Постанова

від 29.10.2024 по справі 201/15087/14-ц

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/9246/24 Справа № 201/15087/14-ц Суддя у 1-й інстанції - Антонюк О. А. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2024 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі:

судді-доповідача Никифоряка Л.П.,

суддів Гапонова А.В., Новікової Г.В.,

за участі секретаря судового засідання Драгомерецької А.О.,

розглянувши відкрито в залі судових засідань Дніпровського апеляційного суду в місті Дніпро справу, що виникла з цивільних правовідносин за позовомПублічного акціонерноготовариства «ВТББанк»,правонаступником якогоє Товариствоз обмеженоювідповідальністю «Фінансовакомпанія «ЕкспертІнвест»,до ОСОБА_1 ,третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмета споруТовариство зобмеженою відповідальністю«Металобази Комекс»,про стягненнязаборгованості закредитним договором,в якійподана апеляційнаскарга ОСОБА_1 на рішенняЖовтневого районногосуду м.Дніпропетровська від16лютого 2017року,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2014року Публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк» (далі ПАТ «ВТБ Банк», банк) звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 , третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Металобази Комекс» (далі ТОВ «Металобази Комекс»), про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 25 березня 2011року між ПАТ «ВТБ Банк» та ТОВ «Металобази Комекс» укладено кредитний договір № 4/11В, згідно з умовами якого ТОВ «Металобази Комекс» отримало кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії в розмірі 5 195 249,47 доларів США зі сплатою 11,5 % річних за користування кредитом на суму залишку заборгованості, починаючи з 01 вересня 2013року, терміном користування до 31 серпня 2014року.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 25 березня 2011року між ПАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_1 укладено договір поруки № 4/11В-П-2, згідно з умовами якого відповідач взяв на себе зобов`язання відповідати за кредитними зобов`язаннями ТОВ «Металобази Комекс» і нести солідарну відповідальність перед ПАТ «ВТБ Банк», у тому числі і сплату основного боргу за кредитним договором від 25 березня 2011року № 4/11В, нарахованих відсотків та неустойки (штрафу, пені).

До договору поруки від 25 березня 2011року № 4/11В-П-2 також укладалися додаткові угоди і уточнення.

Унаслідок неналежного виконання кредитних зобов`язань у ТОВ «Металобази Комекс» станом на 24 жовтня 2014року утворилася заборгованість в розмірі 4 320 483,04 доларів США, що еквівалентно 55 951 780,50грн.

Ураховуючи викладене, уточнивши позовні вимоги, позивач виклав вимоги про стягнення з ОСОБА_1 на свою користь заборгованості на загальну суму 4 320 483,04 доларів США, що еквівалентно 55 951 780,50грн, яка складається із: 3 900 249,47 доларів США, що еквівалентно 50 509 607,42грн прострочена заборгованість за кредитним договором; 36 131,48 доларів США, що еквівалентно 467 915,42грн строкова заборгованість зі сплати відсотків за період з 25 вересня 2014року по 23 жовтня 2014року; 96 058,69 доларів США, що еквівалентно 1 243 993,94грн прострочена заборгованість зі сплати відсотків станом на 24 жовтня 2014року; 4 457,06 доларів США, що еквівалентно 57 720,50грн пеня за несвоєчасну сплату відсотків за період з 05 травня 2014року по 24 жовтня 2014року; 148 245,00 доларів США, що еквівалентно 1 919 825,08грн пеня за несвоєчасне повернення кредиту за період з 05 травня 2014року по 24 жовтня 2014року; 17 742,20 доларів США, що еквівалентно 229 767,75грн 3 % річних за прострочення сплати коштів за період з 05 травня 2014року по 24 жовтня 2014року; 117 051,89 доларів США, що еквівалентно 1 515 863,29грн штрафні/договірні санкції, передбачені кредитним договором.

Рішенням Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 16 лютого 2017року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 липня 2017року, позовні вимоги ПАТ «ВТБ Банк» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ВТБ Банк» борг за кредитним договором від 25 березня 2011року № 4/11В у сумі 55 951 780,50 грн, що еквівалентно 4 320 483,04 доларів США, з яких: 3 900 249,47 доларів США, що еквівалентно 50 509 607,42грн заборгованість за кредитним договором; 36 131,48 доларів США, що еквівалентно 467 915,42грн строкова заборгованість зі сплати відсотків за період з 25 вересня 2014року по 23 жовтня 2014року; 96 058,69 доларів США, що еквівалентно 1 243 993,94грн прострочена заборгованість зі сплати відсотків станом на 24 жовтня 2014року; 4 457,06 доларів США, що еквівалентно 57 720,50грн пеня за несвоєчасну сплату відсотків за період з 05 травня 2014року по 24 жовтня 2014року; 148 245,00 доларів США, що еквівалентно 1 919 825,08грн пеня за несвоєчасне повернення кредиту за період з 05 травня 2014року по 24 жовтня 2014року; 17 742,20 доларів США, що еквівалентно 229 767,75грн 3 % річних за прострочення сплати коштів за період з 05 травня 2014року по 24 жовтня 2014року; 117 051,89 доларів США, що еквівалентно 1 515 863,29грн штрафні/договірні санкції, передбачені кредитним договором. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, керувався тим, що позичальник ТОВ «Металобази Комекс» свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим виникла заборгованість у заявленому банком розмірі, яка підлягає стягненню з поручителя, який зобов`язався відповідати за неналежне виконання позичальником його кредитних зобов`язань.

Постановою Верховного Суду від 04 вересня 2019року ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 липня 2017року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанову суду касаційної інстанції мотивовано тим, що апеляційний суд не перевірив доводи ОСОБА_1 щодо строків пред`явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум у разі неналежного виконання боржником зобов`язань зі сплати щомісячних платежів за кредитним договором, оскільки строк пред`явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу за основним зобов`язанням.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 10 березня 2020року рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 16 лютого 2017року скасовано, позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ВТБ Банк» кредитну заборгованість за договором від 25 березня 2011року, а саме: прострочену заборгованість за кредитом 51 148 308,38грн (еквівалент 3 900 249,47 доларів США); строкову заборгованість по сплаті відсотків, нарахованих з 25 липня 2014року по 31 серпня 2014року 620 883,57грн (еквівалент 47 344,69 доларів США); прострочену заборгованість по сплаті процентів станом на 01 вересня 2014року 246 703,72грн (еквівалент 18 812,08 доларів США); пеню за несвоєчасну сплату процентів, що нарахована за період з 05 травня 2014року по 01 вересня 2014 року 21 378,36грн; пеню за несвоєчасне повернення кредиту, що нарахована за період з 05 травня 2014року по 01 вересня 2014року 74 674,11грн; 3 % річних за прострочення сплати коштів за період з 05 травня 2014року по 01 вересня 2014року 2 789,11грн (еквівалент 212,68 доларів США); 3 % річних за прострочення повернення кредиту за період з 05 травня 2014року по 01 вересня 2014року 9 862,47грн (еквівалент 752,05 доларів США).

У задоволенні позовних вимог ПАТ «ВТБ Банк» про стягнення штрафних/договірних санкцій в розмірі 82 613,81 доларів США (еквівалент 1 083 406,67грн) відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що 31 серпня 2014року закінчився строк кредитування, а тому нарахування банком заборгованості за кредитним договором, починаючи з 01 вересня 2014року по 24 жовтня 2014року є безпідставним, як і нарахування штрафних санкцій в розмірі 82 613,81 доларів США, оскільки їх стягнення призведе до подвійної відповідальності, що є незаконним.

Постановою Верховного Суду від 13 квітня 2022року постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 березня 2020року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанову Верховного Суду мотивовано тим, що з метою забезпечення своїх вимог 14 лютого 2017року в позасудовому порядку банк звернув стягнення на належне ТОВ «Юніком Сіті» нерухоме майно, яке було предметом іпотеки за іпотечним договором від 25 березня 2011року № 4/11В-І-1, укладеним між ПАТ «ВТБ Банк» та ТОВ «Юніком Сіті», шляхом набуття на нього права власності, на підтвердження чого надав витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції не надав оцінки доводам щодо припинення основного зобов`язання, не з`ясував, за якою вартістю позивач набув предмет іпотеки у власність, та, відповідно, не перевірив, чи не призвела реалізація банком своїх прав на звернення стягнення на предмет іпотеки до повного задоволення його вимог за кредитним договором, а тому зробив передчасний висновок про часткове задоволення позову.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 20 вересня 2022року залучено Товариство зобмеженою відповідальністю«Фінансова компанія«Експерт Інвест» (далі ТОВ «ФК «Експерт Інвест») до участі у справі як правонаступника позивача ПАТ «ВТБ Банк».

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 28 березня 2023року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 16 лютого 2017року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ПАТ «ВТБ Банк», правонаступником якого є ТОВ «Фінансова компанія «Експерт Інвест», про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції керувався тим, що ПАТ «ВТБ Банк» 14 лютого 2017року в позасудовому порядку звернуло стягнення на належне ТОВ «Юніком Сіті» нерухоме майно, яке було предметом іпотеки за іпотечним договором від 25 березня 2011року № 4/11В-І-1.

Оскільки банк вирішив питання шляхом позасудового врегулювання спору на підставі договору іпотеки, зареєстрував право власності на предмет іпотеки та реалізував нерухоме майно, а тому правові підстави для стягнення суми заборгованості за кредитним договором, яка залишалася після реалізації предмета іпотеки, відсутні, а такі вимоги є недійсними.

Постановою Верховного Суду від 31 липня 2024року касаційну скаргу ТОВ «Фінансова компанія «Експерт Інвест» задоволено частково. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 березня 2023року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, виклав вимогу про скасування рішення та ухвалення нового про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтовувалась тим, що надана ним порука за кредитним договором від 25 березня 2011року № 4/11В є припиненою з 01 вересня 2014року, оскільки відповідно до пункту 7.1 договору поруки від 25 березня 2011року № 4/11В-П-2 (у редакції змін, внесених договором № 3 від 23 вересня 2013року) цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та скріплення печаткою банку та діє до 31 серпня 2014року включно або до припинення основного зобов`язання. Тобто умовами зазначеного договору сторони фактично встановили певний період у часі (строк), зі спливом якого пов`язано припинення дії поруки. При цьому, припинення забезпеченого порукою зобов`язання є альтернативною, а не обов`язковою умовою припинення дії поруки.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом учасники справи повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, довідками про доставку електронного листа і смс-повідомлення та отримання документів в електронному суді, а також оголошенням на веб-порталі судової влади України.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту рішення, яке оскаржено, доводів апеляційної скарги та меж, в яких повинна здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У справі встановлено, що 25 березня 2011року між ПАТ «ВТБ Банк» та ТОВ «Металобази Комекс» укладено кредитний договір № 4/11В, згідно з умовами якого ТОВ «Металобази Комекс» отримало кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії в розмірі 5 195 249,47 доларів США зі сплатою 11,5 % річних за користування кредитом на суму залишку заборгованості, починаючи з 01 вересня 2013року, на строк до 31 серпня 2014року.

Відповідно до пункту 1.3.1 кредитного договору виконання позичальником своїх зобов`язань забезпечується іпотекою нерухомого майна, а саме: нежитлова будівля літ. 3-1 корпус гріючих плит, загальною площею 17 877,1 кв.м, літ. 2А вартова (тимч.), літ 2Б ангар (тимч.), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та належить на праві власності ТОВ «Юніком Сіті», заставною вартістю 50 625 400,00грн.

24 листопада 2011року між ПАТ «ВТБ Банк» та ТОВ «Металобази Комекс» укладено договір № 1 про внесення змін до кредитного договору від 25 березня 2011року № 4/11В, яким було викладено підпункт 4.3.11.2 пункту 4.3 статті 4 договору у такій редакції: «в термін до 31 грудня 2012року включно забезпечити надання документів, що підтверджують правові підстави користування/володіння земельною ділянкою, на якій розташований предмет іпотеки, визначений пунктом 1.3.1 цього договору» (т.1, а.с.45).

22 лютого 2012року між ПАТ «ВТБ Банк» та ТОВ «Металобази Комекс» було укладено договір № 2 про внесення змін до кредитного договору від 25 березня 2011року № 4/11В, яким були внесені зміни до ліміту кредитування, графіку повернення кредитних коштів, поруки юридичної особи ТОВ «Майстер-Каркас», розміру підвищеної відсоткової ставки (т.1, а.с.46-49).

18 травня 2012року між ПАТ «ВТБ Банк» та ТОВ «Металобази Комекс» було укладено договір № 3 про внесення змін до кредитного договору від 25 березня 2011року № 4/11В, яким були внесені зміни до розміру підвищеної відсоткової ставки, плати за користування кредитом, порядку та нарахування сплати, рахунків для обліку кредиту та реквізитів (т.1, а.с.50-53).

16 липня 2012року між ПАТ «ВТБ Банк» та ТОВ «Металобази Комекс» було укладено договір № 4 про внесення змін до кредитного договору від 25 березня 2011року № 4/11В, яким були внесені зміни до плати за користування кредитом, порядку та нарахування сплати (т.1, а.с.54,55).

28 грудня 2012року між ПАТ «ВТБ Банк» та ТОВ «Металобази Комекс» було укладено договір № 5 про внесення змін до кредитного договору від 25 березня 2011року № 4/11В, яким були внесені зміни до ліміту кредитування, графіку та строків повернення кредитних коштів (т.1, а с.56-62).

29 березня 2013року між ПАТ «ВТБ Банк» та ТОВ «Металобази Комекс» було укладено договір № 6 про внесення змін до кредитного договору від 25 березня 2011 року № 4/11В, яким були внесені зміни до предмета кредитного договору (т.1, а.с.63,64).

17 липня 2013року між ПАТ «ВТБ Банк» та ТОВ «Металобази Комекс» було укладено договір № 7 про внесення змін до кредитного договору від 25 березня 2011року № 4/11В, яким були внесені зміни до прав та обов`язків сторін кредитного договору (т.1, а.с.65).

23 вересня 2013року між ПАТ «ВТБ Банк» та ТОВ «Металобази Комекс» було укладено договір № 8 про внесення змін до кредитного договору від 25 березня 2011року № 4/11В, яким були внесені зміни до визначення термінів кредитного договору, предмета договору, порядку надання та повернення кредитних коштів (т.1, а.с.66-81).

З метою забезпечення виконання зобов`язань щодо кредитного договору від 25 березня 2011року між банком та ОСОБА_1 укладено договір поруки № 4/11В-П-2, згідно з умовами якого відповідач взяв на себе зобов`язання відповідати за кредитними зобов`язаннями ТОВ «Металобази Комекс» (у зазначених у договорі межах) і нести солідарну відповідальність перед ПАТ «ВТБ Банк», у тому числі й сплату основного боргу за кредитним договором від 25 березня 2011року № 4/11В, нарахованих відсотків та неустойки (штрафу, пені).

22 лютого 2012року між ПАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір № 1 про внесення змін до договору поруки від 25 березня 2011року № 4/11В-П-2 (т.1, а.с.101,102).

28 грудня 2012року між ПАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір № 2 про внесення змін до договору поруки від 25 березня 2011року № 4/11В-П-2 (т.1, а.с.103,104).

23 вересня 2013року між ПАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір № 2 про внесення змін до договору поруки від 25 березня 2011року № 4/11В-П-2 (т.1, а.с.105-109).

ПАТ «ВТБ Банк» виконало умови кредитного договору та на підставі заяви ТОВ «Металобази Комекс» надало кредитні кошти в розмірі 5 195 249,47 доларів США, що підтверджується меморіальним ордером від 29 березня 2011року № 10740 і банківськими виписками (т.1, а.с.112).

Позичальник ТОВ «Металобази Комекс» взяті на себе зобов`язання за кредитним договором не виконало, у зв`язку з чим виникла заборгованість, розмір якої станом на 24 жовтня 2014року становив 4 320 483,04 доларів США, що еквівалентно 55 951 780,50грн, яка складалася із: 3 900 249,47 доларів США, що еквівалентно 50 509 607,42грн прострочена заборгованість за кредитним договором; 36 131,48 доларів США, що еквівалентно 467 915,42грн строкова заборгованість зі сплати відсотків за період з 25 вересня 2014року по 23 жовтня 2014року; 96 058,69 доларів США, що еквівалентно 1 243 993,94грн прострочена заборгованість зі сплати відсотків станом на 24 жовтня 2014року; 4 457,06 доларів США, що еквівалентно 57 720,50грн пеня за несвоєчасну сплату відсотків за період з 05 травня 2014року по 24 жовтня 2014року; 148 245,00 доларів США, що еквівалентно 1 919 825,08грн пеня за несвоєчасне повернення кредиту за період з 05 травня 2014року по 24 жовтня 2014року; 17 742,20 доларів США, що еквівалентно 229 767,75грн 3 % річних за прострочення сплати коштів за період з 05 травня 2014року по 24 жовтня 2014року; 117 051,89 доларів США, що еквівалентно 1 515 863,29грн штрафні/договірні санкції, передбачені кредитним договором (т.1, а.с.113,114).

Рішенням Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 02 червня 2015року у справі № 201/6181/15-ц за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «ВТБ Банк» про визнання припиненим договору поруки від 25 березня 2011року та визнання поруки такою, що припинена з 01 вересня 2014року, відмовлено у задоволенні позовних вимог (т.1, а.с.228).

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 липня 2015року рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 02 червня 2015року скасовано та ухвалено нове рішення. Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано поруку ОСОБА_1 Перед ПАТ «ВТБ Банк», яка виникла на підставі договору поруки від 25 березня 2011року № 4/11В-П-2, укладеного між ПАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_1 , припиненою (т.1, а.с.229).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 грудня 2015року касаційну скаргу ПАТ «ВТБ Банк» задоволено частково. Рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 липня 2015року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (т.2, а.с.34-40).

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 09 березня 2016року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено. Рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 02 червня 2015року залишено без змін (т.4, а.с.79-81).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 березня 2017року касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилено. Рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 02 червня 2015року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 09 березня 2016року залишено без змін (т.4, а.с.82,83).

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 14 грудня 2018 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Зайченко І.А. 14 лютого 2017року було зареєстровано за ПАТ «ВТБ Банк» на підставі іпотечного договору право власності на предмет іпотеки, визначений у пункті 1.3.1 кредитного договору нежитлову будівлю літ. 3-1 корпус гріючих плит, загальною площею 17 877,1 кв.м, літ. 2А вартова (тимч.), літ 2Б ангар (тимч.), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (т.2, а.с.239-241).

Указане підтверджується також витягом із Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (т.3, а.с.234).

Згідно з розрахунком заборгованості, який був наданий банком до апеляційного суду, заборгованість за кредитним договором від 25 березня 2011року станом на 01 вересня 2014року складалася із: простроченої заборгованості за кредитом 51 148 308,38грн (еквівалент 3 900 249,47 доларів США); строкової заборгованості зі сплати відсотків, нарахованих з 25 липня 2014року по 31 серпня 2014року 620 883,57грн (еквівалент 47 344,69 доларів США); простроченої заборгованості зі сплати процентів станом на 01 вересня 2014року 246 703,72грн (еквівалент 18 812,08 доларів США); пені за несвоєчасну сплату процентів, що нарахована за період з 05 травня 2014року по 01 вересня 2014року 21 378,36грн; пені за несвоєчасне повернення кредиту, що нарахована за період з 05 травня 2014року по 01 вересня 2014року 74 674,11грн; 3 % річних за прострочення сплати коштів за період з 05 травня 2014року по 01 вересня 2014року 2 789,11грн (еквівалент 212,68 доларів США); 3 % річних за прострочення повернення кредиту за період з 05 травня 2014 року по 01 вересня 2014року 9 862,47грн (еквівалент 752,05 доларів США); штрафних/договірних санкцій в розмірі 82 613,81 доларів США (еквівалент 1 083 406,67грн) (т.2, а.с.248).

Відповідно до договору купівлі-продажу нерухомого майна від 20 серпня 2019року, укладеного між ПАТ «ВТБ Банк» та ТОВ «Інвест-Маш» іпотечне майно, на яке банк зареєстрував за собою право власності, було реалізовано на аукціоні, відповідно до якого ПАТ «ВТБ Банк» продало, а ТОВ «Інвест-Маш» купило нежитлову будівлю літ. 3-1 корпус гріючих плит, загальною площею 17 877,1 кв.м, літ. 2А вартова (тимч.), літ 2Б ангар (тимч.), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Ціна продажу становить 18 001 000,00грн (т.4, а.с.9-14).

19 листопада 2020року між ПАТ «ВТБ Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Альтарес Фінанс» (попередня назва ТОВ «Фінансова компанія «Авістар Фінанс») було укладено договір про відступлення прав вимоги № 26-КБ, за умовами якого ПАТ «ВТБ Банк» відступило ТОВ «Фінансова компанія «Авістар Фінанс» право вимоги до ОСОБА_1 як поручителя за кредитним договором від 25 березня 2011року № 4/11В згідно з договором поруки від 25 березня 2011року № 4/11-В-П-2 (т.3, а.с.103-106).

29 грудня 2020року між ТОВ «ФК «Альтарес Фінанс» та ТОВ «Експерт Інвест» укладено договір про відступлення прав вимоги № AS-003-1, відповідно до умов якого ТОВ «Експерт Інвест» набуло право вимоги до ОСОБА_1 як поручителя за кредитним договором від 25 березня 2011року № 4/11В згідно з договором поруки від 25 березня 2011року № 4/11-В-П-2 (т.3, а. с.152,153).

Ухвалою Верховного Суду від 23 червня 2021року замінено позивача ПАТ «ВТБ Банк» на його правонаступника ТОВ «Фінансова компанія «Експерт Інвест» (т.3, а.с.177-179)

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позичальник ТОВ «Металобази Комекс» свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим виникла заборгованість у заявленому банком розмірі, яка підлягає стягненню з поручителя, який зобов`язався відповідати за неналежне виконання позичальником його кредитних зобов`язань. При цьому банк не збільшував обсяг відповідальності поручителя і не пропустив визначений законом шестимісячний строк пред`явлення вимоги до поручителя, тому порука не припинилася відповідно до частин першої та четвертої статті 559 ЦК України.

Проте, апеляційний суд у повній мірі з такими висновками суду першої інстанції не може погодитись, виходячи з наступного.

У справі, що переглядається, суди встановили та підтверджено матеріалами справи, що 25 березня 2011року між ПАТ «ВТБ Банк» та ТОВ «Металобази Комекс» укладено кредитний договір № 4/11В, згідно з умовами якого ТОВ «Металобази Комекс» отримало кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії в розмірі 5 195 249,47 доларів США зі сплатою 11,5 % річних за користування кредитом на суму залишку заборгованості, починаючи з 01 вересня 2013року, терміном користування до 31 серпня 2014року.

Позичальник ТОВ «Металобази Комекс» належним чином не виконував свої зобов`язання за кредитним договором, у результаті чого виникла заборгованість.

Звертаючись до суду із позовом, ПАТ «ВТБ Банк», правонаступником якого є ТОВ «ФК «Експерт Інвест», просило суд стягнути з поручителя боржника ОСОБА_1 на свою користь заборгованість на загальну суму 4 320 483,04 доларів США, що еквівалентно 55 951 780,50грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості з поручителя, апеляційний суд своє рішення мотивував тим, що ПАТ «ВТБ Банк», правонаступником якого є ТОВ «ФК «Експерт Інвест», з метою забезпечення своїх вимог 14 лютого 2017року в позасудовому порядку звернуло стягнення на належне ТОВ «Юніком Сіті» нерухоме майно, яке було предметом іпотеки за іпотечним договором від 25 березня 2011року № 4/11В-І-1, реалізувало це нерухоме майно за ціною 18 001 000,00грн (відповідно до договору купівлі-продажу нерухомого майна від 20 серпня 2019року, укладеного між ПАТ «ВТБ Банк» та ТОВ «Інвест-Маш»), а тому правові підстави для стягнення суми заборгованості за кредитним договором, яка залишалася після реалізації предмета іпотеки, відсутні, оскільки такі вимоги є недійсними

Статтею 11 Цивільного кодексу України-ЦК України (тут і надалі у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до законодавчого визначення правочином є, перш за все, вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів: набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають на підставі закону незалежно від волі його суб`єктів).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України). Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

З метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб під час укладання договорів, насамперед інтересів кредитора, у главі 49 ЦК України визначено види забезпечення виконання зобов`язання. Інститут забезпечення виконання зобов`язання спрямований на підвищення гарантій забезпечення майнових інтересів сторін договору, належного його виконання, а також усунення можливих негативних наслідків неналежного виконання боржником взятих на себе зобов`язань. Тобто у разі невиконання або неналежного виконання умов цивільного договору на боржника покладається додаткова відповідальність, а в ряді випадків до виконання зобов`язання притягуються разом із боржником і треті особи, зокрема поручителі.

Цивільний кодекс України передбачає спеціальні способи, які забезпечують захист майнових інтересів кредитора на випадок невиконання чи неналежного виконання своїх зобов`язань боржником, які є видами забезпечення виконання зобов`язання.

Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Нормами чинного законодавства не обмежено право кредитора забезпечити належне виконання боржником основного зобов`язання декількома видами забезпечення. Забезпечувальне зобов`язання є додатковим (акцесорним), а не альтернативним основному (див. постанову Верховного Суду від 15 травня 2024року у справі № 643/15333/15).

У справі, яка переглядається, зі змісту кредитного договору від 25 березня 2011року № 4/11В, укладеного між ПАТ «ВТБ Банк» та ТОВ «Металобази Комекс» (з урахуванням усіх змін, внесених до договору), вбачається, що виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором забезпечується:

іпотекою нерухомого майна, а саме: нежитлова будівля літ. 3-1 корпус гріючих плит, загальною площею 17 877,1 кв.м, літ. 2А вартова (тимч.), літ 2Б ангар (тимч.), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та належить на праві власності ТОВ «Юніком Сіті», заставною вартістю 50 625 400,00грн, що становить еквівалент 6 361 813,09 доларів США;

заставою товарів в обороті (металопродукція в асортименті), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_3 ; АДРЕСА_4 ; АДРЕСА_5 ; АДРЕСА_6 ; АДРЕСА_7 ; АДРЕСА_8 , та належить позичальнику, заставною вартістю 35 000 000,00грн (еквівалент 4 398 255,78 доларів США);

- порукою фізичної особи ОСОБА_1 ,

- порукою юридичної особи ТОВ «Завод Майстер-Профі Україна»,

- порукою юридичної особи ТОВ «Майстер-Каркас»,

- порукою юридичної особи ТОВ «Комекс».

З урахуванням вимог статті 6 та частини першої статті 627 ЦК України щодо свободи договору та відсутності обмежень щодо множинності та способів забезпечення зобов`язання способами забезпечення кредитного договору у справі, яка переглядається, є іпотека нерухомого майна, застава, а також порука.

Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що порука є припиненою з 01 вересня 2014року, а отже у суду першої інстанції не було правових підстав для стягнення з нього заборгованості, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги, з огляду на наступне.

Дійсність поруки фізичної особи ОСОБА_1 була предметом позову у справі № 201/6181/15-ц, у якій в задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання поруки припиненою відмовлено. Рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 02 червня 2015року, залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 09 березня 2016року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 березня 2017року, набрало законної сили.

Відомостей щодо дійсності інших порук, укладених із метою забезпечення виконання зобов`язань ТОВ «Металобази Комекс» за кредитним договором від 25 березня 2011року № 4/11В, а також щодо пред`явлення кредитором вимог до інших поручителів матеріали справи не містять.

Що стосується розміру заборгованості, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 , апеляційний суд виходить з наступного.

Відповідно до умов кредитного договору сторони погодили строк повернення кредиту до 31 серпня 2014року, та саме в межах цього строку позичальник зобов`язаний був повертати банку кредит і сплачувати проценти періодичними (щомісячними) платежами. Починаючи з 01 вересня 2014року, позичальник мав обов`язок незалежно від пред`явлення вимоги позивачем повернути всю заборгованість за кредитним договором.

Проте, звертаючись до суду із даним позовом банк нарахував заборгованість за кредитним договором по 24 жовтня 2014року.

Згідно розрахунку заборгованості, який був наданий банком до апеляційного суду, заборгованість за кредитним договором від 25 березня 2011року станом 01 вересня 2014року складається із: прострочена заборгованість по кредиту 51 148 308,38грн (еквівалент 3 900 249,47 доларів США), строкова заборгованість по сплаті відсотків, нарахованих з 25 липня 2014року по 31 серпня 2014року 620 883,57грн (еквівалент 47 344,69 доларів США), прострочена заборгованість по сплаті процентів станом на 01 вересня 2014року 246 703,72 грн. (еквівалент 18 812.08 доларів США), пеня за несвоєчасну сплату процентів, що нарахована за період з 05 травня 2014року по 01 вересня 2014року 21 378,36грн, пеня за несвоєчасне повернення кредиту, що нарахована за період з 05 травня 2014 року по 01 вересня 2014року 74 674,11грн, 3 % річних за прострочення сплати коштів за період з 05 травня 2014року по 01 вересня 2014 року 2 789,11грн (еквівалент 212,68 доларів США), 3 % річних за прострочення повернення кредиту за період з 05 травня 2014 року по 01 вересня 2014року 9 862,47грн (еквівалент 752,05 долари США); штрафних/договірних санкцій у розмірі 82 613,81 доларів США (еквівалент 1 083 406,67грн).

Апеляційний суд зауважує, що відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень», суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень (далі ЄДРСР).

Відповідно до відомостей ЄДРСР у провадженні Господарського суду Харківської області перебуває справа № 922/620/15 про банкрутство ТОВ «Металобази Комекс». Ухвалою Господарського суду Харківської області від 23 червня 2015року визнано вимоги ПАТ «ВТБ Банк» про стягнення заборгованості за кредитним договором № 4/11В, укладеним 25 березня 2011року між ПАТ «ВТБ Банк» та ТОВ «Металобази Комекс», у розмірі 110 132 276,46грн (4 черга задоволення вимог кредитора), 2 748 313,09грн (6 черга задоволення вимог кредитора), а також 1 218,00 грн витрат зі сплати судового збору (1 черга задоволення вимог кредитора).

У справі № 904/4861/15 ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17 червня 2015року порушено справу про банкрутство ТОВ «Комекс» (інший поручитель за кредитним договором № 4/11В, укладеним 25 березня 2011 року між ПАТ «ВТБ Банк» та ТОВ «Металобази Комекс»). Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 07 червня 2017року частково визнано грошові вимоги ПАТ «ВТБ Банк» про стягнення заборгованості за кредитним договором № 4/11В, укладеним 25 березня 2011року між ПАТ «ВТБ Банк» та ТОВ «Металобази Комекс», в розмірі 1 218,00грн (1 черга задоволення вимог кредитора), 95 230 845,95грн (4 черга задоволення вимог кредитора), 2 218 586,37грн (6 черга задоволення вимог кредитора).

У вказаній справі вирішувалося питання про стягнення заборгованості з іншого поручителя, який перебуває у процедурі банкрутства.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 14 грудня 2018року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Зайченко І.А. 14 лютого 2017року було зареєстровано за ПАТ «ВТБ Банк» на підставі іпотечного договору право власності на предмет іпотеки, визначений у пункті 1.3.1 кредитного договору нежитлову будівлю літ. 3-1 корпус гріючих плит, загальною площею 17 877,1 кв.м, літ. 2А вартова (тимч.), літ. 2Б ангар (тимч.), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до договору купівлі-продажу нерухомого майна від 20 серпня 2019року, укладеного між ПАТ «ВТБ Банк» та ТОВ «Інвест-Маш», іпотечне майно, на яке банк зареєстрував за собою право власності, було реалізовано на аукціоні, відповідно до якого ПАТ «ВТБ Банк» продало, а ТОВ «Інвест-Маш» купило нежитлову будівлю літ. 3-1 корпус гріючих плит, загальною площею 17 877,1 кв.м, літ. 2А вартова (тимч.), літ. 2Б ангар (тимч.), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Ціна продажу становить 18 001 000,00грн.

Отже, у зв`язку з неналежним виконанням позичальником кредитних зобов`язань банк під час розгляду цієї справи 14 грудня 2018року звернув стягнення на предмети іпотеки в позасудовому порядку шляхом набуття його у власність та в подальшому 20 серпня 2019року відчужив це майно. Реалізація банком своїх прав на звернення стягнення на предмет іпотеки за ціною 18 001 000,00грн не привела до повного задоволення його вимог за кредитним договором.

Отже, указане не свідчить про належне та повне виконання основного зобов`язання боржником, враховуючи таке.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

У статті 3 Закону України «Про іпотеку» визначено, що іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини першої статті 36 Закону України «Про іпотеку» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

У частині другій вказаної норми права зазначено, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передання іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 цього Закону (частина третя статті 36 Закону України «Про іпотеку»).

Після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання є недійсними (частина четверта статті 36 Закону України «Про іпотеку»).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2022року у справі № 910/17048/17 (провадження № 12-85гс20) викладено правовий висновок про те, що: «Припинення основного зобов`язання внаслідок звернення стягнення на один із предметів забезпечення за наявності інших забезпечень та, при цьому, неповному задоволенні вимог кредитора є несумісним з призначенням інституту забезпечення виконання зобов`язань, його правовою природою і сутністю та суперечить принципам розумності, пропорційності і рівності сторін, адже фактично позбавляє юридичного сенсу законодавчі приписи, якими передбачено право кредитора забезпечити виконання основного зобов`язання за рахунок кількох предметів іпотеки та інших способів забезпечення зобов`язання відповідно до умов кредитних договорів у разі, якщо можливість реалізації таких способів забезпечення не вичерпана.

Тобто буквальне застосування положень частини четвертої статті 36 Закону України «Про іпотеку» у відповідній редакції можливе виключно у тих випадках, коли належне та повне виконання основного зобов`язання було забезпечене іпотекою і за усіма такими договорами іпотекодержатель звернув стягнення на предмет іпотеки чи декількома способами забезпечення, але на реалізацію таких способів припинився строк звернення стягнення.

У разі якщо належне виконання основного договору забезпечувалося різними способами чи їх сукупністю, застосування вимог частини четвертої статті 36 Закону України «Про іпотеку» щодо недійсності наступних вимог кредитора можливе лише у разі реалізації кредитором своїх прав за усіма такими договорами забезпечення, якщо можливість їх реалізації не втрачена, оскільки у протилежному випадку звернення стягнення на один із предметів іпотеки унеможливлює забезпечення виконання зобов`язання за допомогою інших способів забезпечення та протирічить принципу свободи договору та рівності сторін».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 лютого 2022року у справі № 761/36873/18 (провадження № 14-121цс21) зазначено, що: «Частина четверта статті 36 Закону України «Про іпотеку» вказує на недійсність будь-яких наступних вимог іпотекодержателя щодо виконання саме боржником основного зобов`язання після завершення позасудового врегулювання шляхом звернення стягнення на іпотечне майно, передане в іпотеку саме боржником, за відсутності інших забезпечувальних договорів. Отже, у випадку забезпечення виконання основного зобов`язання декількома способами основне зобов`язання не припиняється у разі, якщо реалізація іпотекодержателем своїх прав на звернення стягнення на предмет іпотеки не потягла повного задоволення його вимог».

Встановлено, що ПАТ «ВТБ Банк», правонаступником якого є ТОВ «ФК «Експерт Інвест», з метою забезпечення своїх вимог 14 лютого 2017року в позасудовому порядку звернуло стягнення на належне ТОВ «Юніком Сіті» нерухоме майно, яке було предметом іпотеки за іпотечним договором від 25 березня 2011 року № 4/11В-І-1, та в подальшому реалізувало це нерухоме майно за ціною 18 001 000,00грн (відповідно до договору купівлі-продажу нерухомого майна від 20 серпня 2019року, укладеного між ПАТ «ВТБ Банк» та ТОВ «Інвест-Маш»).

У свою чергу, відповідно до розрахунку заборгованості, який був наданий кредитором до апеляційного суду, заборгованість за кредитним договором від 25 березня 2011року станом на 01 вересня 2014року складається із: простроченої заборгованості за кредитом 51 148 308,38грн (еквівалент 3 900 249,47 доларів США); строкової заборгованості зі сплати відсотків, нарахованих з 25 липня 2014року по 31 серпня 2014року 620 883,57грн (еквівалент 47 344,69 доларів США); простроченої заборгованості зі сплати процентів станом на 01 вересня 2014року 246 703,72грн (еквівалент 18 812,08 доларів США); пені за несвоєчасну сплату процентів, що нарахована за період з 05 травня 2014року по 01 вересня 2014року 21 378,36грн; пені за несвоєчасне повернення кредиту, що нарахована за період з 05 травня 2014року по 01 вересня 2014року 74 674,11грн; 3 % річних за прострочення сплати коштів за період з 05 травня 2014року по 01 вересня 2014року 2 789,11грн (еквівалент 212,68 доларів США); 3 % річних за прострочення повернення кредиту за період з 05 травня 2014року по 01 вересня 2014року 9 862,47грн (еквівалент 752,05 доларів США); штрафних/договірних санкцій в розмірі 82 613,81 доларів США (еквівалент 1 083 406,67грн).

У постанові Верховного Суду від 15 травня 2024року у справі № 643/15333/15 (провадження № 61-10094св23) у подібних правовідносин викладено правовий висновок такого змісту: «Оскільки сторони забезпечили кредитне зобов`язання також й іншим способом порукою, то застосування частини четвертої статті 36 Закону України «Про іпотеку» щодо недійсності наступних вимог кредитора у цій справі є неможливим.

Суд апеляційної інстанції, визначаючи розмір заборгованості, який слід стягнути на користь позивача з відповідачів, керувався тим, що вказані грошові кошти, отримані від реалізації предмета іпотеки, є меншими від загальних вимог кредитора. Тому зобов`язання позичальника не можна вважати припиненими. Суд правильно вважав, що грошові кошти від продажу предмета іпотеки слід зарахувати в рахунок визначення розміру заборгованості».

Отже, Верховний Суд у вказаній справі виснував про те, що у випадку забезпечення виконання основного зобов`язання декількома способами основне зобов`язання не припиняється у разі, якщо реалізація іпотекодержателем своїх прав на звернення стягнення на предмет іпотеки не потягла повного задоволення його вимог. Грошові кошти, отримані від реалізації предмета іпотеки, підлягають урахуванню при визначенні розміру заборгованості, яка підлягає стягненню з поручителя.

За змістом постанови Верховного Суду від 31 липня 2024року у справі, що переглядається, висновки касаційного суду зводились до того, що апеляційний суд втретє перевіряючи законність та обґрунтованість рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 16 лютого 2017року упевнившись в неналежному виконанні з боку позичальника ТОВ «Металобази Комекс» своїх зобов`язань перед ПАТ «ВТБ Банк», яке було забезпечене зокрема і договором поруки з ОСОБА_1 , не звернув уваги на те, що під час розгляду цієї справи Банк 14 грудня 2018року звернув стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку набув його у власність та відчужив 20 серпня 2019року за ціною 18 001 000,00грн, що однак не призвело до повного погашення заборгованості і задоволення вимог позивача. Та у даному випадку за умови забезпечення виконання основного зобов`язання декількома способами основне зобов`язання не припинилося.

Згідно висновків касаційного суду, визначаючи розмір заборгованості, який слід стягнути з відповідача на користь позивача у цій справі, слід урахувати грошові кошти від реалізації предмета іпотеки, зменшивши розмір заборгованості.

Та Верховний суд виснував, що з огляду на те, що основне зобов`язання було забезпечено іпотекою, заставою, а також декількома видами поруки шляхом укладення відповідних правочинів, за якими поручителі не були солідарними суд повинен був дослідити, чи звертався кредитор із вимогами до інших поручителів та з`ясувати, чи погашена заборгованість в інших провадженнях та в якому розмірі, з метою встановлення дійсного розміру заборгованості, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 .

За таких умов, з огляду на положення статті 417 ЦПК України про обов`язковість вказівок, що містяться в постанові суду касаційної інстанції для суду апеляційної інстанції ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 15 жовтня 2024року було витребувано у ТОВ «ФК «Експерт Інвест» письмову інформацію з обов`язковим наданням належним чином засвідчених доказів:

- чи звертався попередній кредитор Публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк» або теперішній кредитор із вимогами до інших поручителів за договорами поруки, укладеними з Товариством з обмеженою відповідальністю «Завод Майстер-Профі Україна», Товариством з обмеженою відповідальністю «Майстер-Каркас» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Комекс» щодо виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором від 25 березня 2011року № 4/11В, укладеним між Публічним акціонерним товариством «ВТБ Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Металобази Комекс»; чи погашена заборгованість за договорами іпотеки та застави на час розгляду справи апеляційним судом, та якщо погашена то в якому розмірі;

- чи погашена заборгованість та в якому розмірі, на час розгляду справи цим судом, за наслідками розгляду іншої справи № 922/620/15, яка перебуває у провадженні Господарського суду Харківської області про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Металобази Комекс» та справи № 904/4861/15, яка перебуває у провадженні Господарського суду Дніпропетровської області про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Комекс» (інший поручитель за кредитним договором № 4/11В, укладеним 25 березня 2011 року між ПАТ «ВТБ Банк» та ТОВ «Металобази Комекс»).

Проте, вказана ухвала апеляційного суду дТОВ «ФК «Експерт Інвест» не була виконана, витребувані докази без поважних причин надано не було.

Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до положень частини десятої статті 84 ЦПК України, згідно з якою, у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, також залишити позовну заяву без розгляду.

У справі, що переглядається, встановлено, що основне зобов`язання забезпечено іпотекою, заставою, а також декількома видами поруки шляхом укладення відповідних правочинів, за якими поручителі не є солідарними.

Як зазначено вище, банк під час розгляду цієї справи 14 грудня 2018року звернув стягнення на предмети іпотеки в позасудовому порядку шляхом набуття його у власність та в подальшому 20 серпня 2019року відчужив.

Під час апеляційного перегляду справи банк посилався на те, що реалізація його прав шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за ціною 18 001 000,00грн не привела до повного задоволення його вимог за кредитним договором.

Суд апеляційної інстанції, визначаючи розмір заборгованості, який слід стягнути на користь позивача з відповідача як поручителя, враховує, що вказані грошові кошти, отримані від реалізації предмета іпотеки, є меншими від загальних вимог кредитора. Тому зобов`язання позичальника не можна вважати припиненими.

Отже, оскільки банк не використав усі способи задоволення своїх кредиторських вимог, тому має право на звернення до суду із позовом про стягнення заборгованості з поручителя.

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що грошові кошти в сумі 18 001 000,00грн отримані від продажу предмета іпотеки слід зарахувати в рахунок визначення розміру заборгованості за тілом кредиту.

Відповідно до розрахунку заборгованості, який був наданий кредитором до апеляційного суду, заборгованість за кредитним договором від 25 березня 2011року станом на 01 вересня 2014року, що складається із простроченої заборгованості за кредитом становить 51 148 308,38грн, враховуючи грошові кошти в сумі 18 001 000,00грн отримані від продажу предмета іпотеки, розмір заборгованості за тілом кредиту слід зменшити до 33 147 308,38грн (51 148 308,38 - 18 001 000,00), який підлягає стягненню з відповідача як поручителя на користь позивача.

Що стосується позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь банку штрафних/договірних санкцій в розмірі 82 613,81 доларів США (еквівалент 1 083 406,67грн), то апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

Частиною третьою статті 551 ЦПК визначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин які мають істотне значення.

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

За вказаних обставин, колегія суддів вважає, що стягнення штрафних/договірних санкцій в розмірі 82 613,81 доларів США (еквівалент 1 083 406,67грн) призведе до подвійної відповідальності, що унеможливлює задоволення позовних вимог в цій частині.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (пункт 4 частини першої статті 376 ЦПК України).

Згідно з частиною другою статті 376 ЦПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Враховуючи, що судом першої інстанції допущено неправильне застосування норм матеріального права, тому апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а рішення Жовтневого районногосуду м.Дніпропетровська від16лютого 2017року скасуваннюз ухваленнямнового судовогорішення прочасткове задоволенняпозовних вимог,стягнувши з ОСОБА_1 на користьТОВ «ФК«Експерт Інвест» заборгованість за кредитним договором № 4/11В від 25 березня 2011року станом на 01 вересня 2014року, а саме: прострочену заборгованість за кредитом 33 147 308,38грн (еквівалент 2 527 608,33 доларів США); строкову заборгованість по сплаті відсотків, нарахованих з 25 липня 2014року по 31 серпня 2014року 620 883,57грн (еквівалент 47 344,69 доларів США); прострочену заборгованість по сплаті процентів станом на 01 вересня 2014року 246 703,72грн (еквівалент 18 812,08 доларів США); пеню за несвоєчасну сплату процентів, що нарахована за період з 05 травня 2014року по 01 вересня 2014 року 21 378,36грн; пеню за несвоєчасне повернення кредиту, що нарахована за період з 05 травня 2014року по 01 вересня 2014року 74 674,11грн; 3 % річних за прострочення сплати коштів за період з 05 травня 2014року по 01 вересня 2014року 2 789,11грн (еквівалент 212,68 доларів США); 3 % річних за прострочення повернення кредиту за період з 05 травня 2014року по 01 вересня 2014року 9 862,47грн (еквівалент 752,05 доларів США). У задоволенні позовних вимог про стягнення штрафних/договірних санкцій в розмірі 82 613,81 доларів США (еквівалент 1 083 406,67грн) слід відмовити.

Щодо розподілу судових витрат.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України).

Частинами першою-другою статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на висновки апеляційного суду щодо суті апеляційної скарги та часткового задоволення позовних вимог, відповідно до частин першої та другої статті 141 ЦПК України, з відповідача ОСОБА_1 на користьТОВ «ФК«Експерт Інвест» підлягають стягненню судові витрати,що складаютьсяіз судового збору в розмірі 3 654,00грн.

Керуючись статтями 259,268,374,376,381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 16 лютого 2017року скасувати.

Позовні вимоги Публічного акціонерноготовариства «ВТББанк»,правонаступником якогоє Товариствоз обмеженоювідповідальністю «Фінансовакомпанія «ЕкспертІнвест»,до ОСОБА_1 про стягненнязаборгованості закредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства зобмеженою відповідальністю«Фінансова компанія«Експерт Інвест»заборгованість за кредитним договором № 4/11Ввід 25 березня 2011року станом на 01 вересня 2014року, а саме: прострочену заборгованість за кредитом 33 147 308,38грн (еквівалент 2 527 608,33 доларів США); строкову заборгованість по сплаті відсотків, нарахованих з 25 липня 2014року по 31 серпня 2014року 620 883,57грн (еквівалент 47 344,69 доларів США); прострочену заборгованість по сплаті процентів станом на 01 вересня 2014року 246 703,72грн (еквівалент 18 812,08 доларів США); пеню за несвоєчасну сплату процентів, що нарахована за період з 05 травня 2014року по 01 вересня 2014 року 21 378,36грн; пеню за несвоєчасне повернення кредиту, що нарахована за період з 05 травня 2014року по 01 вересня 2014року 74 674,11грн; 3 % річних за прострочення сплати коштів за період з 05 травня 2014року по 01 вересня 2014року 2 789,11грн (еквівалент 212,68 доларів США); 3 % річних за прострочення повернення кредиту за період з 05 травня 2014року по 01 вересня 2014року 9 862,47грн (еквівалент 752,05 доларів США).

У задоволенні позовних вимог про стягнення штрафних/договірних санкцій в розмірі 82 613,81 доларів США (еквівалент 1 083 406,67грн) відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства зобмеженою відповідальністю«Фінансова компанія«Експерт Інвест»судові витрати,що складаютьсяізсудового збору в розмірі 3 654,00грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 29 жовтня 2024року.

Судді: