Ухвала

від 04.11.2024 по справі 751/2190/24

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

04 листопада 2024 року

м. Київ

справа № 751/2190/24

провадження № 61-14066ск24

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Тітова М. Ю. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 в справі за позовом ОСОБА_1 до Чернігівського ліцею № 32 Чернігівської міської ради Чернігівської області про визнання незаконним та скасування наказупро оголошення догани,

встановив:

16 жовтня 2024 року представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Кузьма-Чепурнова К. І. засобами поштового зв'язку надіслала до Верховного Суду касаційну скаргу у вказаній справі.

Представник заявника просить суд поновити строк на касаційне оскарження.

Відповідно до статті 390 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ураховуючи те, що повний текст постанови суду апеляційної інстанції складено 16 вересня 2024 року, тому останнім днем звернення з касаційною скаргою є 16 жовтня 2024 року.

Представник заявника звернулася з касаційною скаргою 16 жовтня 2024 року, тому строк на касаційне оскарження не пропущений та поновлення не потребує.

Проте касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду судом касаційної інстанції з огляду на таке.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено рішення (ухвала), що оскаржується.

Представник заявника у прохальній частині скарги просить суд скасувати рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 05 квітня 2024 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 11 жовтня 2024 року.

Проте згідно з даними, внесеними до Єдиного державного реєстру судових рішень (далі - Реєстр) у цивільній справі № 751/2190/24, за наслідками апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції від 05 квітня 2024 року Чернігівським апеляційним судом було прийнято постанову від 11 вересня 2024 року, а не від 11 жовтня 2024 року, як вказує представник заявника.

Таким чином, заявнику необхідно уточнити прохальну частину скарги та конкретизувати, які саме судові рішення підлягають касаційному перегляду із зазначенням правильних дат їх ухвалення.

Крім того, відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (на яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У випадку оскарження судових рішень з підстав невідповідності висновків суду постанові Верховного Суду, що не була врахована в оскаржуваному судовому рішенні або у зв'язку з необхідністю відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеному у постанові Верховного Суду, у касаційній скарзі, крім відповідної постанови Верховного Суду, повинно бути зазначено відповідний пункт частини другої статті 389 ЦПК України та обґрунтування і мотивування такої підстави.

Зазначаючи у касаційній скарзі підставою касаційного оскарження судових рішень відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України), особі, яка подала касаційну скаргу, необхідно вказувати, щодо питання застосування якої саме норми права у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду.

У випадку оскарження судових рішень на підставі пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України з посиланням на частину першу статті 411 ЦПК України у касаційній скарзі необхідно зазначити певний пункт частини першої статті 411 ЦПК України, який є обов'язковою підставою для скасування судового рішення, з його обґрунтуванням та мотивуванням доводів.

У випадку оскарження судових рішень на підставі пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України з посиланням на частину третю статті 411 ЦПК України у касаційній скарзі необхідно зазначити певний пункт частини третьої статті 411 ЦПК України з його обґрунтуванням та мотивуванням доводів.

Оскаржуючи судові рішення, зазначені у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу для касаційного оскарження судових рішень.

Адвокат Кузьма-Чепурнова К. І. вказує підставою касаційного оскарження пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України (відсутність висновкуВерховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, проте не вказує конкретну норму права, з приводу застосування якоївідсутній висновок Верховного Суду, не конкретизує зміст правовідносин, в яких цей висновок відсутній, а також не обґрунтовує необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми права для правильного вирішення справи.

Поряд з цим представник заявника посилається такожна певні постанови Верховного Суду та вказує, що судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосовано норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у певних постановах Верховного Суду.Проте таке посилання наведене без взаємозв'язку з конкретним пунктом частини другої статті 389 ЦПК України.

Ураховуючи наведене, заявнику слід визначитись з підставами касаційного оскарження судових рішень, оскільки текст касаційної скарги є досить суперечливим, так як незрозуміло, чи скарга подається з підстав відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, чи з підстав застосування норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду.

Крім того, представник заявника вказує, що під час розгляду справи суди встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, однак не посилається при цьому на відповідний пункт частини другої статті 389 ЦПК України, як на підставу касаційного оскарження. Натомість адвокат Кузьма-Чепурнова К. І. посилається на пункт 4 частини третьої статті 411 ЦПК України, яким передбачено підставу для скасування судових рішень, а не підставу касаційного оскарження.

Верховний Суд роз'яснює заявнику, що коректне визначення підстав касаційного оскарження має важливе значення, оскільки за приписами частини першої статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Підстава (підстави) відкриття касаційного провадження зазначається (зазначаються) в ухвалі про відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що зазначення заявником підстав касаційного оскарження є обов'язковою умовою щодо оформлення касаційної скарги, яка необхідна для подальшого вирішення питання про відкриття касаційного провадження та для розгляду касаційної скарги.

Виконання наведених вимог необхідне для коректного зазначення підстав касаційного оскарження в ухвалі про відкриття касаційного провадження у справі.

Таким чином, ОСОБА_1 з метою недопущення подвійного тлумачення змісту касаційної скарги слід надати суду касаційної інстанції нову редакцію касаційної скарги разом із копіями скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи, оформлену відповідно до положень статті 392 ЦПК України, в якій слід уточнити прохальну частину скарги та конкретизувати, які саме судові рішення підлягають касаційному перегляду із зазначенням правильних дат їх ухвалення. Також в новій редакції касаційної скарги необхідно уточнити підстави касаційного оскарження та чітко зазначити конкретний (конкретні) пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України, на підставі якого (яких) подається ця касаційна скарга, з обґрунтуванням (мотивуванням) наявності цієї (цих) підстави (підстав).

Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.

Ураховуючи наведене, касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням заявнику строку для усунення зазначених недоліків.

Керуючись статтями 185, 390, 392, 393 ЦПК України,

ухвалив:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без руху.

Встановити для усунення недоліків строк десять днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя М. Ю. Тітов