Ухвала

від 28.10.2024 по справі 14/572

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018Код ЄДРПОУ 03500004

УХВАЛА

28.10.2024 Справа № 14/572

Суддя Тимощенко О.М., розглянувши матеріали скарги ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Кременчуцького ВДВС у Кременчуцькому районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (вх. № 13878 від 18.10.2024 року) по справі № 14/572

за позовом Акціонерного іноваційного банку "Укрсиббанк" в особі Полтавської філії АКБ "Укрсиббанк"

до Суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи приватного підприємця Власенка Олега Валентиновича

про стягнення 31943,29 грн.

ВСТАНОВИВ:

в провадженні Господарського суду Полтавської області перебувала справа за позовом Акціонерного іноваційного банку "Укрсиббанк" в особі Полтавської філії АКБ "Укрсиббанк" до відповідача Суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи приватного підприємця Власенка Олега Валентиновича про стягнення 33060,46 грн заборгованості за договором овердрафту №449 ОД-427 від 21.04.2006р., в тому числі: 30786,46 грн - основного боргу, 1089,44 грн - заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом, 1160,72 грн - пені за прострочення сплати основного боргу, 23,84 грн - пеня за прострочення сплати нарахованих відсотків за кредитними коштами

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 30.01.2007 року у справі №14/572 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи приватного підприємця Власенка Олега Валентиновича на користь Акціонерного інноваційного банку "Укрсиббанк" в особі Полтавської філії АКБ "Укрсиббанк" вищезазначену заборгованість, а також відшкодовано витрати по сплаті держмита - 330 грн. 60 коп. та послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - 118 грн.

На примусове виконання рішення Господарського суду Полтавської області від 30.01.2007 року судом було видано відповідний наказ від 03.03.2007 року.

Згідно акту Господарського суду Полтавської області "Про вилучення для знищення документів, не внесених до Національного архівного фонду" № 4 від 03.03.2014 року, матеріали справи № 14/572 знищено у зв`язку із закінченням терміну їх зберігання.

18.10.2024 року до Господарського суду Полтавської області через систему «Електронний суд» від ОСОБА_1 надійшла скарга на бездіяльність державного виконавця Кременчуцького ВДВС у Кременчуцькому районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (вх. № 13878) по справі №14/572, в якій скаржник просить визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця щодо виконання судового рішення у виконавчому провадженні НОМЕР_1 та вжити заходів щодо усунення порушень вимог чинного законодавства, а саме: зобов`язати Кременчуцький ВДВС у Кременчуцькому районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції зняти арешт з нерухомого майна ОСОБА_1 (1/2 частини квартири) та ОСОБА_2 (1/2 частини квартири), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , накладеного постановою АЕ594177 від 17.07.2007 року.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями Господарського суду Полтавської області від 21.10.2024 року, скаргу по справі №14/572 передано до розгляду у складі судді Тимощенко О. М.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ст. 339 Господарського процесуального кодексу України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

При зверненні з вказаною скаргою ОСОБА_3 просить суд визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Кременчуцького ВДВС у Кременчуцькому районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо зняття арешту з частини квартири ( АДРЕСА_1 ), власником якої є скаржник, та з частини квартири ( АДРЕСА_1 ), власником якої є ОСОБА_2 , та просить зобов`язати виконавчу службу зняти арешт з вищезазначеної квартири.

Про наявність обтяження у вигляді арешту вказаної квартири скаржник дізнався з інформаційної довідки №335989150 від 16.06.2023 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.02.2024 року скаржник звернувся до Кременчуцького ВДВС у Кременчуцькому районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції з вимогою про зняття арешту, що було накладено у виконавчому провадженні НОМЕР_1.

У відповіді на вищезазначену заяву Кременчуцький ВДВС у Кременчуцькому районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (вих. №9779 від 14.02.2024 року) зазначив, що згідно бази даних Автоматизованої системи виконавчого провадження (далі - АСВП) - спец розділ, у відділі перебувало виконавче провадження НОМЕР_1 з виконання наказу Господарського суду Полтавської області №14/572 від 03.03.2007 року про стягнення з Власенка О. В , на користь АКБ «УКРСИББАНК» боргу у сумі 33 509,06 грн. Постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серія АЕ №594177 від 17.07.2007 року накладено арешт на майно вказаного боржника.

Вказана відповідь містить інформацію, що згідно п. 7 ч. 1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження» вищезазначене виконавче провадження завершено на підставі того, що боржник чи майно боржника не виявлено протягом року з дня оголошення в розшук. На даний час матеріали виконавчого провадження НОМЕР_1, яке було передано до архіву, знищено у зв`язку із закінченням терміну зберігання.

Також було рекомендовано звернутися до відповідного суду для вирішення питання про зняття арешту з належного скаржнику майна.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист, яка охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України "Про виконавче провадження".

Частиною першою статті 13 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 339 та частини першої статті 340 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права. Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Судом встановлено, що сторонами виконавчого провадження НОМЕР_1 у справі №14/572 були Акціонерний інноваційний банку "Укрсиббанк" в особі Полтавської філії АКБ "Укрсиббанк"(стягувач) та Суб`єкт підприємницької діяльності - фізична особа приватний підприємець Власенко Олег Валентинович.

При зверненні до суду з вказаною скаргою ОСОБА_1 зазначає, що власниками квартири АДРЕСА_1 є він (1/2 частини квартири) та ОСОБА_2 (1/2 частини квартири). Саме на дану квартиру було накладено арешт в рамках виконавчого провадження НОМЕР_1 з виконання наказу Господарського суду Полтавської області №14/572 від 03.03.2007 року.

На підтвердження права власності до скарги додано копію витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, копію договору дарування частини квартири від 27.12.2006 року та копію інформаційної довідки №335989150 від 16.06.2023 року та №365703449 від 14.02.2024 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

Проте, суд зазначає, що заявник не є стороною у справі № 14/572, станом на момент проведення виконавчих дій до моменту закінчення виконавчого провадження ОСОБА_1 не був учасником виконавчого провадження, відсутні докази звернення скаржника із заявою про заміну сторони виконавчого провадження. Крім того, до матеріалів скарги останнім не додано доказів правонаступництва прав й обов`язків Власенка Олега Валентиновича .

За таких підстав, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 не є стороною у справі № 14/572 та виконавчого провадження з примусового виконання наказу №14/572, виданого 03.03.2007 року Господарським судом Полтавської області про стягнення про стягнення з Власенка О. В , на користь АКБ «УКРСИББАНК» боргу у сумі 33 509,06 грн, а тому відповідно до статті 339 Господарського процесуального кодексу України не має права на звернення до суду із вказаною скаргою по справі №14/572.

При цьому, суд звертає увагу, що частиною 1 статті 317 Цивільного кодексу України визначено, що власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно з ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Проте, юридично забезпечена можливість здійснювати правомочності щодо володіння, користування і розпорядження власника належним йому майном не може виходити за рамки, встановлені правовими нормами, що регулюють відносини у сфері власності (абзац другий підпункту 4.2 пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11 травня 2005 року № 4-рп/2005 у справі про права акціонерів ЗАТ).

Статтею 391 ЦК України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).

Так, відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України встановлено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Виходячи зі змісту даної правової норми право на звернення до суду з позовом про захист речових прав на майно встановлюється за позивачем, коли у інших осіб виникають сумніви у належності йому цього майна, та створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності у зв`язку з наявністю таких сумнівів чи втратою належних правовстановлюючих документів на майно. Тобто, у позивача є право власності на певне майно і має місце факт оспорювання належного позивачу права.

Як роз`яснено в п.п.1-2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.06.2016 р. № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», в порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

Підстави зняття арешту з майна у виконавчому провадженні визначено ст.59 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з якою особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Тобто названа норма є спеціальною, в якій закріплено порядок вирішення спорів, що виникають між органом державної виконавчої служби та особою, яка не є боржником у виконавчому провадженні, з приводу накладення арешту на майно такої особи і у разі виникнення спору належним способом захисту прав особи є саме звернення до суду з позовом про визнання права власності на майно та зняття з нього арешту.

Подібний правовий висновок наведений у постанові Верховного Суду від 08.06.2021 року у справі № 913/567/19(913/310/20).

Також у Постанові КЦС ВС від 29 червня 2023 року у справі № 208/9810/21 суд дійшов висновку, що спори, пов`язані з належністю майна, на яке накладений арешт, відповідно до статей 15 і 16 ЦПК України у редакції, що була чинною 15 грудня 2017 року, суди розглядають у порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо існує спір щодо визнання права власності на майно та однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства. У разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України у вказаній редакції. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно та про зняття з нього арешту.

Верховний Суд у Постанові від 18 травня 2022 року у справі № 642/4263/21 виходив з того, що за змістом положень Закону України «Про виконавче провадження» в судовому порядку може бути ухвалено рішення про зняття арешту з майна у випадку незавершеного виконавчого провадження або у випадку, коли особа вважає себе власником майна, на яке накладений арешт, та одночасно звертається з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. За змістом статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» до суду з позовом про зняття арешту з майна може звернутися не сторона виконавчого провадження, а інша особа, яка є власником, чи претендує на таке майно. Тож, арешт майна, який не пов`язаний зі спором про право на це майно, а стосується порушень вимог виконавчого провадження органом державної виконавчої служби, треба розглядати за правилами розділу VII ЦПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За приписами статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до статті 23 Цивільного процесуального кодексу України усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами, як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою та третьою цієї статті.

Враховуючи викладене, суд звертає увагу, що фізична особа ОСОБА_1 , має право у передбаченому чинним законодавством України порядку звернутися з позовом про зняття арешту з майна до відповідного місцевого загального суду.

За таких підстав, оскільки заявник не є стороною виконавчого провадження, Господарський суд Полтавської області відмовляє у прийнятті скарги ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Кременчуцького ВДВС у Кременчуцькому районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (вх. № 13878 від 18.10.2024 року) по справі № 14/572.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 233, 234, 235, 339, 340 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

У прийнятті скарги ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Кременчуцького ВДВС у Кременчуцькому районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (вх. № 13878 від 18.10.2024 року) по справі № 14/572 - відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена (ст. 235, 255-257 ГПК України).

Ухвала підписана 28.10.2024 року.

Суддя О. М. Тимощенко