Ухвала

від 28.10.2024 по справі 160/26283/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

28 жовтня 2024 рокуСправа №160/26283/24

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Конєва С.О., розглянувши клопотання представника ОСОБА_1 про витребування доказів у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

01.10.2024р. через систему "Електронний суд" ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 та, з урахуванням уточненої позовної заяви від 14.10.2024р., просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає в непоставленні на облік, невидачі військово-облікового документу та ненаданні відстрочки від мобілізації щодо позивача;

- зобов`язати відповідача поставити на облік, видати військово-обліковий документ та прийняти рішення щодо надання позивачеві відстрочки від призову на підставі п.1 ч.1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Ухвалою суду від 21.10.2024р. було відкрито провадження у даній адміністративній справі, призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до вимог ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України та зобов`язано позивача - протягом 15 календарних днів після отримання цієї ухвали суду надати докази звернення саме позивача до відповідача з приводу видачі йому військово-облікового документу, постановки на облік та надання відстрочки від призову на підставі п.1 ч.1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію"; надати докази бронювання позивача за підприємством - ТОВ "Спеціалізоване підприємство "Будзв`язок", у встановленому законодавством порядку з урахуванням Інформації з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервистів від 09.09.2024р., де зазначено, що позивач "не підлягає бронюванню" за згаданим підприємством, виходячи з вимог ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України.

23.10.2024р. через систему "Електронний суд" від представника позивача до суду надійшло клопотання про витребування доказів, в якому остання, зокрема, просить витребувати у ІНФОРМАЦІЯ_1 матеріали особової справи щодо ОСОБА_1 , а також дані з відповідними копіями на підтвердження:

-коли ОСОБА_1 прибував до ІНФОРМАЦІЯ_2 у серпні 2024 року і які підстави прибуття вказані у журналі обліку відвідувачів;

-які заяви скеровані ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 у серпні 2024 року;

-які результати проходження ОСОБА_1 ВЛК;

-які вчинені дії ІНФОРМАЦІЯ_2 після проходження ОСОБА_1 ВЛК.

Розглянувши вищевказане клопотання представника позивача про витребування доказів разом із доданими до нього документами, суд не находить обґрунтованих правових підстав для його задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно до вимог ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Приписами ч. 3 ст. 80 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу.

Згідно до положень ч.1, ч.2 ст.80 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 79 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

У клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено:

1) який доказ витребовується;

2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати;

3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа;

4) заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

Тобто, з аналізу наведених норм процесуального права вбачається, що лише у разі неможливості самостійно надати докази, учасник справи вправі подати відповідне клопотання про витребування доказів судом, при цьому, в такому клопотанні обов`язково зазначаються заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

Так, як вбачається зі змісту поданого представником позивача клопотання про витребування доказів, наведене клопотання не містить зазначення про заходи, яких позивач (представник позивача) вжив самостійно для їх отримання та доказів вжиття таких заходів до клопотання не додано.

При цьому, суд звертає увагу позивача на те, що докази, які представник позивача просить витребувати не є стосуються предмету цього спору, а тому їх наявність ніяким чином не впливає на розгляд даної справи.

Окрім того, ухвалою суду від 21.10.2024р. за ініціативою суду було, зокрема, зобов`язано відповідача надати докази постановки на облік, видачу військово-облікового документу позивачу згідно до вимог чинного законодавства або докази правомірності бездіяльності відповідача у даних правовідносинах щодо їх невидачі; надати докази правомірності не прийняття відповідачем рішення про надання позивачеві відстрочки від призову на підставі п.1 ч.1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", виходячи з вимог ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи все вищенаведене, суд не находить підстав для задоволення клопотання представника позивача про витребування доказів, а відповідно у його задоволенні слід відмовити згідно ло вимог ст.80 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 9, 72, 77, 80, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 про витребування доказів у справі №160/26283/24 - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення проти неї може бути включене до апеляційної скарги на рішення суду, прийняте за наслідками розгляду справи у відповідності до вимог ч.3 ст. 293 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва