Постанова

від 16.10.2024 по справі 758/14244/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 758/14244/20

№ апеляційного провадження: 22-ц/824/8847/2024

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді - доповідача Слюсар Т.А.,

суддів: Голуб С.А., Таргоній Д.О.,

за участю секретаря судового засідання Гладкої І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Ліндаєва Олександра Сергійовича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду міста Києва від 22 грудня 2023 року у складі судді Ковбасюк О.О.,

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи: Третя київська державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Звєркова Наталія Володимирівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Лазарєва Людмила Іванівна про визнання частково недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом, визнання недійсними договорів купівлі-продажу, визнання права власності на майно в порядку спадкування,

та за зустрічними позовами

ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_3 , Третя київська державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Звєркова Наталія Володимирівна про визнання добросовісним набувачем,

ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: Третя київська державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Звєркова Наталія Володимирівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Лазарєва Людмила Іванівна про визнання добросовісним набувачем,

ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , треті особи: Третя київська державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Звєркова Наталія Володимирівна, про визнання добросовісним набувачем,-

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулася у суд із позовом у якому з урахуванням позовної заяви в новій редакції, просить суд:

1) визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом видане 24.05.2008 на майно: легковий автомобіль марки Lexus моделі RX 300, 2001 р.в., д.н.з. НОМЕР_1 , номер шасі № НОМЕР_2 , зареєстрований ВРЕР-3 УДАІ в м. Києві 30.05.2008, - в частині спадкування 1/2 частки вказаного майна другим спадкоємцем ОСОБА_1 ;

2) визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом на майно, видане 21.04.2010, що знаходилось на зберіганні у Сирецькому відділенні АКБ «Правекс-Банк» м. Києва в індивідуальній ячейці НОМЕР_8, згідно договору майнового найму індивідуального сейфа НОМЕР_9 від 24.05.2004 на суму: 26 600 грн та 5000 дол США, - в частині спадкування 1/2 частки вказаного майна другим спадкоємцем ОСОБА_1 ;

3) визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом видане 24.12.2010 на майно: 27/200 частин нежилого приміщення № 197 (в літ. А), розташованого за адресою АДРЕСА_1 , - в частині спадкування 1/2 частки вказаного майна другим спадкоємцем ОСОБА_1 та скасувати рішення про державну реєстрацію від 24.12.2010 про реєстрацію права приватної власності на ОСОБА_2 , 27/200 частин нежилого приміщення 197 (в літ. А), розташованого за адресою АДРЕСА_1 , в частині 1/4 частки, що відповідає 27/400 частин вказаного нежитлового приміщення;

4) визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 08.05.2018 на майно: земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер 8000000000:91:179:0050, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд, розташовану за адресою АДРЕСА_2 , в частині спадкування 1/2 частки вказаного майна другим спадкоємцем ОСОБА_1 , та скасувати рішення про державну реєстрацію від 08.05.2018 про реєстрацію права приватної власності на ОСОБА_2 1/1 частки такої земельної ділянки - в 1/2 частині;

5) визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 21.09.2017 на майно: житловий будинок АДРЕСА_2 , в частині спадкування 1/2 частки вказаного майна другим спадкоємцем ОСОБА_1 , та скасувати рішення про державну реєстрацію від 21.09.2017 про реєстрацію права приватної власності ОСОБА_2 , на 1/1 частину вказаного житлового будинку - в 1/2 частині;

7) визнати недійсним договір купівлі-продажу нежилого приміщення №197 (в літ. А), розташованого за адресою АДРЕСА_1 , який був укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 - в частині 1/4 частки, що складає 27/400 частин, та скасувати його реєстрацію в державному реєстрі за №4531162 прав на нерухоме майно в частині 1/4 частки, що відповідає 27/400 частинам вказаного нежитлового приміщення;

8) визнати частково недійсним - в розмірі 1/2 частки, договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1000 га, кадастровий номер 8000000000:91:179:0050, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд, розташованої за адресою АДРЕСА_2 , який був укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 і ОСОБА_3 та частково - в розмірі 1/2 частки скасувати рішення про державну реєстрацію «прав та їх обтяжень» даного об`єкта, індексний № 48381492 від 23.08.2019;

9) визнати частково недійсним в розмірі 1/2 частки, договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_2 , який був укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 і ОСОБА_3 ,, та частково - 1/2 частки скасувати рішення про державну реєстрацію «прав та їх обтяжень» даного об`єкта, індексний №48380999 від 23.08.2019;

10) визнати за ОСОБА_1 , в порядку спадкування за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 право власності на:

- 1/2 частину легкового автомобіля марки Lexus моделі RX 300, 2001 р.в., д.н.з. НОМЕР_1 , номер шасі № НОМЕР_2 , зареєстрованого ВРЕР-3 УДАІ в м. Києві 30.05.2008;

- 1/2 частину на майна (грошових коштів), що знаходилось на зберіганні у Сирецькому відділенні АКБ «Правекс-Банк» м. Києва у індивідуальній ячейці НОМЕР_8, згідно договору майнового найму індивідуального сейфа НОМЕР_9 від 24.05.2004 на суму: 26 600 грн та 5000 доларів США (п`ять тисяч доларів США);

- 1/2 частину від 27/200 частин нежилого приміщення № 197 (в літ. А), загальною площею 31, 10 кв, розташованого за адресою АДРЕСА_1 , що складає 1/4 частину та відповідає 27/400 частинам від всієї його частини 27/100;

- 1/2 частину земельної ділянки площею 0,1000 га, кадастровий номер 8000000000:91:179:0050, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд, розташованої за адресою АДРЕСА_2 ;

- 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_2 загальною площею 348,8 кв.м житловою площею 141, 1 кв.м.

В обґрунтування позову вказано, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_7 , яка є донькою позивачки та після її смерті залишилося спадкове майно.

Крім неї спадкоємцем першої черги до майна померлої ОСОБА_7 є її син та онук позивача ОСОБА_2 .

Позивачка вказує, що оскільки станом на момент смерті дочки вона була зареєстрована та проживала разом із нею за адресою АДРЕСА_3 , заяву про відмову від спадщини вона не подавала, то відповідно до ч.3 ст. 1268 ЦК України вона вважаться такою, що прийняла спадщину ОСОБА_7

14.09.2018 на заяву ОСОБА_1 від 12.09.2018 про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на належну їй 1/2 частину вказаного вище спадкового майна нотаріусом було повідомлено, що до майна померлої ОСОБА_7 вже заведено спадкову справу №807/06, в рамках якої видано свідоцтва про право на спадщину за законом на ім`я ОСОБА_2 , на підставі яких він успадкував усе належне спадкодавцю майно, та із цих підстав позивачу відмовлено в оформленні її спадкових прав. Таким чином, стверджує позивач, саме 14.09.2018 їй стало відомо про порушення її спадкових та майнових прав, за захистом яких вона звернулася із даним позовом до суду.

При цьому вона вказує на те, що свідоцтва про право на спадщину за законом на ім`я ОСОБА_2 були видані державним нотаріусом Третьої київської державної нотаріальної контори Митрохіною В.Є. незаконно, оскільки вона, як спадкоємець, який проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та не відмовився від спадщини, має право на 1/2 частину спадкового майна померлої ОСОБА_7 , а тому відповідно до ст. 1301 ЦК України свідоцтва про право на спадщину, видані на ім`я відповідача ОСОБА_2 , мають бути визнані недійсними в частині 1/2 частки спадкового майна. Такі свідоцтва (які є правовстановлюючими документами), порушують спадкові і майнові права позивача як такі, що видані іншій особі на частину майна, яке за законом належить іншій особі, тобто позивачу.

Крім того, в обґрунтування позову зазначено, що 28.05.2020 з інформаційної довідки №201051247 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, позивачу стало відомо про те, що житловий будинок та земельна ділянка, які знаходяться за адресою АДРЕСА_2 , були відчужені відповідачем ОСОБА_2 за договорами купівлі-продажу.

Так, 23.08.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Звєрковою Н.В. за №1730 було посвідчено договір купівлі-продажу земельної ділянки, кадастровий номер 8000000000:91:179:0050, розташованої за адресою АДРЕСА_2 , та нею ж внесено відомості про державну реєстрацію об`єкта за індексним номером 48381492 від 23.08.2019 на ім`я ОСОБА_4 та ОСОБА_3 в рівних частках, по 1/2 частці на кожного.

23.08.2019 тим же приватним нотаріусом за №1728 було посвідчено договір купівлі - продажу житлового будинку, загальною площею 348,8 кв.м., житловою площею 141,1 кв.м., розташованого за адресою АДРЕСА_2 , та внесено відомості про державну реєстрацію об`єкта за індексним номером 48380999 від 23.08.2019 на ім`я ОСОБА_4 та ОСОБА_3 в рівних частках, по 1/2 частці на кожного.

Згідно з інформацією, що міститься у Державному реєстрі, 08.07.2011 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лазарєвою Л.І. за №1579 було посвідчено договір купівлі-продажу частини нежитлових приміщень, розташованих по АДРЕСА_1 , на підставі якого таке нерухоме майно ОСОБА_2 продав ОСОБА_5 , яка 29.12.2011 уклала договір №5132 про поділ майна, що є у спільній частковій власності.

Автомобіль марки Lexus моделі RX 300, 2001 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , також не значиться зареєстрованим за відповідачем ОСОБА_2 , а отже, останнім було проведено і його відчуження.

Крім того, з листа Міністерства юстиції України №З-2843,З-2963 від 18.08.2020 вбачається, що відповідач ОСОБА_2 у своїй заяві №2185 від 02.08.2006, поданій до Третьої київської державної нотаріальної контори, надав неправдиві відомості, зазначивши, що інші спадкоємці окрім нього до майна померлої ОСОБА_7 відсутні. Державним нотаріусом Третьої київської державної нотаріальної контори не було встановлено кола всіх спадкоємців після смерті ОСОБА_7 та незаконно було видано ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину.

У зустрічному позові ОСОБА_8 просив визнати за ним, як добросовісним набувачем частини житлового будинку, загальною площею 348,8 кв.м., житловою площею 141,1 кв.м., розташованого за адресою АДРЕСА_2 та земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:91:179:0050 за вказаною ж адресою.

В обґрунтування зустрічним позовом зазначено, що станом на 23.08.2019 йому не були відомі обставини, при яких інші особи мали право претендувати на частину житлового будинку АДРЕСА_2 та на земельну ділянку, як спадкового майна.

Позивач ОСОБА_8 мав усі підстави вважати, що такі договори є законними та розраховувати на певний стан речей, тобто правомірно очікував, що ОСОБА_2 , відчужуючи належне йому нерухоме майно, має право ним розпоряджатися, а він після отримання цих частин матиме змогу мирно ними володіти. Позивач не знав та не міг знати, що зазначене нерухоме майно придбане за відплатними договорами у особи, яка не мала право його відчужувати.

ОСОБА_5 також було подано зустрічний позов у якому просила визнати її добросовісним набувачем 27/400 частин нежитлового приміщення 197, розташованого за адресою АДРЕСА_1 .

В обґрунтування зустрічного позову, зокрема, зазначено, що 08.07.2011 між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 було укладено договір купівлі-продажу 27/100 частин нежилого приміщення АДРЕСА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лазарєвою Л.І.

Станом на дату укладення вказаного договору ОСОБА_5 не були відомі обставини, за яких будь-які інші особи мали право претендувати на зазначене нерухоме майно. Таким чином, вона мала всі підстави вважати, що укладений договір є законним, а відчужувач майна має повний обсяг прав власника, тобто правомірно володіє, користується та розпоряджається належним йому майном.

Жодного доказу щодо спростування правомірності володіння ОСОБА_5 27/100 частинами нежилого приміщення АДРЕСА_4 матеріали справи не містять та таких доказів до первісного позову ОСОБА_1 не додано.

За таких обставин, виходячи із встановленої статтею 388 ЦК України презумпції добросовісності набувача, ОСОБА_5 звернулась із даним позовом до суду, в якому просить визнати її добросовісним набувачем вказаного нерухомого майна.

Крім того подано зустрічний позов також ОСОБА_3 , у якому він просив визнати за ним, як добросовісним набувачем частини житлового будинку, загальною площею 348,8 кв.м., житловою площею 141,1 кв.м., розташованого за адресою АДРЕСА_2 та земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:91:179:0050 за вказаною ж адресою.

Позов обґрунтовано тим, що станом на дату укладення договорів купівлі-продажу земельної ділянки та домоволодіння по АДРЕСА_2 , позивачу ОСОБА_3 не були відомі обставини, за яких будь-які інші особи мали право претендувати на зазначене нерухоме майно.

Таким чином, позивач мав всі підстави вважати, що укладений договір є законним, а відчужувач майна має повний обсяг прав власника, тобто правомірно володіє, користується та розпоряджається належним йому майном.

Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 22 грудня 2023 року у задоволенні первісного позову ОСОБА_1 відмовлено. У задоволенні зустрічних позовів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 відмовлено. Повний текст рішення складено 01 січня 2024 року.

В апеляційній скарзі адвокат Ліндаєв О.С. в інтересах ОСОБА_1 за змістом, посилаючись на незаконність та необґрунтованість оскаржуваного рішення в частині відмови в задоволенні первісних позовних вимог, яке винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову ОСОБА_1 , в решті рішення суду залишити змін.

Вказує, що судом безпідставно відмовлено у позові з підстав не надання доказів проживання позивачки разом з дочкою за однією адресою на час її смерті.

Не є правильним висновок суду про те, що позивачка не надала доказів поважності пропуску строку на прийняття спадщини шляхом подачі відповідної заяви нотаріусу у 2018 році, а тому не може вважатися належним спадкоємцем щодо спірного майна та її права та інтереси не є порушеними й не підлягають захисту судом згідно заявлених нею позовних вимог.

Також скаржниця звертає увагу на те, що вона не отримувала від нотаріуса, який веде спадкову справу після смерті ОСОБА_7 , постанову про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину саме із підстави недоведення нею факту проживання разом із її донькою (спадкодавцем) за однією адресою на час смерті, а нотаріусом було видано постанову про відмову у вказаній нотаріальній дії зовсім по іншій причині, саме у зв`язку, із видачею свідоцтв про право на все спадкове майно лише одному із спадкоємців - ОСОБА_2 .

Також позивачка просила врахувати й те, що вона надала суду й інші докази на підтвердження даних обставин, а саме, під час розгляду справи судом були допитані два свідки: ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , показання, яких суд визнав достовірними та такими, що могли б підтвердити факт проживання позивача ОСОБА_11 з її дочкою ОСОБА_7 на момент смерті останньої.

У відзивах на апеляційну скаргу позивачки адвокат Гедьо А.С. в інтересах ОСОБА_3 та адвокат Марченко Д.П. в інтересах ОСОБА_4 просили рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Відповідачі вважають себе добросовісними набувачами частити спірного житлового будинку та земельно ділянки. При цьому вказують, що позов подано з пропуском позовної давності.

У судовому засіданні адвокат Ліндаєв О.С. в інтересах ОСОБА_1 просив апеляційну скаргу задовольнити, адвокат Марченко Д.П. в інтересах ОСОБА_12 , адвокат Лазарєва О.В. в інтересах ОСОБА_5 , адвокат Бєлов А.Г. в інтересах ОСОБА_2 просили апеляційну скаргу позивачки залишити без задоволення.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про дату розгляду справи судом повідомлялися належно.

Від приватного нотаріуса КМНО Лазарєвої Л.І. надійшло клопотання про розгляд справи за її відсутності.

За таких обставин, колегія суддів вважає за можливе слухати справу за її відсутності осіб, які не з`явилися.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи таке.

Частиною 1 статті 367 ЦК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково доданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Убачається, що рішення Подільського районного суду міста Києва від 22 грудня 2023 року оскаржується лише в частині відмови в задоволенні первісних позовних вимог, а тому у решті рішення суду не переглядається.

Виходячи зі змісту частин 1-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Указаним вимогам закону оскаржуване рішення відповідає в повній мірі.

Зі справи убачається, що відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , виданим Відділом реєстрації смерті у м. Києві ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Києві померла ОСОБА_7 (а.с. 29 т.1).

Після смерті ОСОБА_7 залишилося спадкове майно, до складу якого увійшли:

- житловий будинок загальною площею 348,8 кв.м., житловою площею 141,1 кв.м., з господарськими будівлями і спорудами, що знаходяться за адресою АДРЕСА_2 та належали померлій на підставі свідоцтва про право власності, виданого Державною адміністрацією Шевченківського району міста Києва 04.05.1993 на підставі розпорядження представника Президента України у Шевченківському районі міста Києва за №262 від 31.03.1993 та зареєстрованого у Київському міському бюро технічної інвентаризації 18.05.1993 у реєстровій книзі за № 882 (а.с. 95 т.4);

- земельна ділянка площею 0,1000 га, кадастровий номер 8000000000:91:179:0050, цільове призначення (використання) - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), розташована за адресою АДРЕСА_2 , право власності на яку було зареєстровано за померлою в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису про право власності: 26002621; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1545420280000), згідно Витягу №122862116 від 04.05.2018 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, виданого державним реєстратором КП «Комунальний центр підтримки підприємницької діяльності та надання реєстраційних послуг» в м. Києві Бондар З.В. (а.с. 118 т.4);

- нежиле приміщення № 197 , позначене в плані під літ. «А», розташоване по АДРЕСА_1 , що належало померлій на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплуном Ю.В. 10.06.2005 за реєстровим №3074 та зареєстрованого в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна 15.06.225 за №1383П/3121П (а.с. 69-71 т. 4);

- автомобіль марки Lexus моделі RX 300, 2001 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , що належав померлій на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 , виданого МРЕВ-3 м. Києва ДАІ ГУ УМВС України 09.04.2005 (а.с. 23 т.4);

- майно, що знаходилось на зберіганні в Сирецькому відділенні АКБ «Правекс-Банк» м. Києва в індивідуальній ячейці НОМЕР_8, згідно договору майнового найму індивідуального сейфа НОМЕР_9 від 24.05.2004 на суму: 26 600 грн та 5000 дол США, що належали померлій на підставі акту опису ячейки НОМЕР_8 від 30.10.2007, зробленого Сирецьким відділенням АКБ «Правекс-Банк» м. Києва, виданого Головним операційним управлінням ПАТ КБ «Правекс-Банк» м. Києва 14.04.2010 (а.с. 17 т.4).

Установлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є матір`ю померлої ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_13 , свідоцтвом про укладення шлюбу між ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо шлюбу, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_16 , свідоцтвом про розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_16 (а.с. 23-26 т.1).

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є сином померлої ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвом про його народження серії НОМЕР_6 , виданим Відділом реєстрації актів громадянського стану Дніпровського району м. Києва (а.с. 12 т.4).

Установлено, що 02.08.2006 ОСОБА_2 звернувся до Третьої київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_7 та на підставі такої його заяви нотаріусом було заведено спадкову справу №807/06 (а.с. 6 т. 2-161 т.4).

Відповідно до матеріалів справи, на ім`я ОСОБА_2 видано свідоцтва про право на спадщину за законом на підставі яких він успадкував частину належного померлій майна, а саме:

- 24.05.2008 - свідоцтво про право на спадщину за законом, зареєстроване в реєстрі за №4-798, - на автомобіль марки LEXUS моделі RX 300, 2001 року випуску, шасі (кузов, рама, коляска) № НОМЕР_7 , номерний знак д.н.з. НОМЕР_1 (а.с. 25 т.4);

- 21.04.2010 - свідоцтво про право на спадщину за законом, зареєстроване в реєстрі за №4-175, - на майно, що знаходилось на зберіганні в Сирецькому відділенні АКБ «Правекс-Банк» м. Києва в індивідуальній ячейці НОМЕР_8, згідно договору майнового найму індивідуального сейфа НОМЕР_9 від 24.05.2004 на суму: 26 600 (двадцять шість тисяч шістсот) гривень та 5000 (п`ять тисяч) доларів США, що належали померлій на підставі акту опису ячейки НОМЕР_8 від 30.10.2007, зробленого Сирецьким відділенням АКБ «Правекс-Банк» м. Києва, виданого Головним операційним управлінням ПАТ КБ «Правекс-Банк» м. Києва 14.04.2010 (а.с. 56 т.4);

- 24.12.2010 - свідоцтво про право на спадщину за законом, зареєстроване в реєстрі за №6-880, - на 27/100 частин нежилого приміщення № 197 , позначене в плані під літ. «А», що розташоване за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 79 т.4);

- 21.09.2017 - свідоцтво про право на спадщину за законом, зареєстроване в реєстрі за №4-280, - на житловий будинок АДРЕСА_2 , позначений в плані літ. «А», загальною площею 348,8 кв.м., житловою площею 141,1 кв.м., має при собі наступні господарські будівлі та споруди; №1,2 споруди (а.с. 114 т.4);

- 08.05.2018 - свідоцтво про право на спадщину за законом, зареєстроване в реєстрі за №4-89, - на земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер 8000000000:91:179:0050, цільове призначення (використання) - для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою АДРЕСА_2 (а.с. 129 т.4).

08.07.2011 між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 було укладено договір купівлі-продажу нежилого приміщення №197 (в літ. А), розташованого за адресою АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лазарєвою Л.І. за реєстровим №1579, зареєстрований в Державному реєстрі правочинів за №4531162 від 08.07.2011.

29.12.2011 ОСОБА_5 уклала договір №5132 про поділ майна, що є у спільній частковій власності, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Позняковою С.В., що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав на нерухоме майно №266087538 від 15.07.2021 (а.с. 138-139 т. 2).

23.08.2019 між ОСОБА_2 (з однієї сторони) та ОСОБА_6 і ОСОБА_3 (з іншої сторони) було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1000 га, кадастровий номер 8000000000:91:179:0050, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд, розташованої за адресою АДРЕСА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Звєрковою Н.В. за реєстровим №1730, зареєстрований в Державному реєстрі прав на нерухоме майно за реєстраційним №1545420280000 (а.с. 171-172 т.1).

23.08.2019 між ОСОБА_2 (з однієї сторони) та ОСОБА_6 і ОСОБА_3 (з іншої сторони) було укладено договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Звєрковою Н.В. за реєстровим №1728, зареєстрований в Державному реєстрі прав на нерухоме майно за реєстраційним №1358111380000 (а.с. 169-170 т.1).

12.09.2018 ОСОБА_1 звернулася до Третьої київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини померлої ОСОБА_7 , вхідний номер такої заяви у нотаріуса - №359 (а.с. 137 т.4).

Постановою державного нотаріуса Третьої київської державної нотаріальної контори Мітрохіної В.Є. №1288/02-31 від 14.09.2018 ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадщину на майно, що належало померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 , у зв`язку з тим, що спадкове майно останньої було успадковане її сином ОСОБА_2 , про що видано відповідні свідоцтва про право на спадщину за законом (а.с. 143 т.4).

Непогодившись з указаною постановою ОСОБА_1 20.07.2020 було подано заяву до Міністерства юстиції України в особі Департаменту нотаріату та державної реєстрації, а також до Головного територіального управління юстиції в м. Києві про проведення законності дій державного нотаріуса Третьої київської державної нотаріальної контори Мітрохіної В.Є. при вчиненні нотаріальних дій щодо спадкового майна ОСОБА_7 (а.с.149 на звороті 150 т. 4).

У відповідь на заяву ОСОБА_1 Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) листом № З-2843, З-2963 від 18.08.2020 було повідомлено, що за результатами розгляду її звернення були витребувані письмові пояснення від нотаріуса та копію спадкової справи №807/06 до майна померлої ОСОБА_7 , із яких встановлено факт видачі відповідних свідоцтв про право на спадщину за законом на ім`я спадкоємця ОСОБА_2 та відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину на ім`я ОСОБА_1 . Оскільки перевіркою матеріалів спадкової справи було встановлено, що у своїй заяві про прийняття спадщини №2185 від 02.08.2006 ОСОБА_2 зазначив, що окрім нього інших спадкоємців немає, рішення щодо законності вчиненої нотаріальної дії має бути прийнято виключно судом (а.с. 160-161 т.4).

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 районний суд виходив з підстав недоведеності фактичного постійного проживання позивачки ОСОБА_1 разом з померлою ОСОБА_17 за адресою АДРЕСА_3 , оскільки в довідці №643/50 від 19.09.2019 про реєстрацію місця проживання особи зазначено лише, що з 07.09.1993 по 21.11.2006 місце проживання ОСОБА_1 було зареєстровано за адресою АДРЕСА_3 , а також у житловому будинку АДРЕСА_2 , а також недоведеності посилань про не можливість оформити свої спадкові праві після смерті дочки ОСОБА_7 , належними з огляду на вік позивачки та наявність у неї хвороби .

Крім того, судом вказано, що жодних належних та допустимих доказів на підтвердження наявності обставин, які б позбавили позивачку можливості реалізувати її спадкові права протягом такого тривалого періоду часу, нею до суду не надано та не доведено відсутність у неї можливості дізнатися про порушення своїх прав відповідачем ОСОБА_2 за вказаний період часу, з огляду на ту обставину, що вона разом зі своїм онуком ОСОБА_2 проживали разом за адресою АДРЕСА_3 .

Також суд першої інстанції зазначив, що матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 у встановленому законом порядку було визначено додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 , було встановлено факт її проживання разом із спадкодавцем чи факт прийняття нею спадщини або встановлено будь-які інші факти чи обставини, які б давали підстави для визнання вказаних свідоцтв недійсними. З огляду на встановлені вище обставини справи, суд вважав, що в даному випадку позивачем ОСОБА_1 не доведено порушення її прав у зв`язку з видачою ОСОБА_2 свідоцтв про право на спадщину.

З такими висновками суду першої інстанції в оскаржуваній частині рішення, колегія суддів погоджується, з наступних підстав.

Згідно із ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавець) до інших осіб (спадкоємців).

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини день смерті особи (ч. ч. 1 та 2 ст. 1220 ЦК України).

Відповідно до ч. ч. 1,2 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноважений на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1270 ЦК України).

Відповідно до ст. 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного орану місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Прийняття спадщини спадкоємцем є обов`язковою умовою здійснення права на спадщину як за законом, так і за заповітом, а також і права на обов`язкову частку у спадщині.

Як установлено, син померлої ОСОБА_7 - ОСОБА_2 звернувся до нотаріальної контори із заявою на підставі якої відкрито спадкову справу та отримав свідоцтва про право на спадщину на майно, яке належало померлій за час життя.

В той же час ОСОБА_1 спадщину у вигляді обов`язкової частки після смерті дочки не прийняла, в установлений законом шестимісячний строк до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини не звернулася.

В позовній заяві ОСОБА_1 вказувала, що станом на момент смерті дочки вона була зареєстрована та проживала разом із нею за адресою АДРЕСА_3 . Проте, доказів на підтвердження зазначеного суду не надала.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду від 28 квітня 2021 року в справі N 204/2707/19, державна реєстрація спадкоємця сама по собі не є беззаперечним доказом його постійного проживання на момент смерті спадкодавця за адресою реєстрації. Частина 3 ст. 1268 ЦК України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не лише реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.

Отже, сам факт реєстрації спадкоємиці за адресою реєстрації спадкодавця, за відсутності доказів його фактичного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, не дає підстав для висновку, що ОСОБА_1 прийняла спадщину.

Якщо спадкоємець, який має право на обов`язкову частку у спадщині, не проживав зі спадкодавцем на день його смерті і не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв спадщину.

З вимогами про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини після смерті доньки позивачка не зверталася.

Колегія суддів звертає увагу на те, що позивачка звернулася до нотаріальної контори 12.09.2018 тобто більше чим через 12 років після відкриття спадщини після смерті спадкодавця (ІНФОРМАЦІЯ_1).

Посилання на те, що причиною не подання заяви про отримання спадщини протягом 12 років був похилий вік та хвороба, а також те, що вона не знала про прийняття спадщини внуком ОСОБА_2 колегія суддів оцінює критично та погоджується з висновками районного суду про їх недоведеність.

Долучена до справи фотокопія медичної карти амбулаторного хворого ОСОБА_1 від 08 травня 2007 року (а.с. 181-184 т.4) не дає підстав вважати, що позивачка не могла вжити заходів щодо оформлення спадщини.

При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що спадщина відкрилася після смерті ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1, а у клопотанні про долучення доказів хвороби, позивачка вказала про наявність хвороби з 2007 року й, зокрема, указана підстава була причиною не своєчасного звернення до нотаріуса, а також те, що вона вважала себе такою, що прийняла спадщину після смерті доньки.

Проте матеріали справи не містять належних та безспірних доказів проживання позивачки разом з померлою на час відкриття спадщини, а тому не може вважатися такою, що своєчасно прийняла спадщину.

Установлено, що звертаючись у суд із позовом, ОСОБА_1 указувала, що станом на момент смерті ОСОБА_7 вона була зареєстрована та проживала разом із спадкодавцем за адресою АДРЕСА_3 , від спадщини не відмовлялася, а тому є такою, що прийняла спадщину (а.с.53 т.1).

Між тим, державна реєстрація позивачки у будинку по АДРЕСА_3 сама по собі не є беззаперечним доказом її постійного проживання на момент смерті за цією адресою реєстрації.

Частина третя статті 1268 ЦК України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не лише реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд постанові від 21 жовтня 2020 року у справі № 569/15147/17, постанові від 21.10.2020 у справі № 569/15147/17, у постанові від 18.11.2020 у справі № 523/19010/15-ц.

Згідно пояснень позивачки, померла на час смерті не проживала за місцем її реєстрації по АДРЕСА_3 , а тому обставини, установлені Верховним Судом у справі №360/2312/16-ц про реєстрацію спадкоємця за місцем проживання спадкодавця на час смерті, не є подібними з цією справою, у зв`язку з чим районний суд обґрунтовано не застосував їх під час вирішення даного спору.

Як видно з матеріалів справи, під час провадження справи в районному суді ОСОБА_1 змінивши обґрунтування позову, твердила про проживання померлої на дату смерті не за місцем реєстрації, а за іншою адресою: АДРЕСА_2 та саме у вказаному будинку в той час проживала й вона, позивачка.

Згідно пояснень представника позивачки в суді апеляційної інстанції потреба у спільному проживанні у приватному будинку пов`язана з необхідністю надання допомоги донькою позивачці через її неналежний стан здоров`я.

Між тим, у справі відсутні докази на підтвердження наявності у позивачки будь-яких захворювань до 08.05.2007 та потреби у лікуванні, а також того, що нею опікувалася померла. Такі доводи носять голослівний характер.

Крім того підлягає врахуванню і та обставина, що медична картка на ім`я позивачки заведена 08.05.2007, тобто майже через рік після смерті ОСОБА_7 (ІНФОРМАЦІЯ_1).

Таким чином посилання на хворобу, яка була причиною спільного проживання та не звернення до нотаріуса є неспроможним.

Поясненням допитаних судом за клопотанням ОСОБА_1 свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_18 районним судом у рішенні дана належна оцінка. Указані свідки достовірно не підтвердили факт проживання позивачки разом зі спадкодавицею по АДРЕСА_2 на час відкриття спадщини.

Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її (частина перша статті 1272 ЦК України).

Відповідно до статті 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Крім цього, іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.

Подібні висновки щодо застосування статті 1301 ЦК України у подібних правовідносинах викладено в постановах Верховного Суду від 14 листопада 2018 року в справі № 2-1316/2227/11, від 23 вересня 2020 року в справі № 742/740/17, від 11 листопада 2020 року у справі № 752/8119/17-ц.

Необґрунтованими є також вимоги ОСОБА_1 про визнання недійсними оспорюваних свідоцтв про право на спадщину за законом.

Згідно ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Згідно статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці.

Відповідно до ст. 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Аналіз ст. 1301 ЦК України свідчить, що заявляти вимогу про визнання недійсним свідоцтва про право на спадину може будь-яка особа, цивільні права чи інтереси якої порушені видачею свідоцтва про право на спадщину.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1316/2227/11 зроблено висновок, що: "у статті 1301 ЦК України, як підставу визнання свідоцтва недійсним, прямо вказано лише відсутність права спадкування в особи, на ім`я якої було видане свідоцтво. Це має місце, зокрема, у разі, якщо ця особа була усунена від спадкування; відсутні юридичні факти, що давали б їй підстави набути право на спадкування - утримання, спорідненість, заповіт; у випадку, коли спадкодавець, оголошений у судовому порядку померлим, виявився насправді живим і судове рішення про оголошення його померлим скасоване. Іншими підставами визнання свідоцтва недійсним можуть бути: визнання заповіту недійсним; визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб, включення до свідоцтва майна, яке не належало спадкодавцю на момент відкриття спадщини тощо".

Так, при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанції врахував вказані норми та, оцінивши у сукупності зібрані у справі докази, дійшов обґрунтованого висновку, що позивачка, заявляючи вимогу про визнання частково недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом, яка відкрилася після смерті її дочки, не довела порушення її прав та інтересів видачею вказаних свідоцтв про право на спадщину після смерті.

Не доведено позивачкою та судом не встановлено, що ОСОБА_2 , на ім`я якого Третьою київською державною нотаріальною конторою було видано оспорювані свідоцтва, не мав права на спадкування після смерті ОСОБА_7 або він був усунутий від права на спадкування.

Видачею свідоцтв про право на спадщину на ім`я ОСОБА_2 не порушені права ОСОБА_1 як спадкоємциці, оскільки вона вважається такою, що не прийняла спадщину.

Таким чином районний суд на підставі належної оцінки зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, обґрунтовано дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання за позивачем права власності на частину спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_7 .

Не можуть бути визнані частково недійсними також й договори купівлі-продажу, укладені між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , ОСОБА_19 та ОСОБА_3 , оскільки на підставі оспорюваних договорів вони набули право власності на спірне нерухоме майно у законний спосіб.

Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .

Таким чином, посилання та доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, не знайшли свого підтвердження в якості підстав скасування оскаржуваного судового рішення під час апеляційного провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дотримуючись принципу змагальності, на підставі наданих сторонами доказів та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу адвоката Ліндаєва Олександра Сергійовича в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Подільського районного суду міста Києва від 22 грудня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 25 жовтня 2024 року.

Суддя-доповідач:

Судді: