 17.12.2007 по справі 32/561

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

32/561

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  32/561

17.12.07

За позовом     Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтернатів Україна"

до                     Товаристваз обмеженою відповідальністю " Світова торгівля "

про                    стягнення 40943,21 грн.

Суддя  Хрипун О.О.

Представники сторін

Від позивача          Туригіна О.О. –предст.,

Від відповідача       Арзуманян В.А.-предст., Євстигнєєв А.С.-предст.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача 40943,21 грн. у зв'язку з невиконанням своїх зобов'язань за укладеним між сторонами Договором № RFF 92/03/06 LC транспортного експедирування вантажних перевезень у міжнародному сполученні.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав перед позивачем своїх зобов'язань за договором.

Відповідач заявлені вимоги не визнав. В заперечення позову відповідач посилається на той факт, що обов'язок відповідача щодо здійснення оплати за договором виникає після отримання від позивача факсової копії рахунку, однак рахунків  відповідач не отримував ні по факсу, ані в будь-якій іншій формі і зворотне не доведено позивачем.

Також відповідач заявив клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду Київським апеляційним господарським судом апеляційної скарги ТОВ "Світова торгівля" на ухвалу Господарського суду м. Києва від 04.12.2007 по справі  № 32/561 про повернення зустрічної позовної заяви ТОВ "Світова торгівля".

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

16 березня 2006 року між позивачем (експедитором) та відповідачем (замовником) було укладено Договір № RFF 92/03/06 LC транспортного експедирування вантажних перевезень у міжнародному сполученні (далі - договір).

Згідно умов договору позивач прийняв на себе обов'язки від свого імені та за рахунок відповідача організувати перевезення вантажу автомобільним транспортом з метою його доставки від пунктів відправлення до пунктів призначення згідно з Заявками відповідача, а відповідач зобов'язувався оплатити послуги по кожному перевезенню на умовах цього Договору (п. 1.1).

Відповідно до договору замовником було надано експедитору заявки на перевезення вантажу по маршруту Іспанія - Україна, а також Росія –Україна.

На виконання заявки № 500_1295 по маршруту Іспанія - Україна експедитором відповідно до договору залучено перевізника Товариство з обмеженою відповідальністю „Ірпіньнафтопродукт" (договір № RFF 170/07/06 LТ від 15.08.2006).

На виконання заявки по маршруту Росія (П'тигорськ) –Україна (Київ) на виконання умов договору позивач залучив суб'єкта підприємницької діяльності     Зайцева Н.Г. (договір № RFF 121/07/06 від 15.07.2006).

Вартість перевезення згідно заявки замовника експедитору № 500_1295 складає 4250 євро на день виставлення рахунку.

Вартість перевезення згідно заявки № 500-1305 замовника експедитору складає 1050 доларів США на день виставлення рахунку.

Перевезення вантажів підтверджується міжнародними  товарно-транспортними  накладними  (CMR)  № 0794925,  № 0794981, № 0794943, № 095080 з відміткою вантажоотримувача - Товариства з обмеженою відповідальністю „Світова торгівля" (копії в справі).

Відповідно до пп. 3.2.2 п. 3.2 ст. 3 Договору замовник готує вантаж до перевезення (затарування, маркірування, групування тощо) до узгодженого строку завантаження.

Підпунктом 3.2.5 Договору передбачено, що до обов'язків замовника входить забезпечення завантажувально-розвантажувальні роботи і митне оформлення вантажів в наступні строки, якщо інше не вказано в заявці: на території України та країн СНД за 48 годин, на території інших держав за 24 години.

Під час перевезення за маршрутом Іспанія - Україна мав місце простій водія Сергія Клокуна на автомобілі з державним номером АІ2508АС/АІ5927ХХ на території Іспанії з 16 по 21 серпня 2006 року через несвоєчасне завантаження автомобіля, яке повинен був здійснити відповідач згідно п. 3.2.5 договору. Про простій зазначив перевізник у своїй претензії від 28 серпня 2006 року на адресу позивача (копія претензії в матеріалах справи).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України  порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно  до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно  до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

Згідно з п. 4.4 Договору підставою для здійснення замовником оплати за послуги щодо кожного перевезення є рахунок Експедитора, а також копія товарно-транспортної накладної (СМR) з відмітками вантажовідправника, перевізника, вантажоотримувача та митних органів на шляху проходження вантажу, пред'явлені замовнику.

Позивачем за надання експедиційних послуг по маршрутам Іспанія - Україна, Росія - Україна на адресу відповідача до сплати було виставлено рахунки-фактури         № 19/09-06 від 01 вересня 2006 року на суму 29 730,4 грн. з урахуванням простою з вини відповідача, № 17/09-06 від 05 вересня 2006 року на суму 5302,5 грн. (копії рахунків в матеріалах справи).

Також позивачем були пред'явлені замовнику СМR з відмітками, передбаченими договором. При цьому той факт, що зазначені СМR є в наявності у відповідача і що вони також є підставою для оплати за послуги, останнім не заперечується.

Загальна заборгованість за виконані послуги з експедирування вантажу за виставленими рахунками складає 35032,90 грн.

Оскільки відповідач в порушення умов договору взятих на себе зобов'язань по оплаті наданих послуг не виконав, в результаті чого виникла заборгованість, яка за розрахунками позивача становить 35032,90 грн., вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми основного боргу обґрунтовані та підлягають задоволенню.

При цьому суд вважає посилання позивача на той факт, що в договорі відсутня ціна договору, що є істотною умовою, оскільки в договорі передбачено, що загальна сума плати за послуги по кожному перевезенню визначається сторонами в заявці,  відповідно до ст. 628, 632 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними. Якщо ціна в договорі не встановлена і не може бути визначена, виходячи з його умов, вона визначається, виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору. Сторонами, у т.ч. і відповідачем, не заперечується, що вони при визначенні цін на свої послуги виходили із звичайних цін, що склалися на аналогічні послуги.

Відповідно до ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 5.9 Договору в разі затримання будь-якого із передбачених договором платежів винна в затриманні платежу сторона сплачує іншій стороні пеню в розмірі 0,5% від суми платежу за кожний день затримання платежу (але не більше подвійної облікової ставки НБУ).

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язання.

Таким чином, у зв'язку з простроченням відповідачем строків розрахунків, з нього на підставі п. 5.9 Договору підлягає стягненню пеня, розмір якої згідно з розрахунком позивача  становить 167,27 грн.

У зв'язку з неналежним невиконанням відповідачем умов договору позивач просить суд також стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 1003,6 грн., в тому числі 852,81 грн. за період з 06.09.2006 до 21.08.2007 та 150,79 грн. за період 09.09.2006 до 21.08.2007, та індексу інфляції у розмірі 4739,44 грн., в тому числі 4022,09 грн. за період 06.09.2006 до 21.08.2007 та 717,35 грн. за період 09.09.2006 до 21.08.2007.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Позивач надав суду розрахунок 3 % річних та індексу інфляції, який суд вважає обґрунтованим та вчиненим з урахуванням вимог чинного законодавства.

Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вина відповідача доведена матеріалами справи та не спростована відповідачем.

З огляду на вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача є законними, обґрунтованими, доведеними належними доказами, та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Клопотання відповідача про зупинення провадження у справі до розгляду Київським апеляційним господарським судом апеляційної скарги ТОВ "Світова торгівля" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.12.2007 по справі № 32/561 про повернення зустрічної позовної заяви ТОВ "Світова торгівля" задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

Відповідно до ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказів прийняття апеляційної скарги на ухвалу від 04.12.2007 Київським апеляційним господарським судом відповідач до суду не подав.

Крім того, суд не погоджується з твердженнями відповідача про неможливість вирішення спору у справі № 32/561 до вирішення апеляційної скарги на ухвалу суду про повернення зустрічного позову.

Державне мито, судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32-34, 44, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Світова Торгівля»(01021, м. Київ, вул.. Грушевського, 28/2; рахунок № 26000000000329 в філіалі ВАТ «Родовід банк»; МФО 321712; код 33996210) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтернатів Україна»(04080, м. Київ, вул.. В. Хвойки 18/14, корп. 6, оф. 724; рахунок № 26005000600000 в АТ «Каліон Банк Україна»; МФО 300379; код 32421704) 35 032,90 грн. основного боргу, 167,27 грн. пені, 4 739,44 грн. інфляційних витрат, 1 003,60 грн. нарахувань трьох відсотків річних, 409,43 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття та може бути оскаржене у порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя                                                                                                        Хрипун О.О.