Ухвала

від 06.01.2025 по справі 580/10118/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

про відмову у відкритті касаційного провадження

06 січня 2025 року

м. Київ

справа № 580/10118/23

адміністративне провадження № К/990/50502/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Стеценка С.Г. та Стрелець Т.Г., перевіривши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Віш-Інвест»

на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2024 року

у справі № 580/10118/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Віш-Інвест»

до Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

У листопаді 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Віш-Інвест» (далі - ТОВ «Віш-Інвест») звернулося до суду з позовом до Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради (далі також - відповідач), у якому просило:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невчинення дій з продовження строку дії паспорту прив`язки № 686 на тимчасову споруду для здійснення підприємницької діяльності, площею 28 кв. м, розташовану за адресою: місто Черкаси, вулиця Смілянська, біля будинку 130/2;

- зобов`язати Департамент архітектури та містобудування Черкаської міської ради продовжити строк дії паспорту прив`язки № 686 на тимчасову споруду для здійснення підприємницької діяльності, площею 28 кв. м, розташовану за адресою: місто Черкаси, вулиця Смілянська, біля будинку 130/2, що належних на праві власності ТОВ «Віш-Інвест», відповідно до пунктів 2.17 та 2.18 Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку,

будівництва та житлово-комунального господарства України від 21 жовтня 2011 року № 244 (далі - Порядок № 244), шляхом зазначення нової дати, підпису та печатки у паспорті прив`язки.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 19 січня 2024 року задоволено позов.

Департамент архітектури та містобудування Черкаської міської ради оскаржив таке рішення в апеляційному порядку.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2024 року скасовано рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 19 січня 2024 року, ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову; зобов`язано Департамент архітектури та містобудування Черкаської міської ради повторно провести перевірку тимчасової споруди та розглянути питання про продовження строку дії паспорту прив`язки № 686 на тимчасову споруду для здійснення підприємницької діяльності, площею 28 кв. м, розташовану за адресою: місто Черкаси, вулиця Смілянська, біля будинку 130/2, належну на праві власності ТОВ «Віш-Інвест», відповідно до пунктів 2.17 та 2.18 Порядку №2 44, шляхом зазначення нової дати, підпису та печатки у паспорті прив`язки; відмовлено у задоволенні іншої частини позовних вимог.

Не погодившись з рішеннями судів апеляційної інстанції, ТОВ «Віш-Інвест» 19 грудня 2024 року подало до Верховного Суду касаційну скаргу та заяву про поновлення строку на касаційне оскарження

На обґрунтування поважності підстав пропуску строку ТОВ «Віш-Інвест» зазначало, що отримало копію постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2024 року, що підтверджується поштовим конвертом з ідентифікатором 0600980204925.

Враховуючи викладене, а також положення вимог частини другої статті 329 КАС України, згідно з якими учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення, Суд вважає, що підстави пропуску скаржником строку на касаційне оскарження є поважними, у зв`язку з чим такий строк підлягає поновленню

Розглядаючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження у цій справі, колегія суддів виходить із наступного.

Судом установлено, що розгляд справи у суді першої інстанції відбувався за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини другої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності або інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Згідно з пунктом 20 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

Відповідно до пункту 6 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Аналіз наведених норм в контексті правовідносин, що є предметом розгляду у цій справі, свідчить про те, що в даному випадку оскаржуються судові рішення, постановлені у справі незначної складності.

Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

За правилами пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Тлумачення положень вказаних норм у їхньому взаємозв`язку дає змогу дійти висновку, що процесуальний закон пов`язує можливість касаційного перегляду у справах незначної складності тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах "а", "б", "в" та "г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Водночас обов`язок доведення наявності таких виняткових обставин покладається на особу, яка звертається до суду з касаційною скаргою.

Вказані критерії прийнятності касаційної скарги встановлені задля можливості забезпечення Верховним Судом ключової мети касаційного перегляду - виправлення судових помилок та усунення недоліків судочинства, що призвели до порушення прав учасників справи. Касаційний перегляд за своєю сутністю має екстраординарний характер і спрямований на забезпечення основоположних гарантій справедливого судового розгляду, які становлять зміст конституційного принципу верховенства права.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначена норма Кодексу узгоджується з пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України, згідно з яким до основних засад судочинства відноситься забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках. Аналогічне положення закріплене у пункті 7 частини третьої статті 2 та частині першій статті 13 КАС України, а також частині першій статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави. Тим самим Верховний Суд за допомогою загальної правозастосовчої діяльності дозволяє досягнути індивідуального блага з урахуванням того, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 242 КАС України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.

Таким чином, призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз`яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з вказівкою на обставини, що потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав`язуючи, при цьому, нижчестоящим судам результат вирішення конкретної судової справи.

Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх громадян перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.

Такий визначений законодавцем підхід до роботи Верховного Суду (формування в окремих справах конкретних правових висновків, що є обов`язковим для всіх судів та суб`єктів владних повноважень) є особливо актуальним у світлі положень частини п`ятої статті 125 Конституції України, згідно з якою адміністративні суди діють з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин.

ТОВ «Віш-Інвест» визначає підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України; покликаючись на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 15 червня 2021 року в справі № 804/881/18, зазначає, що судом апеляційної інстанції обрано неефективний спосіб відновлення його права, оскільки згідно з пунктом 2.18 Порядку № 244 відповідач не має дискреції у прийнятті того чи іншого рішення.

Обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення в сукупності у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

Верховний Суд у постанові від 15 червня 2021 року в справі № 804/881/18 не формулював висновку щодо застосування пункту 2.18 Порядку № 244 чи іншої норми права, які регулюють подібні правовідносини. Висновки щодо застосування норм права у зазначеній постанові, на які покликається ТОВ «Віш-Інвест», стосувалися дискреційних повноважень суб`єктів владних повноважень, які мають бути реалізовані в межах закону та обґрунтовані відповідно до встановлених умов, що є загальною правовою позицією Верховного Суду в адміністративних справах та не дає підстав для перегляду судом касаційної інстанції постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2024 року.

Суд наголошує, що касаційна скарга не містить юридично та фактично вивіреного (належного) обґрунтування значного суспільного інтересу до розгляду конкретно цієї справи.

Також колегія суддів враховує те, що мотиви постанови суду апеляційної інстанції містять коректні посилання на висновки Верховного Суду, зроблені, зокрема у постановах від 18 жовтня 2018 року в справі № 821/140/18 та від 24 січня 2020 року у справі № 821/235/18, від 08 квітня 2020 року по справі № 569/2580/16-а та від 12 вересня 2023 року в справі № 440/7212/21.

На підставі вищенаведеного та з урахуванням того, що оскаржуване судове рішення прийняті у справі незначної складності, а виключних підстав, передбачених частиною четвертою та частиною п`ятою статті 328 КАС України, скаржником у касаційній скарзі належним чином не обґрунтовано, Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Керуючись статтями 248, 328, 334, 335, 355, 359 КАС України, Суд, -

УХВАЛИВ:

1. Визнати поважними наведені Товариством з обмеженою відповідальністю «Віш-Інвест» підстави пропуску строку та поновити строк на касаційне оскарження постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2024 року в справі № 580/10118/23.

2. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Віш-Інвест» на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2024 року у справі № 580/10118/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Віш-Інвест» до Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

3. Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя -доповідач Я.О. Берназюк

Судді С.Г. Стеценко

Т.Г. Стрелець