Рішення

від 01.11.2024 по справі 125/1048/24

БАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

125/1048/24

2/125/268/2024

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01.11.2024 року м. Бар

Барський районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Хитрука В.М.

за участю: секретаря судового засідання Рашевської О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління поліції охорони в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Барського районного суду Вінницької області з позовною заявою до Управління поліції охорони в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди.

Свої вимоги позивач обґрунтував наступним.

Позивач ОСОБА_1 працював на посаді охоронника першого розряду взводу охорони об`єктів та публічної безпеки №1 батальйону Управління поліції охорони в Івано-Франківській області. Наказом № 88 о/с від 10.05.2024 року позивача звільнено з посади охоронника на підставі пункту 7 статті 40 Кодексу законів про працю України (поява на роботі в нетверезому стані).

ОСОБА_1 вважає звільнення незаконним та таким що не відповідає вимогам чинного законодавства України з наступних підстав. ОСОБА_1 перебуває у неприязних відносинах з заступником командира батальйону Управління поліції охорони в Івано-Франківській області ОСОБА_9, який неодноразово погрожував позивачу звільненням з посади. На час перевірки 09 травня 2024 року ОСОБА_1 перебував у в тверезому стані та не мав ознак алкогольного сп`яніння. При проведенні огляду на стан сп`яніння в КНП «Барська міська лікарня» лікар відмовила надати позивачу сертифікат відповідності приладу та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки (драгера), пояснивши що їх в неї не має. ОСОБА_1 звернув увагу лікаря на недійсність результатів такого огляду. Щоб довести свою невинуватість, а саме відсутність алкогольного сп`яніння, не довіряючи огляду в КНП «Барська міська лікарня», позивач негайно прослідував до найближчої медичної установи, а саме до КНП «Віньковецька багатопрофільна лікарня» де провів незалежну та неупереджену перевірку стану алкогольного сп`яніння. 09 травня 2024 року в 17 годин 05 хвилин нарколог ОСОБА_2 КНП «Віньковецька багатопрофільна лікарня» застосувала спеціальний прилад для вимірювання вмісту алкоголю в крові «Алкофор 307» , який показав повну відсутність в крові позивача вмісту алкоголю, про що був складений відповідний «Протокол медичного обстеження на стан сп`яніння» .

Позивач ОСОБА_1 вважає наказ про його звільнення протиправним і таким, що підлягає скасуванню, а позивач підлягає поновленню на роботі зі стягненням з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди.

У судовому засіданні позивач збільшив позовні вимоги, доповнивши позов вимогою про стягнення моральної шкоди.

ОСОБА_1 просив суд поновити його на роботі на посаді охоронника третього розряду взводу охорони та об`єктів публічної безпеки батальйону Управління поліції охорони в Івано-Франківській області з дати звільнення; стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, завдану моральну шкоду у розмірі 50 000 грн. та провести розподіл судових витрат.

14.08.2024 року представник відповідача Управління поліції охорони в Івано-Франківській області подав відзив на позовну заяву, який ухвалою Барського районного суду Вінницької області від 06.09.2024 року залишений без розгляду, оскільки поданий більше ніж через місяць з моменту отримання ухвали про відкриття провадження, тобто з пропущенням строку для подання відзиву, з врахуванням того, що судом, за клопотанням представника відповідача, було неодноразово відкладено підготовче судове засідання та задоволено клопотання про поновлення строку для подачі відзиву.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Щербаківський Г.Г. позовні вимоги підтримали повністю з підстав, що викладені у позовній заяві.

У судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що 09.05.2024 року він перебував на робочому місці, здійснював охорону визначених об`єктів. Приблизно в 15.00 год йому зателефонував фахівець з безпеки та наказав прибути в місто Бар. По прибуттю в центр міста Бар його, та його напарника ОСОБА_3 , зустріли співробітники УПО Вінницької області, які здійснили перевірку несення ними служби. В ході перевірки ОСОБА_1 запропонували пройти огляд на стан сп`яніння, оскільки у нього були наявні ознаки алкогольного сп`яніння. Які конкретно ознаки сп`яніння виявили у позивача, перевіряючи не пояснили. ОСОБА_1 погодився, так як був тверезий. У КНП «Барська міська лікарня» лікар ОСОБА_4 сказала, що в них на даний час не має засобів вимірювальної техніки газоаналізаторів, оскільки вони всі на перевірці. Через деякий час невідома особа привезла газоаналізатор Drager, що змусило позивача поставити під сумнів його роботу. ОСОБА_1 вимагав у лікаря сертифікат відповідності приладу та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки (драгера). Лікар не надала та пояснила, що таких документів не має. Лікар не відкривала новий мундштук, а надала прилад «Drager» з вставленим мундштуком, що призвело до спотворення результату виміру. З результатом огляду позивач був незгодний, про що повідомив перевіряючим та запропонував їм відвести його в найближчий заклад охорони здоров`я для повторного огляду. Однак, вони проігнорували його вимогу. Щоб довести свою невинуватість, а саме відсутність алкогольного сп`яніння, не довіряючи огляду в КНП «Барська міська лікарня», позивач негайно прослідував до найближчої медичної установи, а саме до КНП «Віньковецька багатопрофільна лікарня» де провів незалежну та неупереджену перевірку стану алкогольного сп`яніння. 09 травня 2024 року в 17 годин 05 хвилин нарколог ОСОБА_2 КНП «Віньковецька багатопрофільна лікарня» застосувала спеціальний прилад для вимірювання вмісту алкоголю в крові «Алкофор 307» , який показав повну відсутність в крові позивача вмісту алкоголю, про що був складений відповідний «Протокол медичного обстеження на стан сп`яніння». Щодо надання письмових пояснень стосовно звільнення, позивачу наказали відмовитися від їх надання посилаючись на ст. 63 Конституції України та відмовилися їх отримати. Про засідання профспілкового комітету первинної профспілкової організації йому не повідомляли та не запрошували взяти у ньому участь. Він не відмовлявся від участі у засіданні.

Свідок ОСОБА_5 у судовому засіданні пояснив, що він разом з ОСОБА_1 09.05.2024 року несли службу в автопатрулі по охороні визначених об`єктів. Приблизно в 15.00 год їм зателефонував фахівець з безпеки та наказав прибути в місто Бар для перевірки. По прибуттю в центр міста Бар їх зустріли співробітники УПО Вінницької області, які здійснили перевірку несення ними служби. В ході перевірки ОСОБА_1 запропонували пройти огляд на стан сп`яніння. Як проходив огляд свідок не бачив. Підтвердив, що під час несення служби ОСОБА_1 спиртних напоїв не вживав та ознак алкогольного сп`яніння не мав.

У судові засідання 10.07.2024, 31.07.2024, 14.08.2024, 06.09.2024, 04.10.2024 та 01.11.2024, представник відповідача Управління поліції охорони в Івано-Франківській області не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином.

25.06.2024 представник відповідача Управління поліції охорони в Івано-Франківській області ОСОБА_7 надав до суду клопотання про відкладення розгляду справу та поновлення пропущеного процесуального строку для подання відзиву, яке мотивував тим, що юрисконсульт ОСОБА_6 перебуває у відпустці до 03.07.2024 року.

Ухвалою Барського районного суду Вінницької області від 10.07.2024 клопотання представника відповідача задоволено. Поновлено представнику відповідача Управління поліції охорони в Івано-Франківській області процесуальний строк на подання відзиву.

30.07.2024 представник відповідача Управління поліції охорони в Івано-Франківській області ОСОБА_8 надав до суду клопотання про відкладення розгляду справу, яке мотивував тим, що юрисконсульт ОСОБА_6 перебуває у відпустці.

Поновлений судом строк для подання відзиву для представника відповідача сплив 31.07.2024.

Відзив на позовну заяву ОСОБА_1 до Управління поліції охорони в Івано-Франківській області про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, надійшов до суду 14.08.2024 за підписом представника Управління поліції охорони в Івано-Франківській області ОСОБА_8.

Ухвалою Барського районного суду Вінницької області від 06.09.2024 року відзив на позову заяву залишений без розгляду, оскільки поданий більше ніж через місяць з моменту отримання ухвали про відкриття провадження, тобто з пропущенням строку для подання відзиву, з врахуванням того, що судом, за клопотанням представника відповідача, було неодноразово відкладено підготовче судове засідання та задоволено клопотання про поновлення строку для подачі відзиву.

Клопотання про відкладення судових засідань подавалися двома представниками відповідача ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .

Юрисконсульт ОСОБА_10 у справу як представник Управління поліції охорони в Івано-Франківській області, не вступила, повноважень не надала, жодних клопотань не заявляла, а тому не є учасником справи.

Заслухавши пояснення позивача, представника позивача та покази свідка, дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.

Позивач ОСОБА_1 відповідно до наказу № 49о/с від 02.06.2021 року був прийнятий на посаду охоронника першого розряду взводу охорони об`єктів та публічної безпеки №1 роти Управління поліції охорони в Івано-Франківській області.

Наказом № 88 о/с від 10.05.2024 року ОСОБА_1 звільнено з посади охоронника першого розряду взводу охорони об`єктів та публічної безпеки №1 батальйону Управління поліції охорони в Івано-Франківській області на підставі пункту 7 статті 40 Кодексу законів про працю України (поява на роботі в нетверезому стані), з 10 травня 2024 року. Підставою для звільнення вказана довідка КНП «Барська міська лікарня» та рапорт командира батальйону.

Наказом № 92 о/с від 18.05.2024 року внесено зміни до Наказу № 88 о/с від 10.05.2024 року в частині дати звільнення ОСОБА_1 з роботи. Вважати ОСОБА_1 звільненим з посади охоронника першого розряду взводу охорони об`єктів та публічної безпеки №1 батальйону Управління поліції охорони в Івано-Франківській області на підставі пункту 7 статті 40 Кодексу законів про працю України (поява на роботі в нетверезому стані), з 18 травня 2024 року ( з врахуванням листка непрацезданості).

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Так, відповідно до ст. 43 Конституції України держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності і захист від незаконного звільнення.

Згідно ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього (cт.4 КЗпП України).

Відповідно ч. 1 ст. 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Згідно ст. 3 КЗпП України до трудових відносин належать відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

У КЗпП України визначено виключний перелік підстав припинення трудового договору.

Статтею 5-1 КЗпП України передбачено гарантії забезпечення права громадян на працю, згідно з якою держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у ст. 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Пунктом 7 частини 1 ст. 40 КЗпП України передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем лише у випадках:появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння.

Відповідно до роз`яснень, наданих у пункті 25 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» (з подальшими змінами і доповненнями) вказано, що вирішуючи позови про поновлення на роботі осіб, трудовий договір з якими розірвано за пунктом 7 статті 40 КЗпП України, суди повинні мати на увазі, що з цих підстав можуть бути звільнені з роботи працівники за появу на роботі у нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння в будь-який час робочого дня, незалежно від того, чи були вони відсторонені від роботи, чи продовжували виконувати трудові обов`язки. Нетверезий стан працівника або наркотичне чи токсичне сп`яніння можуть бути підтверджені як медичним висновком, так і іншими видами доказів, яким суд має дати відповідну оцінку.

Звільнення на підставі п. 7 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, є дисциплінарним звільненням, тому воно повинно проводитись з додержанням правил і порядку застосування дисциплінарних стягнень.

В постанові Верховного Суду у справі № 554/9493/17 від 22.07.2020 року зроблено правовий висновок про те, що дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків. Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку. Саме на роботодавцеві лежить обов`язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку.

В постанові Верховного Суду у справі № 766/7760/17 від 03.06.2020 року зроблено правовий висновок про те, що у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясовувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 статті 40, пункту 1 статті 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

У постанові Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 296/5094/17 зазначено, що саме на роботодавця покладається обов`язок доказування фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку.

При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, за яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов`язковому порядку має бути встановлена вина, як одна з важливих ознак порушення трудової дисципліни. При відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.

Таким чином, оскільки позивач ОСОБА_1 стверджує, що 09 травня 2024 року він не перебував в стані алкогольного сп`яніння на робочому місці та не мав ознак алкогольного сп`яніння, саме на відповідача Управління поліції охорони в Івано-Франківській області покладається обов`язок довести вчинення ОСОБА_1 відповідного дисциплінарного проступку.

Крім того, позивач стверджує, що в нього наявний довготривалий конфлікт з заступником командира батальйону Управління поліції охорони в Івано-Франківській області ОСОБА_9, який неодноразово погрожував позивачу звільненням з посади, що і стало підставою незаконного звільнення.

Як слідує зі змісту ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно вимог ч. ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Поняття сп`яніння міститься в науково-практичному коментарі до Кримінального кодексу України. Зокрема, сп`яніння - це особливий фізіологічний, а не патологічний стан. Працівник за власною волею вживає спиртні напої, сам себе доводить до стану сп`яніння, усвідомлює негативний вплив спиртних напоїв та наркотиків на свою поведінку. Він передбачає можливі негативні наслідки, не втрачає здатності усвідомлювати їх настання. Все це дає підстави вважати його винним у допущенні дисциплінарних проступків і притягати до відповідальності.

Так, законодавство не містить чіткого порядку фіксування факту перебування працівника в нетверезому стані. Зазвичай таке освідування працівника здійснюється спеціалізованою установою за направленням роботодавця, що раніше було врегульовано «Інструкцією про порядок направлення громадян для огляду на стан сп`яніння в заклади охорони здоров`я та проведення огляду з використанням технічних засобів» від 24.02.1995 року за № 114/38/15-36-18, яка втратила чинність.

Згідно з ч. 9, ч. 10 ст. 10 ЦПК України якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

В даний час чинною є «Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» від 09.11.2015 року № 1452/735, яка регулює такий порядок виявлення ознак сп`яніння тільки стосовно водіїв.

Медичний огляд працівника на стан сп`яніння відбувається за направленням роботодавця, який стверджує про перебування працівника в стані сп`яніння.

Згідно з пунктом 3 Розділу І Інструкції № 1452/735, ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Згідно з пунктом 1 Розділу ІІ Інструкції за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом.

Відповідно до п 5 Розділу ІІ Інструкції перед проведенням огляду на стан сп`яніння поліцейський інформує особу, яка підлягає огляду на стан сп`яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу та на її вимогу надає сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.

Згідно ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Згідно ч. 6 ст. 266-1 КУпАП під час проведення огляду військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів уповноважена посадова особа застосовує спеціальні технічні засоби відеозапису, а в разі їх відсутності або неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. У випадку застосування спеціальних технічних засобів відеозапису матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Відповідно ч. 9 ст. 266-1 КУпАП огляд військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції,проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

В Наказі № 88 о/с від 10.05.2024 року яким ОСОБА_1 звільнено з роботи, вказано підставу для звільнення: «Довідка КНП «Барська міська лікарня» від 09 травня 2024 року № 79».

Однак, ні позивачем, ні відповідачем суду не надано висновку медичного огляду ОСОБА_1 Матеріла справи містять лише письмову відповідь КНП «Барська міська лікарня» на запит (не встановленої особи) від 09.05.2024 року про те, що 09 травня 2024 року о 16.10 год лікарем наркологом було проведено медичний огляд ОСОБА_1 та встановлено у нього алкогольне сп`яніння. Повідомлення не містить інформації про назву, вид використовуваного технічного засобу на підставі якого проводився огляд, його номер, дату останньої повірки. До висновку не додано роздруківки газоаналізатора Drager, на показники якого лікар посилається у повідомленні. Під час проведення огляду не застосовувалися технічні засоби відеозапису та були відсутні свідки. Залишаються не спростованими твердження позивача про те, що газоаналізатор Drager не був разового використання, не був опечатаний та відкритий безпосередньо у присутності самого ОСОБА_1 .

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 266 КУпАП, огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, проведений з порушенням вимог ст. 266 КУпАП, вважається недійсним.?

Відповідно до ч. ч. 1, 3, 4, 8 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Оскілки ухвалою Барського районного суду Вінницької області від 06.09.2024 року відзив на позову заяву залишений без розгляду, тому додані до нього документи, суд, дотримуючись вимог ст. 83 ЦПК України, не вправі досліджувати у судовому засіданні, оскільки вони подані не у встановлений законом або судом строк.

Отже, належних та допустимих доказів в справі про перебування ОСОБА_1 09 травня 2024 року в стані алкогольного сп`яніння на робочому місці відповідачем не надано і судом не досліджено.

За зверненням ОСОБА_1 , який не погодився з результатом перевірки стану алкогольного сп`яніння, 09 травня 2024 року в 17 годин 05 хвилин був проведений повторний медичний огляд стану алкогольного сп`яніння у найближчій медичній установі в КНП «Віньковецька багатопрофільна лікарня» Хмельницької області наркологом ОСОБА_2 за допомогою спеціального приладу для вимірювання вмісту алкоголю в крові «Алкофор 307». За результатами огляду встановлено відсутність алкогольного сп`яніння у ОСОБА_1 , про що свідчить Протокол медичного обстеження на стан сп`яніння від 09 травня 2024 року.

Відповідно до ч. 1 ст.43 КЗпП України розірвання трудового договору з працівником за п. 7 ст. 40 КЗпП України може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

У судовому засіданні встановлено, що 10.05.2024 відбулося засідання профспілкового комітету первинної профспілкової організації працівників Управління поліції охорони в Івано-Франківській області за результатами якого складено протокол №6. Вирішено надати згоду на розірвання трудового договору з охоронником першого розряду взводу охорони об`єктів та публічної безпеки №1 батальйону Управління поліції охорони в Івано-Франківській області.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» у випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п`ятнадцятиденний термін обґрунтоване письмове подання роботодавця про розірвання трудового договору з працівником. Подання роботодавця має розглядатися у присутності працівника, щодо якого воно подано. Розгляд подання за відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника від його імені може виступати інша особа, у тому числі адвокат. У разі нез`явлення працівника або його представника на засідання розгляд заяви відкладається до наступного засідання у межах терміну, визначеного частиною першою цієї статті. При повторному нез`явленні працівника без поважних причин подання може розглядатися за його відсутності.

У судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що йому не повідомляли про засідання профспілкового комітету первинної профспілкової організації та не запрошували взяти у ньому участь. Він не відмовлявся від участі у засіданні.

Приймаючи до уваги зазначене вище, слід звернути увагу на те, що ОСОБА_1 належним чином не був повідомлений про дату, час та місце засідання профкому, оскільки його участь у такому засіданні не була забезпечена належним чином, а отже останній був позбавлений можливості заявити відвід членам профкому та надавати свої заперечення, пояснення чи довести свою позицію.

З матеріалів справи жодним чином не вбачається та відсутні дані скільки всього обрано членів виборного органу та їх прізвище та термін обрання на який строк, так як матеріали справи не містять переліку осіб, які входять до складу профспілкового комітету, його статуту, як юридичної особи, що дає підстави суду критично оцінювати протокол № 6 Засідання профспілкового комітету Первинної профспілкової організації Управління поліції охорони в Івано-Франківській області від 10.05.2024, яким надана згода на звільнення ОСОБА_1 .

Таким чином, встановлені обставини у своїй сукупності не надають правових підстав стверджувати що Управління поліції охорони в Івано-Франківській області беззаперечно доведено факт перебування ОСОБА_1 на робочому місці у стані алкогольного сп`яніння, а на припущеннях такі висновки ґрунтуватись не можуть.

За таких умов, коли факт знаходження позивача на робочому місці у стані алкогольного сп`яніння відповідачем не доведений, а обов`язок доведення такого факту лежить саме на ньому, тому відсутні підстави для звільнення позивача за п. 7 ст. 40 КЗпП України і суд вважає за необхідне поновити його на роботі та виплатити позивачу середню заробітну плату за час вимушеного прогулу, оскільки позивач був звільнений без законних підстав, у зв`язку з чим наказ Управління поліції охорони в Івано-Франківській області № 88 о/с від 10.05.2024 про звільнення ОСОБА_1 підлягає скасуванню.

За змістом статті 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивач підлягає поновленню на роботі з виплатою йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу - з дати звільнення по день фактичного поновлення на роботі судом.

Оскільки Наказом № 92 о/с від 18.05.2024 року внесено зміни до Наказу № 88 о/с від 10.05.2024 року в частині дати звільнення ОСОБА_1 з роботи та визначено датою його звільнення з посади охоронника першого розряду взводу охорони об`єктів та публічної безпеки №1 батальйону Управління поліції охорони в Івано-Франківській області - 18 травня 2024 року (з врахуванням листка непрацезданості), тому поновлення ОСОБА_1 на роботі з 18.05.2024 року повністю забезпечує відновлення його прав у зв`язку з незаконним звільненням.

В постанові Великої палати Верховного Суду від 15.06.2022 року у справі № 209/1944/18 зроблено такі правові висновки.

Вимога про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягає до повного задоволення з огляду на таке.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (Порядок).

Пунктом 2 Порядку передбачено, що у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

Відповідно до пункту 5 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100) нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

За змістом пункту 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадиться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

18.05.2024 року є днем звільнення ОСОБА_1 , тобто останнім робочим днем, за яким при звільненні відповідач Управління поліції охорони в Івано-Франківській області повинен був розрахуватись з ОСОБА_1 .

Тому, 18.05.2024 року не включається в розрахунок, так як вказаний день був останнім робочим днем позивача, а відповідно робочі дні рахуються починаючи з 20.05.2024 року (19.05.2024 року є вихідним днем - неділею).

Відповідно до п. 2.26 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом від 29.07.93 р. № 58, днем звільнення вважається останній день роботи.

Тобто день звільнення - це останній день, коли працівник перебуває у трудових відносинах з роботодавцем.

У разі незаконного звільнення з роботи працівник, згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 235 КЗпП України, повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Одночасно з цим повинно бути вирішене питання про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Середній заробіток за час вимушеного прогулу слід рахувати з 20.05.2024 року по день прийняття рішення судом - 01.11.2024 року.

Згідно даних довідки про доходи, виданої Управлінням поліції охорони в Івано-Франківській області від 20.06.2024 року, середня заробітна плата ОСОБА_1 за останні два місяці роботи становить: 16 606,41 гривень (за березень 2024 року - 17449,72 гривень + 15 763,10 гривень за квітень 2024 року).

У березні - квітні 2024 року було фактично відпрацьовано - 43 робочих днів.

Звідси, середньоденна заробітна плата становить: 386,20 гривень (16 606,41 гривень : 43 фактично відпрацьованих робочих днів).

Кількість робочих днів з дня звільнення, тобто з 20.05.2024 року по день ухвалення рішення судом першої інстанції 01.11.2024 року, становить 120 робочих днів.

Отже, середній заробіток за час вимушеного прогулу, підлягає стягненню з відповідача у розмірі 46 344 гривень (386,20 гривень х 120 робочих днів у цьому періоді).

Щодо стягнення моральної шкоди.

Стаття 237-1 КЗпП України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Зазначена норма закону містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди.

За змістом указаного положення закону підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із ст. 237-1 КЗпП України є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди, обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин.

В постанові Верховного суду України від 25.04.2012 № 6-23цс12 зроблено висновок про те, що компенсація завданої моральної шкоди не поглинається самим фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових правовідносин, шляхом поновлення на роботі, а має самостійне юридичне значення.

Тобто за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум тощо) відшкодування моральної шкоди на підставі ст. 237-1 КЗпП України здійснюється в обраний працівником спосіб, зокрема у вигляді одноразової грошової виплати.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020 у справі № 752/17832/14-ц зроблено правовий висновок про те, що моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення стосунків з людьми, які його оточують, інших негативних наслідків морального характеру.

При визначенні розміру моральної шкоди суд виходить з наступного.

Позивач заявив до стягнення з відповідача моральну шкоду в розмірі 50000,00 грн. відшкодування шкоди внаслідок кожного незаконного звільнення.

Суд вважає, що дані вимоги підлягають до часткового задоволення в сумі 20000,00 грн.

Позивач вказує, що незаконне звільнення призвело до погіршення його стану здоров`я, нервових розладів та душевних стражданнях. Він змушений був лікуватись в Барській міській лікарні, щоб відновити своє здоров`я через перенесені моральні страждання, зокрема в нього піднявся цукор в крові до 7,4 одиниць, піднявся кров`яний тиск до 160/100. Вказане підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого № 2849/717.

Суд встановив, що ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності не притягувався, тричі до нього застосовувалися заохочення у виді подяк.

Приймаючи до уваги характер та обсяг страждань, яких зазнав позивач, характер немайнових втрат, вимушених змін у його життєвих стосунках, час та зусилля, витрачені ним для захисту його прав та інші встановлені обставини справи, а також враховуючи вимоги розумності і добросовісності, суд вважає, що достатнім і справедливим буде розмір відшкодування моральної шкоди разом у сумі 20000,00 грн.

Згідно ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено частково, тому з урахуванням вищевикладеного та вимог Закону України «Про судовий збір», суд стягує з відповідача на користь позивача, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Позовна вимога позивача про поновлення на посаді задоволена на 100%. Позовна вимога про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволена на 100%. Позовна вимога про стягнення моральної шкоди задоволена на 40%. За таких обставин, стягненню на користь позивача підлягає судовий збір, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог: 1 211,20 грн. за вимогу про стягнення моральної шкоди (3028,00 х 40 % = 1211,20 грн.).

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави. Оскільки, позивач звільнений від сплати судового збору за вимогу про поновлення на роботі та вимогу про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відтак з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 13, 229, 264, 265, 273, 268 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Управління поліції охорони в Івано-Франківській № 88 о/с від 10.05.2024 «Про звільнення ОСОБА_1 ».

Поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді охоронника третього розряду взводу охорони та об`єктів публічної безпеки батальйону Управління поліції охорони в Івано - Франківській з дня незаконного звільнення 18.05.2024 року.

Стягнути з Управління поліції охорони в Івано-Франківській на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 20.05.2024 року по 01.11.2024 року у розмірі 46 344, 00 гривень.

Стягнути з Управління поліції охорони в Івано-Франківській на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 20 000 грн. 00 коп.

Стягнути з Управління поліції охорони в Івано-Франківській на користь ОСОБА_1 1 211,20 грн. судових витрат при сплаті судового збору, пропорційно розміру задоволених вимог.

Стягнути з Управління поліції охорони в Івано-Франківській на користь держави 2 422,40 грн. судового збору.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 354, ст. 355 ЦПК України).

Повне судове рішення складено 01 листопада 2024 року.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Управління поліції охорони в Івано-Франківській, місцезнаходження юридичної особи: вул. Млинарська, 2, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76010, код ЄДРПОУ 40108892.

Суддя: