Постанова

від 16.10.2024 по справі 759/21794/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 759/21794/21 Головуючий у суді І інстанції Ул`яновська О.В.

Провадження № 22-ц/824/11933/2024 Доповідач у суді ІІ інстанції Голуб С.А.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Голуб С.А.,

суддів: Слюсар Т.А., Таргоній Д.О.

за участю секретаря судового засідання - Гаврилко Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Академіка Палладіна 18/30» на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 25 березня 2024 року та за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 12 квітня 2024 року у справі за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Академіка Палладіна 18/30» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Академіка Палладіна 18/30» про зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст вимог первісного позову

У вересні 2023 року Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Академіка Палладіна 18/30» (далі - ОСББ «Академіка Палладіна 18/30», ОСББ, Об`єднання) звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за щомісячними внесками на утримання паркінгу, що розташований у житловому будинку АДРЕСА_1 та є його невід`ємною частиною, за період з липня 2019 року по серпень 2021 року включно, в сумі основного зобов`язання у розмірі 23 400 грн 00 коп., інфляційні нарахування у розмірі 2 002 грн 50 коп. та 3 % річних у розмірі 758 грн 69 коп., що разом складає 26 161 грн 19 коп., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 270 грн 00 коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 6 300 грн 00 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 10 серпня 2016 року було проведено державну реєстрацію ОСББ «Академіка Палладіна 18/30», яке діє на підставі статуту, затвердженого рішенням установчих зборів співвласників багатоквартирного будинку, оформлене протоколом № 1 від 02 червня 2016 року.

На підставі рішення загальних зборів ОСББ від 21 квітня 2019 року з 30 червня 2019 року функції управителя будинку виконує зазначене Об`єднання.

Відповідно до акту приймання-передачі житлового будинку АДРЕСА_1 від 01 липня 2019 року житловий будинок з автопаркінгом передано в управління та обслуговування ОСББ.

Рішенням загальних зборів ОСББ від 21 квітня 2019 року з 01 липня 2019 року встановлено внески на обслуговування будинку та прибудинкової території, а також щомісячні внески на утримання паркінгу, що розташований у житловому будинку та є його невід`ємною частиною, у розмірі 450 грн 00 коп. за одне машино-місце.

Також, у відповідності до рішення загальних зборів ОСББ від 21 квітня 2019 року затверджено кошторис на утримання паркінгу.

ОСОБА_1 є власником об`єктів нерухомого майна - машино-місць НОМЕР_2 та НОМЕР_3 у вказаному паркінгу, що підтверджується інформаційною довідкою ББ-2021 № 116 від 22 червня 2021 року, виданою КП КМР «Київське міське бюро технічної інвентаризації».

Відповідачка, як власник декількох машино-місць, щоденно отримує комунальні послуги по їх утриманню у належному стані, а тому у неї виникає обов`язок своєчасно сплачувати платежі у рахунок покриття витрат на експлуатацію та утримання паркінгу у відповідності до положень норм матеріального права, які визначають обов`язок власника утримувати майно, що йому належить (статті 319, 322 ЦК України).

За період часу з 01 липня 2019 року по 31 серпня 2021 у відповідачки виникла заборгованість щодо сплати внесків на утримання паркінгу пропорційно до двох її машино-місць у розмірі 23 400 грн 00 коп., яку позивач просив стягнути з неї в примусовому порядку. Оскільки відносини між сторонами є грошовим зобов`язанням, відповідачка має сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3 % річних від простроченої суми.

Короткий зміст вимог зустрічного позову

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом, в якому просила зобов`язати ОСББ «Академіка Палладіна 18/30» здійснити щодо машино-місць НОМЕР_2 та № НОМЕР_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , які належать їй на праві власності, перерахунок внесків на їх утримання, виключивши із щомісячних внесків нарахування (додаток № 2 до протоколу загальних зборів ОСББ «Академіка Палладіна 18/30» від 21 квітня 2019 року) витрати складових з переліком, наведеним у прохальній частині позову (а.с. 191, т. 1), а також стягнути з ОСББна її користь судові витрати.

Зустрічні позовні вимоги мотивовані тим, що до 01 липня 2019 року підземний паркінг за адресою: АДРЕСА_1 , обслуговувало Комунальне підприємство з експлуатації та ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс», яке погоджувало витрати на утримання та обслуговування паркінгу з власниками машино-місць та надавало послуги у відповідності до договорів з власниками машиномісць.

Заявою від 23 вересня 2019 року ОСОБА_1 повідомила правління ОСББ, що вона є власником машино-місць НОМЕР_2 та № НОМЕР_1 і зажадала надати пояснення щодо кошторису витрат, оскільки її не запрошували на загальні збори співвласників будинку та не повідомляли про рішення, які були прийняті 12 квітня 2019 року.

Листом № 01/11-19 від 01 листопада 2019 року правління ОСББ надало відповідь на це звернення, відповідно до якої загальними зборами, проведеними 21 квітня 2019 року, вирішено передати багатоквартирний будинок за адресою: АДРЕСА_1 , у самостійне управління та обслуговування, створеному у цьому будинку ОСББ.

До первісного позову ОСББ «Академіка Палладіна 18/30» надало додаток № 2 до протоколу загальних зборів від 21 квітня 2019 року, де вказані витрати, які не відносяться до витрат на обслуговування паркінгу, а тому ОСОБА_1 не повинна нести такі витрати.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень першої інстанції

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 25 березня 2024 року у задоволенні первісних та зустрічних позовних вимог відмовлено.

30 березня 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з ОСББ «Академіка Палладіна 18/30» на її користь понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 30 500 грн.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 12 квітня 2024 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.

Короткий зміст вимог апеляційних скарг, їх узагальнені доводи та заперечення

Не погоджуючись з вказаними вище судовими рішеннями, сторони звернулися з апеляційними скаргами.

ОСББ «Академіка Палладіна 18/30» в обґрунтування доводів апеляційної скарги на рішення суду від 25 березня 2024 року зазначило, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні первісних позовних вимог, дійшов помилкового висновку про те, що автопаркінг в багатоквартирному будинку АДРЕСА_1 є окремим об`єктом будівництва. Суд необґрунтовано, без належних доказів, фактично своїм рішенням змінив та «виділив» в окремий об`єкт будівництва автопаркінг в багатоквартирному будинку та встановив факт, що дані приміщення не є приміщеннями загального користування і не є невід`ємною частиною будинку.

На спростування такого висновку суду ОСББ до апеляційної скарги додало новий доказ, а саме: технічний звіт 12-24-216-ТО від 12 травня 2024 року про проведення технічного обстеження та встановлення технічного стану будівельних конструкцій багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_1 , виготовлений ПП «Геоінвент+». При цьому обґрунтовуючи поважність причин неподання такого доказу до суду першої інстанції, посилається на те, що ОСББ замовило такий звіт саме після ухвалення судом першої інстанції оскаржуваного рішення, на спростування висновків суду, так як під час розгляду справи сторони не подавали жодного доказу, який міг би бути покладений в основу такого висновку суду.

У відповідності до висновків технічного звіту 12-24-216-ТО від 12 травня 2024 року встановлено, що прокладання загальних інженерних мереж житлового будинку виконано всередині приміщення автопаркінгу, який є напівпідземним вбудованим в конструкцію будинку. Паркінг є складовою невід`ємною частиною багатоквартирного будинку, оскільки це приміщення загального користування і несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції паркінгу є також несучими конструкціями всього будинку, а механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині паркінгу є також інженерними мережами та обладнанням всього багатоквартирного будинку. Таким чином, споруда паркінгу є невід`ємною частиною житлового багатоквартирного комплексу.

Також позивач вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права при посиланні на постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09 листопада 2023 року у справі № 910/18499/21. При цьому суд першої інстанції не ознайомився з повним текстом вказаної постанови, предметом та межами розгляду справи з виключною правової проблемою, яка була винесена на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки у даній справі № 910/18499/21 були питання щодо юрисдикції спору, які становить виключну правову проблему, яка має значення для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики, а суд першої інстанції просто «висмикнув» абзац із тексту постанови від 09 листопада 2023 року.

При розгляді справи № 910/18499/21 Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 09 листопада 2023 року зроблено правові висновки щодо відсутності права фізичної особи - власника паркомісця в напівпідземному паркінгу багатоквартирного будинку, яка Законом України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» не віднесена до співвласників багатоквартирного будинку, та за власною ініціативою не увійшла до ОСББ, брати участь в управлінні об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку та на оскарження рішень загальних зборів ОСББ.

Отже, висновки суду першої інстанції в оскаржуваному рішенні не відповідають дійсним обставинам справи, а посилання на постанову від 09 листопада 2023 року у справі № 910/18499/21 та той факт, що в цій постанові судом встановлено, що паркінг є окремим об`єктом спростовується текстом та висновками самої постанови Верховного Суду.

Матеріали справи не містять і доказів того, що напівпідземний паркінг, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , є окремим об`єктом та збудований за кошти інвесторів. Матеріали справи взагалі не містять інформації за чиї кошти збудований вказаний напівпідземний паркінг.

ОСББ наголошує на тому, що його основна діяльність полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

У зв`язку із тим, що підземний паркінг є невід`ємною частиною житлового комплексу ОСББ, з метою належного утримання підземного паркінгу будинку та впорядкування даного питання, було проведено загальні збори ОСББ та затверджено внески на утримання паркінгу, як невід`ємної частини багатоквартирного будинку.

Зазначає, що власник машино-місця у підземному паркінгу багатоквартирного будинку поряд із користуванням належним йому машино-місцем користується також підземним паркінгом будинку в цілому, як внутрішньобудинковим приміщенням загального користування, що перебуває у спільній власності, а ОСББ надає послуги, які не можуть бути відокремлені, та отримання яких ОСОБА_1 не може бути позбавлена у зв`язку з їх специфікою надання (освітлення паркінгу, охорона, утримання систем водопостачання, прибирання тощо).

Наразі ОСББ, яке самостійно (власними силами та/або з залученням на договірній основі інших юридичних та фізичних осіб) забезпечує утримання будинку і прибудинкової території, при визначенні розміру внесків (платежів) на таке утримання повинне виходити з розміру витрат, передбачених кошторисом Об`єднання, який відповідно до статті 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» затверджується загальними зборами членів Об`єднання. При цьому ні зазначеним Законом, ні іншими законодавчими актами України не передбачено затвердження або погодження органами місцевого самоврядування розмірів внесків та платежів, визначених загальними зборами ОСББ. Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду України від 01 квітня 2015 року у справі № 916/2197/13, від 11 листопада 2015 року у справі № 3-945гс15, у постановах Верховного Суду від 28 серпня 2019 року у справі № 761/32537/13-ц, від 26 лютого 2020 року у справі № 522/2137/14.

Згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 22 лютого 2018 року у справі № 910/13182/17, витрати на утримання спільного майна у багатоквартирному будинку розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, незалежно від факту використання ними належного їм нежитлового приміщення та спільного майна, а також членства в об`єднанні співвласників багатоквартирного будинку.

Відповідачка, як власник декількох машиномісць у єдиному майновому комплексі, який має місця загального користування та на утримання якого (охорона, прибирання, водопостачання, електроенергія) ОСББ «Академіка Палладіна 18/30» несе витрати та забезпечує належний технічний, протипожежний та санітарний стан підземного паркінгу, в якому знаходяться машино-місця, що є власністю ОСОБА_1 . Відповідачка отримує комунальні послуги по утриманню машиномісць у належному стані, отримує та користується комунальними послугами, а тому у неї виникає обов`язок своєчасно сплачувати платежі у рахунок покриття витрат на експлуатацію та утримання паркінгу.

Стверджує, що суд першої інстанції безпідставно зазначив у рішенні по суті спору, що позивач не надав суду доказів на підтвердження фактично понесених витрат на управління та утримання паркінгу.

Такі висновки суду спростовуються матеріалами справи, в яких містяться відповідні договори з підрядними організаціями щодо постачання електроенергії, забезпечення цілодобової охорони та організації контрольно-пропускного посту, технічного обслуговування та ремонту внутрішньо будинкових електромереж, електрощитових, систем внутрішнього освітлення, обслуговування систем центрального опалення паркінгу (а.с. 101-155, т. 1). Проте суд ці докази не дослідив і не надав їм належної оцінки.

З врахуванням викладеного, ОСББ «Академіка Палладіна 18/30»просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови у задоволенні первісних позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

ОСОБА_1 вважає, що рішення суду першої інстанції по суті спору є законним та обґрунтованим в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСББ про стягнення заборгованості по щомісячним внескам на утримання паркінгу. Проте вважає, що при ухваленні рішення в частині відмови у задоволенні її зустрічного позову суд не в повній мірі виконав вимоги статей 264, 265 ЦПК України, що свідчить про неповне дотримання судом вимог статті 263 ЦПК України.

Наголошує на тому, що судом першої інстанції не надано оцінки обставинам, на які вона посилалась в зустрічному позові щодо протиправності виставлення їй до оплати витрат, які не відносяться до утримання паркінгу, а відносяться виключно до витрат на утримання будинку, та щодо покладання на неї витрат, вартість яких не була узгоджена з нею.

Просить рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог про зобов`язання ОСББ вчинити дії змінити, доповнивши мотивувальну частину рішення з посиланням на ті обставини, що:

ОСББ «Академіка Палладіна 18/30» протиправно поклало на ОСОБА_1 обов`язок нести витрати, які зазначені у додатку № 2 до протоколу загальних зборів ОСББ «Академіка Палладіна 18/30» від 21 квітня 2019 року;

відсутні правові підстави у ОСББ «Академіка Палладіна 18/30» для утримання та обслуговування паркінгу і виставлення ОСОБА_1 до сплати витрат, які не відносяться до паркінгу та вартість яких встановлена ОСББ «Академіка Палладіна 18/30» на підставі рішення загальних зборів від 21 квітня 2019 року без жодного погодження з ОСОБА_1 ;

ОСОБА_1 не є співвласником багатоквартирного будинку, внаслідок чого рішення загальних зборів ОСББ «Академіка Палладіна 18/30», розташованого за адресою АДРЕСА_1 , від 21 квітня 2019 року не є обов`язковим для виконання ОСОБА_1 ;

напівпідземний автопаркінг на 74 машино-місця згідно з проектною документацією виділено в окремий пусковий комплекс, передбачена його ізоляція від житлової частини будинку, а отже автопаркінг на 74 машино-місця є окремим об`єктом будівництва та не відноситься до спільного майна будинку АДРЕСА_1 ;

напівпідземний автопаркінг на 74 машино-місця не призначений для задоволення потреб усіх співвласників будинку.

В решті рішення суду першої інстанції просить залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу суду від 12 квітня 2024 року про відмову в ухваленні додаткового рішення про стягнення витрат на правову допомогу зводяться до того, що правовідносини між нею та Адвокатським об`єднанням «Дерев`янчук, Макаренко та партнери» в частині захисту її інтересів по первісному позову були врегульовані договором від 01 листопада 2021року «Про надання правничої допомоги», а правовідносини в частині складання зустрічного позову та представлення її інтересів у суді по зустрічному позову були врегульовані у додатковій угоді від 03 листопада 2021року до договору від 01 листопада 2021року.

Рішенням суду від 25 березня 2024 року було відмовлено у задоволенні первісних позовних вимог ОСББ «Академіка Палладіна 18/30» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по платежам на утримання паркінгу.

За таких обставин, керуючись пунктом 2 частини другої статті 141 ЦПК України 30 березня 2024 року ОСОБА_1 направила до суду поштою клопотання про розподіл судових витрат на правничу допомогу, які вона понесла при розгляді первісного позову.

Звертає увагу, що у акті виконаних робіт від 28 березня 2024 року до договору від 01 листопада 2021 року «Про надання правничої допомоги» наведений обсяг та перелік послуг, які Адвокатське об`єднання «Дерев`янчук Макаренко та партнери» надало у Святошинському районному суді м. Києва виключно при захисті прав ОСОБА_1 за первісним позовом ОСББ до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по платежам на утримання паркінгу, у задоволенні якого суд відмовив.

Витрати на правничу допомогу, які ОСОБА_1 понесла по зустрічному позову до ОСББ «Академіка Палладіна 18/30» про зобов`язання вчинити дії, відповідачка не заявляла у суді до розподілу, оскільки суд відмовив у задоволенні її зустрічного позову.

З наведених підстав просить скасувати ухвалу суду першої інстанції про відмову в ухваленні додаткового рішення про розподіл судових витрат на правничу допомогу і направити справу для продовження розгляду до Святошинського районного суду м. Києва.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідачки на рішення суду першої інстанції ОСББ «Академіка Палладіна 18/30» зазначає, що із вказаної апеляційної скарги ОСОБА_1 вбачається, що вона не погоджується з висновками суду першої інстанції лише в мотивувальній частині рішення та бажає встановити факти, які відповідно до зустрічних позовних вимог не були предметом розгляду та предметом доказування в суді першої інстанції. Також, не зрозуміло з яких саме доказів по справі суд має встановити обставини, які відносяться до сфери спеціальних знань, відмінних від права, та належать до кола питань, що вирішуються будівельно-технічною експертизою.

ОСББ не погоджується з такими доводами апеляційної скарги, поданої ОСОБА_1 , а також не погоджується з правовою оцінкою обставин, викладеною в даній апеляційній скарзі.

Вважає, що ухвалюючи рішення по суті спору та відмовляючи у задоволені зустрічної позовної заяви, суд першої інстанції в повному обсязі дослідив обставини справи, суть спору, що виник між сторонами, повно і об`єктивно з`ясував всі обставин справи в їх сукупності та врахував, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Святошинського районного суду м. Києва від 25 березня 2024 року в частині зміни його мотивувальної частини щодо вирішення зустрічного позову - без змін.

У відзиві на апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 вказує, що правовою підставою звернення з позовом про стягнення заборгованості по внескам на утримання будинку ОСББ визначило ту обставину, що вона зобов`язана виконувати рішення співвласників будинку від 21 квітня 2019 рок про затвердження щомісячного внеску на утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 450 грн./місяць за одне машино-місце.

Звертає увагу суду апеляційної інстанції, що на загальні збори співвласників будинку її не запрошували та не повідомляли про прийняті зборами рішення з тих підстав, що вона є власником лише машино-місць НОМЕР_2 та № НОМЕР_1 у підземному паркінгу будинку АДРЕСА_1 та не є власником квартири чи нежитлового приміщення у вказаному будинку, а тому й не повинна виконувати рішення зборів.

Також звертає увагу на ту обставину, що ознайомившись з наданою ОСББ до суду структурою витрат щомісячного внеску на утримання будинку і прибудинкової території у розмірі 450 грн./місяць за одне машиномісце (додаток № 2 до протоколу загальних зборів), вона виявила, що до структури внеску на утримання паркінгу включені витрати, які не мають жодного відношення до утримання обслуговування паркінгу, а саме: п. 1. електропостачання домове, освітлення МЗК (загального користування); п. 2 електропостачання ІТП (індивідуального теплового пункту) та інші пункти, зокрема: п.п. 3, 7; 10; 11; 12; 14; 17; 18; 19; 21, а ряд інших витрат по пунктам прийняті без участі ОСОБА_1 та будь-яких розрахунків та обґрунтувань: п.п. 16; 22; 23; 24; 25.

Просить апеляційну скаргу ОСББ залишити без задоволення, а рішення Святошинського районного суду м. Києва від 25 березня 2024 року в частині в частині відмови у задоволенні зустрічного позову - без змін.

Позиція Київського апеляційного суду

За правилом частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

З урахуванням доводів та вимог поданих апеляційних скарги сторін, рішення суду першої інстанції по суті спору перевіряється судом апеляційної інстанції в межах апеляційної скарги ОСББ «Академіка Палладіна 18/30» в частині відмови у задоволенні первісних позовних вимог, а в межах апеляційної скарги ОСОБА_1 - лише в частині викладення мотивів для відмови у задоволенні її зустрічного позову.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представників сторін в судовому засіданні, перевіривши законність та обґрунтованість судових рішень суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, а також відзивів на них, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга на рішення суду ОСББ підлягає до задоволення, а апеляційні скарги ОСОБА_1 на рішення та ухвалу суду задоволенню не підлягають з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції

Розпорядженням Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації № 429 від 06 березня 2007 року «Про затвердження акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом напівпідземного автопаркінгу по АДРЕСА_1 » затверджено акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта від 26 червня 2006 року напівпідземного автопаркінгу житлового будинку АДРЕСА_1 на 74 машино-місця загальною площею 3 191,54 кв. м, з чого слідує, що напівпідземний автопаркінг на 74 машиномісця є окремим об`єктом будівництва (а.с. 52, т. 1).

З довідки КП Київської міської ради «Київського міського бюро технічної інвентаризації» ББ-2021 № 116 від 22 червня 2021 року убачається, що ОСОБА_1 є власником машино-місць НОМЕР_2 та НОМЕР_3 у вказаному паркінгу (а.с. 12, т. 1).

02 червня 2016 року відбулись установчі збори співвласників багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , оформлені протоколом від 16 червня 2016 року, на яких було прийнято рішення про створення у будинку за адресою: АДРЕСА_1 об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, затвердження його назви, затвердження статуту, обрано керівні органи Об`єднання (а.с. 29-35, т. 1).

З дня державної реєстрації ОСББ «Академіка Палладіна 18/30» здійснювало свою діяльність на підставі статуту, затвердженого установчими зборами, протокол № 1 від 02 червня 2016 року (а.с. 13-27, т. 1).

21 квітня 2019 року відбулись загальні збори ОСББ «Академіка Палладіна 18/30», оформлені протоколом від 05 травня 2019 року (а.с. 36-44, т. 1) на яких були прийняті такі рішення:

- з 30 червня 2019 року відмовитись повністю від послуг утримання та обслуговування багатоквартирного будинку та прибудинкової території від КП «Житло-Сервіс», питання 3 порядку денного (а.с. 39, т. 1);

- з 30 червня 2019 року передати багатоквартирний будинок за адресою: АДРЕСА_1 , у самостійне управління та обслуговування, створеному цьому будинку ОСББ «Академіка Палладіна 18/30», питання 4 порядку денного (а.с. 39, т. 1);

- затвердити кошторис на утримання будинку та прибудинкової території на рік в сумі 2 763 270 грн 00 коп. У тому числі: житлове приміщення 22 862,60 кв. м - 2 057 634 грн 00 коп.; нежитлові приміщення 1 700,20 кв. м - 306 036 грн 00 коп.; паркінг 74 паркомісця - 399 600 грн 00 коп., питання 5 порядку денного (а.с. 40, т. 1);

- затвердити щомісячний внесок на утримання будинку та прибудинкової території у житлових приміщеннях у розмірі 7 грн 50 коп. за 1 кв. м.; у нежитлових приміщеннях 15 грн. 00 коп за 1 кв. м.; на утримання паркінгу у розмірі 450 грн. 00 коп. за одне машиномісце, питання 6 порядку денного (а.с. 40, т. 1).

Додатком № 2 до протоколу загальних зборів ОСББ «Академіка Палладіна 18/30» від 21 квітня 2019 року затверджено розрахунок щомісячного внеску на управління та обслуговування будинку за адресою: АДРЕСА_1 та прибудинкової території (а.с. 45, т. 1).

01 липня 2019 року між КП «Житло-Сервіс» та ОСББ «Академіка Палладіна 18/30» складено та підписано акт приймання-передачі житлового будинку з підземним автопаркінгом по вул Палладіна у м. Києві від КП «Житло-Сервіс» в управління та обслуговування ОСББ «Академіка Палладіна 18/30» (а.с. 46-50, т. 1), проте текст акту не містить жодних відомостей про передачу від КП «Житло-Сервіс» до ОСББ «Академіка Палладіна 18/30» в управління та обслуговування підземного паркінгу.

Заявою від 23 вересня 2019 року ОСОБА_1 зверталась ОСББ «Палладіна 18/30» з проханням надати їй інформацію про рішення, прийняті 21 квітня 2019 року на загальних зборах співвласників будинку, кошторис витрат та складову витрат на утримання машиномісць у паркінгу (а.с. 91, т. 1).

Заявою від 15 жовтня 2021 року ОСОБА_1 зверталась ОСББ «Палладіна 18/30» з проханням надати їй завірену копію протоколу загальних зборів ОСББ «Академіка Палладіна 18/30» від 21 квітня 2019 року, акт приймання передачі житлового будинку з підземним авто паркінгом (а.с. 93, т. 1).

Відмовляючи у задоволенні позову ОСББ «Академіка Палладіна 18/30» про стягнення заборгованості, суд першої інстанції виходив з того, що паркінг є окремим об`єктом інвестування та будівництва, а в матеріалах справи доказів щодо понесених ОСББ фактичних витрат на утримання паркінгу, погоджених з відповідачкою немає, отже заявлені позовні вимоги виходять за межі фактичних витрат, необхідних для утримання паркінгу.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 про зобов`язання вчинити дії, суд дійшов висновку, що остання не надала доказів звернення до ОСББ у досудовому порядку з відповідною заявою про проведення перерахунку внеску на утримання машино-місць НОМЕР_2 та НОМЕР_3 шляхом виключення із щомісячних внесків нарахування (додаток № 2 до протоколу загальних зборів від 21 квітня 2019 року) витрат складових за наведеним переліком у прохальній частині її позову. За таких обставин, на думку суду першої інстанції, відсутні підстави вважати, що ОСББ порушило права ОСОБА_1 , а тому відсутні підстави для задоволення зустрічних позовних вимог.

Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення, районний суд зазначив, що беручи до уваги заперечення представника ОСББ, враховуючи надані заявником документи, які належним чином не підтверджують повний обсяг наданих послуг співмірних із заявленою сумою, яку вона просить стягнути в якості витрат на правову допомогу у розмірі 35 000 грн 00 коп., також враховуючи ту обставину, що у задоволенні первісного та зустрічного позовів відмовлено у повному обсязі, підстав, передбачених пунктом 2 частини другої статті 141 ЦПК України, для ухвалення додаткового рішення немає.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону ухвалене у справі судове рішення по суті спору в частині вирішення первісного позову не відповідає.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відтак, об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

ОСББ пред`явило в суді позов на захист свого права на отримання платежів у рахунок покриття витрат на утримання та обслуговування паркінгу.

Відповідачка є власником машино-місць НОМЕР_2 та НОМЕР_3 у підземному паркінгу на 74 машино-місць, що не є відокремленими, який має місця загального користування та на утримання якого (охорона, прибирання, водопостачання, електропостачання) позивачем сплачуються кошти суб`єктам господарювання, які ці послуги надають. Відповідачка є споживачем цих послуг, окремих договорів від власного імені на надання таких послуг вона не укладала та за ці послуги з липня 2019 року коштів нікому не сплачувала.

Згідно зі статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Статтею 319 ЦК України встановлено, що власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 322 ЦК України).

За змістом статті 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

Зазначені положення законодавства встановлюють презумпцію обов`язку власника нести усі витрати, пов`язані з утриманням належного йому майна, у тому числі з оплати комунальних та інших наданих йому послуг, поза залежністю від того, чи користується він ними безпосередньо чи ні. До таких витрат належать витрати, пов`язані зі зберіганням майна, його ремонтом, забезпеченням збереження його властивостей тощо. Такий обов`язок власника є похідним від належних йому, як абсолютному володарю, правочинів володіння, користування та розпорядження майном. Невиконання власником свого обов`язку по утриманню своєї власності може створювати небезпеку для третіх осіб.

Отже, власник нерухомого майна у вигляді машино-місця у паркінгу також несе обов`язок з оплати витрат на утримання цього майна (машино-місця).

Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Правило статті 526 ЦК України є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.

За приписами статей 530, 610, 611, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

ЦК України передбачає спеціальні засоби, які забезпечують захист майнових інтересів кредитора на випадок невиконання чи неналежного виконання своїх зобов`язань боржником, які є видами забезпечення виконання зобов`язання.

Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, в якому, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина перша статті 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.

Колегія суддів враховує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Особа, яка є власником нерухомого майна у багатоквартирному будинку, зобов`язана здійснювати платежі та внески на утримання і ремонт спільного майна відповідно до розміру своєї частки та затверджених тарифів, а також сплачувати вартість інших послуг.

Ураховуючи вимоги частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши належні, допустимі, достовірні та достатні докази відповідно до вимог статей 77-80 ЦПК України.

Тобто, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, зобов`язана їх довести, надавши суду докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про такі обставини. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 76-78, 83, 84, 87, 89, 228, 235, 263-265 ЦПК України, визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову (дослідження обґрунтованості, наявності доказів, що їх підтверджують).

Як вбачається з матеріалів справи, саме ОСББ «Академіка Палладіна 18/30» уклало договори про надання комунальних послуг, які надаються іншими організаціями (виконавцями) і які споживають власники машино-місць, в тому числі і відповідачка, а саме водопостачання, освітлення, охорона. Саме із обсягу наданих послуг був сформований щомісячний внесок власників паркомісць у розмірі 450 грн 00 коп. на місяць.

Відповідачка не сплачує ці витрати, оскільки не погоджується із їх структурою, вважаючи, що до цих щомісячних внесків включені послуги, які вона не отримує як власник машино-місця. І саме тому ОСОБА_1 подала зустрічний позов, виходячи з якого вона не заперечує того факту, що ОСББ обслуговує підземний паркінг, проте не погоджується із розміром щомісячних внесків власників машино-місць на його обслуговування, відтак просила зобов`язати ОСББ зробити перерахунок, виключивши витрати по електропостачанню домовому, освітлення місць загального користування, електропостачання насосної станції, прибирання прибудинкової території та інші.

Таким чином, враховуючи позицію ОСОБА_1 , висловлену у зустрічній позовній заяві, у суду першої інстанції не було підстав стверджувати, що матеріалами справи не доводиться, що паркінг було передано на обслуговування ОСББ «Академіка Палладіна 18/30» і що в Об`єднання виникло право вимагати від ОСОБА_1 оплати щомісячних внесків.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову ОСББ, суд першої інстанції також виходив з того, що підземний паркінг не є спільним сумісним майном співвласників багатоквартирного будинку, а ОСОБА_1 також не являється таким співвласником, отже вона не зобов`язана виконувати рішення загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку, а цивільно-правові угоди між ОСББ та ОСОБА_1 не укладались.

Колегія суддів не може погодитись із судом першої інстанції в тому, що наведені судом обставини можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову ОСББ.

Дійсно, ОСОБА_1 не є членом ОСББ і з нею не укладались цивільно-правові угоди. Між тим, як було зазначено вище, матеріалами справи доводиться, що ОСББ «Академіка Палладіна 18/30» уклало договори із третіми особами про надання житлово-комунальних послуг та послуг з охорони і ці послуги надаються та споживаються, в тому числі і ОСОБА_1 , як власником машино-місць.

Позивач посилався на те, що будинок з паркінгом є цілісним комплексом, що перебуває на балансі у ОСББ «Академіка Палладіна 18/30», яке його утримує, а тому у випадку несплати власником машино-місця відповідного внеску відповідальність перед третіми особами (постачальниками тепла, електроенергії, охороною тощо) несе саме об`єднання, а не власник машино-місця напряму. Відповідні платежі (внески) на утримання паркінгу сплачуються власниками машино-місць на рахунок Об`єднання (доказів протилежного матеріали справи не містять), так само у разі наявності заборгованості вона стягується із власника машино-місця також на користь цього Об`єднання. Ці доводи ОСББ відповідачкою не спростовані.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09 листопада 2023 року у справі № 910/18499/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСББ «Академіка Палладіна 18/30» про визнання недійсним рішення загальних зборів співвласників ОСББ «Академіка Палладіна 18/30» від 21 квітня 2019 року в частині визначення щомісячного внеску на утримання паркінгу у розмірі 450 грн 00 коп. за одне паркомісце зазначено, що незгода позивачки - фізичної особи з рішенням загальних зборів Об`єднання про визначення їй розміру внесків на утримання та обслуговування підземного паркінгу, який перебуває на балансі ОСББ, підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Оскільки ОСОБА_1 не брала участі у визначенні розміру щомісячного внеску власника паркомісця на компенсацію понесених ОСББ витрат на його утримання, а також не укладала відповідного договору з обумовленням ціни, вона скористалась своїм правом на оскарження розміру щомісячного внеску, подавши зустрічний позов в цій справі. Проте суд першої інстанції у задоволенні зустрічного позову відмовив і рішення суду в цій частині ОСОБА_1 не оскаржувалось в апеляційному порядку.

Отже, ОСОБА_1 не спростувала розмір щомісячних внесків власників паркомісць, а тому має сплатити на користь позивача заявлені ним до стягнення суми боргу, інфляційних нарахувань та 3 % річних за порушення грошового зобов`язання.

За вказаних обставин, посилання відповідачки на відсутність підписаного договору про надання послуг з утримання та обслуговування нерухомого майна, відсутність погодження з нею розміру оплати не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову. Між сторонами у справі фактично склалися саме такі зобов`язальні відносини, адже позивач надає відповідачці послуги з утримання і обслуговування машино-місця, які не можуть бути відокремлені, фактично надаються, а тому відповідачка, як власник цього нерухомого майна, зобов`язана їх оплачувати.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 02 жовтня 2020 року у справі № 761/48615/18.

В силу вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Колегія суддів погоджується із доводами апеляційної скарги ОСББ в тій частині, що суд безпідставно в оскаржуваному рішенні без наявності відповідних доказів та спеціальних знань зазначив про те, що паркінг збудований і введений в експлуатацію як окремий об`єкт та не призначений для задоволення потреб усіх співвласників житлового будинку. При цьому суд послався на те, що ці обставини встановлені судовим рішенням Верховного Суду у справі № 910/18499/21.

Як вбачається із наведеної постанови Верховного Суду у справі № 910/18499/21, обставини, на які послався суд першої інстанції в цій справі були встановлені рішенням Господарського суду м. Києва від 09 листопада 2022 року, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 05 квітня 2023 року і у рішенні суду касаційної інстанції було зазначено лише як встановлені судом першої інстанції обставини. Однак, ці рішення судів нижчих інстанції були скасовані постановою Верховного Суду від 09 листопада 2023 року і провадження у справі було закрито.

Отже, посилання на судове рішення Верховного Суду у справі № 910/18499/21 при встановленні обставин в даній справі є помилковим.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач допустила невиконання свого обов`язку та вимог закону щодо належної оплати вартості послуги з утримання та обслуговування належних їй на праві власності машино-місць підземної автостоянки (паркінгу) в установлений строк та у визначеній сумі вартості цієї послуги, що є підставою для стягнення з неї на користь позивача заборгованості за надані та спожиті послуги з інфляційними втратами та трьома процентами річних від простроченої суми боргу.

Водночас колегія суддів вважає, що не підлягає задоволенню апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення суду з таких підстав.

Відповідно до частини четвертої статті 376 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Згідно із частиною першою, другою статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання, зокрема: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Згідно частини четвертої статті 265 ЦПК України у мотивувальній частині рішення зазначаються:

1) фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини;

2) докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення;

3) мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику;

4) чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду;

5) норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування;

6) норми права, на які посилалися сторони, які суд не застосував, та мотиви їх незастосування.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 333/6816/17 зазначено, що ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою. Не відповідатиме завданням цивільного судочинства звернення до суду з позовом, спрямованим на оцінювання доказів, зібраних в інших справах, на предмет їх належності та допустимості, або з метою створення підстав для звільнення від доказування в іншій справі (для встановлення у судовому рішенні обставин, які би не потрібно було надалі доказувати під час розгляду іншої справи). Недопустимим з огляду на завдання цивільного судочинства є ініціювання позовного провадження з метою оцінки обставин, які становлять предмет доказування у іншій справі.

Як вбачається із апеляційної скарги ОСОБА_1 , вона погоджується із рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 25 березня 2024 року в частині відмови у задоволенні позову ОСББ про стягнення заборгованостіта її зустрічного позову до ОСББ про зобов`язання вчинити дії.

Також відповідачка погоджується із мотивами для відмови у задоволенні первісного позову ОСББ «Академіка Палладіна 18/30». Проте вважає, що відповідно до приписів статей 264, 265 ЦПК України перед тим, як відмовити у задоволенні її зустрічного позову, суд мав встановити обставини, якими обґрунтовувались її зустрічні позовні вимоги, встановити які правовідносини випливають із встановлених обставин і лише після цього відмовити у позові. У зв`язку із наведеним, ОСОБА_1 просить доповнити мотивувальну частину рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів звертає увагу на те, що у даній справі судом розглядалось одночасно два позови: первісний позов ОСББ «Академіка Палладіна 18/30» та зустрічний позов ОСОБА_1 .

У постанові від 13 березня 2019 року у справі № 916/3245/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила про таке: «Ознаками зустрічного позову є взаємопов`язаність із первісним позовом і доцільність його спільного розгляду з первісним позовом, зокрема, коли позови виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом можуть різнитися з вимогами первісного позову, але вони об`єднуються в одне провадження з первісним позовом ухвалою суду.

Взаємна пов`язаність зустрічного та первісного позовів може виражатися в підставах цих позовів або поданих доказах, вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватися. Водночас подання зустрічного позову, задоволення якого виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову, має на меті довести відсутність у позивача матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб`єктивне право позивача за первісним позовом».

Первісний позов ОСББ був обґрунтований тим, що Об`єднання несе витрати на утримання паркінгу, а ОСОБА_1 , як власник двох машино-місць у цьому паркінгу, не компенсує ОСББ ці витрати у вигляді щомісячної сплати 450 грн 00 коп., розмір якої встановлений рішенням загальних зборів ОСББ.

Зустрічний позов ОСОБА_1 був мотивований тим, що вона не має компенсувати ОСББ ці витрати, оскільки не є членом ОСББ, не брала участі у загальних зборах і не має виконувати їх рішення.

Отже, обидва позови виникли із одних правовідносин, доводяться одними доказами і у випадку задоволення зустрічного позову це виключало повністю або частково задоволення первісного позову.

Виходячи із наведеного, суд першої інстанції встановив обставини, що мають значення для справи за обома позовами, виклавши їх у мотивувальній частині у розділі «Фактичні обставини справи» і дійшов висновку, що право ОСББ «Академіка Палладіна 18/30» відповідачкою ОСОБА_1 не порушене, оскільки вона не є членом ОСББ, не має виконувати рішення ОСББ і паркінг є окремим об`єктом.

Тобто, ці обставини встановлені для обох позовів і суд не мав їх встановлювати окремо за зустрічними позовними вимогами ОСОБА_2 .

Проте, підставою для відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 суд зазначив те, що вона не зверталась ОСББ із заявою про здійснення перерахунку, отже відсутні підстави вважати, що ОСББ порушило право ОСОБА_1 на здійснення такого перерахунку і ці висновки суду ОСОБА_1 не оспорювались.

З врахуванням наведеного, а також принципу диспозитивності цивільного судочинства (статті 13, 367 ЦПК України), колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення суду першої інстанції.

Між тим, колегія суддів приймає до уваги доводи апеляційної скарги відповідачки на ухвалу суду першої інстанції щодо помилковості відмови в ухваленні додаткового рішення про стягнення витрат на правову допомогу з тієї підстави, що у задоволенні первісного та зустрічного позовів було відмовлено, однак, враховуючи, що рішення суду по суті спору в частині відмови у задоволенні позову ОСББ «Академіка Палладіна 18/30» про стягнення заборгованості підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового судового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі, також не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування ухвали Святошинського районного суду м. Києва від 12 квітня 2024 року та проведення в цій частині між сторонами нового розподілу судових витрат відповідно до вимог статей 137, 141 ЦПК України.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення («Серявін та інші проти України», № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків апеляційного суду, колегія суддів виходить з того, що у справі, яка переглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновки за результатами розгляду апеляційних скарг

Згідно пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову ОСББ «Академіка Палладіна 18/30» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи та з неправильним застосуванням норм матеріального і порушенням норм процесуального права, а відтак відповідно до вимог статті 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового судового рішення про задоволення позовних вимог.

В частині мотивів для відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 до ОСББ «Академіка Палладіна 18/30» про зобов`язання вчинити дії рішення суду першої інстанції, які і ухвалу суду про відмову у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення необхідно залишити без змін на підставі положень статті 375 ЦПК України.

Щодо судових витрат

За змістом підпунктів «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України у постанові суду апеляційної інстанції має бути зазначено про новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування або зміни судового рішення; та розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України.

У частинах першій, тринадцятій статті 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат

Отже, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції та її переглядом, зокрема, у суді апеляційної інстанції, має здійснити той суд, який ухвалює остаточне рішення у справі, враховуючи загальні правила розподілу судових витрат.

На підставі викладеного з відповідачки стягуються документально підтверджені судові витрати, понесені позивачем у межах цієї справи, а саме 2 270 грн 00 коп. сплаченого судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції та 3 721 грн 50 коп. - за перегляд справи у суді апеляційної інстанції

Керуючись статтями 367 - 369, 374 - 376, 381 - 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 25 березня 2024 року та ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 12 квітня 2024 року залишити без задоволення.

Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 25 березня 2024 року в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 про зобов`язання вчинити дії та ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 12 квітня 2024 року про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення залишити без змін.

Апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Академіка Палладіна 18/30» на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 25 березня 2024 року задовольнити.

Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 25 березня 2024 року в частині відмови у задоволенні позову Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Академіка Палладіна 18/30» про стягнення заборгованості скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Академіка Палладіна 18/30» заборгованість за щомісячними внесками на утримання паркінгу, що розташований у житловому будинку АДРЕСА_1 , за період з липня 2019 року по серпень 2021 року включно, в сумі основного зобов`язання у розмірі 23 400 грн 00 коп., інфляційні нарахування у розмірі 2 002 грн 50 коп. та 3 % річних у розмірі 758 грн 69 коп., що разом складає 26 161 грн 19 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Академіка Палладіна 18/30» 2 270 грн 00 коп. сплаченого судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції та 3 721 грн 50 коп. - за перегляд справи у суді апеляційної інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення до Верховного Суду виключно у випадках, передбачених у частині другій статті 389 ЦПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 24 жовтня 2024 року.

Головуючий С.А. Голуб

Судді: Т.А. Слюсар

Д.О. Таргоній