Ухвала

від 21.10.2024 по справі 500/687/19

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-кп/813/610/24

Справа № 500/687/19

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.10.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

за участю прокурора ОСОБА_6 та перекладача ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу захисника ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Ізмаїльського міськрайсуду Одеської обл. від 24.08.2023 у к/п №12018160150002929 від 10.11.2018 відносно:

ОСОБА_8 ( ОСОБА_8 ), який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Берга (Ельстер) (Berga/Elster) Федеративної Республіки Німеччина, громадянина Федеративної Республіки Німеччина, із вищою освітою, не працюючого, не одруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

- обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України

установив:

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом 1-ої інстанції.

Зазначеним вироком суду 1-ої інстанції, ОСОБА_8 визнаний винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України та йому призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 9 (дев`ять) років.

Застосовано відносно ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили. Строк покарання ОСОБА_8 обраховано з моменту його затримання та взяття під варту, а саме з 24.08.2023.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_8 строк попереднього ув`язнення в строк покарання у виді позбавлення волі з 14.11.2018 до 14.02.2019 та з 24.08.2023 до набрання вироком законної, з розрахунку день за день.

З набранням вироком законної сили скасовано арешти на майно, накладені на підставі ухвал слідчого судді Ізмаїльського міськрайсуду Одеської обл. від 14.11.2018, 15.11.2018, 16.11.2018.

Скасовано арешт на майно, накладений ухвалою слідчого судді Ізмаїльського міськрайсуду Одеської обл. від 14.11.2018.

Стягнуто з ОСОБА_8 на користь держави витрати на залучення експерта для проведення судової експертизи у сумі 1 716 грн.

Вказаним вироком суду 1-ої інстанції, ОСОБА_8 визнаний винуватим у тому, що він 09.11.2018 приблизно о 17 год., перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, знаходячись у дворі будинку АДРЕСА_2 (далі - м. Ізмаїл), у ході раптово виниклої сварки, на ґрунті особистих неприязних відносин з ОСОБА_11 , маючи умисел на заподіяння смерті останній, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у результаті своїх дій, наніс один удар обухом сокири у потиличну область її голови, від чого вона впала на землю, та за допомогою ножа порізав горло ОСОБА_11 , після чого наніс множинні удари ножем в різні частини тіла останньої, спричинивши ОСОБА_11 тілесні ушкодження у виді: проникаючої різаної рани (№1) на передній лівій поверхні шиї в нижній третині з пошкодженням м`язів шиї, кровоносних судин, трахеї, стравоходу; колото-різаних ран (№2) на лівій боковій поверхні шиї у нижній третині, рану (№4) - на спині зліва у верхній третині (з спільним рановим каналом); колото-різаної рани (№3) на грудній клітці зліва, на 6 см від передньої серединної лінії та в 17 см від нижнього краю лівої ключиці з ушкодженням м`язів грудної клітки, пристінкової плеври, лівої легені, навколосерцевої сумки, передньої поверхні серця; колото-різаної рани (№5) на грудній клітці зліва, в проекції реберної дуги по середньо-ключичній лінії з ушкодженням пристінкової плеври, лівого куполу діафрагми; колото-різаної рани (№6) на грудній клітці зліва на 12 см від передньої серединної лінії; колото-різаної рани (№7) на грудній клітці зліва на 5 см нижче та лівіше від рани №6; колото-різаної рани (№8) на лівій боковій поверхні грудної клітки по передній пахвовій лінії; колото-різаної рани (№9) на лівій боковій поверхні грудної клітки по середній пахвовій лінії; різаної рани (№10) на долонній поверхні третього пальця середньої фаланги правої кисті; різаної рани (№11) на долонній поверхні третього пальця нігтьової (дистальної) фаланги правої кисті; різаної рани (№12) на долонній поверхні четвертого пальця нігтьової (дистальної) фаланги правої кисті; різаної рани (№13) на долонній поверхні біля основи першого пальця лівої кисті; різаної рани (№14) на тильній поверхні лівої кисті між першим та другим пальцями; відкритої черепно-мозкової травми у формі набряку головного мозку; лінійного перелому кісток склепіння черепу; крововиливів у м`які тканини в тім`яно-потиличній області; забійної рани (№15) у центрі тім`яної області; синця у центрі тім`яної області, в результаті чого настала смерть потерпілої ОСОБА_11 .

Смерть ОСОБА_11 знаходиться у прямому причинному зв`язку із сукупною травмою голови, шиї, грудної клітки, які ускладнилися масивною внутрішньою та зовнішньою кровотечою, що викликало порушення реологічних властивостей крові та гемодинаміки в системі мікроциркуляторного русла легенів, що привели до розвитку комбінованого шоку і зумовило зупинку серцевої діяльності та дихання.

Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка їх подала.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_9 , в інтересах ОСОБА_8 не погодився із оскаржуваним вироком, з огляду на наступне:

- під час судового слідства ОСОБА_8 обрав правову позицію - визнав свою вину, при цьому обставини вчинення вбивства в подробицях ОСОБА_8 пояснили працівники правоохоронних органів, що він і показав під час слідчого експерименту, зокрема кількість нанесених тілесних ушкоджень, їх розташування, можливі предмети нанесення тілесних ушкоджень - ніж та сокира, проте в суді 1-ої інстанції ОСОБА_8 змінив свої покази, стверджуючи, що вбивство ОСОБА_11 вчинив не він, а інша людина;

- при оцінці слідчого експерименту поза увагою суду 1-ої інстанції залишилась правова позиція суду касаційної інстанції (справа №487/4245/18), відповідно до якої визнання особою вини не є беззаперечним доказом та не звільняє слідчого, прокурора, суд від всебічної, повної та неупередженої перевірки та оцінки показань окремо та всієї доказової бази у сукупності;

- суд 1-ої інстанції за результатами безпосереднього дослідження та оцінки доказів відповідно до вимог ст. 94 КПК України з точки зору належності, допустимості і достовірності, а їх сукупності - з точки зору достатності та взаємозв`язку, не дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_8 поза розумним сумнівом у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України;

- судом не взято до уваги, що висновки судово-медичних експертиз, на які він посилається, базуються на висновках-припущеннях, а саме «не виключається походження», «можна не виключати можливість», «не виключається можливість», при цьому прокурором суду не надано жодної судово-медичної експертизи у висновку якої було б категорично однозначно вказано висновок, який би не викликав сумніву в своєму розумінні, не носив характер догадок та припущень, не підлягав двоякому розумінню та тлумаченню;

- поза увагою суду 1-ої інстанції залишилось те, що відповідно до висновку дактилоскопічної експертизи №1481-Д сліди пальців рук залишені середнім та безіменним пальцями правої руки ОСОБА_11 , при цьому два сліди пальців рук залишені не пальцями руки особи, дактилоскопічні картки яких заповнені на труп ОСОБА_11 , на ім`я ОСОБА_12 , ОСОБА_8 , що свідчить про те, що на місці скоєння злочину були присутні особи, які слідством не встановлені та підтверджує версію ОСОБА_8 про наявність на місці злочину невстановлених осіб та його непричетність до вбивства;

- висновок експерта №593 носить характер припущення, а тому не може враховуватись судом як належний та допустимий доказ;

- суд 1-ої інстанції не надав оцінки двом судово-медичним експертизам, які суперечать одна одній, так згідно висновку судово-медичної експертизи №596 «можна не виключати можливість спричинення двох колото-різаних ушкоджень на клапті шкіри грудної клітини ножом №3», натомість відповідно до висновку судово-медичної експертизи №594 на клапті шкіри шиї розташоване одне різане ушкодження, яке могло бути спричинене ріжучою кромкою плоского ріжучого або колючо-ріжучого предмету, можна не виключати можливість «спричинення вищеописаного ушкодження лезами любого з семи ножів, вилучених при огляді місця події»;

- суд 1-ої інстанції зазначив, що висновок експерта №41 та судово-медично цитологічної експертизи №40 вказують на те, що на руках обвинуваченого ОСОБА_8 під час завдання ним тілесних ушкоджень потерпілій були одягнуті в рукавички, проте зазначений висновок суду нічим не підтверджується, в суді 1-ої інстанції не були встановлені будь-які обставини, які б свідчили, що на руках обвинуваченого ОСОБА_8 були рукавички.

Посилаючись на викладені обставини, захисник ОСОБА_9 просить скасувати вирок суду та закрити провадження за обвинувачення ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку з відсутністю в його діях складу злочину.

Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого та його захисника, які підтримали вимоги апеляційної скарги та просили її задовольнити, думку прокурора, яка заперечувала проти її задоволення, перевіривши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд приходить до висновків про таке.

Мотиви суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ч.1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду 1-ої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Системний аналіз вироку суду 1-ої інстанції показав, що оскаржуване судове рішення приписам наведеної норми кримінального процесуального закону відповідає з наступних підстав.

Так, ч. 1 ст. 9 КПК України передбачає, що під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного вироку, допитаний у судовому засіданні суду 1-ої інстанції обвинувачений ОСОБА_8 вину не визнав та пояснив, що із загиблою він перебував у приятельських стосунках, а до її вбивства причетна інша особа, яка займала у ОСОБА_11 велику суму грошей. Оскільки ОСОБА_11 була пенсіонеркою та хворіла, він часто приходив до неї допомагати по господарству. Він бачився з ОСОБА_11 08.11.2018, остання просила його аби він допоміг випровадити від неї чоловіка на ім`я « ОСОБА_13 », посилаючись на те, що він нетверезий лежить позаду її будинку, на що він вигнав чоловіка з подвір`я та прогнав його додому. Тоді ОСОБА_11 пропонувала йому зайти випити чаю, однак у нього не було часу, тому вони домовилися, що він прийде наступного дня. У п`ятницю 09.11.2018, він близько 13 -14 години прийшов до ОСОБА_11 додому аби поспілкуватися, а також допомогти по господарству та налагодити світло. Він разом з останньою пройшов на кухню, що розташована у будинку, де вони сиділи, спілкувалися, їли та вживали спиртні напої, а саме горілку, яку ОСОБА_11 розводила з водою. Десь о 16 -17 год. вечора він пішов від ОСОБА_11 , оскільки зранку наступного дня йому треба було їхати у с. Матроска, де він на той час працював. Коли він виходив з будинку, ОСОБА_11 залишалася на кухні та попросила, щоб він не закривав хвіртку, бо до неї мав хтось прийти у гості. Жодних тілесних ушкоджень ані на ньому, ані на ОСОБА_11 не було. О 16 год. він пішов на автобусну зупинку, дочекався автобуса, потім доїхав до залізничного вокзалу, випив кави, після чого пішов додому за адресою: АДРЕСА_1 , де він проживав разом із ОСОБА_14 , з яким раніше працював, та з його дружиною. Додому він прийшов десь о 18 год. Наступного дня, до нього підійшов ОСОБА_14 , став питати, що сталося та сказав, що начебто коли він ( ОСОБА_8 ) повернувся додому, розповідав про те, що бачив як невідомий чоловік вбив жінку. Однак він цього не пам`ятає, а пам`ятає лише те, як він пив чай разом з ОСОБА_11 , а далі як у тумані. Того дня він був одягнений у чорну кожану куртку та джинси, які в нього були вилучені в подальшому працівниками поліції. Про те, що вбили ОСОБА_11 йому стало відомо в неділю, коли його затримали працівники поліції, які ж і повідомили, що начебто це саме він причетний до вбивства. Проте він не мав жодних мотивів, щоб вбивати ОСОБА_11 , бо вона до нього завжди була привітною і конфліктів між ними ніколи не виникало;

При цьому, мотивуючи доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, суд 1-ої інстанції послався у вироку на досліджені ним докази, а саме на:

- пояснення свідка ОСОБА_15 , який пояснив, що він проживав по сусідству на одній вулиці із загиблою ОСОБА_11 віком близько 80 років. Жінка жила у будинку сама, дуже хворіла в силу свого віку, погано пересувалася, оскільки за декілька років до цієї події вона зламала ногу та лежала у лікарні. Періодично до неї навідувався син, який жив окремо, але частіше вони розмовляли по телефону. Через те, що ОСОБА_11 пересувалася за допомогою ходунків, до неї приходили жінки, допомагали прибиратися в хаті, та інколи він бачив ОСОБА_8 , який також приходив, щоб допомогти по господарству, декілька разів він бачив як останній порався на городі. Проте ОСОБА_11 ніколи про нього нічого не розповідала, та він також з ним не спілкувався. Інших чоловіків у ОСОБА_11 він не бачив. Якось восени 2018 йому зателефонував син загиблої ОСОБА_12 та попросив сходити до його матері, пересвідчитися чи все у неї добре, оскільки він не міг до неї додзвонитися. Коли він наблизився до будинку ОСОБА_11 , то через паркан побачив, як остання лежить на землі біля хвіртки, після чого погукав її, однак вона не відреагувала. Він придивився та побачив біля її голови, а також вздовж тіла багато крові, інших ушкоджень на тілі він не бачив. Після того, він одразу повернувся до себе додому, зателефонував ОСОБА_12 та повідомив про те, що його матір лежить на подвір`ї без ознак життя, на що останній сказав викликати поліцію;

- протокол огляду місця події від 10.11.2018 та додатків до нього у виді фототаблиць. Під час цієї слідчої дії була оглянута територія домоволодіння АДРЕСА_3 , де на подвір`ї на відстані 1 м від житлового будинку праворуч та на відстані 2,8 м від паркану до подвір`я був виявлений труп ОСОБА_11 з ознаками насильницької смерті: з тілесними ушкодженнями шиї, на долонній поверхні лівої та правої кісті; на трупі, одязі та на ґрунті біля трупу виявлена кров. Труп розташований на спині головою догори до паркану, ногами до житлового будинку, руки випрямлені в ліктьових суглобах, розташовані вздовж тіла, ноги випрямлені в суглобах;

- протокол додаткового огляду домоволодіння АДРЕСА_3 , проведеного за згодою ОСОБА_16 , 12.11.2018 на подвір`ї зазначеного домоволодіння на правій частині рійки металевого приладу для чистки взуття, розташованому на відстані 20 см від паркану, виявлено плями темно-бурого кольору. У передній частині металевої рійки у напрямку входу на поверхні землі виявлені два фрагменти дерев`яної дошки, на якій також виявлено пляму темно-бурого кольору неправильної геометричної форми. Також, на відстані 10 см від металевої рейки виявлено калюжу темно-бурого кольору, на відстані 10 см від якої виявлено та вилучено фрагмент сокири, яка складається з металевого обушка розмірами 3х4,6 см, загальна довжина якої - 12 см, довжина леза - 8,5 см, товщина леза - 5,5 мм; зі зламаною дерев`яною рукояткою. Неподалік від сокири на столі виявлено та вилучено хустинку білого кольору з речовиною бурого кольору. На відстані 7 м від хвіртки та 1,5 м від будинку на ґрунтовій поверхні двору виявлено та вилучено фрагмент дерев`яної палиці, схожої на рукоятку від сокири довжиною 28 см, шириною 3,5 см, товщиною 2,4 см, яку упаковано в сейф-пакет НПУ;

- протокол слідчого експерименту за участю обвинуваченого ОСОБА_8 від 14.11.2018 під час якого він вказав звідки саме він брав ніж, яким наносив тілесні ушкодження постраждалій;

- висновок судово-медичної експертизи № 351 від 07.12.2018, відповідно до якого будь-яких тілесних ушкоджень на тілі ОСОБА_8 не виявлено;

- протокол огляду трупа ОСОБА_16 від 12.11.2018;

- висновок судово-медичної експертизи №31/462-2018 від 02.01.2019 яким встановлена причина смерті ОСОБА_11 та характер, ступінь тяжкості та локалізація тілесних ушкоджень;

- висновок експерта криміналіста №592 від 11.01.2019, відповідно до якого на клапті шкіри голови ОСОБА_11 виявлені садна на тлі крововиливів, які могли утворитись в результаті контактування з твердою травмуючою поверхнею, що має нерівності. Також на клапті шкіри голови виявлена забита рана, що утворилась в результаті контактування з твердою тупою поверхнею, яка має ребра, що сходяться під кутом. На контактограмі з зовнішньої поверхні об`єкта проявилися накладення зеленого кольору, які характерні для заліза;

- висновок судово-медичної експертизи №31/462-2018 від 02.01.2019 щодо спричинення відкритої черепно-мозкової травми голови потерпілої внаслідок дії тупого предмета;

- висновок експерта №593 11.01.2019 щодо наявних пошкоджень на речах потерпілої ОСОБА_11 , а саме на фартусі, кофті, халаті та кофті;

-висновок судово-цитологічної експертизи крові потерпілої №571 від 15.01.2018;

- висновок експерта-криміналіста №596 від 11.01.2019 по факту нанесення пошкоджень потерпілій ОСОБА_11 , предметом дослідження якого були ножі. Відповідно до зазначеного висновку, не виключається можливість утворення описаних колото-різаних пошкоджень на одязі клинком наданого ножа «3» (з дерев`яним коричневим руків`ям), що був вилучений 14.11.2018 під час додаткового огляду будинку АДРЕСА_3 , тобто ножом, на клинку якого відповідно до даних висновку судово-цитологічної експертизи №571 від 15.01.2018 знайдена кров постраждалої ОСОБА_11 , і виключається можливість спричинення пошкоджень на одязі іншими ножами, вилученими під час огляду місця події.

- висновок №594 від 11.01.2019, відповідно до якого на клапті шкіри шиї ОСОБА_11 виявлено одне різане ушкодження, яке було спричинене ріжучою кромкою (лезом) плаского ріжучого або колюче-ріжучого предмета. За даними цього ж висновку, виключається можливість спричинення різаної рани шиї металевою конструкцією для чистки взуття, проте не виключається можливість її спричинення лезами (ріжучими кромками) будь-якого із семи ножів. Індивідуальні особливості травмуючого предмета в пошкодженні не відобразилися.

- висновки судово-медичних імунологічних експертиз №1035 від 21.12.2018, №42 від 30.01.2019) та № 43 від 31.01.2019 ; предметом дослідження яких була кров, яка містилася на фрагментах гранту та дерев`яної дошки, на фрагментах металевої рейки для чистки взуття та хустці та кофті, вилучених при додатковому огляді місця події та при огляді трупа ОСОБА_11 ;

- висновки судово-медичних цитологічних експертиз №574 від 29.12.2018, №39 від 04.02.2019;

- висновок судово-медичної імунологічної експертизи №41 від 30.01.2019 відповідно до якого на куртці, брюках, парі рукавичок і правій туфлі, вилучених за місцем мешкання обвинуваченого ОСОБА_8 у ході обшуку знайдена кров людини, походження якої не виключається як від ОСОБА_11 , так і від ОСОБА_8 , у яких однакова група крові;

- висновок судово-медичної цитологічної експертизи №40 від 29.01.2019, згідно яким на рукавичці встановлена належність крові особі (особам) жіночої генетичної статі;

- висновок судово-медичної криміналістичної експертизи №595 від 11.01.2019 про встановлення характеру слідів крові на одязі підозрюваного ОСОБА_8 , механізму їх утворення, встановлення положення потерпілої в момент нанесення ударів та встановлення положення підозрюваного відносно потерпілої ОСОБА_11 в момент нанесення ударів;

- відеозапис камер зовнішнього відеоспостереження проїжджої частини біля будинку АДРЕСА_4 , відповідно до якого обвинувачений ОСОБА_8 09.11.2018 о 15:14:36 пройшов поблизу зазначеного будинку №21-А, одягнений в куртку чорного кольору, під курткою сорочка синього кольору, штани темного кольору та взуття світлого кольору, які і були вилучені у нього за місцем його проживання;

Вищенаведені докази, на переконання апеляційного суду, узгоджуються між собою та відповідають фактичним обставинам зазначеного кримінального провадження.

Надавши об`єктивну правову оцінку дослідженим доказам, суд 1-ої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому злочину та правильно кваліфікував його дії за ч. 1 ст. 115 КК України за кваліфікуючими ознаками вбивство, тобто умисне заподіяння смерті іншій людині.

Логічний аналіз ч. 1 ст. 94 КПК України дає підстави дійти висновку про те, що оцінка доказів судом здійснюється за його внутрішнім переконанням, яке повинно ґрунтуватись на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, при цьому, сукупність зібраних доказів оцінюється з точки зору достатності та взаємозв`язку, необхідних для прийняття відповідного процесуального, в даному випадку, судового рішення.

Внутрішнє переконання - це такий стан свідомості суб`єкта оцінки, коли він вважає, що зібрані й перевірені у справі докази є достатніми для вирішення питання щодо наявності чи відсутності обставин, які входять до предмета доказування, або інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, і впевнений у правильності свого висновку та готовий до практичних дій у відповідності з отриманими знаннями. Закон вимагає, щоб внутрішнє переконання було обґрунтованим.

При розгляді зазначеного кримінального провадження у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» колегія суддів застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), як джерело права.

У справі «Кобець проти України» ЄСПЛ повторює, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (рішення у справі «Авшар проти Туреччини»). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Стандарт доведення «поза розумним сумнівом» означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину. Це питання має бути вирішене на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Система зібраних в кримінальному провадженні доказів повинна давати можливість зробити однозначний висновок як за кожним елементом предмета доказування, так і у справі загалом та усунути будь-які сумніви. Всі сумніви у справі підлягають об`єктивному вивченню, а якщо вичерпано можливості їх усунути, повинні тлумачитися та розв`язуватися на користь обвинуваченого.

Так, ч. 1 ст. 115 КК України передбачає відповідальність за умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині. З суб`єктивної сторони даний злочин характеризується умисною формою вини (прямим або непрямим умислом) коли винний усвідомлює суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільно-небезпечні наслідки у вигляді смерті іншої людини й бажає або свідомо припускає її настання.

Питання про наявність умислу вирішується з огляду на сукупність всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховується кількість, характер і локалізація поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінка винного до, під час і після злочину, його взаємини з потерпілим, що передували події, а також спосіб вчинення злочину, засоби та знаряддя злочину. Спосіб відображає насамперед причинний зв`язок між діяннями і наслідками.

В цьому контексті колегія суддів керується правовою позицією, викладеною в постанові колегії суддів Першої судової палати ККС у складі ВС від 04.07.2018 у справі №688/788/15-к (провадження №51-597км17), відповідно до якої поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням (постанови Касаційного кримінального суду від 04.07.2018 у справі № 688/788/15-к, 08.10.2019 у справі № 195/1563/16-к, 21.01.2020 у справі № 754/17019/17, 16.09.2020 у справі № 760/23459/17).

Перевіряючи доводи захисника з приводу того, що під час судового слідства ОСОБА_8 обрав правову позицію визнання вини, при цьому обставини вчинення вбивства в подробицях ОСОБА_8 пояснили працівники правоохоронних органів, що він і показав під час слідчого експерименту, апеляційний суд оцінює їх критично, та як такі, що становлять являють собою лінію захисту, спростовану судом першої інстанції.

Колегія суддів безумовно погоджується із посиланням захисника з приводу того, що визнання вини не є беззаперечним доказом та не звільняє слідчого, прокурора, суд від всебічної, повної та неупередженої перевірки та оцінки показань окремо та всієї доказової бази у сукупності, в той же час зауважує, що висновок суду про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого злочину підтверджується, окрім протоколу слідчого експерименту, сукупністю зазначених вище зібраних у вказаному провадженні доказів.

Окрім того, апеляційний суд вважає обґрунтованими висновки суду 1-ої інстанції з приводу того, що протокол слідчого експерименту є допустимим доказом вини ОСОБА_8 , оскільки обвинувачений був забезпечений захисником, надавав послідовні детальні пояснення з приводу події злочину, не заявляв жодних заяв з приводу застосування до нього заходів фізичного чи психологічного тиску.

У цьому контексті апеляційний суд також приймає до уваги правову позицію, яка викладена у постанові Об`єднаної палати ККС у складі ВС від 14.09.2020 по справі №740/3597/17 відповідно до якої приписи ч. 4 ст. 95 КПК про те, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або які отримано в порядку, передбаченому ст. 225 цього кодексу, мають застосовуватися лише до відомостей, що відповідають ознакам показань як самостійного процесуального джерела доказів згідно зі ст. 95 КПК. Показання необхідно розмежовувати з іншим самостійним процесуальним джерелом доказів - протоколом слідчого експерименту.

Заперечення обвинуваченим у судовому засіданні відомостей, які слідчий, прокурор перевіряв або уточнював за його участю під час слідчого експерименту, не може автоматично свідчити про недопустимість як доказу протоколу слідчого експерименту. Легітимна мета слідчого експерименту за участю підозрюваного, обвинуваченого досягається дотриманням встановленого порядку його проведення, забезпеченням реалізації прав особи як процесуальних гарантій справедливого судового розгляду та кримінального провадження в цілому.

Що стосується доводів захисника з приводу того, що поза увагою суду 1-ої інстанції залишилось те, що відповідно до висновку дактилоскопічної експертизи №1481-Д сліди пальців рук залишені середнім та безіменним пальцями правої руки ОСОБА_11 , при цьому два сліди пальців рук залишені не пальцями руки особи, дактилоскопічні картки яких заповнені на труп ОСОБА_11 , на ім`я ОСОБА_12 , ОСОБА_8 , що свідчить про те, що на місці скоєння злочину були присутні особи, які слідством не встановлені та підтверджує покази ОСОБА_8 про наявність на місці злочину невстановлених осіб та його непричетність до вбивства, апеляційний суд зауважує наступне.

Так, як вбачається з мотивувальної частини вироку, суд 1-ої інстанції прийшов до висновку про те, що зазначений висновок експертизи безумовно не свідчить про невинуватість ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого злочину з огляду на наявність інших доказів, які підтверджують його вину.

Окрім того, зазначені твердження обвинуваченого спростовуються поясненнями свідка ОСОБА_15 , який повідомив, що бачив у потерпілої вдома лише жінок, які приходили допомагати їй по господарству та ОСОБА_8 , інших осіб свідок вдома у потерпілої ОСОБА_11 не бачив.

Апеляційний суд критично оцінює аргументи захисника з приводу того, що суд 1-ої інстанції зазначив, що висновок експерта №41 та судово-медично цитологічної експертизи №40 вказують на те, що на руках обвинуваченого ОСОБА_8 під час завдання ним тілесних ушкоджень потерпілій були одягнуті в рукавички, проте зазначений висновок суду нічим не підтверджується, оскільки відповідно до протоколу обшуку за місцем проживання ОСОБА_8 були вилучені рукавиці жовтого кольору, на манжетах яких виявлені плями крові, які належать особі (особам) жіночої генетичної статі походження якої не виключається як від ОСОБА_11 , так і від ОСОБА_8 , у яких однакова група крові.

Водночас, судом 1-ої інстанції на підставі аналізу матеріалів кримінального провадження було встановлено, що у обвинуваченого ОСОБА_8 на момент події жодних відкритих ран та тілесних ушкоджень не було.

Перевіряючи аргументи захисника з приводу того, що суд 1-ої інстанції не надав оцінки двом судово-медичним експертизам №596 та №594, які суперечать одна одній, апеляційний суд приходить до таких висновків.

Так, зазначеній судово медико-криміналістичні експертизи, за результатами яких були складені висновки №596 та №594 були проведені на підставі ухвал слідчого судді Ізмаїльського міскрайсуду Одеської обл. від 30.11.2018.

Дійсно, на вирішення експертам були поставленні практично аналогічні запитання, однак апеляційний суд зауважує на тому, що предметом дослідження були різні об`єкти, зокрема предметом дослідження експертизи №594 був клапоть шкіри потерпілої, а предметом дослідження експертизи №596 був фрагмент грудної клітини.

Відтак, з огляду на те, що потерпілій були завдані різного роду тілесні ушкодження у виді зокрема відкритої черепно-мозкової травми та ушкоджень шиї і грудної клітини, апеляційний суд приходить до висновку про необґрунтованість доводів захисника в цій частині.

Що стосується доводів захисника з приводу того, що висновки судово-медичних експертиз базуються на висновках-припущеннях, із зазначенням таких висновків як «не виключається походження», «можна не виключати можливість», «не виключається можливість», відтак викликають двояке тлумачення, апеляційний суд зауважує наступне.

За приписами ст.ст. 86, 87 КПК України доказ визнається допустимим, якщо його отримано у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використано при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може послатися суд при ухваленні судового рішення. Недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та іншими законами України, у тому числі внаслідок порушення права особи на захист та шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених КПК України, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень.

При дослідженні висновку експерта суди повинні виходити з того, що висновок експерта не має наперед встановленої сили та переваги над іншими джерелами доказів, підлягає перевірці й оцінці за внутрішнім переконанням суду, яке має ґрунтуватися на всебічному, повному й об`єктивному розгляді всіх обставин справи у сукупності.

При цьому, визначення способу проведення експертизи (вибір певних методик та методів дослідження) належить до виключної компетенції експерта. Колегія суддів зауважує, що суд не уповноважений надавати власну оцінку використаним експертом при проведенні експертизи методик та підходів, а також способу їх застосування, оскільки він не наділений спеціальними знаннями у відповідній галузі.

Додатково апеляційний суд зауважує, що ст. 22 КПК України встановлено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, тобто сторона обвинувачення і захисту самостійно здійснює обстоювання своїх правових позицій, водночас сторона захисту не була позбавлена можливості звернутися до суду із клопотанням про допит експерта.

Колегія суддів приймає до уваги доводи захисника з приводу того, що висновки експертиз містять формулювання «не виключається походження», «можна не виключати можливість», «не виключається можливість», однак такі формулювання є узгодженими із формулюванням питань, які були поставлені на вирішення експертам, більш того, вони жодним чином не спростовують факт наявності у потерпілої тілесних ушкоджень.

Окрім того, зазначені висновки проведені з дотриманням встановленого порядку, мають значення для кримінального провадження та належить до обставин, що підлягають доказуванню, не ґрунтується на доказах, які визнані судом недопустимими, не отримані з істотним порушенням прав людини і основоположних свобод.

Також апеляційний у контексті зазначених доводів захисника зауважує на тому, що відповідно до усталеної практики Верховного Суду, вирішуючи питання про застосування правил статті 87 КПК України до наданих сторонами доказів, суд виходить з того, що ці положення можуть бути підставою для визнання доказів недопустимими не за будь-якого порушення процесуального закону, а лише у випадку порушення фундаментальних прав і свобод особи, гарантованих у документах, що згадані в цій статті.

Апеляційним судом в рамках зазначеного провадження істотного порушення прав і свобод обвинуваченого ОСОБА_8 не встановлено.

Окрім того, доказування ґрунтується на аналізі сукупності всіх доказів, які вказують на характер дій обвинуваченого, спосіб вчинення суспільно небезпечного діяння, обстановку, в якій діяла відповідна особа тощо, на підставі чого й робиться висновок про доведеність поза розумним сумнівом або недоведеність (згідно з цим стандартом доказування) винуватості особи.

Призначаючи покарання обвинувачення обвинуваченому ОСОБА_8 суд 1-ої інстанції на виконання приписів ст.ст. 50, 65 КПК України під час призначення покарання врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини, які обтяжують та пом`якшують покарання обвинуваченого, відомості про його особу та призначив покарання, яке є необхідним для його виправлення та запобігання вчиненню інших злочинів.

Частина 2 ст. 17 КПК України передбачає, що винуватість особи має бути доведена поза розумним сумнівом.

На переконання колегії суддів, у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_8 цей стандарт доведення винуватості цілком дотримано, адже за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що були дослідженні судом 1-ої інстанції, можливо дійти висновку про те, що встановлена під час судового розгляду сукупність обставин, виключає інше розуміння пояснення події, яка була предметом судового розгляду, крім того, що злочин, передбачений ч. 1 ст. 115 КК України вчинений і обвинувачений є винним у його вчинені.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б стали безумовною підставою для скасування чи зміни оскарженого вироку в ході апеляційного розгляду не встановлено.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 407 КПК України за насідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду 1-ої інстанції апеляційний суд має право залишити або ухвалу суду без змін.

За таких обставин, апеляційний суд не вбачає підстав для скасування законного та обґрунтованого вироку суду 1-ої інстанції, у зв`язку з чим апеляційна скарга захисника задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 24, 370, 404, 405, 407, 419, 424, 532, 615 КПК України, апеляційний суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_9 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 залишити без задоволення.

Вирок Ізмаїльський міськрайонного суд Одеської обл. від 24.08.2023, яким ОСОБА_8 ( ОСОБА_8 ) визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскарження в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня набрання нею законної сили, а засудженим, який утримується під вартою - у той самий строк з дня отримання її копії.

Судді Одеського апеляційного суду:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4