Ухвала

від 17.09.2024 по справі 172/491/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/647/24 Справа № 172/491/22 Головуючий упершій інстанції: Битяк І. Г. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2024 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого Красвітної Т.П.,

суддів: Єлізаренко І.А., Свистунової О.В.,

за участю секретаря Сахарова Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро клопотання ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову у цивільній справі за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 14 вересня 2023 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: служба у справах дітей Васильківської селищної ради Дніпропетровської області, орган опіки та піклування Васильківської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області, Орган опіки та піклування Центральної адміністрації Дніпровської міської ради, про визначення місця проживання дитини з батьком та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: служба у справах дітей Васильківської селищної ради Дніпропетровської області, орган опіки та піклування Васильківської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області, Орган опіки та піклування Центральної адміністрації Дніпровської міської ради, про визначення місця проживання дитини з матір`ю,

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що 14.02.2014 року між ним та відповідачкою був укладений шлюб. За час шлюбу у них народилася донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після початку повномасштабних бойових дій, задля безпеки дитини, він забезпечив відповідачці та дитині виїзд та перебування за кордоном, надав при цьому нотаріальну згоду на виїзд дитини, знайшов для них житло, надав повне фінансове забезпечення для комфортного перебування за кордоном. Через деякий час після виїзду за кордон, у телефонних розмовах з донькою, остання просила забрати її додому до України, була налякана та замкнута. У той же час відповідачка повідомила його, що бажає розлучитися. За період проживання дитини разом з матір`ю в Туреччині, остання не займалась розвитком доньки, не цікавилась уроками. Відповідачка не працює і використовує дитину як спосіб маніпуляції позивачем, оскільки вона не працює і живе на кошти, які позивач дав їй перед поїздкою за кордон. Тому відповідачка хоче, щоб дитина проживала з нею, щоб мати змогу витрачати кошти, які позивач виділяє на дитину, на власні потреби. Крім того, йому відомо про вживання відповідачкою наркотичних речовин, неодноразового перебування в стані наркотичного сп`яніння, під час якого вона легко піддається чужому негативному впливу, тому не здатна захистити дитину і забезпечити їй комфортні умови проживання та виховання. При цьому, він не має на меті позбавляти дитину матері або чинити перешкоди у спілкуванні відповідачки з донькою, однак такі зустрічі повинні відбуватися під наглядом. Враховуючи, що ОСОБА_2 має нестабільний фінансовий стан, оскільки не працює, а проживає за рахунок своїх чоловіків, зловживає наркотичними речовинами, безвідповідально ставиться до безпеки та виховання дитини. Повернення дитини матері неможливе, оскільки несе пряму загрозу життю, здоров`ю та інтересам дитини. Тому позивач просив визначити місце проживання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком за місцем його проживання.

Із зустрічним позовом до суду звернулась ОСОБА_2 , обґрунтовуючи його тим, що 14.02.2014 року був укладений шлюб між нею та ОСОБА_1 . Рішенням Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 08.08.2022 року у справі №172/381/22 шлюб між ними було розірвано. Від шлюбу вони мають малолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка до досягнення нею 6-річного віку проживала за місцем реєстрації відповідачки в приватному будинку її ( ОСОБА_2 ) батьків по АДРЕСА_1 . Проживала вона з донькою у батьків, оскільки її сімейне життя з відповідачем після народження дитини значно погіршилося, відбувалися постійні сварки та ОСОБА_1 застосовував до неї фізичне та психічне насильство. У вказаному будинку створені всі необхідні умови для проживання та розвитку дитини. Дитина з самого народження знаходилася на її та її батьків утриманні, забезпечена була всім необхідним. Після початку повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України задля безпеки дитини нею було прийнято рішення про тимчасовий виїзд до Туреччини, м. Аланія, а відповідачем за зустрічним позовом була надана нотаріальна згода на виїзд дитини. В Туреччині вона з дитиною проживала в 5-зірковому готелі в апартаментах. Кожного дня саме вона продовжувала займатися розвитком доньки, водила її на тренування з тенісу, відвідували гурток з малювання, щотижня спортивні заняття з гімнастики, тричі на тиждень в онлайн режимі з вчителем з англійської мови з дитиною виконували домашні завдання. Вказане підтверджується фотокопіями з її телефону. Також щодня з донькою відвідували басейн, а вечорами дитячі розважальні програми. Дитину вона завжди годувала здоровою їжею, сама готувала їй, з донькою ходили за покупками щодня. Крім того, на день народження Діани 11 червня, вона влаштувала свято в ресторані, куди були запрошені всі її друзі, з якими вона познайомилася за час проживання в готелі, а також нею була організована розважальна програма за участі аніматорів, приміщення ресторану було святково прикрашено. За 4-місячне перебування в Туреччині батько навіть не цікавився донькою. Вона, позивачка, надала нотаріально засвідчену довіреність на ім`я ОСОБА_5 на тимчасовий вивіз її доньки з Туреччини в Україну. Дитина проживає з родичами відповідача. Вона, позивачка, дуже сильно любить свою доньку, у них з донькою тісний емоційний та психологічний контакт, прив`язаність один до одного, вона зможе забезпечити доньку всім необхідним, оскільки є фізичною особою-підприємцем. Вважає, що родина відповідача намагається незаконно позбавити її як матері переважного права на виховання доньки перед всіма іншими особами. Тому позивачка за зустрічним позовом просила визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю - ОСОБА_2 за місцем її проживання.

Рішенням Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 14 вересня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визначено місце проживання неповнолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_1 за адресою його проживання. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини з матір`ю - відмовлено. Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 992,40 грн.

З таким рішенням не погодилась ОСОБА_2 та звернулась з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового судового рішення про задоволення її зустрічного позову, відмовивши у задоволенні первісних позовних вимог (а.с. 1-44 т.5).

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 09 листопада 2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 14 вересня 2023 року.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 30 січня 2024 року заяву представника ОСОБА_2 - ОСОБА_6 про забезпечення зустрічного позову задоволено частково. Визначено час спілкування неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (проживає за адресою по АДРЕСА_2 ; зареєстроване місце проживання по АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) у межах міста Дніпра кожної п`ятниці з 16:00 до 19:00 години, кожної неділі з 12:00 до 18:00 години. Зобов`язано батька ОСОБА_1 передавати неповнолітню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , матері ОСОБА_2 о 16:00 годині кожної п`ятниці та о 12:00 годині кожної неділі біля в`їзду до житлового комплексу Комфорт-Сіті (вул. Кулишівська, 22 у м.Дніпро) з боку АДРЕСА_3 . Зобов`язано мати ОСОБА_2 повертати неповнолітню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьку ОСОБА_1 о 19:00 годині кожної п`ятниці та о 18:00 годині кожної неділі біля в`їзду до житлового комплексу Комфорт-Сіті (вул. Кулишівська, 22 у м.Дніпро) з боку АДРЕСА_3 . Зустрічі матері ОСОБА_2 з неповнолітньою дочкою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у п`ятницю 02 лютого 2024 року та у неділю 04 лютого 2024 року проводити у присутності батька ОСОБА_1 . У подальшому зустрічі матері ОСОБА_2 з неповнолітньою дочкою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проводити без участі батька ОСОБА_1 .

На виконання зазначеної ухвали 01.02.2024 року виконавчою службою Першого правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпро Південного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (місто Одеса) відкрите виконавче провадження ВП №74022860.

13.02.2024 головним державним виконавцем Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Марченко О.Б. винесено в межах виконавчого провадження №74022860 постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».

10 травня 2024 року державним виконавцем Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Данченко О.М. винесено постанову про відновлення виконавчого провадження №74022860.

21 серпня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського апеляційного суду з клопотанням про скасування заходів забезпечення позову, в якій посилається на те, що при проведенні кожної зустрічі дитина не виявляє бажання бачитись та спілкуватись з матір?ю, після кожного побачення перебуває в негативному емоційному стані, що впливає на її здатність до навчання, відображається на спілкуванні із однолітками, та може вплинути на її майбутнє в цілому. Незважаючи на це, мати ОСОБА_2 кожного разу звертається до відділу ДВС із заявами про залучення спеціалістів, які жодним чином не допомагають встановленню контакту із дитиною. Дії матері вказують виключно на те, що вони спрямовані на задоволення її інтересів та встановлення графіку побачень з дитиною є інструментом маніпуляцій та жодним чином не спрямоване на задоволення найкращих інтересів дитини. Таким чином, заходи забезпечення позову, встановлені ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 30 січня 2024 року у цивільні справі №172/491/22 є необгрунтованими, не спрямованими на задоволення інтересів ОСОБА_7 . Тому ОСОБА_1 просить скасувати у повному обсязі заходи забезпечення застосовані ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 30 січня 2024 року.

Перевіривши доводи клопотання, суд дійшов висновку, що воно не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Забезпечення позову в цивільному процесі є одним з інститутів цивільного процесу, що сприяє реалізації конституційних прав завдання цивільного судочинства, яким, згідно зі статтею 3 ЦПК України є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Регламентації інституту забезпечення позову в цивільному процесуальному праві присвячені статті 149-159 ЦПК України.

Забезпечення позову по суті - це тимчасове обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову є процесуальним засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень, прийнятих за результатами розгляду спору.

Відповідно до ч.ч. 1, 7, 8 ст. 158 ЦПК України, суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

У разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.

Згідно ч.ч. 9, 10 ст. 158 ЦПК України, у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.

У статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Частиною 3 статті 9 вказаної Конвенції визначено право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини (стаття 9 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989).

Ухвалюючи рішення у справі «М. С. проти України» від 11.07.2017 (заява № 2091/13), Європейський суд з прав людини наголосив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення. При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

У таких чутливих правовідносинах, враховуючи можливий тривалий судовий розгляд справи про визначення місця проживання малолітньої дитини, сприяння забезпеченню відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини особисто з її матір`ю повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити або взагалі відгородити дитину від зустрічей із матір`ю.

Відповідного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 25.11.2020 у справі №760/15413/19 (провадження №61-9164св20), від 17.05.2021 в справі №761/25101/20 (провадження №61-1092св21), від 15.09.2021 в справі №752/6099/20 (провадження №61-13598св20).

Системний аналіз наведених норм права та судової практики дає підстави вважати, що мати, яка на час вирішення справи про визначення місця проживання дитини проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з дитиною, а батько не має права перешкоджати матері спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування відбувається в якнайкращих інтересах дитини.

Таким чином, суд діючи виключно в інтересах дитини, маючи на меті забезпечення права дитини на рівне спілкування дитини з обома батьками, забезпечив зустрічний позов, оскільки, дитина повинна мати можливість спілкування з кожним із батьків, відчувати турботу та піклування як батька, так і матері.

Враховуючи викладене, виходячи із інтересів дитини, необхідності та доцільність налагодження стосунків між дівчинкою та її матірю; враховуючи предмет спору та права матері на особисте спілкування з дитиною; приймаючи до уваги, що обставини, які стали підставою для забезпечення позову спрямовані на забезпечення збереження відносин та емоційного контакту дитини з матір`ю, продовжують існувати; розгляд даної справи не закінчений, судове рішення апеляційним судом по суті не ухвалено, - колегія суддів дійшла висновку, що підстави для скасування заходів забезпечення зустрічного позову відсутні, у зв`язку з чим, у задоволенні клопотання про скасування заходів забезпечення позову вжитих ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 30 січня 2024 року слід відмовити.

Відмова у скасуванні забезпечення позову не перешкоджає повторному зверненню з таким самим клопотанням при появі нових обставин, що обґрунтовують необхідність скасування забезпечення позову (ч. 6 ст. 158 ЦПК України).

Керуючись ст. ст. 149, 150, 158, 259, 268, ч. 2 ст. 381 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 30 січня 2024 року відмовити.

Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.

Головуючий Т.П. Красвітна

Судді І.А. Єлізаренко

О.В. Свистунова