Ухвала

від 22.10.2024 по справі 914/1089/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

22.10.2024 Справа № 914/1089/24

Суддя Господарського суду Львівської області Запотічняк О.Д.,

за участю секретаря судового засідання Яремко В.Я.

розглянувши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Теплокомуненерго» про відстрочення виконання рішення у справі № 914/1089/24

за позовом: Приватного підприємства «Ілона-Транс», м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Теплокомуненерго», м. Львів

про: стягнення заборгованості

за участю представників сторін:

від заявника: Вербенко П.О.;

від стягувача: не з`явився;

Встановив:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 06.06.2024 року у справі №914/1018/24 позов задоволено, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Теплокомуненерго (79027, м. Львів, вул. Вулецька, будинок 14, код ЄДРПОУ 36079117) на користь Приватного підприємства Ілона-Транс (79057, м. Львів, вул. Г. Чупринки, 123, п.6, код ЄДРПОУ 22347253) 199 735,95 грн. заборгованості та 3 028,00 судового збору.

08.07.2024 року Господарським судом Львівської області, на виконання рішення Господарського суду Львівської області від 06.06.2024 року було видано наказ.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 01.10.2024 рішення Господарського суду Львівської області від 06.06.2024 у справі № 914/1089/24 залишено без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Теплокомуненерго без задоволення.

09.10.2024 в системі документообігу суду зареєстровано заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Теплокомуненерго про відстрочення виконання рішення від 06.06.2024 (вх.№ 3754/24)

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.10.2024 заяву про відстрочення судового рішення передано на розгляд судді Запотічняк О.Д.

Ухвалою від 11.10.2024 суд прийняв заяву ТОВ Науково-виробниче підприємство «Теплокомуненерго» про відстрочення виконання рішення у справі № 914/1089/24 та призначив до розгляду у судовому засіданні на 22.10.2024.

В судове засідання 22.10.2024 з`явився представник заявника (відповідача) та заявив, що заяву про відстрочення виконання рішення підтримує в повному обсязі та просить суд її задоволити. Представник стягувача не з`явився, причин не явки не вказав.

Дослідивши матеріали заяви, суд дійшов висновку, що в задоволенні заяви слід відмовити з огляду на наступне.

Заява про відстрочку виконання рішення мотивована тим, що ТОВ НВК «Теплокомуненерго» подано до господарського суду Львівської області позов про визнання недійсним договору оренди дорожніх плит від 02.09.2020 № 02/09-20, оскільки вважає такий підробленим, на підставі якого винесено рішення у даній справі.

Зазначає, що у випадку виконання судового рішення про стягнення коштів за підробленим договором № 02/09-20 від 02.09.2020 поворот виконання такого рішення буде неможливим чи істотно утрудненим, адже ПП «Ілона-Транс» на сьогоднішній день не здійснює жодної господарської діяльності, кошти на рахунках у даного підприємства відсутні, що підтверджується долученими до матеріалів справи матеріалами виконавчого провадження № 7570781.

В той же час ТОВ НВП «Теплокомуненерго» здійснює виконання будівельних робіт за кошти місцевого бюджету. Зокрема за результатами проведеного тендеру № UA-2023-12-21-013697 в системі прозоро ТОВ НВП «Теплокомуненерго» було визнано переможцем відкритих торгів закупівля № 22663086 капітальний ремонт нежитлової будівлі з метою енергозбереження за адресою: Львівська область, Львівський район, село Городжів, вулиця Центральна 54 б. За результатами тендеру укладено відповідний договір підряду від 06.03.2024. Відтак у випадку накладення арешту на рахунки ТОВ НВП «Теплокомуненерго» в ході примусового виконання рішення у даній справі чи стягнення коштів які призначені на виконання договору підряду, що поступають із місцевого бюджету це унеможливить виконання ТОВ НВП «Теплокомуненерго» будівельних робіт, що в свою чергу завдасть істотної шкоди органу місцевого самоврядування. Просив відстрочити виконання рішення господарського суду Львівської області від 06.06.2024 у справі № 914/1089/24 про стягнення з ТОВ Науково-виробниче підприємство «Теплокомуненерго» на користь ПП «Ілона-транс» коштів в сумі 199 735,95 грн на строк до 1 року з дня ухвалення рішення.

Заперечень щодо поданої заяви від ПП «Ілона-транс» на адресу суду не надходило.

Неявка учасників судового процесу в судове засідання не є перешкодою для вирішення питання про відстрочення виконання судового рішення, а тому суд вважає за можливе вирішити це питання за відсутності сторони стягувача.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з частинами 1, 2 статті 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч. 1 ст. 327 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 року по справі «Шмалько проти України» зазначено, що для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина «судового розгляду». У рішенні від 17.05.2005 по справі «Чіжов проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Отже, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист. З урахуванням викладеного, відповідно до вимог Конституції України, рішення суду у справі № 914/1089/24, яке набрало законної сили, є обов`язковим до виконання та має бути виконане.

Частиною 1 статті 331 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Відповідно до частин 3, 4 статті 331 Господарського процесуального кодексу України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Аналізуючи наведені норми суд підсумовує, що відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Норми статті 331 ГПК України не містять конкретного переліку обставин для відстрочення виконання судового рішення, а лише встановлюють критерії для їх визначення, надаючи суду в кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи. Підставою для застосування правил цієї норми є виняткові обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення в господарській справі, ускладнюють його виконання або роблять неможливим.

Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання відстрочки виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.

Особа, яка подала заяву про відстрочення виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у даній справі.

Боржник (заявник) не надав суду достатніх доказів на підтвердження винятковості обставин та в обґрунтування неможливості виконання рішення суду по даній справі, не навів обставин реальної можливості виконання ним судового рішення в строк, який він просить, не надав доказів на підтвердження того, що підприємство буде в змозі виконати рішення суду через рік.

Приписами частини 5 статті 331 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

З моменту прийняття рішення пройшло 4 місяці, заявник просить відстрочити виконання рішення ще на 8 місяців. Суд зазначає, що в даному випадку відповідач просить суд відстрочити виконання рішення у даній справі на 8 місяців, проте жодним чином не обґрунтовує запропонований термін відстрочення та не надає жодних доказів на підтвердження того, що внаслідок такого відстрочення рішення суду у даній справі буде виконане.

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19.03.1997, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II); за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (рішення у справі "ІммобільяреСаффі" проти Італії", № 22774/93).

Враховуючи те, що існування заборгованості підтверджене обов`язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008), то з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як "потерпілої сторони"; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.

Тобто, у цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про позовне провадження щодо визнання недійсним договору на підставі якого судом стягнуто з боржника кошти, а також про ймовірне накладення арешту на кошти боржника внаслідок чого може бути призупинена його діяльність. Обов`язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення. Водночас, оскільки пункт 1 статті 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції", у справі "Бурдов проти Росії", у справі "Ясюнієне проти Литви").

Покликання заявника на подану ним позову заяву про визнання недійсним договору на підставі якого стягнуто кошти не береться судом до уваги, оскільки рішення у справі про стягнення набрало законної сили, відтак таке має бути належним чином виконано.

Разом з тим, позовна заява у даній справі подана в квітні 2024 року, натомість ТОВ НВП «Теплокомуненерго» подано позовну заяву про визнання недійсним спірного договору укладеного у 2020 році, на підставі якого і грунтується вимога щодо відстрочення виконання рішення, лише в серпні 2024 року.

Також суд враховує і те, що заявником з дати ухвалення судового рішення у даній справі жодного платежу на погашення заборгованості на користь позивача не здійснено.

Таким чином, проаналізувавши наведені у заяві про відстрочку виконання рішення господарського суду мотиви, суд дійшов висновку, що надані боржником докази не можуть засвідчувати факт відсутності у боржника можливості виконати судове рішення без надання відстрочки, не спростовують наявність вини боржника у виникненні заборгованості та її несплаті, а також боржник не надав доказів, які б могли підтвердити обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Суд зазначає, що безпідставне надання відстрочки виконання судового рішення без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період, без дотримання балансу інтересів сторін, позбавляє стягувача можливості захистити свої права та отримати задоволення своїх грошових вимог у процедурі примусового виконання судового рішення.

Таким чином, суд відмовляє у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Теплокомуненерго» про відстрочення виконання судового рішення у справі № 914/1089/24, у зв`язку з її необґрунтованістю.

Керуючись статтями ст.ст. 13, 14, 15, 233, 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

У Х В А Л И В :

В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Теплокомуненерго» про відстрочення виконання рішення суду від 06.06.2024 у справі № 914/1089/24 - відмовити.

Ухвала набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.235 ГПК України.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Запотічняк О.Д.