Рішення

від 15.11.2010 по справі 35/464

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  35/464

15.11.10

За позовом            Дочірнього підприємства "Мережа-Трейд"

до             Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1

про                           стягнення 238 512,64 грн.

                                                                                                 Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивача:           Снєгін О.М. –предст. за довір. № б/н від 21.07.2010р.;

від відповідача:            ОСОБА_2 –предст. за довір. № б/н від 28.09.2010р.

У судовому засіданні 15.11.2010 р. на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи:

Дочірнє підприємство "Мережа-Трейд" звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 про стягнення 203 300,00 грн. заборгованості по орендній платі, 31346,50 грн. пені, 10 774,90 грн. інфляційних втрат та 3 091,24  грн. процентів річних.  

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань по сплаті орендної плати за договором суборенди від 25.04.2007р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.2010р. порушено провадження у справі №35/464, розгляд справи призначено на 29.09.2010р.

У судовому засіданні 29.09.2010р. представник відповідача заявив клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості виконати вимоги, викладені в ухвалі про порушення провадження. Клопотання судом задоволено, розгляд справи відкладено на 13.10.2010р.

У судовому засіданні 13.10.2010р. відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва до 20.10.2010р.

У судовому засіданні 20.10.2010р. представником відповідача будо подано заяву про застосування позовної давності до вимог про стягнення суми заборгованості та штрафних санкцій.

У судовому засіданні 20.10.2010р. оголошувалась перерва до 27.10.2010р., а у судовому засіданні 27.10.2010р. оголошувалась перерва до 01.11.2010р.   

Представник відповідача у судовому засіданні 01.11.2010р. подав клопотання про продовження строку розгляду спору на 15 днів відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України. Клопотання судом задоволено, строк вирішення спору продовжено.

У судовому засіданні 01.11.2010р. відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва до 08.11.2010р., а у судовому засіданні 08.11.2010р. оголошувалась перерва до 12.11.2010р.

У поданому відзиві на позов відповідач просить відмовити повністю у задоволенні позовних вимог посилаючись на недоведеність позивачем факту використання об'єкту оренду та розміру заборгованості відповідача первинними бухгалтерськими документами. Крім цього, як на підставу своїх заперечень відповідач посилається на нікчемність договору суборенди через недотримання сторонами вимог законодавства щодо форми договору та сплив позовної давності по заявленим вимогам про стягнення суми боргу та штрафних санкцій.  

У судовому засіданні 12.11.2010р. оголошувалась перерва до 15.11.2010р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

25.04.2007 р. між Дочірнім підприємством "Мережа-Трейд" та Фізичною особою –підприємцем ОСОБА_1 був укладений договір суборенди (далі –договір).

Відповідно до п.п. 1.1. договору позивач, як орендар, передає, а відповідач, як суборендар, приймає у тимчасове платне користування на строк визначений у договору, на умовах оренди, без права викупу, частину нежилого приміщення загальною площею 270,00 кв.м. (далі - приміщення), яке розташоване на 1 поверсі у будівлі за адресою: м. Кіровоград, вул. Дзержинського, 24-а. Приміщення передається суборендарю з метою організації торгового простору (п. 1.2. договору).    

Згідно із п. 4.1. договору передача приміщення у суборенду здійснюється шляхом підписання акту приймання-передавання приміщення в суборенду протягом 3-х днів з моменту підписання договору.

На виконання умов договору та на підтвердження передачі приміщення у користування відповідачу 26.04.2007р. сторонами був підписаний акт приймання-передавання приміщень в суборенду.      

Згідно із ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Як передбачено п. 8.1. договору, в редакції, затвердженій додатковою угодою від 01.02.2008 р., договір діє до 31.05.2008р. включно.   

Підпунктом б) п. 2.2.1. договору на суборендаря покладений обов'язок сплачувати платежі у порядку та строки, передбачені договором.

Згідно із п. 3.8.1. договору орендна ставка за 1 кв.м. приміщення становить 60,00 грн.

Таким чином, розмір орендної плати, яку повинен був сплачувати суборендар за умовами договору становить 16 200,00 грн. на місяць.

Як передбачено п. 3.9. договору орендна плата сплачується щомісячно, не пізніше 5 числа поточного місяця. Орендна плата за неповні місяці строку оренди розраховується пропорційно кількості днів у такому неповному місяці (п. 3.10. договору).    

Згідно із п. 3.2. договору платежі оплачуються на підставі рахунків, які надає орендар у строки, що встановлені цим договором. У випадку, якщо орендар не виставить рахунок, суборендар зобов'язаний здійснити платежі на підставі договору. Відсутність по будь-яким причинам у суборендаря рахунку не звільняє останнього від оплати орендної плату у строки, що вказані у договорі.

Як передбачено п. 3.6. договору, якщо у будь-який момент сума платежів або інших грошових сум, отриманих орендарем від суборендаря по договору, буде недостатня для покриття всіх фінансових зобов'язань суборендаря перед орендарем, то такі суми зараховуються і використовуються для виконання фінансових зобов'язань суборендаря у такому порядку: неустойка за несплату платежів, прострочені платежі, платежі.     

Відповідно до умов договору сума орендних платежів, яка повинна бути сплачена відповідачем за період з квітня 2007р. по травень 2008 р. становить 213300,00 грн. Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору позивачем виставлялись рахунки на сплату орендної плати на вказану суму.

З наданої позивачем виписки з банківського рахунку вбачається, що відповідач 01.10.2009 р. частково сплатив орендну плату за користування приміщенням у сумі 10 000,00 грн. Вказана сума була зарахована на оплату орендної плати за квітень  2007 р. у розмірі 2 700,00 грн. та травень 2007 р. у розмірі 7 300,00 грн.  

Таким чином, заборгованість відповідача по сплаті орендної  плати за договором становить 203 300,00 грн.       

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач зазначає про те, що в порушення умов договору відповідач не сплатив борг по орендній платі, розмір якого становить 203 300,00 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст.ст. 11, 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Статтею 283 Господарського кодексу України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Як передбачено частинами 1 та 5 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується із положеннями ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов,  визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Як встановлено судом, відповідачем були порушені зобов'язання за договором суборенди в частині своєчасної та повної сплати орендної плати за користуванням приміщенням у розмірі 203 300,00 грн. Відповідачем в ході розгляду справи не надано доказів сплати заборгованості у зазначеному розмірі.

Як передбачено ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 ГК України визначено, що порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно із п. 6.1. договору за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством.   

На підставі вищенаведених норм законодавства та умов договору, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 21 346,50 грн. за період 08.07.2009 р. по 08.01.2010 р.

Згідно зі ст. 546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою відповідно до ст. 549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання. Згідно з ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Як передбачено ч. 1 ст. 548 ЦК України, виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Виходячи із зазначеного, пеня застосовується лише у випадку, коли її застосування погоджено сторонами у відповідному договорі. Оскільки сторонами не визначено наслідків порушення зобов’язання у вигляді сплати пені, позовні вимоги про стягнення з відповідача 21 346,50  грн. пені не підлягають задоволенню.  

У судовому засіданні 20.10.2010 р. представником відповідача будо подано заяву про застосування позовної давності до вимог про стягнення суми заборгованості та штрафних санкцій.

Як передбачено ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За умовами договору черговий орендний платіж повинен бути сплачений відповідачем не пізніше 5 числа поточного місяця. Таким чином, перебіг позовної давності щодо вимог про стягнення заборгованості по кожному орендному платежу розпочинається 6 числа відповідного місяця. З наданого позивачем розрахунку вбачається, що він просить стягнути заборгованість по орендній платі, що виникла за період з травня 2007 р. по  травень 2008 р.

Перебіг позовної давності щодо вимог про стягнення заборгованості по орендній платі за травень 2007 р. починається 06.05.2007 р. і закінчується 06.05.2010 р., за червень 2007 р. –починається 06.06.2007 р. і закінчується 06.06.2010 р., за липень 2007 р. –починається 06.07.2007 р. і закінчується 06.07.2010 р., за серпень 2007 р. –починається 06.08.2007 р. і закінчується 06.08.2010 р. і т.д.

Згідно із відміткою відділу діловодства Господарського суду м. Києва, позовна заява надійшла до суду 30.08.2010 р., а отже позивачем пропущена позовна давність по вимогам про стягнення орендної плати за червень, липень, серпень 2007 р., позовна давність по яким сплила відповідно 06.06.2010 р., 06.07.2010 р. та 06.08.2010 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Матеріали справи свідчать, що відповідач частково оплатив заборгованість по орендній платі, перерахувавши 01.10.2009 р. кошти у сумі 10 000,00 грн., які були зараховані в оплату орендної плати за квітень 2007 р. у розмірі 2 700,00 грн. та травень 2007 р. у розмірі 7 300,00 грн. У зв'язку із зазначеним позивач заявляє про переривання позовної давності.   

Разом з тим, в тих випадках, коли зобов'язання виконується частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник здійснив дії, які свідчать про визнання лише частини (періодичного платежу), такі дії не можуть бути підставою для перерви перебігу строку позовної давності по іншим частинам (платежам) (відповідна правова позиція наведена у п. 23 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/211 від 07.04.2008 р. "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України"). Таким чином, здійснення відповідачем 01.10.2009 р. часткової оплати орендної плати за травень 2007 р. у розмірі 7 300,00 грн. перериває позовну давність щодо вимог про стягнення боргу з орендної плати за травень 2007 р.

Згідно із  частинами  3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.      

Оскільки в ході розгляду справи позивачем не надано жодних доказів поважності пропуску позовної давності, суд відмовляє у задоволенні вимог про стягнення заборгованості по орендній платі за червень, липень, серпень 2007 р. у розмірі 48 600,00 грн.

За таких обставин позовні вимоги про стягнення суми основного боргу підлягають частковому задоволенню у розмірі 154 700,00 грн.

213 300,00 –10 000,00 –48 600,00 = 154 700,00.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі наведеної норми Цивільного кодексу України позивач просить стягнути з відповідача 3 091,24 грн. процентів річних та 10 774,90 грн. інфляційних втрат розраховуючи їх за період з 08.07.2009 р. по 08.01.2010 р.

Згідно із нижченаведеним розрахунком суду розмір інфляційних втрат становить 5259,80 грн., процентів річних –2 352,29 грн.   

Період заборгованості

Сума боргу (грн.)

Кількість днів прострочення

Загальна сума 3 % річних

Середній індекс інфляції за період

Інфляційне збільшення суми боргу

08.07.2009 - 08.01.2010

154700

185

2 352.29

1.034

5 259.80

За таких обставин позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат та процентів річних підлягають частковому задоволенню згідно із розрахунком суду.  

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач не надав доказів повної сплати сум орендної плати у встановлені договором строки та не навів підстав для звільнення від обов’язку її сплатити.

Щодо посилання відповідача на ненадання позивачем первинних бухгалтерських документів на підтвердження факту користування приміщенням та розміру заборгованості відповідача відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", суд зазначає, що вказаним законом визначаються правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні і не регулюються цивільні правовідносини, пов'язані із орендним користуванням майном.  

Заперечення відповідача щодо необхідності нотаріального посвідчення договору суборенди відхиляються судом, оскільки статтею 793 Цивільного кодексу України (із змінами, внесеними Законом України від 20.12.2006 р. N 501-V), в редакції яка діяла на дату укладення сторонами договору, встановлено обов'язковість нотаріального посвідчення договору найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного строком на три роки і більше. Натомість, договір суборенди між позивачем та відповідачем був укладений строком на 13 місяців, що виключає необхідність його нотаріального посвідчення відповідно до ст. 793 Цивільного кодексу України.

З урахуванням викладених вище обставин, наявних у матеріалах справи письмових доказів, наданих представниками сторін пояснень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково  у загальній сумі 162 312,09 грн.

З огляду на часткове задоволення позову витрати по оплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача і відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 193, 230 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 525, 526, 530, 549, 626, 629, 759, 762 Цивільного кодексу України, ст. ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 (02232, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Дочірнього підприємства "Мережа-Трейд" (02154, м. Київ, Русанівська набережна, буд. 4, ідентифікаційний код 31170331) 154700 (сто п'ятдесят чотири тисячі сімсот) гривень основного боргу, 2 352 (дві тисячі триста п'ятдесят дві) гривні 29 коп. процентів річних, 5 259 (п'ять тисяч двісті п'ятдесят дев'ять) гривень 80 коп. інфляційних втрат, 1 623 (одну тисячу шістсот двадцять три) гривні 12 коп. державного мита та 160 (сто шістдесят) гривень 60 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині у позові відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя                                                                                                     М.Є. Літвінова

Дата підписання

повного тексту  рішення: 16.11.2010