Ухвала

від 19.12.2024 по справі 758/14244/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

19 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 758/14244/20

провадження № 61-15915ск24

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Сердюка В. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Ліндаєв Олександр Сергійович, на рішення Подільського районного суду міста Києва

від 22 грудня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 жовтня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи: Третя київська державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Звєркова Наталія Володимирівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Лазарєва Людмила Іванівна, про визнання частково недійсними свідоцтв

про право на спадщину за законом, визнання недійсними договорів купівлі-продажу, визнання права власності на майно в порядку спадкування,

та за зустрічними позовами:

ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_3 , Третя київська державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Звєркова Наталія Володимирівна, про визнання добросовісним набувачем,

ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: Третя київська державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Звєркова Наталія Володимирівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Лазарєва Людмила Іванівна, про визнання добросовісним набувачем,

ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , треті особи: Третя київська державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Звєркова Наталія Володимирівна, про визнання добросовісним набувачем,

ВСТАНОВИВ:

29 листопада 2024 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Ліндаєв О. С., через підсистему «Електронний суд», звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Подільського районного суду міста Києва від 22 грудня

2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 жовтня 2024 року у цій справі.

Касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду судом касаційної інстанції

з огляду на таке.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

Такі підстави перелічені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

Крім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права касаційна скарга має містити формулювання застосованого судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норми права, з яким не погоджується заявник, із зазначенням конкретної норми права та змісту правовідносин, в яких ця норма права застосована, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких (подібних) правовідносинах, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскаржуваного судового рішення сформованій правозастосовчій практиці

у подібних правовідносинах. При цьому суд звертає увагу заявника, що судовими рішеннями у подібних правовідносинах є такі рішення, в яких подібними є: предмети спору; підстави позову; зміст позовних вимог; встановлені судом обставини та однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (наведене узгоджується висновками, викладеними в ухвалах Верховного Суду

від 06 листопада 2023 року в справі № 607/16725/22, від 30 листопада 2023 року

в справі № 530/1297/21, від 26 грудня 2023 року у справі № 758/113/23).

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У постанові Касаційного господарського суду в складі Верховного суду

від 22 лютого 2022 року в справі 920/577/20 суд виснував, що при касаційному оскарженні судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права

та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою

на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів для такого відступлення.

Процесуальні положення пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України

та пункту 2 частини другої статті 389 ЦПК України є уніфікованими.

Єдність однакового застосування уніфікованих норм права забезпечує правову визначеність та сталість судової практики.

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

У випадку визначення підставою касаційного оскарження судового рішення

пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України, касаційна скарга має містити вказівку на норму права, щодо якої відсутній висновок, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Тлумачення вказаних норм ЦПК України свідчить, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених в пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України,

у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково вказуватися у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Разом з цим, при поданні касаційної скарги з підстав, передбачених частиною першою статті 411 цього Кодексу зазначаються обґрунтування необхідності скасування судового рішення з направленням справи на новий розгляд, а саме:

1) справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду;

2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід,

і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою;

3) судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні;

4) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглянула справу;

5) справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою;

6) судове рішення ухвалено судом з порушенням правил інстанційної

або територіальної юрисдикції;

8) суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб,

що не були залучені до участі у справі.

При поданні касаційної скарги з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 цього Кодексу зазначаються обґрунтування підстав для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд та/або порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме:

1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або

2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу,

що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або

3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження

або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або

4) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Тобто у касаційній скарзі повинно бути зазначено конкретний (конкретні) пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України, на підставі якого (яких) подається касаційна скарга та обґрунтовано (мотивовано) наявність цієї підстави (підстав).

Відповідно до пункту 14 частини першої статті 92 Конституції України судоустрій

та судочинство визначаються виключно законами України.

Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України визначає, що основними засадами судочинства, зокрема, є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово підкреслював,

що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини

і основоположних свобод 1950 року (далі - ЄКПЛ) суд має бути «встановлений законом», що відбиває принцип верховенства права, який є невід`ємною складовою системи захисту, встановленої ЄКПЛ та Протоколами до неї.

Передусім зазначена вимога має тлумачитися буквально з точки зору наявності правової основи існування суду, адже метою її закріплення у пункті 1 статті 6 ЄКПЛ є необхідність забезпечення того, щоб організація судової системи

у демократичному суспільстві регулювалася саме законом, ухваленим парламентом, особливо в державах, де право є кодифікованим. «Закон»

у розумінні пункту 1 статті ЄКПЛ включає передусім законодавство, прийняте для встановлення та визначення компетенції судових органів.

Фраза «встановлений законом» охоплює не лише правову основу існування «суду», однак і дотримання судом правил, якими він має керуватися. Компетенційна складова «суду, встановленого законом» відбиває, зокрема використання судом при розгляді та вирішенні справ виключно повноважень, передбачених процесуальним законодавством.

Тож відповідно до усталеної практики ЄСПЛ вихід суду за межі повноважень, встановлених законом, порушує компетенційну складову поняття «суд, встановлений законом», гарантованого у пункті 1 статті 6 ЄКПЛ.

Отже, виключно законом України, ухваленим Верховною Радою України, можуть визначатися випадки та підстави касаційного провадження; у Верховного Суду відсутні підстави відступавати від приписів закону, крім окремих виключних випадків, коли пряме виконання приписів закону в обставинах конкретної справи не поставить під загрозу порушення саму суть права заявника на доступ до суду, яке гарантується пунктом 1 статті 6 ЄКПЛ.

Крім цього, частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено,

що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції

в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої

або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені

в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими

з чого вбачається, що коректне визначення підстав касаційного оскарження

має суттєве значення.

Пунктом 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга не приймається до розгляду та повертається судом, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Верховний Суд зауважує, що суд касаційної інстанції здійснює перегляд постановлених судами першої та апеляційної інстанцій судових рішень

у виключних випадках, кожен з яких окремо передбачений процесуальним законом. Стадія касаційного перегляду не є обов`язковою стадією для усіх видів судових проваджень, а перегляд рішень у касаційному порядку відбувається виключно з підстав, що вичерпним чином визначені законом. При цьому, Верховний Суд є судом права, тобто такою судовою інстанцією, яка не здійснює перегляд постановлених та оскаржених рішень повністю, а лише у питанні правильності застосування судами норм права.

ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Ліндаєв О. С., узагальнено посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, посилається

на постанови Верховного Суду, однак вказані посилання не можуть бути прийняті судом касаційної інстанції як підстава касаційного оскарження, оскільки представник заявниці не зазначає конкретні підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює вирішення питання про відкриття касаційного провадження.

Формальне ж посилання представника заявниці на неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постановах Верховного Суду,

є неналежним обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судового рішення,

а вказує лише на його незгоду з цим судовим рішенням.

Верховний Суд звертає увагу представника заявниці на те, що належним зазначенням підстави касаційного оскарження судових рішень є посилання

в касаційній скарзі на відповідний пункт (1-4) частини другої статті 389 ЦПК України, з наведенням його змісту та з викладенням належного обґрунтування відповідної підстави касаційного оскарження.

Таким чином, оскільки в касаційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Ліндаєв О. С., не обґрунтовано підстав та випадків касаційного оскарження судового рішення, і враховуючи, що у касаційній скарзі не викладені передбачені чинним ЦПК України підстави для оскарження судового рішення

в касаційному порядку, скарга підлягає поверненню особі, яка її подала.

Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню зі скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою

для її повернення.

Керуючись статтями 260, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Ліндаєв Олександр Сергійович, на рішення Подільського районного суду міста Києва

від 22 грудня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 жовтня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи: Третя київська державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Звєркова Наталія Володимирівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Лазарєва Людмила Іванівна, про визнання частково недійсними свідоцтв

про право на спадщину за законом, визнання недійсними договорів купівлі-продажу, визнання права власності на майно в порядку спадкування,

та за зустрічними позовами: ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_3 , Третя київська державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Звєркова Наталія Володимирівна,

про визнання добросовісним набувачем; ОСОБА_5

до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: Третя київська державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Звєркова Наталія Володимирівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Лазарєва Людмила Іванівна, про визнання добросовісним набувачем; ОСОБА_3

до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , треті особи: Третя київська державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Звєркова Наталія Володимирівна, про визнання добросовісним набувачем вважати неподаною

та повернути заявниці.

Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя В. В. Сердюк