Ухвала

від 22.10.2024 по справі 308/16741/24

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/16741/24

1-кс/308/6314/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2024 року м. Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , слідчого - ОСОБА_3 , представника власника майна ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 , власників майна ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Ужгород клопотання старшого слідчого в ОВС 2-го відділення слідчого відділу УСБ України в Закарпатській області підполковника юстиції ОСОБА_3 , погоджене прокурором Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_9 , у кримінальному провадженні за №22024070000000107 відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.07.2024 року за ознаками кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч. 4 ст. 368-3 КК України, про арешт майна,-

ВСТАНОВИВ:

Старший слідчий в ОВС 2-го відділення слідчого відділу УСБ України в Закарпатській області підполковник юстиції ОСОБА_3 , за погодженням з прокурором Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_9 , звернувся до слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із клопотанням у кримінальному провадженні за №22024070000000107 відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.07.2024 року за ознаками кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч. 4 ст. 368-3 КК України, про арешт майна.

Клопотання надійшло на адресу суду 18.10.2024 року поштовими засобами зв`язку. Згідно відмітки на поштовому конверті клопотання здано на пошту 12.10.2024 року.

Клопотання обґрунтовано тим, що як вбачається з матеріалів кримінального провадження представниками ТОВ «Заклад вищої освіти Східно-європейський слов`янський університет», код ЄДРПОУ 38330147, організований та впроваджений протиправний механізм сприяння ухиленню від мобілізації для військовозобов`язаних громадян України, шляхом спрощеного вступу та формального навчання в іноземному закладі вищої освіти «Пряшівський університет» (м. Пряшів Словацька Республіка), для отримання права на відстрочку від мобілізації, чим унеможливлюється здійснення належного забезпечення армії мобілізаційними ресурсами в умовах воєнного стану та перешкоджається законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період.

11 жовтня 2024 року, проведено невідкладний обшук в квартирі АДРЕСА_1 , в якому постійно проживає ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в ході якого вилучено слідчим наступні речі та предмети: грошові кошти в сумі 19110 (дев`ятнадцять тисяч сто десять) доларів США; флеш-накопичувач «Mibrand 32 Gb».

Слідчий зазначає, що необхідність проведення обшуку за вказаною адресою було зумовлено потребою виявлення та фіксації обставин кримінального правопорушення та врятування майна, а саме, недопущення знищення та втрати предметів, речей і документів, які можуть бути використані, як докази у даному кримінальному провадженні.

Слідчий вказує, що на даний час, у органу досудового розслідування є підстави вважати, що всі вилучені предмети містять ознаки речового доказу, як визначено ч. 1 ст. 98 КПК України і будуть використані як докази фактів та обставин, що встановлюються під час кримінального правопорушення.

11 жовтня 2024, вказані вище предмети постановою слідчого визнані як речові докази у зазначеному кримінальному провадженні.

Сторона обвинувачення вказує, що у даному випадку, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України метою застосування арешту майна є збереження речових доказів, а підставою для застосування даного виду забезпечення кримінального провадження, є наявність достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Слідчий зазначає у клопотанні, що враховуючи, що вилучені предмети містять ознаки передбачені ч. 1 ст. 98 КПК України та враховуючи, що вище вказані предмети свідчать про можливе вчинення злочину, зберегли на собі сліди злочинної діяльності, у той же час можуть бути предметом кримінального правопорушення, є достатні підстави вважати, що вони відповідають критеріям, зазначеним у ч. 2 ст. 167 КПК України, а отже, у відповідності до ч..2 ст. 170 КПК України, вони підлягають арешту.

Слідчий в судовому засіданні клопотання підтримав в повному обсязі, просив задовольнити. Зазначив, крім іншого, що є можливість застосування спец конфіскації.

Представник власника майна заперечила проти накладення арешту на майно, зазначила, зазначила, що клопотання не відповідає вимогам КПК України, крім того, частина вилучених грошових коштів не належить ОСОБА_4 , тому не підлягають спецконфіскації. На флеш накопичувачі міститься інформація по ОСББ, і орган досудового розслідування вже мав можливість перевірити наявну там інформацію. До матеріалів клопотання не додано доказів, що вилучені речі належать її підзахисному, також в належний спосіб не було зафіксовано отримання коштів.

Власник майна ОСОБА_8 вказав, що частина вилучених під час проведення обшуку у ОСОБА_4 належить йому, оскільки продав належну йому земельну ділянку в кінці квітня 2024 року і грошові кошти в сумі 5460 доларів США зберігав у ОСОБА_4 . вдома, просить повернути належні йому кошти а саме одна купюра 10 доларів США, одна купюра 50 доларів США, решта по 100 доларів США.

Власник майна ОСОБА_6 вказав, що частина вилучених під час проведення обшуку у ОСОБА_4 належить йому, оскільки 09.08.2024 року він продав свій автомобіль і передав батьку на зберігання, а саме 1080 доларів США.

Власник майна ОСОБА_7 вказала, що частина вилучених під час проведення обшуку у ОСОБА_4 належить їй, оскільки 24.08.2024 року продала авто за 145 591 грн. та кошти за продаж зберігала у батька ОСОБА_4 вдома.

Заслухавши слідчого, власників майна, представника власника майна, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

За змістом ст.131КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Одним із таких заходів є арешт майна.

Згідно з ч.3 ст.132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження, зокрема і арешту майна, можливе лише якщо: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Згідно з ч. 1 ст.170КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Згідно положеньч.2ст.170КПК Україниарешт майнадопускається зметою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2)спеціальної конфіскації; 3)конфіскації майнаяк видупокарання абозаходу кримінально-правовогохарактеру щодоюридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У відповідності до ч. 2 ст.171КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Однак, вищезазначених вимог закону слідчий при зверненні до слідчого судді з даним клопотанням про арешт майна не дотримався.

Із змісту поданого клопотання вбачається, що арешт майна полягає у збереженні речових доказів у кримінальному провадженні за №22024070000000107 відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.07.2024 року за ознаками кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч. 4 ст. 368-3 КК України

Як визначено у ст.98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

При цьому, клопотання містить лише загальні формулювання мети арешту майна згідно положень процесуального закону, проте у такому не зазначено, які саме сліди чи інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються у даному кримінальному провадженні, зберегли на собі зокрема вилучені грошові кошти, відповідне обґрунтування необхідності накладення арешту на вказане майно, не зазначено, яке воно має доказове значення у кримінальному провадженні.

Крім того, в порушення вимог п.2 ч.2 ст. 171 КПК України у клопотанні не зазначено індивідуальних ознак майна, що належить арештувати, а саме грошових коштів, які дозволяють відрізнити таке майно від будь-яких інших аналогічних речей, предметів, тобто клопотання не містить належного викладення переліку майна, а міститься лише загальний опис вилучених під час огляду предметів, у зв`язку з чим, таке майно неможливо ідентифікувати, воно не є індивідуально визначеним.

Наведене, на переконання слідчого судді, свідчить про те, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог ст. 171 КПК України.

Крім того, слід зазначити, що у судовому засіданні 21.10.2024 року представник власника майна адвокат ОСОБА_5 просила залучити до участі інших власників майна, а саме: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , які в судовому засіданні 22.10.2024 року повідомили, що частина вилучених грошових коштів належить їм та надали на підтвердження документи про продаж майна, кошти за продаж якого передали на зберігання ОСОБА_4 . З огляду на викладене частина майна, на яке слідчий просить накласти арешт є майном осіб, які не є підозрюваними у даному кримінальному провадженні, а тому є майном третіх осіб.

У відповідності до ч. 2 ст.64-2КПК України прокурор звертається до суду із клопотанням про арешт майна третьої особи, проте дане клопотання подане слідчим за погодженням з прокурором, а не прокурором.

Відповідно до ч.3 ст.172КПК України слідчий суддя, суд, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 цього Кодексу, повертає його прокурору, цивільному позивачу та встановлює строк в сімдесят дві години або з урахуванням думки слідчого, прокурора чи цивільного позивача менший строк для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу. У такому разі тимчасово вилучене в особи майно підлягає негайному поверненню після спливу встановленого суддею строку, а у разі звернення в межах встановленого суддею строку з клопотанням після усунення недоліків - після розгляду клопотання та відмови в його задоволенні.

За наведених обставин слідчий суддя вважає, що відповідно до вищевказаних вимог кримінального процесуального закону клопотання про арешт майна підлягає поверненню прокурору, а для усунення вказаних недоліків клопотання слід встановити строк в сімдесят дві години.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 170-172 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання старшого слідчого в ОВС 2-го відділення слідчого відділу УСБ України в Закарпатській області підполковника юстиції ОСОБА_3 , погоджене прокурором Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_9 , у кримінальному провадженні за №22024070000000107 відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.07.2024 року за ознаками кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч. 4 ст. 368-3 КК України, про арешт майна, - повернути прокурору Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_9 для усунення недоліків.

Встановити строк в сімдесят дві години для усунення недоліків, зазначених в ухвалі.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_1