Ухвала

від 18.11.2024 по справі 160/26283/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

18 листопада 2024 р.Справа №482зп-24/160/26283/24

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Конєва С.О., розглянувши заяву представника ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

01.10.2024р. через систему "Електронний суд" ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 та просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає в непоставленні на облік, невидачі військово-облікового документу та ненаданні відстрочки від мобілізації щодо позивача;

- зобов`язати відповідача поставити на облік, видати військово-обліковий документ та прийняти рішення щодо надання позивачеві відстрочки від призову на підставі п.1 ч.1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

15.11.2024р. представник позивача подав до канцелярії суду заяву про забезпечення позову, в якій остання просить забезпечити позов шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_2 вчиняти дії, пов`язані з мобілізацією позивача до набрання законної сили рішенням у цій справі.

Вказану заяву позивач обґрунтовує тим, що, за змістом відзиву на позов, за очевидної наявності повісток і звернення позивача для постановки на облік, отримання військово-облікового документу і отримання відстрочення, відповідач заперечує факт його явки до ІНФОРМАЦІЯ_3 з наведених питань, а згідно інформації з «Резерв +» як додатку до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів позивач досі не перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 , навіть всупереч даним тимчасового посвідчення № НОМЕР_1 від 24.01.1996 року. Такі дії ІНФОРМАЦІЯ_3 свідчать не тільки про невизнання відповідачем як наявності у позивача права на відстрочку від призову на військову службу на підставі бронювання згідно наказу Мінекономіки №272 від 27.07.2024 року, а й про неналежне ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та намагання створити очевидні фактичні обставини і ввести суд в оману задля уникнення відповідальності за незаконно вчинені дії, при цьому, ОСОБА_1 не має будь-якого захисту від таких дій відповідача і вважає неприйнятною за таких обставин пропозицію ІНФОРМАЦІЯ_3 , висловлену у відзиві - з`явитись для повторного вчинення дій для постановки на облік , отримання військо облікового документу і відстрочки; військовозобов`язані, які були призвані на військову службу під час мобілізації, в особливий період набувають нового юридичного статусу - військовослужбовці після відрядження у військову частину, де проходять військову службу, при цьому особа, яка має право на відстрочку, не повинна підлягати призову на військову службу під час мобілізації; ОСОБА_1 в зв`язку із хворобою (поважна причина) не прибув 13.08.2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 для призову та відправлення до місця військової служби , тобто не набув статус військовослужбовця, при цьому, якщо останнього буде відряджено на військову службу, то він автоматично втратить статус військовозобов`язаної особи та набуде статус військовослужбовця, а відтак наказ Мінекономіки щодо його бронювання вже не буде підставою для звільнення від військової служби; в даному випадку без вжиття заходів забезпечення позову мобілізаційні заходи відносно ОСОБА_1 будуть завершені, а тому будь-яке рішення у цій справі не поновить порушені права, про які ним наголошено, тобто буде порушено баланс між приватним інтересом позивача та публічним інтересом щодо забезпечення мобілізації в Україні; є очевидним, що до розгляду справи по суті неможливо встановити як законність видачі повістки на відправку 13.08.2024 року, так і можливість її реалізації, а тому у випадку задоволення позову, відновлення порушених прав та інтересів позивача буде істотно ускладнено; без вжиття судом заходів забезпечення позову, мобілізаційний процес щодо особи, яка за законом не підлягала призову на військову службу, буде завершено, що, у свою чергу, істотно ускладнить чи зробить неможливим виконання рішення суду та поновлення порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, у разі задоволення позову; запропоновані позивачем заходи забезпечення позову узгоджуються з критеріями розумності, обґрунтованості, доцільності та адекватності, а також забезпечать збереження балансу інтересів сторін, оскільки невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування - в разі мобілізації невідомо де шукати позивача, тому заявник просить застосувати заходи забезпечення позову на підставі ст.ст.150-156 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши вищевказану заяву заявника про забезпечення позову, вивчивши надані докази на підтвердження поданої заяви, суд не находить обґрунтованих підстав для задоволення даної заяви, виходячи з наступного.

Суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову згідно до ч.1 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи з таких підстав, а саме:

- невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом якого він звернувся або має намір звернутися до суду;

- очевидними є ознаки протиправності рішення, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю ч.1, ч.2 ст. 150 вказаного наведеного Кодексу.

За приписами п.2 ч.1 ст.151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено, зокрема, встановленням заборони відповідача вчинити певні дії.

У відповідності до вимог ч.1, ч.5 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

При цьому, відповідно до абз.2 п.17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06.03.2008р. Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ, в ухвалі про забезпечення позову, суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Разом з тим, заява заявника про забезпечення позову, а також і додані до даної заяви докази не містять посилань на конкретні обставини (як то вжиття відповідачем заходів з мобілізації позивача, оголошення позивача у розшук), що свідчать про наявність обставин, що можуть ускладнити в майбутньому поновлення порушених (оспорюваних) прав та інтересів позивача, за захистом яких він звертається до суду.

Окрім того, зі змісту адміністративного позову та заяви про забезпечення позову вбачається, що підставою для звернення позивача до суду є протиправна, на думку позивача, бездіяльність відповідача, яка полягає, зокрема, в ненаданні відстрочки від мобілізації щодо позивача.

В адміністративних справах з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, в даному випадку, бездіяльність відповідача, яка полягає, зокрема, в ненаданні відстрочки від мобілізації щодо позивача, забезпечуючи такий позов шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_1 вчиняти дії, пов`язані з мобілізацією позивача, судом фактично ухвалюється рішення в цій частині без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову та є неприпустимим.

Отже, заявником не доведено обґрунтованими доказами існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника до ухвалення рішення по адміністративній справі, або, що захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено наявності у даній адміністративній справі хоча б однієї з вичерпного переліку підстав, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України та не надано відповідних доказів на підтвердження існування небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення у цій справі для постановлення судом ухвали про забезпечення позову.

За таких обставин, у Дніпропетровського окружного адміністративного суду відсутні підстави для задоволення заяви представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 150-154, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі №160/26283/24 відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складання ухвали у відповідності до вимог ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала набирає законної сили у строки, встановлені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва