Рішення

від 20.01.2025 по справі 160/26283/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2025 рокуСправа №160/26283/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О.

розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпрі заяву представника ОСОБА_1 щодо ухвалення додаткового рішення по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

01.10.2024р. через систему "Електронний суд" ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 та, з урахуванням уточненої позовної заяви від 14.10.2024р., просив:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає в непоставленні на облік, невидачі військово-облікового документу та ненаданні відстрочки від мобілізації щодо позивача;

- зобов`язати відповідача поставити на облік, видати військово-обліковий документ та прийняти рішення щодо надання позивачеві відстрочки від призову на підставі п.1 ч.1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Ухвалою суду від 21.10.2024р. було відкрито провадження у даній справі, призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами згідно до вимог ч.2, п.10 ч.6 ст.12, ч.2, ч.3 ст.257 Кодексу адміністративного судочинства України.

В подальшому, суд прийшов до висновку про необхідність проводити розгляд даної справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, а тому ухвалою суду від 26.11.2024р. дану справу було призначено до розгляду у судовому засіданні.

У зв`язку із наданням представником позивача в судовому засіданні 09.12.2024р. витягу із застосунку Резерв+, сформованого 02.12.2024р., витягу із застосунку Резерв+ сформований 04.12.2024р. та витягу із застосунку Дія сформованого 04.12.2024р. про бронювання позивача, ухвалою суду від 09.12.2024р. було закрито провадження у цій справі на підставі п.8 ч.1 ст.238 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому, в уточненій позовній заяві від 14.10.2024р. позивач зазначав, що документальне підтвердження судових витрат буде подано до закінчення судових дебатів у справі або не пізніше 5 днів після ухвалення рішення.

Повний текст вишезазначеної ухвали суду від 09.12.2024р. було складено 11.12.2024р. та отримано представником позивача через систему "Електронний суд" 12.12.2024р., що підтверджується наявною у справі довідкою про доставку електронного листа.

16.12.2024р. представник заявника (Лужецького Д.В.) подала до канцелярії суду заяву, в якій просила ухвалити додаткове рішення щодо вирішення питання повернення судового збору та стягнення судових витрат на користь ОСОБА_1 на підтвердження чого до даної заяви додано, зокрема, копії Додатку 1 до Договору №217 від 06.09.2024 року про надання правової допомоги, акту приймання-передачі виконаних юридичних послуг до Договору №217 від 06.09.2024 року, квитанції №217 від 14.12.2024р. про сплату юридичних послуг на суму 32500 грн. (а.с.85-88 том 2).

25.12.2024р. через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшли заперечення на заяву представника позивача щодо ухвалення додаткового рішення, в яких остання просила у задоволенні вимог представника позивача, викладених у заяві про ухвалення додаткового рішення, відмовити в повному обсязі, судові витрати покласти на позивача посилаючись на те, що на підтвердження понесених витрат на отримання правничої допомоги представник особи - адвокат не надав до суду: копію доручення від позивача, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, із зазначенням утворення її вартості, детальний опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, з наданням відповідних підтверджуючих документів, звіт про виконану роботу; договір про надання правової допомоги не містить суттєвих умов договору, як-то: ціна (вартість) договору, порядок та строк оплати; є незрозумілим складання та подання окремих документів: клопотання про залучення третьої особи - в той час, як третю особу можливо зазначати одночасно під час подання позову до суду, клопотання про розгляд справи у загальному провадженні взагалі не є обов`язковим документом під час розгляду даної справи, адвокатський запит також не є обов`язковим документом під час складання позову та розгляду даної справи; у позовній заяві по даній справі позивачем не зазначено, як саме були розраховані витрати на правничу допомогу та чим саме він керувався, встановлюючи певну грошову суму за надання правничої допомоги; позивач з власної ініціативи відмовився від можливості щодо досудового врегулювання всіх питань, порушених ним у позові, а скористався своїм правом звернення до суду, тим самим намагаючись дистанційно, через адвоката та через суд реалізувати певні права та обов`язки військовозобов`язаного, що суперечить нормам чинного законодавства України, тому відсутні підстави для стягнення судового збору за подання позову; ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.10.2024 по справі № 374зп-24/160/26283/24, яка на даний час набрала законної сили, у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову у справі № 160/26283/24, а відповідно, відсутні підстави для стягнення з відповідача судового збору, сплаченого позивачем під час подачі заяви про забезпечення позову (а.с.94-98 том 2).

Згідно з п.3 ч.1 ст.252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

Таким чином, підставою для ухвалення додаткового рішення за правилами п.3 ч.1 ст.252 Кодексу адміністративного судочинства України є не вирішення судом питання про судові витрати при прийнятті рішення у справі.

Згідно ч.3 ст.252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви.

У зв`язку із перебуванням судді Конєвої С.О. з 16.12.2024р. по 17.01.2025р. включно у щорічній відпустці, заява представника позивача щодо розподілу судових витрат вирішується судом 20.01.2025р.

Розглянувши вказану вище заяву, з`ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення заяви представника позивача щодо розподілу судових витрат частково в частині повернення позивачеві судового збору сплаченого за подання позовної заяви у розмірі 1211,20 грн. та стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача понесених ним судових витрат на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн., виходячи з наступного.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно до п.4 ч.1 статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність від 5 липня 2012р. №5076-УІ (далі Закон №5076) договір про надання правової допомоги домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону №5076 встановлено, що представництво вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складання заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 ч.1 статті 1 Закону №5076).

За приписами статті 19 Закону №5076 видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складання заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону №5076).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових витрат та інших витрат, лише, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (п.268).

Чинне адміністративно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Так, за змістом ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правової допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правову допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Аналіз наведених вище норм статті 134 КАС України в їх сукупності дає підстави для висновку, що розмір суми витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу та вартості виконаних робіт, витрати на проведення яких понесені в межах розгляду конкретної судової справи. При цьому, розмір витрат має бути співмірним із складністю виконаних адвокатом конкретних робіт та часом, витраченим на виконання цих робіт.

Відповідно до частини 9 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

За приписами ч.7 ст.139 наведеного Кодексу, передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Аналізуючи вищенаведені норми, можна зробити висновок про те, що КАС України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Таким чином, вирішуючи питання розподілу судових витрат, зокрема, витрат на професійну правничу допомогу адвоката, судом враховується як пов`язаність вчинених дій адвокатом із розглядом даної справи, так і обґрунтованість та розумність визначення їх обсягу і розміру.

Так, зі змісту наданих суду копій договору №217 від 06.09.2024 року про надання правової допомоги, Додатку 1 до Договору №217 від 06.09.2024 року про надання правової допомоги, акту приймання-передачі виконаних юридичних послуг до Договору №217 від 06.09.2024 року, ордеру про надання правничої допомоги від 06.09.2024р. вбачається, що між ОСОБА_1 та адвокатом Довгополою Оленою Олексіївною був укладений договір предметом якого є надання правової допомоги (а.с.57,59 том 1; а.с.89-90 том 2).

При цьому, згідно копії Додатку 1 до Договору №217 від 06.09.2024 року про надання правової допомоги вбачається, що розмір адвокатського гонорару є індивідуальним, фіксованим і не залежить від витраченого адвокатом часу.

Факт сплати позивачем коштів у сумі 32500 грн. за надані юридичні послуги підтверджується копією квитанції №217 від 14.12.2024р. (а.с.91 том 2).

Проаналізувавши вищенаведені норми процесуального законодавства, умови договору про надання правової допомоги, зміст наданих послуг за актом приймання-передачі виконаних юридичних послуг від 14.12.2024р., а також і враховуючи незгоду відповідача із розміром витрат на професійну правничу допомогу, що викладена у запереченнях на заяву щодо ухвалення додаткового рішення від 25.12.2024р. та фактично є його клопотанням про зменшення цих витрат, суд приходить до висновку, що обсяг і розмір наданих адвокатом послуг в межах даної справи у загальній сумі 32500,00 грн. не відповідає критеріям розумності та обґрунтованості, оскільки предмет позову не є складним, тому розмір гонорару адвоката є завищеним, а відповідно, не є співмірним із предметом позову, виконаних адвокатом послуг без зазначення витраченого часу адвоката саме у розрізі даної конкретної справи, тому такі судові витрати на правову допомогу підлягають зменшенню судом до 5000,00 грн.

При цьому, слід зазначити, що посилання в Додатку 1 до договору про надання правової допомоги на фіксований розмір адвокатського гонорару (тобто, незалежність його від обсягу та витраченого адвокатом часу), порушує вимоги ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Наведена правова позиція узгоджується із правовою позицією Третього апеляційного адміністративного суду, викладеною у його постанові від 20.09.2022р. у справі №160/4007/22.

Також, зменшуючи розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката до 5000 грн., судом враховується і те, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Тобто, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Вказана правова позиція узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у його постанові від 27.11.2019р. у справі №160/3114/19, яка підлягає застосуванню адміністративним судом відповідно до положень ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Приймаючи до уваги все вищевикладене, суд приходить до висновку, що саме сума судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 5000 грн. підлягає відшкодуванню позивачеві за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - суб`єкта владних повноважень згідно до вимог ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку з чим вищенаведена заява позивача підлягає частковому задоволенню.

У відповідності до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, понесені позивачем судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката за ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України у сумі 5000 грн. підлягають відшкодуванню позивачеві за рахунок бюджетних асигнувань відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Щодо повернення судового збору у розмірі 1211,20 грн. за подання позовної заяви суд зазначає про таке.

Частиною 2 ст.238 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Також і п.5 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем, за подання даного позову, було сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн. за квитанцією №8273-2670-7242-0826 від 23.09.2024р., яка міститься в матеріалах справи.

Виходячи з того, що суд за ухвалою суду від 09.12.2024р. було закрито провадження у цій справі, то підлягає поверненню з Державного бюджету України і сума судового збору, сплаченого позивачем за подання даного позову за квитанцією №8273-2670-7242-0826 від 23.09.2024р. у розмірі 1211,20 грн., у відповідності до вимог п.5 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір".

Разом з тим, оскільки за ухвалами суду від 02.10.2024р. та від 18.11.2024р. судом було відмовлено у задоволенні заяв представника ОСОБА_1 про забезпечення позову у цій справі, то сплачений за їх подання судовий збір у загальному розмірі 1816,80 грн. за квитанціями №8273-2670-7242-0826 від 23.09.2024р. та №7865-2723-1867-8826 від 14.11.2024р. (а.с.16,71,184,189 том 1) не підлягає поверненню з Державного бюджету України.

Керуючись ст. 7 Закону України Про судовий збір, ст.134, ч.7 ст.139, ч.2 ст.238, ст.ст. 143, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Заяву представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат у справі №160/26283/24 задовольнити частково.

Повернути ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) з Державного бюджету України суму судового збору, сплаченого останнім за подання позову за квитанцією №8273-2670-7242-0826 від 23.09.2024р. у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять грн. 20 коп.)

Роздруківка квитанції №8273-2670-7242-0826 від 23.09.2024р. знаходиться в матеріалах справи.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн. 00 коп. (п`ять тисяч гривень 00 копійок).

У задоволенні іншої частини заяви відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення відповідно до вимог ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Додаткове рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва