Рішення

від 28.10.2024 по справі 229/1026/21

ДРУЖКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер справи 229/1026/21

Номер провадження № 2/229/11/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2024 року м. Дружківка

Дружківський міський суд Донецької області

у складі:

головуючого судді Лебеженко В.О.

за участю

секретаря судового засідання Слободкіної Т.І.

представника позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у судовому засіданні в залі суду м. Дружківка, Донецької області цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» до приватного виконавця округу м. Києва Жаботинського Івана Володимировича, третя особа приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Павлюк Назар Васильович, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про стягнення безпідставно набутих коштів та відсотків за безпідставне володіння коштами,-

ВСТАНОВИВ:

02 березня 2021 року Позивач звернувся до Дружківського міського суду Донецької області із вказаним позовом.

В обґрунтування позову зазначив, що у липні 2019 року Відповідач не маючи законних підстав для отримання грошових коштів у сумі 2 469 173,31 грн, в якості основної винагороди приватного виконавця у виконавчому провадженні ВП № 57756205, звернувся до приватного виконавця виконавчого) округу м. Києва - Павлюка Назара Васильовича (надалі - приватний виконавець Павлюк Н.В.) з заявою про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення з ПАТ «Промінвестбанк» суми основної винагороди на підставі постанови Відповідача від 21.11.2018 у виконавчому провадженні ВП № 57756205 з виконання рішення Господарського суду м. Києва у справі № 910/11965/16.

16.07.2019 приватний виконавець Павлюк Н.В. відкрив виконавче провадження ВП № 59564465 по стягненню з ПАТ «Промінвестбанк» суми в розмірі 2 469 173,31 грн на підставі постанови Відповідача від 21.11.2018, але 18.07.2019 закінчив виконавче провадження на підставі заяви ПАТ «Промінвестбанк» про те, що сума боргу та основної винагороди вже були стягнуті іншим приватним виконавцем, який фактично виконав рішення господарського суду. Не погоджуючись з вищевказаною постановою відповідач оскаржив її до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.09.2019 у справі № 640/13434/19 постанову приватного виконавця Павлюка Н.В. від 18.07.2019 ВП № 59564465 про закінчення виконавчого провадження було скасовано. 24.09.2019 приватним виконавцем Павлюком Н.В. винесено постанову про відновлення виконавчого провадження ВП № 59564465 про стягнення основної винагороди на підставі постанови ВП № 57756205 від 21.11.2018. В рамках відновленого виконавчого провадження 27.09.2019 приватним виконавцем Павлюком Н.В. стягнуто з ПАТ «Промінвестбанк» грошові кошти у розмірі 2 469 173,31 грн та 30.09.2019 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 59564465.

Однак, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.09.2019 у справі № 640/13434/19, на підставі якого було відновлено виконавче провадження ВП № 59564465 про стягнення основної винагороди Відповідача, скасоване постановою Верховного Суду від 29.01.2021 у справі №640/13434/19. Зокрема, постановою Верховного Суду від 29.01.2021 у справі № 640/13434/19 задоволено касаційну скаргу ПАТ «Промінвестбанк» та відмовлено ОСОБА_2 у задоволенні позову щодо визнання протиправною та скасування постанови приватного виконавця Павлюка Н.В. від 18.07.2019 про закінчення виконавчого провадження ВП № 59564465 щодо стягнення з ПАТ «Промінвестбанк» суми основної винагороди на підставі постанови ОСОБА_2 від 21.11.2018 у виконавчому провадженні ВП № 57756205. Таким чином, постанова приватного виконавця Павлюка Н.В. від 18.07.2019 про закінчення виконавчого провадження ВП № 59564465 є чинною, а виконавче провадження ВП № 59564465 щодо стягнення з ПАТ «Промінвестбанк» суми основної винагороди є таким, що закінчене 18.07.2019.

Отже, після 18.07.2019 відсутні будь-які законні підстави для продовження виконавчих дій у виконавчому провадженні ВП № 59564465 щодо стягнення з ПАТ «Промінвестбанк» основної винагороди та отримання« Відповідачем грошових коштів у якості такої винагороди.

Обставини відсутності підстав для отримання Відповідачем від Позивача грошових коштів у розмірі 2 469 173,31 ґрн, у якості основної винагороди приватного виконавця на підставі постанови Відповідача від 21.11.2018 (в рамках виконавчого - провадження з виконання рішення Господарського суду м. Києва у справі № 910/11965/16), встановлені та доведені у адміністративній справі № 640/13434/19.

Під час розгляду вищевказаної адміністративної справи встановлено, що 21.11.2018 Господарським судом м. Києва у справі № 910/11965/16 видано накази про стягнення з ПАТ "Промінвестбанк" грошових сум на користь стягувана - ПП "Дніпровський краєвид 07". Зазначені накази пред`явлено до виконання Відповідачу, яким винесено постанови від 21.11.2018 про відкриття ВП № 57756205 про стягнення з ПАТ "Промінвестбанк" на користь ПП "Дніпровський краєвид 07" коштів у сумі 24 691 733,13 грн та ВП № 57756223 про стягнення суми у розмірі 416 156,00 грн.

21.11.2018 Відповідач виніс постанову у ВП № 57756205 про стягнення з боржника (Позивача) основної винагороди у розмірі 2469 173,31 грн. Також, 21.11.2018 Відповідач виніс постанову про об`єднання виконавчих проваджень, ВП № 57756205 та ВП № 57756223 у зведене виконавче провадження ЗВП № 57756223.

Постановою Відповідача від 08.01.2019 було повернуто виконавчий документ стягувачу на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" (за заявою стягувача), якою накази, видані Господарським судом м. Києва у справі № 910/11965/16, повернуті стягувачу без виконання.

Надалі стягувач - ПП "Дніпровський краєвид 07" звернувся до іншого приватного виконавця - Корольова В.В. із заявою про виконання вказаного судового наказу.

04.02.2019 приватним виконавцем Корольовим В.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 58266649 щодо стягнення з ПАТ "Промінвестбанк" на користь ПП "Дніпровський краєвид 07" коштів у сумі 24 691 733,13 грн. на підставі наказу Господарського суду м. Києва № 910/11965/16 від 21.11.2018. Одночасно із відкриттям виконавчого провадження № 58266649 приватним виконавцем Корольовим В.В. вирішено стягнути з боржника основну винагороду у розмірі 2 469 173,31 грн.

07.03.2019 постановою приватного виконавця Корольова В.В. завершено виконавчі провадження № 58266649 внаслідок повного виконання рішення суду, крім того, стягнуте основну винагороду приватного виконавця.

Так, у пунктах 60-62 постанови Верховного Суду від 29.01.2021 у справі № 640/13434/19 судом наголошено: "в межах виконавчого провадження в якому виконавчі дії здійснював ОСОБА_2 фактичне виконання вказаного наказу не відбулось, оскільки постановою від 08.01.2019 ОСОБА_2 повернув стягувачу (ПП «Дніпровський краєвид 07») виконавчий документ - наказ № 910/11965/16, виданий 21.11.2018 року Господарським судом міста Києва. Отже, суди попередніх інстанцій дійшли необґрунтованого висновку щодо протиправності оскаржуваної постанови про закінчення виконавчого провадження, оскільки основна винагорода за виконання наказу № 910/11965/16, виданого 21.11.2018 Господарським судом міста Києва, приватному виконавцю, який здійснив фактичне виконання цього судової рішення, була сплачена, а тому були відсутні підстави для продовження виконавчих дій цьому виконавчому провадженні.

Верховний Суд вказує на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій ст. 45 Закону № 1404-УІІ, ст. 31 Закону № 1403-УШ та п. 19 Порядку, що призвело до створення умов для стягнення з боржника подвійної суми основної винагороди приватному виконавцю за виконання одного судового, рішення, що суперечить засадам справедливості, неупередженості, об`єктивності; співмірності, на яких базується виконавче провадження".

Враховуючи вищевказане, обставини встановлені рішенням суду у адміністративній справі № 640/13434/19, у тому числі, незабезпечення ОСОБА_2 виконання наказу Господарського суду міста Києва № 910/11965/16 від 21.11.2018, що відповідно свідчить про відсутність законних підстав для отримання ним основної винагороди та про відсутність підстав для продовження виконавчих дій у виконавчому провадженні ВП № 59564465 щодо, стягнення основної винагороди (відкритому 16.07.2019 та закінченому 18.07.2019 приватним виконавцем Павлюком НІГ), не підлягають доказуванню при розгляді цієї справи. Грошові кошти у розмірі 2 469 173,31 грн. стягнуті з ПАТ "Промінвестбанк" на користі ОСОБА_2 27.09.2019 внаслідок заходів примусового виконання рішення після поновлення виконавчого провадження ВП № 59564465, яке відбулось на підставі, згодом скасованого Верховним Судом, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва з 12.09.2019 640/13434/19.

В даному випадку ОСОБА_2 взагалі не забезпечив ані повного, ані часткового виконання наказу Господарського суду міста Києва, а повернув його стягувачу без виконання, жодної законної підстави для отримання основної винагороди приватного виконавця не мав. Вказаний висновок, підтриманий у раніше наведених п.60-62 постанови і Верховного Суду від 29.01.2021 у справі № 640/13434/19 (за позовом ОСОБА_2 ).

Враховуючи вищезазначене, грошові кошти в розмірі 2 469 173,31 грн. підлягають поверненню ПАТ "Промінвестбанк" на підставі ст.1212 ЦК України, оскільки стягнуті з Позивача на користь Відповідача в рамках виконавчого провадження, яке повинно було бути закінченим станом на дату їх стягнення у зв`язку з відсутністю у Відповідача законних підставі для отримання вказаної суми в якості основної винагороди приватного виконавця.

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 № 686/21962/154 (провадження № 14-16цс18) суд також акцентує увагу, що у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язанню незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормам закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Таким чином, якщо гроші набуваються або зберігаються без достатньої правової підстави, на них нараховуються відсотки (3% річних) з того часу, коли набувач дізнався або повинен був дізнатися про безпідставність набуття або збереження грошових коштів.

Грошові кошти у розмірі 2 469 173,31 грн. були стягнуті з рахунку ПАТ «Промінвестбанк» 27.09.2019, дата набуття цих коштів Відповідачем не відома Позивачу. Однак, враховуючи положення ч.2 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з якою стягнуті з боржника кошти перераховуються виконавцем стягувачу не пізніше наступного робочого дня з дня надходження таких коштів на рахунок приватного виконавця а також те, що виконавче провадження ВП № 59564465 повторно було закінчене приватним виконавцем Павлюком Н.В. 30.09.2019 на підставі п.9 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом (тобто після перерахування стягнутих коштів стягувачу (Відповідачу)) станом на 30.09.2019 ці кошти були набуті Відповідачем. Отже, з 30.09.2019 Відповідачу було відомо про безпідставність набуття ним грошових коштів у якості основної винагороди приватного виконавця.

Просить стягнути з приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Жаботинського І.В. на користь ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» безпідставно отримані кошти в розмірі 2 469 173,31 грн та 3% річних за користування безпідставно отриманими коштами за період з 30.09.2019 по 15.02.2021 у розмірі 102 284,66 грн.

05 березня 2021 року ухвалою Дружківського міського суду Донецької області у відкритті провадження відмовлено на підставі пункту 1 частини першої статті 186 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) (т.1 а.с.28-29).

13.04.2021 року Позивач звернувся до Донецького апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій, просив скасувати ухвалу Дружківського міського суду Донецької області від 05 березня 2021 року, та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції (т.1 а.с.32-37).

Постановою Донецького апеляційного суду від 21 липня 2021 року, ухвалу Дружківського міського суду Донецької області від 05 березня 2021 року було скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції (т.1 а.с. 100-103).

03 серпня 2021 року Відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення, залишити в силі ухвалу суду першої інстанції (т. 1 а.с.1-7).

22листопада 2021року ухвалоюВерховного Судуу складіколегії суддівДругої судовоїпалати Касаційногоцивільного судусправу переданона розглядВеликої ПалатиВерховного Судуз посиланнямна частинутретю статті403ЦПК України.Суд вбачаєпідстави длявідступу відвисновку ВерховногоСуду ускладі Касаційногогосподарського суду,викладеного упостанові від22жовтня 2020року усправі №910/4286/20,у якійзазначено,що спіру данійсправі непов`язанийіз захистомправ,свобод чиінтересів позивачау сферіпублічно-правовихвідносин відпорушень збоку приватноговиконавця,що,відповідно,унеможливлює розглядцієї справиза правиламиадміністративного судочинства,та відвисновку ВерховногоСуду ускладі Касаційногоцивільного суду,викладеного впостанові від05лютого 2020року усправі №201/8493/18,в якійспір зподібними правовідносинамирозглянутий заправилами цивільногосудочинства. (т.1 а.с.71-76)

26жовтня 2022року постановоюВеликої ПалатиВерховного Суду(усправі №229/1026/21,провадження №14-205цс21)касаційну скаргувідповідача залишенобез задоволення,постанову Донецькогоапеляційного судувід 21липня 2021року залишенобез змін.Постанову ВеликоїПалати ВерховногоСуду мотивованотим,що Позивачобґрунтував підставипозову тим,що грошовікошти урозмірі 2469173,31грн.у виглядівинагороди Відповідачнабув безпідставно,які просивстягнути їхз останньогона підставістатті 1212ЦК України.Тому,з оглядуна суб`єктнийсклад спору(участьфізичної особи-приватного виконавця),предмет позову(поверненнябезпідставно набутогомайна)та характерспірних правовідносин(приватно-правовий)було вирішенощо цейспір повиненрозглядатися заправилами цивільногосудочинства. (т.1 а.с.98-107)

Ухвалою Дружківського міського суду Донецької області від 28 березня 2023 року у справі відкрито провадження та постановлено здійснювати її розгляд у загальному позовному провадженні та призначено проведення підготовчого засідання. (т.1 а.с.127-128)

06квітня 2023року Відповідачподав доДружківського міськогосуду Донецькоїобласті відзивна позовнузаяву,в якійзаперечує протипозовної заявита зазначивнаступне,що длявиникнення зобов`язання,передбаченого ст.1212ЦК України,важливим єсам фактбезпідставного набуттяабо збереження,а неконкретна підстава,за якоюце відбулося. Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

3 обставин цієї справи, які не заперечуються Позивачем, вбачається, що грошові кошти в сумі 2 469 173,31 гривні були отримані Відповідачем в рамках виконавчого провадження № 59564465, яке здійснювала Третя особа, з примусового виконання постанови Відповідача про стягнення з боржника (Позивача) основної винагороди № 57756205 виданої 21.11.2018р.

Тобто, зазначені грошові кошти в сумі 2 469 173,31 гривні є основною винагородою Відповідача в рамках виконавчого провадження № 57756205 з виконання наказу Господарського суду міста Києва № 910/11965/16 від 21.11.2018 р.

Позивач двічі в рамках адміністративної юрисдикції намагався визнати протиправною та скасувати постанову Відповідача про стягнення з Позивача основної винагороди № 57756205 виданої 21.11.2018 р, копії відповідних судових рішень є в матеріалах справи, проте зазначена постанова не скасована судами адміністративної юрисдикції та дії відповідача щодо винесення зазначеної постанови не визнані протиправними.

Враховуючи наведене, відсутні правові підстави для застосування ст. 1212 ЦК України до спірних правовідносин, які виникли у зв`язку з безпідставним, на думку Позивача, стягненням основної винагороди приватного виконавця, оскільки такі грошові кошти не можуть вважатися безпідставно набутими у розумінні ст. 1212 ЦК України, а є коштами виконавчого провадження.

Таким чином, не підлягає застосуванню і ст. 1214 ЦК України щодо відшкодування доходів від безпідставно набутого майна, а також не можуть бути стягнуті 3 % річних згідно зі ст. 625 ЦК України, оскільки останні можуть походити лише від наявності основного зобов`язання.

Посилання Позивача на зміст постанови Верховного Суду від 29.01.2021 р. у справі № 640/13434/19, не заслуговує на увагу, оскільки наявність зазначеної постанови не підтверджує факт отримання Відповідачем грошових коштів без достатньої правової підстави, а навпаки, підтверджує позицію Відповідача, що грошові кошти в сумі 2 469 173,31 гривні були ним одержані в якості основної винагороди в рамках виконавчого провадження № 59564465.

Всі рішення, дії або бездіяльність Відповідача або Третьої особи, здійснені в рамках виконавчих проваджень № 59564465 та № 57756205, за наявності обґрунтованих підстав, повинні і можуть бути оскаржені, зокрема, Позивачем, в рамках адміністративної юрисдикції в порядку, передбаченому ч. 2 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження».

Отже, визначений законодавцем порядок дій щодо оскарження процедури стягнення основної винагороди приватного виконавця не може бути замінений іншою стороною - Позивачем, за його бажанням, зокрема, використовуючи конструкцію норми ст. 1212 ЦК України.

Просить в позові Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» відмовити повністю (т. 1 а.с. 130-134).

Ухвалою Дружківського міського суду Донецької області від 09 листопада 2023 року залучено до розгляду справи, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача - Фонд Гарантування вкладів фізичних осіб за клопотанням представника позивача ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 209)

06 квітня 2023 року Фонд Гарантування вкладів фізичних осіб подав до Дружківського міського суду Донецької області пояснення, зазначивщи, що Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» вживаються заходи щодо стягнення заборгованості позичальників перед банком відповідно до приписів Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Просить позовну заяву ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою Дружківського міського суду Донецької області від 11 січня 2024 року підготовче провадження у цивільній справі було закрито та призначено справу до судового розгляду. (т. 1 а.с. 238)

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 заперечував проти задоволення позовних вимог та пояснив, що вважає позовну заяву необґрунтованою, оскільки постанова про стягнення основної винагороди є чинною. Також постанова Верховного Суду від 29.01.2021 року у справі 640/13434/19 не скасовує підстави для отримання основної винагороди. Вважає, що юридичними підставами для стягнення основної винагороди є: постанова про стягнення основної винагороди від 21.11.2018 № 54456205; постанова про відкриття виконавчого провадження від 16.07.2019 № 59564465. Саме на підставі цих документів приватний виконавець Назар Павлюк вживав дії, спрямовані на стягнення коштів з Позивача, а після їх стягнення перерахував на його рахунок. Обидва ці документи є чинними та не скасовані. На його думку, буде несправедливим позбавлення винагороди зо добросовісно виконану роботу. Звертає увагу на те, що він виконав всі умови для стягнення основної винагороди та вважає дане стягнення справедливим, вирішення спорів пов`язаних зі стягненням основної винагороди здійснюється в межах адміністративного судочинства, рішення Верховного Суду, на яке посилається Позивач, не відміняє підстави для стягнення основної винагороди.

У судовомузасіданні представниквідповідача ОСОБА_3 просила відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву.

У судове засідання третя особа приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Павлюк Назар Васильович та представник Фонду гарантування вкладів фізичних осіб не з`явилися, про час та місце розгляду справи були сповіщені належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи від них не надходило.

Суд,вислухавши позиціїучасників судовогорозгляду та дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Рішенням Господарського суду м. Києва у справі № 910/11965/16 стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» на користь Приватного підприємства «Дніпровський краєвид 07» інфляційні втрати у розмірі 22 197 553 грн. 48 коп., 3% річних у розмірі 2 039 957 грн. 26 коп. та судовий збір у розмірі 206 181 (двісті шість тисяч сто вісімдесят одна) грн. 99 коп. та видано наказ.

Відповідачем 21 листопада 2018 року було відкрито виконавчі провадження № 57756205 та № 57756223 про стягнення з ПАТ «Промінвестбанк» на користь ПП «Дніпровський краєвид 07» коштів у сумі 24 694 733,13 грн. та 416156,00 грн. відповідно.

21 листопада 2018 року у виконавчому провадженні № 57756205 Відповідач виніс постанову про стягнення з Позивача основної винагороди у розмірі 2469 173,31 грн. та постанову про об`єднання виконавчих проваджень № 5776205 та № 57756223 у зведене виконавче провадження № 57756223.

08 січня 2019 року постановою Відповідача повернуто виконавчий документ стягувачу на підставі пункту 1 частини першої статті 37 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) за заявою стягувача, якою накази, видані Господарським судом м. Києва у справі № 910/11965/16, повернуті стягувачу без виконання. У подальшому стягувач - ПП «Дніпровський краєвид 07» звернувся до іншого приватного виконавця - Корольова В.В. із заявою про виконання вказаного судового наказу.

04.02.2019 року приватним виконавцем Корольовим В.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 58266649 щодо стягнення з Позивача на користь ПП "Дніпровський краєвид 07" коштів у сумі 24 691 733,13 грн. на підставі наказу Господарського суду м. Києва № 910/11965/16 від 21.11.2018 року та одночасно із відкриттям виконавчого провадження № 58266649 приватним виконавцем Корольовим В.В. було вирішено стягнути з боржника основну винагороду у розмірі 2 469 173,31 грн.

07 березня 2019 року постановою приватного виконавця Корольова В.В. завершено виконавче провадження № 58266649 внаслідок повного виконання рішення суду та стягнуто основну винагороду приватного виконавця.

У липні 2019 року Відповідач звернувся до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Павлюка Н.В. із заявою про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення з Позивача суми основної винагороди у розмірі 2 469 173,31 грн. на підставі постанови Відповідача від 21 листопада 2018 року у виконавчому провадженні № 57756205 з виконання рішення Господарського суду м. Києва у справі № 910/11965/16.

Приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Павлюком Н.В. 16 липня 2019 року було відкрито виконавче провадження № 59564465, яке тим же приватним виконавцем закінчено без виконання 18 липня 2019 року на тій підставі, що рішення Господарського суду м. Києва у справі № 910/11965/16 виконано приватним виконавцем Корольовим В.В., якому і сплачено основну винагороду.

Відповідач оскаржив постанову приватного виконавця Виконавчого округу міста Києва Павлюка Н.В. від 18 липня 2019 року №59564465 про закінчення виконавчого провадження, яку рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 вересня 2019 року у справі № 640/13434/19, було визнано протиправною та скасовано.

24 вересня 2019 року приватний виконавець Виконавчого округу міста Києва Павлюк Н.В. виніс постанову про відновлення виконавчого провадження № 59564465 за заявою Відповідача про стягнення з Позивача основної винагороди на підставі постанови у виконавчому провадженні № 57756205 від 21 листопада 2018 року. (т. 2 а.с. 41)

30 вересня 2019 року на виконання постанови про стягнення основної винагороди приватний виконавець Виконавчого округу міста Києва Павлюк Н.В. стягнув з Позивача на користь Відповідача грошові кошти у розмірі 2 469 173,31 грн., закінчивши виконавче провадження № 59564465. (т. 2 а.с. 44)

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2019 року, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 вересня 2019 року у справі № 640/13434/19 залишено без змін.

Після вчинення виконавчих дій приватного виконавця Виконавчого округу міста Києва Павлюка Н.В., рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 вересня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2019 року у справі №640/13434/19 було скасовано Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 29 січня 2021 року та прийнято нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог Відповідача було відмовлено. (т. 2 а.с. 45-51)

Згідно ч.1,3 ст.82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Згідно з частиною першою статті 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.

Згідно приписів ст.12, ч. 1, 5-7 ст.81, ч.1 ст.89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Згідно із частиною першою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Характерною особливістю кондикційних зобов`язань є те, що підстави їх виникнення мають широку сферу застосування: зобов`язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов`язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так і неправомірних. Крім того, у кондикційному зобов`язанні не має правового значення, чи вибуло майно з володіння власника за його волею або всупереч його волі, чи є набувач добросовісним або недобросовісним

Ознаки, характерні для кондикції, свідчать про те, що пред`явлення кондикційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі.

Наведене у своїй сукупності свідчить, що кондикція це позадоговірний зобов`язальний спосіб захисту права власності або іншого права, який може бути застосований самостійно. Кондикція також застосовується субсидіарно до реституції та віндикації як способу захисту порушеного права у тому випадку, коли певна вимога (титульного володільця) майна не охоплюється нормативним урегулюванням основного способу захисту права, але за характерними ознаками, умовами та суб`єктним складом підпадає під визначення зобов`язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави.

Таким чином, права особи, яка вважає себе власником майна (носія іншого цивільного права), підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця (набувача майна) з використанням правового механізму, установленого ст. 1212 ЦК України, у разі наявності цивільних відносин безпосередньо між власником та володільцем майна.

Такий спосіб захисту можливо здійснити шляхом застосування кондикційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені ст. 1212 ЦК України, які дають право витребувати у набувача таке майно.

Аналогічні правові висновку викладені у постанові Верховного Суду України від 25.10.2017 по справі № 3-905гс17 та у постанові Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 757/42443/15-ц.

Отже, положеннями глави 83 застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб, чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку, якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення, та передання майна тій особі потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.

Висновок про можливість застосування до спірних правовідносин норм ст. 1212 ЦК України викладений також Верховним Судом у постанові від 06.03.2019 у справі № 910/1531/18.

Під відсутністю правової підстави розуміють такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 910/3395/19, від 23.04.2019 у справі № 918/47/18, від 01.04.2019 у справі № 904/2444/18.

Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України можна застосувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі у виді розірвання договору. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22.03.2016 у справі № 6-2978цс15 та від 03.06.2016 у справі №6-100цс15.

Згідно ст. 1 Закону України Про виконавче провадження від 02.06.2016 року №1404-VIII (далі Закон №1404), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 статті 5 Закону №1404 передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів.

Пунктами 9, 10 частини 1 статті 39 Закону №1404 передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом; повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Закону № 1404-VІІІ виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Згідно статті 42 Закону №1404, кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.

На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Тобто, мета виконавчого провадження полягає в примусову виконанні рішень.

Частиною 3 статті 45 Закону №1404 передбачено, що основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.

Основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус визначає Закон України від 02 червня 2016 року № 1403-VIII «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Розмір основної винагороди приватного виконавця, порядок та підстави її стягнення, розмір витрат виконавчого провадження та порядок їх визначення, визначені приписами ст. 31 зазначеного Закону.

Відповідно до цієї статті за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода.

Винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової.

Основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді: 1) фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру; 2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів). Якщо зазначену суму стягнуто частково, сума основної винагороди приватного виконавця, визначена як відсоток суми стягнення, виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Основна винагорода, що встановлюється у вигляді фіксованої суми, стягується після повного виконання рішення.

Приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Стягнення з боржника додаткової винагороди приватному виконавцю, а також додаткових витрат, крім визначених Міністерством юстиції України, не допускається.

На виконання приписів статей 13 та 31 цього Закону постановою Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2016 року № 643 затверджено Порядок виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця (далі також - «Порядок №643»). Пунктом 12 цього Порядку визначено, що приватний виконавець, який забезпечив повне або часткове виконання виконавчого документа в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», одержує основну винагороду у розмірі 10 відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Виходячи з вищевикладеного, обов`язковими умовами стягнення винагороди приватного виконавця є: 1) фактичне виконання судового рішення; 2) вжиття приватним виконавцем заходів примусового виконання рішень.

Крім того законодавець чітко визначив, що основна винагорода приватного виконавця стягується з фактично стягнутої суми; розмір винагороди вираховується також з фактично стягнутої суми.

За своїм призначенням винагорода стягується саме за вчинення заходів примусового виконання рішення за умови, що такі заходи призвели до виконання рішення.

З матеріалів справи встановлено, що після того, як приватним виконавцем Корольовим В.В. у виконавчому провадженні № 58266649 було стягнуто з Позивача на користь ПП "Дніпровський краєвид 07" грошові кошти у сумі 24 691 733,13 грн. на підставі наказу Господарського суду м. Києва № 910/11965/16 від 21.11.2018 року та стягнуто з Позивача основну винагороду приватного виконавця у розмірі 2 469 173,31 грн. Відповідач у липні 2019 року звернувся до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Павлюка Н.В. щодо стягнення з Позивача суми основної винагороди у розмірі 2 469 173,31 грн. на підставі постанови Відповідача від 21 листопада 2018 року у виконавчому провадженні № 57756205 з виконання рішення Господарського суду м. Києва у справі № 910/11965/16, яким було закінчено без виконання на підставі, що рішення Господарського суду м. Києва у справі № 910/11965/16 виконано іншим приватним виконавцем (не Відповідачем), якому і сплачено основну винагороду.

Рішенням Окружногоадміністративного судум.Києва від12вересня 2019року усправі №640/13434/19,якою буловизнано протиправноюта скасовано постанову приватного виконавця Павлюка Н.В. від 18 липня 2019 року №59564465, після чого останнім було відновлено виконавче провадження та стягнуті грошові кошти. 29 січня 2021 року зазначене рішення Окружного адміністративного суду міста Києва було скасовано постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду та в задоволенні позовних вимог Відповідача було відмовлено.

Факт стягнення коштів основної винагороди приватного виконавця у розмірі 2 469 173,31 грн. та їх отримання на підставі постанови Відповідача від 21 листопада 2018 року у виконавчому провадженні № 57756205 з виконання рішення Господарського суду м. Києва у справі № 910/11965/16 сторонами не заперечується.

Здійснення особою захисту порушеного права шляхом застосування кондикційного позову можливе лише за умови наявності підстав, передбачених ст. 1212 ЦК України, які дають право витребувати у набувача відповідне майно (у тому числі грошові кошти).

До такого висновку прийшов у своїй постанові від 08.09.2021 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 206/2212/18

Таким чином, постановою приватного виконавця Корольова В.В. від 07 березня 2019 року завершено виконавче провадження № 58266649 внаслідок стягнення з Позивача на користь ПП "Дніпровський краєвид 07" грошових коштів у сумі 24 691 733,13 грн. на підставі наказу Господарського суду м. Києва № 910/11965/16 від 21.11.2018 року та стягнуто з Позивача основну винагороду у розмірі 2 469 173,31 грн., а постановою приватного виконавця Павлюка Н.В. від 30 вересня 2019 року завершено виконавче провадження № 59564465 внаслідок стягнення з Позивача на користь Відповідача грошових коштів у розмірі 2 469 173,31 грн., на підставі постанови у виконавчому провадженні № 57756205 від 21 листопада 2018 року.

Тож, оскільки постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 29 січня 2021 року було скасовано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 вересня 2019 року у справі №640/13434/19 про визнання протиправною та скасування постанови приватного виконавця Виконавчого округу міста Києва Павлюка Н.В. від 18.07.2019 року №59564465 про закінчення виконавчого провадження та прийнято нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог Відповідача було відмовлено, а таким чином постанова приватного виконавця Виконавчого округу міста Києва Павлюка Н.В. від 18.07.2019 року №59564465, яка завершена без виконання на тій підставі, що рішення Господарського суду м. Києва у справі № 910/11965/16 виконано приватним виконавцем Корольовим В.В., якому і сплачено основну винагороду, є чинною, слід дійти висновку, що отримані Відповідачем грошові кошти у розмірі 2 469173 грн. 31 коп. підлягають поверненню Позивачу на підставі ст. 1212 ЦК України, адже підстава, на якій вони були отримані, відпала.

Твердження відповідача про те, що ним вчинялися дії по забезпеченню виконання виконавчого документа, а вчинення таких виконавчих дій є достатніми підставами для стягнення із позивача основної винагороди приватного виконавця суд вважає безпідставними, так як дії приватного виконавця Жаботинського І.В. не призвели до фактичного стягнення коштів за виконавчим документом, а тому, на думку суду, не є достатніми підставами для стягнення з позивача суми винагороди.

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що відповідач дійшов неправомірного висновку про наявність встановлених законом підстав для стягнення з позивача суми основної винагороди.

Доводи відповідача ОСОБА_2 про те, що основна винагорода стягується незалежно від того чи було здійснено стягнення коштів за виконавчим документом приватним виконавцем, суд визнає помилковими та такими, що не ґрунтуються на вимогах закону.

Положеннями ч.2ст.1214ЦК Українипередбачено,що уразі безпідставногоодержання чизбереження грошейнараховуються процентиза користуванняними (стаття536цього Кодексу).

Відповідно до ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштам встановлюється договором, законом або Іншим актом цивільного законодавства.

Загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання визначені ст. 625 ЦК України.

Частиною 2 ст.625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконанні: грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу р урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процент річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 № 686/21962/154 (провадження № 14-16цс18) суд також акцентує увагу, що у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язанню незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормам закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Велика Палата Верховного суду у постанові Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17 погодилась з висновком Верховного Суду України викладеним у постанові останнього від 01.06.2016 у справі № 910/22034/15, що ст. 625 ЦК поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань та зауважила: "у разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3 % річних від простроченої суми відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК".

Вказана позиція, також підтримана у постанові Верховного Суду від 28.08.2019 у справі № 713/2098/15-ц тау постанові Верховного Суду від 11.09.2019 у справі № 303/8185/13, в якій Верховним Судом зазначено: "правовідносини, які склались міме сторонами з приводу стягнення безпідставно отриманих коштів, за своєю правовою природою є грошовим зобов`язанням, на яке поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності".

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення процентів за користування безпідставно набутими коштами, тобто з 30.09.2019 року після того, як Відповідачем були набуті ці кошти.

Виконавче провадження № 59564465 повторно було закінчене приватним виконавцем Павлюком Н.В. 30.09.2019 на підставі п.9 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Тобто, станом на 30.09.2019 ці кошти були набуті Відповідачем, отже, з 30.09.2019 Відповідачу було відомо про набуття ним грошових коштів у якості основної винагороди приватного виконавця.

За викладених обставин, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню проценти за користування безпідставно набутих грошових коштів.

Таким чином, розрахунок процентів у розмірі 3 % річних за користування безпідставно набутими коштами у сумі 2 469 173,31 грн. здійснюється з 30 вересня 2019 року по 15 лютого 2021 року, що становлять 102 284,66 грн.

Враховуючи вищевикладенінорми чинногозаконодавства,встановлені фактичніобставини справита наданісторонами доказина їхпідтвердження,суд дійшоввисновку,що позовні вимоги ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» до приватного виконавця округу м.Києва ЖаботинськогоІ.В. підлягають задоволенню шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 2 469 173,31 грн. безпідставно набутих грошових коштів та 3%річних закористування безпідставнонабутими грошовимикоштамиза період з 30.09.2019 по 15.02.2021 у сумі 102 284,66 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позов задоволено повністю, то на користь позивача слід стягнути з відповідача витрати по оплаті судового збору у сумі 38571 грн. 87 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 15, 16, 1212, 1214 ЦК України, ст.ст.4, 5, 10, 81, 141, 258-268 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» до приватного виконавця округу м. Києва Жаботинського Івана Володимировича, третя особа приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Павлюк Назар Васильович, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про стягнення безпідставно набутих коштів та відсотків за безпідставне володіння коштами - задовольнити.

Стягнути з приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Жаботинського Івана Володимировича, РНОКПП НОМЕР_1 на користь ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» адреса: 01001, м. Київ, вул. Малопідвальна, 8, код банку 300012, ідентифікаційний код юридичної особи 00039002, безпідставно отримані кошти в розмірі 2 469 173 (два мільйона чотириста шістдесят дев`ять тисяч сто сімдесят три) грн. 31 коп. та 3% річних за користування безпідставно отриманими коштами за період з 30.09.2019 по 15.02.2021 у розмірі 102284 (сто дві тисячі двісті вісімдесят чотири) грн. 66 коп.

Стягнути з приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Жаботинського Івана Володимировича на користь ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» понесені витрати на оплату судового збору у сумі 38 571 (тридцять вісім тисяч п`ятсот сімдесят одна) грн. 87 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Дружківський міський суд протягом тридцяти днів після проголошення рішення.

Повний текст рішення суду складений 29.10.2024 року.

Суддя: В.О. Лебеженко