Ухвала

від 05.02.2025 по справі 308/16741/24

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/16741/24

1-кс/308/551/25

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 лютого 2025 року м. Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника підозрюваної адвоката ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ужгород скаргу підозрюваної ОСОБА_5 про скасування повідомлення про підозру у кримінальному провадженні за №22024070000000107 відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.07.2024 року за ознаками кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1, ч.1 ст. 114-1, ч. 4 ст. 368-3 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 звернулася до слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із скаргою, у якій просить скасувати повідомлення про підозру яка вручена ОСОБА_5 у кримінальному провадженні №22024070000000107 від 17.07.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1, ч. 4 ст. 368-3 КК України.

Скаргу обґрунтовує тим, що текст повідомлення про підозру у кримінальному провадженні за ст. 114-1 КК України позбавлений конкретики. У ньому не зазначено, яку саме законну діяльність здійснювали ЗСУ або інші військові формування, яким підозрювана нібито перешкоджала. Відсутні будь-які посилання на конкретні підрозділи, посадових осіб, час або місце подій, що ставить під сумнів обґрунтованість обвинувачення. Таким чином, у тексті повідомлення про підозру не вбачається складу злочину, оскільки відсутній об`єкт злочину, на який нібито вона посягала. Згідно зі ст.114 КК України, об`єктом посягання повинні бути конкретні законні дії ЗСУ або інших військових формувань. У цьому випадку відсутні докази будь-яких дій, які перешкоджали б діяльності ЗСУ. Більше того, текст повідомлення про підозру не містить опису об`єктивної сторони злочину, що робить обвинувачення необґрунтованим. Підозрювана зазначає, що повідомлення про підозру суперечить вимогам ч.6 ст.277 КПК України.

Підозрювана вказує, що у даному випадку орган досудового розслідування не надав доказів, які підтверджували би, що її дії були спрямовані саме на перешкоджання законній діяльності ЗСУ. У тексті повідомлення про підозру відсутній опис конкретних фактів, які б свідчили про наявність умислу або об`єктивної сторони злочину. Це ставить під сумнів обґрунтованість висунутих звинувачень. Аналіз матеріалів кримінального провадження, включаючи витяг з ЄРДР від 17.07.2024 року, свідчить про те, що твердження органу досудового розслідування ґрунтуються на суб`єктивних висновках, а не на фактичних доказах. Фабула справи описує механізм сприяння ухиленню від мобілізації через вступ до іноземного навчального закладу, але цей механізм не має ознак злочинності, оскільки він базується на реалізації громадянами свого права на освіту.

У постанові про перекваліфікацію від 11 жовтня 2024 року слідчий зазначає, що нібито шляхом спрощеного вступу та формального навчання у закордонному закладі освіти особи отримували право на відстрочку від мобілізації. Однак, підозрювана вказує, що отримання права на освіту є законною дією, гарантованою Конституцією України. Таким чином, висновок слідчого про «злочинність» реалізації цього права суперечить не лише природі поняття «права», а й загальноприйнятим принципам правозастосування. Згідно з Конституцією України та міжнародними стандартами, право на освіту не може бути обмежене або тлумачене як злочинна дія. Відсутність конкретних фактів свідчить про необґрунтованість висунутих звинувачень. Зазначає, що жодних доказів, які підтверджували б її умисні дії з метою «підшукування» осіб призовного віку для перешкоджання діяльності ЗСУ, надано не було. Висновки слідства базуються на припущеннях, а не на фактичних обставинах, що суперечить нормам ст. 91 КПК України.

Вказує, що дії, які їй інкримінуються, не утворюють складу злочину, передбаченого ст. 368-3 ч. 4 КК України. Відсутність об`єкта, суб`єкта, об`єктивної та суб`єктивної сторін виключає можливість кримінальної відповідальності за цією статтею. Зазначає, що обвинувачення про те, що вона самостійно шукала військовозобов`язаних осіб, не підтверджується жодними доказами. Це повністю спростовує твердження сторони обвинувачення про активні пошуки військовозобов`язаних. Твердження про отримання коштів за неправомірну вигоду є необґрунтованими, адже слідство не встановило конкретного часу, місця або обставин передачі цих коштів. Відсутність об`єктивних доказів виключає можливість робити правомірні висновки щодо таких дій. Аналогічно, передача коштів і документів Лисом до ТЦК та СП, або передачі коштів нею до Пряшівського вищого навчального закладу не зафіксована, що також робить ці твердження недоказовими. Будь-які висновки про її умисел на отримання неправомірної вигоди є спекулятивними, оскільки її дії не були спрямовані на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України чи інших військових формувань. моя допомога не мала відношення до службової діяльності посадових осіб, а твердження про мій вплив на ці процеси є безпідставними.

Таким чином, підозрювана вказує, що її дії не містять складу злочину, передбаченого ст. 368-3 ч. 4 КК України. Відсутність об`єкта, суб`єкта, об`єктивної та суб`єктивної сторін злочину, а також відсутність події злочину унеможливлюють притягнення її до кримінальної відповідальності. Обвинувачення є безпідставним, спекулятивним і не підтверджується жодними об`єктивними доказами.

Враховуючи все вищенаведене, підозрювана зазначає, що повідомлення про підозру не відповідає вимогам КПК, відсутній об`єкт та об`єктивна сторона злочину, слідчим та прокурором не представлено жодних доказів, а значить підозра ґрунтується на припущеннях, одночасно з цим незрозуміло яким чином слідчий з прокурором прийшли до висновку про наявність суб`єктивної складової, тобто не зрозуміло у чому полягає зв`язок між допомогою у вступі до навчального закладу та перешкоджанні законній діяльності ЗСУ та інших військових формувань.

Підозрювана ОСОБА_5 в судове засідання 05.02.2025 не з`явилася, про дату, час та місце розгляду скарги повідомлена належним чином.

Заслухавши думку захисника - адвоката ОСОБА_4 , який просив проводити розгляд скарги без участі підозрюваної та прокурора, яка не заперечила проти проведення розгляду без участі підозрюваної, слідчий суддя вважає за можливе проводити судове засідання без участі підозрюваної та за участі її захисника.

Захисник підозрюваної ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримав скаргу з мотивів, аналогічних викладених у скарзі. Просив скаргу задовольнити та скасувати повідомлення про підозру.

Прокурор ОСОБА_3 проти задоволення скарги заперечила, вказала, що скарга є необґрунтованою. Зазначила, що повідомлення про підозру обґрунтоване і складене на підставі зібраних матеріалів кримінального провадження та відповідає вимогам ст. ст. 277, 278 КПК України. Вказала, що повнота та всебічність проведеного розслідування не є тими обставинами, які мають оцінюватися слідчим суддею при з`ясуванні достатності доказів, що стали підставою для повідомлення особі про підозру.

Заслухавши учасників кримінального провадження, дослідивши скаргу та долучені матеріали, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

У відповідності до ч.1 ст.24КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, дізнавача в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Порядок оскарження рішень, дій, бездіяльності слідчого, прокурора під час досудового розслідування визначено та регламентовано Главою 26 КПК України.

Вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, передбачено ч. 1 ст. 303 КПК України.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст.303КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржено повідомлення слідчого, дізнавача, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником.

Слідчим суддею встановлено, що слідчим відділом УСБУ в Закарпатській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження за №22024070000000107 відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.07.2024 року за ознаками кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1, ч. 1 ст. 114-1 та ч. 4 ст. 368-3 КК України.

17.01.2025 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в межах кримінального провадження за №22024070000000107 відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.07.2024 року за ознаками кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1, ч. 1 ст. 114-1 та ч. 4 ст. 368-3 КК України, повідомлено прозміну ранішеповідомленої підозриу вчиненнікримінального правопорушення(злочину),передбаченого ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України, а саме: перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, вчинене організованою групою, та у вчиненнікримінального правопорушення(злочину),передбаченого ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 368-3 КК України, а саме: у одержанні службовою особою юридичної особи приватного прав незалежно від організаційно-правової форми неправомірної вигоди для себе чи третьої особи за вчинення дій з використанням наданих їй повноважень в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає таку вигоду, поєднані з вимаганням неправомірної вигоди, вчинене організованою групою.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод за тлумаченням Європейського суду з прав людини вміщено концепцію терміну «кримінальне обвинувачення», яка характеризується скоріше матеріальним, аніж формальним характером (справа «Девеєр проти Бельгії», рішення від 27 лютого 1980 року, скарга № 6903/75). У справі «Еклє проти Федеративної Республіки Німеччини» (рішення від 15 липня 1982 року, скарга № 8130/78) Європейський суд з прав людини констатував, що кримінальне обвинувачення може бути визначене як «офіційне повідомлення особи компетентним органом про те, що вона підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення». Розвиваючи зазначену концепцію Європейський суд з прав людини у справі «Фоті та інші проти Італії» (рішення від 10 грудня 1982 року) навів ширше витлумачення цього визначення, включивши до нього також «інші підстави, що підтверджують це звинувачення, і які можуть спричинити серйозні наслідки, що можуть ускладнити становище підозрюваного». Такими підставами, які можуть спричинити серйозні наслідки, можуть бути видача ордеру на арешт, обшук приміщення чи особистий обшук.

З огляду на зазначене, підозра є певним етапом обвинувачення, оскільки під час підозри висувається припущення про можливе вчинення особою кримінального правопорушення, а відтак має відповідати загальним вимогам, які характеризують зміст обвинувачення. Враховуючи, що підозра є припущенням про вчинення конкретною особою кримінального правопорушення, то існування підозри нерозривно пов`язане із наявністю підозрюваного.

Як закріплено в ч. 1 ст. 42 КПК України, підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Таким чином, аналіз змісту ч. 1 ст. 42 КПК України дозволяє зробити висновок, що підозра (кримінальне переслідування у формі підозри) починається з моменту, коли особі повідомлено про підозру або ця особа затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 111 КПК України повідомлення у кримінальному провадженні є процесуальною дією, за допомогою якої слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд повідомляє певного учасника кримінального провадження про дату, час та місце проведення відповідної процесуальної дії або про прийняте процесуальне рішення чи здійснену процесуальну дію.

Процесуальна процедура повідомлення про підозру регулюється положеннями глави 22 КПК України: порядок повідомлення про підозру передбачено ст. 278 КПК України, випадки повідомлення про підозру передбачені ст. 276 КПК України, зміст повідомлення про підозру ст. 277 вказаного закону.

Таким чином, підставою оскарження повідомлення про підозру може бути порушення вищевказаних процесуальних норм.

Відповідно до ст.276КПК України повідомлення про підозру обов`язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадках:

1) затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення;

2) обрання до особи одного з передбачених цим Кодексом запобіжних заходів;

3) наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст.277КПК України письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням з прокурором. Повідомлення має містити такі відомості:

1) прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення;

2) анкетні відомості особи (прізвище, ім`я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру;

3) найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення;

4) зміст підозри;

5) правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність;

6) стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру;

7) права підозрюваного;

8) підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.

Відповідно до положень ст.278 КПК України письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень. Письмове повідомлення про підозру затриманій особі вручається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту її затримання. У разі якщо особі не вручено повідомлення про підозру після двадцяти чотирьох годин з моменту затримання, така особа підлягає негайному звільненню.

Відповідно до змісту ст. 368 КПК України питання щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, та винуватості особи в його вчиненні, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.

Контекстний аналіз наведених положень у зіставленні з п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України дає підстави вважати, що під час розгляду скарги на повідомлення про підозру підлягають з`ясуванню дотримання під час повідомлення про підозру Глави 22 КПК України, у тому числі щодо відповідності підозри вимогам ст. 277 КПК України.

Повнота та всебічність проведеного розслідування не є тими обставинами, які мають оцінюватися слідчим суддею при з`ясуванні достатності доказів, що стали підставою для повідомлення особі про підозру.

Слідчий суддя при розгляді даної категорії скарг, повинен перевіряти дотримання органом досудового розслідування вимог ст. ст. 277, 278 КПК України при складанні, затвердженні та врученні повідомлення про підозру, а не вдаватися до оцінки фактичних обставин кримінального правопорушення, встановленню винуватості особи у його вчиненні, та наявності у діях підозрюваного складу кримінального правопорушення, тобто до вирішення тих питань, які не є предметом розгляду слідчого судді під час досудового розслідування. Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування та судового розгляду.

Крім того, системний аналіз норм КПК України та практики ЄСПЛ дозволяє прийти до висновку, що КПК України оперує поняттями, які відповідають декільком різним стандартам доказування (переконання) - стандарт «обґрунтованої підозри», переконання (доведення) «поза розумним сумнівом» та стандарти «достатніх підстав (доказів)» тощо.

Стандарти «достатніх підстав (доказів)» використовуються в широкому колі різноманітних ситуацій, що виникають в ході кримінального провадження, тому вони не є сталими, а залежать від конкретної ситуації, цілі прийняття тих чи інших рішень (вчинення дій) та їх правових наслідків. При цьому вони застосовуються як для прийняття процесуальних рішень слідчими суддями (судом) (статті 157, 163, частина 5 статті 234, 260 та інші статті КПК), так і слідчими, прокурорами (статті 134, 271, 276 КПК та інші).

Таким чином, повідомлення про підозру на підставі пункту 3 частини 1 статті 276 КПК передбачає дотримання стандарту «достатніх підстав (доказів)».

Для цілей повідомлення особі про підозру стандарт «достатніх підстав (доказів)» передбачає наявність доказів, які лише об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним кримінальним правопорушенням (демонструють причетність до його вчинення) і вони є достатніми, щоб виправдати подальше розслідування для висунення обвинувачення або спростування такої підозри.

Так, підозрювана у поданій скарзі та у судовому засіданні посилалася на відсутність об`єкта, суб`єкта, об`єктивної та суб`єктивної сторін злочину, а також відсутність події злочину, що унеможливлюють притягнення її до кримінальної відповідальності. Вважає, що обвинувачення є безпідставним, спекулятивним і не підтверджується жодними об`єктивними доказами.

Дані доводи підозрюваної та сторони захисту стосуються питань доведеності вини, допустимості та оцінки доказів, наявності складу кримінального правопорушення в діянні підозрюваної, однак з`ясування вказаних обставин не є предметом доказування при розгляді даної скарги. При розгляді скарги на повідомлення про підозру слідчий суддя має оцінити достатність та належність доказів лише стосовно того чи досягнуто стороною обвинувачення стандарт переконання «достатність доказів» для цілей повідомлення про підозру.

Суд під час розгляду кримінального провадження по суті повинен оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, а слідчий суддя на даному етапі досудового розслідування не вправі вирішувати такі питання, та на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для повідомлення такій особі про підозру.

Слідчий суддя також зазначає, що для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

На стадії досудового розслідування слідчий суддя може, враховуючи правову позицію ЄСПЛ щодо визначення поняття "обґрунтована підозра" як існування фактів або інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (п.175 Рішення в справі "Нечипорук і Йонкало проти України" (заява N42310/04, рішення від 21 квітня 2011 року, остаточне 21.07.2011)), оцінити лише достатність зібраних доказів для підозри певної особи у вчиненні кримінального правопорушення, не вдаючись до їх оцінки як допустимих.

Як вбачається із системи документообігу в Ужгородському міськрайонному суді наявність обґрунтованої ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушення, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 368-3 КК України була предметом розгляду при постановленні ухвали про обрання ОСОБА_6 запобіжного заходу (справа №308/16741/24, 1-кс/308/6121/24) та при продовженні строку покладених, відповідно до ч.5 ст.194 КПК України, обов`язків (справа № 308/16741/24, 1-кс/308/7235/24), підтверджувалась дослідженими доказами та сукупність фактичних даних, які містяться в наведених доказах, була достатньою для висновку про причетність підозрюваної до вищевказаного кримінального правопорушення.

Слідчий суддявважає,що зібранів даномукримінальному проваджені,на моментповідомлення пропідозру доказита їхсукупність відповідаютьтому мінімальномурівню стандарту«достатніх підстав(доказів)»,який закріпленийв пункті3частини 1статті 276КПК України,свідчать пропричетність ОСОБА_5 до вчиненнякримінальних правопорушення,передбачених ч.3ст.28,ч.1ст.114-1,ч.3ст.28,ч.1 ст. 368-3 КК України, а також підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що підозрювана могла учинити кримінальне правопорушення.

При цьому, слідчий суддя зауважує, що оцінка доказів, зібраних на стадії досудового розслідування щодо їх допустимості не проводиться, а здійснюється відповідно до ч. 1 ст.89КПК України судом у нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.

Також,слід наголосити,що відповіднодо ч.1-3ст.22КПК Україникримінальне провадженняздійснюється наоснові змагальності,що передбачаєсамостійне обстоюваннястороною обвинуваченняі стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, що передбачені КПК України. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених КПК України. Під час кримінального провадження функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган чи службову особу.

При цьому, як в матеріалах поданої скарги, так і в судовому засіданні, стороною захисту не наведено даних, які б викликали сумніви щодо законності повідомлення про підозру чи спростовували висновок сторони обвинувачення щодо причетності ОСОБА_5 до вчинення кримінального правопорушення, в межах якого здійснюється досудове розслідування.

Враховуючи наведене, слідчий суддя приходить до висновку, що повідомлення про підозру ОСОБА_5 у вчинені кримінальних правопорушення, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 368-3 КК України за своїм змістом відповідає вимогам ст. 277 КПК, при врученні повідомлення слідчим були дотримані вимоги ст. 278 КПК України, а доводи заявника є такими, що не тягнуть за собою скасування повідомлення про підозру. За таких обставин у задоволенні скарги слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 24, 42, 277, 278, 303, 309, 368, 372 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні скарги підозрюваної ОСОБА_5 про скасування повідомлення про підозру у кримінальному провадженні за №22024070000000107 відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.07.2024 року за ознаками кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1, ч.1 ст. 114-1, ч. 4 ст. 368-3 КК України, - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Слідчий суддяУжгородського міськрайонного суду

Закарпатської області ОСОБА_1