Постанова

від 29.10.2024 по справі 569/9558/23

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2024 року

м. Рівне

Справа № 569/9558/23

Провадження № 22-ц/4815/981/24

Головуючий у Рівненському міському суді

Рівненської області: суддя Левчук О.В.

Рішення суду першої інстанції

(вступна і резолютивна частини) проголошено:

о 16 год. 01 хв. 03 червня 2024 року

у м. Рівне Рівненської області

Повний текст рішення складено: 11 червня 2024 року

Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий: Хилевич С.В.

судді: Боймиструк С.В., Ковальчук Н.М.

секретар судового засідання: Пиляй І.С.

учасники справи:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Мехсервісбуд";

відповідач1 Рівненська міська рада Рівненської області;

відповідач2 ОСОБА_1 ;

представники учасників справи:

позивача адвокат Грабовський Віталій Анатолійович;

відповідача1 ОСОБА_2 ;

відповідача2 адвокат Голуб Валентин Анатолійович;

за участі: ОСОБА_1 та його представника адвоката Голуба Валентина Анатолійовича, представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Мехсервісбуд" адвоката Грабовського Віталія Анатолійовича, представника Рівненської міської ради Рівненської області Чепиля Михайла Івановича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Голуба Валентина Анатолійовича на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 03 червня 2024 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мехсервісбуд" до Рівненської міської ради Рівненської області, ОСОБА_1 про захист права власності, визнання незаконним та скасування рішення суб`єкта владних повноважень,

в с т а н о в и в:

У травні 2023 року в суд звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Мехсервісбуд" (далі ТОВ "Мехсервісбуд" або товариство) з позовом до Рівненської міськоїради Рівненськоїобласті (далі Рівненськаміська радаабо органмісцевого самоврядування), ОСОБА_1 про захистправа власності,визнання незаконнимта скасуваннярішення суб`єктавладних повноважень.Мотивуючи вимоги,позивачем вказувалося,що товариство є власником нерухомого майна, а саме приміщення навісу для машин, що знаходиться у АДРЕСА_1 загальною площею 384,5 м2, право власності на яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 09 листопада 2020 року за реєстраційним №1888950156101.

Також у власності ТОВ "Мехсервісбуд" у АДРЕСА_1 , перебувають такі об?єкти нерухомості:

- будівля, ремонтно-механічна майстерня загальною площею 4458,6 м2, право власності на яку підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав нерухоме майно про реєстрацію права власності від 11 листопада 2020 року за реєстраційним №232134997;

- будівля, прохідна загальною площею 84,1 м2, право власності на яку підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 11 листопада 2020 року за реєстраційним №232132003;

- будівля, склад паливно-мастильних матеріалів загальною площею 69,8 м2, право власності на яку підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 11 листопада 2020 року за реєстраційним №232138834;

- будівля, виробничо-складські приміщення загальною площею 523,8 м2, право власності на яку підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 11 листопада 2020 року за реєстраційним №232138651.

Дані об?єкти нерухомого майна відповідно до листа Держгеокадастру від 16.08.2019 за реєстраційним №28-17-0.17,2804/116-19 знаходяться та обліковуються на земельній ділянці загальною площею 25 600 м2 у АДРЕСА_1 , за Спільним підприємством «Мехагробуд».

Звертається увага на те, що площа земельної ділянки, що передається ОСОБА_1 у власність загальною площею 317 м2, більш як удвічі перевищує площу земельної ділянки, яка знаходиться під нежитловим приміщенням, тоді як сама площа нежитлового приміщення становить всього 109,1 м2. Тому вважає, що ОСОБА_1 для обслуговування нежитлового приміщення площею 283, 7 м2 необхідно ще 1 641,3 м2 земельної ділянки, а ОСОБА_3 необхідно ще 207,9 м2 земельної ділянки.

При цьому вважає, що відповідачі не надали належних і допустимих доказів щодо необхідності виділення (продажу) земельної ділянки такої значної площі порівняно з площею належних їм приміщень.

Покликається на те, що площа належного ОСОБА_1 нерухомого майна у правовстановлюючих документах не відповідає площі, зазначеній під час державної реєстрації такого майна. Тобто зміна площі належних відповідачам об?єктів нерухомості відбулася внаслідок самочинного будівництва.

Зважає і на те, що порушення Регламенту Рівненської міської ради відбулось внаслідок безпідставного переголосування щодо оспорюваних рішень.

При виникненні права оренди та власності на земельну ділянку в розмірах, що істотно перевищують площу належної особі будівлі, передбачається дотримання процедури проведення земельних торгів у визначеному ст.ст. 134, 135 ЗК України порядку.

Між тим,земельні торгищодо продажу ОСОБА_1 земельних ділянок,які заплощею вкілька разівперевищують площуоб?єктів нерухомості,що наних розташовані,не проводилися.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 03 червня 2024 року позов ТОВ "Мехсервісбуд" задоволено частково.

Визнано незаконним і скасовано рішення Рівненської міської ради від 11 травня 2023 року №3362 "Про затвердження проекту землеустрою та продаж громадянинові ОСОБА_1 земельної ділянки несільськогосподарського призначення для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства (для обслуговування нежитлових приміщень) загальною площею 317 м2 на АДРЕСА_1 ".

У задоволенні позову ТОВ "Мехсервісбуд" до ОСОБА_1 відмовлено.

У поданій через свого представника адвоката Голуба В.А. апеляційній скарзі ОСОБА_1 , вважаючи оскаржуване рішення незаконним і необґрунтованим, що полягало у порушенні норм процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи та фактично у неправильному застосуванні норм матеріального права, просить його скасувати, а позов - залишити без задоволення.

Обґрунтовуючи її, зазначалося про хибність висновку суду про те, що до ОСОБА_1 як до власника нерухомого майна, яке знаходиться на земельній ділянці загальною площею 25 600 м2 разом з належним позивачу нерухомим майном могло перейти право користування частинами цієї земельної ділянки площею 109, 1 м2. При цьому судом зауважено, що отримання в оренду та у власність земельної ділянки в розмірах, що значно перевищують площу належної особі будівлі, передбачає дотримання процедури проведення земельних торгів у порядку, визначеному ст.ст. 134, 135 ЗК України. Проте земельних торгів з цього приводу не проводилося.

Між тим, заявник вказує, що з моменту набуття права власності на об`єкти нерухомого майна по АДРЕСА_1 , тобто станом на 11 листопада 2020 року, позивач не зареєстрував свого права користування земельною ділянкою, на якій розташовані належні об`єкти нерухомого майна, у визначеному законом порядку та не звернувся до органу місцевого самоврядування щодо надання йому у власність, оренду чи користування земельної ділянки за цією адресою.

Крім будівель, що належать ТОВ "Мехсервісбуд", за цією ж адресою також знаходяться будівлі, що належать ОСОБА_1 - загальною площею 112, 4 м2 та ОСОБА_3 - загальною площею 283, 7 м2, що разом складає 5 916, 90 м2 (загальна площа належних позивачу будівель складає 5 520, 8 м2 + 112, 4 м2 + 283, 7 м2). Усі об`єкти розміщені на земельній ділянці площею 25 600 м2. Отже, 1 м2 будівель відповідає 4, 32 м2 землі. При цьому оспорюваним рішенням Рівненської міської ради надано дозвіл на продаж ОСОБА_1 земельної ділянки площею 317 м2 для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства (для обслуговування нежитлових приміщень), що у 2, 82 рази перевищує площу належної відповідачу будівлі, розташованої на земельній ділянці. Площі земельних ділянок, дозволених для продажу ОСОБА_1 317 м2 і ОСОБА_3 1 925 м2 рішеннями Рівненської міської ради від 11 травня 2023 року, для обслуговування решти належних позивачу будівель. Залишається земельна ділянка площею 23 358 м2 (25 600 м2 317 м2 1 925 м2), що у 4, 23 рази перевищує площу належних позивачу будівель, розміщених на земельній ділянці.

Тому не можна погодитися із висновком суду про те, що товариство звернулося у суд за захистом свого інтересу на отримання у власність земельної ділянки, де у позивача також розташовані об`єкти нерухомості, площа яких значно перевищує площу будівель, які належать ОСОБА_1 , передача якому земельної ділянки у непропорційно більшому розмірі відносно площі нерухомості позбавляє ТОВ "Мехсервісбуд" можливості отримати у власність земельні ділянки площею, достатньою для обслуговування власного майна за тією ж адресою.

Вважає, що таким чином скасування рішення Рівненської міської ради від 11 травня 2023 року №3362 "Про затвердження проекту землеустрою та продаж громадянинові ОСОБА_1 земельної ділянки несільськогосподарського призначення для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства (для обслуговування нежитлових приміщень) загальною площею 317 м2 на АДРЕСА_1 " не порушує прав товариства.

Судом не встановлено, яка саме площа земельної ділянки буде достатньою для обслуговування позивачем власного майна і яким чином отримання ОСОБА_1 у власність земельної ділянки площею 317 м2 позбавить позивача можливості отримати у власність чи оренду земельної ділянки площею 23 358 м2, що залишиться після продажу земельних ділянок ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Також необґрунтованими вважає і твердження про те, що до ОСОБА_1 могло перейти право користування частинами вказаної земельної ділянки площею 109, 1 м2, адже площа належної йому ділянки складає 112, 4 м2.

Заявник не згоден із застосуванням до спірних правовідносин норми ст. 134 ЗК України, оскільки за змістом пунктів 56, 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 липня 2022 року у справі №910/5201/19, на які посилається суд, передбачається застосування ст. 120 ЗК України.

У поданому відзиві представник ТОВ "Мехсервісбуд" адвокат Грабовський В.А., вважаючи оскаржуване рішення законним і обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу відхилити.

Заслухавши суддю-доповідача, думку осіб, які беруть участь у справі і з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи заявника, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги.

З матеріалів справи вбачається, ТОВ "Мехсервісбуд" є власником нерухомого майна - приміщення навісу для машин, що знаходиться у АДРЕСА_1 , загальною площею 384,5 м2, право власності на яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 09.11.2020 за реєстраційним номером об?єкту нерухомого майна: 1888950156101.

Крім того, у власності позивача у АДРЕСА_1 , перебувають такі об?єкти нерухомості:

- будівля, ремонтно-механічна майстерня, загальною площею 4 458,6 м2, право власності на яку підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав нерухоме майно про реєстрацію права власності від 11.11.2020 за реєстраційним №232134997;

- будівля, прохідна, загальною площею 84,1 м2, право власності на яку підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 11.11.2020 за реєстраційним №232132003;

- будівля, склад паливно-мастильних матеріалів, загальною площею 69,8 м2, право власності на яку підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 11.11.2020 за реєстраційним №232138834;

- будівля, виробничо-складські приміщення, загальною площею 523,8 м2, право власності на яку підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 11.11.2020 за реєстраційним №232138651.

Ці об?єкти нерухомого майна відповідно до листа Держгеокадастру від 16 серпня 2019 року №28-17-0.17.2804/116-19 знаходяться та обліковуються на земельній ділянці загальною площею 25 600 м2 у АДРЕСА_1 , за Спільним підприємством «Мехагробуд».

Ця земельна ділянка знаходиться у комунальній власності, що належить Рівненській міській територіальній громаді, від імені якої діє Рівненська міська рада.

11 травня 2023 року Рівненською міською радою на пленарному засіданні чергової дев?ятнадцятої сесії восьмого скликання прийнято рішення №3362 "Про затвердження проекту землеустрою та продаж громадянинові ОСОБА_1 земельної ділянки несільськогосподарського призначення по АДРЕСА_1 " загальною площею 317 м2. Власником нежитлових приміщень за наведеною адресою загальною площею 112,4 м2 з реєстраційним №1643111356101 від 07.09.2018 є ОСОБА_1 , про що свідчить інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 13.09.2018 за реєстраційним №137624436.

З пункту 3 рішення Рівненської міської ради №3362 від 11 травня 2023 року видно, що органом місцевого самоврядування прийнято рішення продати ОСОБА_1 у власність шляхом викупу земельну ділянку по АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 5610100000:01:065:0283, для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства (для обслуговування нежитлових приміщень), як власнику розташованого на цій земельній ділянці об?єктів нерухомого майна, загальною площею 317 м2.

Вважаючи, що його суб?єктивні права на землю порушено відповідачами, у травні 2023 року в суд звернулося ТОВ "Мехсервісбуд" з позовом до Рівненської міської ради і ОСОБА_1 про захист права власності, визнання незаконним та скасування рішення суб?єкта владних повноважень.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив із доведеності та обгрунтованості позову ТОВ "Мехсервісбуд" у частині вимог до Рівненської міської ради, оскільки при голосуванні 11 травня 2023 року в ході розгляду питання №22 на пленарному засіданні чергової дев`ятнадцятої сесії Рівненської міської ради (восьмого скликання) проєкту рішення про затвердження проєкту землеустрою та продаж ОСОБА_4 земельної ділянки несільськогосподарського призначення на АДРЕСА_1 було не додержано вимог Регламенту органу міського самоврядування.

Також зауважено, що отримання в оренду та у власність земельної ділянки в розмірах, що значно перевищують площу належної особі будівлі, передбачає дотримання процедури проведення земельних торгів у порядку, визначеному ст.ст. 134, 135 ЗК України. Тобто Рівненською міською радою порушено і зазначені положення закону, адже земельна ділянка, яку вирішено продати відповідачу, значно перевищує нормативи розміру приміщення, яке належить ОСОБА_1 .

Отже, рішення суб?єкта владних повноважень про передання земельної ділянки у власність є актом, необхідним для набуття у власність цього об?єкта у майбутньому - з моменту державної реєстрації відповідного цивільного права. Тому скасування рішення Рівненської міської ради №3362 від 11 травня 2023 року щодо затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 ОСОБА_1 дасть можливість позивачу здійснити реалізацію права на отримання у власність (користування) земельну ділянку, пропорційну площі належних ТОВ «Мехсервісбуд» будівель, що знаходяться за тією ж адресою, захистивши таким чином його суб?єктивні права на землю.

Проте з такими висновками погодитися не можна.

Відповідно до ст.ст. 316-317, 319, 321, 325, 327 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Суб`єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи.

Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати.

Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Згідно зі ст.120 ЗК України до особи, яка набула права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

За правилами ч. 4 ст. 263 ЦПК Українти при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Так, з правової позиції Верховного Суду України, висловленої у постанові від 13 квітня 2016 року у справі №6-253цс 16, видно, що за змістом ст.377 ЦК України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі її відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об?єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об?єкт розташований. За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

При цьому при застосуванні положень ст.120 ЗК України у поєднанні з нормою ст.125 3К України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об?єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об?єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об?єкта права власності.

Тому за загальним правилом, закріпленим у ч. 1 ст. 120 3К України, особа, яка набула права власності на будівлю чи споруду стає власником земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості.

Частиною першою ст.181 ЦК України передбачено, що земельні ділянки, а також об?єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення, віднесено до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість).

У свою чергу, річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов?язки (ст. 179 ЦК України).

Цивільне законодавство виокремлює "складові частини речі" та "складні речі". Так, згідно зі ст.187 ЦК України складовою частиною речі є все те, що не може бути відокремлене від речі без її пошкодження або істотного знецінення. При переході права на річ її складові частини не підлягають відокремленню.

Будинки, будівлі, споруди будь-якого призначення, їх комплекси та частини, лінійні об?єкти інженерно транспортної інфраструктури є об?єктами будівництва (абзац п?ятий ч. 1 ст. 4 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності").

Законодавство у сфері регулювання містобудівної діяльності регламентує обов?язковість попереднього формування земельної ділянки (ділянок), на якій планується будівництво.

Фізично земельна ділянка і будинок (будівля, споруда) ідентифікуються як окремі речі, які в сукупності є однією річчю, адже будинок неможливо використовувати без земельної ділянки, і навпаки - земельна ділянка втрачає своє функціональне призначення при зміні того чи іншого об?єкта нерухомості, розміщеного на ній. Власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.

Окрім того, у частині третій ст. 79 ЗК України та частині третій ст. 373 ЦК України вказується, що право власності на земельну ділянку поширюється на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту, і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

Отже, зважаючи на положення чинного цивільного та земельного законодавства, з одного боку, земельна ділянка з розміщеними на ній об?єктами нерухомості є однією річчю, а з іншого - об?єкт нерухомості є складовою річчю земельної ділянки.

Новий власник набуває прав на землю незалежно від волі попереднього господаря чи органу, якщо земельна ділянка знаходилася у державній або комунальній власності.

Приходячи до переконання про скасування оскаржуваного рішення, колегія суддів бере до уваги, що ОСОБА_1 реалізував у визначеному законом порядку своє право на отримання у власність земельної ділянки, на якій розташоване належне йому приміщення і в межах, необхідних для його обслуговування. Разом з тим позивач, приміщення якого знаходяться також на цій же земельній ділянці площею 25 600 м2 впритул до приміщення відповідача, до органу місцевого самоврядування за набуттям відповідного речового права на землю не звертався.

Звернення особи до органу місцевого самоврядування з метою отримання земельної ділянки в оренду чи у власність зумовлене інтересом особи на отримання цієї земельної ділянки, за відсутності для цього законних перешкод.

При цьому апеляційним судом ураховуються правила, які містяться у ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у цій статті зазначається, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини у справі "Маркс проти Бельгії" ((Marckx v. Belgium), заява №6833/74, рішення від 13 липня 1979 року) визнав, що кожен має право мирно володіти своїм майном, а стаття 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у своїй суті забезпечує право власності.

Крім іншого, на необхідності додержання засад права власності на нерухоме майно і його захисту від незаконних посягань з боку інших осіб Європейським судом з прав людини зауважено у справах "Гентрих протиФранції"((Hentrichv.France),заява №13616/88,рішення від22вересня 1994року),"Брумарескупроти Румунії"((Brumгrescuv.Romania),рішення від28жовтня 1999року)та "Кривенькийпроти України"((Kryvenkyyv.Ukraine),заява №43768/07,рішення від16лютого 2017року).

Поняття "законне очікування" у контексті ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод було вперше розроблене Європейським судом з прав людини у справі Pine Valley Developments Ltd and Others v. Ireland, § 51. У цій справі Європейський суд з прав людини вказував, що "законне очікування" виникло тоді, коли був наданий дозвіл на розробку плану, у зв`язку з яким компанії-заявники придбали земельну ділянку з метою її меліорації. Дозвіл на планування, який не міг бути скасований органом влади з питань планування, був "складовою частиною власності компанії-заявника (Ceni v. Italy, § 43; щодо підписаної попередньої угоди про купівлю квартири, виплати повної вартості та вступ заявником у володіння квартирою). Таким чином, у цій категорії справ "законне очікування" засновується на розумно обґрунтованому посиланні на правовий акт, який має належну правову основу і який підтверджує право власності (Kopecky v. Slovakia, § 47).

У висновку, що висловлений Верховним Судом у постанові від 18 січня 2023 року у справі №580/1300/22 (провадження №К/990/25849/22), зазначено, що легітимні очікування не можна ототожнювати із сподіваннями, що виникають на підставі особистого сприйняття або помилкової оцінки певних обставин чи норм права (законодавства); не можуть виникати легітимні очікування, якщо існує реальний спір щодо правильного тлумачення та застосування національного законодавства; обов`язковою умовою, за наявності якої певне сподівання (вимога) особи набуває ознак легітимного очікування є те, що таке очікування (вимога) має належне правове підґрунтя, тобто наявне достатнє джерело для відповідного очікування (вимоги).

Оскільки позивач у передбаченому законодавством порядку за отриманням земельної ділянки до органу місцевого самоврядування не звертався, тому свого законного інтересу і права на отримання земельної ділянки в оренду чи у власність ТОВ "Мехсервісбуд" не виявило.

Згідно із ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Ту обставину, що за набуттям правового титулу на земельну ділянку товариство до Рівненської міської ради не зверталося, підтвердив у засіданні апеляційного суду і представник позивача. Отже, не є доведеним та обгрунтованим, яким чином і за яких обставин субєктивне право ТОВ "Мехсервісбуд" на землю є порушеним відповідачами.

Тому права позивача судовому захисту не підлягають внаслідок відсутності факту їх порушення.

Щодо безпідставності переголосування 11 травня 2023 року в ході розгляду питання №22 на пленарному засіданні чергової дев`ятнадцятої сесії Рівненської міської ради (восьмого скликання) проєкту рішення про затвердження проєкту землеустрою та продаж ОСОБА_4 земельної ділянки несільськогосподарського призначення на АДРЕСА_1 , з чим погодився суд попередньої інстанції, то з цим колегія суддів не згодна.

Так, дане вперше питання було поставлено на голосування, однак не набрало достатньої кількості голосів для погодження.

Пунктом 41.8.10 Регламенту Рівненської міської ради передбачено, що у разі, коли за певне питання порядку денного проведено голосування, а рішення органу місцевого самоврядування прийнято не було, повторне голосування за це питання можливе не раніше наступної сесії ради.

Водночас від одного з депутатів з сесійної зали надійшла пропозиція щодо переголосування питання №22, оскільки він не зрозумів суті і причин непогодження питання. Тому було визнано недовіру до голосування по цьому питанню та поставлено на повторне голосування, за яке було проголосовано більшістю голосів та прийнято відповідне рішення. Головуючим на сесії запропоновано об?єднати два питання за №№21, 22 та проголосувати втретє, в результаті чого питання погоджено більшістю голосів і затверджено проект землеустрою на продаж ОСОБА_1 земельної ділянки несільськогосподарського призначення по АДРЕСА_1 .

Як встановлено записом перебігу пленарного засідання чергової дев`ятнадцятої сесії Рівненської міської ради (восьмого скликання), питання стосовно переголосування надійшло саме від депутата, а не від сторонньої невідомої особи як на це покликався позивач, з чим погодився й суд.

Цим само спростовується і висновок суду про відсутність обґрунтованих сумнівів при розгляді питань №22.

Отже, переголосування відбулось без істотного порушення і з дотриманням вимог Регламенту Рівненської міської ради.

Як убачається, суд першої інстанції при вирішенні спірних правовідносин увагу на наведені обставини не звернув, що призвело до ухвалення рішення, яке не може залишатися чиним.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine), рішення від 10 лютого 2010 року).

Перегляд судового рішення у суді апеляційної інстанції забезпечує виконання головного завдання appelatio дати новим судовим розглядом додаткову гарантію справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист. Ця гарантія полягає в тому, що сам факт другого розгляду дозволяє уникнути помилки, що могла виникнути при першому розгляді. Апеляція, по суті, є надання новим судовим розглядом додаткової гарантії справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист.

Підставою для скасування оскаржуваного рішення та відмови у задоволенні позову відповідно до пунктів 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є невідповідність висновків суду обставинам справи, що спонукало до неправильного застосування норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Голуба Валентина Анатолійовича задовольнити.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 03 червня 2024 року скасувати.

Товариству з обмеженою відповідальністю "Мехсервісбуд" відмовити в задоволенні позову до Рівненської міської ради Рівненської області, ОСОБА_1 про захист права власності, визнання незаконним та скасування рішення суб`єкта владних повноважень.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено: 29.10.2024

Головуючий: С.В. Хилевич

Судді: С.В.Боймиструк

Н.М.Ковальчук