Постанова

від 31.10.2024 по справі 580/10118/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 580/10118/23 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Гаращенко В.В.,

Суддя-доповідач Кобаль М.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Кобаля М.І.,

суддів Бужак Н.П., Епель О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 19 січня 2024 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІШ-ІНВЕСТ» до Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІШ-ІНВЕСТ» (далі по тексту - позивач, ТОВ «ВІШ-ІНВЕСТ») звернулося до суду з адміністративним позовом до Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради (далі по тексту - відповідачі, Департамент архітектури та містобудування ЧМР) в якому просило:

- визнати протиправною бездіяльність Департаменту архітектури та містобудування ЧМР щодо не вчинення своєчасних і належних дій з продовження паспорту прив`язки №686 на тимчасову споруду для здійснення підприємницької діяльності, площею 28 кв.м., за адресою: м. Черкаси, вул. Смілянська, біля будинку 130/2, належних на праві власності ТОВ «ВІШ-ІНВЕСТ»;

- зобов`язати Департамент архітектури та містобудування ЧМР продовжити строк дії паспорту прив`язки №686 на тимчасову споруду для здійснення підприємницької діяльності, площею 28 кв.м., за адресою: м. Черкаси, вул. Смілянська, біля будинку 130/2, належних на праві власності ТОВ «ВІШ-ІНВЕСТ», відповідно до пунктів 2.17 та 2.18 Порядку №244, шляхом зазначення нової дати, підпису та печатки у паспорті прив`язки.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 19 січня 2024 року зазначений адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.

В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов`язкова.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження, а тому клопотання представника відповідача, заявлене в апеляційній скарзі про розгляд справи за його участі, не підлягає задоволенню.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а оскаржуване рішення - скасувати, виходячи з наступного.

Згідно із п.4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Управління планування та архітектури Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради, видано паспорт прив`язки тимчасової споруди, а саме: паспорт прив`язки № 686 на тимчасову споруду для здійснення підприємницької діяльності, площею 28 кв.м., за адресою: м. Черкаси, вул. Смілянська, біля будинку 130/2, строком дії з 04.05.2017 до 04.05.2022 (Т.1 а.с.105).

10.02.2023 ТОВ «ВІШ-ІНВЕСТ» звернулося до Департаменту архітектури та містобудування ЧМР, через центр надання адміністративних послуг у м. Черкаси, з пакетом документів, необхідних для продовження терміну дії паспорта прив`язки на тимчасову споруду для здійснення підприємницької діяльності, площею 28 кв.м., за адресою: м. Черкаси, вул. Смілянська, біля будинку 130/2.

Листом від 21.06.2023 №01-28/6203 Департамент архітектури та містобудування ЧМР повідомив ТОВ «ВІШ-ІНВЕСТ» про необхідність привести тимчасову споруду до вимог паспорту прив`язки тимчасової споруди і після цього рекомендовано звернутися повторно з відповідною заявою про продовження терміну його дії.

18.08.2023 позивач повторно звернувся з заявою вх. №01-28/37728 до Департаменту «Центр надання адміністративних послуг» Черкаської міської ради про продовження паспорту прив`язки тимчасової споруди.

Листом від 25.09.2023 №01-28/37728 Департамент архітектури та містобудування ЧМР повідомив ТОВ «ВІШ-ІНВЕСТ» про відсутність правових підстав для продовження паспорту прив`язки тимчасової споруди від 04.05.2017 №686. Також, відповідач повідомив про здійснення її негайного демонтажу і приведення земельної ділянки у належний санітарний стан.

Вважаючи, що відповідачем допущена бездіяльність щодо невидачі паспорту прив`язки тимчасової споруди позивачу, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що в десятиденний термін, з дати звернення позивача із заявою від 10.02.2023 за продовженням строку дії паспорта прив`язки ТС, відповідач не вчинив дії, які передбачені Порядком №244, та не продовжив строк дії паспорта прив`язки, що вказує на допущену з його боку протиправну бездіяльність, оскільки у період чинності паспорту прив`язки введено воєнний стан та ту обставину, що у відповідності до приписів пп.5 п. 1 постанови КМУ від 18.03.2022 № 314, строк дії строкових ліцензій та документів дозвільного характеру автоматично продовжуються на період воєнного стану.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР) відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Частинами 1, 3 статті 24 Закону № 280/97-ВР передбачено, що правовий статус місцевого самоврядування в Україні визначається Конституцією України, цим та іншими законами, які не повинні суперечити положенням цього Закону.

Органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Згідно частин 1-2 статті 11 Закону № 280/97-ВР виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

Відповідно до частини першої статті 30 Закону № 280/97-ВР до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад, належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема, організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян.

Повноваження сільських, селищних і міських рад та їх виконавчих органів у сфері благоустрою населених пунктів визначені також статтею 10 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» від 06.09.2005 № 2807-IV (далі - Закон № 2807-ІV).

Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 №3038-VІ (далі - Закон № 3038-VІ) встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Правовими положеннями ст. 28 Закону № 3038-VІ передбачено, що тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.

Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення.

Розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до Закону України «Про благоустрій населених пунктів».

Розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Отже, тимчасова споруда для провадження підприємницької діяльності є елементом благоустрою, розміщення якої має відповідати правилам благоустрою на підставі дозвільного документу - паспорта прив`язки, який видає (продовжує строк дії) відповідний орган.

Згідно статті 14 Закону № 2807-IV об`єкти благоустрою використовуються відповідно до їх функціонального призначення для забезпечення сприятливих умов життєдіяльності людини на засадах їх раціонального використання та охорони з урахуванням вимог правил благоустрою території населених пунктів, інших вимог, передбачених законодавством.

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 № 244 «Про затвердження Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності», на виконання частини 4 статті 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» затверджено Порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, що додається (далі - Порядок № 244, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 р. за № 1330/20068.

Так, п. 1.3 Порядку № 244 передбачено, що тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності (далі - ТС) - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.

Пунктами 2.1 - 2.15, 2.20, 2.21, 2.30 та 2.31 Порядку № 244 передбачено, що підставою для розміщення ТС є паспорт прив`язки ТС.

Замовник, який має намір встановити ТС, звертається до відповідного виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, районної державної адміністрації із відповідною заявою у довільній формі про можливість розміщення ТС.

До заяви додаються:

- графічні матеріали із зазначенням бажаного місця розташування ТС, виконані замовником у довільній формі на топографо-геодезичній основі М 1:500 кресленнями контурів ТС з прив`язкою до місцевості;

- реквізити замовника (найменування, П. І. Б., адреса, контактна інформація).

Цей перелік документів є вичерпним.

Відповідність намірів щодо місця розташування ТС комплексній схемі розміщення ТС (у разі її наявності), будівельним нормам визначає відповідний орган з питань містобудування та архітектури, який утворено у складі виконавчого органу відповідної сільської, селищної, міської ради, районної державної адміністрації, протягом десяти робочих днів з дня подання зазначеної заяви.

Про відповідність намірів замовника щодо місця розташування ТС комплексній схемі розміщення ТС (у разі її наявності), будівельним нормам замовник повідомляється відповідним органом з питань містобудування та архітектури письмово протягом трьох робочих днів з дня такого визначення відповідності намірів або замовнику надається аргументована відмова щодо реалізації намірів розміщення ТС.

Для оформлення паспорта прив`язки замовник звертається до органу з питань містобудування та архітектури із додатковою заявою щодо оформлення паспорта прив`язки ТС, до якої додає:

- схему розміщення ТС (додаток 1);

- ескізи фасадів ТС у кольорі М 1:50 (для стаціонарних ТС), які виготовляє суб`єкт господарювання, що має ліцензію на виконання проектних робіт, або архітектор, який має відповідний кваліфікаційний сертифікат (додаток 1);

- схему благоустрою прилеглої території, складену замовником або суб`єктом підприємницької діяльності, який має відповідну ліцензію, архітектором, який має відповідний кваліфікаційний сертифікат, відповідно до Закону України «Про благоустрій населених пунктів України»;

- технічні умови щодо інженерного забезпечення (за наявності), отримані замовником у балансоутримувача відповідних інженерних мереж. Зазначені документи замовником отримуються самостійно.

Паспорт прив`язки ТС оформлюється органом з питань містобудування та архітектури протягом десяти робочих днів з дня подання зазначеної заяви.

Для підготовки паспорта прив`язки ТС містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки не надаються.

Паспорт прив`язки ТС оформлюється органом з питань містобудування та архітектури за формою, наведеною у додатку 1 до цього Порядку. Паспорт прив`язки включає:

- схему розміщення ТС, виконану на топографо-геодезичній основі у масштабі 1:500, а також схему благоустрою прилеглої території;

- ескізи фасадів ТС у кольорі М 1:50 (для стаціонарних ТС); технічні умови щодо інженерного забезпечення ТС, отримані замовником у балансоутримувача відповідних мереж;

- реквізити замовника (найменування, П. І. Б., адреса, контактна інформація).

Цей перелік документів є вичерпним.

Паспорт прив`язки підписується керівником (заступником керівника) відповідного органу з питань містобудування та архітектури виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, районної державної адміністрації.

При оформлені паспорта прив`язки ТС забороняється вимагати від замовника додаткові документи та отримання ним погоджень, не передбачених законом та цим Порядком.

Паспорт прив`язки ТС не надається за умов: подання неповного пакета документів, визначених пунктом 2.6 цього Порядку; подання недостовірних відомостей, зазначених у пункті 2.6 цього Порядку.

Ненадання паспорта прив`язки з інших підстав не допускається.

Паспорт прив`язки видається на безоплатній основі.

Згідно п. 2.23 Порядку № 244 після розміщення ТС замовник подає до виконавчого органу сільської, селищної, міської ради або відповідної районної державної адміністрації письмову заяву за формою, наведеною у додатку 2 до цього Порядку, у якій зазначає, що він виконав вимоги паспорта прив`язки.

За приписами п. 2.27 Порядку № 244 дія паспорта прив`язки ТС анулюється за таких умов:

- недотримання вимог паспорта прив`язки при її встановленні;

- невстановлення ТС протягом 6 місяців з дати отримання паспорта прив`язки;

- надання недостовірних відомостей у документах, зазначених у пункті 2.6 цього Порядку, під час підготовки паспорту прив`язки.

Відповідно до п. п. 2.17, 2.18, 2.19 Порядку № 244, строк дії паспорта прив`язки визначається органом з питань містобудування та архітектури виконавчого органу відповідної ради або районної державної адміністрації відповідно до генерального плану, плану зонування та детального плану територій та з урахуванням строків реалізації їх положень.

Продовження строку дії паспорта прив`язки здійснюється за заявою замовника, шляхом зазначення нової дати, підпису та печатки у паспорті прив`язки органом з питань містобудування та архітектури виконавчого органу відповідної ради, районної державної адміністрації.

У разі змін, які відбулися у містобудівній документації на місцевому рівні, будівельних нормах, розташуванні існуючих будівель і споруд, інженерних мереж або з ініціативи суб`єкта господарювання, паспорт прив`язки може переоформлюватись на строк дії цього паспорта прив`язки або на новий строк.

Як встановлено судом апеляційної інстанцій, паспорт прив`язки було видано Управління планування та архітектури Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради, ТОВ «ВІШ-ІНВЕСТ» видано паспорт прив`язки тимчасової споруди, а саме: паспорт прив`язки № 686 на тимчасову споруду для здійснення підприємницької діяльності, площею 28 кв.м., за адресою: м. Черкаси, вул. Смілянська, біля будинку 130/2, строком дії з 04.05.2017 до 04.05.2022.

Однак, листом 25.09.2023 №01-28/37728 Департамент архітектури та містобудування ЧМР повідомив ТОВ «ВІШ-ІНВЕСТ» про відсутність правових підстав для продовження паспорту прив`язки тимчасової споруди від 04.05.2017 №686. Також, відповідач повідомив про здійснення її негайного демонтажу і приведення земельної ділянки у належний санітарний стан.

Підставою відмови у продовженні паспорту прив`язки стало те, що спеціалістами відділу інспектування Управління інспектування Черкаської міської ради 24.11.2023 року повторно складено акт, в якому при візуальному обстеженні встановлено, що тимчасова споруда, по вул. Смілянській, 130/2 в м. Черкаси, встановлена з відхиленням від паспорту прив`язки тимчасової споруди від 04.05.2017 №686, виданого Управлінням планування та архітектури Департамент архітектури та містобудування ЧМР ТОВ «ВІШ-ІНВЕСТ», а саме:

- зовнішній вигляд павільйону не відповідає проектно-ескізній документації;

- по фасаду павільйону облаштовано додаткові вікна;

- колір фасаду сірий, а не білий;

- фактично тимчасова споруда зблокована з будівлею сусіднього магазину вздовж всієї довжини, що суперечить схемі благоустрою наявної у паспорті прив`язки тимчасової споруди від 04.05.2017 №686;

- візуально тимчасова споруда займає більшу площу, аніж зазначено у паспорті прив`язки тимчасової споруди від 04.05.2017 №686 (орієнтовні розміри тимчасової споруди - сторона, що паралельна до проїжджої частини та орієнтована на вул. Смілянську - 5,05 м; сторона, яка перпендикулярна до проїжджої частини вул. Смілянської - 8,70 м) (Т.2 а.с.15).

До акту додано світлини в якості доказів відхиленням позивачем розміщення тимчасової споруди від паспорту прив`язки (Т.2 а.с.16-23).

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що з огляду на дії, які вчинялися відповідачем, зокрема, інспектування тимчасової споруди, проведення перевірки дотримання ТОВ «ВІШ-ІНВЕСТ» паспорту прив`язки тимчасової споруди від 04.05.2017 №686, відмова у продовженні паспорту прив`язки тимчасової споруди від 04.05.2017 №686, викладена в листі 25.09.2023 №01-28/37728 Департамент архітектури та містобудування ЧМР, відсутня протиправна бездіяльність відповідача, на яку посилається позивач, з чим помилково погодився суд першої інстанції.

З огляду на що, в цій частині позовні вимоги є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про зобов`язання Департаменту архітектури та містобудування ЧМР продовжити строк дії паспорту прив`язки №686 на тимчасову споруду для здійснення підприємницької діяльності, площею 28 кв.м., за адресою: м. Черкаси, вул. Смілянська, біля будинку 130/2, належних на праві власності ТОВ «ВІШ-ІНВЕСТ», відповідно до пунктів 2.17 та 2.18 Порядку №244, шляхом зазначення нової дати, підпису та печатки у паспорті прив`язки, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Основні доводи, покладені позивачем в основу зазначених позовних вимог, зводяться до того, що Департамент архітектури та містобудування ЧМР був зобов`язаний безумовно продовжити ТОВ «ВІШ-ІНВЕСТ» строк дії паспорту прив`язки на тимчасову споруду.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги в цій частині дійшов висновку, що на дату відмови відповідача щодо продовження строку дії паспорта прив`язки діяв воєнний стан, який на час розгляду справи в суді триває.

Так, Закон України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» від 06.09.2005 № 2806-ІV визначає правові та організаційні засади функціонування дозвільної системи у сфері господарської діяльності і встановлює порядок діяльності дозвільних органів, уповноважених видавати документи дозвільного характеру, та адміністраторів.

Відповідно до абзацу 4,5 п.1 ст. 1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», документ дозвільного характеру - дозвіл, висновок, рішення, погодження, свідоцтво, інший документ в електронному вигляді (запис про наявність дозволу, висновку, рішення, погодження, свідоцтва, іншого документа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), який дозвільний орган зобов`язаний видати суб`єкту господарювання у разі надання йому права на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності та/або без наявності якого суб`єкт господарювання не може проваджувати певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності; об`єкт, на який видається документ дозвільного характеру (далі - об`єкт), - природні ресурси, земельна ділянка, ґрунтовий покрив земельних ділянок, споруда, будівля, приміщення, устаткування, обладнання та механізми, що вводяться в експлуатацію або проектуються, окрема операція, господарська діяльність певного виду, робота та послуга, а також документи, які використовуються суб`єктом господарювання у процесі проходження погоджувальної (дозвільної) процедури (проектна документація на будівництво об`єктів, землевпорядна документація, містобудівна документація, гірничий відвід).

Оскільки, відповідно до п. 2.30. Порядку № 244, розміщення тимчасової споруди самовільно забороняється, паспорт прив`язки тимчасової споруди є документом дозвільного характеру.

18.03.2022 відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 Про введення воєнного стану в Україні Кабінетом Міністрів прийнято постанову № 314 «Деякі питання забезпечення провадження господарської діяльності в умовах воєнного стану», підпунктом 5 пункту 1 якої установлено, що строки дії діючих строкових ліцензій та документів дозвільного характеру автоматично продовжуються на період воєнного стану. При цьому, підпунктом 4 пункту 1 вказаної Постанови обумовлено, що на період воєнного стану зупиняється перебіг строків звернення за отриманням публічних послуг, визначених законодавством. З дня припинення чи скасування воєнного стану перебіг зазначених строків продовжується з урахуванням часу, що минув до їх зупинення

Частиною 1 статті 52 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» обумовлено, що постанови Кабінету Міністрів України, крім постанов, що містять інформацію з обмеженим доступом, набирають чинності з дня їх офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самими постановами, але не раніше дня їх опублікування.

Відповідно до пп. 5 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 18.03.2022 № 314, строки дії діючих строкових ліцензій та документів дозвільного характеру автоматично продовжуються на період воєнного стану.

Пунктом 4 Постанови КМУ від 18.03.2022 № 314 вказана постанова набирає чинності з дня її опублікування та діє до дня припинення чи скасування воєнного стану.

З урахуванням зазначеного, оскільки Постанова № 314 набрала чинності 19.03.2022, а обставини, з якими пов`язується втрата нею чинності (припинення чи скасування воєнного стану) ще не настали, то станом на час відмови відповідача в продовженні паспорту прив`язки (25.09.2023), ця постанова підлягала застосуванню у всіх врегульованих нею правовідносинах.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що посилання відповідача на закінчення терміну дії паспорта прив`язки тимчасової споруди є безпідставними, враховуючи, що у період чинності паспорту прив`язки введено воєнний стан та ту обставину, що у відповідності до приписів пп.5 п. 1 постанови КМУ від 18.03.2022 № 314, строк дії строкових ліцензій та документів дозвільного характеру автоматично продовжуються на період воєнного стану.

Колегія суддів апеляційної інстанції частково погоджується з вищевказаним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Так, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що після первинного звернення позивача про продовження паспорта прив`язки тимчасової споруди (заява 10.02.2023 року №01-28/6203), отримав відмову, викладену в листі від 21.06.2023 №01-28/6203 Департамент архітектури та містобудування ЧМР повідомив позивача про необхідність привести тимчасову споруду до вимог паспорту прив`язки тимчасової споруди і після цього рекомендовано звернутися повторно з відповідною заявою про продовження терміну його дії (Т.1 а.с.17-18).

14.04.2023 року ТОВ «ВІШ-ІНВЕСТ» надано відповідачу гарантійний лист, в якому останній зобов`язувався усунути всі невідповідності тимчасової споруди, які наведено в акті відповідача від 01.03.2023 року (Т.1 а.с.19).

Після усунення виявлених відповідачем недоліків тимчасової споруди, 18.08.2023 позивач повторно звернувся з заявою вх. №01-28/37728 до Департаменту «Центр надання адміністративних послуг» Черкаської міської ради про продовження паспорту прив`язки тимчасової споруди.

Разом з тим, 25.09.2023 №01-28/37728 Департамент архітектури та містобудування ЧМР повідомив ТОВ «ВІШ-ІНВЕСТ» про відсутність правових підстав для продовження паспорту прив`язки тимчасової споруди від 04.05.2017 №686. Також, відповідач повідомив про здійснення її негайного демонтажу і приведення земельної ділянки у належний санітарний стан.

Надаючи оцінку діям відповідача, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що відповідність намірів замовника стосовно місця розташування ТС містобудівній документації, будівельним нормам перевіряється уповноваженим органом упродовж десяти робочих днів з дня отримання відповідного комплекту документів, тобто при оформлені паспорта прив`язки ТС, і на цьому етапі забороняється вимагати від замовника додаткові документи та отримання ним погоджень, непередбачених законом та Порядком № 244.

З наведеного колегія суддів констатує, що перевірка відповідності намірів замовника щодо розташування тимчасових споруд здійснюється не у будь - який невизначений час, а у межах конкретних строків та на чітко визначеному етапі - під час оформлення паспорту прив`язки.

Продовження ж строку дії паспорту прив`язки не передбачає обов`язкове оформлення (переоформлення) вже існуючого і раніше виданого паспорту. Під час вирішення цього питання, у разі, якщо не відбулось змін у містобудівній документації на місцевому рівні, комплексній схемі розташування тимчасових споруд, будівельних нормах, розташуванні існуючих будівель і споруд, інженерних мереж тощо, не здійснюється перевірка намірів замовника щодо розташування тимчасової споруди.

Продовження строку дії паспорту прив`язки полягає у зазначенні у раніше виданому паспорті нової дати, підпису та печатки органу з питань містобудування та архітектури виконавчого органу відповідної ради, районної державної адміністрації. Зміст вищевикладених норм вказує на те, що наміри замовника стосовно місця розташування тимчасової споруди повинні відповідати усім наявним планувальним обмеженням, передбаченим містобудівною документацією, будівельними нормами, узгоджуватися з схемою розміщення тимчасової споруди на території відповідного населеного пункту.

За висновками щодо застосування норм права, викладеними у постановах Верховного Суду від 18.10.2018 у справі №821/140/18 та від 24.01.2020 у справі №821/235/18, тимчасова споруда для провадження підприємницької діяльності є елементом благоустрою, розміщення якої має відповідати, у тому числі, Єдиним правилам та здійснюватися на підставі дозвільного документу - паспорта прив`язки, який видає (продовжує строк дії) відповідний орган з дотриманням вимог вищевказаної постанови.

Це означає, що розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності повинне відповідати усім вимогам закону, містобудівної документації, будівельним, санітарним, протипожежним, екологічним та іншим нормам, державним стандартам і правилам, локальним нормативно - правовим актам органів місцевого самоврядування та іншим актам, дотримання яких вимагається під час перевірки намірів замовника щодо розташування таких споруд.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що відповідність намірів змовника щодо розташування тимчасових споруд вищезгаданим нормативам безперервно повинна бути забезпечена і зберігатись починаючи з моменту звернення зацікавленої особи за отриманням дозвільного документа у вигляді паспорта прив`язки і в подальшому, під час вирішення питання про його оформлення (видачу), переоформлення та продовження строку дії, упродовж усього часу розміщення тимчасових споруд.

Недотримання встановлених законодавством вимог до розміщення тимчасових споруд погіршує умови для життєдіяльності територіальної громади в цілому та кожного її члена окремо, може загрожувати протипожежній, санітарній та екологічній безпеці тощо.

Одним із суттєвих елементів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності. Цей принцип має різні прояви. Зокрема, він є одним з визначальних принципів «доброго врядування» і «належної адміністрації» (встановлення процедури і її дотримання), частково співпадає з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до «якості» закону).

Зокрема, у пунктах 70-71 рішення по справі «Рисовський проти України» (заява №29979/04) Європейський суд з прав людини (далі також ЄСПЛ), аналізуючи відповідність мотивування Конвенції, підкреслював особливу важливість принципу «належного урядування», зазначивши, що цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), заява №33202/96, пункт 120, «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), заява №48939/99, пункт 128, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), №21151/04, пункт 72, «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява №10373/05, пункт 51).

На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява №55555/08, пункт 74, «Тошкуца та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява №36900/03, пункт 37) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), пункт 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), пункт 119).

Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява №10373/05, пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (там само). З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява №36548/97, пункт 58). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), пункту 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), пункт 58, «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), заява №32457/05, пункт 40, «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), заява №35298/04, пункт 67). У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип «належного урядування» може не лише покладати на державні органи обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку (наприклад, рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), пункту 69), а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові (зазначені вище рішення у справах «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), пункт 53 та «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), пункт 38).

У світлі обставин, встановлених у справі, що розглядається, та з урахуванням вищевикладених положень законодавства, та введення воєнного стану в Україні, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що хоча й відповідність намірів замовника щодо місця розташування тимчасової споруди перевіряється саме на етапі оформлення, а не продовження строку дії паспорта прив`язки, відповідач у спірних правовідносинах, будучи зобов`язаними діяти насамперед в інтересах та від імені територіальної громади, встановивши порушення вимог закону щодо розміщення належної ТОВ «ВІШ-ІНВЕСТ» тимчасової споруди, повинен виправити власну ж помилку, допущену під час прийняття рішення про оформлення і видачу паспорта прив`язки на вказану споруду, і вжити передбачені законом заходи для приведення місця їх розміщення у відповідність вимогам законодавства, або ж відмовити у продовженні строку дії такого дозвільного документа, у подальшому розміщенні споруд.

Подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.09.2023 року по справі № 440/7212/21.

Щодо висновків суду першої інстанції в частині постанови Кабінету Міністрів України № 314 «Деякі питання забезпечення провадження господарської діяльності в умовах воєнного стану» про те, що дія діючих строкових ліцензій та документів дозвільного характеру автоматично продовжуються на період воєнного стану, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та не заперечується позивачем, 10.02.2023 ТОВ «ВІШ-ІНВЕСТ» самостійно звернулося до Департаменту архітектури та містобудування ЧМР, через центр надання адміністративних послуг у м. Черкаси, з пакетом документів, необхідних для продовження терміну дії паспорта прив`язки на тимчасову споруду для здійснення підприємницької діяльності, площею 28 кв.м., за адресою: м. Черкаси, вул. Смілянська, біля будинку 130/2.

З позовної заяви вбачається, що позивач був обізнаний про дію мораторію на території м. Черкаси, відповідно до рішення Черкаської міської ради №29-13 від 06.09.2022 року «Про внесення змін до рішення Черкаської міської ради від 19.08.2014 №2-40 «Про встановлення мораторію на розміщення тимчасових споруд».

Тобто, в даному випадку, позивачем самостійно ініційовано процедуру продовження паспорту прив`язки тимчасової споруди від 04.05.2017 №686, який був чинним до 04.05.2022 року, тобто термін дії якого спливав під час введення в Україні воєнного стану і мав автоматичне продовження, відповідно до приписів пп.5 п. 1 постанови КМУ від 18.03.2022 № 314, на період воєнного стану.

Разом з тим, колегія суддів апеляційної інстанції погоджує доводи апелянта, що під час інспектування і встановлення порушення розміщення тимчасової споруди ТОВ «ВІШ-ІНВЕСТ» посадові особи Департаменту архітектури та містобудування ЧМР, мають керуватися нормами чинного законодавства, в межах дискреційних повноважень наданих на законодавчому рівні.

Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

У разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що при прийнятті рішення у даній справі судом першої інстанцій не враховано наявності вибору у відповідача, як у суб`єкта владних повноважень, діяти на власний розсуд при отриманні заяви замовника на продовження дії паспорту прив`язки.

В пункті 2.18 Порядку № 244 йдеться про те, що продовження строку дії паспорта прив`язки здійснюється за заявою замовника, шляхом зазначення нової дати, підпису та печатки у паспорті прив`язки органом з питань містобудування та архітектури виконавчого органу відповідної ради, районної державної адміністрації.

Отже, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими висновки суду першої інстанції стосовно імперативності положень Порядку № 244 та можливості прийняття відповідачем лише позитивного рішення з цього питання, оскільки цей Порядок таких положень фактично не містить.

Подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 08.04.2020 року по справі № 569/2580/16-а.

З огляду на приписи наведених законодавчих норм, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що в даному випадку, з урахуванням вчинення ТОВ «ВІШ-ІНВЕСТ» певних дій для усунення виявлених порушень посадовими особами відповідача тимчасової споруди, для ефективного захисту прав та законних інтересів позивача існує необхідність часткового задоволення позовних вимог, з урахуванням висновків викладених в даній постанові, шляхом зобов`язання Департаменту архітектури та містобудування ЧМР повторно провести перевірку тимчасової споруди за адресою: м. Черкаси, вул. Смілянська, біля будинку 130/2, та розглянути питання про продовження строку дії паспорту прив`язки №686 на тимчасову споруду для здійснення підприємницької діяльності, площею 28 кв.м., за адресою: м. Черкаси, вул. Смілянська, біля будинку 130/2, належних на праві власності ТОВ «ВІШ-ІНВЕСТ», відповідно до пунктів 2.17 та 2.18 Порядку №244, шляхом зазначення нової дати, підпису та печатки у паспорті прив`язки.

Колегія суддів вважає, що у такому випадку не порушується баланс публічних і приватних (індивідуальних) інтересів, оскільки такі дії покликані відновити законність та правовий порядок у сфері спірних правовідносин, повернути їх у законні рамки й при цьому забезпечити дотримання інтересів широкого кола осіб - територіальної громади міста, запобігти негативним наслідкам, що можуть настати у зв`язку з недотриманням встановленого законодавством порядку розміщення тимчасових споруд, вимог щодо місця їх розташування.

У такий спосіб суб`єкт владних повноважень, який реалізує публічно - владні управлінські функції у певних правовідносинах (у цій справі у сфері благоустрою території населеного пункту, містобудування та земельних відносин), може у легітимний спосіб захистити загальний інтерес, прийнявши відповідне рішення або вчинивши певні дії у спірних відносинах відмовивши у продовженні строку розміщення тимчасових споруд або привівши місце їх розташування у відповідність вимогам законодавства.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист (ч.1 ст. 5 КАС України).

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 1 ст. 8 КАС України).

Верховенство права є найважливішим принципом правової держави. Змістом цього принципу є пріоритет (тобто верховенство) людини, її прав та свобод, які визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Цей принцип закріплено у ст. 3 Конституції України.

Окрім того, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Як зазначено в п. 4.1 Рішення Конституційного суду України від 02.11.2004 р. N 15-рп/2004 суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини, яка викладена в справі «Пономарьов проти України» (пункт 40 мотивувальної частини рішення від 3 квітня 2008 року), в якому Суд наголосив, що «право на справедливий судовий розгляд», яке гарантовано п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.

У справі «Сокуренко і Стригун проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 Конвенції не зобов`язує держав - учасників Конвенції створювати апеляційні чи касаційні суди. Однак там, де такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6» (пункт 22 мотивувальної частини рішення від 20 липня 2006 року).

Відповідно до ч. 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.

Аналіз наведених правових положень та вищезазначених обставин справи дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції для висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтованими, а тому підлягають частковому задоволенню.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а апеляційна скарга частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Так, згідно ч. 1 ст. 260 КАС України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності.

Керуючись ст.ст. 242, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, Шостий апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради - задовольнити частково.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 19 січня 2024 року - скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІШ-ІНВЕСТ» до Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Зобов`язати Департамент архітектури та містобудування Черкаської міської ради (код ЄДРПОУ 38715770) повторно провести перевірку тимчасової споруди за адресою: м. Черкаси, вул. Смілянська, біля будинку 130/2 та розглянути питання про продовження строку дії паспорту прив`язки №686 на тимчасову споруду для здійснення підприємницької діяльності, площею 28 кв.м., за адресою: м. Черкаси, вул. Смілянська, біля будинку 130/2, належних на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «ВІШ-ІНВЕСТ», відповідно до пунктів 2.17 та 2.18 Порядку №244, шляхом зазначення нової дати, підпису та печатки у паспорті прив`язки.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: М.І. Кобаль

Судді: Н.П. Бужак

О.В. Епель

Повний текст виготовлено 31.10.2024 року