Ухвала

від 06.11.2024 по справі 759/21794/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 759/21794/21 Головуючий у суді І інстанції Ул`яновська О.В.

Провадження № 22-з/824/1600/2024 Доповідач у суді ІІ інстанції Голуб С.А.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(д о д а т к о в а)

06 листопада 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Голуб С.А.,

суддів: Слюсар Т.А., Таргоній Д.О.,

за участю секретаря судового засідання - Гаврилко Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за клопотанням ОСОБА_1 про розподіл судових витрат та за заявою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Академіка Палладіна 18/30» про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Академіка Палладіна 18/30» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Академіка Палладіна 18/30» про зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

У вересні 2023 року Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Академіка Палладіна 18/30» (далі - ОСББ «Академіка Палладіна 18/30», ОСББ, Об`єднання) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСББ «Академіка Палладіна 18/30» про зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 25 березня 2024 року у задоволенні первісних та зустрічних позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 12 квітня 2024 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення відмовлено.

Не погоджуючись з вказаними вище судовими рішеннями, сторони звернулися з апеляційними скаргами.

Постановою Київського апеляційного суду від 16 жовтня 2024 року апеляційні скарги ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 25 березня 2024 року та ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 12 квітня 2024 року залишено без задоволення.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 25 березня 2024 року в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 про зобов`язання вчинити дії та ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 12 квітня 2024 року про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення залишено без змін.

Апеляційну скаргу ОСББ «Академіка Палладіна 18/30» на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 25 березня 2024 року задоволено.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 25 березня 2024 року в частині відмови у задоволенні позову ОСББ «Академіка Палладіна 18/30» про стягнення заборгованості скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСББ «Академіка Палладіна 18/30» заборгованість за щомісячними внесками на утримання паркінгу, що розташований у житловому будинку АДРЕСА_1 , за період з липня 2019 року по серпень 2021 року включно в сумі основного зобов`язання у розмірі 23 400 грн 00 коп., інфляційні нарахування у розмірі 2 002 грн 50 коп. та 3 % річних у розмірі 758 грн 69 коп., що разом складає 26 161 грн 19 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСББ «Академіка Палладіна 18/30» 2 270 грн 00 коп. сплаченого судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції та 3 721 грн 50 коп. - за перегляд справи у суді апеляційної інстанції.

21 жовтня 2024 року ОСОБА_1 подаладо апеляційного суду клопотання про розподіл судових витрат, а саме понесених витрат на правову допомогу у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 16 500 грн 00 коп.

ОСББ «Академіка Палладіна 18/30» 21 жовтня 2024 року надіслало до апеляційного суду заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просить стягнути з ОСОБА_1 на його користь: 18 000 грн 00 коп. витрат на правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції; 20 000 грн 00 коп. витрат на правничу допомогу, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції; 3 721 грн 50 коп. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник Об`єднання - адвокат Подоляко Н.П. підтримала вимоги заяви про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогута заперечувала проти задоволення клопотання відповідачки про розподіл судових витрат.

ОСОБА_1 та її представник - адвокат Науменко С.В. в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки до апеляційного суду не повідомили, тому колегія суддів дійшла висновку, що їх неявка відповідно до вимог частини четвертої статті 270 ЦПК України не перешкоджає розгляду заяв (клопотань) про ухвалення додаткового рішення.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представника позивача в судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, вимоги та обґрунтування поданих заяв, колегія суддів вважає, що клопотання ОСОБА_1 про розподіл судових витрат слід залишити без задоволення, а заяву ОСББ «Академіка Палладіна 18/30» про ухвалення додаткового рішення - задовольнити частково з таких підстав.

Щодо клопотання ОСОБА_1 про розподіл судових витрат

За змістом підпунктів «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України у постанові суду апеляційної інстанції має бути зазначено про новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування або зміни судового рішення, та розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

За приписами частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України.

У частині тринадцятій статті 141 ЦПК України встановлено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Отже, розподіл судових витрат, понесених стороною у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції та її переглядом, зокрема, у суді апеляційної інстанції, має здійснити той суд, який ухвалює остаточне рішення у справі, враховуючи загальні правила розподілу судових витрат.

Аналогічної позиції дотримується і Велика Палата Верховного Суду (див. постанови від 27 листопада 2019 року у справі № 242/4741/16-ц, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17).

Згідно із частиною другою статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

16 жовтня 2024 рокуКиївський апеляційний суд прийняв постанову, якою, зокрема, апеляційні скарги ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 25 березня 2024 року та ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 12 квітня 2024 року залишив без задоволення. Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 25 березня 2024 року в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 про зобов`язання вчинити дії та ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 12 квітня 2024 року про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення залишив без змін.

Оскільки апеляційні скарги ОСОБА_1 залишені без задоволення, а оскаржувані судові рішення суду першої інстанції в зазначених частинах - без змін, то відсутні підстави, передбачені частиною другою статті 141 ЦПК України, для розподілу витрат відповідачки на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з переглядом даної справи за її апеляційними скаргами у суді апеляційної інстанції.

Щодо заяви ОСББ про ухвалення додаткового рішення

Згідно із частиною першою статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; судом не вирішено питання про судові витрати; суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Тобто, процесуальним законом визначено вичерпний перелік підстав для ухвалення додаткового рішення, однією з яких є невирішення питання про судові витрати разом з ухваленням судового рішення у справі (пункт 3 частини першої статті 270 ЦПК України).

За загальним правилом, у судовому рішенні повинні бути розглянуті усі заявлені вимоги, а також вирішено всі інші, в тому числі, процесуальні питання. Неповнота чи невизначеність висновків суду щодо заявлених у справі вимог, а також окремих процесуальних питань, зокрема, розподілу судових витрат, є правовою підставою для ухвалення додаткового судового рішення.

Таким чином, у випадку, якщо суд при ухваленні судового рішення по суті спору з певних причин не вирішив питання про судові витрати, або відкладення вирішення цього питання було ініційовано стороною у справі, таке питання підлягає вирішенню шляхом ухвалення судом додаткового судового рішення в порядку статті 270 ЦПК України.

Вказаний висновок викладено у постанові (додатковій) Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 447/3950/21.

При цьому додаткове рішення може бути ухвалено лише у випадках і за умов, передбачених законом, і воно не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. При порушенні питання про ухвалення додаткового рішення з інших підстав суд ухвалою відмовляє в задоволенні заяви.

Зазначене відповідає роз`ясненням, які містяться у пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 № «Про судове рішення у цивільній справі».

Як вбачається з матеріалів справи, у постанові Київського апеляційного суду від 16 жовтня 2024 року, якою, зокрема, апеляційну скаргу ОСББ «Академіка Палладіна 18/30» задоволено, рішення Святошинського районного суду м. Києва від 25 березня 2024 року в частині відмови у задоволенні позову ОСББ «Академіка Палладіна 18/30» про стягнення заборгованості скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення про задоволення позовних вимог, було вирішено питання щодо розподілу судових витрат по сплаті судового збору, а саме стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСББ «Академіка Палладіна 18/30» 2 270 грн 00 коп. сплаченого судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції та 3 721 грн 50 коп. - за перегляд справи у суді апеляційної інстанції.

Отже, вимоги позивача у заяві про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат по сплаті судового збору були вирішені у постанові Київського апеляційного суду від 16 жовтня 2024 року, тому виходять за межі правового регулювання статті 270 ЦПК України.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для ухвалення додаткового рішення у даній справі в частині вирішення питання про судові витрати у вигляді витрат по сплаті судового збору, оскільки це питання уже вирішено при ухваленні судового рішення суду апеляційної інстанції.

У заяві про ухвалення додаткового рішення Об`єднання також просило стягнути з ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 18 000 грн 00 коп., понесені у зв`язку з розглядом та відмовою у задоволенні її зустрічного позову в суді першої інстанції.

В постанові від 21 квітня 2021 року у справі № 607/6424/20 Верховний Суд зазначив, що відповідними нормами ЦПК України передбачено право судів першої та апеляційної інстанцій на розподіл судових витрат виключно у рішенні або постанові суду за результатами розгляду справи по суті, або шляхом ухвалення додаткового рішення з цього питання, що також узгоджується із статтею 270 ЦПК України.

Верховний Суд у постанові Об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 20 грудня 2019 року у справі № 240/6150/18 вказав, що розподіл судових витрат здійснюється судом або в рішенні по суті спору (якщо сторони надали всі докази на підтвердження судових витрат до виходу суду до нарадчої кімнати), або в додатковому судовому рішенні (якщо сторони скористалися своїм правом подати докази на підтвердження понесення судових витрат).

У постанові від 18 травня 2020 року у справі № 530/1731/16-ц Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду зазначив, що у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судом встановлено, що рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 25 березня 2024 року як у задоволенні первісного, так і в задоволенні зустрічного позову було відмовлено.

30 березня 2024 року ОСББ «Академіка Палладіна 18/30» подало до суду першої інстанції заяву про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу у розмірі 18 000 грн 00 коп, які були понесені у зв`язку з розглядом зустрічних позовних вимог в суді першої інстанції, у задоволенні яких відмовлено (а.с. 149-162, т. 3).

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 12 квітня 2024 року в задоволенні заяви ОСББ про ухвалення додаткового рішення відмовлено(а.с. 211-215, т. 3).

Вказану ухвалу суду, як і рішення суду першої інстанції по суті спору в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 про зобов`язання вчинити дії Об`єднання в апеляційному порядку не оскаржувало і, як зазначалось вище, апеляційна скарга ОСОБА_1 була залишена без задоволення, а рішення Святошинського районного суду м. Києва від 25 березня 2024 року у відповідній частині - без змін.

Таким чином, постановою Київського апеляційного суду від 16 жовтня 2024 року рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 не змінювалось і нове судове рішення не ухвалювалось в апеляційному порядку, питання розподілу витрат ОСББ «Академіка Палладіна 18/30»на професійну правничу допомогу, понесених узв`язку з розглядом справи за даним зустрічним позовом у суді першої інстанції, вирішено ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 12 квітня 2024 року, яка не була предметом апеляційного оскарження, а тому це питання не відноситься до компетенції суду апеляційної інстанції.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав, визначених статтею 270 ЦПК України, для ухвалення додаткового рішення у даній справі щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСББ «Академіка Палладіна 18/30» судових витрат на правову допомогу у зв`язку з розглядом та відмовою у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 в суді першої інстанції.

Стосовно розподілу витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до частини першої, другої статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до положень частин першої - третьої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Можливість подання сторонами доказів у підтвердження понесених судових витрат, в тому числі і витрат на професійну правничу допомогу у відповідній інстанції, процесуальний закон ставить у залежність від процесуальної стадії розгляду справи у конкретній інстанції.

Зокрема, докази на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції подаються до закінчення судових дебатів під час перегляду справи у суді апеляційної інстанції, або протягом п`яти днів після ухвалення рішення апеляцією за умови, що до закінчення судових дебатів у суді апеляційної інстанції сторона зробила про це відповідну заяву.

Викладене узгоджується із правовим висновком, висловленим у постанові Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 278/1396/19.

У постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 міститься правовий висновок про те, що однією з основних засад (принципів) судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою запровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді та захиститися у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до врегулювання спору в досудовому порядку. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу; 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами: - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат.

Ураховуючи, що стороною позивача дотримано порядок надання доказів щодо витрат на правову допомогу після ухваленого судом апеляційної інстанції судового рішення від 16 жовтня 2024 року, в тому числі про задоволення апеляційного скарги Об`єднання, скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову Об`єднання про стягнення заборгованості та ухвалення в цій частині нового судового рішення про задоволення пред`явлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що існують підстави для розподілу між сторонами витрат на професійну правничу допомогу, понесених ОСББ «Академіка Палладіна 18/30» у суді апеляційної інстанції.

У відповідності до статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно зі статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

У постановах Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18, від 03 березня 2021 року у справі № 640/18964/17 звернуто увагу на те, що при обчисленні гонорару слід керуватися, зокрема умовами укладеного між замовником і адвокатом договору про надання правової допомоги (частина друга статті 137 ЦПК України, частина друга статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання (пункт 5.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18.

У постанові Верховного Суду від 07 вересня 2020 року у справі № 910/4201/19 зазначено, що «(1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність"); (2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України; (3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару; (4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв; (5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"; (6) відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару. Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність"».

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 зроблено висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Розглядаючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації.

Ураховуючи вимоги частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши належні, допустимі, достовірні та достатні докази відповідно до вимог статей 77-80 ЦПК України.

В даній справі представництво інтересів ОСББ «Академіка Палладіна 18/30» в суді апеляційної інстанції здійснювалось адвокатом Подоляко Н.П.на підставі договору про надання правничої допомоги № 17-05/24 від 17 травня 2021 року, укладеного між позивачем (клієнтом) та Адвокатським об`єднанням «Захист 24» (а.с. 164-166, т. 4).

За цим договором Адвокатське об`єднання приймає на себе доручення (завдання) клієнта про надання йому правничої (правової) допомоги, передбаченої пунктом 1.2 цього договору, в інтересах клієнта на умовах, передбачених договором, а клієнт зобов`язується сплатити гонорар (винагороду) Адвокатському об`єднанню за надану правничу (правову) допомогу, а також у випадку необхідності - фактичні витрати, пов`язанні з виконанням договору (пункт 1.1).

Згідно із пунктом 1.2 договору за даним договором Адвокатське об`єднання надає клієнту наступні види правничої допомоги: усне консультування щодо можливостей, механізмів і процедури судового захисту прав клієнта у зв`язку із захистом прав та інтересів клієнта при розгляді судової справи № 759/21794/21 у Київському апеляційному суді; правовий аналіз наданих клієнтом документів; підготовка та подача апеляційної скарги на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 25 березня 2024 року у справі № 759/21794/21; підготовка та подача відзиву на апеляційну скаргу на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва у справі № 759/21794/21, подану ОСОБА_1 , підготовка та подача відповіді на відзив на апеляційну скаргу, заперечення на відповідь на апеляційну скаргу та/або інших заяв, заперечень та/або клопотань, участь у судових засіданнях, підготовка і подача інших процесуальних документів, ознайомлення з матеріалами справи, отримання копій судових рішень; проведення в інтересах та від імені клієнта всіх необхідних дій, пов`язаних із представництвом інтересів клієнта у судовій справі № 759/21794/21 про стягнення заборгованості з власника машиномісць № НОМЕР_1 та АДРЕСА_2 та зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 до ОСББ «Академіка Палладіна 18/30» про зобов`язання вчинити дії.

Розмір гонорару (винагороди) Адвокатського об`єднання визначається у відповідності з пунктами 3.3 та 3.4 вищевказаного договору.

Так, за змістом пункту 3.3 договору попередня вартість гонорару (винагороди за правничу допомогу), що надається згідно з цим договором складає 20 000 грн 00 коп. Конкретні види правничої допомоги, їх розцінки і об`єм фіксуються сторонами у акті приймання-передавання послуг.

Відповідно до пункту 3.4 договору клієнт зобов`язується оплачувати правничу допомогу шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Адвокатського об`єднання у розмірі 20 000 грн 00 коп. без ПДВ протягом п`яти банківських днів з моменту з моменту укладення даного договору.

На виконання зазначених умов договору про надання правничої допомоги ОСББ «Академіка Палладіна 18/30» було здійснено оплату на суму 20 000 грн 00 коп., що підтверджується платіжною інструкцією № 361 від 21 травня 2024 року (а.с. 162, т. 4).

16 жовтня 2024 року ОСББ «Академіка Палладіна 18/30» та Адвокатське об`єднання «Захист 24» склали і підписали акт приймання - передавання наданих послуг № 1 до вказаного вище договору із зазначенням видів, вартості і витраченого часу на надання правової допомоги (послуг) в суді апеляційної інстанції (а.с. 163, т. 4).

Зважаючи на викладене, оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази та досягнуті домовленості між позивачем та Адвокатським об`єднанням «Захист 24» у розрізі вимог статей 89, 137, 141 ЦПК України, колегія суддів вважає доведеним факт понесення ОСББвитрат за надання професійної правничої допомоги під час перегляду даної справи в суді апеляційної інстанції.

Згідно із частиною четвертою статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

В частині третій статті 141 ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: їх дійсність; необхідність; розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2021 року у справі № 550/936/18.

Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Ці висновки узгоджуються й з висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 9901/350/18 та постанові від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 28 грудня 2020 року у справі № 640/18402/19 (адміністративне провадження № К/9901/27657/20) зазначено, що розмір винагороди за надання правової допомоги, визначений у договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу. Щодо відсутності детального опису робіт на виконання положень частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, суд звернув увагу на зміст цієї норми, яка запроваджена «для визначення розміру витрат», в той час як в межах цієї справи розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу, витраченого представником позивача, а отже є визначеним.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

При цьому Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

В запереченнях на заяву про ухвалення додаткового рішення ОСОБА_1 не обґрунтувала в чому саме полягає невідповідність заявленого розміру витрат на правову допомогу критеріям, визначеним у частині четвертій статті 137 ЦПК України, а також, що сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000 грн 00 коп. суперечить вимогам розумності, реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) і співмірності із виконаними адвокатом роботами (наданими послугами) з огляду на складність цієї справи за двома позовами сторін, доводи трьох апеляційних скарг та двох відзивів на них, в межах яких відбувався перегляд справи в суді апеляційної інстанції.

Зазначена справа не відноситься до категорії справ незначної складності (малозначна справа), налічує в собі чотири томи, потребувала підготовки досить значного обсягу процесуальних документів по суті спору і напрацювання представником позивача своєї правової позиції, в тому числі щодо зустрічних позовних вимог про зобов`язання вчинити дії, та наведення обставин, які мають значення для справи, а також безпосереднього прийняття участі у судовому засіданні.

У своїх запереченнях ОСОБА_1 зазначила, що заявлений ОСББ «Академіка Палладіна 18/30» розмір судових витрат на правничу допомогу є завищеним та не відповідає обсягу витраченого адвокатом часу на виконання відповідних робіт (надання послуг) в суді апеляційної інстанції, тоді як у своєму клопотанні про розподіл судових витрат нею було заявлено вимогу про стягнення із ОСББ витрат на правничу допомогу в сумі 16 500 грн 00 коп. за надання їй подібних послуг Адвокатським об`єднанням «Дерев`янчук, Макаренко та партнери».

Слід врахувати, що однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постановах від 04 жовтня 2021 року у справі № 640/8316/20, від 21 жовтня 2021 року у справі № 420/4820/19 на інших, метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача. Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Отже, виходячи з того, що судом апеляційної інстанції апеляційні скарги ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 25 березня 2024 року та ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 12 квітня 2024 року залишено без задоволення, а апеляційну скаргу ОСББ «Академіка Палладіна 18/30» на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 25 березня 2024 року задоволено і представником Об`єднання документально доведено понесення останнім витрат на правову допомогу, то в апеляційного суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, як про це просила відповідачка.

Оцінюючи обґрунтованість вимог заяви представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, заперечення сторони відповідача в контексті положень частини п`ятої статті 137 ЦПК України, співмірність витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, з огляду на визначені практикою ЄСПЛ критерії, колегія суддів вважає, що заявлена сума в 20 000 грн 00 коп. підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСББ «Академіка Палладіна 18/30» у рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Розмір такого стягнення судових витрат є розумним та справедливим, відповідає принципу співмірності із складністю справи та виконаним адвокатом обсягом робіт, при цьому не порушуватиме права позивача на отримання коштів, які він був змушений фактично затратити з метою захисту своїх прав та інтересів в суді апеляційної інстанції, а також відповідатиме завданню цивільного судочинства, проголошеному у статті 2 ЦПК України.

За встановлених обставин даної справи колегія суддів підстав для відмови у відшкодуванні судових витрат на правничу допомогу та/або зменшення їх розміру не вбачає.

Враховуючи вищенаведене, оскільки під час прийняття Київським апеляційним судом постанови від 16 жовтня 2024 року не було вирішено питання про судові витрати ОСББ «Академіка Палладіна 18/30»на професійну правничу допомогу, а заява його представника - адвоката Подоляко Н.П. про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на правову допомогу подана з дотриманням вимог, встановлених частиною восьмою статті 141 ЦПК України, та є частково обґрунтованою, то наявні правові підстави для прийняття додаткової постанови у цій справі.

Керуючись статтями 2, 15, 133, 137, 141, 270, 368, 381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Клопотання ОСОБА_1 про розподіл судових витрат залишити без задоволення.

Заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Академіка Палладіна 18/30» про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

Ухвалити у справі за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Академіка Палладіна 18/30» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Академіка Палладіна 18/30» про зобов`язання вчинити дії додаткове судове рішення.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Академіка Палладіна 18/30» 20 000 грн 00 коп. в рахунок відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

У задоволенні решти вимог заяви про ухвалення додаткового рішення відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення до Верховного Суду виключно у випадках, передбачених у частині другій статті 389 ЦПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 07 листопада 2024 року.

Головуючий С.А. Голуб

Судді: Т.А. Слюсар

Д.О. Таргоній