Ухвала

від 30.10.2024 по справі 910/17462/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

30 жовтня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/17462/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кібенко О.Р. - головуючий, Кролевець О.А., Мамалуй О.О.,

за участю секретаря судового засідання - Янковського В.А.,

представників учасників справи:

Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" - Хуторянець О.В.,

ОСОБА_1 - Ковальчук А.С.,

Товариства з обмеженою відповідальністю "РАЗБОРН-АДВ"</a> - Нечипорук О.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства "Райффайзен Банк"

на рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2024

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.06.2024

у справі за позовом Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" (далі - АТ "Райффайзен Банк", Банк)

до відповідачів:

1) ОСОБА_1 ,

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "РАЗБОРН-АДВ"</a> (далі - ТОВ "РАЗБОРН-АДВ")

про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників, визнання недійсним акту приймання-передачі додаткового внеску в статутний капітал та скасування рішення державного реєстратора,

В С Т А Н О В И В:

1. Банк звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до ОСОБА_1 та ТОВ "РАЗБОРН-АДВ" про:

- визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ "РАЗБОРН-АДВ" від 10.06.2020 №2/2020, підписи на рішенні нотаріально засвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мироненко О.Ф. 10.06.2020 за реєстровими номерами 582, 583, 584, в частині рішення ОСОБА_1 щодо додаткового внеску в негрошовій формі у вигляді нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_1 ;

- визнання недійсним акту приймання-передачі додаткового внеску в статутний капітал ТОВ "РАЗБОРН-АДВ" у негрошовій формі від 11.06.2020 №б/н, укладений між відповідачами, підписи на акті нотаріально засвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мироненко О.Ф.11.06.2020 за реєстровими номерами 594 та 595;

- скасування рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мироненко О.Ф. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 52797152 від 23.06.2020, номер відомостей про речове право: 37012596, дата державної реєстрації: 22.06.2020.

2. Позовні вимоги мотивовані тим, що відчуження ОСОБА_1 нерухомого майна на користь ТОВ "РАЗБОРН-АДВ" шляхом його передачі до статутного фонду ТОВ "РАЗБОРН-АДВ" є фраудаторним правочином, з огляду на обставини, що мали місце на момент відчуження такого нерухомого майна ОСОБА_1 .

3. Господарський суд міста Києва рішенням від 15.04.2024, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.06.2024, у задоволенні позову відмовив.

4. Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що позивач не довів наявності обставин, які є вирішальними при доведенні фраудаторності правочину у вигляді передачі ОСОБА_1 спірного об`єкту нерухомого майна до статутного фонду ТОВ "РАЗБОРН-АДВ", а саме: вчинення ОСОБА_1 недобросовісних дій, які призвели до порушення прав позивача.

5. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована, зокрема, таким:

- критеріями, які Верховний Суд визначає для кваліфікації договору як фраудаторного є, зокрема: 1) відчуження майна за наявності значної непогашеної заборгованості; 2) відчуження майна боржником після пред`явлення до нього позову про стягнення такої заборгованості (хоча є і виключення з цього правила, головне довести, що боржник розумів, що має заборгованість і ухилявся таким чином від її сплати); 3) майно відчужено на підставі безвідплатного правочину (з цього правила є також виключення, зокрема, якщо ціна за оплатним договором занижена тощо); 4) майно відчужене на користь пов`язаної особи (родичу або на користь власної юридичної особи); 5) після відчуження майна у боржника відсутнє інше майно, за рахунок якого він може відповідати за своїми зобов`язаннями перед кредитором;

- позивач, станом на дату прийняття оспорюваних рішень (10.06.2020 та 11.06.2020) не здійснив направлення на адресу поручителя вимоги кредитора із зазначенням підстав для виконання поручителем забезпечення зобов`язань; вказана обставина свідчить про відсутність настання підстав для виконання поручителем зобов`язань, забезпечених Договорами поруки №12/150-2/2569 та №12/150-2/2617, та можливість розпоряджатись спірним об`єктом нерухомого майна станом на день його відчуження;

- порушення ОСОБА_1 як поручителем умов Договорів поруки є підставою для застосування до поручителя відповідальності, яка встановлена п.6.3.2 Договорів поруки №12/150-2/2569 та №12/150-2/2617, у вигляді штрафу;

- наслідком внеску спірного об`єкту нерухомого майна до статутного капіталу є отримання відповідної частки у статутному капіталі, що свідчить про те, що спірний об`єкт нерухомого майна відчужений не безоплатно; до передачі спірного об`єкту нерухомого майна до статутного капіталу, ОСОБА_1 не була учасником ТОВ "РАЗБОРН-АДВ", що свідчить про відсутність до здійснення такої передачі пов`язаності осіб;

- позовна вимога про визнання недійсним оспорюваного рішення задоволенню не підлягає, оскільки позивач не довів наявності обставин, які є вирішальними при доведенні фраудаторності правочину.

6. 06.08.2024 Банк через систему Електронний суд звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.06.2024, в якій просить їх скасувати та направити справу на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

7. На виконання вимог п.5 ч.2 ст.290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) Банк посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 ч.2 ст.287 ГПК та пунктами 1, 3 ч.3 ст.310 ГПК, які обґрунтовує таким:

1) суд апеляційної інстанції не врахував висновки, викладені у постановах Верховного Суду при застосуванні ст.234 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), а саме:аа

- основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину. Будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, в тому числі за участі особи, з якою знаходиться дружніх відносинах, та внаслідок якого сам боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину (правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам) (посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №369/11268/16-ц та постанову Верховного Суду від 27.04.2020 у справі №362/5764/17);

- будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину. При цьому та обставина, що правочин з третьою особою якому боржник відчужив майно, реально виконаний, не виключає тієї обставини, що він направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника та, відповідно, може бути визнаний недійсним на підставі загальних засад цивільного законодавства (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.11.2023 у справі №359/5486/20, посилається також на постанови Верховного Суду від 17.07.2019 у справі №299/396/17 та від 24.07.2019 у справі №405/1820/17);

- договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Застосування конструкції "фраудаторності" при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника) (посилається на постанову Верховного Суду від 07.10.2020 у справі №755/17944/18);

- конструкції ч.3 ст.13 ЦК випливає, що дії особи, які полягають у реалізації такою особою свого права, однак вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, є формою зловживання правом (посилається на постанови Верховного Суду від 07.12.2018 у справі №910/7547/17, від 28.11.2019 у справі №910/8357/18, від 03.03.2020 у справі №904/7905/16, від 26.05.2020 у справі №922/3796/16, від 17.09.2020 у справі №904/4262/17);

- особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватися від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову і фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Угода, що укладається "про людське око", таким критеріям відповідати не може (посилається на постанову Верховного Суду від 29.06.2023 у справі №910/429/20);

- в обранні варіанта добросовісної поведінки боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Тому, усі боржники мають добросовісно виконати усі свої зобов`язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення прав та правомірних інтересів кредитора. Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватись від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів (посилається на постанову Верховного Суду від 20.05.2020 у справі №922/1903/18);

- добросовісність (п.6 ст.3 ЦК) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) базується на римській максимі non concedit venire contra factum proprium (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі зазначеної доктрини є принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, та, що не відповідає попереднім заявам або поведінці, за умови, що інша сторона, діючи собі на шкоду, розумно покладається на них (посилається на постанову Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 у справі №390/34/17 та постанову Великої Палати Верховного Суду від 24.11.2023 у справі №513/879/19);

- при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (п.6 ч.1 ст.3, ч.2 та ч.3 ст.13 ЦК). Є такі критерії добросовісної поведінки: вона має бути очікуваною, характерною для інших учасників цивільних правовідносин за порівнянних обставин; поведінка учасника цивільно-правових відносин не повинна обмежувати право чи позбавляти права інших осіб та має враховувати права, законні інтереси іншої сторони правовідносин; поведінка сторони має бути законною, зокрема не допускаються дії виключно з протиправною метою або з наміром заподіяти шкоду іншій особі; учасники цивільних правовідносин повинні сприяти своєму контрагенту різними способами, у тому числі через отримання необхідної інформації. Відповідність дій сукупно усім цим критеріям дозволить оцінити такі дії як добросовісні. В іншому разі є підстави стверджувати про недобросовісну поведінку та зловживання правом (посилається на пункти 18.2.3 та 18.2.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 24.11.2023 у справі №513/879/19);

- суди мають враховувати принцип добросовісності - стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина заборони суперечливої поведінки, в основі якої лежить принцип добросовісності, базується на римській максимі: ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, та, що не відповідає попереднім заявам або поведінці однієї сторони, за умови, що інша розумно на них покладається (посилається на постанову Верховного Суду від 16.02.2022 у справі №914/1954/20);

2) справа має бути направлена до суду першої інстанції на новий розгляд, оскільки суди попередніх інстанцій належним чином не дослідили докази, що наявні у матеріалах справи, а саме:

- належним чином не досліджено умови Договорів поруки, що укладені між Банком та ОСОБА_1 (пункти 4.3. та 4.4.), якими встановлено обмеження у відчуженні нерухомого майна поручителем без отримання письмового погодження кредитора;

- неправильно встановлено момент, з якого у ОСОБА_1 виникають обов`язки щодо дотримання умов Договорів поруки, що прямо передбачено п.7.2. Договорів - з моменту підписання Договору, а не з моменту направлення вимоги;

- відсутність у матеріалах справи доказів, на підставі яких суди першої та апеляційної інстанції дійшли безпідставного висновку про отримання ОСОБА_1 частки у статутному капіталі ТОВ "РАЗБОРН-АДВ";

- не надано оцінку розрахункам заборгованості та рішенням судів про стягнення солідарно заборгованості з ОСОБА_1 , якими встановлено, що заборгованість виникла раніше дати укладення оспорюваного правочину;

- не надано оцінку витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ТОВ "РАЗБОРН-АДВ", з якого вбачається, що склад учасників не змінився та розмір статутного капіталу залишився без змін після оформлення права власності на нерухоме майно та залишився без змін і на дату подання касаційної скарги;

- не надано оцінку листу приватного виконавця Іванова А.В. №25/23 від 30.05.2023 та інформаційним довідкам з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, які підтверджують, що після відчуження нерухомого майна ОСОБА_1 перестала бути платоспроможною;

- не надано оцінку витягам з інформаційної системи youcontrol щодо ТОВ "ТУР ІНФО" та ТОВ "ТРЕЙД-РЕНТ", які підтверджують зв`язок між ОСОБА_1 та ТОВ "РАЗБОРН-АДВ" через директора та засновника останнього ОСОБА_2 ;

- не враховано висновки Верховного Суду, наведені Банком у своїх заявах по суті та не обґрунтовано підстав для відмови у їх врахуванні в оскаржуваних рішеннях;

3) враховуючи неповне з`ясування обставин справи та ненадання належної правової оцінки наявним у матеріалах справи доказів, судами першої та апеляційної інстанцій порушено норми процесуального права, зокрема: ч.1, п.1 та 4 ч.3 ст.2, ч.1, п.1 ч.2 ст.73, частини 1-4 ст.74, частини 1-2 ст.76, ч.1 ст.77, частини 1-5 ст.236, пункти 1-3 ч.1 ст.237, пункти 2-4 ч.4 ст.238 ГПК.

8. 04.10.2024 надійшов відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу, у якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.

9. Верховний Суд ухвалою від 17.09.2024 відкрив касаційне провадження у справі №910/17462/23 за касаційною скаргою Банку, призначив її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 30.10.2024.

10. Дослідивши матеріали справи та касаційної скарги Банку, Верховний Суд дійшов такого висновку.

11. Верховний Суд ухвалою від 18.04.2024 іншу справу №916/379/23 передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду для:

1) відступу від висновку, викладеного у п.104 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц, згідно з яким рішення загальних зборів товариства є одностороннім правочином товариства;

2) відступу від висновку (шляхом його уточнення), викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07.10.2020 у справі № 755/17944/18, щодо визначення умов, з наявністю яких пов`язується право зацікавленої особи звернутися з позовом про визнання недійсним правочину з підстав фраудаторності поза межами процедур банкрутства, неплатоспроможності банків та виконавчого провадження;

3) вирішення виключної правової проблеми, а саме встановлення винятків із принципу "підняття корпоративної завіси", зокрема, у випадку, коли позивачка, якій належало 47,8% статутного капіталу товариства, є учасником, що вийшов, відтак правовою проблемою є те, чи може такий учасник, що вийшов, оскаржувати правочин, вчинений виконавчим органом товариства.

12. У справі №916/379/23 фізична особа, яка була учасником ТОВ "АВТОМАРКЕТ" та вийшла з нього на підставі заяви, звернулася з позовом про визнання недійсними: 1) акта приймання-передачі нерухомого майна, укладеного між ТОВ "АВТОМАРКЕТ" та ТОВ "ДЕХАБ", 2) рішення установчих зборів ТОВ "ДЕХАБ", 3) рішення загальних зборів ТОВ "АВТОМАРКЕТ" (якими ТОВ "АВТОМАРКЕТ" внесло до статутного капіталу ТОВ "ДЕХАБ" нежитлові будівлі), а також застосування наслідків недійсності правочину. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внесення нежитлових будівель до статутного капіталу ТОВ "ДЕХАБ" було протиправно здійснене ТОВ "АВТОМАРКЕТ" з метою ухилення від виконання зобов`язань щодо виплати позивачці як колишньому учаснику вказаного товариства вартості її частки.

13. Передаючи справу №916/379/23 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Верховний Суд в ухвалі від 18.04.2024, зокрема, зазначив:

1) щодо відступу від висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.03.2023 у справі №522/22473/15-ц: рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів) та інших органів юридичної особи не є правочинами у розумінні ст.202 ЦК і до них не можуть застосовуватися положення статей 203 та 215 ЦК, які визначають підстави недійсності правочину за ст.216 ЦК; зазначені рішення є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами); таке розуміння правової природи рішень загальних зборів як актів ненормативного характеру, а не правочинів, викладене в численних постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду; якщо прийняти позицію, що рішення загальних зборів є одностороннім правочином, то можливість його оскаржити виникає не лише в учасників товариства, а у будь-якої заінтересованої особи, наприклад кредитора товариства, з підстав їх фраудаторності, що призводить до зайвого втручання в питання діяльності товариства, які вирішуються шляхом прийняття рішень його колективними органами управління; за відсутності чітко визначених критеріїв, за яких рішення загальних зборів товариства належить до односторонніх правочинів, та обставина, що у справі №522/22473/15-ц Велика Палата Верховного Суду свій висновок зробила щодо прийнятого товариством (в особі вищого органу) рішення про виплату учасникам дивідендів у певному розмірі, яке є одностороннім правочином товариства, спрямованим на виникнення прав учасників товариства, єдності правозастосовчої практики не сприяє; при вирішенні спорів щодо законності рішень загальних зборів товариства (ця категорія становить значну частину серед спорів, що надходять на розгляд судів господарської юрисдикції, та є основною серед справ, що надходять на розгляд судової палати для розгляду справі щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду) судді притримуються різної точки зору щодо правової природи рішення загальних зборів та, відповідно, підстав, з яких їх може бути оскаржено; не вирішення проблеми щодо правової природи рішення загальних зборів та, відповідно, підстав, з яких його може бути оскаржено зумовлює питання щодо належності цього спору до спорів, що виникають з корпоративних відносин, а також належності таких спорів взагалі до юрисдикції господарського суду, у разі, коли з позовом про визнання недійсним рішення загальних зборів товариства саме як одностороннього правочину, з підставі його фраудаторності, звертається фізична особа;

2) щодо відступу від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 07.10.2020 у справі №755/17944/18: залежно від встановлених судами обставин конкретної справи, документ, який сторони справи іменують як "акт приймання-передачі", може як підтверджувати певні факти та бути документом первинного бухгалтерського обліку, так і мати ознаки правочину, тобто бути спрямованим на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків (ухвала Великої Палати Верховного Суду від 11.08.2022 у справі №916/546/21); за таких умов, оскарження правочину, оформленого актом, є належним способом захисту цивільних прав та обов`язків; у разі, якщо вважати рішення зборів про передачу майна до статутного фонду іншої юридичної особи одностороннім правочином, то підписання акту приймання-передачі майна є виконанням цього одностороннього правочину товариства, а не самим правочином; фраудаторні правочини (правочини, що вчинені боржником на шкоду кредиторам) в українському законодавстві регулюються тільки в певних сферах, зокрема у банкрутстві (ст.20 Закону "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (до введення в дію Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КузПБ)), ст.42 КУзПБ), при неплатоспроможності банків (ст.38 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"); у виконавчому провадженні (ч.4 ст.9 Закону "Про виконавче провадження"); висновки, викладені у постанові у справі №755/17944/18, сприймаються як загальні ознаки фраудаторних правочинів, які застосовні до будь-яких правочинів в усіх сферах, та надають можливість позивачеві не доводити наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, пославшись лише на загальні засади цивільного законодавства щодо добросовісності дій учасників правовідносин; необхідно визначити умови, з наявністю яких пов`язується право зацікавленої особи звернутися з позовом про визнання недійсним правочину з підстав фраудаторності поза межами процедур банкрутства, неплатоспроможності банків та виконавчого провадження;

3) щодо вирішення виключної правової проблеми: наявність кількісних та якісних вимірів, необхідних для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду для вирішення виключної правової проблеми, підтверджується тим, що питання можливості оскаржити учасником товариства правочину, вчиненого виконавчим органом товариства, у тому чи іншому вигляді неодноразово було предметом перегляду Великої Палати Верховного Суду, зокрема, такі висновки сформовані у постановах від 01.03.2023 у справі №522/22473/15-ц, від 07.07.2020 у справі №910/10647/18, від 03.12.2019 у справі №904/10956/16, від 15.10.2019 у справі №905/2559/17, від 08.10.2019 у справі №916/2084/17, що свідчить про виключність цієї проблеми; у цій справі позивачка вийшла зі складу учасників ТОВ "АВТОМАРКЕТ", відтак постає правова проблема чи може учасник, який вийшов, в корпоративному спорі проникнути за "корпоративну завісу", та звертатися за захистом своїх прав у справах з предметом позову подібним (аналогічним) предмету позову у цій справі, а також, чи застосовне взагалі це правило у спорі про фраудаторність оскаржуваного правочину.

14. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 29.05.2024 прийняла справу №916/379/23 до розгляду. На сьогоднішній день розгляд цієї справи Великою Палатою Верховного Суду не завершено.

15. Відповідно до п.7 ч.1 ст.228 ГПК суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

16. Згідно з п.11 ч.1 ст.229 ГПК провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених п.7 ч.1 ст.228 цього Кодексу - до закінчення перегляду в касаційному порядку.

17. Враховуючи вищезазначене, а також предмет та підстави позову, підстави касаційного оскарження, доводи Банку у справі, що переглядається, обставину та підстави передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи №916/379/23, колегія суддів вважає за необхідне зупинити провадження у справі №910/17462/23 до завершення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №916/379/23.

Керуючись статтями 228, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

Зупинити касаційне провадження у справі №910/17462/23 за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.06.2024 до завершення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №916/379/23.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. Кібенко

Судді О. Кролевець

О. Мамалуй